Головна » Експертна думка » Кризовість динамічних комунікаційно-контентних агресій дієво нейтралізується результативними командами фахівців

Кризовість динамічних комунікаційно-контентних агресій дієво нейтралізується результативними командами фахівців

В умовах комбінованих гібридно-месіанських агресій путінської Росії проти України та світу проблематика кризовості комунікацій виходить на перший план майже всіх безпеково-оборонних рівнів. Необхідно чітко розуміти, що будь яка кризова ситуація в публічній площині відкритого багатоформатного протистояння має традиційно певні типові етапи.

Якщо негативна звістка (повідомлення) вже розійшлася (тиражується), необхідно швидко «загасити»(нейтралізувати цільову аудиторію первинного враження) розповзання чуток (штучне чи об’єктивне комунікаційно-контентне моделювання змінних версій) на початку їх виникнення і бажано в середовищі виникнення (аж до персонального оповіщення за можливості). Тут перед нами проходять усі суттєві аспекти усвідомлення кризової ситуації публічного масштабу, а саме:

а) подія сталася, її вже не змінити;

б) негайно слід зайнятися “лікуванням” – інформаційним висвітленням події в адекватних масштабах публічного негативу, без трансляції на вищі сегменти інформаційного простору України чи світу;

в) інформаційне висвітлення події з негативними конотаціями  розвиваються із штучними модераціями чи самоплинно, але завжди незалежно від нас.

Найбільша складність кризової ситуації в сучасній публічній площині криється в синтезі її динамічності з контентними форматами потоковості.

У наших усвідомлених традиціях кризової ситуації комунікаційно-контентної агресії ми завжди відчуваємо дефіцит часу, бо знаходимося у пасивній стилістиці «оборонного очікування нападу», яке дуже коротке і часто навіть безперервне. Тут нам на допомогу може прийти  попередня фахова підготовка підрозділу із адекватним масштабу публічного резонансу спеціалізованим кадрово-технологічним функціоналом. Тому, на сьогодні, в будь-якого керівника та прес-офіцера органу військового управління завжди має бути типовий план дій на випадок виникнення кризової ситуації в публічному просторі. З динамічним розвитком публічної кризи як події, але і як процесу безперервних комунікаційно-контентних агресій може впоратися тільки динамічність ефективної команди фахівців.

Тут дуже важливим є постійний зв’язок прес-офіцерів, прес-служб як повного функціоналу прес-офісів (із засобами масової інформації та ЗМК). Журналісти повинні знати, що у будь якій ситуації керівник прес-служби або його представник обов’язково надасть коментар з цього питання в будь-який час доби. Дуже важливим є наявність цілодобово працюючого телефону, завдяки якому преса може дізнатися про розвиток подій. Звідси ж вимога про передачу пресі оперативних відеоматеріалів, щоб телебачення, наприклад, не крутило безкінечно початкові картинки аварії, або організацію роботи преси безпосередньо на місці. Швидке проходження достовірної інформації призупиняє виникнення чуток, з якими вже не доведеться боротися.

До речі, традиційні підходи до статичних криз в комунікаціях, які мали резерви часу в минулому, сьогодні вже перетворилися в потокові безперервні публічні серії негативу. Це реально вказало нам на практиці на те, що ми маємо справу із постійною кризовістю комунікаційно-контентного процесу. Саме потоковість комунікаційно-контентних агресій та їхня висока динамічність змушує всіх нас для підвищення ефективності нейтралізації контентних впливів постійно знаходиться в публічному просторі суспільної уваги, що автоматично нейтралізує багато потенційних комунікаційно-контентних нападів глобального агресора у всіх сферах життя та форматах подачі.

Як приклад, можна навести роботу прес-служби Генерального штабу у 2015-2016 роках, коли начальник прес-служби полковник Владислав Селезньов або його підлеглі майже щоденно надавали оперативні коментарі ЗМІ та ЗМК з проблематики життєдіяльності Збройних Сил України. Це сприяло практично миттєвому оприлюдненню офіційної позиції ЗС України з тих чи інших питань. Згодом співпраця з ключовими ЗМІ публічного дискурсу досягла рівня, коли інформація про кризову ситуацію дуже часто з’являлася вже з офіційною позицією ЗСУ (журналісти намагалися отримати офіційний коментар на етапі, коли кризова інформація ще не набула широкого розголосу та були зацікавлені у висвітленні проблеми з різних точок зору), що дозволяло у більшості випадків уникнути, або ефективно нейтралізувати  плітки та коментарі так званих експертів. З іншого боку, наявність такого рівня потокової, цілодобової, щоденної динамічності, генерації офіційної публічної позиції із персональною відповідальністю комунікаційно-контентного гравця з емоціями, бекграундом, ініціатора великих комунікаційних перемог в АРК, підвищувало в середовищі медіа відповідальність за свої публічні подачі, адже всі знали, що оперативна інформація буде офіційна і багатошарова. Тому журналістські інсинуації не проходили.

Журналісти повинні бути впевнені, що у жодному випадку вони не отримають відповідь «Без коментарів». У цьому разі вони будуть готові надати вам певний час для опрацювання інформації, яку самі ж озвучать, бо як показує практика, ЗМІ отримують інформацію раніше, ніж вона доходить до прес-служби офіційними каналами. Зауважу, до речі, що дуже багато так званих «червоних командирів» досі вважають, що негативну інформацію вдасться приховати, вони все ще думають, що є монополістами на інформацію, чим досить часто підводять як керівництво ЗСУ, так і держави загалом. Нагальним для всіх є усвідомлення того, що публічні негативи в динаміках потребують не просто реактивності, коли вже підірвали комунікаційно-контентну вибухівку, а випереджальної гіперактивності для того, щоб самою присутністю в публічному дискурсі знімати безліч комунікаційно-контентних заготовок креативно-технологічних центрів агресора, але вже в технологічних взаємодіях .

Одним з вдалих прикладів кризових комунікацій в умовах гібридної війни можна вважати випадок, коли інформація про зникнення трьох українських військовослужбовців на адміністративному кордоні з тимчасово окупованим Кримом надійшла до прес-служби Генерального штабу ЗС України раніше, ніж опинилася у засобах масової інформації. Тоді, завдяки вчасно та правильно сформульованим меседжам щодо незаконного затримання ФСБ Росії українських військових, які пішли купатися на дамбу неподалік  адмінкордону з Кримом, вдалося нівелювати інформаційний резонанс від так званої прес-конференції для ЗМІ Росії з українськими військовими, у ході якої вони озвучували меседжі надані російськими пропагандистами. І навіть викривлення офіційної інформації, наданої прес-службою ГШ ЗСУ, у російських ЗМІ не отримало широкого розголосу та зацікавленості серед українських та закордонних медіа.

Головний принцип роботи прес-служб у будь який ситуації: «Не прокоментуємо ми, прокоментують за нас, але так, що нам прийдеться потім дуже довго виправдовуватися, що у будь якому випадку призведе до збільшення іміджевих втрат».

Є певні сигнали, які показують, що криза виникла і розвивається. Військові часто виявляються непідготовленими до кризи і не завжди спроможні правильно зреагувати на сигнали кризової ситуації.

Авторитет у сфері PR Фрейзер Зейтель формулює сім попереджувальних сигналів розвитку кризи:

Здивування (криза приходить, як правило, несподівано, тому часто ПР-спеціаліст дізнається про кризу, одержавши дзвінок від журналіста з вимогою інформації).

Недостатність інформації (одночасно починає відбуватися низка подій, за якими вже важко простежити).

Ескалація подій (стає важко відстежувати події і надавати інформацію в природній манері).

Втрата контролю (не тільки події відбуваються одночасно, відбувається масове нашарування інформаційних ситуацій).

Зростаюча зовнішня перевірка (все сповнено чуток, все вимагає відповіді).

Облога (виникає враження, що всі налаштовані проти. Найлегше, здається, взагалі нічого не говорити, щоб це не було використано проти вас).

Паніка (виникає стан паніки, під час якого важко переконати кого б то не було вжити дій, розповісти про те, що відбувається).

Особливо гостро це відчувається у зоні проведення антитерористичної операції, де останнім часом робота прес-центру штабу АТО знівелювалася до підготовки відео з констатацією кількості обстрілів та відпрацювання відповідних документів для роботи цивільних журналістів у розташуваннях військових підрозділів.

Основна маса інформації про події в АТО з’являється від волонтерів, «блогерів», «експертів» та представників цивільних ЗМІ. Дуже часто ця інформація є перекрученою та навіть грає на руку ворогові, коли він практично в онлайн режимі дізнається про результативність своїх дій. Причиною цього є інформаційний вакуум навколо подій, що відбуваються у АТО. І це є великою проблемою, бо суспільство дуже гостро сприймає те, що відбувається на Сході України.

Цією ситуацією ефективно користуються наші вороги, які за допомогою ЗМІ формують негативне відношення до подій на Донбасі не тільки у Росії, а й в Україні.

Наразі прес-центр штабу АТО повинен виступати у ролі ньюзмейкера з більшості ключових питань. Більше того, ми повинні постійно наголошувати на діях ворога, направлених проти врегулювання конфлікту або на злочинах проти цивільного населення, висвітлювати роботу представників різноманітних міжнародних та українських гуманітарних організацій та військових.

У цьому контексті дуже важливе розуміння керівництвом АТО можливостей застосування ЗМІ в інтересах проведення АТО. Вдалим прикладом можна вважати період з грудня 2015 року по лютий 2016, коли керівник АТО генерал-лейтенант Сергій Попко надав доступ до певної розвідувальної інформації начальнику прес-центру штабу АТО, що сприяло постійному інформаційному впливу на російських окупантів. У цей період прес-центр штабу АТО діяв у якості ньюзмейкера з ключових питань, що стосувалися АТО, зокрема подій, які розвивалися навколо Комінтернового.

Навіть у ОРДЛО звернули увагу на те, що представники ОБСЄ, з огляду на заяви українських ЗМІ, почали більш прискіпливо вивчати ситуацію у даному районі, що змусило російських окупантів відвести важку техніку та більшість особового складу з цього населеного пункту, зірвати їх плани щодо можливого наступу на Маріуполь.

Також оперативне висвітлення подій щодо обстрілу з мінометів дитячого майданчику, спалених унаслідок нічного обстрілу будинків у Мар’їнці, інформація про можливі обстріли патруля ОБСЄ, яка згодом підтвердилися та фото з місць знаходження забороненого озброєння неподалік лінії зіткнення, сприяли збільшенню довіри ЗМІ до прес-центру штабу АТО та зменшенню інформації з неофіційних джерел.

На жаль, після зміни ключових посадових осіб у штабі АТО у подальшому ці досягнення не отримали логічного продовження по наростаючій, а були знівельовані низкою інформаційних скандалів.

Окремим питанням необхідно винести досвід з кризових комунікацій під час анексії Криму у лютому-квітні 2014 року. Тоді, завдяки злагодженим діям посадових осіб Кримського регіонального медіа-центру МО України, який структурно входив до складу ЦДО МО України «Народна Армія», вдалося широко і оперативно висвітлити у вітчизняних та закордонних засобах масової інформації реальні події, які  стрімко розгорталися на теренах півострова. Ця діяльність сприяла підтримці 100 державами світу резолюції ООН від 27 березня 2014 року стосовно незаконності референдуму та будь-яких змін статусу АР Крим і міста Севастополя.

Ключовими фігурами у інформаційно-комунікаційній протидії пропаганді агресора стали начальник Кримського регіонального медіа-центра Міністерства оборони України підполковник Владислав Селезньов та його підлеглі. Діючи у творчо-креативному тандемі, ми з Селезньовим здійснювали оперативний збір та розповсюдження інформації, а також координували та організовували роботу ЗМІ у військових частинах ЗСУ на півострові та навколо них. Решта військовослужбовців та працівників медіа-центру працювали безпосередньо у військових частинах, у зонах своєї відповідальності та виступали у якості контактних осіб для ЗМІ. Це дозволило задіяти низку практичних заходів протидії агресору: провести безліч інтерв’ю та коментарів, зосередити усі наявні сили і засоби, як власні, так і партнерські, на зображенні об’єктивної картини подій, які відбувалися у військових частинах та навколо них під час активної фази анексії Криму путінським гібридним окупаційним контингентом, в інформаційному просторі країни та за її межами.

На жаль, прес-центр ВМС ЗС України під керівництвом капітана першого рангу  Олега Чубука фактично не брав участі у інформаційному протистоянні, практично його голосу не було чути навколо оперативного і об’єктивного висвітлення подій, що відбувалися довкола військових частин ВМС ЗС України.

Російські окупанти не очікували такої активності з боку незалежних українських та світових засобів масової інформації і ця діяльність завдала помітного удару по їхніх планах щодо швидкого та тихого захоплення українського півострова. Командири частин дуже швидко зрозуміли, що там де є преса, градус напруги з боку загарбників спадає, тож знімальні групи переміщувалися територією півострова 24 години на добу, виконуючи функції інформаційної «швидкої допомоги» під час загрози штурму або інших дій.

Окремо хотілося б відмітити знімальну групу ТРК «Україна», у складі якої був журналіст Андрій Кузаков. Маючи у своєму розпорядженні обладнання для онлайн передачі інформації, змонтоване на базі автомобіля, ця знімальна група побувала практично у всіх «гарячих точках» на півострові, та навіть була свідками захоплення Керченської паромної переправи російськими «спецназівцями» і підготовки до затоплення БПК «Очаків» на озері Донузлав.

ЗМІ, які працювали у Криму, поділилися на два табори. Перший – підконтрольні Кремлю. Вони компактно мешкали у готелі «Мараканд» у Сімферополі та з перших днів переміщалися по півострову у супроводі зрадників із числа колишніх даїшників. Другі – незалежні, котрі  мешкали у готелі «Москва» та кількох невеличких готелях і переміщалися територією півострова  самостійно.

Проаналізувавши ситуацію, мені вдалося протягом двох діб  налагодити контакти з більш ніж 15 провідними іноземними ЗМІ, зустрічаючи їх представників зранку на паркувальному майданчику біля готелю «Москва» і пропонуючи допомогу у організації інтерв’ю з українськими військовими та щоденному інформуванні щодо найгарячіших подій на півострові.  На жаль, на третю добу біля готелю мене вже чекали  представники окупантів, тож цю діяльність довелося звернути. Але налагоджені контакти дали свої позитивні результати, бо журналісти швидко поширили цю інформацію серед своїх колег і кожен день велика кількість журналістів та знімальних груп зранку роз’їжджалась по найгострішим місцям протистояння та робили реальне висвітлення подій.

В свою чергу Владислав Селезньов виконував роль офіційного рупора висвітлення подій, але враховуючи погрози від так званої «місцевої самооборони», які стали звучати й на мою адресу після кількох вдалих інтерв’ю, було прийняте рішення, щодо переміщення по Криму та праці виключно через мережу Інтернет, не повідомляючи про своє місце знаходження. Це дозволило оперативно надавати потрібну інформацію про діяльність російських окупантів. До речі, у Військовому інституті КНУ імені Тараса Шевченка діяльність Кримського медіа-центру МО України у 2014 році розглядається на окремому занятті, а дії керівника медіа-центру отримали дефініцію «Феномен Селезньова».

Однією з проблем під час висвітлення анексії Криму стали російські перекладачі. Це підкреслює неабияке значення надійності лінгвістичного забезпечення в умовах кризовості комунікацій. Так склалося, що більшість провідних світових інформаційних агенцій мають свої представництва тільки у Москві та працюють у країнах колишнього СНД, використовуючи або російських журналістів, які на них працюють, або російських перекладачів. Цей чинник сприяв певною мірою викривленню об’єктивної інформації. Подібне ми спостерігали і на зорі нашої незалежності, коли Україна створювала власні основні інститути державності.

Так, наприклад, був випадок, коли один російський перекладач намагався втрутитися у роботу іншого, вимагаючи від нього інакшого перекладу інтерв’ю однієї з посадових осіб Центру оперативного (бойового) забезпечення ВМС ЗС України  у Бахчисараї.

Іншою проблемою було намагання російських спецслужб працювати на півострові, прикриваючись посвідченнями журналістів.

Так, 28 лютого 2014 року, близько 22.00 під час підготовки до прямого ефіру на ТРК «Україна» та «1+1» заступника командувача Військово-Морських Сил ЗС України з берегової оборони генерал-майора Ігоря Воронченка щодо можливого штурму 36 окремої бригади берегової оборони, до КПП цієї військової частини під’їхав автомобіль з кримськими номерами, з якого вийшли чотири невідомих особи. Розмовляючи з яскраво вираженим російським акцентом, вони намагалися з’ясувати, що тут робить преса, а на моє запитання, хто вони такі і чого їм треба, невідомі представилися журналістами проросійської газети «Завтра». На вимогу надати посвідчення журналістів вони відреагували категоричною відмовою. На ключове питання щодо наявності у них акредитації на роботу в Україні (для іноземних журналістів необхідна акредитація в Міністерстві закордонних справ і вони про це знають) відповіли, що, мабуть, є. Після цього, не отримавши відповіді у цивільних журналістів на свої запитання щодо ситуації, яка склалася та зрозумівши, що подальше їх перебування може бути для них небезпечним, бо повинні з’явитися представники командування ВМС ЗС України, ця група псевдожурналістів швидко сіла у автомобіль та зникла у невідомому напрямку.

Висновок.

Кризові комунікації ніколи не бувають шаблонними. Динамічність розвитку реальних подій, які набувають публічності, вимагає креативності мислення і застосування самого широкого спектру технологій адекватного реагування. Тому фахівці, котрі відповідають за стратегічні комунікації, повинні бути готові до будь-якого розвитку подій. Вони мають діяти оперативно і рішуче, звертаючись до нестандартних рішень та виходячи з обставин, які динамічно змінюються.

Підполковник О. Мазепа,

старший офіцер організаційно-планового відділу Управління цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України

 

1 Бал2 Бали3 Бали4 Бали5 Балів (Голосів: 2 Рейтинг: 5,00 out of 5)
Loading...
Переглядів: 70

Залишити відгук

*

adminarmyua@ukr.net | © 2014-2017 ARMYUA
Повне (часткове) використання матеріалів дозволяється за умови наявності прямого гіперпосилання на адресу матеріалу на сайті armyua.com.ua