Головна » Інформкон'юнктура доби » Інформаційний резонанс доби: 25.09.2021

Інформаційний резонанс доби: 25.09.2021

Доба в ООС: Окупанти чотири рази порушили «тишу», поранений боєць ЗСУ

26.09.2021 07:24

За добу 25 вересня російські найманці 4 рази порушили режим припинення вогню, один військовий ЗСУ дістав поранення.

Про це повідомляє штаб ООС у ранковому зведенні, передає Укрінформ.

“Інтенсивність бойових дій на лінії зіткнення, в порівнянні з попередньою добою, знизилась. Збройні формування Російської Федерації 4 рази порушили режим припинення вогню, при цьому 2 рази застосували заборонене Мінськими домовленостями озброєння”, – йдеться у повідомленні.

Відтак у напрямку Верхньоторецького противник вів вогонь із заборонених мінометів калібру 120 мм та артилерійських систем калібру 122 мм. Поблизу Мар’їнки російські найманці здійснили прицільний обстріл українських позицій зі стрілецької зброї.

В районі Лебединського окупанти застосували заборонені міномети калібру 82 мм, стрілецьку зброю, а також ручні та станкові протитанкові гранатомети, а в бік Водяного ворог вів обстріли зі станкових протитанкових та автоматичних станкових гранатометів.

“Внаслідок ворожих дій один військовослужбовець Об’єднаних сил дістав вогнепальне поранення. Воїн перебуває в лікувальному закладі, стан його здоров’я – задовільний”, – зазначили військові.

Також у штабі повідомили, що упродовж поточної доби, 26 вересня, порушень режиму припинення вогню з боку російсько-окупаційних військ не зафіксовано.

 

Окупанти двічі зривали «тишу» в зоні ООС, поранений український військовий

25.09.2021 17:44

Від початку доби російсько-окупаційні війська 2 рази порушили режим припинення вогню, з них 1 раз із застосуванням забороненого Мінськими домовленостями озброєння.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє штаб ООС у вечірньому зведенні.

У напрямку Верхньоторецького противник вів вогонь із заборонених мінометів калібру 120 мм та артилерійських систем калібру 122 мм.

Поблизу Мар’їнки російські найманці здійснили прицільний обстріл українських позицій із стрілецької зброї.

Внаслідок обстрілів один військовослужбовець дістав вогнепальне поранення. Йому надали невідкладну домедичну допомогу та евакуювали до шпиталю. Стан здоров’я воїна – задовільний.

“Українські захисники подавляли вогневі засоби противника, застосовуючи дозволене Мінськими домовленостями озброєння.

Підрозділи Об’єднаних сил продовжують контролювати ситуацію та виконувати завдання з відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації“, – додали у повідомленні.

 

Залужний – про оновлення озброєння: 50% танків вже модернізовані

25.09.2021 19:03

Сьогодні ми не можемо на 100% забезпечити модернізацію танків, але 50% – це вже модернізовані. Оновлення озброєння відбуватиметься в міру того, як у держави з’являтимуться на це кошти, робота вже йде.

Про це головнокомандувач Збройних сил України генерал-лейтенант Валерій Залужний заявив в інтерв’ю Радіо Свобода, відповідаючи на питання щодо планів по модернізації радянського озброєння, яке наразі є в ЗСУ.

«Це буде залежати від того, наскільки держава буде спроможна забезпечити наші потреби. Потреба в такому дійсно є. Дійсно є! Необхідно там і танки міняти, і вертольоти», – сказав він.

Як приклад модернізації Залужний навів вертольоти Мі-8МСБ.

«Від цього вертольоту від радянських часів залишився тільки хіба що один фюзеляж, все решта виробляється на території України», – розповів він.

Із танків нині, за словами командувача, модернізовані половина.

«Так, на сьогодні ми не можемо на 100% забезпечити модернізацію тих самих танків, але на сьогодні 50% від них – це вже модернізовані. Знову ж таки від радянського танка там залишився тільки корпус», – сказав Залужний.

Він додав, що оновлення озброєння відбуватиметься по мірі того, як у держави з’являтимуться на це кошти, але вже зараз «робота йде».

Як повідомлялося, Міністерство оборони 17 вересня заявило, що в проєкті державного бюджету на 2022 рік передбачено на фінансування сектору безпеки і оборони України 5,95% від ВВП. Відповідний показник у 2021 році становив 5,92%, а у 2020 році 5,45% від ВВП.

Фото Міністерство оборони

 

Війська РФ після навчань залишилися біля українських кордонів – командування ЗСУ

СУБОТА, 25 ВЕРЕСНЯ 2021, 16:57  УП

Російські військові навчання “Захід-2021” завершилися, проте українське командування не фіксує масового повернення військових РФ до місць постійної дислокації – Москва залишила у наближених до кордону України районах численні армійські батальйони.

Джерело: головнокомандувач Збройних сил України генерал-лейтенант Валерій Залужний в інтерв’ю Радіо Свобода

Пряма мова: “Незважаючи на те, що 16 вересня офіційно по телевізору показували, що пройшло урочисте закриття (“Заходу-2021″ – УП), на сьогодні ми не фіксуємо масового повернення в пункти постійної дислокації тих батальйонно-тактичних груп, які вийшли на підсилення. А їх було аж 19 на сьогодні, які з’явилися додатково, насамперед під час проведення цих навчань, і на території Республіки Білорусь, і на території Російської Федерації”.

Деталі: За словами Залужного, ці батальйонно-тактичні групи продовжують виконувати завдання у Південному військовому окрузі Росії. За даними командування, кожна така група налічує близько тисячі російських військових.

Залужний зазначив, що хоча ці військові й “не стоять з автоматами” під українським кордоном, проте знаходяться у відповідних районах РФ, наближених до України.

Головнокомандувач ЗСУ додав, що деякі військові все ж поверталися до місць дислокації для голосування на виборах до Державної думи, але це не означає, що українське командування може “розслаблятися”.

Нагадаємо:

Військові російсько-білоруські навчання “Захід-2021” були анонсовані як такі, що “мають оборонний характер”.

Російська сторона запевняла, що після закінчення навчань в термін до 30 вересня особовий склад, озброєння, військова та спеціальна техніка повернуться до пунктів постійної дислокації.

11 вересня головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний заявляв, що Збройні сили постійно готуються до відбиття різних загроз, у тому числі й повномасштабного вторгнення РФ.

 

“ЗСУ мають готуватися”: Залужний заявив, що загроза повномасштабної агресії з боку Росії зберігається

25 вересня. УНН. Загроза повномасштабної агресії з боку Росії є і зберігатиметься надалі. Про це в інтерв’ю “Радіо Свобода” заявив головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, передає УНН.

Цитата

“Я завжди про це кажу з моменту мого вступу на цю посаду. Тому що ця загроза повномасштабної агресії — вона є, вона була. І, на жаль, мушу це зауважити, що, мабуть, вона й буде далі. Відповідно наше завдання як ЗСУ — не чекати „манни небесної“, ми маємо до цього готуватися”, — наголосив Залужний.

Він додав, що з цією метою проводяться комплекси навчань, зокрема і з залученням західних партнерів, членів НАТО.

“Робимо все можливе для того, щоб у противника, скажемо так, було менше бажань такий сценарій реалізовувати”, — зазначив головнокомандувач ЗСУ.

Деталі

При цьому він заявив, що наразі розглядається тільки один варіант повернення окупованих територій Донбасу — дипломатичний.

“Станом на сьогодні, окрім дипломатичного шляху, вирішення цієї проблеми немає. Але ми маємо розвиватися, тренуватися і готуватися у тому числі до наступальних дій, щоб бути готовими для того, щоб силовим шляхом звільнити нашу окуповану територію. Але це питання часу, підготовки, ну і відповідно грошей також”, — сказав Залужний.

Нагадаємо

Нещодавно Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний, коментуючи загострення ситуації на Донбасі, заявив, що українські військові постійно готуються до відбиття різних загроз, зокрема — повномасштабного вторгнення.

Контекст

Збройний конфлікт на Донбасі триває від 2014 року після російської окупації Криму. Україна і Захід звинувачують Росію у збройній підтримці бойовиків. Кремль відкидає ці звинувачення і заявляє, що на Донбасі можуть перебувати хіба що російські “добровольці”.

Із 00:01 27 липня 2020 року на Донбасі набрала чинності чергова домовленість про “повне та всеосяжне припинення вогню”, яка формально чинна й далі, попри численні порушення її російськими гібридними силами. Ці сили порушують її, як і всі попередні такі домовленості, практично щодня, внаслідок чого українські військові час від часу — і останнім часом дедалі частіше — зазнають поранень чи й гинуть.

За даними української делегації в Тристоронній контактній групі, за рік дії режиму припинення вогню на Донбасі станом на 27 липня 2021 року зафіксували 1995 обстрілів, загинули 45 військових, 163 — поранені.

 

Виступ Лаврова на Генасамблеї ООН зашкалював блюзнірством і цинізмом – Кислиця

26.09.2021 00:20

Постійний представник України при ООН Сергій Кислиця вважає, що виступ міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова на Генасамблеї ООН сповнений блюзнірства і цинізму.

Як передає Укрінформ, про це він написав на своїй сторінці у Фейсбуці.

«Якби не зашкалювання цинізму і блюзнірства, то було б варто вивчати, розбирати на тези весь цей ворох думок речника Путіна в ООН, але це реально все «пластик», якщо дивитися на цей виступ через оптику міжнародного права», – зазначив Кислиця.

Виступаючи на 76-й сесії ГА ООН у суботу, Лавров у демагогічній манері розкритикував країни Заходу за нібито встановлені ними правила в міжнародних відносинах та недотримання міжнародного права. При цьому згадав про окупацію Криму, яку назвав «возз’єднанням» з Росією.

«Що вже говорити про міжнародне право, коли Москва зробила спробу незаконно анексувати Крим, окупувала його, а наразі продовжує збройну агресію на Сході України… Правила – ніщо, міжнародне право – все», – іронічно зауважив Кислиця.

Він додав, що виступ Лаврова варто послухати, оскільки він містить «перелік зон боротьби (Росії) із Заходом, США, ЄС, демократією і свободою».

«Тільки не забувайте про ментальну гігієну в ході й після ознайомлення з цим дурманом», – додав він.

Як повідомляв Укрінформ, у рамках 76-ї сесії Генасамблеї ООН у Нью-Йорку з 21 по 27 вересня проходить тиждень високого рівня, у якому беруть участь більш як сотня лідерів держав.

 

“Не забувайте про ментальну гігієну”: постпред України при ООН прокоментував виступ очільника МЗС РФ на Генасамблеї

26 вересня. УНН. Постійний представник України при ООН Сергій Кислиця заявив, що при ознайомленні з виступом міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова на Генасамблеї ООН варто “не забувати про ментальну гігієну”, передає УНН із посиланням на допис Кислиці.

Цитата

“Чи не найголовніша теза виступу московського міністра (закордонних справ Сергія. — ред.) Лаврова на ГА: правила — це зло, міжнародне право — це наше все… Боротьба з „правилами“ повторюється у виступі багаторазово…

Для наглядної ілюстрації цього підходу російська делегація наплювала на встановлені Головою Генасамблеї правила щодо кількості членів делегації в залі під час виступу і демонстративно прийшла на засідання „потужною“ шісткою. Дивно, що ще не в кашкетах з написом „Спутник V“. А замєстітєлю Лаврова, судячи з усього, облом ще і маску одягнути. Це ж правила, тому пішли вони… Але делегація Палау, яка їй на горе сиділа попереду, у відповідь свої маски щільно тримала …”, – написав Кислиця. — “І дійсно, як кажуть, правила не писані… Москві”.

Деталі

“Ледь не буквально, посилаючись на міжнародне право, свого часу прстпред Москви, Лавров, демонстративно палив папироску, коли на території штаб-квартири почали боротися з курінням.

І що вже говорити про міжнародне право, коли Москва зробила спробу незаконно анексувати Крим, окупувала його, а наразі продовжує збройну агресію на Сході України … Правила — ніщо, міжнародне право — все…

Якби не зашкалювання цинізму і блюзнирства, то було б варто вивчати, розбирати на тези весь цей ворох думок речника Путіна в ООН, але це реально все „пластик“, якщо дивитися на цей виступ через оптику міжнародного права.

Натомість, як перелік зон боротьби із Заходом, США, ЄС, демократією і свободою, то тоді дійсно варто послухати….

Тільки не забувайте про ментальну гігієну в ході і після ознайомлення з цим дурманом…”, — написав український постпред при ООН.

Про що казав Лавров?

Під час свого виступу на 76-й сесії ГА ООН у суботу, Лавров розкритикував країни Заходу за нібито встановлені ними правила в міжнародних відносинах та недотримання міжнародного права.

При цьому згадав про окупацію Криму, яку назвав “возз’єднанням” з Росією.

 

Лавров вирішив прокоментувати невизнання Заходом “виборів” до Держдуми в окупованому Криму

25 вересня. УНН. Заяви Заходу про невизнання “виборів” у Держдуму в окупованому Москвою Криму є нібито “спробою відволікти увагу від провалу Києва щодо виконання мінських угод”. Про це заявив в суботу міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров на прес-конференції за підсумками візиту в Нью-Йорк на 76-у сесію ГА ООН, пише УНН.

Цитата

“Те, що зараз (на Заході) вхопилися за цю кримську тему, включаючи гарячкове скликання так званої кримської платформи у Києві і шум з приводу голосування, я думаю, що це — спроба відвернути увагу від того, що Київ на чолі з президентом (Володимиром) Зеленським ганебно провалив свої зобов’язання по мінським домовленостям щодо подолання внутрішньоукраїнського (як вважають у Москві — ред.) конфлікту на сході цієї країни”, — сказав він.

“Друга причина, чому вони це роблять, напевно, це просто дипломатичний непрофесіоналізм, відсутність зовнішньополітичного професіоналізму, тому що професіонали прекрасно розуміють, що питання з Кримом закрите раз і назавжди”, — вирішив заявити Лавров.

Контекст

Європарламент 16 вересня на пленарній сесії в Страсбурзі затвердив доповідь литовського депутата Андрюса Кубілюса із закликом до влади Євросоюзу переглянути відносини з Росією. У доповіді в тому числі йдеться про те, що країни ЄС повинні “бути готові не визнавати підсумки майбутніх виборів в Держдуму”, якщо будуть констатовані “порушення демократичних процедур і міжнародного права”.

20 вересня в Євросоюзі також заявили, що не визнають вибори в Державну думу РФ на території анексованого Криму і вважають, що голосування жителів ОРДЛО на цих виборах суперечить мінським угодам.

ВашингтонЛондонВаршава і Анкара також заявили, що не визнають російські вибори в Криму і ОРДЛО.

Напередодні виборів до Держдуми РФ на тимчасово окупованих територіях України жителям масово почали видавати паспорти громадян Росії. У зовнішньополітичному відомстві РФ заявили, що надання жителям ОРДЛО російського громадянства є наслідком нібито “невиконання Україною своїх зобов’язань” по мінським угодами.

Українське МЗС висловило протест у зв’язку зі схваленням Центральною виборчою комісією Росії рішення про притягнення населення територій ОРДЛО до виборів у Держдуму РФ.

Додамо, Верховна Рада України прийняла постанову, в якій назвала незаконним залучення жителів окупованої частини Донбасу і Криму до голосування на російських виборах. Нардепи також звернулися до міжнародного співтовариства із закликом визнати ці вибори нелегітимними і накласти санкції на РФ.

МЗС України висловило рішучий протест і засудив протиправну організацію і проведення РФ 17-19 вересня 2021 року виборів депутатів до Держдуми РФ на тимчасово окупованій території Криму і примусове залучення до участі в цих виборах громадян України за виданими їм у незаконний спосіб паспортами громадян РФ в ОРДЛО.

Україна введе санкції проти учасників “виборчого процесу” в Держдуму РФ на окупованих територіях — членів дільничних комісій, агітаторів, кандидатів, всіх спостерігачів.

 

Італія в ООН підтримала реформу Радбезу

25.09.2021 23:37

Раду Безпеки ООН слід реформувати, збільшивши кількість виборних членів та розширивши їх географічне представництво.

Як повідомляє кореспондент Укрінформу, таку думку під час участі у Генеральній асамблеї ООН у Нью-Йорку висловив прем’єр-міністр Італії Маріо Драгі.

“Ми погоджуємося із потребою консенсусної реформи Ради безпеки ООН з метою посилення регіонального представництва та гарантування більш справедливого географічного розподілу місць шляхом збільшення кількості обраних членів”, – сказав Драгі.

Він наголосив, що Радбез “повинен й надалі залишатися спроможним виконувати свою роль захисника міжнародного миру й безпеки”.

“Наша мета – зробити Раду більш представницькою, демократичною, ефективною, прозорою та підзвітною”, – зазначив прем’єр-міністр.

Як повідомлялося, цими днями у Нью-Йорк проходить Генеральна асамблея ООН, особисту участь у якій взяв Президент України Володимир Зеленський.

 

Генсек ООН заявив, що світ знаходиться занадто близько до ядерного знищення

26 вересня. УНН. Людство знаходиться дуже близько до порогу ядерного знищення. Про це йдеться в розміщеному в суботу в Twitter повідомленні генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша, передає УНН.

Цитата

“Близько 14 тис. ядерних озброєнь зберігаються по всьому світу. Людство як і раніше знаходиться неприпустимо близько до ядерного знищення, — сказав Гутерріш. — Прийшов час розвіяти хмару ядерного конфлікту, знищити ядерні озброєння в світі, відкрити нову еру довіри та світу”.

Нагадаємо

Розвідка заявила, що в Криму РФ розмістила об’єкти здатні нести ядерну зброю.

 

Кулеба – про зустрічі Зеленського у Нью-Йорку: Україна зміцнює партнерство з потужними гравцями

25.09.2021 10:18

Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба підкреслив важливість двосторонніх переговорів, які Президент Володимир Зеленський провів у Нью-Йорку з лідерами Великої Британії та Туреччини, а також з президенткою Єврокомісії та генсеком НАТО.

Про це він написав у блозі для Укрінформу.

«Важливим результатом візиту української делегації до Нью-Йорка стали зустрічі, які провів Володимир Зеленський з прем’єр-міністром Великої Британії Борисом Джонсоном та президентом Турецької Республіки Реджепом Таїпом Ердоганом. Як це і передбачено нашою Стратегією зовнішньої політики, Україна зміцнює стратегічні партнерства з потужними гравцями і формує разом із ними систему глобальної та регіональної безпеки», – зазначив Кулеба.

Він нагадав, що торік Київ і Лондон розпочали новий етап стратегічного партнерства, у рамках якого Україна та Велика Британія, зокрема, зміцнюють Військово-Морські сили ЗС України. А нещодавно домовилися про будівництво ракетних катерів для України – два побудують у Великій Британії, ще шість – на українських підприємствах.

Зеленський та Джонсон обговорили конкретні кроки для подальшого нарощування темпів співпраці в торгівлі, обороні, фінансах, енергетиці.

Туреччина є одним з ключових гравців у НАТО та Чорноморському регіоні, сказав Кулеба, нагадавши про реалізацію спільних проєктів щодо ударних безпілотників та військових кораблів. Нині в Туреччині триває будівництво першого корвета для України. «Я переконаний, що ми створимо в Україні виробництво безпілотників Bayraktar. Ці грізні бойові машини, на частині з яких уже стоять українські двигуни, на сьогодні є одним з найефективніших типів зброї у світі», – зауважив міністр.

Він також прокоментував нью-йоркські зустрічі Президента з керівниками двох ключових міжнародних організацій – президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн і генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбергом.

Зеленський обговорив із фон дер Ляєн підготовку до саміту Україна–ЄС 12 жовтня, підкресливши, що для нашої держави ключовими пріоритетами є інтеграція у внутрішній ринок ЄС та чітка перспектива членства в Євросоюзі.

Вступ до НАТО входить до кола головних пріоритетів Стратегії зовнішньополітичної діяльності України. Наша держава отримала статус одного з шести найближчих партнерів Альянсу у світі, нагадав Кулеба, зазначивши: «Я впевнений, що і вступ до НАТО – це питання часу».

Як повідомляв Укрінформ, у рамках 76-ї сесії Генасамблеї ООН у Нью-Йорку з 21 по 27 вересня проходить тиждень високого рівня, у якому беруть участь понад сто лідерів держав. 22 вересня у загальних дебатах Генасамблеї виступив Президент України Володимир Зеленський. Президент, зокрема, закликав «оживити» ООН та її статут, зауваживши, що Організація проявила слабкість у боротьбі з пандемією коронавірусу, проігнорувала участь у Кримській платформі, а також належним чином не зреагувала на роздачу Росією паспортів жителям окупованих територій України та втягнення громадян України у вибори Держдуми.

 

Кулеба пояснив, чому риторика України в ООН стала жорсткішою

25.09.2021 09:50

Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба пояснив, чому риторика України на нинішній сесії Генасамблеї ООН стала жорсткішою.

За його словами, просто закликати та попереджати світ про нові виклики, з якими наша країна зіштовхнулася раніше за інших, марно – натомість треба активно діяти та вести за собою вже сьогодні, про це він написав у блозі для Укрінформу.

«Сучасний рівень глобальних викликів не залишає часу на зволікання, не залишає права на м’якість, не залишає можливості “відсидітися” в стороні. Ми в Україні зіштовхнулися із багатьма сучасними викликами раніше за інших. Взяти, до прикладу, хоча б дезінформацію. Ми попереджали світ про цю загрозу ще в 2014 році, коли опинилися під катком російської пропаганди. Нас не хотіли чути. А за кілька років самі зіштовхнулися з тим, про що Київ вже давно говорив. Україна готова ділитися досвідом протидії гібридним загрозам, який ми здобули за понад сім років протистояння російській агресії. Але ми тепер точно знаємо: просто закликати та попереджати марно. Треба активно діяти та вести за собою вже сьогодні. Саме тому змінилася риторика України», – зазначив він.

Коментуючи участь української делегації в роботі Генасамблеї ООН, Кулеба зауважив, що «боротися зі змінами клімату в якомусь сенсі легше, ніж зайняти чітку позицію щодо силової зміни кордонів».

«Зі змінами клімату зручно воювати, бо вони не дадуть «здачі». А от для чіткої позиції щодо Криму потрібно мати сміливість кинути виклик цілком конкретному постійному членові Радбезу ООН», – написав він, маючи на увазі Росію. При цьому додав, що на це сміливості в ООН поки що не вистачає. «Але ми працюємо над тим, щоб стимулювати її. І маємо на своєму боці майже пів сотні держав, які не бояться називати кримські речі своїми іменами», – зауважив міністр.

За його словами, ООН, як і міжнародна політика загалом, потребують змін. І виступ Президента засвідчив: Україна не просто готова бути, а вже є драйвером цих змін.

Окупація Криму, підкреслив Кулеба, – це глобальна, а не винятково українська проблема. Вона ставить під загрозу такі фундаментальні для ООН та світу принципи, як міжнародний мир і безпека, непорушність кордонів, свобода мореплавства, захист прав людини та прав корінних народів, екологічна безпека. У Криму сьогодні, процитував міністр слова Президента, «замість фауни та флори – флот і солдати».

«ООН повинна активніше реагувати на злочинні дії Росії», – зазначив він, нагадавши, що внаслідок російської агресії загинуло вже близько 15 тис. чоловік.

Як повідомляв Укрінформ, у рамках 76-ї сесії Генасамблеї ООН у Нью-Йорку з 21 по 27 вересня проходить тиждень високого рівня, у якому беруть участь більш як сотня лідерів держав. 22 вересня у загальних дебатах Генасамблеї виступив Президент України Володимир Зеленський. Президент, зокрема, закликав «оживити» ООН та її статут, зауваживши, що Організація проявила слабкість у боротьбі з пандемією коронавірусу, проігнорувала участь у Кримській платформі, а також належним чином не зреагувала на роздачу Росією паспортів жителям окупованих територій України та втягнення громадян України у вибори Держдуми.

 

Німецькі урядовці тиснуть на Україну через сумнівний борг – Der Spiegel

СУБОТА, 25 ВЕРЕСНЯ 2021, 14:33  УП

У Нацбанку України не бачать підстав для виплати десятків мільйонів євро мюнхенській фірмі, яка через німецьких урядовців тисне на українську владу з вимогою повернути сумнівний борг часів 90-х – нібито за постачання апаратів комп’ютерної томографії виробництва Siemens.

Джерело: розслідування німецького видання Der Spiegel, у підготовці якого брали участь журналісти програми “Схеми”, пише Радіо Свобода

Деталі: За даними Der Spiegel, німецькі урядовці з 2018 року вимагали від України на користь компанії Varex від 40 мільйонів євро – нібито за постачання апаратів комп’ютерної томографії виробництва Siemens згідно з підписаним ще у 1991-му році контрактом.

Серед цих урядовців – федеральний міністр економіки і енергетики Німеччини, два державні секретарі парламенту в його міністерстві та два депутати Бундестагу від Християнсько-демократичного союзу (один колишній).

“Федеральний міністр економіки Петер Альтмаєр написав термінові листи до Києва щодо Varex, а його міністерство направило офіційну “делегацію” в Україну під керівництвом депутата Бундестагу від ХДС. Державний секретар парламенту Альтмаєра Томас Барайс – також від ХДС – чинив тиск на президента України Володимира Зеленського під час Мюнхенської конференції з безпеки” – йдеться у розслідуванні Der Spiegel.

Німецька компанія Varex стверджує, що заборгованість українського уряду, яка, за підрахунками самої фірми, з відсотками вже сягнула одного мільярда євро, “забезпечується” гарантійним листом, виданим Національним банком України у 1991 році.

Varex зверталась до НБУ, водночас, за інформацією Der Spiegel, у 2017-му році тодішня керівниця установи Валерія Гонтарева надіслала компанії лист у відповідь, в якому йшлося, що “гарантія” від 1991 року не є прийнятною. За її словами, у документі відсутні суми, строк дії, згадка про саму компанію Varex та, відповідно, зобов’язання Нацбанку перед нею.

Нинішнє керівництво НБУ у відповідь на запит “Схем” підтвердило цю думку: “Надана копія документа з назвою “гарантія” не є банківською гарантією відповідно до законодавства України та не може бути підставою для сплати коштів Національним банком України”.

Varex залишила без відповіді питання про невідповідності в документі. Адвокат Майкл Філіппі повідомив Der Spiegel, що копії всіх відповідних документів були надані Міністерству економіки. Оригінали, включаючи державну гарантію, зберігаються “в безпечному місці”.

Міністерство економіки Німеччини також не відповіло на питання щодо змісту вищезгаданого документу. Представник відомства лише заявив, що за цією справою “слідкували з 1990-х років” і “з того часу були неодноразові звернення до урядовців України”.

Видання також пише, що Varex “був активним у схильному до корупції бізнесі медичних технологій”. Компанія, мовиться в розслідуванні, справді має сумнівне минуле: у 90-х вона потрапила в Україні в гучний корупційний скандал – із викупом частки спільного українсько-німецького підприємства “Донкавамет”. Компанія Varex вже давно підозрюється в тому, що вона платила українським політикам, хоча у фірмі всі звинувачення спростовують.

“Схеми” звернулися до Офісу президента України з проханням підтвердити, чи справді мали місце згадані у розслідуванні Der Spiegel факти тиску німецької сторони з вимогою компанії з сумнівною репутацією та корупційним минулим повернути старий борг. Відповіді поки немає.

 

НБУ не бачить підстав виплачувати кошти сумнівній німецькій фірмі, що тисне на українську владу – ЗМІ

25.09.2021 18:01

У Національному банку України не бачать підстав для виплати мільйонів євро мюнхенській фірмі, яка через німецьких урядовців тисне на українську владу з вимогою повернути сумнівний борг часів 1990-х – нібито за постачання апаратів комп’ютерної томографії виробництва Siemens.

Як передає Укрінформ, про це йдеться у розслідуванні впливового німецького видання Der Spiegel, у підготовці якого брали участь журналісти програми «Схеми» (Радіо Свобода).

Журналісти Der Spiegel повідомляли, як німецькі урядовці вимагали від України на користь компанії Varex від 40 млн євро – нібито за постачання апаратів комп’ютерної томографії виробництва Siemens згідно з підписаним ще у 1991-му році контрактом. Серед цих урядовців – федеральний міністр економіки і енергетики Німеччини, два державні секретарі парламенту в його міністерстві та два депутати Бундестагу від Християнсько-демократичного союзу (один колишній).

Німецька компанія Varex стверджує, що заборгованість українського уряду, яка, за підрахунками самої фірми, з відсотками вже сягнула одного мільярда євро, «забезпечується» гарантійним листом, виданим Національним банком України у 1991 році.

Varex зверталася до НБУ, водночас, за інформацією Der Spiegel, у 2017-му році тодішня керівниця установи Валерія Гонтарева надіслала компанії лист у відповідь, в якому йшлося, що «гарантія» від 1991 року не є прийнятною. За її словами, у документі відсутні суми, строк дії, згадка про саму компанію Varex та, відповідно, зобов’язання Нацбанку перед нею.

Нинішнє керівництво Національного банку України у відповідь на запит «Схем», підтвердило цю думку: «Надана копія документа з назвою «гарантія» не є банківською гарантією відповідно до законодавства України та не може бути підставою для сплати коштів Національним банком України».

Varex залишила без відповіді запитання про невідповідності в документі. Адвокат Майкл Філіппі повідомив Der Spiegel, що копії всіх відповідних документів були надані Міністерству економіки. Оригінали, включаючи державну гарантію, зберігаються «в безпечному місці».

Міністерство економіки Німеччини також не відповіло на запитання щодо змісту вищезгаданого документа. Представник відомства лише заявив, що за цією справою «слідкували з 1990-х років» і «з того часу були неодноразові звернення до урядовців України».

«З 2018 року низка чиновників ХДС чинить тиск на український уряд, щоб погасити борг перед сумнівною мюнхенською компанією. Він датується часом розпаду Радянського Союзу. Медичні технології Siemens були поставлені, але у Varex кажуть, що українці заборгували частину узгодженої суми. (…) Федеральний міністр економіки Петер Альтмаєр написав термінові листи до Києва щодо Varex, а його міністерство направило офіційну «делегацію» в Україну під керівництвом депутата Бундестагу від ХДС. Державний секретар парламенту Альтмаєра Томас Барайс – також від ХДС – чинив тиск на президента України Володимира Зеленського під час Мюнхенської конференції з безпеки», – йдеться у розслідуванні Der Spiegel.

Видання також пише, що Varex «був активним у схильному до корупції бізнесі медичних технологій». Компанія, йдеться в розслідуванні, у 1990-х потрапила в Україні в гучний корупційний скандал – із викупом частки спільного українсько-німецького підприємства «Донкавамет».

Зазначається, що «Схеми» звернулися до Офісу Президента України з проханням підтвердити, чи справді мали місце згадані у розслідуванні Der Spiegel факти тиску німецької сторони з вимогою компанії з сумнівною репутацією та корупційним минулим повернути старий борг. Редакція очікує на відповідь.

 

Пакт Путіна-Меркель: у Польщі суперечку по шахті в Туруві назвали операцією Німеччини і РФ

СУБОТА, 25 ВЕРЕСНЯ 2021, 16:29  УП

Міністр юстиції Польщі Збігнєв Зьобро вважає, що суперечку довкола шахти в Туруві слід розглядати в ширшому контексті енергетичних війн.

Про це він сказав в ефірі RMF FM, передає “Європейська правда”.

“Суперечку щодо Турува слід розглядати у ширшому контексті енергетичної війни, яка відбувається в Європі. Звичайно, це не подається так – йдеться про ідею захисту клімату. Але насправді це велика операція Німеччини та Росії” – сказав Зьобро.

“Чеська Республіка дивиться насамперед на власні інтереси, і ці інтереси суперечать інтересам Польщі. Вони хочуть заробляти на Польщі. І тому вони грають проти нас разом з Німеччиною. А на задньому плані великий пакт Путіна-Меркель” – додав він.

На думку міністра, кінцевою метою є примус Польщі до купівлі російського газу.

За словами Зьобро, польському уряду не слід підкорятися вимогам Брюсселя.

“Якщо ми поступимось, ми заплатимо ще більше. Тому що насправді йде гра за гроші. На кону багато грошей. Або Польщу переграють, і нас поб’ють, Польща буде країною енергетичної бідності, ми будемо платити найбільше за рахунки в Європі” – вважає Зьобро.

Суд ЄС зобов’язав Польщу негайно припинити видобуток у шахті бурого вугілля, визнавши переконливими аргументи Чехії для застосування тимчасових заходів (призупинення видобутку) до остаточного рішення. Прем’єр Польщі Матеуш Моравецький заявив, що країна не може виконувати це рішення.

Чехія у червні подала заяву, в якій вимагала, щоб Варшава щоденно платила пеню у розмірі 5 мільйонів євро до бюджету ЄС за ігнорування рішення суду. Зі свого боку, Польща подала заяву про скасування рішення.

20 вересня Суд ЄС постановив, що Польща зобов’язана сплачувати Європейській комісії щоденну пеню у розмірі 500 тисяч євро за продовження видобутку на шахті всупереч судовому рішенню.

 

Польща не повинна виплачувати ЄС штраф за шахту на кордоні з Чехією – Дуда

26.09.2021 02:50

Президент Польщі Анджей Дуда вважає, що Польща не має виплачувати штрафні санкції, які на країну наклав Суд ЄС через експлуатацію скандальної шахти “Туров” на кордоні з Чехією.

Як повідомляє Укрінформ, про це інформує “Польське радіо“.

На думку Дуди, той факт, що рішення про накладення штрафних санкцій на Польщу було ухвалено одноосібно, підриває суть функціонування Суду ЄС. Раніше Варшава вже заявляла, що подібні справи мають розглядатися кількома суддями, а не одним суддєю, до того ж, на думку Варшави, налаштованим упереджено до Польщі.

Дуда також наголосив, що зупинка шахти “Турув” може призвести до обмеження запасів електроенергії у Польщі.

“Хтось вирішив, що потрібно припинити видобуток вугілля на шахті “Турув”, не розуміючи, що це 7% усієї польської енергетики. Ця шахта забезпечує електростанцію, що забезпечує електроенергією значну частину нашої країни. І це проблема”, – заявив польський президент.

Як повідомляв Укрінформ, Суд ЄС 20 вересня зобов’язав Польщу платити Єврокомісії щодня 500 тис. євро штрафу за експлуатацію шахти “Турув” на польсько-чеському кордоні. Уряд Чехії в лютому подав скаргу проти Польщі, зазначаючи, що експлуатація шахти з видобутку бурого вугілля різко знижує рівень ґрунтових вод у населених пунктах Ліберецького краю ЧР. Нещодавно Прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький заявив про “різке погіршення” польсько-чеських відносин, закидаючи Празі небажання розв’язувати проблему у зв’язку з наближенням парламентських виборів у Чехії.

Польща вважає рішення суду ЄС “упередженим та несправедливим” та не має наміру припиняти роботу шахти “Турув”.

 

Посол Росії у Німеччині відреагував на слова кандидатки у канцлери від “зелених” про маніпуляції Москвою цінами на газ

25 вересня. УНН. Заяви деяких німецьких політиків про те, що Росія маніпулює цінами на газ, викликають “подив і не мають нічого спільного з реальним станом справ”. Про це заявив посол РФ у Берліні Сергій Нечаєв в опублікованому в суботу коментарі для Redaktionsnetzwerk Deutschland, пише УНН.

Деталі

“Звернули увагу на висловлювання деяких німецьких політиків, а також публікації у ряді ЗМІ, які звинувачують російське керівництво і ПАТ „Газпром“ у нібито невиконанні своїх зобов’язань, штучному обмеженні поставок на європейський газовий ринок, безпрецедентному зростанні спотових цін, прагненні „заморозити“ європейців майбутньою зимою і т. д. Ці заяви викликають подив і не мають нічого спільного з реальним станом справ, з приводу чого вже висловилися представники уряду ФРН і керівництво Східного комітету німецької економіки”, — сказав дипломат.

Нечаєв назвав дивним те, “що замість використання загальнодоступної інформації, яка легко перевіряється, в публічний простір вкидаються відверті фейки, а об’єктивний аналіз підміняється примітивними антиросійськими вкидами”. “РФ завжди бездоганно і в повному обсязі виконувала свої зобов’язання і продовжує це робити. За більш ніж 50 років успішної співпраці з європейськими країнами у газовій сфері постачання сировини ніколи не використовувалися Москвою як “енергетичну зброю” або “інструмент тиску”, — підкреслив посол, додавши, що “Газпром” “строго дотримується всіх домовленостей”. “Концерн не знижував і штучно не обмежував продажу газу в ЄС, більша частина яких здійснюється в рамках довгострокових контрактів, де ціна газу не залежить від поточних кон’юнктурних коливань”, — заявив російський дипломат.

Він охарактеризував як “виключно успішний проект” співпрацю Росії і Німеччини в газовій сфері і нагадав, що в період переходу на поновлювані джерела енергії ФРН не обійтися без газу. “Росія готова його поставляти на максимально вигідних умовах. Для цього і будувався “Північний потік-2”, — сказав Нечаєв.

Контекст: звинувачення Бербок

У четвер співголова партії “Союз-90″/”Зелені” Аннали Бербок, яка була висунута від партії в канцлери ФРН, звинуватила Росію в маніпуляціях із цінами на газ і шантажі у питанні поставок газу в Європу. Бербок заявила, що Москва “хоче підвищити політичний тиск, щоб швидше отримати решту дозволу для „Північного потоку-2“ і пустити трубопровід в експлуатацію”.

Тим часом у Мінекономіки ФРН заявили, що Росія повною мірою виконує свої контрактні зобов’язання щодо постачання газу, а зростання цін на паливо пов’язане з різними факторами, в тому числі з розвитком кон’юнктури в Азії, а також пожежами в Сибіру. За словами представника міністерства, “про свідоме зловживання існуючими договорами невідомо”.

15 вересня вартість газу на спотових майданчиках побила історичний рекорд, а на піку досягала майже 970 доларів за 1 тис. куб. м, проте потім знизилася. У понеділок вранці ціна газу на європейських біржах знову злітала вище позначки в 900 доларів за 1 тис. куб. м. У другій половині дня цей показник скоректувався на фоні новин про те, що норвезька компанія Equinor отримала дозвіл збільшити експорт газу зі своїх шельфових родовищ Oseberg і Troll в умовах ринку, який звузився.

 

ТСК передасть Інтерполу дані про сотні російських найманців – Безугла

СУБОТА, 25 ВЕРЕСНЯ 2021, 03:50  УП

В Інтерпол передадуть дані про сотні російських найманців, які воювали на сході України.

Джерело: голова ТСК, яка, зокрема, займається розслідуванням операції із затримання представників ВПК “Вагнер”, народний депутат з фракції “Слуга народу” Мар’яна Безугла, цитує Укрінформ

Пряма мова: “ТСК бере на себе місію для того, щоб ми організували, передали в Інтерпол дані про сотні росіян, які, за інформацією наших розвідників, дотичні до злочинів на Сході і брали участь в агресії Російської Федерації”.

Нагадаємо:

Раніше голова ТСК нардеп від “Слуги народу” Мар’яна Безугла повідомила, що двох колишніх офіцерів української розвідки надали свідчення щодо справи “вагнерівців”.

Також вона додала, що ТСК планує допитати Бурбу, оскільки він безпосередньо був причетний до координації цього заходу.

Бурба був начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони з 15 жовтня 2016 року по 5 серпня 2020 року.

 

Зеленський обговорив із президентом Єгипту співпрацю в оборонній і космічній галузях

25.09.2021 20:43

Президент України Володимир Зеленський провів телефонну розмову з Президентом Арабської Республіки Єгипет Абделем Фаттахом Ас-Сісі.

Про це повідомляє сайт Президента, передає Укрінформ.

Глава Української держави запросив Абделя Фаттаха Ас-Сісі відвідати Україну з візитом.

Також Зеленський відзначив важливість подальшої співпраці з Єгиптом, який є головним торговельним партнером України в Африці, та підтвердив готовність розвивати двосторонні відносини та нарощувати постачання вітчизняної продукції на ринок Арабської Республіки Єгипет.

Зі свого боку Абдель Фаттах Ас-Сісі наголосив, що його країна зацікавлена у розширенні відносин з Україною в усіх сферах, зокрема у створенні хабу українських компаній та їхній участі в єгипетських індустріальних зонах.

З метою інтенсифікації двосторонньої співпраці лідери держав домовились про проведення найближчим часом засідання Міжурядової спільної комісії з економічного та науково-технічного співробітництва між Україною та АРЄ, а також переговорів на рівні міністрів закордонних справ.

Президент Єгипту відзначив позитивний розвиток міжлюдських контактів між двома країнами та поінформував, що українці становлять більшість серед іноземних туристів в АРЄ.

Зеленський подякував за впровадження україномовної “гарячої лінії” для надання консультативних послуг українським громадянам, які перебувають на території Єгипту.

Сторони обмінялися думками щодо заходів для запобігання поширенню пандемії, які здійснюються в обох країнах.

Окремо співрозмовники обговорили перспективи та конкретні проєкти у сфері військово-технічної співпраці. Президент України наголосив, що незадіяним залишається потенціал співробітництва в космічній галузі.

Також лідери держав обговорили можливість створення нових форматів співпраці на вищому рівні.

Зеленський поінформував президента Єгипту про результати проведення установчого саміту “Кримської платформи”.

Як повідомляв Укрінформ, 24 вересня за ініціативи голови Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія) Джанні Букіккіо відбулася його телефонна розмова з Президентом України Володимиром Зеленським. Букіккіо привітав ухвалення у Верховній Раді ініційованого Президентом закону «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним з надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» і звернувся з проханням надати комісії проголосований текст закону в редакції, підписаній головою держави, для розгляду та підготовки відповідного висновку. У відповідь Зеленський подякував «за підтримку і солідарність у боротьбі з олігархічною системою».

 

Пайфер вважає російську агресію та внутрішні реформи головними викликами для України

25.09.2021 19:29

За останні три десятиліття Україна пройшла довгий шлях і досягла величезного прогресу, натомість сьогодні перед країною постали два ключові виклики.

Про це заявив помічник Державного секретаря США у справах Європи та Євразії у 2000-2004 роках, Посол Сполучених Штатів в Україні у 1998-2000 роках Стівен Пайфер у зверненні до учасників першої молодіжної зустрічі Київського Безпекового Форуму «Захід-Схід, Північ-Південь», повідомили Укрінформу у Фонді «Відкрий Україну».

«Перший виклик – зовнішній. І він полягає в тому, як вирішити спричинений Росією ще 2014 року конфлікт, коли війська РФ незаконно захопили Крим, а потім російські силові служби та військові сили спровокували конфлікт на Донбасі», – сказав Пайфер.

Пайфер зазначив, що війна вже забрала життя близько 14 тисяч осіб.

«Питання в тому, як Україна та її друзі на Заході можуть змінити розрахунок Кремля, щоб Москва почала працювати над реальним вирішенням конфлікту. Вирішенням, яке дозволить Україні повністю відновити суверенітет над усією своєю територією», – сказав він.

Другий виклик, за словами Пайфера, – внутрішній.

«Україна досягла значних успіхів, проте, все ще багато чого слід зробити для впровадження тієї критичної маси реформ, яка дасть Україні змогу реалізувати свій потенціал», – підкреслив Пайфер.

Зокрема, він відзначив проведення чесних і демократичних виборів.

«Це – досягнення, яке дуже рідко зустрічається на пострадянському просторі, і це – заслуга України, українців та української демократії», – сказав Пайфер.

Він наголосив, що зараз українцям потрібно зосередитись на тому, як розкрити багатий економічний потенціал країни.

«Боротьба з корупцією, заохочення економічної конкуренції, обмеження та зменшення надмірного політичного й економічного впливу олігархів, реформа cистеми судочинства – ці кроки, якщо підійти до них серйозно, зможуть привести до зростання доходів та рівня життя», – резюмував дипломат.

Як повідомляв Укрінформ, у жовтні 2020 року професор Стенфордського університету Френсіс Фукуяма заявив, що Україна є нині ключовою державою у глобальній геополітиці та для майбутнього демократії у всьому світі.

 

Вільна Україна є розчаруванням для Путіна – координатор санкційної політики в адміністрації Обами

25.09.2021 18:59

Президенту Росії Володимиру Путіну не вдалося ізолювати, підкорити, розділити чи деморалізувати Україну.

Про це заявив помічник Державного секретаря США у справах Європи та Євразії у 2005-2009 роках, координатор санкційної політики в адміністрації Президента США Барака Обами, Деніел Фрід у зверненні до учасників першої молодіжної зустрічі Київського Безпекового Форуму «Захід-Схід, Північ-Південь», повідомили Укрінформу у Фонді «Відкрий Україну».

«Україна, завдяки зусиллям українського народу і підтримці Сполучених Штатів та Європи, сьогодні вільна. Путіну не вдалося ізолювати Україну, підкорити Україну, розділити Україну чи деморалізувати Україну. Український народ вистояв», – наголосив він.

«І тепер кожен день, коли Україна вільна, завдяки зусиллям і жертвам українських патріотів, є днем розчарування для Владіміра Путіна», – сказав Фрід.

Він зазначив, що перед українським народом стоїть важке завдання боронити свою країну, в той самий час відбудовуючи її.

«Погана новина в тому, що це – складне завдання. Захищати країну й одночасно відбудовувати її – важко. Проте українці мають одну велику перевагу – вони знають, що це можливо зробити», – підкреслив експомічник Держсекретаря США.

«Українці знають, що країни можуть реформуватися, відновившись з руїн радянського комунізму і московського домінування. Ви свідомі того, що це можна зробити, тому що ви бачили – це можливо», – сказав він.

Фрід зазначив, що можна перетнути польський кордон і побачити, як виглядають 30 років успішного розвитку: «Ви можете поїхати до Латвії, Естонії чи Литви й побачити те саме. Вони досягли успіху, і ви, українці, це зможете».

Він підкреслив, що розбудова України на основі верховенства права зміцнить її суверенітет.

«І це так само важливо, як і зусилля в зоні бойових дій на Донбасі. І така Україна – сильніша, вільніша, заможніша, краща країна для своїх громадян, – така Україна також може слугувати взірцем, моделлю, натхненням для демократично налаштованих росіян», – сказав Деніел Фрід.

Як повідомляв Укрінформ, у жовтні 2020 року професор Стенфордського університету Френсіс Фукуяма заявив, що Україна є нині ключовою державою у глобальній геополітиці та для майбутнього демократії у всьому світі.

 

Україна є відправною точкою для майбутнього західного світу – ексдиректорка Держдепу

Україна є відправною точкою для західного світу і має стати лідером у Європі на шляху до свободи.

Про це заявила директорка з політичного планування Державного департаменту США у 2018-19 роках Кірон Скіннер під час Київського Безпекового Форуму «Захід-Схід, Північ-Південь», повідомили Укрінформу у Фонді Арсенія Яценюка «Відкрий Україну».

“Росія підриває здатність України бути суверенною, незалежною державою, таким чином ваша країна є відправною точкою для майбутнього західного світу. Це означає, що США, НАТО та інші народи і нації, які люблять свободу, повинні підтримувати Україну”, – зазначила вона.

Скіннер акцентувала, що Україна має бути цілісною, незалежною і демократичною, а також вільною від зовнішнього втручання.

Колишня директорка наголосила на необхідності інтеграції України до західних інституцій, отримання більшої допомоги у секторі безпеки від Сполучених Штатів таким чином, щоб країна могла бути лідером в Європі на шляху до свободи.

“Ми знаємо, що Україна може відіграти цю дуже центральну роль”, – відзначила Скіннер.

Як повідомляв Укрінформ, у жовтні 2020 року професор Стенфордського університету Френсіс Фукуяма зауважив, що Україна є нині ключовою державою у глобальній геополітиці та для майбутнього демократії у всьому світі.

 

Залучення бойовиків «ПВК Вагнера» у Малі зашкодить відносинам країни з ЄС – Боррель

26.09.2021 06:54

Імовірне залучення урядом Малі бойовиків російської «ПВК Вагнера» до розв’язання внутрішніх проблем перехідного уряду матиме негайні наслідки для її відносин з Євросоюзом.

Про це заявив високий представник ЄС Жозеп Боррель на зустрічі з міністром закордонних справ Малі Абдулаві Діопом, що відбулася в кулуарах Генасамблеї ООН у Нью-Йорку, повідомляє Укрінформ з посиланням на Європейську службу зовнішніх дій.

«Високий представник/віцепрезидент заявив про серйозні занепокоєння Європейського Союзу у зв’язку з погіршенням політичної, соціальної, гуманітарної та безпекової ситуації в Малі… Він чітко наголосив, що ймовірне втручання з боку воєнізованої компанії Вагнера в Малі, чиї доведені злочини в інших країнах не повинні скоюватися знову, може мати негайні наслідки для співробітництва між Європейським Союзом та перехідним урядом», – йдеться у повідомленні.

Боррель підтвердив повну підтримку Економічної спільноти держав Західної Африки (ECOWAS), які наполягають на дотриманні обіцянки перехідного уряду Малі провести вибори у лютому 2022 року. Він висловив переконання, що будь-яке перенесення цих термінів лише поглибить кризу довіри між перехідним урядом та населенням.

Як повідомлялося, уряди Франції та Німеччини заявили про намір вивести стабілізаційні військові контингенти з Малі, якщо там з’являться російські найманці з ПВК Вагнера.

У серпні минулого року в Малі відбувся військовий переворот та була сформована перехідна цивільна адміністрація, яка обіцяла провести загальні вибори впродовж 18 місяців. Відсутність реформ та бідність населення породжують ризик зростання впливу в країні радикальних ісламістських угруповань.

 

Таліби повісили в афганському місті Герат тіла кількох осіб

25.09.2021 20:17

На центральній площі афганського міста Герат бойовики угруповання «Талібан» повісили тіла чотирьох чоловіків, нібито причетних до викрадення місцевого жителя та його сина.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє AP.

Про вивішені тіла людей агенції розповів власник аптеки на центральній площі Вазір Ахмад Седікі. За його словами, таліби принесли чотири тіла на головну площу міста, а потім три тіла перенесли в інші частини міста для загального огляду.

Таліби оголосили на площі, що четверо повішених були причетні до викрадення людей та були вбиті поліцією. Зіулхак Джалалі, призначений талібами керівник поліції в Гераті, заявив, що члени руху “Талібан” врятували батька та сина, яких викрали четверо викрадачів в ході стрілянини. Він сказав, що викрадачі поранили бійця руху “Талібан”, а також одного цивільного, але “четверо (викрадачів) загинули в ході перехресного вогню”.

Повідомлення про повішених в Гераті з’явилися через день після публікації інтерв’ю одного з засновників руху «Талібан» та головного поборника суворого тлумачення ісламського права Норуддіна Турабі.

Він заявив, що “Талібан” планує поновити практику відрубування рук та страт як покарання за злочини, хоча, ймовірно, тепер не здійснюватиме їх публічно як під час попереднього правління країною.

Як повідомлялося, 15 серпня таліби оточили Кабул та почали без бою заходити до столиці Афганістану. Рух “Талібан” заявив, що контролює усю територію країни, а 19 серпня проголосив створення Ісламського емірату Афганістан.

 

Пакистан – в ООН: Ми разом із США тренували афганських моджахедів, включаючи «Аль-Каїду»

25.09.2021 14:44

Прем’єр-міністр Пакистану Імран Хан стверджує, що у 1980-х роках його країна разом із Сполученими Штатами тренувала афганських моджахедів, включаючи представників “Аль-Каїди”, для боротьби із радянською окупацією Афганістану.

Як передає кореспондент Укрінформу, про це глава пакистанського уряду заявив під час свого виступу на 76-й Генеральній Асамблеї ООН.

“У 1980-х роках Пакистан був прифронтовою державою у боротьбі проти окупації Афганістану. Пакистан та Сполучені Штати тренували групи моджахедів для боротьби за визволення Афганістану. Серед цих груп моджахедів була “Аль-Каїда”, різні групи з усього світу. Були моджахеди, афганські моджахеди. Їх вважали героями. Президент Рональд Реган запросив їх до Білого дому в 1983 р. І, згідно з повідомленнями ЗМІ, він порівняв їх з батьками-засновниками США. Вони були героями”, – заявив прем’єр Пакистану.

За його словами, пізніше після виходу радянських військ з Афганістану у 1989 році американці також покинули Афганістан, а пакистанці відчули себе “використаними”, особливо після американських санкцій у 1990 р. Втім, як зазначив Хан, після теракту 11 вересня 2001 року “Пакистан став знову потрібен США, тому що очолювана США коаліція здійснювала вторгнення в Афганістан, і це не могло відбутися без надання Пакистаном усієї логістичної підтримки”.

“Що сталося після цього? Ті ж моджахеди, яких ми навчали, що боротьба з іноземною окупацією була священним обов’язком, святою війною чи джихадом, обернулася проти нас. Нас було названо колаборантами. Вони оголосили нам джихад”, – зазначив пакистанський прем’єр.

За його словами, у період з 2004 по 2014 роки 50 різних угрупувань, включаючи “Талібан” здійснювали атаки проти Пакистану через те, що він був союзником США у війні в Афганістані. А тому, додав Хан, Пакистану зараз абсолютно незрозуміло, чому нині на Пакистан перекладають відповідальність за розвиток подій в Афганістані.

Також прем’єр Пакистану заявив, що “Талібан” в Афганістані користується підтримкою народу, і тому потрібно “зміцнити та стабілізувати нинішню владу заради народу Афганістану”.

Як повідомляв Укрінформ, американські війська залишили територію Афганістану 31 серпня. Ситуацію в цій країні контролює “Талібан”, який 19 серпня оголосив про створення Ісламського емірату Афганістан.

 

Усик виграв бій у Джошуа за чотири чемпіонські пояси

26.09.2021 01:12

Український боксер виграв одноголосним суддівським рішенням.

Чемпіон світу за версіями WBA, WBO, IBF, IBO Ентоні Джошуа не зміг захистити свої пояси в бою з українським претендентом Олександром Усиком, передає Укрінформ.

Бій Усика і Джошуа відбувся на арені «Тоттенгем» в Лондоні. Для українця цей поєдинок був першим чемпіонським в суперважкій вазі.

Усик переміг одноголосним рішенням суддів.

Як повідомляв Укрінформ, майбутній бій став для Усика третім в суперважкій вазі. Раніше він перемагав Чазза Візерспуна (технічним нокаутом) і Дерека Чісору (за очками).

 

Після перемоги над Джошуа, Усик затанцював гопак із прапором України в руках

26.09.2021 04:29

Як це було у 2012 році після перемоги на Олімпійських іграх (і все в тому ж Лондоні), Олександр Усик затанцював переможний гопак.

Про це повідомляє Укрінформ.

Олександр Усик із прапором України в руках станцював гопак. Це сталося вночі 26 вересня у Лондоні, де український боксер переміг британського – Ентоні Джошуа – у бою за одразу 4 чемпіонські пояси.

Шанувальники боксу та Усика чекали цього танцю понад 9 років: у 2012 спортсмен виконав гопак після перемоги на Олімпіаді в тому ж Лондоні.

Як повідомляв Укрінформ, Усик переміг Джошуа одноголосним рішенням суддів.

 

Бій пройшов саме так, як я і планував – Усик

26.09.2021 01:40

Усик вважає, що може боксувати ще сильніше.

Чемпіон WBA, IBF, WBO і IBO в суперважкій вазі Олександр Усик прокоментував перемогу над Ентоні Джошуа, передає Укрінформ.

«Це означає дуже багато для мене. Бій пройшов саме так, як я і планував. Було кілька моментів, коли Джошуа затискав мене, але це незначні речі.

Не було завдання зупинити бій в 12-му раунді. Спочатку я хотів це зробити, влучив, кинувся, але мій тренер привів мене до тями.

Це була ще не найкраща моя версія», – сказав Усик.

Як повідомляв Укрінформ, Усик переміг Джошуа одноголосним рішенням суддів.

 

Джошуа проведе бій-реванш проти Усика: подробиці контракту

26.09.2021 05:56

Колишній чемпіон світу з боксу за трьома престижними версіями британець Ентоні Джошуа хоче провести бій-реванш проти українця Олександра Усика.

З такою заявою виступив промоутер Джошуа Едді Хірн, повідомляє Укрінформ із посиланням на Isport.

Як стало відомо перед боєм, у разі поразки британець отримає можливість повернути свої пояси в реванші Усик – Джошуа, оскільки в контракті на перший бій прописаний пункт про обов’язковий повторний поєдинок.

Напередодні бою з українцем британський чемпіон підтвердив, що якщо він програє, то відбудеться негайний реванш Усик – Джошуа.

“Я неминуче отримаю реванш, якщо трапиться найгірше в поєдинку з Усиком. Я не зовсім розумію, яка ситуація у Тайсона Ф’юрі. Так що, якщо я програю, я знову буду битися з Усиком. Бій за звання абсолютного чемпіона буде відкладено. Якщо я здолаю Усика, буду битися з Ф’юрі або Вайлдером”, – заявив Джошуа.

Своєю чергою промоутер українського боксера Олександр Красюк зазначав, що реванш Усик – Джошуа мав величезне значення для британця, коли підписувався контракт на перший бій.

“В угоду на бій Усика і Джошуа питання реваншу прописане для Ентоні, адже він чемпіон. Йому був важливий цей пункт у контракті. Питання реваншу стоїть дуже гостро. Ми прописали контракт на фантастичних умовах для Олександра Усика. Є всі шанси побачити два бої поспіль Усика з Джошуа”, – сказав Красюк.

Таким чином, реванш Усик-Джошуа повинен відбутися, але коли й де відбудеться повторний поєдинок, поки невідомо.

 

В Україні за добу – 8267 випадків коронавірусу

25.09.2021 08:11

В Україні минулої доби підтверджено 8 267 випадків зараження коронавірусом, зареєстровано 133 летальних випадків.

Про це повідомляє у Фейсбуці Міністерство охорони здоров’я, передає Укрінформ.

“За добу 24 вересня 2021 року в Україні зафіксовано 8 267 нових підтверджених випадків коронавірусної хвороби COVID-19 (з них дітей – 715, медпрацівників – 157)”, – йдеться у повідомленні.

У МОЗ поінформували, що за останню добу найбільша кількість підтверджених випадків зареєстрована у Харківській (929), Дніпропетровській (751), Львівській (677), Запорізькій (556) та Донецькій (503) областях.

Зазначається, що за добу госпіталізовано 2 035 осіб, водночас одужала 2 821 особа. Також зареєстровано 133 летальних випадків.

За даними МОЗ, за весь час пандемії в Україні на COVID-19 захворіло 2 387 750 осіб, з них одужали 2 243 209 осіб, померли 55 557 осіб. ПЛР-тестувань проведено 12 673 213 (за добу 39 360).

 

Прикордонники за місяць виявили понад 500 недійсних COVID-сертифікатів

26.09.2021 07:39

Упродовж місяця, з 21 серпня до 21 вересня, прикордонники провели близько трьохсот тисяч перевірок COVID-сертифікатів за допомогою програмного забезпечення SafeBorder і виявили понад 500 недійсних.

Про це повідомив Укрінформу речник Держприкордонслужби Андрій Демченко.

“За місяць прикордонники провели близько трьохсот тисяч перевірок COVID-сертифікатів у українців, які поверталися з-за кордону, а також в іноземців. Понад півтисячі з них виявилися недійсними”, – сказав Демченко.

Він уточнив, що програмне забезпечення позначило як недійсні 575 сертифікатів із 290 000 (менш як 0,2%).

За словами речника, частина документів “мала явні ознаки підробки”. У цих випадках прикордонники передають інформацію правоохоронним органам.

Решта власників сертифікатів, з якими виникли проблеми під час верифікації документа, після повернення в Україну були відправлені на карантин, зазначив Демченко.

Прикордонники перевіряють QR-код на сертифікатах за допомогою електронного пристрою з програмним забезпеченням SafeBorder від Мінцифри.

До мережі цифрових сертифікатів підключені понад 40 країн.

Як повідомлялось, на Львівщині поліція викрила угрупування, що займалося підробкою довідок про результати ПЛР-тестів. Підробки реалізували через турфірми по 800-900 грн.

 

У США почалася кампанія додаткової вакцинації проти Covid препаратом Pfizer

СУБОТА, 25 ВЕРЕСНЯ 2021, 18:34  УП

У Сполучених Штатах почали пропонувати бустерні щеплення вакциною виробництва Pfizer/BionTech проти коронавірусу мільйонам людей похилого віку та іншим категоріям громадян, що входять до груп ризику.

Джерело: Радіо Свобода

Деталі: Зазначається, що додаткові дози вакцини призначені для вразливих до хвороб американців. Кампанія почалася через день після того, як федеральні органи охорони здоров’я США схвалили додаткові щеплення.

Президент країни  Джо Байден 24 вересня закликав тих, хто має право на додаткову вакцинацію, отримати її. Він наголосив, що сам планує щепитися знову якомога швидше.

Виступаючи у Білому домі, Байден додав, що наразі право на бустер-щеплення мають 60 мільйонів американців. Додаткову дозу надають через щонайменше 6 місяців після останньої вакцини, що робить її сьогодні доступною приблизно для 20 мільйонів людей у США.

Бустерні щеплення громадянам США пропонуються на тлі побоювань, що ефективність вакцини з часом зменшується у той час, як більш заразний штам “Дельта” стає домінуючим.

Представники американської системи охорони здоров’я запевняють, що вакцини проти коронавірусу забезпечують надійний захист, і переважна більшість нових хворих на COVID-19, госпіталізованих, а також померлих заражених – були невакциновані.

Передісторія: У Штатах центри з контролю та профілактики захворювань (CDC) 23 вересня схвалили бустерні щеплення препаратом від Pfizer для людей віком від 65 років, мешканців будинків для літніх людей, медичних працівників та осіб віком від 50 до 64 років, які мають додаткові ризики через проблеми зі здоров’ям.

У Сполучених Штатах використовуються три вакцини проти COVID-19, наразі регулятор ще вивчає питання, чи можна дозволити бустерні щеплення препаратами Moderna та Johnson & Johnson.

 

ВООЗ уперше за 15 років переглянула норми якості повітря

26.09.2021 05:19

Всесвітня організація охорони здоров’я вперше з 2005 року оновила рекомендації щодо якості повітря, посиливши низку вимог.

Про це повідомила пресслужба ВООЗ, передає Укрінформ.

Оновлені рекомендації пропонують посилити регулювання щодо шести забрудників — це частинки розміром менш як 10 і 2,5 мікрона (позначаються, відповідно, PM₁₀ і PM₂.₅). Обидва типи частиною можуть глибоко проникати в легені, а частинки PM₂.₅ навіть можуть потрапляти в кровоносну систему, вражаючи передусім серце й дихальні шляхи, але й інші органи також.

Останні дослідження показали, що забруднене повітря набагато більше шкодить здоров’ю, ніж вважалося раніше. Забруднення повітря щороку призводить до передчасної смерті семи мільйонів людей. У дітей воно призводить до ураження легень і серця, виникнення респіраторних інфекцій і астми в дітей, а у дорослих забруднене повітря впливає на виникнення ішемічної хвороби серця та інсульту і, за даними останніх досліджень, — нейродегенеративних захворювань і діабету.

Головне джерело частинок PM₁₀ і PM₂.₅ — це спалювання палива. За даними ВООЗ, у 2019 році понад 90% населення Землі жило в районах, де концентрація PM₂.₅ перевищувала норми, встановлені у 2005 році. Як наголошує Організація, майже 80% пов’язаних із цими частинками смертей можна було б уникнути, якби виконувалися нинішні рекомендації ВООЗ.

Як наголосив генеральний директор ВООЗ Тедрос Адханом Гебреєсус, хоча забруднене повітря (як і зміни клімату) є глобальною проблемою, найбільше воно уражає країни із середнім і низьким рівнем доходу.

 

Програма «Питна вода» дозволить реалізувати 1700 інфраструктурних проєктів – Мінрегіон

26.09.2021 03:40

Завдяки програмі «Питна вода України» можна буде реалізувати понад 1700 інфраструктурних проєктів.

Про це сказав міністр розвитку громад та територій Олексій Чернишов, повідомляє Урядовий портал.

Загальнодержавна цільова соціальна програма «Питна вода України» на 2022-2026 роки передбачає реалізацію 1747 відповідних регіональних структурних проєктів. Законопроєкт №5723 щодо цього обговорили під час робочого засідання міжфракційного депутатського об’єднання «Питна Вода» у Верховній Раді України.

«Наявні системи централізованого водовідведення у багатьох громадах України потребують оновлення, адже десятки років цим напрямом ніхто не займався. Також є проблемною ситуація з очисними спорудами, які подекуди не виконують свій функціонал повною мірою. Це призводить до забруднення водоймищ. Реалізація Державної програми «Питна вода України» на 2022-2026 роки дозволить забезпечити сталий розвиток і реконструкцію систем централізованого водопостачання та водовідведення у регіонах України. Відтак, мешканці різних куточків нашої країни матимуть якісну питну воду в достатній кількості», – зазначив Чернишов.

Під час засідання очільник Мінрегіону окреслив ситуацію із забезпеченням населення прісною водою в Україні. Так, всього по Україні централізованим водопостачанням забезпечено 99% міст, 90% селищ міського типу та 30% сільських населених пунктів. Разом із тим лише 69% населення мають доступ до систем централізованого водопостачання, а 48 % – до систем централізованого водовідведення. Подача води за графіком та використання привізної води здійснюється у 9 областях України, а це — майже 270 тис. осіб

Як повідомляв Укрінформ, раніше Кабінет Міністрів України затвердив розроблену Мінрегіоном концепцію Загальнодержавної цільової соціальної програми «Питна вода України» на 2022—2026 роки та пропонує Верховній Раді затвердити її.

 

У Бориспільському аеропорті пропонують створити спецфонд модернізації авіа інфраструктури

СУБОТА, 25 ВЕРЕСНЯ 2021, 15:35  УП

Системно розв’язати питання будівництва та фінансування розвитку регіональних аеропортів можна створивши спеціальний цільовий фонд модернізації авіаційної інфраструктури, по аналогії із дорожнім фондом.

Про це написав у колонці на для ЕП комерційний директор аеропорту “Бориспіль” Георгій Зубко.

На його думку, національні інфраструктурні фонди особливо важливі коли звичайний ринок не може запропонувати достатнє або доступне фінансування.

“Створення цільового фонду розвитку авіаційної інфраструктури є важливим кроком для забезпечення реконструкції теперішньої авіаційної інфраструктури та будівництва нових державотворчих проєктів”, – пише Зубко.

Він вважає, що це принесе економічний ефект в регіонах, з’єднає країну швидкісним і безпечним повітряним сполученням”. Бо “майже всі аеропорти України потребують модернізації або реконструкції”, він оцінює витрати на реконструкцію і будівництво сучасної авіаційної інфраструктури національного значення у понад 40 млрд грн в найближчі три роки.

“Фінансовою основою для створення такого фонду модернізації авіаційної інфраструктури можуть бути кошти залучені від акцизу на авіапальне, дивіденди державних аеропортів та провайдера аеронавігаційного обслуговування, перерахування частини надходжень зі спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (20-35%), ПДВ на внутрішні рейси (до його скасування)”, – пише він.

Крім того, на його думуц, додатковим джерелом спільного фінансування таких проєктів можуть слугувати кошти залучені під державні гарантії (позики державних банків “Укрексімбанк”, “Ощадбанк” і “Укргазбанк”), інфраструктурні облігації (облігації внутрішньої державної позики), МФО, місцеві субвенції та залучення інституційних інвесторів.

 

KSE про доступну іпотеку для ВПО та чиновників — дискримінація

СУБОТА, 25 ВЕРЕСНЯ 2021, 14:16  УП

Аналітики з корпоративного управління KSE вважають, що пільгові кредити через Укрфінжитло для внутрішньо переміщених осіб та осіб, які отримують заробітну плату із державного або місцевого бюджетів є дискримінацією.

Про це йдеться у матеріалі SOE Weekly для ЕП.

Мова йде про постанову Кабміну про збільшення статутного капіталу “Української фінансової житлової компанії” на 20 млрд грн. Міністерство фінансів зазначає, що 20 тисяч українських родин, які отримують заробітну плату із державного або місцевого бюджетів, та внутрішньо переміщені особи зможуть отримати близько 8 тис. іпотечних кредитів для придбання житла та 12 тис. квартир на умовах фінансового лізингу.

“Підстави такої дискримінації незрозумілі. Державні фінансові установи зазвичай створюються для усунення “ринкових провалів”, таких як недостатнє надання послуг приватними постачальниками. Держава може надати доступні кредити на житло людям, які не можуть взяти такі кредити у приватних гравців.

Хоча надання позик внутрішньо переміщеним особам виглядає розумним, обмеження цільової групи працівниками державних та місцевих органів влади є необґрунтованою дискримінацією. Також незрозуміло, чи залишатиметься у позичальників право на особливі умови після того, як вони залишать роботу в державному секторі”, – йдеться у заяві аналітиків

Нагадуємо:

Протягом 2021 року, Мінфін придбає акцій додаткової емісії “Укрфінжитло” на суму 20 млрд грн в обмін на облігації внутрішньої державної позики. Для цього Мінфін випустить ОВДП на 20 млрд грн із строком обігу до 15 років і ставкою доходу до 13% річних.

 

Всесвітній банк запропонував підтримку модернізації ГТС за умови роботи з воднем: в операторі аналізують

СУБОТА, 25 ВЕРЕСНЯ 2021, 12:23  УП

Оператор газотранспортної системи аналізує доцільність запропонованих Світовим банком умов підтримки модернізації, серед яких можливість роботи з воднем.

Про це повідомила директор із взаємодії з держорганами і міжнародними організаціями Ольга Белькова, передає Інтерфакс-Україна.

“Нас цікавить, як це відіб’ється на ціні (модернізації)”, – сказала вона, вказавши, що поки мова йде про декілька компресорних станцій.

За її словами, мова йде про те, наскільки дорожче буде обладнання і в цілому модернізація за умови роботи з воднем і наскільки ці капіталовкладення можуть окупитися, враховуючи, що в найближчі роки природний газ все одно залишиться ключовим продуктів для ОГТСУ.

Як зазначила Белькова, якщо, умовно, мова йде про 5-10% подорожчання, то це може бути прийнятно з урахуванням перспективи, а якщо 50% – то це вимагає більш детального аналізу.

Нагадуємо:

Рада нацбезпеки доручила урядові розглянути можливість створення нового водневого продуктопроводу Україна – ЄС та оцінити залучення інвестицій для цього.

23 серпня НАК “Нафтогаз” та німецький газовий трейдер RWE Supply & Trading підписали меморандум щодо можливості співпраці заради розвитку проєктів з виробництва й зберігання зеленого водню та аміаку в Україні та їхнього експорту в Німеччину.

Тоді голова компанії Юрій Вітренко зазначив,що найшвидшим варіантом є транспортувати зелений водень у вигляді зеленого аміаку суднами, які наразі вже використовуються для перевезення аміаку.

У Держенергоефективности повідомили, що, відповідно до цілей Енергетичної стратегії України на період до 2035 року щодо встановлення потужностей ВЕС та СЕС, середньорічне виробництво “зеленого” водню може скласти 5,5 млрд нм3.

 

У Британії можуть залучити військових до боротьби з дефіцитом водіїв вантажівок

26.09.2021 01:54

Міністр транспорту Великої Британії Грант Шаппс заявив, що не виключає ймовірності залучення військовослужбовців до боротьби з дефіцитом водіїв вантажного транспорту, що спричинив кризу з постачанням пального в країні.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Bloomberg.

Як зазначається, Велика Британія не виключає також послаблення імміграційних правил для водіїв вантажівок після того, як загальнонаціональний дефіцит призвів до закриття деяких АЗС.

“Ми зробимо все, що потрібно, щоб забезпечити достатню кількість водіїв”, – заявив міністр транспорту.

Як повідомлялося, через брак водіїв вантажного транспорту супермаркети у Великій Британії не можуть заповнити полиці товарами.

 

Директор БЕБ розповів, з чого розпочне роботу бюро

25.09.2021 19:12

Новостворене Бюро економічної безпеки розпочне роботу з аналізу основних незаконних схем і їх корупційного прикриття, а вже після цього здійснить візити до бізнесу.

Як передає Укрінформ, про це розповів директор БЕБ Вадим Мельник на телеканалі “Україна 24”.

“Як працюватиме Бюро економічної безпеки? Не з бізнесу починаємо розслідування, а починаємо аналітичну роботу з того “схематозу”, який дає бізнесу ті схеми для ухилення від податків. Виявлення та подолання “схематозу”, далі – корупційне прикриття, корумповані чиновники, вони ж прикривають такі схеми… І тільки в третю чергу ми йдемо до бізнесу і говоримо – ви внаслідок використання схеми ухилилися, будь ласка, сплатіть податки, або самостійно, закон це дозволяє, або шляхом податкових перевірок”, – розповів Мельник.

Як повідомлялося, Кабінет Міністрів призначив на посаду директора Бюро економічної безпеки Вадима Мельника, який очолював Державну фіскальну службу з кінця 2020 року. До цього він працював на різних посадах у податковій поліції.

Верховна Рада ухвалила Закон “Про Бюро економічної безпеки України” 28 січня 2021 року. 12 травня Кабмін утворив Бюро економічної безпеки, на яке покладаються завдання із протидії правопорушенням у сфері економіки.

 

Гра олігархічних структур і опонентів судової реформи повністю провалилася – Подоляк

25.09.2021 14:08

Розмова між главою Венеційської комісії Джанні Букіккіо та Президентом Володимиром Зеленським показала, що гра олігархічних структур і опонентів судової реформи повністю провалилася.

Про це заявив радник керівника Офісу Президента Михайло Подоляк в коментарі, переданому Укрінформу.

«У них не вийде використовувати Венеційську комісію у своїй цинічній грі проти антиолігархічного закону. І не вийде безкарно затягувати проведення судової реформи», – заявив Подоляк.

За його словами, в європейських структурах є розуміння реальних мотивів кожного з тих суб’єктів, які протидіють трансформації України. «Вони можуть використовувати різну риторику, можуть діяти на різних рівнях, в тому числі і в Верховній Раді, але їх недобросовісні мотиви чітко видно і для України, і для європейських структур», – вважає радник глави ОП.

Подоляк при цьому заявив, що спроби опонентів антиолігархічного закону маніпулювати Венеційською комісією не будуть забуті. Як і спроби деяких представників судової системи затягнути судову реформу.

«У будь-якому разі і ліквідація олігархічної системи, і судова реформа, й інші елементи ініційованої Президентом Зеленським трансформації України будуть реалізовані», – заявив Подоляк.

Як повідомлялося, 23 вересня 2021 року Верховна Рада прийняла в цілому закон «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним з надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» (законопроект № 5599). Після першого читання депутати відправили цей законопроект на експертизу Венеціанської комісії. Розгляд проекту Комісією був запланований на грудень. І частина депутатів наполягала на тому, що законопроект про олігархів необхідно розглядати в цілому лише після висновку комісії.

24 вересня за ініціативи голови Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційська комісія) Джанні Букіккіо відбулася його телефонна розмова з Президентом України Володимиром Зеленським. Зазначається, що Букіккіо вітав ухвалення у Верховній Раді ініційованого Президентом закону «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним з надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» і звернувся з проханням надати комісії проголосований текст закону в редакції, підписаній головою держави, для розгляду та підготовки відповідного висновку. У відповідь Зеленський подякував «за підтримку і солідарність у боротьбі з олігархічною системою».

 

Гончарука могли прослуховувати люди, наближені до олігарха – ексгенпрокурор

СУБОТА, 25 ВЕРЕСНЯ 2021, 09:29  УП

У січні 2020 року незаконне прослуховування тодішнього прем’єрміністра Олексія Гончарука могли організувати люди, наближені до одного з олігархів.

Джерело: колишній генеральний прокурор Руслан Рябошапка в ефірі “Свободи слова Савіка Шустера”, передає Укрінформ

Пряма мова: “Ми всі забули про справу про прослуховування прем’єрміністра в воюючій країні. Ще тоді, коли я був генеральним прокурором, ми вже встановили коло осіб, які причетні або могли бути причетні.

У тому числі ці люди були близькі до одного з олігархів. Минуло майже два роки, і суспільство досі не почуло прізвища тих людей або того олігарха”.

Деталі: Шустер уточнив, чи знає він прізвище цього олігарха.

“Я знаю прізвище, але я не хотів би відкривати або порушувати таємницю досудового розслідування”, – відповів ексгенпрокурор.

Передісторія:

15 січня 2020 року в мережі опублікували аудіозаписи, де нібито прем’єр Гончарук зізнається, що він “повний профан в економіці”. Також чути, як голос, схожий на прем’єровий, каже, що у Зеленського “примітивне розуміння економічних процесів” – і йому треба пояснювати їх.

Зеленський дав доручення правоохоронним органам за два тижні встановити причетних до запису розмов під час зустрічі Гончарука, міністрів і представників Національного банку.

5 лютого стало відомо про обшуки у приміщенні студії Олександра Дубінського на телеканалі “1+1” за адресою Куренівська,18 в Києві. Голова Служби безпеки Іван Баканов заявив, що обшуки проходили у межах розслідування кримінальної справи щодо незаконного прослуховування прем‘єрміністра Олексія Гончарука. Обшуки також проводились в УДО і в урядовців.

За даними УП, президент Володимир Зеленський сказав депутатам “Слуга народу”, що йому точно відомо, що запис розмов Гончарука монтували на комп‘ютерах журналістів телеканалу “1+1”.

 

«Справа Порошенка — відвертий юридичний треш», – Рябошапка

Ексочільник Офісу генерального прокурора України Руслан Рябошапка вдруге заявив, що справа проти п’ятого президента Петра Порошенка — це “відвертий юридичний треш”.

Субота, 25 вересня 2021, 17:35, Букви

Про це він сказав в ефірі політичного ток-шоу “Свобода слова Савіка Шустера”.

Ексгенпрокурор зазначив, що від нього вимагали підписати проєкт підозри Порошенку.

“Справа Порошенка, я про неї говорив, це був відвертий юридичний треш. Цю підозру я не підписав і через декілька місяців новий генпрокурор цю підозру теж не підписала, а провадження взагалі закрила”, – нагадав Рябошапка.

У березні 2020 року в інтерв’ю Олесі Бацман Рябошапка вперше назвав проєкт підозри для Порошенка незаконним і “юридичним трешем”, що не витримує жодної критики.

Рябошапка зазначив, що його відмова підписати проєкт підозри Порошенку була одним із приводів для  його відставки. Таку позицію висловлювали представники політсили “Слуга народу”.

За словами ексгенпрокурора, проєкт підозри, підготовлений Державним бюро розслідувань, був юридично неправильним і незаконним.

“Те, що було запропоновано підписати, – це дійсно юридичний “треш”, що не витримує ніякої критики… По-перше, документ був необґрунтованим. І, по-друге, він був незаконним”, – заявив Рябошапка.

Ексгенпрокурор наголосив на тому, що те, в чому звинувачують п’ятого президента, не мало достатніх доказів, які підтверджують незаконність його якихось дій.

“І власне юридична кваліфікація була фантастична – у цих діях не можна було звинуватити президента в той час”, – додав він.

Рябошапка пояснив, що якби підписав таку підозру Порошенку, то з часом міг би й сам понести кримінальну відповідальність за таку дію.

Виступаючи перед депутатами Генеральний прокурор Руслан Рябошапка заявив, що під його керівництвом Офіс Генпрокурора працював за законом, а сам він не став нічиїм слугою.

Верховна Рада на позачерговому вечірньому засіданні 5 березня проголосувала за висловлення недовіри Генпрокурору Руслану Рябошапці. Голова ГПУ пішов у відставку.

 

Венедіктова: Захист екскомандувача Повітряних сил затягує передачу до суду справи АН-26

СУБОТА, 25 ВЕРЕСНЯ 2021, 11:37  УП

Генпрокурор Ірина Венедіктова заявляє, що захист колишнього командувача Повітряних сил ЗСУ Сергія Дроздова затягує передачу до суду справи про катастрофу літака АН-26 під Харковом.

Джерело: Венедіктова у Facebook у роковини трагедії під Чугуєвом

Дослівно: “Ще 5 травня ми надали доступ сторонам до зібраних матеріалів. Завершили ознайомлення з ними наразі всі потерпілі та їхні представники, четверо підозрюваних та їх захисники, один підозрюваний та його захисник перебувають на завершальному етапі ознайомлення.

Разом з тим, підозрюваний, який вже звільнений з посади командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, жодного разу до Державного бюро розслідувань не з’явився та не ознайомився із матеріалами досудового розслідування.

Його адвокати затягують розгляд клопотання слідчого про встановлення строку для ознайомлення із матеріалами, заявляючи численні клопотання та відводи слідчому судді. Тому це клопотання не розглянуте вже упродовж більш як півмісяця.

20 вересня слідчим суддею залишено без задоволення скаргу захисника екскомандувача Повітряних Сил ЗСУ на повідомлення про підозру. Тож лише через неналежну процесуальну поведінку підозрюваного обвинувальний акт ще не направлений до суду”.

Деталі: За словами Венедіктової, слідство було завершено за 7 місяців і 10 днів – зібрано понад 60 томів матеріалів справи.

Підозрювані у порушенні правил польотів, підготовки до них та правил експлуатації літальних апаратів, що спричинило катастрофу та тяжкі наслідки, та у недбалому ставленні до служби – шестеро військових службових осіб.

Це керівник польотами, що 25 вересня 2020 року відбувались у військовій частині А4014, заступник командира цієї частини з льотної підготовки, заступник командира частини, командир частини, начальник Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба та командувач Повітряних Сил Збройних Сил України.

Передісторія:

25 вересня 2020 року Ан-26, який здійснював плановий навчальний політ з 27 особами на борту, розбився під час заходу на посадку поблизу Чугуєва. 25 людей загинули на місці, двох курсантів госпіталізували. 26 вересня один із госпіталізованих помер у лікарні.

За фактом авіакатастрофи відкрили кримінальне провадження за ст.416 (порушення правил польотів і підготовки до них, що спричинило катастрофу й тяжкі наслідки) ККУ.

За інформацією СБУ, командир екіпажу літака Ан-26 перед катастрофою доповів про відмову лівого двигуна і запросив захід на посадку.

 

Блок Кернеса висунув Терехова кандидатом у мери

СУБОТА, 25 ВЕРЕСНЯ 2021, 15:03  УП

Харківська міська організація партії “Блок Кернеса – успішний Харків” висунула кандидатом на посаду міського голови секретаря міськради, виконувача обов’язків мера Ігоря Терехова.

Джерело: Інтерфакс-Україна

Деталі: Учасники конференції в суботу підтримали кандидатуру Терехова одностайно.

Пряма мова сина покійного міського голови Харкова Геннадія Кернеса, Кирила: “Ігор Олександрович, думаю, що Геннадій Адольфович (Кернес – ІФ) хотів цього. Час вже позбутися приставки в.о., рухайтеся вперед. Ми вас підтримаємо”.

Більше деталей: Перед цим Харківська міська територіальна виборча комісія на своєму засіданні ухвалила рішення про реєстрацію шести кандидатів на посаду міського голови.

“Ми зареєстрували шістьох кандидатів, які подали документи, і одному відмовили”, – повідомила кореспонденту “Інтерфакс-Україна” голова міськвиборчкому Олена Матвієнко.

Вона уточнила, що з шести кандидатів тільки один балотується від партії – це колишній суддя Апеляційного суду, голова фракції Партії Шарія в Харківській міськраді Володимир Плетньов.

Решта п’ять кандидатів – самовисуванці. Це народний депутат кількох скликань, екс-глава Харківської облдержадміністрації Михайло Добкін, який був міським головою з 2006 до 2010 року, голова обласної організації Нацкорпусу Костянтин Немічев, що позиціонує себе як єдиний кандидат від проукраїнських сил, депутат Харківської облради від ОПЗЖ, заступник міського голови Валерій Говорів, екс-депутат Харківської міськради від Партії регіонів Дмитро Маринін, в останні роки позиціонував себе як непримиренний опонент міського голови Геннадія Кернеса і член партії “Наш край” Олександр Кондрусик, який веде в Facebook блог під ім’ям”Саша Псих”.

Довідка: Ігор Терехов (1967 р.н.) з вересня 2015 року був першим заступником міського голови Харкова Геннадія Кернеса. До цього (з квітня 2007 р.) був заступником голови Харківської облдержадміністрації, а потім (із квітня 2019 р.) – заступником міського голови Харкова.

9 грудня 2020 року Терехов був обраний секретарем Харківської міськради.

16 грудня 2020 року Кернес помер у німецькій клініці “Шаріте”. Як відомо, за чинним законодавством секретар міської ради здійснює повноваження міського голови у разі дострокового припинення або неможливості виконання міським головою своїх повноважень.

Передісторія:

30 березня Рада призначила позачергові вибори міського голови Харкова на 31 жовтня 2021 року. Ця ухвала була прийнята у зв’язку зі смертю Геннадія Кернеса, обраного міським головою на виборах восени 2020 року.

Партія “Слуга народу” не буде висувати свого кандидати на вибори харківського міського голови.

 

ТСК щодо “Вагнера” викликає Бутусова: опублікував “свідчення” Бурби

СУБОТА, 25 ВЕРЕСНЯ 2021, 15:34  УП

Голова тимчасової слідчої комісії Верховної Ради для розслідування справи щодо ПВК “Вагнера” Мар’яна Безугла викликає на заслуховування головного редактора видання “Цензор.НЕТ” Юрія Бутусова через поширену ним інформацію про заслуховування ТСК Василя Бурби.

Джерело: Безугла у Facebook, Бутусов у Facebook

Деталі: У суботу Бутусов опублікував нібито зміст свідчень колишнього начальника Головного управління розвідки Міноборони Василя Бурби, якого заслухала ТСК у п’ятницю в режимному приміщенні.

Зокрема, посилаючись на джерела в комісії, Бутусов повідомив, що на допиті Бурба повністю підтвердив під протокол всі обставини підготовки і провалу спецоперації, про які журналіст писав у своїх статтях щодо даного скандалу, і “навів багато нових деталей і фактів, які підтверджують зраду і витік інформації в КДБ Білорусі з Офісу президента України”.

Бурба нібито розповів, що план спецоперації з захоплення російських терористів був підписаний міністром оборони Андрієм Тараном, і був детально узгоджений, а провал спецоперації стався після наради в кабінеті президента Зеленського.

Наказ про перенесення спецоперації дав глава Офісу президента Андрій Єрмак, а Бурба попередив, що в результаті може статися провал, і треба діяти швидко, пише Бутусов.

За його словами, після затримання терористів у Мінську і звернення Росії повернути їх до Москви Бурба звернувся до президента з проханням провести розслідування можливої ​​зради, проте замість розслідування Бурба був звільнений через два дні указом президента.

Також Бурба нібито підтвердив на ТСК, що спецоперація проводилася спільно зі спецслужбами НАТО.

Разом з тим, голова ТСК Мар’яна Безугла заявила, що поширена Бутусовим інформація щодо свідчень Бурби “не відповідає дійсності”.

Дослівно Безугла: “Були присутні члени ТСК і В.Бурба. Це єдині джерела інформації про те, що було вчора. Засідання “грифоване”. Підпадає під Закон про держтаємницю. Це кримінальна відповідальність. Не думаю, що Василь Васильович буде давати фейковий варіант державної таємниці”.

“Чи ж просто Бутусов взяв і написав свою попередню версію, аби якось, ну хоч якось “приліпитися” до роботи ТСК? Хто він, свідок, інструмент чи свідомий агент російської спецоперації з дезінформації в Україні? Будемо розбиратися.

Викликаю Юрія Бутусова на заслуховування. Час і місце буде повідомлено. Настав час відповідальності за сказане, зроблене і зламане”.

Що передувало: У п’ятницю колишній начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони Василь Бурба в режимному приміщенні дав свідчення у справі найманців ПВК “Вагнера” тимчасової слідчої комісії Верховної Ради. Нардеп Роман Костенко повідомив, що зустріч була в будівлі ГУ розвідки.

Минулого тижня Бурба прибув на засідання ТСК, але під час засідання виявилось, що немає кворуму, хоча на початку він був. У понеділок ТСК заслухала Бурбу, а через деякий час “без пояснення причин” оголосила перерву.

 

Розпад Росії: загроза чи шанс?

УП, ВОЛОДИМИР ОГРИЗКО, міністр закордонних справ України (2007 – 2009 рр.), 23 вересня 2021, 16:57

Росія – це “нечто страшное, смешное и стыдное”

Д.Биков, російський письменник https://echo.msk.ru/blog/bykov_d/2761932-echo/

Розвиток Росії впродовж останніх двох десятиліть мав своїм наслідком появу низки явищ, що призвели до масштабних змін як у внутрішньополітичній ситуації країни, так і її становища на міжнародній арені. Жодним чином не претендуючи на всеосяжний аналіз згаданих подій, спробую позначити бодай головні виклики, які постали перед сьогоднішньою Росією та поділитися своїм баченням її подальших перспектив.

Переважним чином аналізуватиму матеріали з російських джерел, уникаючи у такий спосіб звинувачень у русофобії. Це, однак, зовсім не означає, що я погоджуюсь з позицією, усіма оцінками та підходами тих чи інших згадуваних мною авторів.

1.Влада і суспільство

“Президентська диктатура стала джерелом влади, стерши інші інститути на порох”, – Л. Шевцова, політкиня. https://nv.ua/ukr/opinion/volodimir-putin-2021-shcho-chekaye-rosiyu-v-novomu-roci-ostanni-novini-50133310.html

Кілька знакових подій 2020 -2021 рр. у Росії: прийняття поправок до конституції та відповідних законів, отруєння та переслідування політичних опонентів, порушення прав людини, гоніння на пресу, цензура соціальних мереж тощо засвідчили перехід російської політичної системи в іншу якість.

Ось як характеризують його опозиційні діячі (дозволю собі позбавити Вас, шановний читачу, необхідності витрачати час на аналіз переможних реляцій про “підняття з колін”, “економічної стабільності” чи “духовних скрєп” з боку як офіційних осіб, так і, особливо, офіційних пропагандистів. Вони майже ідентичні тим, що були і за часів СРСР, тобто, є маніпуляцією, а відтак не можуть бути взятими за основу для, бодай, поверхневого аналізу). Хоча всі цитовані мною експерти (політики, вчені, публіцисти, діячі культури тощо) дотримуються різних політичних поглядів, різноманіття їхніх оцінок є, безумовно, великою цінністю, бо дозволяє побачити Росію значно об’ємніше, краще зрозуміти процеси, які у ній відбуваються.

Деякі експерти бачать у змінах до конституції 2020 кінець легітимності як влади, так і самої російської держави. Такої думки, зокрема, дотримується політолог В.Соловей (https://echo.msk.ru/guests/9032/). Ветеран зовнішньої розвідки П.Басанець говорить про державний переворот: “…Путин совершил государственный переворот, незаконно изменив Конституцию и обнулив свои президентские сроки…”. (https://www.kasparov.ru/material.php?id=5FAFC47A3B672). Лідер руху “Лівий фронт” Ю.Удальцов бачить у змінах до конституції “грязную и лицемерную спецоперацию по откровенной узурпации власти…” (https://echo.msk.ru/blog/udaltsov/2766952-echo/).

Натомість правозахисник О.Хоц вважає, що теперішня Росія – це “авторитарный режим с опорой на военно-полицейско-государственную бюрократию и преимущественно олигархический капитал. Отличается агрессивной внешней политикой, воинствующим национализмом (в виде рашизма), демагогией “традиционных” ценностей, включая и “правильную” церковь” (https://www.kasparov.ru/material.php?id=5FF2BEE87E5AA). Про диктаторський режим пише політичний оглядач К.Рогов: “2020 год…стал годом окончательного переутверждения России как диктатуры…” (https://echo.msk.ru/blog/rogov_k/2766774-echo/). Теперішню Росію як “антропологічну диктатуру” (розподіл людей за принципом “свій – чужий”) бачить академік РАН Ю.Пивоваров (https://echo.msk.ru/blog/yupivovarov/2752782-echo/).

Дещо категоричнішими є деякі інші експерти.

Так, політолог Г.Павловський, наприклад, каже, що сьогоднішній розвиток Росії “..это такая бархатная фашизация.” (https://echo.msk.ru/programs/personalno/2765900-echo/). Схожої, хоча і значно гострішої думки дотримується філософ і культуролог І.Яковенко: “…путинская Конституция, которая была принята на пеньках 1 июля 2020, это конституция корпоративного, а проще и понятнее, фашистского государства…” (https://www.kasparov.ru/material.php?id=5FB82E934D657).

Відносно “корпорації”, яка захопила владу в Росії, думки експертів майже однакові: це силовий блок, поєднаний з місцевим олігархатом.

У Росії “… вся власть (политическая, законодательная, судебная, административная, следственная, финансовая и т.д.) принадлежит Корпорации сотрудников спецслужб (КССС) “, – наголошує політичний експерт, колишній радник Путіна А.Ілларіонов (https://www.kasparov.ru/material.php?id=5FEB569DB809F). Після розпаду СРСР шматок “…империи под управлением бывших коммунистов назвал себя Российской Федерацией и вскоре воссоздал империю, теперь как мафиозное государство”, – вважає блогер І.Ейдман (https://www.kasparov.ru/material.php?id=5F9AE07E2FFE9). “…Владимир Путин – это лидер определенной коалиции, состоящей из чекистов, силовиков, ВПК, государственных корпораций, номинально частных олигархов, которые тоже встроены в эту систему, они реставрируют брежневский Советский Союз от символики, от риторики до репрессивных практик…”, – пише політик, історик В. Рижков (https://www.svoboda.org/a/30960285.html). А опозиційний політик О.Навальний, який став вельми відомим після свого невдалого отруєння з боку ФСБ, прямо заявив, що російська влада – це “кучка преступников, временно облеченных властью” (https://www.kasparov.ru/material.php?id=5FCA08B8BC3DF).

Не залишився поза увагою експертів ще один важливий елемент теперішньої російськох державності – її імперськість.

“Те, кто полагает, что империя рухнула вместе с распадом СССР, продолжают жить в большой иллюзии. Империя просто несколько ужалась в границах”, – наголошує філософ і публіцист В.Штепа (https://region.expert/treaty_or_collapse/). “…Российская государственность, берущая начало в Московском царстве второй половины 15 века, с самого начала встала на путь имперской экспансии…” Сьогодні – це – “…колониальная империя”, пише експерт- міжнародник П.Лузин (http://region.expert/decolonization/).

Це – лише невелика частина того, що говорять про свою країну росіяни ще з неотруєною власною пропагандою свідомістю…

Отже, якими головними ознаками характеризується сучасна російська державність на думку критично мислячих російських експертів?

Перше: влада в Росії є нелегітимною, тому що влітку 2020 р. там відбувся державний переворот.

Друге: теперішня нелегітимна влада в Росії носить авторитарно – диктаторсько – корпоративний характер, що перетворило її на державу з ознаками фашизму або навіть і на фашистську державу.

Третє: керує цією державою корпорація силових структур разом із місцевими олігархами.

Четверте: Росія залишається імперією, але в дещо зменшених розмірах.

Чи є ці висновки сенсацією? Як на мене, – ні. Вони лише підтверджують той факт, що після дуже короткого періоду т.зв. “єльцинської відлиги” Росія повернулася до свого звичного стану “аракчеевщины”, авторитаризму та диктаторства з елементами фашизації. В історію пішли часи навіть “суверенної демократії” з її далекими від звичайної демократичної практики обмеженнями та заборонами. Тепер влада забрала у росіян будь-які шанси на свою думку і протест. Вона знову повернула їх у рабське стійло покірності та безправ’я. Таке ще можна було б уявити собі у ХІХ чи навіть ХХ століттях, але є тотальним анахронізмом для цивілізованих країн у ХХІ ст. Приклади Північної Кореї, Китаю чи Білорусі навряд чи є надихаючими для демократичного суспільства.

Стало очевидним, що влада і критично мисляче суспільство “роз’їжджаються” у різні боки і що ця тріщина між ними стає все глибшою. Правляча “еліта” за своєю суттю і природою не здатна запобігти її поглибленню. Тому з часом (на жаль, ми поки що не можемо спрогнозувати, коли) ця тріщина перетвориться на прірву.

В одній і тій самій Росії з’являються дві Росії.

Це – перша глибока і системна проблема сучасної Росії.

  1. У пошуках державної ідеології або нові (старі) “скрєпи”

“…Попытка продолжить изобретать и внедрять новую госидеологию – путь к окончательному развалу и уничтожению России!” І.Чубайс, історик https://www.kasparov.ru/material.php?id=5FAD7ECEF1759

Проголосивши себе “продовжувачем” імперської Росії та СРСР, теперішня влада у РФ опинилася перед необхідністю запозичити стару чи вигадати якусь нову концепцію або ідею, навколо якої б “згуртувалося” населення країни. Публічно взяти за основу царську імперськість не дозволяла претензія Москви належати до групи цивілізованих країн. Повторювати дурість часів СРСР про побудову комунізму означало б вийти за межі здорового глузду, особливо в контексті вкрай непропорційного, не кажучи вже про якусь справедливість, розподілу соціального багатства в Росії. Але, оскільки російське суспільство живе в історично незмінній парадигмі, кремлівській владі не залишалося нічого, крім як запропонувати чергові “скрєпи” – інші за назвою, але ті ж самі за змістом.

Імперськість замінили на “русский мир” та “побєдобєсіє”, а комунізм – на “нетлінні російські цінності”, “святую православную Русь” тощо, густо змастивши це все традиційною брехнею, а останнім часом і страхом.

Так що ж це таке – “русский мир”? Парадокс у тому, що і в самій Росії цього до кінця не знають. Все залежить від ступені “просунутості” тих чи інших “експертів” або політиків.

Є, наприклад, такі, які вважають датою народження “русского мира” 853 рік – рік “заснування Русі” у м. Ладога. Дехто відносить появу цього поняття на ХХ ст., а найбільш скромні – на початок ХХІ-го. Спробуємо хоч трошки розібратися.

А взагалі хто такі ці “русские”? Адже “русский мир” має бути похідним поняттям від “русских”. Це – “кров”, “земля” чи конфесія? Як вони, наприклад, співвідносяться з “московитами”, “вєлікоросами” чи “советскими”, не кажучи вже про українців та білорусів. Схоже на те, що у сучасних російських дослідників немає однозначної, а, головне, якоїсь обґрунтованої відповіді.

Як пише російська вікіпедія, для означення “русского мира” “в (российськой) научной литературе сформировалось три основных теоретических подхода – культурно-цивилизационный, геополитический и религиозный”.

Дещо про цивілізаційну суть “русскости” я писав у своїй попередній статті (див. https://blogs.pravda.com.ua/authors/ogrysko/5f3577c92b824/), тому обмежуся тут лише деякими, на мій погляд, важливими особливостями культурного контексту цього поняття. Бо вони мають далеко не тільки культурологічне значення.

Ось що пишуть, розглядаючи тему “русского мира” сучасні російські філософи В.Пастухов і Р.Бараш: “…формирование гражданской нации и Российской империи, и Советского Союза проходило через разрастание эклектичной русской культуры (виділено – авт.), культуры межнационального взаимодействия на основании русского языка”, “…в досоветский период “русскость” не была институционализирована (виділено – авт.) “. https://www.politstudies.ru/files/File/2014/66/2014-6-PETUKHOV.pdf

Отже, виходить, що, по-перше, питомо “російської” культури як такої не існувало, бо вона була еклектичною сумою всього того, що російській державі вдалося “нахапати” за час своєї агресивної історії, а, по-друге, і сама “русскость” якось не проглядалася. Продовжуючи логічний ланцюжок, приходимо до висновку: як нема “русскости”, то не може бути і “русского мира”. Відтак, було б, мабуть, надто сміливо говорити про час його “виникнення” у 853 р. на Ладозі, якщо вірити офіційній московській “історіографії”.

Особливо враховуючи, зокрема, хоча б той банальний і відомий навіть школярам факт, що у 862 р., тобто, лише через дев’ять років після “заснування Русі” за московською версією, Київські князі на чолі великої дружини (від 6 до 10 тис. воїнів) вже ходили походом на Константинополь – тодішню столицю могутньої Візантійської імперії. Це, щонайменше, свідчить про те, що Київ був центром не якогось щойно заснованого поселення (“три кола – два двора”), а функціонуючої держави з усіма атрибутами, які їй належать – владою, армією, податковою системою тощо. Але головне питання навіть не у цьому: а до чого тут Московія? Просто згадаймо правдиву дату виникнення Москви – а це вже ХІІІ століття! Де слов’яни зі своєю великою державою того часу, а де угро-фінські племена, що жили ще у напівдикому стані. Та залишмо висновки про “першородність” Русі на Ладозі на совісті теперішніх російських “професорів” і не тільки. Вигадувати та брехати – їхній традиційний, хоча і запліснявілий, хліб.

То коли ж тоді все -таки з’являється отой “русский мир”?

Цікавий огляд претендентів на звання “отца – основателя” ідеї “русского мира” (від археолога графа С. Уварова, драматурга О. Островського до філософа М.Данилевського) робить сучасний російський філософ С.Кочеров. Але приходить до висновку, що лаври першості все ж таки слід віддати іншому російському філософу П.Щедровицькому. (зазначимо при цьому на полях, що аналізуючи тему “русского мира” цей автор погоджується з висновком ще одного філософа ХІХ ст. В. Іванова про те, що “не может быть русского мира без русской идеи”). http://www.unn.ru/pages/e-library/vestnik/19931778_2014_-_5-1_unicode/24.pdf

Отже, читаємо П. Щедровицкого: “русский мир” сложился “в XX веке под воздействием тектонических исторических сдвигов, мировых войн и революций на планете” и ныне является сетевой структурой больших и малых сообществ, думающих и говорящих на русском языке”. https://archipelag.ru/ru_mir/history/history01/shedrovitsky-russmir/

Що ж, візьмемо, як гіпотезу. Але з неї випливає вже зворотній логічний висновок – отже, аж до ХХ ст. чи до початку ХХІ ст. жителі північно-східних територій не могли ототожнювати себе з “русскими”. Бо як нема “мира”, так, значить, нема і тих, хто його утворює.

Тоді, звісно, виникає безліч інших питань. Наприклад: в якому “мире” вони жили раніше і як він називався? А з чого, з якого матеріалу взялися тоді “русские” в ХХ ст.? Хто є їхніми безпосередніми кровними родичами і як впливало на “истинную, святую русскость” активне кровозмішування з іншими, далеко “не святими” народами? Чи правдивим у зв’язку з цим є припущення, що тими самими “русскими” насправді є всеїдні “угро-фінські московити”, що увібрали також генетичні коди і пам’ять Орди та поневолених ними численних народів? А що таке “русская идея” і коли вона виникла? Чому “русский” – це прикметник, а не іменник для визначення національності як у всіх інших народів? Якщо “русский” – це конфесія, то якою є національність “північно-східного народонасєлєнія”? А коли ж з’явився отой самий “русский язык”, якщо навіть В.Даль визнавав, що “московским наречием говорит самая небольшая часть народа, почти только в стенах Москвы… В этом наречии слышатся иногда неправильности…, которые могли зайти, может, с татарского языка. Если подняться на золотые маковки Белокаменной, то можно окинуть глазом пространство во все четыре стороны, где говорят иначе (виділено – авт) “. https://day.kyiv.ua/uk/article/poshta-dnya/mova-ta-narichchye І яким чином цьому обмеженому “маковками” Москви “наречію” вдалося перетворитися на панівне на “безкраїх просторах” російської імперії?

Ці та інші питання культурологічного (і не тільки) характеру не належать безпосередньо до теми цієї статті і потребують, безумовно, окремого глибокого аналізу, базуючись вже на нових знаннях, доступ до яких, бодай, частково відкрився з розвалом СРСР, а не на вигаданих конструктах імперської та радянської епох. Між тим, відповіді на них можуть допомогти краще зрозуміти природу того, що сьогодні у Москві називають “русским миром”*.

__________________

* Найближче до визначення поняття “русские” підійшов, на мою думку, молдавський філософ і історик С. Ільченко, який пише: “Российская империя держалась на двух скрепах: сверху, как идеологическая шапка, была нахлобучена идея православной исключительности, “Третьего Рима”, притом последнего, поскольку “Четвертому не бывать”, а снизу, в роли народного тела, маршировала вперед и вперед мечта о “воле”, дававшая энергию для бесконечной экспансии. И было, что немаловажно, также пространство для этой экспансии, для вечного похода “за волей”, достигаемой через уничтожения и порабощения коренных народов и включения выживших в эту же православно-имперскую схему. Все это и породило специфический социальный тип агрессивного раба, трепещущего перед барином, зачастую неспособного наладить свою жизнь без указаний сверху, но готового нести рабство и насилие соседним народам, видя в их порабощении доступную форму воли для себя. Этот тип и есть “русские” – не национальность, не этнос, а именно и только социум, составленный из представителей разных плененных народов. Никаких “русских” как этноса – ни “азиатов”, ни “угрофиннов”, ни “славян” – не существует в природе. Есть только потомки выходцев из разных народов, захваченных в плен, принужденных к покорности и включенных в систему завоевания новых территорий и порабощения новых народов, и так по кругу, снова и снова” (виділено – авт). https://www.dsnews.ua/world/vse-eshche-ne-rozhdennaya-imperiya-chto-meshaet-raspadu-rossii-17012020220000

Нам же важливо зрозуміти, як з усієї цієї чергової російської незрозумілості (вибачте за каламбур) раптом виник отой самий “русский мир” не як філософські “изыски” деяких “озадаченных” філософів, а як практичний вказівник для обґрунтування агресивної зовнішньої політики Росії вже за нових історичних умов.

Відповідь, здається, лежить на поверхні: концепція “русского мира” виявилася надто зручною, щоб не використати її в традиційно імперських інтересах Росії. І хоча на початку 2000-х вона формувалася в основному як культурно-гуманітарна політика, що мала на меті пожвавлення контактів з російською діаспорою за кордоном, вже за якесь десятиліття її трансформували у зовнішньополітичну концепцію відновлення імперії. За справу взялася російська держава в особі міністерств закордонних справ, культури, а пізніше й оборони – для переконливості, так би мовити. Прямим наслідком цієї політики лише на пострадянському просторі стала війна проти Грузії (2008 р.), відверта протидія європейському і євроатлантичному курсу України та, як наслідок, – пряма військова агресія проти неї у 2014 р., нахабне небажання виводити свої війська з Молдови тощо.

Апофеозом історичного невігластва, з одного боку, та новим маніфестом зовнішньополітичної агресивності, з іншого, стала сумнозвісна стаття нового “отца всех постсоветских народов” В.Путіна про “один народ” https://russian.rt.com/world/article/884684-putin-statya-rossiya-ukraina

Кремль абсолютно не бентежить, що “русскость”, “русский мир” були і є “політичною міфологемою”. https://www.politstudies.ru/files/File/2014/66/2014-6-PETUKHOV.pdf Оскільки йшлося про “продаж” концепції виключно внутрішньому споживачу (бо зовнішній, хоч і не швидко, але все ж таки зрозумів, про що йдеться), виникало питання з її позитивним сприйняттям. А якими міфами позитивної конотації могла похвалитися московська історія добільшовицької доби? Дикуном Андрієм Боголюбським чи деспотом Іваном Грозним, царем – психопатом Петром І чи імператрицею – повією Катериною ІІ, аракчеєвщиною чи шибеницями на Сенатській площі, рабством у формі кріпацтва чи деморалізуючою безпорадністю останніх Романових? Є й інші міфи – про “русскую культуру”: балет, Достоєвского і Тостого тощо, але вони нічого не значать для пересічного російського населення. Очевидно, що на таких прикладах “русский мир” чи, точніше, “русский миф” не побудуєш.

Тому пустопорожній “русскомірській оболонці” був вкрай необхідний переможний зміст. А таких, звісно, вигаданих “перемог” у радянську добу було більш, ніж достатньо. Саме тому “советскость” легко поглинула неіснуючу “русскость” і, власне, замінила її. При цьому “советский человек” у розумінні компартійного керівництва СРСР, був, у першу чергу, “русским человеком”. Пазл склався: вигаданий і безславний “русский мир” швидко перетворився у “переможно-радянський”, а коли останній сконав, знову відродився, але вже як “героїчно-русский”.

А “героїчним” у ньому, “дякуючи” нескінченній та всеохоплюючій пропаганді, стало “побєдобєсіє” – цинічно експлуатована Кремлем жахлива трагедія Другої світової війни.

Жодним чином не претендуючи на остаточність висновків, ризикну припустити, що батьком “побєдобєсія”, яку дехто з експертів називає навіть “політичною релігією” сучасної Росії, є особисто Путін. Вона була ним остаточно сформульована у самовпевненій і одночасно підступно-цинічній фразі: “Мы все равно победили бы (в Великой Отечественной войне без украинцев – прим.авт.), потому что мы страна победителей” (виділено – авт.). Але оскільки з реальними “перемогами” у Росії не склалося (наприклад, ВВП на душу населення – нижче рівня Португалії), московському режиму був потрібен “побєдобесний міф” для згуртування дезорієнтованого за відсутності комуністичних байок та реальних соціально – економічних результатів населення.

Про це, власне, і пише відомий в Росії публіцист І.Яковенко: “Нужно избавиться от фобий прошлого, избавиться от того, чтобы использовать во внутриполитических процессах все проблемы, которые нам достались еще из прошлых веков, а смотреть в будущее”, – дал планете установку президент РФ (виступ Путіна на Давоському форумі у 2021 р. – прим. авт). Заметим, что это заявил тот самый человек, который создал настоящий культ прошлого, выделил из этого прошлого самые кровавые страницы и образовал из них миф победобесия, оснастив его языческими ритуалами и карнавалами буйного мракобесия, порождающими в обществе самые дикие фобии (виділено авт.) ” https://www.kasparov.ru/material.php?id=6012F515BCB72

Пам’ять про мільйони загиблих, реальну турботу про тих, хто пройшовши пекло війни, дожив до наших днів, замінили маскарадними акціями (переодягнуті в гімнастьорки мамаші з візками, діти старшої групи дитсадка у формі юноармійців, портрети генералісімуса Сталіна з німбом над головою, “бессмертные полки” з польовими кухнями і солдатськими кашами тощо), примітивно – провокативними гаслами та символами, вже не кажучи про присвоєння собі права останньої інстанції в оцінках минулого та агресивну реакцію на підходи інших країн щодо подій Другої світової війни. З сумом можна констатувати, що пропагандистська кампанія, головним “напрямком удару” якої залишалася внутрішньоросійська аудиторія, завершилася перемогою режиму. Ось лише дві цифри.

За 20 останніх років кремлівські ЗМІ так промили мізки населення, що 61 його відсоток вважає перемогу у “Великой Отечественной войне наиболее значимым событием для русской истории (виділено. авт.) “.) “. https://www.politstudies.ru/files/File/2014/66/2014-6-PETUKHOV.pdf, а 87 відсотків відчуває гордість у зв’язку з цим. https://www.levada.ru/2019/01/17/natsionalnaya-identichnost-i-gordost/. Ризикну припустити, що міф “побєдобєсія” розгортатиметься ще активніше, складаючи, так би мовити, позитивну, білу, у розумінні російської влади, сторону державної ідеології і сподіваючись на прищеплену у такий спосіб лояльність.

Разом з тим, будь-який московський режим, про що переконливо свідчить історія, ніколи не залишав поза увагою й темну сторону, іншу “скрєпу” – створення атмосфери страху. Для будь-якої тоталітарної влади найстрашніше, коли народ припиняє сприймати її як серйозну силу, коли він здатний реалістично оцінювати, що відбувається навколо, і робити адекватні висновки. Тому для кожного російського диктатора придушення навіть паростків якогось “свободомислія” були і залишаються чи не найважливішим внутрішньополітичним завданням.

Не є виключенням і путінський режим. Він, як пише відомий російський політик і історик В.Рижков, боїться “… что даже слабая оппозиция, даже слабое гражданское общество могут выйти из-под контроля, превратиться в массовое движение и создать для них (влади – прим авт.) тяжелый политический кризис. Поэтому принято решение закручивать гайки дальше, закручивать по максимуму, возвращаться в славное брежневское прошлое, славный брежневский застой и формировать ту же модель жесткого авторитарного государства с идеологической цензурой, с политическими репрессиями, какая им помнится по 1970-м годам”. https://www.svoboda.org/a/30960285.html

Силу каральної машини повною мірою відчули на собі нечисленні (якщо брати масштаби Росії) учасники протестів на підтримку О.Навального. Здається, влада діє на упередження, бо ніякої реальної загрози для режиму ці протести не становлять. Поріг терплячості росіян є насправді надзвичайно високим: це історичне “рабське надбання” жителів Московії, яких видресирували мовчати до останнього. Статистика свідчить, що більшість населення не підтримує протестного руху, тому він не має шансів на успіх.

Повною мірою влада використовує й інший, теж традиційний для Росії інструмент – брехню. Після вельми короткого періоду відносної правди часів “першого Єльцина” Росія повернулася до звичної практики брехні. Вона знову стала визначальним фактором як внутрішньої, так і зовнішньої політики. Та найстрашніше інше: обидві сторони процесу – як влада, так і народ сприймають її як норму. Нищівну характеристику сучасній політичній системі дав відомий російський політик Г.Явлінський. Він пише: “В последние 20 лет государственная и политическая ложь в России опять стала тотальной…”, “… ложь – органический элемент… современной эклектичной государственной системы, желающей сохранить свою историческую связь и с советским режимом, и с умершим самодержавием, и с современным миром…” https://www.yavlinsky.ru/article/utrata-reputatsii-otravlenie-lozhyu/

Зрозуміло, що там де брехня, там й імітація. Країна поступово, але невпинно занурюється у паралельний світ. Наче все є: парламент, уряд, суди, ЗМІ тощо, тільки от всі бачать, що це ширма, за якою порожнеча. “…Имитация (роста, ума, великой державы, геополитической роли, успешной экономики, военной мощи) – это суть путинизма, тоскующего по СССР, но не способного им быть”, – абсолютно справедливо зауважує правозахисник О.Хоц https://www.kasparov.ru/material.php?id=5FF167405D49F. Така собі фотографія пізнього СРСР.

Очевидним є й інше: народ, навіть такий “непідйомний” на гідність у її справжньому, а не “побєдобєсно-імперському” варіанті, об’єктивно втомився від незмінності вождя. Йому просто потрібно нове обличчя, але такого ж за суттю деспота. У цьому сенсі мене, відверто кажучи, жахнула думка, висловлена вже згадуваним В.Рижковим: “… самые большие шансы сейчас имел бы любой человек, которого выдвинул бы из номенклатуры, из верхушки, из своего политбюро Владимир Путин. Народ бы с облегчением обрадовался такому мягкому переходу от Путина, от которого устали, который надоел, от которого ничего уже не ждут, народ бы с удовольствием проголосовал за любую симпатичную фигуру, которую бы предложил Кремль…”.https://www.svoboda.org/a/30960285.html

На мою думку, це – вирок, але не Путіну, а самій Росії.

Які висновки з цих оцінок російських експертів можна зробити?

Перше: “русский мир” є філософською концепцією, яка не має однозначного трактування навіть серед самих російських авторів. “Русский мир” є направду “русским мифом”. Але він має замінити комунізм як державну ідеологію.

Друге: концепція “русского мира” є ідеологічним обґрунтуванням для проведення агресивної зовнішньої політики Росії.

Третє: похідною концепції “русского мира” є спекулятивна політика “побєдобєсія”, за допомогою якої влада намагається згуртувати населення Росії навколо ідеї “великой Росии”.

Четверте: попри успішне зомбування населення російська влада панічно боїться внутрішніх заворушень і тому посилює репресії, використовуючи грубе насильство і тотальну брехню.

Іншою “скрєпою”, яку Кремль витягнув зі свого шулєрського рукава, стала ідея “російської традиційності”, “нетлєнності віковічних цінностей”, “святой Русі” тощо. За відсутності “ідеологічного відділу ЦК” функцію духовного “окормлювання” знову передали “неурядовій громадській організації”, яка впродовж століть є послушницею влади і беззаперечно виконує усі її накази, примхи і забаганки. Такою була, є і ще певний час залишатиметься російська православна церква.

Ось що про неї пише російський телеграм-канал “Церквач”:

“…РПЦ предоставляет власти свои услуги: поддержку на выборах, отказ от критики в период между выборами, демонстрацию полной лояльности на уровне благочинных и епископата. Она не занимается тем, чем должна, не обличает пороки представителей власти, не поднимает всерьез тему социальной несправедливости, раздает ордена коррупционерам, а то и откровенным бандитам. Епископат встроился в российскую клептократическую элиту.

Взамен власть наделяет РПЦ привилегиями: не платить налоги, получать государственное финансирование, свободно заниматься коммерцией, вносить правки в законопроекты и уже действующие законы, обращаться к чиновникам любого ранга вплоть до президента, пользоваться эфиром федеральных телеканалов, использовать спецтранспорт и охрану, без проблем проводить массовые мероприятия и многое другое…” (https://t.me/cerkvach/1229).

За даними російських джерел, сучасна РПЦ – це понад 60 метрополій та понад 300 єпархій, понад 40 тис. осіб, які задіяні в її діяльності, близько 37 тис. храмів та інших приміщень, 462 чоловічих та 482 жіночих монастиря. Щорічно РПЦ отримує дохід, який обчислюється сумою приблизно в 300-350 млн. дол. США, включаючи не лише пожертви, комерційну діяльність, але й приховане фінансування з державного бюджету. Дехто вважає цю цифру дещо заниженою і називає суму в 500 млн. дол. США (див. детальніше: http://region.expert/clericalism/).

За будь-яких обставин РПЦ, на думку Кремля, є важливим ідеологічним “окормлювачем” російського населення. Наче і можливості, як бачимо, є. Питання лише у тому, якої кількості населення це стосується і наскільки є ефективним.

Якщо спиратися на інформацію офіційного представника МВС РФ, “нічні великодні святкові служби в Росії у 2019 р. (беремо доковідний рік) відвідало більше 4,3 млн. осіб” (https://www.sova-center.ru/religion/discussions/how-many/2019/04/d40953/). Чи означає це, що в Росії зараз саме такою є кількість православних віруючих? Звісно, ні. Але для нас важливим є порядок цифр.

Візьмемо для порівняння російських мусульман. Залишимо на совісті Кадирова його оцінку кількості мусульман в Росії (30 млн. осіб), та навіть Путіна з його 20 мільйонами (https://medinaschool.org/library/obshestvo/istoriya-islama/skolko-musulman-v-rossii). Але навіть мінімальні цифри, з якими погоджуються не дуже прихильні до мусульман джерела, говорять про те, що мусульман, в Росії є щонайменше 13 млн. осіб (https://echo.msk.ru/blog/demography/2734948-echo/). При цьому тенденція до постійного збільшення кількості мусульман зростає як через природній приріст, так і за рахунок міграції з Азербайджану, країн Середньої Азії та Близького Сходу. І це справді активні віруючі. Попри те, що російська держава не допомагає мусульманам так само, як допомагає РПЦ.

А держава робить для РПЦ справді немало: до нової редакції конституції Росії записано положення про традиційність сім’ї, священнослужителі РПЦ мають доступ до всіх соціальних прошарків суспільства: від молоді до збройних сил (щоб, наприклад, освячувати ядерні ракети), предстоятелю РПЦ влаштовують телевізійне шоу з об’їздом навколо Кремля для “оборони” від пандемії, служителям РПЦ створені спеціальні умови в організації паломництва, що є черговою непрямою фінансовою підтримкою тощо. А до храмів, як бачимо, іде зовсім невелика частина вірних з офіційно заявлених 58 млн. осіб.

Виникає питання, чому? А тому, що навіть забитий державною пропагандою пересічний росіянин бачить всю нещирість того, що пропагується назовні і одночасно відбувається в самій РПЦ. Мабуть, також і через численні скандали, які постійно трясуть РПЦ зсередини. Варто згадати у цьому контексті хоча б історію архієрея Чапліна, який займав в системі РПЦ не останню позицію і закликав к “убийству ракетными ударами с воздуха российских политических эмигрантов в государствах, куда те уехали, к созданию спецподразделений по типу “эскадронов смерти” для ликвидации врагов режима на территориях других государств”, доводив, що “массовые убийства людей якобы санкционированы самим Богом, о чём со всей очевидностью явствует из священных библейских текстов” тощо. ((https://www.kasparov.ru/material.php?id=5E2EC82C2C066).

Або ж протоієрея Смирнова, відомого тим, що був засновником і лідером проекту “Отдельный дивизион” – вкрай консервативного православного руху, який виступав на “захист сімейних цінностей” у їхньому найбільш мракобісному варіанті, боровся проти запровадження в Росії ювенальної юстиції та заборону абортів, чим справедливо заслужив характеристику одного з “…наиболее мерзких и подлых мракобесов, обскурантов и ретроградов среди российских церковников…” (https://www.kasparov.ru/material.php?id=5F91FEF180053).

Чи скандали навколо далеко не монашої власності у центрі Москви самого В.Гундяєва (КГБешне псевдо – Михайлов), чи гоніння з його боку на незгодних у церкві, зокрема, протодиякона А.Кураєва, окультизм, який добрався вже навіть до високих церковних чинів, бунт схіігумена Сергія у Єкатеринбурзькій єпархії, педофільні скандали в Оренбурзі та Якутії, розбещення малолітніх у Вологді, викриття численних “гомоієрархів” тощо. І це лише окремі приклади.

Зрозуміло, що такі “герої” РПЦ та їхні нехристиянські вчинки завдають російській церкві непоправної іміджевої шкоди. Все це, пише політолог і історик О.Макаркін, “диссонирует с настроениями, преобладающими в среде молодых россиян, что ставит под вопрос будущее церкви…более модернистски настроенная часть общества расходится с церковью, считая ее слишком архаичной. И не утрачивая православной самоидентификации, перестает связывать себя с церковью как организацией”.

Не можна не зважати також на нищівний удар по “устоях” РПЦ через визнання Вселенською патріархією канонічної незалежності Православної церкви України. Від РПЦ вже зараз відійшла значна частина віруючих в Україні. Цей процес, хоч і помалу, набирає обертів, тобто, об’єктивно вестиме до ослаблення і навіть потенційного занепаду РПЦ в самій Росії, бо вже у найближчі роки вона може реально втратити чисельну першість у православному світі.

Зважаючи на її прислужницьку роль у відносинах з російською державою, скандалами в самій церкві, значним послаблення її впливу у світовому православ’ї, важко не погодитися з думкою дописувача на Kasparov.ru П. Матвеєва: “… эта контора (РПЦ – прим.авт.) прогнила не просто насквозь – она прогнила целиком и полностью, бесповоротно и навсегда. И что никакому реформированию она не подлежит, а подлежит она только одному – уничтожению…” (https://www.kasparov.ru/material.php?id=5E2EC82C2C066).

Отже, виходячи з висловлених думок російських експертів, можемо констатувати, що:

Перше: РПЦ фактично є державною церквою, бо обслуговує державні інтереси.

Друге: через це вона перебирає на себе усі державні гріхи: корупцію, пристосуванство, брехню тощо.

Третє: тому вона стрімко втрачає наявний у перші післякомуністичні роки бодай якийсь моральний авторитет, а відтак – не користується такою довірою росіян, як на це розраховують у Кремлі.

Четверте: значно зменшився міжнародний вплив РПЦ, зважаючи на надання Томосу Православній церкві України та самоізоляцією РПЦ у світовому православ’ї.

Висновок напрошується сам собою: ставка Кремля на РПЦ є битою картою. РПЦ не зможе виконати покладені на неї Кремлем функції. Тріщина між православними та РПЦ ще більше поглиблюватиметься, бо керівництво церкви нав’язує вірним стандарти і традиції минулого. РПЦ, як і російська держава, якій вона вірно служить, повернута у минуле. У такої церкви немає перспективи.

Отже, ідеологічна опора путінського режиму насправді не є настільки міцною, щоб забезпечити стабільність путінського режиму. Це ще не повне відторгнення, але і не беззастережна підтримка. Негативна динаміка соціально-економічного розвитку Росії може звести нанівець всі “досягнення” на ідеологічному фронті. А коли руйнується ідеологія, руйнується і держава.

Йдеться про глибоку світоглядну тріщину, яку російське суспільство в осяжній перспективі подолати не зможе*.

*Нестандартний погляд на перспективи РПЦ висловив неоднозначний О.Невзоров https://www.youtube.com/watch?v=cc1pnMsk_6A&ab_channel=%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%9D%D0%B5%D0%B2%D0%B7%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2

3.Внутрішній колоніалізм

“…реальная (кон) федерация” и “Россия” – это явления довольно разные и едва ли не противоположные…” https://region.expert/treaty_or_collapse/

Назвою сучасної Росії є “Російська Федерація”. Як відомо, федеративний устрій передбачає наявність двох рівнів суверенітету: федерального (загальнодержавного) і суб’єктів федерації. Для кожного з них визначено свій рівень компетенції та відповідальності. Такою є теорія. Проте російська практика і у цьому відрізняється від загальнолюдської.

Але почати варто було б із невеликого екскурсу в історію, бо сучасна російська “федерація” є лише іншою назвою того, що раніше називалося російською імперією. Її суб’єкти стали такими у своїй преважній більшості проти власної волі, бо були завойовані. Фактично, вони перетворювалися на колонії, надаючи самій Московії ознак центру утворюваної колоніальної імперії. При цьому її особливість полягала у тому, що “нарощування” територій відбувалося за рахунок приєднання нових земель, на яких у більшості випадків проживали абсолютно неспоріднені з населенням метрополії інші народи. Від самого початку це робило її національно-строкатою, дуже неоднорідною і, що найголовніше, нерівноправною, бо завойовані “туземці” відразу потрапляли у категорію другорядних, упосліджених, “недорозвинутих”.

Більшовики, розуміючи, що втримати поневолені Росією народи у колоніальному рабстві на тлі розпаду інших європейських імперій об’єктивно не вдасться, вдалися до відвертої брехні і маніпуляцій: вони проголосили привабливе на загал гасло “світової федерації вільних народів”, яке у реаліях початку ХХ ст. обмежилось фактично територією колишньої імперії. Формально концепція “добровільного об’єднання” в СРСР колишніх колоній на начебто рівноправній з метрополією основі спрацювала, хоча і цього разу “добровільність” була принесена всім “незалежним республікам” на кривавих багнетах більшовицьких орд.

Реальна нерівноправність “рівноправних” республік була очевидною від самого початку. Хоча формальною новелою стало закріплення в конституції СРСР рівноправності його суб’єктів, можливості мати власні законодавчі та виконавчі органи влади, власні збройні сили та навіть право виходу з Союзу РСР. Перехід до жорсткої централізації на початку 30-х років минулого століття поставив жирну крапку на всіх “федералістських” теоріях: СРСР де – факто перетворився на унітарну державу з системою самодержавно- компартійного управління, позбавленою будь-яких моральних принципів та норм. У підсумку це мало наслідком небачений терор проти народів неоімперії як у політичній, соціальній, так і національній сфері. Радянський режим виявився значно деспотичнішим щодо своїх нових – старих колоній, ніж російсько-імперський. Зрозуміло, що усі ці фактори стали найважливішими передумовами колапсу СРСР.

Які висновки з такого розвитку подій зробили в теперішній Росії? Виглядає так, що ніяких, бо там фактично повторили практику СРСР, тільки тепер уже у рамках самої Росії.

Що являє собою сьогоднішня російська федерація? Це – конгломерат з 83 суб’єктів, різних за статусом, повноваженнями і рівнем відповідальності. До федерації належать республіки, краї, області, міста федерального значення, автономні області, автономні округи. Основою “нового” російського федералізму став “Федеративний договір” 1992 р., який фактично повторив конструкцію “федералізму” СРСР. Його підписали суб’єкти федерації та федеральний центр. Він був, так би мовити, традиційним “вертикальним” договором, коли “згори” погодилися на певні права для тих, хто був “знизу”. При цьому великі регіони, населені переважно росіянами, жодної суб’єктності не отримали.

Ось що пише про це вже згадуваний В.Штепа: “…было зафиксировано неравноправие регионов – одним позволялось быть суверенными республиками со своими конституциями, а другие (большинство) остались на уровне несуверенных областей и краев, чей главный документ называется по-армейски “устав”. http://region.expert/all_republics/ (логіка автора, як “вєлікороса”, є цілком зрозумілою – для них нема різниці у тому, чи це народ, який живе на своїй землі, чи населення штучно створеної області).

Варто у той же час відзначити, що Рада Федерації, яка діяла за часів Єльцина, впродовж короткого періоду мала певний натяк на федералізм, бо її членами ставали обрані в суб’єктах федерації політики. Але прихід до влади Путіна поклав край такій практиці – з 2001 р. до цього органу вже призначали за вказівкою з Кремля.

У чому полягав найбільший недолік договору 1992 р.? Насамперед, у тому, що він відійшов від принципу субсидіарності, тобто, делегування суб’єктами своїх окремих повноважень федеральному центру. Саме на такому принципі побудовані демократичні федерації світу. Та поставимо питання інакше: а чи було б у Росії таке в принципі можливим? Відповідь є негативною, бо політичне мислення російських імперських еліт не передбачає іншого способу управління окраїнами (безвідносно до національності місцевого населення), як підпорядкування імперському центру. Отже, договірний характер федерації, як це мало місце у світовій практиці, в Росії не спрацював і не міг спрацювати через півтисячолітню імперську традицію управління.

Вона не змінилася і сьогодні, ба більше, – набула гіпертрофованих ознак. Суб’єкти федерації, як і “несуб’єктні” регіони, рівні у своїй повній політичній та економічній залежності від Москви. Ні республіки, ні регіони не є власниками тих природніх багатств, які їм належать, фінансова система Росії побудована у такий спосіб, що розпоряджатися отриманими на місцях прибутками вони не можуть. Де-факто всі “суб’єкти” є лише прохачами у всесильної Москви. Саме вона призначає своїх “смотрящих” в усі регіони, що є точною копією радянської практики контролю за тодішніми союзними республіками. Декларації про суверенітет чи інші “автономістські” документи носять абсолютно декларативний характер, а у контексті “поправок” до конституції 2020 р. будь-які дії, що можуть трактуватися, як підрив територіальної цілісності Росії, підпадають вже під карну відповідальність.

Та визначальною особливістю федерації по-російськи є внутрішній колоніалізм. Деякі російські експерти пишуть про “колоніалізм” всередині самої Росії, де “…метрополией… является не страна, колонизирующая другие территории (как это было в случаях Британии, Испании, Португалии и т.д.), но сама по себе “вертикаль власти”, которая считает своими колониями даже ее собственные регионы…” (виділено – авт.). Розмірковуючи над історією російського колоніалізму, В.Штепа приходить до висновку, що “…высокомерие “метрополии” по отношению к “колониям” в нынешней России вполне сохранилось. В “федеральных” СМИ (хотя к федерализму они никакого отношения не имеют, ибо сосредоточены в столице метрополии) частенько приходится наблюдать определения других регионов как “провинции”, “периферии” и т.д. В реальных мировых федерациях, типа США и ФРГ, такое совершенно невозможно представить”. http://region.expert/federation-or-metropolis/

Зрозуміло, що це викликає автономістські настрої. Ось що пише про них російський філософ – шовініст К.Крилов: “Такие (автономістські – прим.авт.) настроения подогреваются чудовищно несправедливым государственно-территориальным и экономическим устройством Российской Федерации, систематическим ограблением целых регионов, политикой препятствования развитию, преференциями “нерусским” национальным республикам за счёт русских областей. Мы живём в отвратительно устроенном государстве, и нет ничего удивительного в том, что люди готовы отделиться от него…” (виділено – авт.) https://localcrew.ru/siberianstate

Таким чином, маємо типово радянський колоніальний рімейк.

Хоча є і кілька новел: серед усіх “рівних” народів Російської Федерації з’явився ще рівніший – “государствообразующий народ”, мова якого є тепер державною на території всієї Росії (див. детальніше – ст.68 конституції Росії). Йдеться, звісно, про “русских”.

На відміну від СРСР регіональні суперечності сучасної Росії зовсім не обов’язково збігаються з кордонами національних утворень у її складі. Акцент зміщується на територіальні автономії та їхню взаємодію між собою, а також між ними і федеральним центром. Відносно новою тенденцією стало пожвавлення регіоналістських “російських” рухів. Можна говорити про відновлення певної практики початку 90-х років минулого століття. Сьогодні “територіальний регіоналізм” власне російських територій набирає обертів, створюючи для Кремля нові проблеми. Посилюється самоідентифікація не лише “национальных окраин”, але і певних російських територій.

“Регионалистские движения выглядят на данном этапе более перспективными, чем национальные, поскольку РФ – этнически более однородная страна, чем был СССР, и основные противоречия между регионами носят экономический и пространственный характер”., – наголошує відомий експерт з питань регіональної політики Євразії П.Гобл http://region.expert/author/pol-gobl/.

Прикладів “регіонального пробудження” більш, ніж достатньо. І це не лише Хабаровськ. Значно серйознішими є процеси, які через ті чи інші обставини поки не виходять на поверхню. Згадаймо, хоча б два таких величезних регіони Росії як Урал та Сибір.

“Сепаратистские тенденции на Урале не так сильны, как, допустим, в Сибири, однако уровень недовольства политикой центральных властей здесь традиционно высок, – пише російська журналістка К.Кирилова. Цей регіон, а особливо, Єкатеринбург мають досвід боротьби за автономію, а протестні настрої “даже в настоящее время зачастую перекликаются с незабытыми идеями независимости от Москвы”. https://region.expert/new-ural/. Варто нагадати, що у 1993 р. 83% з числа опитаних жителів Свердловської області висловилися за значне збільшення повноважень регіону, того ж року була прийнята конституція Уральської республіки.

Зрозуміло, що історія з “автономізацією” Уралу швидко закінчилася розпуском згаданої республіки. Але надзвичайно показовою у зв’язку з цим була мотивація Кремля. В оточенні Б.Єльцина, якому, до речі, належить відома фраза: “Беріть стільки суверенітету, скільки можете проковтнути”, вважали, що “обретение областью с преимущественно русским населением республиканского статуса является шагом к распаду России.” https://region.expert/new-ural/

Про реальність “уральськости” пише російський регіоналіст П.Лузін, обгрунтовуючи свій висновок історичними, економічними та культурними особливостями цього регіону. “Единство Урала формировалось также колониальной политикой Москвы в отношении этого большого региона…Это вообще парадокс колониализма, когда представление жителей колоний об их собственном единстве перед лицом метрополии формируется самой метрополией” https://region.expert/immortal-ural/.

Не менш показовими є автономістські традиції Сибіру (російські джерела ще називають їх “областничеством”). Своїми коренями вони йдуть у далеке ХУІІ ст., хоча більш-менш чітко ідеї окремішності сформувалися в середині ХІХ ст. У їхній основі лежали два постулати: а) Сибір є економічною і політичною колонією Росії та б) сибіряки – є окремим історико- етнографічним типом росіян або ж навіть окремою нацією (Див. Ю Федоров. “Россия между фашизмом и распадом”, Киев, 2017, стор. 102.). Хоча прагнення сибіряків до певної автономії у межах Росії не були реалізовані ні у 1905 р, ні у часи російської громадянської війни 1917 – 1923 рр, ні у перші роки після розвалу СРСР, ці настрої залишаються популярними і дотепер.

Якими є головні причини сибірського сепаратизму? Російський історик Ф.Сушко говорить про:

– “несправедливое распределение доходов от эксплуатации природных богатств между Москвой и регионами Сибири”

– “политику федеральных властей… Золотая Орда у Руси забирала 10% – и это называлось татарским игом. А как назвать, когда забирают 70%”?

– “культурную идентичность местного населения. Некоторые жители Сибири считают себя в первую очередь “сибиряками”, а не “россиянами” или “русскими”. Сибиряк чувствует себя жителем колонии…”

– “работу из-за рубежа, направленную на расчленение России” http://journals.tsu.ru/uploads/import/1671/files/426_192.pdf

Залишимо поки що без коментарів останній пункт цих висновків як суто теоретичний, але гідний уваги, а от попередні свідчать про певний вибухонебезпечний потенціал для єдності Росії. За різними оцінками, понад 20% населення Сибіру підтримують ідеї або автономізації, або навіть незалежного розвитку цього регіону (Див. Ю Федоров. “Россия между фашизмом и распадом”, Киев, 2017, стор. 111.)

А що таке Сибір економічно? Це – 50% російського бюджету, 75 % російського експорту, 100% виробництва олова, нікелю, платини, 75% нафти, 85 % золота, 90 % газу. При цьому на території поки-що уявної Сибірської республіки проживає велика кількість народів, крім власне російського: якути, тувінці, хакаси, алтайці, шорці, долгани, буряти, евенки, евени, нанайці, ульчі, удегейці, ненці, чукчі, селькупи, коряки, ханти, ескімоси… І не відомо, яку форму національного самовизначення вони б обрали у зручний політичний момент. https://mail.google.com/mail/u/0/?tab=rm&ogbl#inbox/FMfcgzGkXSZGkxgsqCBQxJQnftlqqxfk?projector=1

Аналізуючи історію сибірського націоналізму, А.Сушко робить цікавий висновок: “Политические затухания сибирского национализма всегда были связаны с укреплением государства в России”. http://journals.tsu.ru/uploads/import/1671/files/426_192.pdf А який висновок можна буде зробити, якщо російська держава ставатиме слабшою, нестабільнішою і все менш керованою? Такий розвиток подій безсумнівно матиме наслідком посилення сепаратистських настроїв і не тільки в Сибіру. Не забуваймо про Далекий Схід (останні події у Хабаровську є наочним тому підтвердженням) чи, наприклад, Калінінградську область.

Вельми “шапкозакидательским” було б і неврахування національних аспектів. Попри фактичну російську монобільшість фактори Татарстану, Башкиркостану і Кавказу тощо не можна так легко скидати з рахунків. Справа навіть не в тому, що якийсь із цих регіонів раптом проголосить про своє бажання вийти зі складу Росії. Питання в іншому: який політичний вибух це спровокує в автономістськи налаштованих російських регіонах.

Можна припустити, що певна комбінація внутрішньо- і зовнішньополітичних факторів, які призведуть до послаблення або навіть неспроможності федерального центру здійснювати ефективне управління, матимуть своїм наслідком різкий сплеск сепаратизму і появи явної загрози для цілісності Росії.

Чи не єдиним шансом утримати єдність країни російські експерти називають “справжній федералізм”, тобто, побудову відносин між суб’єктами федерації на договірних засадах та делегування визначеному суб’єктами федерації центру чітко визначених повноважень.

Вже згадуваний П.Лузін пропонує, по-перше, “все существующие 83 региона уравнять в статусе. Наиболее безболезненно это можно сделать, превратив края, области и автономные округа в республики в их нынешних границах”, а, по-друге, провести реформу податкової системи для того, щоб регіони могли розпоряджатися своїми фінансами. http://region.expert/decolonization/. В.Штепа наполягає, що єдиним виходом з теперішньої безперспективної і, по – суті, колоніальної системи управління є “добровольный, равноправный и взаимоинтересный межрегиональный договор”, який є “абсолютной противоположностью империи, которая строится на столичном гиперцентрализме”. https://region.expert/treaty_or_collapse/

Зрозуміло, що такі підходи відкидаються Кремлем. Хоча саме він звинувачує увесь світ у “русофобстві”, “в действительности же самой русофобской является диктатура московского Кремля, которая не позволяет свободно развиваться всем русским регионам”, – зазначає філософ і російський регіоналіст С. Корнев. Йдеться про те, продовжує він, щоб залишити “70 регионов с преобладанием русского населения в роли культурных колоний Москвы”. Адепты Московии задают удивленный вопрос: “А зачем нам нужно еще 70 русских проектов, 70 новых русских культур? Разве недостаточно нынешнего музея восковых фигур?”. Фактически, этот вопрос звучит так: Зачем вам, суверенным регионам, быть вообще? Ваша роль – поставлять нам ресурсы и свежую кровь. В качестве полноценных субъектов истории вас не нужно, вы нам будете мешать, вы отодвинете нас в сторону…”. http://region.expert/postmoscow/, –

Як зазначає відомий економіст В.Іноземцев, “неготовность элит принять ценности федерализма стала исторически и логически первой фундаментальной причиной возрождения российской имперской структуры”. http://region.expert/federation-or-metropolis/

Проблема, однак, не тільки у самому Кремлі. Приблизно таку ж “централістську позицію” підтримують й представники “ліберальної” опозиції, що викликає обурення опонентів у регіонах. Вони справедливо наполягають, що “ліберали” мають перейти до федералістського мислення, тобто, визнати “за каждым регионом его политическую субъектность и стремление к установлению равноправных договорных отношений” http://region.expert/opposition/.

Вельми неочікуваними є думки деяких регіоналістів стосовно столиці майбутньої федерації. Багато росіян висловлюються проти Москви. “Почему россияне во множестве ненавидят свою столицу?”-, ставить питання російський соціолог І.Ейдман. І відповідає: “Нельзя представить, чтобы немцы ненавидели Берлин, англичане – Лондон, французы – Париж и т.д. Но поляки или чехи, конечно, ненавидели столицу Третьего рейха, индусы – столицу Британской империи, алжирцы – столицу имперской Франции. Множество россиян, вне зависимости от национальности, воспринимают Москву как имперскую столицу, а себя как жителей колониальных, зависимых территорий. Только этим можно объяснить ненависть к Москве в российских регионах”. https://www.kasparov.ru/material.php?id=5F9AE07E2FFE9

Категорично проти збереження за Москвою функцій оновленої федерації виступає В.Штепа: “Москва – это концентрат имперских смыслов и символов, от средневекового “третьего Рима” до советских звезд над Кремлем. Поэтому без переноса столицы из Москвы Россия просто не сможет избавиться от имперской ментальности. http://region.expert/opposition/, “…никакие федеративные или конфедеративные договоры в России в принципе невозможны, пока ее столица остается в Москве…” https://region.expert/treaty_or_collapse/

Навіть близький до Кремля скандальний російський олігарх О.Дерипаска висловився за перенесення столицы до Сибіру https://lenta.ru/news/2020/09/04/stolica/ А Голова Наглядової ради Інституту демографії, міграції та регіонального розвитку Ю.Крупнов прямо заявив, що “нынешний главный город России опустынивает всю остальную территорию страны”. Він назвав це питанням виживання Росії. https://www.mk.ru/economics/2020/09/08/demograf-obosnoval-perenos-stolicy-iz-moskvy-vopros-vyzhivaniya.html

Далеко не всі в Росії дотримуються такої думки, бо не бачать практичних можливостей до кардинальних змін через, насамперед, політичний курс Кремля і приходять до висновку, що в осяжній перспективі у відносинах між “метрополією” і “колоніями” нічого не зміниться. Зокрема, оглядач російського “Форбс” М.Артем’єв констатує: “Думается, в обозримой перспективе цивилизационный раскол между Москвой и остальной Россией останется. И о чем следовало бы подумать, так это о том, как не допустить его увеличения”. https://www.forbes.ru/biznes/349281-moskva-eto-navsegda-realno-li-perenesti-stolicu-rossii-v-drugoy-gorod

Отже, що маємо у підсумку?

Перше: “Федеративність” Росії є фікцією. Насправді Росія є країною з жорстко централізованою системою управління.

Друге: Офіційно закріплено нерівність регіонів Росії, а також “національну тріщину” у вигляді вивищення “русских” порівняно з іншими народами Росії.

Третє: Регіони сприймають Москву як “метрополію”, а самі почуваються “колоніями”.

Четверте: У Росії посилюються автономістські настрої. Найбільше це відчувається на Уралі, в Сибіру, на Далекому Сході та Калінінградській області.

П’яте: Попри нечисленність “інородців” порівняно з “русским” населенням, національний фактор (Татарстан, Башкоркостан, Кавказ тощо) відіграватиме не останню роль у внутрішньополітичному житті Росії і може стати детонатором ланцюгової реакції в російських регіонах.

Шосте: Накладання регіональних суперечностей на асиміляторську політику Кремля щодо корінних народів Росії за певних політичних обставин матиме наслідком різке послаблення керованістю країною.

Територіально – національний розлом, який був, є і лишатиметься “ахілесовою п’ятою” Росії, має всі шанси знову перетворитися на державо-руйнівну прірву.

Ключовим фактором, який може спровокувати колапс Росії, стане неспроможність Москви ефективно керувати регіонами. Підставами для цього, скоріш за все, буде комбінація двох моментів: а) різкого погіршення економічної ситуації в країні і пов’язаного з цим невдоволення населення в регіонах та б) посиленим економічним та військово- політичним тиском Заходу на Кремль.

А поки що Росія залишається тим, чим вона є: імперією, зшитою жорстким централізмом. “Россию связывает воедино только централизованное насилие, колючая проволока’ лагерей и пыточные наручники”, – робить невтішний висновок І.Ейдман https://www.kasparov.ru/material.php?id=5F9AE07E2FFE9

1 Бал2 Бали3 Бали4 Бали5 Балів (Голосів: 1 Рейтинг: 5,00 out of 5)
Loading...
Переглядів: 58

Залишити відгук

adminarmyua@ukr.net | © 2014-2020 ARMYUA
Повне (часткове) використання матеріалів дозволяється за умови наявності прямого гіперпосилання на адресу матеріалу на сайті armyua.com.ua