Головна » Нагально » Мовна політика і комунікаційно-контентна безпека в умовах глобального гібридного тероризму. Український полігон

Мовна політика і комунікаційно-контентна безпека в умовах глобального гібридного тероризму. Український полігон

Наприкінці жовтня 2017 року у столиці Татарстану Казані (РФ) на території постійно діючого виставкового центру “Казанський ярмарок” відбулося відкриття мультимедійного історичного парку “Росія — моя історія”. Захід проводився на найвищому рівні, тобто серед присутніх був президент Татарстану Рустам Мініханов, віце-прем’єр республіки Василь Шайхразієв, мер Казані Ільсур Метшин, перші духовні особи Російської православної церкви та Духовного правління мусульман тощо. Свідченням статусності цього заходу стала й вітальна телеграма від керівництва адміністрації президента Російської Федерації, в якій, зокрема, зазначалося: «Символічно, що … парк” Росія – моя історія “відкривається саме в Казані, яка відіграла важливу роль у формуванні єдиної російської нації, в становленні єдиного і згуртованого народу Росії».[1] Єдина російська нація з центром в Казані як державно-геополітичний тренд давно, у вимірі століть, просувається домінуючими елітами (керівництвом) Російської Федерації для утвердження нового формату сучасності – соціумного мегасередовища корпоративної стилістики та функціоналу, що раніше звалися народоутвореннями. Це і є випереджальна відповідь-вимір культурно-екcпансіоністського поглинання інших народів і націй, при тому, що нині у РФ проживають представники 204 етносів та етнонаціональних груп[2], за етнічною ознакою утворені 21 республіка, 1 автономна область та 4 автономні округи.[3]

Саме домінування мовної моноідентичності сучасним керівництвом нової російської імперії розглядається як один з найважливіших чинників утримання державності в нинішніх географічних межах і як варіант унеможливлення в майбутньому радикальних соціально-політичних акцій непокори населення суб’єктів Російської Федерації проти як власного керівництва, так і посадових осіб федерального центру.

Очевидно, що саме такими намірами керуються всі державні і навіть корпоративно-комерційні служби РФ, коли втілюють в життя політику нищення національних мов корінних етносів федерації і примусову їхню заміну російською. Так, у тому ж жовтні ц. р. федеральна прокуратура визнала незаконними навчальні плани, якими керуються шкільні заклади Республіки Татарстан, де татарська мова зберігає статус обов’язкової до вивчення і направила припис керівнику уряду Татарстану з вимогою скасувати чинні рекомендації, тобто фактично заборонила вивчення у школах татарської.

Такі заходи вживаються не лише в Татарстані. Всі вони мотивуються як “дотримання федерального законодавства про забезпечення прав громадян на добровільне вивчення рідної мови з числа мов народів РФ і державних мов республік, що перебувають у складі РФ”, а саме таке доручення Владімір Путін дав генеральному прокурору РФ.[4]

Отже, ми спостерігаємо реалізацію чергового етапу політики нищення національної ідентичності корінних народів російської імперії через примус до відмови від вивчення та використання рідної мови як прийом геоуніфікації громадян і громад за мовною ознакою, що унеможливлює індивідуальну ідентифікацію за ментально-духовними кодами проживання..

Такому ж примусу історично піддавалася і Україна. Не вдаючись до розлогих історичних екскурсів, наведемо приклад, коли партійна формула 60-х років минулого століття про російську мову як фактично другу рідну мову для народів СРСР, проголошена тодішнім очільником Радянського Союзу Микитою Хрущовим трансформувалась у 70-х роках у практичну тезу про російську як другу рідну мову для українців «по праву». Таку позицію обстоював лідер українських комуністів Володимир Щербицький, проводячи безжальну політику виховання «свідомих, активних будівників комунізму».[5] І тому не випадково саме мовне питання було обране 2014 року для широкомасштабної збройної агресії путінського режиму проти України.

Вивчаючи протягом останніх чотирьох років в межах науково-лінгвістичного центру Військового інституту Київського державного університету імені Тараса Шевченка проблематику, яка традиційно, з позицій минулого визначається як інформаційне протистояння, в даному випадку, путінської Росії і України, ми можемо констатувати, що зараз інформаційний простір наповнений абсолютно новими категоріями оперування публічністю, які народилися із гіпермасштабних динамік подієвих процесів і які є їхньою новою якістю. До таких категорій ми відносимо: “гібридно-месіанські агресії”, “комунікаційно-контентну безпеку”, “комунікаційно-контентні агресії”, “комунікаційно-контентне моделювання”, “комунікаційно-контентні потоки”, комунікаційно-контентний дизайн, “інформаційний виклик”, “інформаційний ризик”, “інформаційна загрозу”, “комунікаційно-контентний мультиплікатор”, “глобальний гібридний тероризм” тощо.[6] Такий підхід щодо визначення суті новітніх процесів, які відбуваються в інформаційному просторі, дають нам можливість точно, а радше навіть точечно визначити контекстну сутність усіх дій, які вчиняє путінський режим не лише проти України, а й проти міжнародної спільноти загалом, та створити випереджальну систему комунікаційно-контентної протидії агресору на засадах нейтралізації (насамперед, методологічної) принципово іншими засобами і способами, зокрема, щодо ефективності і перспективи.

Виходячи із зазначеного вище, ми розглядаємо кремлівську політику мовної ідентичності – основи “руского міра” – як потужний комплекс не мілітарної, але дуже ефективної зброї глобального гібридного тероризму, апологетом якого є путінський режим. Якщо поєднати всі аспекти багатоформатних і різнорівневих агресій путінізму проти нашої країни — збройний, мовний, конфесійно-сакральний, соціолінгвістичний, комунікаційно-контентний, культурний, історичний, ідеологічно-міфічний, дипломатичний, економічний – перелік можна продовжувати, то тоді ми доходимо висновку, що територія України, особливо Крим і окуповані райони Луганської і Донецької областей, є нічим іншим як Українським полігоном глобального гібридного тероризму.[7] Сьогодні світове співтовариство все ближче підходить до усвідомлення саме такого визначення ситуації в Україні. Якщо би ми виходили з визначення України саме як полігона глобального гібридного тероризму і довели це на міжнародній арені, тоді могли б запропонувати світовому товариству нову конфігурацію міжнародної колективної безпеки.

Але наразі ми (держава) оперуємо звичними, тобто традиційними розуміннями всіх процесів (самостійно чи з подачі стратегічних партнерів), які відбуваються у країні, що не дає нам можливості піднятися вище понять історично-ментальних аналогій.

Стилістичний бекграунд розуміння політики як мистецтва управління державою і суспільством завжди вимагав первинності інституційних інструментів  держави, тобто превалювання структур примусу над суспільним середовищем. Це стосувалось всіх сфер життєдіяльності, навіть тих, які не мали технологічної детермінації, культури і мови.

Сучасний глобальний світ досить дражливо сприймає розуміння політики як насилля і вимагає зовсім інших технологічно-креативних підходів до проблематики, яка у світі 4.0 стає первинною завдяки можливостям технократичного кіберпростору. Ми стикаємося з природно-технологічним процесом витіснення із нашого життя механічних (традиційних) навичок, які задовольняли нас у минулому і переходу до стану персонального (ініціативного) спонукання людини до творчих, ментально-духовних, культурних звершень.

Сучасні публічні динаміки глобального світу вказують нам на те, що мова вже не є тільки інструментом чи засобом повсякденної людської діяльності. Мова стає надзвичайним потенціалом можливостей, з одного боку, а з другого — небезпек. Ми вважаємо, що швидкості глобалізації призводять до потужної концентрації термінологічних рядів і мовної культури загалом в процесі індикативного розуміння реалій життя. Так створюється нова якість, і, відповідно, зростають інтенційні можливості застосування мовних потенціалів через акцентування комунікаційно-контентних впливів. За нашими дослідженнями, таку перспективу розуміє і активно використовує агресор.

Системно досліджуючи останні чотири роки проблематику оборонно-безпекового сектору держави, ми вийшли на розуміння важливості в сучасних реаліях стану, або краще статусності контенту як особливого напряму в комунікаційних динаміках. Контент перестав бути суто мовним поняттям, бо путінські технологи розглядають його як об’єкт агресії. Ці агресії бувають прямі, варто згадати початок фізичного вторгнення терористичних військ Кремля в Україну. Тоді з’явились в інформаційному просторі меми “київська хунта”, “фашисти”, “укропи”, “карателі”, “ватники”, “лнр”, “днр”, “хнр”… А телепростір Російської Федерації та значної частини Сходу України заповнили теми і образи, нав’язані путінськими технологами: «Украинские каратели продолжают целенаправленно разрушать инфраструктуру Луганской народной республики», «Украинские каратели усиливают артобстрелы жилых кварталов в городах ДНР», «Правительство ДНР: пока каратели продолжают боевые действия, прекращения огня быть не может», «МЧС: сегодня ВСУ продолжили обстреливать Донецк».[8] (Крім прямих, є ще латентні комунікаційно-контентні агресії. Вони не просто креативні, а витончені за стилістикою, змістом та енергетикою. Така сукупність при зовнішній необразливості і навіть співзвучності внутрішньо-українській інформаційній тематиці створює ефект відтермінованого потужного вибуху. Як приклад можна навести витримку із виступу Путіна 27 липня 2013 року в Києві на конференції «Православно-слов’янські цінності – основа цивілізаційного вибору України», яка була приурочена до спільного святкування чергової річниці хрещення Русі: «…на дніпровській купелі, на київській купелі був зроблений вибір для всієї Святої Русі. Тут був зроблений вибір для всіх нас. Наші з вами предки, які жили на цих територіях, зробили цей вибір для всього нашого народу. «Для всього нашого народу», – я кажу так, маючи на увазі, що, безумовно, ми розуміємо сьогоднішні реалії, є і український народ, і білоруський, і інші є народи, і ми з повагою до всієї цієї спадщини ставимося, але в основі лежать, безумовно, наші спільні духовні цінності, які роблять нас єдиним народом..»[9] В цьому ж семантичному ряді стоїть і гасло «Єдина країна — единая страна», яке, однозначно, було вкинуте путінськими технологами в український інформпростір.

Ці та сотні інших дій інформаційно-психологічного спрямування проти українського суспільства і держави, які вчиняють путінські центри глобального гібридного тероризму, ми визначаємо як комунікаційно-контентні агресії.

Аналізуючи прояви гібридно-месіанських агресій путінізму в Україні, ми дійшли розуміння масштабів, специфік та перспективи нової форми державно-приватної протидії ворогу, яка отримала назву комунікаційно-контентна безпека. З нашої точки зору, комунікаційно-контентна безпека є найточнішою характеристикою виміру цивілізаційного виклику, породженого апологетами глобального гібридного тероризму, в основі якого лежить слово, лінгвістично-ментальні сервіси, комунікаційно-контентний дизайн одномоментних дій в масштабах, що творить глобалізований світ щохвилини, і одночасно можливостей такого ж порядку нейтралізувати всю цю навалу.

Під комунікаційно-контентною безпекою на даний момент ми розуміємо створення правових умов на національному та міжнародному рівнях, фахово-технологічних мотивацій, інфраструктурних рішень для адекватного одночасного розвитку  комунікаційно-контентних процесів, які б пришвидшували кристалізацію сучасних комунікаційних вимірів в громадах різних масштабів та забезпечували здатність використовувати сучасну і майбутню палітру інформаційних форматів потокового контенту. Випереджальний комплексний розвиток комунікаційно-контентної безпеки України убезпечує від сучасних потокових публічних негативів (викликів, ризиків, загроз) та геостратегічних потокових публічних агресій з боку третіх країн чи глобальних міжнародних гравців.

Що в цій ситуації є найсприйнятнішим, з нашої точки зору, для формування системи активної протидії агресору в інформаційному просторі?

Одним з найголовніших чинників створення такої системи, причому не лише в Україні, а й в масштабах міжнародного спротиву глобальному гібридному агресору, є розуміння, тлумачення, і, нарешті, імплементація в міжнародне право нового унікального дискурсу – комунікаційно-контентної безпеки.

Наша науково-практична група вийшла на багато речей, які, з одного боку складні, якщо виходити з традиційно-минулого розуміння процесів, що відбуваються в інформаційному просторі, але з другого – технологічно-перспективні та партнерські не тільки для фіксації викликів, ризиків, загроз комунікаційно-контентного характеру, а й отримання відповідей, які знаходяться в глибинах стилістик динамічних лінгвістичних сервісів, що базуються на глибинних потужностях української мови. Дослідження проводяться на замовлення Міністерства оборони України та матимуть практичне застосування у Збройних Силах України.

Григорій Любовець, провідний науковий співробітник Науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, к.і.н., доцент

Валерій Король, науковий співробітник Науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка

 

Language policy and communication-and-content security in the circumstances of global hybrid terrorism. Ukrainian proving ground

The article deals with the aspects of application of the linguistic identity destruction mechanisms against indigenous peoples of the Russian Federation by Putin’s regime hybrid-messianic aggression in USSR-style. The Kremlin’s policy of linguistic identity is the basis of the “Russian world” – is seen as a highly effective powerful non-military weapon of global hybrid terrorism.

The authors conclude that the information space is filled with completely new categories that were born from the hyper-scale dynamics of event processes and describe their new quality. These include: “hybrid-messianic aggression”, “communication-and-content security”, ” communication-and-content aggression”, ” communication-and-content modeling”, ” communication-and-content streams”, “communication-and-content design”, “information challenge”, “information risk”, “information threat”, ” communication-and-content multiplier”, “global hybrid terrorism”, etc.

By analyzing cases of hybrid-messianic aggression of  Putinism against Ukraine, the authors came to the understanding of the scale, specificity and perspectives of a new form of public-private counteraction to the enemy, called communication-and-content security. According to research, communication-and-content security is the most accurate characteristic of the civilization challenge, generated by the global hybrid terrorism. It has in its base “the word”, linguistic-mental services, communication-and-content design of one-stage actions in a global scale.

Now communication-and-content security means the creation of legal conditions at the national and international levels, professional and technological motivations, infrastructure solutions for the adequate simultaneous development of communication-and-content processes that would accelerate the crystallization of modern communication dimensions in different scales communities and provide the ability to use modern and the upcoming palette of formats in stream content.

Key words: information space, information challenge, communication-and-content security, linguistic-mental services, global hybrid terrorism.

Джерело: Мовне законодавство і мовна політика: Україна, Європа, світ(Збірник наукових праць). – К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2019. – 688 с. С. 344-350

[1]              Президент Татарстана открыл в Казани новую мультимедийную выставку «Россия – моя история». Електронний ресурс. Режим доступу: http://kazan.bezformata.ru/listnews/vistavku-rossiya-moya-istoriya/62079886/

[2]              Информационные материалы об окончательных итогах Всероссийской переписи населения 2010 года.  Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.gks.ru/free_doc/new_site/perepis2010/perepis_itogi1612.htm

[3]              Социально-демографический портрет России: По итогам Всероссийской переписи населения 2010 года/Федер. служба гос. статистики. – М.: ИИЦ «Статистика России», 2012. – 183 с. С.102-104. Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.gks.ru/free_doc/new_site/perepis2010/croc/Documents/portret-russia.pdf

[4]              Прокуроры позвали родителей в школу из-за татарского. Електронний ресурс. Режим доступу: https://realnoevremya.ru/society/education/78249-prokuratura-rt-zapustila-kontrolnuyu-po-tatarskomu

[5]              Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду: Док. і матеріали / Упоряд.: Л. Масенко та інш. – К.:Вид.дім «Києво-Могильнська акад.», 2005. – 399 с. С. 24.

[6]              Григорій Любовець, Валерій Король. «Національна безпека та її інформаційна складова. Контент як інструментарій гібридно-месіанських агресій». збірник «Мова і суспільство», вип. 7, 2016, с. 95-107. Електронний ресурс. Режим доступу: http://sociolinguistics.lnu.edu.ua/ua/issues/07/10.pdf

[7]              Любовець Г.В., Король В.Г., Контентно-потокові моделі як тактичні інструменти комунікаційно-контентної безпеки. Матеріали Міжнародного форуму з кризовості комунікацій «Контентно-потокові моделі як тактичні інструменти комунікаційно-контентної безпеки» [Текст]. – К.: ВІКНУ, 2017 – 306 с. С.11-21. Електронний ресурс. Режим доступу: http://mil.univ.kiev.ua/files/230_575144259.pdf

[8]              Гебельси місцевого розливу. Електронний ресурс. Режим доступу:  http://osvita.mediasapiens.ua/ethics/manipulation/gebelsi_mistsevogo_rozlivu/

[9]              Путін розпочав війну проти України із мовної агресії. Електронний ресурс. Режим доступу:  https://www.radiosvoboda.org/a/26845325.html

1 Бал2 Бали3 Бали4 Бали5 Балів (Голосів: 1 Рейтинг: 5,00 out of 5)
Loading...
Переглядів: 136

Залишити відгук

adminarmyua@ukr.net | © 2014-2020 ARMYUA
Повне (часткове) використання матеріалів дозволяється за умови наявності прямого гіперпосилання на адресу матеріалу на сайті armyua.com.ua