Головна » Комунікаційно-контентна безпека » Бути на крок попереду

Бути на крок попереду

Як у сучасних умовах вибудувати систему інформаційної протидії

Кожного дня динамічні інформаційно-контентні потоки заповнюють публічний простір нашої держави, значна частина з яких ініціюється Кремлем. Поразка України в публічно-дипломатичному протистоянні на Мюнхенській конференції з безпеки в лютому цього року свідчить про те, що в цьому напрямку протистояння з агрегресором ми поки що програємо. Тому наздогнати й перегнати агресора в інформаційній війні треба тут і зараз. Як це зробити знають у громадській організації “Центр комунікаційно-контентної безпеки”.

Щоранку керівництво держави, міністерств та відомств, бізнесу та інших поважних інституцій знайомиться (принаймні раніше це було обов’язковим) із так званим моніторингом інформаційного простору. В стиснутій до необхідної за напрямом діяльності формі там подається інформація про перебіг подій за минулу добу, виокремлюються негативні факти та зазвичай окреслюються пропозиції щодо усунення «подразників» корпоративного комфорту.

То з чим же насправді щоранку знайомляться посадові особи? Якщо бути чесним – із подіями учорашнього дня. Він вже завершився, став історією і ніколи більше не відтвориться саме в такій постановці, як це було вчора. То що нам дає ознайомлення з матеріалами моніторингу? Крім задоволення чи, навпаки, невдоволення висвітленням подій довкола організації ще можливо потішити его керівника, якщо він згадується в позитивному ракурсі.

А що буде завтра? На це жодний моніторинг відповіді не дає. А без цього розуміння ми в сучасному світі не можемо планувати свою діяльність. Особливо зараз, коли держава перебуває у запеклому протистоянні з агресором – путінською Росією і питання, зокрема, інформаційного протиборства стає головним у цьому двобої.

Динамічні інформаційно-контентні потоки заповнюють публічний простір держави. Значна частина з них ініційована ворогом. Варто визнати, що креатив і витонченість різноформатної подачі матеріалу російськими пропагандистами потребують не лише пильної уваги з нашого боку, а й формування цілісної і проактивної системи нейтралізації кремлівського впливу на свідомість українського суспільства та ухвалення рішень на державному рівні. Саме нейтралізації, бо звична постановка про інформаційну війну, контрпропаганду тощо лише посилює позиції ворога. Ми не можемо протиставити діям путінських технологічних центрів щось аналогічне, бо це буде неусвідомлене підігрування Кремлю на тих майданчиках і в тих організаційних рішеннях, в яких агресор традиційно сильніший.

Ми маємо переосмислити парадигму інформаційної безпеки держави з позиції сучасного стану глобального світу та адекватного розуміння сутності новітніх явищ і процесів, спричинених посиленням агресії нинішньої РФ проти світової демократії і України зокрема. Сам таку парадигму і розробляє громадська організація «Центр комунікаційно-контентної безпеки» (ccs-center.com.ua).

Як вважають фахівці центру, необхідно поняття «інформаційна безпека» визначити як сукупність двох рівнозначних частин: кібербезпеки і комунікаційно-контентної безпеки. Бо якщо з кіберзахистом у державі ситуація досить чітка – є відповідне законодавство, створені необхідні структури, відбувається взаємодія із міжнародними партнерами, то гуманітарний блок інформаційного захисту не опрацьований навіть на третину. А саме з комунікаційно-контентної позиції відбуваються найбільші публічні агресії Кремля проти України та інших держав. Ці ж характеристики домінують у публічних агресіях проти будь-яких цілей – держави, світової демократії чи місцевого бізнесу.

За приклад можна навести якраз комунікаційно-контентну агресію путінців на тлі нещодавньої Мюнхенської конференції з безпеки (як елемента постійного комунікаційного наступу в публічному просторі). Заявлений на заході на офіційному сайті конференції документ під назвою «Дванадцять кроків до посилення безпеки в Україні та євроатлантичному регіоні” є продуманим активним наступом на світову демократію. Україна в цьому випадку відіграє роль інфоприводу і одночасно «піддослідного об’єкта» (та полігона одночасно) для реалізації задумів Путіна і його оточення.

Ця операція готувалася заздалегідь, про неї, очевидно, знали не лише у Москві та Мюнхені, адже для легітимізації цієї контентно-геостратегічної бомби були задіяні представники 10 країн на чолі з паном В. Ішінгером. Час підготуватися до належної відповіді був. Однак Україна програла це публічно-дипломатичне протистояння, оскільки комунікації і контент нашої делегації потонув у хайпі «дванадцяти кроків» та активності команди С. Лаврова, який «перевів» на свій бік навіть держсекретаря США М. Помпео.

Заявлена Україною в особі президента В. Зеленського позиція – війна не в Україні, а в Європі – не стала явищем чи хоча б трендом заходу. Вона взагалі не була почута, бо не набула відповідної інформаційно-медійної підтримки, не мала в ході озвучення потужного емоційного забарвлення (в сучасному розумінні – драйву), акцентування і партнерської підтримки. Натомість теза про спільне з представниками ОРДЛО (при уточненні – територіальної поліції) патрулювання затьмарила всю історію участі українців у заході.

Водночас спецслужби РФ провели операцію із затримання в Азовському морі українських рибалок. Ця подія відвернула увагу українського суспільства і частини міжнародної спільноти від Мюнхена, зокрема тих же «12 кроків». Українська влада, на жаль, не поєднала ці події в режим комунікаційно-контентної агресії і вчасно не виставила адекватний інформаційно-медійний заслін.

Ще не змовкло відлуння політико-дипломатичних баталій на Мюнхенській конференції, як 18 лютого путінські терористичні підрозділи пішли на прорив оборони українських Збройних Сил на Луганщині. Загинув український захисник – 22-річний гранатометник Максим Хітайлов з 72-ї окремої механізованої бригада імені Чорних Запорожців.

Відбулося засідання РНБО, за результатами якого суспільство очікувало чіткої геостратегічної публічної артикуляції влади щодо подій 18 лютого, загальної ситуації та першочергових безпекових заходів. І звісно, єдиної позиції всіх посадових осіб, виробленої на засіданні РНБО.

Однак ми отримали принаймні три неузгоджені меседжи, які викликали більше питань, чим відповідей. Президент В. Зеленський (який є Верховним Головнокомандувачем ЗС України) назвав атаку окупантів на українські позиції на Луганщині провокацією і заявив, що «ми йдемо, впевнено наближаємось до припинення війни, до миру”. Начальник Генерального штабу – Головнокомандувач ЗС України Р. Хомчак одразу після цього був категоричним: «Сьогодні була не провокація, сьогодні вони реально… Сьогодні п’яті роковини дебальцівських подій і для супротивника… Вони це показують для всього їх світу, що це була їхня перемога». Та довершив картину голова депутатської фракції партії «Слуга народу» Д. Арахамія: “Зараз ні в кого немає достовірної інформації, яким чином це почалося, хто конкретно наступав, з якого боку наступав, які формування брали в цьому участь».

На тлі цих заяв Кремль через прессекретаря президента РФ Д. Пєскова виставив розмежувальні лінії: Росія не причетна до подій 18 лютого, а бойові дії відбувалися між “Луганською республікою” і українською армією. Тут варто згадати про заяви на полях Мюнхенської конференції заступника голови МЗС РФ О. Грушка (про це постійно твердить С. Лавров), що головною перешкодою в реалізації Мінських угод є “відсутність всякої готовності Києва до нормального діалогу з Донецьком і Луганськом”. Тобто за всіма прямими чи опосередкованими діями путінців проглядається чітка мета легітимізації терористичних утворень «ЛНР» і «ДНР». Тоді питання санкцій, визнання Криму російським, Майдану гідності – державним переворотом тощо звучатиме лише у трактуванні Москви. Звісно, після «посадки» Києва за стіл  переговорів із Донецьком і Луганськом світова громадськість не матиме до РФ жодних претензій. І вибори дійсно будуть у жовтні цього року проведені на всій території країни без винятків і обмежень.

До цього можна додати ще одну подію, яка пройшла практично непомітно для міжнародного співтовариства, тим паче України. В понеділок, 17 лютого, російські ЗМІ оприлюднили позицію судді Конституційного суду РФ К. Арановського, який назвав Радянський Союз «незаконно створеною державою» та виокремив позицію стосовно того, що РФ не повинна трактуватися як правонаступниця «репресивно-терористичних діянь» радянської влади. Цікавим для розуміння подальших можливих дій Кремля є ще й такий пасаж судді: “…російська держава заснована не в продовження комуністичної влади, а в реконструкції суверенної державності з її відродженням на конституційних засадах; вона відтворена проти тоталітарного режиму та замість нього”. При цьому те, що цю позицію дезавуював Д. Пєсков та низка інших високопосадовців РФ, немає суттєвого значення. Все, що вчиняється на такому рівні і має міжнародний резонанс, «освячується» у Кремлі.

Наведені вище факти є відображенням комунікаційно-контентних агресій РФ проти України і світової демократії. Росія побудувала цілісну дієву систему не лише впливу, а цілковитого занурення певних територій і навіть держав (частини України як приклад) в потрібне їй комунікаційне середовище, де створюється інша публічна реальність і де формуються вигідні Кремлю світоглядні позиції. При цьому цілодобово задіюється потоковий контент, який за потреби масштабується на весь світ.

Щоб нейтралізувати такі дії РФ необхідна креативна, побудована на принципах соціолінгвістичного, історико-ментального та контентно-смислового розуміння наявних загроз безпекова візія української держави.

Одним із елементів цієї системи-візії, який обстоюють фахівці громадської організації, є комунікаційно-контентна безпека держави.

Щоб побудувати систему адекватної оборони, захисту через ефективну протидію інформаційним потоково-повсюдним нападам, слід визнати необхідність детального вивчення зародження, формування і тривалого застосування московськими імперцями базових підвалин «російського державотворення». Одним з ключових понять цього творення є російський державний месіанізм.

На цю тему написано чимало наукових і публіцистичних праць, однак поза увагою, на нашу думку, залишається розмаїтість і гібридність цього поняття. Найточніше визначення його дав, ми вважаємо, український громадський діяч, літературознавець, академік НАНУ Іван Дзюба у своїй праці «Нагнітання мороку: від чорносотенців початку XX століття до українофобів початку століття XXI» (2011 р.). Говорячи про сутність такого явища, як месіанізм, він зазначає, що той може мати «ширшу духовну й емоційну клавіатуру, ніж націоналізм, може бути не лише національним, а й державним (імперським), класовим, релігійним, расовим, ідеалістично-вселенським, уселюдськи-рятівничим (за початковою посилкою)».

Україна має віковий досвід потерпання від цього «уселюдськи-рятівничого» імперського месіанізму і нині перебуває на черговому етапі протидії такому гібридизованому «рятуванню». В умовах нинішньої тотальної (багаторівневої) війни путінської Російської Федерації проти України та сучасного цивілізованого світу маємо сформувати (передусім з позиції держави) чіткі відповіді на запитання, зокрема щодо інформаційного блоку:

  • які виклики в царині системних комунікацій та надлишковості потокового контенту продукує колективний путінізм у різних статусах геостратегічної гри на мапі України, Європи, світу;
  • з якими загрозами ми маємо справу (явища, терміни, категорії тощо);
  • як вони проявляються та трансформують державу і суспільство;
  • як має виглядати державно-приватне партнерство з питань інформаційної протидії ворогу України та мирної цивілізації;
  • якою має бути роль культурно-креативних індустрій у справі подолання кремлівської навали.

Перелік можна продовжувати, але проблема не в цьому. Вона полягає насамперед в адекватному розумінні на державному рівні первинності  актуальності цієї проблематики та готовності динамічно перебудовувати діяльність за новими напрямами і сегментами. Важливу роль у цьому розумінні могло б відігравати суспільство, та наразі тут теж думки різняться.

У членів громадської організації «Центр комунікаційно-контентної безпеки» є вагомий практичний досвід активної точкової протидії агресору – нинішній Російській Федерації в національному та глобальному інформаційному просторі. В активі також кейси реалізацій проектів в освітній та науково-прикладній сфері безпеково-оборонного сегмента держави, напрацювання пропозицій для державних структур, які працюють над цією тематикою.

Рішення та пропозиції від технологічних підрозділів ГО «Центр комунікаційно-контентної безпеки» набувають особливої ваги саме зараз – в умовах комунікаційних трансформацій та потоковості контентних і цифрових масивів на тлі тотальної (багатовимірної) гібридної агресії нинішнього політичного режиму Кремля проти України і світу. Ці агресії відбуваються передусім в царині змістів, сенсів, смислів та цивілізаційних візій.

З 2014 року наші колеги і партнери напрацювали науково-прикладні, проектно-менеджерські, культурно-креативні, технологічно-виробничі та практично-адаптаційні підходи до тематики протистояння ворогу в багатьох сферах життєдіяльності сучасної людини і громади. Зокрема вже набули самостійного звучання в науковому колі та серед фахівців з питань інформаційної безпеки такі напрями проектного пошуку, як методики прогнозної аналітики та культурно-креативних індустрій в безпеково-оборонній сфері, виокремлено та сформульовано низку понятійних вимірів та термінів, приміром, «сегментація національного інформаційного простору», «комунікаційно-контентна безпека», «гібридно-месіанські агресії», «глобальний гібридний тероризм» тощо. Виявлені явища, процеси і терміни застосовуються в кейсах учасників ГО, описані в наукових статтях та монографії, вони апробовані на міжнародних конференціях і тренінгових семінарах та включені в освітній процес в авторських курсах із зазначеної тематики.

На новому організаційно-технологічному етапі практична діяльність ГО зосереджуватиметься за такими основними напрямами:

  • сприяння в наданні необхідної допомоги державним інституціям з метою подолання гібридно-месіанських агресій, проявів та практик глобального гібридного тероризму і збереження інформаційного суверенітету та територіальної цілісності України;
  • формування емоційно-когнітивних та емоційно-евристичних номенклатур товарів для широкого і спеціалізованого вжитку на базі інноваційних методик обробки контентних потоків у динаміках та статиках сучасного життя громадянина, громади, суспільства, держави тощо;
  • взаємодія з громадськими організаціями країни щодо ініціювання та координації зусиль для розробки системи дієвого захисту суспільства та держави в інформаційному, публічному і глобальному просторі, творення сервісів прогнозного аналізу ситуації у країні/за кордоном з подальшим опрацюванням рекомендацій та пропозицій для суспільства й органів державної влади;
  • взаємодія з державними та недержавними організаціями інших країн з метою об’єднання зусиль у протидії комунікаційно-контентним агресіям проти України, зокрема в інформаційному та публічному просторі;
  • проведення досліджень у сфері інформаційної безпеки держави;
  • використання digital-інструментарію та криптокультурних феноменів сучасності в розбудові сучасного суспільства України в парадигмі комунікаційно-контентної безпеки (оперування статиками, динаміками, наддинаміками публічності);
  • формування сервісно-інфраструктурних рішень для утвердження емоційно-когнітивних навиків, здатностей для поглиблення культурно-креативних капіталізацій геопозиційних середовищ життя держави/суспільства в парадигмі гуманістично-демократичної цивілізації миру;
  • формування смарт-експертиз комунікаційно-контентного менеджменту потоково-контентних динамік, маркетингу сприйняття емоційно-когнітивних сутностей, розумінь, бачень, комунікаційно-контентного дизайну потоків у темпоритмічних композиціях публічного домінування та перехоплення уваги, контентно-комунікаційного дизайну інструментами смислової енергії, стилістикою дискурсності та моди на сутнісні стилістики тощо.

А чим відрізняється наша ГО від інших, що також займаються аналогічною тематикою і докладають зусиль в інформаційній боротьбі з агресором?

Найперша відмінність – це авторська методологічна база контекстного аналізу інформаційних резонансів (КАІР) сегментованого національного простору країни. Ми майже не застосовуємо традиційний моніторинг інформаційного простору, оскільки він дає відповіді лише на проблематику вчорашнього дня. Іншими словами, традиційний моніторинг фіксує події, що вже відбулися, тож ним зазвичай виробляється політика навздогін минулим ситуаціям. Це як йти вперед із головою, оберненою назад.

ГО «Центр комунікаційно-контентної безпеки» пропонує інші експертизи аналізу сучасних станів інформаційного простору, які дозволяють прогнозувати комунікаційну перспективу. Такий аналіз дозволяє знаходити час для оптимізації превентивних заходів у разі виникнення негативної ситуації та розробляти не лише сценарні, а й ситуативно-версійні рішення на випередження розвитку подій.

Варто зауважити, що реалії нинішньої політико-економічної ситуації в країні поглиблює глобальний тренд – тенденція до розшарування суспільства та створення полюсів латентного протистояння. Така ситуація, надто за намагання влади (і бездіяльності громадянського суспільства) створити ієрархічну систему управління громадами (що є абсурдом за визначенням), може призвести до катастрофічних наслідків не лише для держави, але й для української державності.

Кардинально змінити ситуацію може творення нової управлінської стилістики на принципах тотальної публічності, партнерського діалогу влади із суспільством та становлення сучасних експертиз (регламентів) координаційно-партнерських взаємовідносин у горизонті взаємної відповідальності.

Для вироблення багатоформатних аспектів застосування нової управлінської стилістики пропонується інноваційна технологія бачення сучасного стану країни аж до населеного пункту та моделювання майбутнього громад, територій, держави. Вона будується на застосуванні потокового аналізу версійної ситуативності, цивілізаційно-ресурсної капіталізації, культурно-креативних візій смарт-унікальностей.

Аналіз ситуації чи стану тематики в певний період часу в минулому мав усталену схему, яка базувалася на розумінні того, що процеси відбуваються протягом тривалого часу і завжди є управлінська корпоративна можливість втрутитися в перебіг подій на певному (необхідному замовнику) етапі.

Зазвичай класична схема аналітичного документа виглядала таким чином:

  • викладення ситуації;
  • засторога (зауваження, що роз’яснювали або уточнювали окремі позиції);
  • пропозиції можливих дій (варіанти);
  • рекомендації щодо застосування пропозицій (час і послідовність).

Такі аналітичні послуги статичних періодів життя застосовувалися як у державному масштабі, так і в корпоративному менеджменті. Вони були ефективні саме через наявність достатнього часу для ухвалення вивіреного рішення.

У сучасних умовах глобальних динамік та наддинамік розвитку всіх аспектів повсякденного життя (насамперед політичних, дипломатичних, соціальних), ключові ситуації потребують невідкладних рішень. На їхнє ухвалення інколи є хвилини, якщо ж йдеться про години, то це вже розкіш для того, щоб не лише погодити рішення, а й відпрацювати певний технологічний сценарій.

Ухвалення сучасних оптимальних рішень має базуватися на масштабованій сервісній прогнозній аналітиці, в якій взято до уваги багатофакторність самої ситуації і поліваріантність її розвитку. Таку можливість дає потоковий аналіз динамічних процесів у режимі онлайн. Він проводиться за відповідним технологічним алгоритмом (експертизою), який негативи публічного простору досліджує в потоковому процесі і бачить їхні різні форми існування та види трансформації:

  • виклик (зародження негативу, це фаза найбільших управлінських можливостей для нейтралізації для випереджальних дій);
  • ризик (формування певної закономірності в публічному просторі, яку наразі не бачать корпоративні партнери чи противники та громадськість),
  • загроза (це вже напад, тобто стан активної дії негативу, в якому відбуваються незворотні процеси).

Потоковий аналіз сучасних динамічних процесів можливий у повному обсязі лише за умови функціонування адекватного аналітичного сервісу в національних та наднаціональних масштабах плюс світове українство.

Названі складові в цьому випадку є презентаційним елементом такого сервісу. Він дозволяє отримувати контекстні індикатори для формування стратегічного бачення особистісних та корпоративних проблем у більшості ситуативних процесів, які відбуваються в публічному просторі, і застосовувати комплекс випереджального реагування (нейтралізації) на визначеному рівні.

* * *

Повторимося: протидіяти ворогу в інформаційній війні треба вже тут і зараз. Відкладення розв’язання цих проблем – як на глобальному, так і на локальному рівні – означатиме, що Росія й надалі може безкарно й ефективно використовувати інформаційну зброю для просування потрібних їй ідей та настроїв на міжнародній арені, як це сталося на конференції в Мюнхені. А з кожним разом такі поразки будуть завдавати все більшої шкоди Україні, чого допустити аж ніяк не можна.

Валерій СКРИПНЮК, спеціально для Defense Express

Громадська організація «Центр комунікаційно-контентної безпеки» активно співпрацює з державними та громадськими організаціями, зокрема спільно з партнерами – ГО «Організація з захисту споживача у кіберпросторі» (cyberzahyst.com), яка започаткувала онлайн платформу-сервіс BezBid (bezbid.com). Сервіс націлений на виявлення викликів і загроз кіберзахисту, розкриває природу тіньових сайтів, а також спрямований на виявлення фактів та видів цифрових гібридних агресій путінської РФ, тобто є елементом комунікаційно-контентної безпеки (ККБ).

В основу ККБ закладено три базові технологічно-методологічні комплекси, що синергетично працюють над розв’язанням проблем людини, громади, держави в царині:

  • медіагігієни;
  • кібергігієни;
  • комунікаційно-контентної гігієни.

Партнерство і синергетична співпраця громадських організацій має на меті запровадження в державі та суспільстві дієвої та предметної складової комунікаційно-контентної безпеки – кібергігієни цифрового існування громадянина, суспільства, держави. На переконання активістів, так закладається майбутнє перемоги в інформаційному просторі країни, а відтак і остаточне подолання агресора.

Джерело: https://defence-ua.com/weapon_and_tech/buti_na_krok_poperedu-344.html

 

1 Бал2 Бали3 Бали4 Бали5 Балів (Немає рейтингу)
Loading...
Переглядів: 34

Залишити відгук

adminarmyua@ukr.net | © 2014-2020 ARMYUA
Повне (часткове) використання матеріалів дозволяється за умови наявності прямого гіперпосилання на адресу матеріалу на сайті armyua.com.ua