Головна » Нагально » Трансформація кризовості глобальних комунікаційних процесів в комунікаційно-контентні горизонти синергетичного партнерства

Трансформація кризовості глобальних комунікаційних процесів в комунікаційно-контентні горизонти синергетичного партнерства

Безпеково-оборонна корпорація України та світу знаходиться на вістрі динамік глобального життя. Амплітуда знищення життя в АРК і в зоні АТО (як і в Сирії, зокрема в зоні ІД) пресуються в секунди адресних та безадресних загроз та ризиків. Поки йде наша конференція гіпотетично має хтось вмерти там…

Тут і зараз ми знову на рубіконі нашої з вами місії професіоналів, що відповідають перед українською молоддю за майбутнє, поки вона відстоює мир і свободу Батьківщини та світу в битві з гібридно-месіанським агресором.

Ми чесно маємо визнати і сприйняти все справжнє, що відбувається в Україні і світі із 2014 року. Повинні усвідомити перспективи та потенціали припинення агресії путінської Росії та відновлення територіальної цілісності країни. Маємо відпрацювати і реалізувати всі можливі формати дій щодо переведення в процеси утвердження миру – як сталого способу розвитку планети – нинішньої міжнародно-безпекової ситуації у світі.

Сьогодні ми з вами в середині буму глобальних технологій, що інтелектуалізують життя і надають безліч можливостей освітньо-досвідного та творчо-креативного характеру практично кожній людині, не кажучи вже про владні інститути чи громадські організації, зокрема міжнародного рівня.

Глобалізація світу через глобальні технології та глобальні виклики пришвидшила всі процеси суспільно-технологічного характеру, що нас з вами оточують у світі життя, причому без поділу на сфери у форматах промислової революції 4.0. Бо саме ці технології та динаміки зараз є не просто можливостями і потенціалами життя, але й водночас і глобальними технологіями немілітарної зброї що стали викликами та прямими загрозами існуванню людини, а відтак і планети в руках глобальних гібридних терористів. Вони знищують вже не стільки людей, традиційними мілітарними практиками, скільки суверенні державності, продукують страх не лише втрати фізичного життя, а страх щодо перспектив майбутнього мирного життя людей, націй, держав, континентів і планети загалом.

Ми живемо в епоху, яка на очах перетворюється із традиційно-сталої в динамічно-цифрову, де можливість комунікацій, реакцій, прийняття рішення і реагування відбувається в межах секунд і хвилин. Реальність вимірюється інформаційною потоковістю, де провідну роль відіграє не масштаб події чи персони, а можливість (за рахунок креативно-інноваційних рішень і технологій) найдовшого утримування уваги при відповідному акцентуванні.

Іншими словами, зазвичай, громадськість дізнається про щось в онлайн режимі, якщо це щось буде адекватно представлене в комунікаційно-контентних потоках, які несуть дані, що можуть і стають публічним контентним середовищем. Але тоді це пізнання відбувається вже через феномен суспільної уваги, яка вимірюється в такому випадку не стільки темою чи системою аргументів, скільки акцентами, стилістиками, енергетиками, баченнями тощо.

Водорозділом між адекватністю та неадекватністю виключної діагностики комунікаційної кризовості при аналізі зон військового протистояння в офіційному форматі АТО став, на нашу думку, трансформація гібридно-месіанських агресій первинного етапу в процес ініціації форматів путінською Росією глобального гібридного тероризму на полігоні в Україні та інших полігонах у світі. Здійснювалось це спеціальними технологічно-ресурсними, методологічно-креативними- комплексами з використанням засобів масового динамічного комунікаційно-контентного терору, потокових диверсій, брутальних домінуючих впливів завдяки проникненню у всі закриті безпекові системи через людину як носія цивільної комунікаційно-контентної публічності тощо.

Масштаби впливу цього комплексу світ, відчуває починаючи з 2007 року (виступ В. Путіна на Мюнхенській конференції безпеки) і до сьогодні (слухання справи Україна проти РФ в межах Міжнародного суду ООН в Гаазі), але в повній мірі ще не усвідомив. Однак вже можна констатувати, що саме кремлівський глобальний гібридний стиль новітнього комбінованого тероризму створив новий публічно-дипломатичний стан планетарного життя, який умовно назвемо планетарна стривоженість, або гібридний мир як спосіб цивілізаційної невпевненості в мирній сталості та перспективності життя. Відтепер це форма штучно-модельованого постійного існування кризовості глобальних комунікацій.

Тобто, глобальна мобілізаційна та руйнуюча комунікаційна катастрофічність як мета і навіть місія креативно-технологічних центрів московського кремля в царині комунікаційно-контентних потоків форматів гібридної терористичної направленості комунікаційної воєнщини досягнута. Путінська Росія реально втримує планету в стані гібридного (нестійкого сумнівного) миру, який характеризується перманентним тривожним очікуванням нової світової тотальної війни і, відповідно, рефлекторною, тобто позасвідомою відмовою від удосконалення розвитку мирних потужних громад (поки що окремих) за рахунок культурологічних, туристичних, духовних тощо аспектів життя. Таким чином, глобальні гібридні терористи намагаються повернути планетарний світ в стан постійного виживання як стандарту нової історичної епохи, тотальної недовіри, поширення різноманітних гібридизованих агресій, знищуючи цим перспективу та ефективність миру як технологічно-методологічного стану розвитку планети рівних людей в середовищах партнерського ноосферного виміру.

Нещодавно Україна отримала довгоочікуваний безвізовий режим з Європою, за яким мають бути встановлені такі ж відносини ще з 35 країнами світу. Трирічний термін, протягом якого українська влада давала постійні обіцянки суспільству про чергові терміни настання «безвізу» – це публічна кризова ситуація перманентного характеру чи комунікаційно-контентна катастрофа для влади як такої?

Щоб відповісти на це та інші питання, давайте повернемось в наше недалеке минуле. Тоді, в СРСР, за планового і узгодженого з партійними органами не лише народного господарства, але й будь-яких яких подій включно з особистим життям, навіть незначне відхилення навіть в думках від «генеральної лінії» або просто нестандартна публічна ситуація викликала занепокоєння, тривогу в суспільстві і передчуття неминучої глобальної катастрофи.

Публічна криза в традиційних розуміннях соціумів, що виросли в радянському раю «реального соціалізму» прирівнюється до геполітичної катастрофи. Сама ж катастрофа класифікувалась як надзвичайна подія шокового стану суспільства. Нерідко її сприйняття передавалось відчуттями близького апокаліпсису, тобто ліквідації або знищення всього, що існувало до цього.

Публічна криза в радянському розумінні – це синонім державної катастрофи. В китайському ж філософському дискурсі це динамічний процес індикативного попередження, що має два вектори розвитку: установлення нового порядку за ритуалами минулого (реальна логіка реальної катастрофи публічного дискурсу), та світла можливість позитивних змін, що торують перспективи майбутнього.

Поняття комунікації в радянському минулому не лише були відсутні, вони не могли існувати апріорі, оскільки процес взаємовідносин між соціальними групами чи окремими індивідуумами був абсолютно підконтрольний державі. А раз так, то вільне слововиявлення (як результат свободи (незалежності) особистості) не могло розвиватися за природними законами. Сприймати комунікації як шляхи до пошуку консенсусу (в перекладі з англійської це інфраструктурні шляхи-труби), точки, що поєднують, надають, ведуть чи розширюють можливості спілкування та контактування через присутність, обмін досвідами, враження у форматних подачах контентних композицій та дизайну тощо ми не навчились досі, особливо як мова йде про державну службу.

Щодо кризових комунікацій, то вони на певному етапі незалежності країни (90-ті роки минулого століття) розглядались як прерогатива вузькоспеціалізованих фахівців з іноземною підготовкою і бекграундом.

Кризові комунікації досить часто сприймалися як публічні реакції на процеси, явища, події, що вийшли із під контролю корпоративної організації або за межі норм чи правил співжиття у всіх його проявах – від етичних до екологічних.

В часи, коли глобальні технології ще не торкалися в своїй масі функціоналу, направленого на людські можливості персонально та приватно, кризові комунікації були складовими антикризових сервісів, бо досить часто займалися локальними надзвичайними подіями, що в більшості випадків однозначно трактувалися як негативи – з позицій корпоративного виробництва, логістичних процесів доставки, безпекового функціоналу тощо.

Висновки.

1. Сьогодні в перманентній кризовості комунікацій через глобалізацію унікальних можливостей надважливо розуміти, що комунікаційно-контентна реальність – це відкрите глобальне (виключно динамічне) середовище публічних змінних (суб’єктивних та інституційно-суб’єктивних) до яких, передусім, відносяться саме інституції безпекового сектору, зокрема, Міністерства оборони, на всіх рівнях свого функціоналу. Вони, ці змінні, вимагають комбінованої комплексної діагностики для ефективної дії не стільки на рівні управлінського менеджменту чи інфраструктури, а на рівні конкретного виконавця і найменшого військового підрозділу (як обов’язкового творця контентного формату чи жанрового напряму, особливо якщо він на оперативній передовій реагування чи в процесі активного онлайн коментування) в ексклюзивних умовах військових дій.

2. Надважливо розуміти і те, що адекватні діагностичні комплекси за умов кризовості для ефективного функціоналу широкої координації постановок публічних завдань (тобто акцентувань, але в ціннісних межах) не має права втручатися у формулювання цих завдань в їхній завершеній формі чи бути одночасно одним і тим же виконавцем навіть в обмежених ресурсами та кадрами підрозділах. Це буде звужувати потенціали та комунікаційно-контентні можливості для адекватності реакцій на кризи та перетворювати комунікаційний процес в примітивний бот-імітаторський вал. Тобто, і за таких умов впливи будуть, але лише кількісно-примітивні та в стилістиці гібридного терориста-агресора (маніпулювання фактами, руйнування їхньої автентичної природи появи, приниження, ницість, страх, брутальність тощо).

3. Незалежно від нашого бажання, ми з вами зараз знаходимось в гущині динамік фонових даних, динамік що вимірюються композиційно-дизайнерськими практиками та моделями контентних форматів подачі досвідів, тобто знань і розумінь. Контентні потоки про життя вимірюються в цьому випадку не тільки через професійне авторство, цей вимір нині формує і пересічний громадянин, який має в кишені один чи декілька гаджетів з функціоналом фіксації, продукування, передачі та контролю на вербальному рівні легалізації подій життя. З цими вихорами динамічних вимірів контенту і авторства в публічних стратах соціумного життя зовсім зруйнувалася статична шкала позитиву та негативу, яка у світі вже майже не формується корпоративно-професійними способами і тотально-монопольними статусами, а твориться в реальних соціумних конфігураціях середовищ життя. Саме вони диктують розуміння позитиву та негативу зараз.

Ці та багато інших аспектів трансформації життя в сучасному суспільстві доводять нам з вами, що комунікаційні процеси вже не діляться на кризові і без кризові. В сучасних динаміках і одночасному сонмі мільйонів учасників апріорі увесь час є кризовим – як процес динамічної контентної потуги, яка докорінно змінила наше уявлення про стандарти та технологічні прояви публічного позитиву та негативу. Останні ж виросли в динамічні моделі-індикатори потокового контенту.

Сьогодні ж слід усвідомити, що кризовість комунікаційних процесів у військовій сфері нейтралізується адекватним станом на ефективно-гармонічні занурення у комунікаційно-контентні середовища людей, які вже не терплять простих лінійних рекламних технологічних рішень масового рівня чи системного брутального примушення (оскільки не використовуються мотивації, які враховують людський настрій та естетику сприйняття цільових груп).

Світ безкризових комунікацій продукує горизонтальне партнерство та прямує до систем опосередкованої фахової діагностичної індикації всіх публічних процесів за найвищих гіпердинамік (мирне та бойове середовище).

Практика продукування фейково-постановочного контенту, направленого технологами гібридного тероризму путінізму на страх і приниження чи продукування традиційного лінійно-формального ІпСО, тільки доводить, що горизонтальні комунікаційно-контентні середовища замінюють монопольні ієрархії акумуляції страху та формалізму до можливостей професійного саморозвитку в системах партнерства всіх сегментів безпекового сектору та оборони України, особливо в умовах АТО на Сході країни та окупації АРК .

Любовець Г.В.,

к.і.н., доцент кафедри військової журналістики ВІКНУ

 

1 Бал2 Бали3 Бали4 Бали5 Балів (Голосів: 4 Рейтинг: 5,00 out of 5)
Loading...
Переглядів: 450

Залишити відгук

*

adminarmyua@ukr.net | © 2014-2017 ARMYUA
Повне (часткове) використання матеріалів дозволяється за умови наявності прямого гіперпосилання на адресу матеріалу на сайті armyua.com.ua