Головна » Нагально » Окремі питання комунікаційно-контентної безпеки держави та суспільства

Окремі питання комунікаційно-контентної безпеки держави та суспільства

Гібридно-месіанські агресії путінського режиму проти України не лише зруйнували міжнародну систему колективної безпеки, яка вибудовувалась у світі останні 70 років, а й змінили наше уявлення про поняття безпеки загалом і інформаційної зокрема.

Раніше ми інформаційний простір сприймали як щось цілісне і зрозуміле, таке, що допомагає нам орієнтуватися в подіях і часових вимірах. Це здавалось настільки зрозумілим, що даної дефініції ми не знаходимо в жодному документі стратегічного рівня. [1] Тому поняття інформаційного простору мало різні визначення. Зазвичай, дефініція визначалась як «сукупність баз і банків даних, технологій їх ведення та використання, інформаційно-телекомунікаційних систем і мереж, що функціонують на основі єдиних принципів і за загальними правилами, що забезпечує інформаційну взаємодію організацій і громадян, а також задоволення їх інформаційних потреб». [2]

Вчені Інституту проблем реєстрації інформації Національної академії наук України трактують дане поняття як «сукупність інформаційних ресурсів, технологій їх супроводження і використання, інформаційних і телекомунікаційних систем, які утворюють інформаційну структуру».[3]

В Міністерстві оборони у 2014 році був прийнятий Військовий стандарт 01.004.004 – «Воєнна політика, безпека та стратегічне планування», де давалися визначення за напрямом «Інформаційна безпека держави у воєнній сфері. Терміни і визначення». Поняття «інформаційний простір» там трактується так: це «інформаційне середовище, в якому відбуваються інформаційні процеси та інформаційні відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони та захисту інформації, інформаційних продуктів та інформаційних ресурсів». [4]

Не зважаючи на різність викладення самого поняття інформаційного простору, ці визначення мають спільний методологічний знаменник, а саме технічно-статичне трактування явища. За умов існування інформаційного простору як сталої величини ієрархічно-монопольного характеру – а таке становище констатувалось до початку ХХI століття – це сприймалось як абсолютно беззаперечні варіації формулювання єдиного поняття.

Однак у ХХI століття світ став розвиватися зовсім іншими швидкостями, які ми можемо охарактеризувати поняттям «динамічні швидкості». На відміну від статики попереднього часу, коли на прийняття рішення відводились роки, півріччя, квартали, місяці, тижні, сучасні цивілізаційні чи просто суспільні процеси, особливо в інформаційному просторі, вимагають динамічної дії в партнерських комплексах функціональних моделей, тобто надшвидких: реакції, прийняття рішення і скоординованого реагування.

Якщо під цим кутом розглядати поняття інформаційного простору та інформаційного середовища, про що йдеться у визначенні воєнного стандарту, то ми пропонуємо визнати, що інформпростір та інформсередовище – це не тотожні поняття, а окремі самостійні частини, що можуть знаходитися в вертикально-ієрархічній взаємодії та одночасно мати горизонтальну незалежність і водночас – партнерську взаємодію.

Більше того, інформаційний простір ми пропонуємо розглядати як головну продуктивну складову сукупно-цивілізаційної діяльності людства, на відміну від усталеного розуміння його як результату лише семантичної діяльності людини. [5]

Комунікації стали невід’ємним фактором нашого існування практично в режимі онлайн без будь-якої залежності від континентального, національного, суспільного чи фахового статусу. Ми сьогодні фактично наблизилися до межі, за якою, за визначенням В. Вернадського, настає нова ера – ера поєднання економічного та інформаційного вимірів, ноосфера, іншими словами, епоха знань чи, виходячи з нинішніх реальностей – цифрова та креативна економіка тощо.

Виходячи з цього, пропонується поняттю «інформаційний простір» надати методологічно-технологічну дефініцію як характеристику внутрішнього, тобто смислового, змісту цього явища.

Оскільки сучасний інформаційний простір поєднує декілька взаємопов’язаних складових, які є рівноцінними за своїм значенням, то це – «інформаційні ресурси (тобто вся документальна база, що зберігається в інформаційних системах), специфічні традиційні та цифрові інфраструктурні поєднання та потенціали, технологічно-стратегічні сервісні рішення та підходи, різнодинамічні та різномасштабні процеси комунікацій, тематично-ментальні традиції сприйняття контенту, оперативно-окреслений різновид публічних резонансів, контентні стилістики тощо». [6]

Таким чином, ми визнаємо сучасний інформаційний простір високодинамічною комунікаційною безмірністю, яка має практично необмежену джерельну базу та потужний взаємодоповнюючий вплив на учасників (об’єкти та суб’єкти – індивідів, окремі групи або співтовариства) комунікаційного процесу.

Якщо ми в цій загальноцивілізаційній безмірності розглядаємо безпековий сегмент, то доходимо висновку, що завдяки інтенсивності, системності, направленості та глобалізованості потоків інформації може модерувати чи ситуативно моделювати цілеспрямований комунікаційно-контентний вплив на стан ефективності державного управління, забезпечення національної безпеки та обороноздатності держави. [7]

За таких надзвичайних умов сьогодення виникає нагальна потреба державного рівня щодо адекватного реагування на відповідний інформаційний негатив, який має відповідні індикатори мобільної моделі контентного наповнення в масштабах доби, а саме – виклики, ризики та загрози. А для цього потрібно мати відповідні місіям та завданням технологічно-креативні системи та механізми своєчасного, а краще випереджального визначення цих індикаторів, їхньої класифікації та прогнозування суспільно-безпекового розвитку таких ситуацій і проблем.

На наш погляд, в сучасних умовах піку протистояння форматам гібридно-месіанських агресій найоптимальнішою виглядала б трирівнева система комунікаційно-контентної безпеки України: адміністрація Президента України – Рада національної безпеки і оборони – силові відомства, де ключова роль відводиться Міністерству оборони України.

Кожний з цих рівнів в такому випадку отримує свій функціонал, принципи координаційної взаємодії, базові напрями діяльності ситуаційних сервісів, механізми та процедури. Загалом досліджено та розроблено декілька десятків таких векторів, які об’єднуються в єдину координаційну модель. З окремими напрямами та механізмами ми пропонуємо ознайомитись.

Деякі базові напрями діяльності ситуаційних сервісів:

  1. Прикладне відпрацювання моделей цифрових регламентів в мультифункціональному об’єднаному безпековому сегменті держави та рекомендаційні формати для цивільного використання.

  2. Акумулювання ранжованих публічних резонансів наявних структурних сегментів діючої моделі інформаційного простору України через найменші геопозиційні величини територій з метою їхньої градації та ефективного використання для управлінсько-координаційних рішень різного характеру та масштабу. Комунікаційно-контентне прогнозування моделей публічних викликів, ризиків та загроз для будь-яких сегментів ринкового характеру в Україні.

  3. Координація правової, комунікаційної, надзвичайної інформації як базової для творчих аналітичних центрів, які формують моделі та, за необхідності, сценарні рішення, що відповідають на виклики (унеможливлюють) ризики та загрози загальнонаціонального рівня та рівнів регіонального і міжрегіонального масштабів.

  4. Індикація проявів сегментовано-комбінованих моделей органічного поєднання різних економічних укладів та різних промислових революцій на досліджувано-індикованих територіях.

  5. Розробка індивідуально-цивілізаційних стратегій з творення в Україні середовищ життя як бази для прориву технологічно-інтелектуальних потенціалів України в глобальному поділі світового тренду з еврістичного використання інтелектуальних можливостей вже не тільки людини, а геопозиційно фіксованого соціумного буття як паритетного комплексу геостратегій ойкуменізму.

  6. Технологічні рішення щодо запровадження інфраструктурно-технологічної рівності в правах за умови сталої цифрової демократії на рівні не лише населеного пункту, а й громадянина в кожному населеному пункті без виключень.

Окремі механізми і процедури визначених функцій:

  • аналіз потокових контентів як механізмів обслуговування всіх видів публічно-представницьких дій (за спеціальних технологічних умов дає унікальну джерельну базу про реальності життя суспільства і держави);

  • поєднання технологічного комплексу контекстного аналізу інформаційних резонансів (КАІР) із систематичними потужними соціометричними вимірами на засадах соціологічної технології ОМНІБУС та онлайн-соціологічна комплексна індикація публічного негативу;

  • застосування в управлінських стилістиках розуміння того, що динамічна потокова контентна ситуація – це не сталі оціночні характеристики на засадах минулих статистичних міфів чи ярликів, а сучасні моделі контентних змінних, які можуть моделюватися різними рівнями контентної діяльності;

  • Майданні цінності і постаті Героїв Небесної Сотні – це не випадковість і не історія, а мотивація і примус до того, що кожна особистість має право не стільки на виживання, скільки на найефективнішу самореалізацію в межах соборної європейської України;

  • Комунікаційно-контентний багатоформатний зрежисований процес комплексів мотивацій до синергетично-партнерського комунікаційно-контентного творення правди середовищ життя України з врахуванням особливостей не тільки населених пунктів зони АТО, але й інших регіонів є найефективнішим демократичним захистом від брутально-попсової навали страхів і принижень з боку гібридно-месіанських агресій у форматах глобального гібридного тероризму;

  • Формування технологічно-креативних рішень системно-методологічного характеру щодо публічної моди на контентні масиви з позицій конструктиву і захоплення, а не з позицій страху, тривожності і очікування небезпек;

  • сприйняття публічних негативів не лінійно, в термінах статичного минулого, а в моделях, коли є показники негативу і позитиву як єдиного цілого (стратегічно-системна діяльність). При цьому знімається проблема розірваного кола публічної уваги, коли концентрація йде по шляху лінійного авралу;

  • впровадження в управлінські системи держави, науки, місцевого самоврядування ідей зацікавлення елементами довготермінових перспектив, які можуть бути використані як для населеного пункту чи регіону, так і для держави чи геостратегічного партнера загалом;

  • відстеження в Україні і в світі інтелектуально-творчих лабораторій, КБ, наукових закладів, бібліотек, архівів, наукових захистів на предмет ноу-хау, перспективності, проривності чи модернізаційної радикальності зміни векторів усталених процесів;

  • творення ситуативних сервісів різної складності і навантаження, які б спростили побут, традиційні функції держави та органів місцевого самоврядування і тільки додавали можливостей з використання конкретних середовищ територій в інтересах громад і громадян на засадах традиційного гуманізму і свобод.

Валерій Король

Література.

  1. Лист №36/1-5 від 07.03.2017 щодо реалізації Указу Президента України від 25.02.2017 № 47/2017. Електронний ресурс. Режим доступу: http://inau.ua/document/lyst-no361-5-vid-07032017-shchodo-realizaciyi-ukazu-prezydenta-ukrayiny-vid-25022017-no

  2. Єдиний інформаційний простір. Стаття з Вільної енциклопедії «Вікіпедія». Електронний ресурс. Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Єдиний_інформаційний_простір

  3. Додонов А. Г. Компьютерные информационные системы и хранилища данных. Толковый словарь. /А.Г. Додонов, С.Р. Коженевский, Д.В. Ландэ, В.Г. Путятин. – К.: Феникс; ИПРИ НАН Украины, 2013. – 554 с. С. 170.

  4. Військовий стандарт 01.004.004 (Видання 1). Воєнна політика, безпека та стратегічне планування. Інформаційна безпека держави у воєнній сфері. Терміни і визначення. – МО України. Затверджено наказом начальника Центрального управління метрології і стандартизації Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України – головного метролога Збройних Сил України від 27.02.2014 р. №1. С. 10.

  5. Інформаційний простір. Стаття з Вільної енциклопедії «Вікіпедія». Електронний ресурс. Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Інформаційний_простір

  6. Любовець Г.В., Король В.Г. Аналіз підходів до моніторингу інформаційного простору в Україні. Науково-виробничий журнал Класичного приватного університету (м. Запоріжжя) “Держава та регіони”. Серія: “Соціальні комунікації», 2015, № 3. С.10-16. Електронний ресурс. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/drsk_2015_3_4

  7. Там само.

    Джерело: http://mil.univ.kiev.ua/files/230_575144259.pdf

1 Бал2 Бали3 Бали4 Бали5 Балів (Голосів: 3 Рейтинг: 5,00 out of 5)
Loading...
Переглядів: 1 374

Залишити відгук

adminarmyua@ukr.net | © 2014-2020 ARMYUA
Повне (часткове) використання матеріалів дозволяється за умови наявності прямого гіперпосилання на адресу матеріалу на сайті armyua.com.ua