Головна » Експертна думка » Соціальні мережі як інструмент сучасної інформаційно-психологічної війни

Соціальні мережі як інструмент сучасної інформаційно-психологічної війни

soc-net-work-00

В реаліях сучасного світу інформаційний простір розглядається як окремий театр воєнних дій, і це цілком закономірно. Поява та стрімке  розповсюдження інтернет-технологій кардинальним чином змінили саму суть підходів до війни і насамперед щодо ролі та місця  інформаційно-психологічного впливу на супротивника, а також технологій для здійснення такого впливу.

Щоб зрозуміти, що саме призвело до таких радикальних змін, слід зробити невеличкий історичний екскурс. Якщо ми порівняємо сьогодення і ситуацію, що панувала кілька десятків років тому, то легко переконаємося: у минулі часи роль – та, власне, й сама концепція інформаційно-психологічних операцій – у мистецтві ведення війни була порівняно скромною. Принаймні, нікому й на думку не спадало виводити дії у цій царині на домінанте місце – тоді як зараз дедалі більше фахівців схиляється до такої думки. Аргументи останніх є вельми переконливими: досягнення перемоги над супротивником завдяки інформаційно-психологічному впливу та спонукання його таким чином до саморуйнівної поведінки є набагато ефективнішім, менш ресурсовитратним та менш кровопролитним.

Інакше кажучи, ціна війни і перемоги за допомогою технологій інформаційного впливу на супротивника є незрівнянно меншою, ніж та, яку доводиться платити за війну із застосуванням традиційних засобів. І хоча сьогодні, звичайно, ще рано списувати традиційну зброю як головний інструмент ведення війни, тенденція до домінування інформаційно-психологічних технологій є очевидною. Адже таким чином можна нейтралізувати навіть найпотужнішу зброю супротивника, зруйнувати його стратегію на початкових етапах, і загалом змусити його вдатися до вчинення різноманітних саморуйнівних дій (що, власне і є метою інформаційної війни).

Причина появи цієї тенденції не менш очевидна. Ще кілька десятиліть тому арсенал технологій впливу на свідомість супротивника та широких верств його населення був надзвичайно обмеженим і фактично зводився до розповсюдження чуток, пропагандистських листівок (з літаків чи підпільними групами, що діяли у тилу ворога) та  радіопередач, які транслювалися на країни супротивника.

Ефективність цих засобів складно назвати високою через кілька факторів. По-перше, через об’єктивні складнощі з доступом до цільової аудиторії. По-друге, через відсутність гарантованої регулярності цього доступу. По-третє, – і головне – через малу значущість масштабів такого впливу. Бо навіть якщо, чисто теоретично, радіотрансляції могли охоплювати майже необмежену аудиторію, в реальності вони доходили тільки до тих, хто й так вже не підтримував діючу владу своєї держави – адже для того, щоби прослухати таку програму, потенційний об’єкт впливу мав свідомо і власноруч підключитися до неї. Зрозуміло, що з фізичними каналами – чутками і листівками — справи стояли ще важче. Таким чином, можливість проведення інформаційно-психологічних операцій була суттєво обмежена перш за все недостатньою кількістю каналів доступу до цільової аудиторії. І цей фактор відтісняв важливість інформаційно-психологічних операцій на другий план порівняно з традиційними військовими операціями.

Але поява Інтернету та масовий доступ до нього кардинально змінили стан справ.

Справді, тепер фахівці з інформаційної війни отримали можливості, про які раніше могли лише мріяти – миттєвий, прямий і безпосередній контакт з широкими верствами населення супротивника. А поява і популярність соцмереж підняла ці можливості на фантастичний рівень, зробивши можливим не тільки миттєве поширення будь-якої інформації чи дезінформації, але й прямий доступ до політичної, військової та іншої еліти країни супротивника та лідерів думок через їхні акаунти. Якщо додати до цього, що соцмережі дозволяють майже ідеально  маскувати проведення операцій психологічного впливу, стає беззаперечно очевидним: соцмережі є надзвичайно ефективним інструментом ведення інформаційної війни.

Отже нема нічого дивного, що соцмережі сьогодні – це одночасно і окремий театр воєнних дій, і полігон для перевірки нових технологій та засобів психологічного маніпулювання. В той же час, варто зважити на нинішню нерівність участі країн світу у цих процесах. Ця нерівність надзвичайно велика: в той час як одні вже створили відповідні підрозділи і опанували нові технології, інші ще навіть не усвідомили важливість боротьби у цій сфері.

Найбільш відомим і масованим застосуванням цих технологій стала інформаційна війна Російської Федерації проти України, яка широко розгорнулася на початку 2014 року одночасно із захопленням Криму. Тому не дивно, що саме вона стала предметом ретельних спостережень та досліджень для фахівців із ведення інформаційної війни і безпеки та військових різних країн світу.

Зрозуміло, що проведення такого аналізу для самої України ще більш актуальне, тож у подальшому розгляді інформаційно-психологічних операцій у соцмережах ми будемо детально аналізувати насамперед приклади таких дій з боку пропагандистів Російської Федерації. В той же час потрібно чітко усвідомлювати, що методи та технології не мають національної приналежності, а є універсальними з точки зору  можливості їх застосування.

Очевидно, що чітке розуміння технологій ведення військових дій в Інтернеті, і насамперед у соцмережах, є необхідною складовою воєнної майстерності будь-якої держави, яка хоче вижити і перемогти у майбутніх протистояннях, котрі мають дедалі більше виражену інформаційно-психологічну домінанту. Саме тому аналіз дій російських пропагандистів у соцмережах та розробка ефективних контрзаходів на майбутнє є життєво важливими для захисту безпеки української державності.

На які головні напрямки насамперед скеровані дії російських пропагандистів у цій інформаційній війні у соцмережах? Аналіз і спостереження дозволяють сформувати наступний перелік:

  1. Сіяння страху і паніки серед широких верств населення.
  2. Формування громадської думки щодо конкретних тактичних дій РФ, і її стратегії в цілому.
  3. Спонукання населення та політичних лідерів України до саморуйнівних дій.
  4. Поширення дезінформації.
  5. Заклики до саботування розпоряджень української влади.
  6. Підрив бойового духу українських бійців та населення.
  7. Дискредитація політичного та військового керівництва України.
  8. Провокування конфліктів в середині України та у середовищі її політичних сил.
  9. Провокування користувачів соцмереж з метою збору інформації.
  10. Апелювання до світової спільноти для виправдання російської агресії проти України і дискредитації України.
  11. Вербування «живої сили» для участі в конфлікті на Донбасі на боці сепаратистів.
  12. Використання постів у соцмережах як джерело для подальшої легалізації дезінформації у ЗМІ.

В сьогоднішньому світі просто донести до людини певну інформацію  для отримання бажаного ефекту в інформаційних війнах – змінах у її світогляді і спонукання до певної поведінки – недостатньо. Успішність впливу насамперед залежить від того, у яку форму «запаковано» повідомлення, що його отримує реципієнт. Форма прямої, лобової  агітації та пропаганди, яка домінувала ще кілька десятиліть тому, сьогодні не працює. На зміну їй прийшли маніпулятивні технології прихованого впливу, які можна віднести до категорії «soft power». До засобів ведення інформаційної війни адаптували такі потужні інструменти та наробки у царині психології, як нейролінгвістичне програмування, еріксонівський гіпноз, транзактний аналіз тощо.

Цікаво – і показово – що ще у 1989 році у «US Marine Corps  Gazette»  з’явилася  стаття кількох військових дослідників під заголовком «Змінюючи обличчя війни: в четверте покоління»  (“Changing the Face of War: Into the Fourth Generation”). Автори зробили надзвичайно сміливий на той час прогноз: війни четвертого покоління будуть включати в себе все населення країни супротивника. Різниця між військовими та цивільним населенням розмиється.  Телевізійні новини стануть більш потужною оперативною зброєю, ніж бронетехніка. Як це часто буває, реальність набагато перевершила їх очікування, адже Інтернет і соціальні мережі значно потужніша зброя, ніж телебачення.

Вищенаведені факти ясно свідчать, що війни четвертого покоління – це реальність, в якій ми живемо. Фактично, сьогодні кожен знаходиться на війні, навіть якщо фізично він далекий від лінії фронту — адже у кіберпросторі такої лінії не існує.

Російська інформаційна агресія в соцмережах проти України поки що лишається наймасштабнішим прикладом війни такого типу. Але немає сумніву, що цей процес буде швидко набирати обертів. Технології війн четвертого покоління, до яких належать війни у соцмережах, будуть постійно відшліфовуватися і вдосконалюватися.

Зауважимо, що цей процес ще не сягнув свого піку – фактично він тільки розпочався. До нього активно приєднуватимуться нові країни, які вже зараз створюють і тренують підрозділи для ведення війни в соцмережах, і це стимулюватиме появу нових технологій і контртехнологій. Битви у віртуальному просторі та інформаційна зброя ставатимуть дедалі витонченішими. І зрозуміло, що ті, хто почне опановувати новий театр воєнних дій першими, матимуть значну перевагу у новій парадигмі війн 21 століття. Відповідно, й Україні слід приділити якнайбільше уваги підготовці до бойових дій в Інтернеті взагалі і соцмережевих війнах зокрема. «Хто хоче миру, хай готується до війни» – ця перевірена роками істина вповні стосується і війни інформаційної.

Сергій Нестеренко,

консультант з питань інформаційно-психологічної безпеки, політичний консультант,

шеф-редактор інтернет-журналу «Безпека і Закон»

 

1 Бал2 Бали3 Бали4 Бали5 Балів (Немає рейтингу)
Loading...
Переглядів: 1 390

Залишити відгук

adminarmyua@ukr.net | © 2014-2020 ARMYUA
Повне (часткове) використання матеріалів дозволяється за умови наявності прямого гіперпосилання на адресу матеріалу на сайті armyua.com.ua