Головна » Блоги » Електоральна розтяжка Макрона: прокурор від ЄС чи адвокат глобального путінізму?

Електоральна розтяжка Макрона: прокурор від ЄС чи адвокат глобального путінізму?

У будь-якого політика є період максимального злету. Тоді життя сповнене оптимізму, власна кар’єра видається перспективною, а бажання «перевернути» світ набуває непереборної сили.

Еммануель Макрон, увірвавшись у високу політику 2017 року, здається, мав наміри замінити Ангелу Меркель на позиції європейського лідера. Та досить швидко він зіткнувся з realpolitik, причому зовсім не європейського ґатунку, а гібридного – кремлівсько-путінського.

Макрон офіційно вступив на посаду президента 14 травня 2017 року, а вже 29 травня приймав Владіміра Путіна у Версалі. В ході цих перших перемовин обговорювали кілька безпекових питань, зокрема російсько-українська війна. Тоді Макрон наголосив, що в разі ескалації подій з боку Росії, санкції проти неї можуть бути посилені.

Очевидно, Путін цього не забув, а його мстивість добре відома у світі. Тож уже у грудні 2018 року Макрон був змушений оголосити про запровадження у країні надзвичайного економічного і соціального стану через шаленний протестний рух «жовтих жилетів». Протестувальники вимагали відставки президента, збільшення зарплат і пенсій, а з 15 грудня вони наполягали вже на запровадженні інституту «референдуму за народною ініціативою». Серед протестувальників були помічені «жовтожилетники» з прапором так званої ДНР, що наводило на думку про причетність до цих подій Кремля.

Відтоді відносини двох очільників країн мали злети і падіння. Однак склалося враження, що ці контакти більше були потрібні Макрону, ніж Путіну. Перший чимдуж намагався відігравати роль лідера Європи, а другий, дозволяючи йому це робити на їхніх зустрічах, максимально використовував свого візаві у власних цілях. Насправді, граючи роль «прокурора» від ЄС перед Путіним, Макрон в підсумку спілкування частіше ставав його адвокатом.

Наближення президентських виборів, які відбудуться 10 квітня ц. р., активізували міжнародну діяльність французького лідера. Розв’язання Путіним повномасштабної війни проти України стало додатковим поштовхом для отримання Макроном більших дивідендів в ході виборчої кампанії. То ж він знову (03.03.22) контактував з очільником Кремля, зрештою визнавши, що все “найгірше ще попереду” – Путін прагне захопити всю Україну.

Попри сумну констатацію очевидного факту, маємо запитати: а чи не був мимоволі Еммануель Макрон певним каталізатором путінських історичних комплексів?

Після першої зустрічі у Версалі Путін висловив свої «одкровення», що королева Франції Анна, дочка князя Київського Ярослава Мудрого, «русская». Про те, що Анна Ярославна, відома у світі як Анна Київська, не могла бути «русской», бо на той момент (1051 рік) не існувало не лише Росії, а й Московії, він, очевидно, і гадки не мав.

Тоді ж Путін із Макроном відкрили під Парижем виставку до 300-річчя візиту до Франції російського царя Петра І. І, безсумнівно, очільник Кремля не згаяв можливість почитати другу Еммануелю розлогу лекцію на цю та інші теми.

Зустрічей із Макроном у Путіна за роки президенства було, мабуть, значно більше, ніж з іншими колегами. І щоразу диктаторське его вдовольнялося відповідними історичними екскурсами. Він використовував для цього будь-яку слушну нагоду – від депутатського зібрання до пресконференції.

Історичну експансію кремлівський карлик здійснював в різні епохи і різними засобами. Таке враження, що демонстрація власного невігластва, яке подається як єдино вірний погляд на минуле, неабияк тішить його і дає відчуття власної величі. Очевидно, у диктаторів це спільна риса. Досить згадати такого попередника Путіна як Сталін з його «безсмертним» творінням під назвою «История ВКП (б). Краткий курс».

Частота зустрічей та телефонних розмов демократа-ліберала з балансуванням між лівим і правим ухилом та диктатора зі сталіністськими поглядами та душею поступово зробила Макрона посередником у стосунках Путіна з ЄС. Більше того, це посередництво призвело до того, що президент Франції мимоволі став адвокатувати свого візаві. Він його слухає, він його розраджує, він його підвищує у власних очах, адже саме зараз Франція ще й головує в ЄС. І виходить, що, попри санкції й колективний спротив кремлівському диктатору, ЄС має такого собі троянського коня Путіна.

Можливо, таких адвокатів в Європі дещо більше. Бо вчора (4.03.22) міністри закордонних справ на засіданні НАТО відмовилися від закриття неба над Україною, щоб зайвий раз не дратувати Путіна.

До того, що в Україні щохвилинно гинуть діти, жінки, люди похилого віку, серед яких ще є ті, хто пережив окупацію гітлерівських нацистів і зараз потерпають від нацистів путінських, їм, очевидно, байдуже.

Що це? Випадковість, так звана політична доцільність чи система рятування диктаторів?

Україні не звикати відстоювати свою свободу самій, без допомоги. Цього разу, на щастя, допомога все ж є. І досить потужна. То ж вона здатна не допустити реалізації всіх версійних сценаріїв Кремля.

 

Валерій Король, Григорій Любовець, ГО «Центр комунікаційно-контентної безпеки»

1 Бал2 Бали3 Бали4 Бали5 Балів (Немає рейтингу)
Loading...
Переглядів: 474

Залишити відгук

adminarmyua@ukr.net | © 2014-2020 ARMYUA
Повне (часткове) використання матеріалів дозволяється за умови наявності прямого гіперпосилання на адресу матеріалу на сайті armyua.com.ua