Головна » Блоги » Любистки миру

Любистки миру

DSC_8135-1-1-1Патріотичне виховання молоді – під такою загальною назвою в країні сьогодні проходять різноманітні заходи, формуються плани та скеровуються управлінські розпорядження владними каналами КМУ та АП, які мають бути виконані за спеціально розробленими інструкціями. Питання, що є наразі патріотизм та його виховання, взагалі виглядає пострадянскою химерою наказного порядку. До речі, в сучасних динаміках масштаб патріотизму потребує докорінних уточнень…

Для тих людей, які не озираючись на систему, мчать до майбутнього Майданної України, патріотизм стає невід’ємною частиною життя, вірніше – сутністю існування. Тобто, патріотизм – це стиль твого життя, внутрішніх налаштувань, твоєї поведінки, щоденних вчинків, як життєвих стандартів у вимірах середовищ щасливого життя всіх громад.

Гадаю, ніхто не буде сперечатися з тезою, що виховання є режим чуттєвий або навіть інтимний.

Отже, логічно мати сучасне розуміння найбільших мотивацій молодості –  любові і кохання (в українській культурі існує унікальне явище двовимірного сакрального інтимного початку). В умовах сучасних потоковим динамік та проявів четвертої промислової революції це набуває нового звучання.

Замислившись на хвилинку, ви згадаєте різні вектори цього питання. Від теми інституту сім’ї до теми підліткової порнографії та інших подібних образів. Саме образів, адже 20-те століття дало людству майже унітарній образ – як має виглядати кохання. Здебільшого, це образи, які ми отримуємо через фільми та книжки, які трохи вступилися контенту кінотеатрів (хоча майже всі сценарії – справа рук письменників). Кожна людина має своє уявлення про кохання і його форми та образи, але всі ці уявлення є продуктом, який нам продає споживацький масмаркет, що дивним чином наполягає на фрейдовському сексуальному потязі (лібідо), а не на масштабі унікального явища кохання. Було б дивно, якщо б люди, які розробляли маркетингові концепти продажів, упустили такий чуттєвий споживацький сектор комунікаційно-контентного моделювання ринків продажу, як сексуальність. Як не прикро, відбулось певне ринкове спотворення явища кохання. З легкістю можна згадали все – від Мерлін Монро до «тамагочі», та від тортів до автомобілів і ще безліч інших продуктів, які виводили на ринок через нездоланне бажання ними заволодіти та через закохування (сексгормональної залежності) в продукт.

Отже, ми виявили, що продукти які мають контент, просто і легко продавати через призму латентної сексуальності образу споживання, який гібридизує явище кохання.

Тоді чому, коли мова йде про патріотичне виховання цілого покоління, ніхто не ставить питання про те, що в Україні взагалі відсутній дискурс про стилістики сімейного життя, сімейних традицій та розуміння свого внутрішнього світу через кохання, як найвищого рівня абсолютної Довіри?

Саме повна і велика (від чотирьох і далі членів) сім’я має формувати майбутнього члена громади та його розуміння-відчуття ойкуменічної гармонії, любові та творчості. Зазначені поняття вкрай важливі для створення щасливої сім’ї, яка, своєю чергою, є будівельним матеріалом для міцної та квітучої вже не стільки нації, скільки глобальних середовищ мирного продукування життя-щастя.

Відсутність естетичних моделей мотивації сімейності через здорове і довге кохання, як ознаки щастя – є фактом. Писати про кричущі патології дисонансних взаємин, про молодих мам без татусів, про дітей, як соціальне товарне виробництво та про рівень і культуру інтимних взаємин, гадаю, немає сенсу. Вся молодь кожен день з цим життєвим питанням і так зіштовхується.

Я хочу розповісти вам про первинну точку, з якої почався сакральний еротичний старт людства. Сакральне в розумінні таїнства, традиції, містерії або словами мрійників – про наш внутрішній космос.

Чому містерія, таїнство?

Тому, що Ерос – це не тільки фізичне продовження життя, а ще вимір і таїнство першої Любові як дороги до усвідомлення світу дорослого Кохання.

Явище, що змінює реальність відкриваючи нескінченність внутрішнього космосу особистості та являється єдиною силою на планеті Земля, що своїм контентом наближає людей до божественної гармонії.

Буде трохи міфів, трохи фактів та багато зі світу особисто-індивідуально, інтимного.

Міф – це не вигадка і не жарт. Міф – це квінтесенція історичної пам’яті, як коду-стратегії людства.

Початком осмислення теми кохання є народження Афродіти. Як писав у своїй книзі «Міфи та легенди стародавньої Греції» М.А. Кун (книга була в бібліотеці майже кожної радянської родини), Афродіта народилася з крові оскопленого Урана, кров якого потрапила до вод Океану і з піни морської вийшла на берег Кіпру Афродіта. Вона є одним з найдревніших богів і вічним жіночим початком. Мала владу навіть над Зевсом (пригадайте «Еліаду» Гомера, в якій він описував пояс Афродіти, що приспав пильність Зевса). У роботі 4-го століття до нашої ери «Пір» Платон описує час, коли людина була гермофродитом. Богів це дуже дратувало, адже у людей не було жодних проблем і вони були рівні богам у своїй гармонії. Тоді розгнівані боги розділили людину на чоловічу та жіночу стать, зробивши їх нещасними і віддавши їх під владу хтонічних химер – пристрастей.

Отже, коли людиною заволодіває стан неконтрольованої чуттєвої пристрасті, режим гармоній від неї віддаляється, вірніше він валиться, розбиваючись вщент.

Повертаючись до сучасних динамік можемо спостерігати стабільну роботу комунікаційно-контентного наповнення медіапростору концепцією «життя – це біль» («ж-б»). Вона виражається в образах і формах, що мають класичну композиційну лінію розвертання сюжету (не важливо, це фільм, книга, короткий відеоролик, журнал чи публічна особа) в якому неодмінно головна дійова особа включається в режим пристрасті, що призводить до різноманітних трагічних подій (безумств). Особистість при цьому втрачається, образно кажучи – гине.

Не скажу нічого нового, якщо зазначу, що жінки споживають значно більше комунікаційно-контентного дизайну ніж чоловіки. Для їхніх ніжок в магазинах більший вибір моделей одягу, аксесуарів, додаткових послуг, парфумів і т.п.

Пояснюється це дуже просто – унікальним горизонтом внутрішнього космосу прекрасної половини людства. Їх сприйняття прекрасного значно, ширше ніж у чоловіків. До того ж, відіграє свою роль історично сформований (на генетичному рівні) естетичний горизонт світовідчуття (інтуїції). Адже кожна жінка – це мати і якби вона з дитинства не передавала свої «горизонти» наступному поколінню, була б біда.

Ми не говоримо зараз, який стан передачі є нині, тому що однією з ключових проблем і є атмосфера, в якій жінка стає мамою.

Саме жінки найбільш піддаються впливу технологічної лінії «ж-б», що була виведена на ринок задля максималізації збільшення ринкового попиту на образи екранної культури через стійкий тренд оцінної залежності. Згадайте, скільки фото, відео контентно репрезентують з екранів «умови» потрібних форм, образів та форматів. Це тиражування націлене на абсолютне знищення внутрішнього, унікально-естетичного горизонту індивідуальності жінки.

З.Фрейд у своїй роботі 1920 року «По той бік принципу задоволення» висуває ідею, що поряд з потягом до життя, Еросом, індивіду притаманний потяг до смерті, Танатос.

«Слід розрізняти два види первинних потягів, з яких один – сексуальні інстинкти або Ерос, другий – інстинкт смерті, Танатос. У  Танатоса завданням є приводити все живе до стану безжиттєвості».

За Фрейдом життя – це протиборство цих двох потягів (діалектика міфу). При чому лібідозний потяг – це один з моментів Танатосу. Фрейд робить цей висновок згідно з філософськими концепціям пошуку сенсу життя.

К. Шаброль, один з геніальних французьких кінорежисерів, представників «нової хвилі» кіно, писав про те, що людство само нищить світ, тому що ми занадто любимо гроші, ми занадто любимо наркотики, алкоголь, ми так все це полюбили, що втратили смак всього справжнього. Це слова людини, яка створювала унікальний контент, бо, як митець, Шаброль відчував відрив людства від гармонії. Всі описані комунікаційно-контентні лінії (гроші, наркотики, алкоголь) – це ринки продажу і в них головним атрибутом привабливості є пристрасть (фізіологічно-гормональний потяг).

Чому буденність стала діагнозом і всі у реальності та віртуальності (соціальних мережах) чекають п’ятниці?

Інструментно-системне творення сюжетів високого порядку почуттів табуйовані.

Коли любов чи кохання сприймається як гра розуму, в такій моделі розум понад усе. Здається, що людина являє собою розумну машину і оперує самостійно своїми почуттями. Технологічність епохи говорить про те, що все можливо сконструювати, запланувати, прорахувати, але сакральний початок кохання говорить, що любов завжди зароджувалась з хтонічного Ероса і його руйнівної та одночасно творчої сили (діалектика міфу). Саме тому, коли людина відчуває, що в ній народжується кохання, перед «любистками» (закоханими) постає містичне явище сакральних таїнств Ероса.

Найкраще, як на мене, це відчуття описав Ж.Ж.Руссо. Він пише, що на рівні унікальної індивідуальної особистості відчуття кохання створює ефект розчавленості, відчуття ніби на голову впала важка плита. Він порівнює семантику відчуття Женевського озера, коли людина вперше зустрічається з ним – і озеро заповнює її своєю атмосферою унікальної естетики, величчю краси.

Кохання відкриває унікальний внутрішній світ один для одного, який вони самі не розуміли, поки не покохали.

І тут постає головне питання – «що робити, як, чому»?!

Головною необхідністю є усунення спротиву, який ґрунтується на утраченому в «механічний» час режимі Довіри один одному – знищити в собі всі оцінні залежності та химери минулих життєвих чи екранних симулякрів, що пробуджують хтонічних чудовиськ, які знищать «любистків» у своєму безумстві пристрастей.

Не триматися за свою «зону комфорту», не починати заміняти справжнє на несправжнє (імітаційне).

Саме в цьому прихована велика небезпека, тому що заміна кохання сексом, призводить до механізації явища кохання. І людина втрачає свій шанс віднайти себе і свої можливості, змінити світ через відкриття глибин свого внутрішнього космосу.

Імпотенція у чоловіків, у жінок відсутність справжньої жаги в інтимному спілкуванні з чоловіком, як результат розтрачання унікального космічного середовища явища кохання, – від неусвідомлення знання можливостей кохання і місії кохання в житті.

Щодо української сучасності – культурний глобальний гібридний тероризм путіністів, із своїми креативними ринками, що виробляють контент на пристрасне безумство, прагне знищити світ як щастя, генеруючи масу імітаційних задоволень – від статусів і еліт до оцінних залежностей екранних симулякрів. За відсутності комунікаційно-контентного дизайну цінностей щастя, компонентами якого є творчість, кохання, гармонія – внутрішній космос людської індивідуальності буде втрачений. При такому сценарії на планеті Земля головним стане тотальний страх пристрасних безумств.

Страх не відповідати екранній культурі (контенту), страх не відповідати імітаційним статусам, страх бути гіршим у круговій поруці безумств хтонічних чудовиськ.

Тому перед нами – Українцями, з нашою унікальною традицією еротичного сакрального виховання та цінностями, що відкрило світу явище Майдану Гідності, постає історична місія культурного порятунку Землі.

Де Творчість, Кохання і Гармонія будуть наповнювати повсякденним життям цінності Гідності, Партнерства і Довіри.

Ми, Українці, є новою креативно-культурною парадигмою цивілізації, в якому культура є безпековим контентно-комунікаційним сервісом для щасливого життя громад людей скрізь, де живе мир.

Євген Забарило, майданний медіатор

1 Бал2 Бали3 Бали4 Бали5 Балів (Голосів: 3 Рейтинг: 5,00 out of 5)
Loading...
Переглядів: 251

Залишити відгук

*

adminarmyua@ukr.net | © 2014-2017 ARMYUA
Повне (часткове) використання матеріалів дозволяється за умови наявності прямого гіперпосилання на адресу матеріалу на сайті armyua.com.ua