Головна » Експертна думка » Проблеми комунікаційно-контентної безпеки через призму системи зв’язків з громадськістю ЗСУ

Проблеми комунікаційно-контентної безпеки через призму системи зв’язків з громадськістю ЗСУ

Зв’язки з громадськістю – це діяльність, спрямована на досягнення взаємопорозуміння та згоди між людьми, соціальними групами, класами, націями, державами на основі цілеспрямованого формування громадської думки та управління нею.

Ми не перемагаємо допоки CNN не повідомить, що ми перемагаємо”, – так влучно охарактеризував важливість зв’язків з громадськістю колишній очільник комітету начальників штабів США генерал Джон Шалікашвілі.

Співпраця з громадськістю через пресу у військових структурах армій провідних країн світу сягає досить далеко в історію. Ось невеликий приклад такої діяльності армії союзників по антигітлерівській коаліції, який датується липнем 1944 року. Він описаний у мемуарах генерала Омара Бредлі, який командував американською 12-ю Групою армій.

Як тільки план операції “Кобра” був готовий, я розповів про нього Паттону, оскільки йому належало включитися у бойові дії одразу після розгортання. 18 липня, за два дні до того, як ми мали намір викласти наш план кореспондентам, що знаходяться при 1-ій армії, Діксон (начальник розвідки 1-ої армії) з’явився до мене, червоний від обурення.

Ми дізналися від наших кореспондентів, генерале, – сказав він, – що Паттон розповів про операцію “Кобра” представникам преси при 3-ій армії.

Дідько! – вигукнув я і кинувся до телефону, але Джорджа не було на місці.

Паттон сам подзвонив мені, вибачився і пояснив, що він справді розповів на нараді про план прориву 1-ої армії, але кореспонденти на неї не були допущені. План кореспондентам розголосив його офіцер по зв’язках з пресою…”.

Намагаючись екстраполювати цей випадок на сучасність, а саме на зв’язки з громадськістю Збройних Сил України, діяльність журналістів та ЗМІ з висвітлення перебігу антитерористичної операції, можна дійти невтішного висновку: це не можливо.

Суспільна підтримка дій збройних сил має особливе значення у ході ведення війн та збройних конфліктів, виконання бойових завдань. У разі її відсутності, виявлення антивоєнних настроїв і спроб скласти провину за виникнення і результати збройного конфлікту на армію різко знижується рівень морально-психологічного стану особового складу, військової дисципліни, спроможності військ виконати поставлені бойові завдання. Адже крім інформування громадськості про ключові події, хід бойових дій та обстановку, що склалась, вітчизняні ЗМІ поступово почали виконувати ще одну, не менш важливу функцію, – впливати на свідомість аудиторії для формування певного ставлення до фактів, про які вони повідомляють. А гонитва за рейтингами перетворила процес виявлення та оприлюднення проблемних питань на смакування “зради” та “призначення” винних у ній. Причому, маючи добру підготовку в царині впливу на свідомість і жодної – у військовій сфері, журналісти часто поширюють шкідливі, проте вірогідні меседжі. І їх у цьому цілком прикриває чинне законодавство.

Так, Законом України “Про інформацію” визначено, що людину не можна притягнути до відповідальності за оприлюднення оціночного судження. Своєю чергою, споживачі медіа-продукту, зазвичай, не розрізняють, де факти, а де оціночні судження і формують власний світогляд на основі тієї інформації, яку отримують. А це, своєю чергою, змушує військових начальників усіх рівнів докладати максимальних зусиль, аби перешкодити поширенню будь-якої інформації про підлеглі підрозділи. Так, серед найрадикальніших змін, які пропонується внести до чинного законодавства – це зміни до Закону України “Про інформацію” щодо обмеження поширення інформації та оціночних суджень, що стосуються виконання військовими формуваннями України завдань за призначенням.

Словом, недостатній рівень співпраці та взаємної довіри ЗМІ та структур зв’язків з громадськістю в Україні поступово призводить до того, що переважна частина інформаційних повідомлень має негативне експресивне забарвлення, містить критику, а відтак, підриває авторитет Збройних Сил України та формує негативне інформаційне поле навколо силових структур. Тобто, через свою необізнаність у специфіці висвітлюваних тем та необхідність готувати рейтингові інформаційні матеріали працівники ЗМІ де-факто ведуть неусвідомлений інформаційно-контентний наступ на власну армію.

До чого це може призвести? Коли боротьба набирає затяжного характеру, який ми спостерігаємо у гібридно-месіанській агресії Росії проти України, результат її визначає моральна, а не фізична сила. Військовослужбовець повинен вірити в себе, армія повинна вірити в свого командира, армія повинна вірити в свою державу. Високий моральний дух кожного воїна і нації в цілому – вершина військової взаємодії. Ми це спостерігали у 2014 та 2015 роках, коли, попри численні негаразди із управлінням, забезпеченням, підготовкою, завдяки народній підтримці, передусім моральній, армія створювалася, розвивалася та отримувала перемоги.

Нині, коли і боєздатність, і забезпечення війська зросли на порядки, руками “корисних ідіотів” знищується головна опора армії і держави – підтримка народу. Спрямовуючи свої зусилля на викривання корупції і корупціонерів, борючись зі зловживаннями у військовій сфері та війську зокрема, журналісти, намагаючись надати своїм повідомленням більшої ваги, подають окремі явища, як системні, екстраполюють негативне ставлення до явищ і персоналій на державні інститути та державу в цілому. Така поведінка, зрозуміло, отримує зворотну реакцію у вигляді, як мінімум, спростувань у соціальних мережах, як максимум – наказів про максимальне, відповідно до чинного законодавства, обмеження доступу журналістів до позицій, військових частин та органів військового управління. А це, своєю чергою, трактується як наступ на свободу слова та перешкоджання роботі журналістів.

Розірвати це коло взаємних звинувачень можна лише виробивши зрозумілі, взаємоприйнятні правила. Першими кроками у цьому напрямі можна вважати започатковану Управлінням зв’язків з громадськістю Збройних Сил України серію брифінгів фахівців з актуальних питань. На них кожен представник ЗМІ може не лише почути офіційну позицію Генерального штабу з приводу тієї чи іншої ситуації, а й уточнити у справжнього фахівця, а не “диванного експерта”, деталі питання, яке цікавить. Ще одним потужним заходом, спрямованим на зростання фаховості цивільних журналістів у військових питаннях можна вважати курси, які Управління комунікацій та преси Міністерства оборони організувало на базі Національного університету оборони України імені Івана Черняхівського. За 6 триденних сесій “зелене поняття” про армію отримали 237 представників ЗМІ.

Як бачимо, військові намагаються зі свого боку подолати стіну протиріч з представниками ЗМІ, розуміючи важливість зв’язків з громадськістю в контексті кування перемоги над ворогом.

БАКУМЕНКО Р.О.,

старший викладач Національного університету оборони України імені Івана Черняховського

Джерело: http://mil.univ.kiev.ua/files/230_575144259.pdf

1 Бал2 Бали3 Бали4 Бали5 Балів (Голосів: 1 Рейтинг: 5,00 out of 5)
Loading...
Переглядів: 76

Залишити відгук

*

adminarmyua@ukr.net | © 2014-2017 ARMYUA
Повне (часткове) використання матеріалів дозволяється за умови наявності прямого гіперпосилання на адресу матеріалу на сайті armyua.com.ua