Головна » Інформкон'юнктура доби » Інформаційний резонанс доби: 14.06.2020

Інформаційний резонанс доби: 14.06.2020

Стало відоме ім’я бійця, який загинув вчора на Донбасі

У суботу, 13 червня, у зоні проведення операції Об’єднаних сил загинув прапорщик 30-ої окремої механізованої бригади (ОМБр) Леонід Добрянський.

Про це пресслужба бригади повідомляє у Facebook – Укрінформ.

“Вчора, 13 червня, під час виконання бойового завдання віддав своє життя командир відділення взводу управління розвідувальної роти прапорщик Добрянський Леонід Цезарович із позивним «Старий». Він загинув від мінно-вибухової травми несумісної з життям. В липні йому мало б виповнитись 46 років”, – зазначається у повідомленні.

Родом Добрянський із м. Ружин Житомирської області. Разом із сім’єю проживав у Києві.

До війни працював на авіаційному заводі «Антонов» у м. Києві. З 2014 по 2015 рік воював у складі 72 ОМБр.

Влітку 2014-го під час боїв у Червонопартизанську, що в Луганській області, отримав поранення. Полікувавшись, воїн повернувся на фронт.

Восени 2015 року приєднався до 30-ої окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького. Пройшов чималий бойовий шлях, побувавши в усіх гарячих точках.

 

Сьогодні – шоста річниця катастрофи літака Іл-76

Сьогодні, 14 червня, шоста річниця катастрофи українського військового літака Іл-76, який перевозив українських десантників до Луганська і був збитий бойовиками – Укрінформ.

Військово-транспортний літак Іл-76 25-ї військово-транспортної авіаційної бригади Повітряних сил Збройних сил України 14 червня 2014 року під час посадки в аеропорту Луганська був збитий проросійськими бойовиками з ПЗРК «Ігла». На борту літака перебувало 40 десантників 25-ї окремої Дніпропетровської повітрянодесантної бригади та 9 членів екіпажу. Усі вони загинули.

Загибель усіх 49 військових, які перебували на борту збитого літака, стала найбільшою з початку антитерористичної операції і найбільшою одночасною втратою Збройних сил України за період її незалежності. Одноразова, катастрофічна загибель великої кількості особового складу внесла корективи в плани АТО: як наслідок, у липні українські війська змушені були з боями і новими втратами пробивати сухопутний коридор через Щастя до Луганського летовища.

Через трагедію Міноборони України усунуло від своїх обов’язків ряд військових. Зокрема, й заступника керівника антитерористичної операції генерал-майора Віктора Назарова. Військова прокуратура звинуватила генерала у службовій недбалості. За версією прокуратури, Назаров знав про можливий теракт, але все ж відправив літак на виліт. 27 березня 2017 року Павлоградський суд визнав винним генерал-майора Назарова і засудив до 7 років тюрми, однак генерал подав на апеляцію, розгляд якої триває й досі.

Пам’ять захисників України, котрі віддали життя за незалежність країни, вшанував президент України Володимир Зеленський.

“Світла пам’ять воїнам, які загинули у збитому літаку Іл-76, і всім захисникам України, котрі цього дня віддали свої життя за нашу незалежність. Не маємо права забути. Герої не вмирають!”, – наголосив Зеленський.

 

 

Окупанти 15 разів зривали “тишу” на Донбасі, один військовий поранений

За добу 14 червня  збройні формування РФ 15 разів порушили режим припинення вогню.

Про це повідомляє пресцентр штабу ООС – Укрінформ.

«Агресор обстріляв наші позиції із заборонених Мінськими домовленостями мінометів калібру 120 мм, а також озброєння БМП, гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів, снайперської і стрілецької зброї. Підрозділи Об’єднаних сил, застосувавши штатне озброєння, своєчасно реагували на ворожі провокації та прицільним вогнем по позиціях загарбників подавили їх збройну активність», – йдеться у повідомленні.

В районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Північ” противник зранку і у вечірній час п’ять разів здійснив обстріли по наших оборонних укріпленнях поблизу Луганського, застосувавши при цьому міномети калібру 120 мм, озброєння БМП, гранатомети різних систем та великокаліберні кулемети. Неподалік населених пунктів Оріхове і Травневе, а також двічі біля Хутора Вільного окупанти вели вогонь з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.

В районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Схід” по два рази опорні пункти українських захисників поблизу Авдіївки та Кам’янки агресор обстріляв з ручних протитанкових гранатометів і стрілецької зброї. Також зі станкових і ручних протитанкових гранатометів загарбники вели вогонь неподалік Мар’їнки, а по оборонцях Пісків задіяли снайперську зброю.

Внаслідок ворожих обстрілів один військовослужбовець Об’єднаних сил отримав поранення.

«Наші захисники для припинення ворожої активності у відповідь рішуче застосували чергові вогневі засоби. За даними розвідки, 14 червня українські воїни знищили одного російського найманця», – пишуть у штабі .

Від початку поточної доби окупаційні війська активності не проявляли.

За поточну добу втрат серед українських захисників немає.

Ситуація в районі проведення операції надійно контролюється Об’єднаними силами.

 

Через КПВВ у Станиці пройшли 180 осіб, “Мар’їнку” окупанти блокують п’ятий день

П’яту добу поспіль окупаційна адміністрація ОРДО не пропускає цивільних осіб у Донецькій області через лінію розмежування в обидва боки.

Про це інформує пресцентр штабу ООС – Укрінформ.

«КПВВ «Мар’їнка» досі не функціонує з вини окупантів, які блокують усі спроби громадян добратися до рідних домівок. Загарбники демонструють повну байдужість до проблем мирних мешканців. Кричущим прикладом цинічного поводження з цивільними особами є те, що російські найманці уже понад три доби утримують перед своїм блок-постом двох осіб на легковому автомобілі, вперто не дозволяючи їм проїхати додому. Досі люди не можуть пробити стіну байдужості російських найманців», – ідеться в повідомленні.

Як зазначається, прикордонники зі складу Об’єднаних сил у разі потреби готові забезпечити повернення цих громадян назад на підконтрольну уряду України територію.

У штабі ООС також нагадують, що завдяки зусиллям української сторони відучора запрацював піший перехід на контрольному пункті в’їзду-виїзду в Станиці Луганській. І російські збройні формування були вимушені частково розблокувати гуманітарний коридор з тимчасово окупованим Луганськом.

У неділю, 14 червня, за даними штабу, лінію розмежування там перетнули 180 громадян: 75 прямували на підконтрольну уряду України територію, 105 – у зворотному напрямку.

 

Окупанти обстріляли позиції ЗСУ біля Луганського, Оріхового, Хутора Вільного та Авдіївки

Станом на 17.00 неділі, 14 червня, російські окупаційні війська 7 разів обстріляли позиції Об’єднаних сил на Донбасі. Втрат серед українських захисників немає.

Про це у Facebook повідомляє пресцентр штабу ОС – Укрінформ.

“Упродовж 14 червня збройні формування Російської Федерації 7 разів порушили режим припинення вогню”, – зазначається у повідомленні.

Так, по українських військовослужбовцях, які виконують завдання в районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Північ”, неподалік Луганського противник тричі вів вогонь з мінометів 120-го калібру, озброєння БМП, гранатометів різних систем та великокаліберних кулеметів. Також ворог обстріляв наших захисників біля Оріхового та двічі поруч Хутора Вільного з гранатометів різних систем, кулеметів великого калібру і стрілецької зброї.

У районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Схід” російські окупанти застосували ручні протитанкові гранатомети по оборонцях Авдіївки.

Від початку доби втрат у лавах Об’єднаних сил внаслідок ворожих обстрілів немає.

У відповідь на злочинні дії російських найманців наші воїни відкривали прицільний вогонь по опорних пунктах противника.

Ситуація в районі проведення операції Об’єднаних сил залишається контрольованою.

 

Окупований Донбас повністю залишився без українського зв’язку – РБК Україна

На лініях Vodafone сталася аварія

З 14 червня окупований Донбас повністю залишився без українського мобільного зв’язку. Сьогодні оператор Vodafone Ukraine не працює й на території окремих районів Донецької області.

Про це РБК-Україна повідомили на гарячій лінії оператора.

Як повідомили на гарячій лінії, зв’язок в цих районах не працює через аварію на лінії. Водночас у Vodafone уточнили, що ремонтні роботи вже проводяться, однак строків вирішення проблеми поки що не називають. Інших деталей також поки немає.

Станом на 13:30 на номери Vodafone в окремих районах Донецької області неможливо додзвонитися.

Окупаційна “влада” з ранку заявила про відсутність зв’язку Vodafone в результаті пошкодження телекомунікаційної мережі. Також повідомлялося, що в причинах розбираються фахівці оператора.

Нагадаємо, раніше РБК-Україна писало, що в окремих районах Луганської області української мобільного зв’язку немає вже тиждень; імовірно, бойовики знеструмили обладнання Vodafone.

До цього в Міністерстві з питань реінтеграції окупованих територій заявили, що окремі райони Луганської області охопили страйки, а бойовики викрали кількох активістів.

 

Німеччина розцінює санкції США щодо “Північного потоку-2” як зазіхання на енергобезпеку ЄС — ЗМІ

НЕДІЛЯ, 14 ЧЕРВНЯ 2020, 13:20 УП

Міністерство закордонних справ Німеччини розкритикувало наміри Сполучених Штатів Америки розширити санкції проти спорудження газопроводу “Північний потік-2”.

Про це пише тижневик Frankfurter Allgemeine Sonntagszeitung, передає DW.

У МЗС називають цей пакет санкцій  “серйозним посяганням на європейську енергетичну безпеку та суверенітет ЄС”

Плани США щодо санкцій проти трубопроводу “Північний потік-2” не схвалюють і чимало членів Бундестагу, додає видання.

“У Берліні побоюються, що під розширення американських санкцій проти цього газопроводу можуть потрапити німецькі енергетичні компанії Eon і Wintershall, а також німецькі дозвільні органи”, – йдеться у матеріалі.

Нагадуємо:

Раніше повідомлялось, що у Мінекономіки Німеччини висловили побоювання, що санкції США щодо проєкту “Північний потік-2” можуть бути спрямовані не тільки проти компаній, а й проти німецьких державних органів.

У Конгресі США планують запровадити закон щодо нових санкцій США проти російського проєкту газопроводу “Північний потік – 2”, які  будуть націлені на компанії, що надають послуги страхування суден, залучених у його будівництві.

20 травня Суд Європейського Союзу виніс рішення про те, що російський газопровід “Північний потік-2” має діяти відповідно до регулювання ЄС і не має права на виняток.

15 травня Федеральне мережеве агентство Німеччини відхилило заявку компанії-оператора газопроводу “Північний потік-2” на звільнення від регулювання ЄС.

 

США закликали Росію повернути Україні Крим і припинити репресії

НЕДІЛЯ, 14 ЧЕРВНЯ 2020, 13:14 УП

Державний секретар США Майк Помпео закликав Росію повернути анексований Крим Україні та припинити репресії проти місцевого населення.

Як повідомляє “Європейська правда”, відповідна заява розміщена на Facebook-сторінці Держдепу.

“Росія має припинити репресії проти тих, хто виступає проти її окупації, звільнити несправедливо ув’язнених українців і повернути повний контроль над півостровом Україні. Крим – це Україна”, – йдеться у заяві Помпео.

Нагадаємо, 10 червня ЄС на рік продовжив пакет санкцій проти Росії, запроваджених у зв’язку з незаконною анексією Криму.

Санкції ЄС передбачають заборону на імпорт до ЄС товарів з Криму і Севастополя; інвестиції в Крим чи Севастополь; туристичні послуги в Криму та Севастополі, зокрема, європейські круїзні лайнери не можуть заходити в кримські порти; експорт певних товарів та технологій до Криму, зокрема, у сфері транспорту, телекомунікацій та енергетики.

 

Нові протести у США: в Атланті поліцейський застрелив афроамериканця

НЕДІЛЯ, 14 ЧЕРВНЯ 2020, 15:13 УП

В американському місті Атланта спалахнули протести після того, як поліцейський застрелив афроамериканця під час затримання.

Про це повідомляє “Європейська правда” з посиланням на CNN.

Один зі співробітників поліції в п’ятницю ввечері застрелив в Атланті афроамериканця Рейшарда Брукса.

За даними поліції, вони отримали скаргу на водія, який заснув в черзі до віконця видачі замовлень. Ним виявився Рейшард Брукс, який пізніше провалив тест на алкоголь і чинив опір поліцейським.

В YouTube з’явилося відео, на якому видно спробу Брукса втекти від поліції, а також чутні звуки пострілів. На кадрах видно, що Брукс боровся з поліцейськими, відібрав у одного з них електрошокер і почав тікати.

У поліції заявляють, що Брукс прицілився з шокера в одного з поліцейських, після чого один із правоохоронців кілька разів вистрілив. Також на кадрах видно, що поліцейські надають медичну допомогу, але Брукс помер в лікарні.

Після цього в місті спалахнули нові акції протесту проти поліцейського свавілля. Люди перекривали автотрасу, що проходить через місто, а потім протести переросли в заворушення. Мітингувальники підпалили ресторан швидкого харчування, біля якого застрелили Брукса.

Принаймні 36 осіб були затримані в Атланті. Поліція застосувала сльозогінний газ до демонстрантів і частково перекрила рух по основній магістралі.

Один з офіцерів, причетних до затримання Брукса, був звільнений, а інший був призначений на адміністративну службу. Глава поліції Еріка Шилдс подала у відставку.

Як відомо, у США вже три тижні тривають масові протести проти расизму та поліцейського свавілля після смерті афроамериканця Джорджа Флойда під час затримання поліцією.

 

Справа Злочевського: суд призначив 40 мільйонів застави одному із затриманих

Вищий антикорупційний суд ухвалив застосувати до затриманого у справі про спробу надання хабаря САП та НАБУ Андрія Кічі запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10 серпня включно із можливістю внесення застави у розмірі 40, 3 млн грн.

Відповідне рішення озвучила слідчий суддя на засіданні, що транслювалося на You-Tube каналі Вищого антикорупційного суду, повідомляє кореспондент Укрінформу.

“Слідчий суддя постановила: клопотання детектива задовольнити частково. Застосувати до підозрюваного Кічі Андрія Володимировича запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів з моменту його затримання та до 10 серпня 2020 року включно, визначити підозрюваному Кічі Андрію Володимировичу заставу 19 тисяч 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 40 млн 358 тис. 400 грн”, – оголосила слідчий суддя.

Як повідомлялося, детективи Національного антикорупційного бюро України 12 червня задокументували факт надання колишнім високопосадовцем попередньої влади хабаря у розмірі 6 млн доларів керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назару Холодницькому та керівництву НАБУ за закриття справи проти нього.

У суботу очільники НАБУ та САП проінформували, що хабар пропонували за закриття справи, пов’язаної з колишнім міністром природних ресурсів Миколою Злочевським, яка стосується причетності до заволодіння коштами стабілізаційного кредиту Національного банку, виданий на підконтрольний Курченку “Реал-Банк”.

Зокрема, Ситник проінформував, що у справі щодо давання хабаря наразі затримано трьох осіб, серед яких перший заступник начальника Головного управління Державної податкової служби у Києві та двоє довірених осіб Злочевського.

Микола Злочевський виїхав з України наприкінці 2014 року після того, як набув статусу підозрюваного у незаконному збагаченні. У січні 2015 року ГПУ оголосила його у розшук. Восени 2016 року з сайту МВС була знята інформаційно-статистична картка про розшук ексміністра. Інформація про припинення розшуку була внесена на підставі надісланої з Генпрокуратури постанови про скасування державного розшуку Злочевського.

 

Черги на 10 годин: на кордоні з Польщею загострилася ситуація з перетином – РБК

Польща проводить додатковий контроль щодо українців

На пункті пропуску “Шегині” на кордоні з Польщею загострилася ситуація. Люди змушені по 10 годин стояти в черзі на єдиному пішохідному КПП, при цьому не дотримуються норми соціальної дистанції.

Про це повідомляє Державна прикордонна служба.

Повідомляється, що в єдиному пункті пропуску на кордоні з Польщею, який можна перетнути в пішому порядку, загострилася ситуація. Станом на першу половину дня 14 червня там у черзі зібралися близько 400 осіб.

“Люди в черзі скаржаться, що час очікування складає до 10 годин без дотримання соціальної дистанції і без можливості вирішення елементарних санітарно-гігієнічних проблем”, – йдеться в повідомленні.

Прикордонники відзначають, що щодня зростає кількість українців, які перетинають “Шегині”. З боку України немає карантинних обмежень для тих, хто слідує до Польщі. При цьому на польській стороні людям доводиться кілька годин стояти в черзі.

“Польською стороною у зв’язку з карантинними заходами проводяться додаткові контрольні процедури щодо громадян, які прибувають з-за кордону. Як результат, зростає тривалість оформлення громадян і час очікування на перетин кордону”, – йдеться в повідомленні.

Українська сторона просить польських колег прискорити оформлення в пункті пропуску “Медика”, а громадян України закликають по можливості виїжджати до Польщі через “Ягодин”, “Краковець” та “Рава-Руську” на автотранспорті.

Нагадаємо, з 13 червня Польща відкрила свої кордони для всіх сусідніх країн, при цьому України немає в цьому списку.

Уже з 15 червня Україна відкриває кордони для іноземців, які хочуть потрапити до країни на авіаційному транспорті; при цьому відносно них будуть застосовувати різні заходи безпеки в залежності від країни вильоту.

 

Бразилія вийшла на друге місце у світі за кількістю смертей від COVID-19

За кількістю померлих унаслідок коронавірусної інфекції Бразилія випередила Велику Британію та вийшла на друге місце у світі – після США.

Про це повідомляє Голос Америки з посиланням на дослідження університету Джонса Гопкінса – Укрінформ.

«Бразилія обійшла Велику Британію за кількістю померлих від коронавірусу, посівши друге місце у світі… Станом на неділю в Бразилії зареєстровано 42 720 смертей від COVID-19, у той час як у Великобританії – 41 747», – ідеться в повідомленні.

Зазначається, що на першому місці за цим показником залишаються США – від коронавірусу померли 115 436 американців.

Від початку пандемії у США зафіксовано понад 2 мільйони випадків зараження коронавірусом. На другому місці Бразилія, де інфіковано більш як 850 тисяч осіб, далі йде Росія – понад 519 тисяч хворих.

За останніми даними, у світі підтверджено 7 956 123 випадки COVID-19, у тому числі 434 279 летальних. Вилікувалися 4 089 098 осіб.

 

Маски для обличчя мають вирішальне значення для запобігання поширенню COVID-19 – дослідження

УНН. Дослідження, проведене групою дослідників на чолі з професором Техаського університету A & M, показало, що відсутність маски для обличчя різко збільшує шанси людини заразитися коронавірусом COVID-19. Про це УНН повідомляє з посиланням на Medical Xpress.

Команда досліджувала ймовірність зараження COVID-19 і як вірус легко передається від людини до людини. З тенденцій і процедур пом’якшення наслідків пандемії в Китаї, Італії та Нью-Йорку дослідники виявили, що використання маски для обличчя зменшило кількість інфікованих більш ніж на 78 тисяч в Італії з 6 квітня по 9 травня і більш ніж на 66 тисяч в Нью-Йорку з 17 квітня по 9 травня.

“Ми робимо висновок, що носити маску для обличчя “на людях” відповідає найбільш ефективному засобу запобігання передачі від людини до людини”, – зазначив один з авторів дослідження, заслужений професор в Техаському університеті A & M Рені Чжан.

“Ця недорога практика, в поєднанні з соціальним дистанціюванням і іншими заходами, є найбільш вірогідною можливістю зупинити пандемію COVID-19”, – додав він.

Один зі співавторів статті, Маріо Моліна, який є професором Каліфорнійського університету в Сан-Дієго і одним з лауреатів Нобелівської премії з хімії 1995 року, зазначив, що “наше дослідження дуже чітко показує, що використання маски для обличчя корисне не тільки для запобігання попадання крапель від кашлю інфікованих на незаражених людей, але також важливо, щоб ці незаражені люди не вдихали найдрібніші атмосферні частки (аерозолі), що виділяються зараженими людьми під час розмови і можуть залишатися в повітрі десятки хвилин і долати десятки футів”.

Чжан також вказав, що багато людей в Китаї роками носили маски, в основному через погану якість повітря в країні. “Так що люди там звикли до цього. Обов’язкове носіння масок для обличчя допомогло Китаю стримати спалах COVID-19”, – зазначив він.

Чжан додав, що результати дослідження повинні дати чіткий сигнал людям в усьому світі – носіння маски необхідно для боротьби з вірусом.

“Наша робота передбачає, що невдача в стримуванні поширення пандемії COVID-19 в усьому світі в значній мірі пояснюється невизнаною важливістю передачі вірусу по повітрю”, – сказав він.

“Соціальне дистанціювання і миття рук повинні продовжуватися, але цього недостатньо для захисту. Носіння маски для обличчя, а також дотримання правил гігієни рук та соціального дистанціювання значно знизить шанси будь-якої людини заразитися вірусом COVID-19”, – підкреслив Чжан.

Нагадаємо, на коронавірус у світі захворіло майже 8 млн осіб.

 

Через пандемію кількість донорів крові в Україні зменшується

У зв’язку із пандемією коронавірусу в Україні кількість донорів крові зменшується. Загалом 70% донорів здають кров лише раз у житті.

Про це повідомляє Центр громадського здоров’я у Facebook – Укрінформ.

“Донорську кров у світі збирають понад 12 000 центрів крові, а здають її три типи людей: добровольці безплатно, члени сімей пацієнтів та платні донори. Більшість здорових людей можуть здавати кров. Однак 90% потенційних донорів наразі цього не роблять.

Кожні кілька секунд хтось у світі потребує крові. І саме добровільна та регулярна пожертва рятує мільйони життів щороку. В Україні кількість донорів зменшується у зв’язку із пандемією. Загалом 70% донорів здають кров лише раз у житті”, – йдеться у повідомленні.

У ЦГЗ з нагоди Всесвітнього дня донора крові нагадують про необхідність регулярного донорства. “Донорська кров і її продукти є найбільш важливими для жінок з кровотечами, що пов’язані із вагітністю та пологами; дітей з тяжкими формами анемії, які викликані малярією та недостатнім незбалансованим харчуванням; пацієнтів із захворюваннями крові та кісткового мозку, вродженими порушеннями синтезу гемоглобіну й імунодефіцитними станами; людей, які отримали травми в результаті надзвичайної ситуації, стихійного лиха або нещасного випадку; пацієнтів, під час складних медичних чи хірургічних процедур”, – додали у повідомленні.

Також у ЦГЗ закликають громадян стати регулярним донором і здавати кров протягом року, переконати друзів і членів сім’ї стати регулярними донорами, а також стати волонтером служби крові для ведення інформаційно-роз’яснювальної роботи.

У ЦГЗ також нагадують, що триває Всеукраїнський флешмоб серед донорів та донорок крові від Центру громадського здоров’я України та ДонорUA.

Заступник міністра охорони здоров’я Віктор Ляшко написав у Facebook, що одна здача крові може допомогти трьом людям.

“Сьогодні здавати кров безпечно! Час, який ви витратите на здачу крові – максимум 1 година. Одна здача крові може допомогти 3 людям”, – зазначив Ляшко.

Він додав, що донорську кров можна розділити на 3 компоненти: еритроцитарну масу, тромбоцити та плазму. Кожен з них має специфічне застосування для пацієнтів, які потребують переливання крові.

Ляшко наголосив, що в умовах пандемії запаси крові знизилися, а потреба в ній залишилася така ж висока. Тому пункти прийому крові продовжують здійснювати забір в умовах карантину, організувавши додаткові протиепідемічні заходи. “Кілька тижнів тому ми з командою здавали кров в Охматдиті. Колеги розповіли, що протягом року здавати кров можна до 5 разів чоловікам і до 4 – жінкам. Також здача крові – це ще й можливість обстежити свій організм. Адже перед тим, як взяти кров, проводиться медичний огляд, а кров ретельно перевіряється”, – повідомив головний державний санітарний лікар.

Як відомо, 14 червня відзначається Всесвітній день донора крові. Рішення про його встановлення було прийнято у травні 2005 року на Всесвітній асамблеї охорони здоров’я в Женеві.

 

Від коронавірусної інфекції у світі одужало майже 3,8 млн осіб

15 червня. УНН. Станом на ранок понеділка загальна кількість померлих від інфекції, викликаної новим коронавірусом SARS-CoV-2, у світі складає 433 019 осіб. У свою чергу, одужали 3 766 886 людей. Про це повідомляє УНН з посиланням на Центр системних досліджень та інжинірингу при Університеті Джонса Хопкінса (США).

Всього у світі 7 899 547 осіб інфіковано.

Найбільшу кількість смертей серед країн світу зафіксовано у США — 115 732 особи, Бразилії — 43 332, Великій Британії — 41 783, Італії — 34 345, Франції — 29 410 та Іспанії — 27 136. У Китаї загалом — 4638, уже більше місяця не зафіксовано жодного летального випадку.

Країнами з найбільшим поширенням коронавірусу залишаються США (2 093 508), Бразилія (867 624), Росія (528 267), Індія (320 922), Велика Британія (297 342), Іспанія (243 928), Італія (236 989), Перу (229 736), Франція (194 153), Німеччина (187 518), Іран (187 427) і Туреччина (178 239).

Нагадаємо, згідно з останніми даними МОЗ в Україні зафіксовано 31 154 випадків коронавірусної хвороби COVID-19, з них 889 — летальні.

Респіраторну хворобу COVID-19, інфікування якою викликає коронавірус SARS-CoV-2, вперше зафіксували у китайській провінції Хубей, наприкінці 2019 року. З того часу зараження цим вірусом було зафіксовано у 185 країнах світу, включаючи Україну. Починаючи з 11 березня Всесвітня організація охорони здоров’я визнала поширення хвороби — пандемією.

 

В Україні підтвердили 31 154 випадки COVID-19, за добу – 64814.06.2020 09:22

Станом на 14 червня в Україні лабораторно підтверджені 31 154 випадки COVID-19, за добу – 648 нових.

Про це повідомляється на спеціальному ресурсі РНБО з моніторингу поширення епідемії коронавірусу – Укрінформ.

Згідно з оприлюдненими вранці у неділю даними, в Україні лабораторно підтверджено 31 154 випадків COVID-19, за добу зареєстровано 648 нових.

Одужали 106 осіб і 9 осіб померли.

Загалом одужали 14 082 осіб, летальних випадків внаслідок COVID-19 — 889.

Найбільше нових випадків за минулу добу зареєстровано у Львівській області — 139, у Києві — 66, Закарпатській області — 49.

Водночас жодного випадку протягом доби не виявлено у Полтавській і Луганській областях.

 

МОЗ опублікує перелік країн, віднесених до “червоної” та “зеленої” зон — Степанов

Зважаючи на відновлення Україною міжнародного авіасполучення, анонсованого на 15 червня, Міністерство охорони здоров’я опублікує список країн, яких за показниками захворюваності на COVID-19 віднесуть до “червоної” та “зеленої” зон.

Про це міністр охорони здоров’я Максим Степанов сказав на брифінгу у неділю, 14 червня, повідомляє кореспондент Укрінформу.

“Щодо інформації, то Міністерство охорони здоров’я опублікує цей перелік країн для того, щоб всі могли більш зручно користуватися авіасполученням”, – сказав Степанов.

Він повідомив, що у питанні відновлення міжнародного авіасполучення МОЗ обирає формат поділу країн на “червону” і “зелену” зони.

“Червона зона – це країни з великим розповсюдженням коронавірусної хвороби, з гіршою епідеміологічною ситуацією, ніж в Україні. Ми це робимо за показником кількості активних захворювань на 100 тис. населення. Тобто, яка кількість безпосередньо на певну дату і на 100 тис. населення. Цей показник встановлюватимемо на рівні 40 на 100 тис. населення. Тобто країни, де більше, ніж цей показник, будуть знаходитися в червоній зоні. А країни, де менше, – в зеленій”, – сказав міністр.

За його словами, “іноземці, які прилітають в Україну, повинні мати страховий поліс, що покриває лікування COVID-19”.

“Ті громадяни, які прибудуть з країн, віднесених до “червоної” зони, будуть проходити самоізоляцію або самообсервацію. Іноземці, які прилітатимуть із країн “зеленої  зони, не повинні проходити відповідно всі ці речі”, – додав міністр.

Як повідомлялося, уряд з 12 березня запровадив в Україні карантин з метою протидії поширенню коронавірусної інфекції COVID-19. Було закрито заклади торгівлі, крім продуктових магазинів, аптек, автозаправок і банків. Зупинено роботу метрополітенів у Києві, Харкові та Дніпрі, рух наземного транспорту в містах, припинено міжміське і міжобласне автомобільне, залізничне і авіасполучення. З 28 березня Україна повністю закрила кордон для регулярного сполучення, в тому числі авіаційного.

Нині в Україні до 22 червня діє адаптивний карантин.

Кабінет міністрів ухвалив рішення про відновлення внутрішнього авіаційного сполучення в Україні з 5 червня і міжнародного авіасполучення – з 15 червня.

 

За добу в Україні на COVID-19 захворіли 50 дітей та 48 медиків

В Україні серед виявлених хворих на COVID-19 за минулу добу 50 дітей та 48 медиків.

Про це сказав міністр охорони здоров’я Максим Степанов на брифінгу в неділю, 14 червня, повідомляє кореспондент Укрінформу.

“За минулу добу захворіли 648 осіб. З них 50 дітей, а також 48 медпрацівників. Було госпіталізовано 125 осіб. Зафіксовано 9 летальних випадків. Одужали 106 пацієнтів”, – заявив Степанов.

За його словами, загалом за весь час пандемії захворіли 31 154 особи, з них 2 294 дитини та 5 494 медпрацівники.

При цьому одужали 14 082 особи, а 889 померли.

Степанов також звернув увагу, що за попередню добу загалом було здійснено 13 262 тестування, із них 10 224 дослідження проведені методом ПЛР та 3 038 – методом ІФА.

“Ще раз звертаюся до вас, шановні українці, дотримуйтеся, будь ласка, рекомендацій Міністерства охорони здоров’я. Коронавірус нікуди не подівся. Дуже прошу користуватися масками, антисептиками, дотримуватися соціальної дистанції. І це буде унеможливлювати інфікування вас COVID-19. Принаймні цей ризик буде зведений до мінімуму”, – закликав міністр охорони здоров’я.

Як відомо, загалом із початку пандемії у світі зафіксовано 7 872 684 випадки коронавірусу, померли 432 475 осіб. Станом на ранок 14 червня від коронавірусу вилікувалися 4 042 466 осіб.

 

В українській армії – 171 хворий на COVID-19

У Збройних силах України наразі 171 хворий на коронавірус COVID-19.

Про це повідомляє пресслужба Міноборони – Укрінформ.

“Станом на 10.00 14 червня в Збройних силах України на COVID-19 хворіє 171 особа”, – зазначається у повідомленні.

За інформацією пресслужби, всього за час пандемії одужали – 174 особи, летальних випадків – 4. На ізоляції (в тому числі, самоізоляції) перебуває 461 особа. Кількість військовослужбовців, у яких завершується ізоляція у найближчі три доби, – 114 осіб.

За минулу добу у ЗСУ зареєстровано 3 нові випадки захворювання на COVID-19. Двоє військовослужбовців та один працівник ЗСУ перебувають на лікуванні вдома під наглядом медичної служби. Стан здоров’я пацієнтів задовільний, отримують необхідне лікування.

 

У Києві за добу зафіксували 66 нових випадків COVID-19

За минулу добу в Києві виявили 66 нових випадків захворювання на COVID-19, одна людина померла.

Така інформація опублікована на сторінці Кличко-мер у Facebook – Укрінформ.

“Ще в 66 мешканців Києва підтвердили захворювання на коронавірус за минулу добу”, – йдеться у повідомленні.

Як зазначається, одна людина померла. Всього за період пандемії від коронавірусу в столиці померли 88 людей. На сьогодні в Києві вже 3904 підтверджених випадки захворювання на COVID-19.

Серед тих, хто захворіли за минулу добу, 37 жінок віком від 24 до 80 рокiв та троє дівчаток – одній 4 роки, двом – по 11. А також – 25 чоловікiв від 18 до 62 рокiв і 9-річний хлопчик. Серед виявлених 66 випадків хворобу діагностували у 6 медиків. До лікарень столиці госпіталізували 16 пацієнтів. Інші – на самоізоляції, під контролем лікарів.

Зазначається, що найбільше випадків захворювання виявили в Оболонському районі — 12, Солом‘янському — 11, Голосіївському та Деснянському – по 8 випадків.

Як повідомлялося, станом на 14 червня в Україні лабораторно підтверджено 31 154 випадки COVID-19, за добу – 648 нових.

 

Київ та 10 областей поки не готові до послаблення карантину

НЕДІЛЯ, 14 ЧЕРВНЯ 2020, 15:39 УП

В Україні станом на 14 червня до переходу до чергового етапу послаблення карантинних обмежень не готові десять областей та столиця.

Джерело: повідомлення Міністерства охорони здоров’я

Деталі: За даними МОЗ, перейти на наступний етап послаблення обмежень не готові Київ та Вінницька, Волинська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька і Чернігівська області.

У вказаних регіонах та у Києві на сьогоднішній день рівень інцидентності (кількості нових випадків COVID-19 за останні 7 днів на 100 тисяч населення) перевищує 12, що поки унеможливлює зняття обмежень.

 

МОН і Мінфін визначаються, як повертатимуть гроші за пробне ЗНО

Учасникам пробного зовнішнього незалежного оцінювання, запланованого на 15 та 17 червня, повернуть кошти через неможливість його проведення. Відповідний порядок готують МОН і Мінфін.

Про це інформують на офіційному сайті МОН – Укрінформ.

“Учасникам пробного ЗНО, яке заплановано на 15 і 17 червня, будуть повернуті кошти через неможливість проведення пробного ЗНО у закладах освіти. Таке доручення Уряду дав Президент Володимир Зеленський 13 червня 2020 року”, – ідеться в повідомленні.

Як зазначається, Міністерство освіти і науки спільно із Міністерством фінансів готують порядок повернення коштів учасникам пробного ЗНО через зміну формату проведення – зареєстровані учасники зможуть скласти пробне тестування не в закладах освіти, а вдома. Інструкцію, як скласти тести та отримати свій результат пробного ЗНО, розміщено на сайті УЦОЯО.

Читайте також: Степанов пояснив, як пройти пробне ЗНО

Повідомляється, що пробне зовнішнє незалежне оцінювання є добровільною та платною послугою для учасників.

Вартість одного тестування складає від 138 до 150 гривень залежно від регіону. У вартість пробного ЗНО входить оплата послуг за укладання тестів, переклад цих тестів мовами національних меншин, підготовка, друк та комплектування тестових зошитів, бланків відповідей та інформаційних бюлетенів, доставка матеріалів до пункту тестування, оплата праці працівникам, які залучені до організації та проведення та виконання заходів із визначення результатів пробного ЗНО.

У 2020 році для виконання рекомендацій щодо безпечного проведення тестування регіональні центри оцінювання якості освіти також закуповували засоби індивідуального захисту та дезінфекції для пробного ЗНО.

Детальна інформація щодо повернення коштів учасникам пробного ЗНО буде розміщена на сайтах МОН та Українського центру оцінювання якості освіти після офіційного погодження.

Як повідомляв Укрінформ, Кабінет міністрів скасував проведення пробного зовнішнього незалежного тестування.

Наразі на сайті Кабміну опубліковано постанову № 480 від 12 червня, відповідно до якої пробне ЗНО виключено із переліку заходів, проведення яких дозволено у період карантину (у підпункті 4 пункту 3 постанови №392 виключено слово «пробне»).

У понеділок, 15 червня, мало відбутися пробне ЗНО з української мови та літератури. Пробне ЗНО з інших предметів заплановане 17 червня.

Основна сесія ЗНО в Україні буде проведена з 25 червня до 17 липня 2020 року.

Раніше МОН через карантин змінило терміни вступної кампанії до вишів. Прийом заяв та документів триватиме з 13 до 22 серпня (для тих, хто вступає за результатами ЗНО), та до 16 серпня для вступників, що складатимуть вступні іспити в закладі вищої освіти.

 

Два останні дні Закарпаття демонструє антирекорд з COVID-19 – ОДА

За останні дві доби COVID-19 підтверджено у 126 мешканців Закарпаття, такий високий показник зумовлений нехтуванням карантинними обмеженнями.

Про це у Facebook повідомляє Закарпатська ОДА – Укрінформ.

“За останні дві доби у 126 закарпатців підтверджено COVID-19 методом ПЛР. Це антирекорд коронавірусної статистики на Закарпатті. Переважно хворіють ті, хто нехтує карантинними обмеженнями: беруть участь у масових заходах, не дотримуються соціальної дистанції, маскового режиму тощо”, – вказується у дописі.

Найбільшим осередком спалаху коронавірусу в області сьогодні є село Стройне Свалявського району, зазначають в ОДА. За останній тиждень у 36 його мешканців виявлено ускладнену форму коронавірусу у вигляді пневмонії.

Чимало випадків інфікування зафіксовано в Іршавському районі, у селах Заріччя та Кушниця. А в селі Люта Великоберезнянського району захворіли більше десяти працівників швейного цеху.

З огляду на ситуацію, регіональний штаб із ліквідації надзвичайної ситуації видав розпорядження про посилення контролю за виконанням протиепідемічних заходів в області.

Загалом, зазначають в ОДА, з початку епідемії  діагноз COVID-19 встановлено у 1632 закарпатців.  Померли 40 осіб, одужали – 684.

Як повідомлялося, станом на 14 червня в Україні лабораторно підтверджено 31 154 випадки COVID-19, у тому числі 648 – за останню добу.

 

В ООН дали прогноз урожаю зернових в Україні

УНН. Виробництво зернових в Україні у 2020 році перевищить 72 млн тонн, не побивши торішній рекорд урожаю. Такий прогноз зробила Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) у своєму новому звіті “Продовольчий прогноз”, передає УНН.

Згідно з прогнозом ФАО, виробництво зернових в Україні у цьому році становитиме 72,1 млн тонн, тоді як роком раніше Україна, як оцінюється, зібрала урожай у 74,7 млн тонн зернових.

Зокрема, цьогорічне виробництво пшениці прогнозується на рівні 25 млн тонн, тоді як роком раніше було 28,3 млн тонн. Скорочення урожаю пшениці на 3,3 млн тонн у ФАО пояснили скороченням посівних площ та посушливими умовами у деяких районах.

Виробництво ж кукурудзи у 2020 році в Україні, за прогнозом ФАО, перевищить торішній урожай і сягне 37 млн тонн (проти 35,9 млн тонн роком раніше).

Водночас ФАО прогнозує, що експорт зернових Україною у 2020/21 сягне 51,2 млн тонн, тоді як у 2019/20, як оцінюється, – 55,4 млн тонн. Зокрема, експорт пшениці прогнозується у 2020/21 на рівні 16,5 млн тонн проти 20,2 млн тонн у 2019/20. Експорт кукурудзи у 2020/21 у ФАО прогнозують на рівні 30 млн тонн, як і у 2019/20.

Загалом же, попри невизначеність, викликану пандемією, перші прогнози ФАО на сезон 2020-2021 років вказують на непогану ситуацію в області попиту і пропозиції для зернових. Перші дані про прогнози на врожай дозволяють припустити, що виробництво зернових в світі в 2020 році перевищить рекордний рівень минулого року на 2,6%.

Обсяг торгівлі зерновими в світі в 2020-2021 роках, за прогнозами, становитиме 433 млн тонн, що на 2,2% (9,4 млн тонн) вище в порівнянні з 2019-2020 роками, і досягне нового рекордного рівня в світлі очікуваного зростання торгівлі всіма основними видами зернових.

Нагадаємо, за даними Мінекономіки, зважений прогноз урожаю зернових в Україні у 2020 році становить 65-70 млн тонн.

 

В Україні є проблеми з приєднанням невеликих міст до більших – Немчінов

В Україні є проблеми з приєднанням невеликих міст до більших адміністративних одиниць.

Про це під час зустрічі у неділю, 14 червня, з жителями Лебедина у ході робочої поїздки на Сумщину наголосив міністр КМУ Олег Немчінов – Укрінформ.

«Ви не одні, подібні проблеми є у всіх. Є проблеми з розташуванням адміністративних центрів об’єднаних громад, проблеми з приєднанням невеликих міст до більших — немає нічого досконалого. Якщо громада має конструктив та її підтримує голова ОДА, завжди треба іти назустріч», — заявив міністр.

Приводом для цієї зустрічі за участю керівництва Сумської ОДА стало віднесення Лебединського району до Охтирського при кінцевому районуванні території Сумщини. Жителі Лебедина категорично проти такого розподілу і наполягають на своїй приналежності до Сумського району.

Як повідомлялося, ще 3 червня Сумська ОДА погодила проєкт постанови Міністерства розвитку громад і територій України, який передбачає утворення 5 районів (Конотопського, Шосткинського, Роменського, Сумського та Охтирського) замість наявних 18. Лебединський район при цьому віднесли до Охтирського. Такий поділ не влаштував лебединців, які віддають перевагу Сумському району.

З цього приводу вони обіцяли влаштувати акції протесту.

 

Микола Тищенко очолив київський осередок “Слуги народу”

НЕДІЛЯ, 14 ЧЕРВНЯ 2020, 14:52 УП

Партія “Слуга Народу” визначилася з головами осередків у Закарпатській області та Києві. Це народні депутати Ігор Кривошеєв та Николай Тищенко відповідно.

Джерело: заступниця голови депутатської фракції партії “Слуга народу” Євгенія Кравчук у Facebook

Пряма мова: “Трохи детальніше зупинюся на київській міській організації. Розумію, що до неї буде прикуто чи не найбільше уваги. До Ради столичного осередку ввійшли: міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко; народний депутат Андрій Холодов; депутати, які обиралися на мажоритарних округах у столиці: Ганна Бондар, Мар’яна Безугла, Людмила Буймістер, Роман Грищук, Дмитро Гурін, Артем Дубнов, Леся Забуранна, Максим Перебийніс, , Анна Пуртова, Сергій Швець, Богдан Яременко, Олександр Юрченко.

Деталі: за словами Кравчук, саме вони розуміють “ситуацію в Києві”, а також проблеми, з якими стикаються мешканці столиці. Вона висловила впевненість, що всі перелічені “слуги” зможуть “сформувати потужну команду”.

 

Справа Гандзюк: через проблеми з серцем Мангера не повезуть до суду — адвокат

Голові Херсонської облради Владиславу Мангеру, який зараз перебуває в кардіологічному диспансері, поліцейські зачитали ухвалу суду про привід на судове засідання.

Про це кореспонденту Укрінформу 14 червня повідомив адвокат Мангера Дмитро Ільченко.

«Два працівники поліції зайшли у приміщення реанімаційного відділення, Мангеру було зачитано ухвалу про привід, після чого Мангер повідомив, що у нього немає фізичної можливості з’явитися до суду. Було запитано чергового лікаря, який після консультації з лікарською консультаційною комісією, надав довідку про неможливість транспортування Мангера, про те, що транспортування завдасть шкоди його здоров’ю», – зазначив Ільченко.

Як повідомив адвокат, після цього, відповідно до 143 статті КПК України, було прийнято рішення про неможливість доставки Мангера до суду, про що складено акт. Цей акт, разом з довідкою лікаря, буде направлений до суду.

«Тобто, в понеділок, о 9.30, мають поліцейські в суді представити документи і надати пояснення щодо неможливості доставки Мангера. Якщо все буде відбуватися за законом, то, відповідно, суд має відкласти розгляд справи до одужання Мангера», – зазначив Ільченко.

За словами адвоката, лікарі кажуть, що якщо не виникнуть ускладнення, то Мангер вже за тиждень може бути транспортабельним, зможе брати участь у засіданнях. Проте Ільченко підкреслив, що тут важко щось прогнозувати.

Адвокат зазначив, що про затягування процесу не йдеться, було прийнято рішення: як тільки Мангер зможе бути транспортабельним, то навіть якщо буде потрібна медична підтримка, він братиме участь у судовому засіданні. «Візьмемо з собою медсестру, вона буде виконувати необхідні маніпуляції, братиме участь (Мангер – ред.), як тільки це буде у принципі можливо», – зазначив Ільченко.

Сторона захисту відзначила, що наразі поліція діяла у рамках закону, ніяких нарікань до дій правоохоронних органів немає.

Він також прокоментував ситуацію біля лікарні, де перебувала не лише велика кількість поліцейських, але й група прихильників Мангера. За словами Ільченка, це «патріотично налаштовані херсонці», які заявляють про те, що вони бажають почергувати біля лікарні, щоб не сталося її захоплення чи «інших речей», оскільки вони занепокоєні такими закликами, які начебто лунали у соцмережах.

Як підтвердив журналістам, що чергують біля лікарні, начальник Херсонського відділу поліції Олександр Говорун, поліцейські, які прийшли у лікарню, виконували ухвалу суду про привід підозрюваного до суду. За його словами, працівник поліції, якому доручено виконання ухвали про примусовий привід, виконати її не зміг, оскільки лікарняний заклад надав інформацію, що підозрювана особа не може бути транспортована у Київ без ризику для її здоров’я.

Що стосується великої кількості поліцейських біля лікарні, то, за його словами, поліція визначає ризики і кількість поліції, яку необхідно задіяти. «Ми думаємо, що можуть бути якісь порушення публічної безпеки, тому задіяли таку кількість поліцейських», – зазначив Говорун.

Як повідомляв Укрінформ, виконувачку обов’язків керуючого справами виконавчого комітету Херсонської міської ради Катерину Гандзюк 31 липня 2018 року облили сірчаною кислотою біля під’їзду її будинку в Херсоні. Опіками було уражено 40% тіла жінки. Гандзюк перенесла кілька операцій, але 4 листопада того ж року померла.

За підозрою у причетності до її вбивства були затримані п’ятеро людей, а 12 листопада 2018 року стало відомо про арешт Ігоря Павловського – колишнього помічника народного депутата Миколи Паламарчука.

11 лютого 2019 року Генпрокуратура оголосила голові Херсонської обласної ради Владиславу Мангеру підозру в організації вбивства Гандзюк. Суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю виходу під заставу у розмірі 2 млн 497 тис. 300 гривень, яку й було внесено.

6 червня 2019 року п’ятьох безпосередніх виконавців нападу були засуджені на строки від 3 до 6,5 років позбавлення волі.

У січні 2020 року на території Болгарії затримали за організацію нападу на Гандзюк Олексія Левіна, помічника-консультанта депутата Херсонської облради.

16 березня Левіна екстрадували з Болгарії в Україну.

На думку слідчих, Левін є ключовою фігурою, яка пов’язує виконавців (“групу Торбіна”) і замовників нападу на Гандзюк. Саме він підозрюється в організації цього злочину, підбурюванні до його виконання, наданні інформації, зокрема, щодо місця проживання Гандзюк.

У березні суд продовжив до 29 липня строк розслідування справи проти Левіна.

27 квітня Офіс генпрокурора і СБУ оголосили про завершення слідства у справі про організацію нападу на Гандзюк.

Водночас активісти заявили, що вважають передчасною передачу справи Гандзюк до суду. За їх словами, правоохоронці не завершивши проведення усіх слідчих дій.

11 червня Мангеру у Києві вручили постанову про відновлення досудового розслідування, а також клопотання про обрання Мангеру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.

Активісти спільноти «Хто замовив Катю Гандзюк?» заявляють про те, що голова Херсонської облради Владислав Мангер, підозрюваний у причетності до нападу на активістку Катерину Гандзюк, намагається сховатися від суду в лікарні.

 

Зеленського застерегли від побудови поліцейської держави й пригадали Януковича

НЕДІЛЯ, 14 ЧЕРВНЯ 2020, 14:07 УП

До глави держави Володимира Зеленського з відкритим листом звернулися колишні політв’язні, історики, громадські діячі та активісти, що обурені врученням підозри п’ятому президенту України, нардепу Петру Порошенку. На їх думку, дії влади дискредитують правоохоронну систему України.

Джерело: повідомлення колишнього політв’язня, учасника ініціативи “Першого грудня” Йосифа Зісельса у Facebook

Дослівно: “Звернутись із цим листом нас спонукали останні події, які повертають нашу державу у часи Януковича. Сваволя, вибіркове правосуддя, політичні переслідування після Революції Гідності мали назавжди полишити Україну. Ми обурені діями ДБР та ОГПУ, які повертають ці огидні явища в українську дійсність. Це – ознаки формування в Україні поліцейської держави.

Ганебне, незаконне, непрофесійне шоу, влаштоване навколо начебто “вручення підозри” п’ятому Президенту України, народному депутату Україну Петру Порошенку не робить честі владі. Воно значно погіршує імідж нашої країни у світі. Такі дії дискредитують саму правоохоронну систему, руйнують і без того невисоку довіру до неї. Суспільству посилається небезпечний сигнал: “органам” закон не писаний. А отже, завтра будь-чиї права можуть розтоптати – було би політичне замовлення

Не варто наслідувати приклад Януковича. Він призводить до руйнівних наслідків, і в першу чергу для влади”.

Деталі: Підписанти зазначають, що в Україну повернулись репресії проти політичних опонентів, а дії правоохоронців стосовно Порошенка ослаблюють позицію України на міжнародній арені.

На їх думку, звинувачення президента України за видання указу про кадрове призначення у Службу зовнішньої розвідки України виглядають дивно,  адже це його конституційні повноваження. Крім іншого, йдеться у листі, це може поставити під сумнів будь-які кадрові рішення, які ухвалює як нинішній, так і майбутні очільники держави і це – небезпечний прецедент.

Відкритий лист підписали, зокрема, письменник та Надзвичайний і повноважний посол України Юрій Щербак, керівник Центру європейських гуманітарних досліджень НаУКМА Костянтин Сігов, професор Національного університету “Києво-Могилянська академія”, ексміністр освіти і науки Сергій Квіт, колишній політв’язень і поет Микола Горбаль, директор Українського центру вивчення історії Голокосту Анатолій Подольський та інші, загалом близко трьох десятків людей.

Нагадаємо: П’ятому президенту Петру Порошенку 10 червня вручили підозру у будівлі Державного бюро розслідування, але його адвокат Ілля Новіков заперечує це і заявляє, що він покинув приміщення.

За словами адвоката Порошенка, підозру намагалися вручити у справі щодо призначення заступника керівника Служби зовнішньої розвідки Сергія Семочка.

 

Фейсбук –Иосиф Зисельс

2 ч. · 14.06.20 12.00.

В Україну повертаються свавілля, вибіркове правосуддя та політичні переслідування. ДБР та ОГПУ повертають нашу державу у часи Януковича. Ганебне шоу, влаштоване навколо начебто «вручення підозри» п’ятому президенту України Петру Порошенку, не робить честі владі. Це – ознаки формування в Україні поліцейської держави. Відомі науковці, громадські діячі та політичні в‘язні радянського режиму підтримали звернення до президента Володимира Зеленського припинити політичні переслідування, натомість спрямувати зусилля на консолідацію суспільства у протидії російській агресії. Документ відкритий до підписання для всіх, хто так само поділяє застереження цього звернення:

Президенту України
В.О.ЗЕЛЕНСЬКОМУ

Шановний Володимире Олександровичу!
Звернутись із цим листом нас спонукали останні події, які повертають нашу державу у часи Януковича. Сваволя, вибіркове правосуддя, політичні переслідування після Революції Гідності мали назавжди полишити Україну.
Ми обурені діями ДБР та ОГПУ, які повертають ці огидні явища в українську дійсність. Це – ознаки формування в Україні поліцейської держави.
Ганебне, незаконне, непрофесійне шоу, влаштоване навколо начебто «вручення підозри» п’ятому Президенту України, народному депутату Україну Петру Порошенку не робить честі владі. Воно значно погіршує імідж нашої країни у світі. Такі дії дискредитують саму правоохоронну систему, руйнують і без того невисоку довіру до неї. Суспільству посилається небезпечний сигнал: «органам» закон не писаний. А отже, завтра будь-чиї права можуть розтоптати – було би політичне замовлення.
Із великим сумом маємо констатувати, що в Україну повернулись репресії проти політичних опонентів. Обурливо, що основним об’єктом цих репресій став Петро Порошенко – людина, зусиллями якої Україна змогла вистояти у протистоянні з Росією у найтяжчі роки.
Маємо нагадати, що першопочатково всі ці справи були ініційовані членами колишньої команди Януковича. Вони суголосні меседжам ворожої російської пропаганди. І саме ці ініціативи радо підтримала і вкрай топорно намагається реалізувати команда нинішнього Президента України.
І найголовніше, що всі ці незаконні дії ослаблюють позицію України на міжнародній арені. Бо Петро Порошенко уособлював для світу рішучий опір російській збройні агресії. А що уособлює на цьому фоні команда Зеленського, переслідуючи Порошенка? Зокрема, за похід українських кораблів українськими територіальними водами? За початок контрнаступу проти сил агресора, що вторглися в Україну? За призначення у силових структурах, для підвищення їхньої ефективності?
Фактично, ці та інші справи, цілком за російськими лекалами, спрямовані на визнання злочинними будь-яких дій, спрямованих на захист України: контрнаступ проти сил агресора, використання Військово-морських сил для посилення захисту української території, призначення у силових структурах.
Звинувачення Президента України за видання указу про кадрове призначення у Службу зовнішньої розвідки України виглядають вкрай дивно, – адже це його конституційні повноваження. Крім іншого, це може поставити під сумнів будь-які кадрові рішення, які ухвалює як нинішній, так і майбутні очільники держави. Це – небезпечний прецедент.
Наголошуємо: збудувати державу справедливості, виконати обіцянки перед народом, на «юридичному треші» нікому ще не вдавалось. Як і не вдасться заховатися за ним від питань суспільства щодо неефективної політики всередині країни і послабленням України на міжнародній арені. Не варто наслідувати приклад Януковича. Він призводить до руйнівних наслідків, і в першу чергу для влади.
Найкраще, що може зробити нинішня владна команда – це припинити політичні переслідування і зосередитись на об’єднанні українського суспільства у протидії російській агресії, почати займатись відстоюванням інтересів України на міжнародній арені та покращенням рівня життя людей в Україні.

  1. Йосиф Зісельс, колишній політв’язень, Ініціативна група «Першого грудня».
    2. Юрій Щербак, письменник, Надзвичайний і Повноважний Посол України.
    3. Костянтин Сігов, філософ та громадський діяч, керівник Центру європейських гуманітарних досліджень НаУКМА.
    4. Ігор Козловський, релігієзнавець, президент Центру релігієзнавчих досліджень та міжнародних духовних стосунків, учасник ініціативної групи “Першого грудня”, в’язень сумління т.зв.”ДНР”.
    5. Олексій Панич, філософ, перекладач, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу.
    6. Євген Бистрицький, філософ.
    7. Леонід Фінберг, директор Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства НаУКМА, головний редактор видавництва «Дух і Літера».
    8. Сергій Квіт, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», міністр освіти і науки України (2014-2016).
    9. Микола Горбаль, колишній політв’язень, поет.
    10. Генадій Боряк, історик, заступник директора Інституту історії НАНУ.
    11. Тарас Возняк, головний редактор часопису «Ї».
    12. Олена Стяжкіна, історикиня, письменниця.
    13. Мирослав Маринович, колишній політв’язень, учасник Ініціативної групи «Першого грудня».
    14. Сергій Висоцький Рух Опору Капітуляції (РОК)
    15. Андрій Левус РОК
    16. Мирослав Гай РОК
    17. Андрій Павлишин, історик, перекладач, публіцист
    18. Ярослав Яцків, головуючий ІГ «Першого грудня».
    19. Анатолій Подольський, директор Українського центру вивчення історії Голокосту
    20. Ігор Юхновський, академік НАНУ, герой України, учасник Ініціативної групи «Першого грудня»
    21. Сергій Рябченко, професор, чл.-кор. НАН України
  2. Тетяна Хорунжа, головний редактор газети «Форум націй»
    23. Дмитро Дарчук, проєктний менеджер, голова Всеукраїнської асоціації лідерів учнівського самоврядування”Сокіл”
    24. Ярослава Музиченко, журналістка
    25. Олена Роговенко, пенсіонерка, вихователька в днз
    26. Леся Кріпакевич, Фонд святого Володимира, Член Спілки Художників України
    27. Олесь Шевченко, кколишній політв”язень, голова Київського товариства політв’язнів та жертв репресій
    28. Володимир Онучак, підприємець
    29.Нестор Воля, суспільно-політичний блогер
    30.Валентина Саюн, медсестра ,Португалия
    31. Іван Юрченко, дослідник
    32. Чуткова Яніна, косметолог
    33. Олег Шарп, дипломат, політолог, блогер
    34.

 

Дмитро Кулєба, Міністр закордони справ. Для припинення війни на  Донбасі в наступ йде дипломатія – Укрінформ

Про інтерв’ю з нагоди 100 днів на посаді з міністром закордонних справ Дмитром Кулебою ми домовилися заздалегідь, тож, природно, що готуватися до нього я почала завчасно. Проте у ході щоденної «гонки за лідером» виявилося, що запитання до міністра  застарівають мало не в день їхньої появи, бо ситуація змінюється з кліповою швидкістю. І це при тому, що мені відкрита лише видима частина «айсберга».

Власне,  з цього ми й почали нашу розмову, яка, використовуючи дипломатичні кліше, торкнулася «широкого кола актуальних питань». Серед них були останні і майбутні кадрові призначення в МЗС, больові точки ситуації на Донбасі і в Криму,  відносини з Грузією та перспективи досягти порозуміння з Іраном у справі про збиття українського літака,  і чи рятуватиме МЗС українців, якщо вони застрягнуть за кордоном у літній відпустці.

СХВАЛЬНИЙ ВІДГУК ПРЕЗИДЕНТА ВИКЛИКАЮТЬ ПОВІДОМЛЕННЯ НА ДВІ ТЕМИ

– Пане міністр, Президент Зеленський в одному з недавніх інтерв’ю сказав, що він перебуває в океані інформації. А як би ви охарактеризували свій інформаційний потік – океан, море,  Ніагарський водоспад?

– Всесвітній потоп! У ньому зараз перебуває кожна людина, яка хоч трохи стежить за новинами, читає соцмережі і спілкується з іншими людьми.

Окрім того, на мене з усіх боків валиться величезний обсяг професійної інформації.  Щоб у ній не «потонути»,  я структурую процеси в міністерстві таким чином,  щоб до мене надходило лише найважливіша інформація або «вижимка» з неї.

– Чи Президент вас за що-небудь хвалив протягом ваших перших 100 днів на посаді?

– Це, напевно, буде нескромно, але так, хвалив. За гуманітарну допомогу з низки країн, за звільнення громадян, яких ми повернули з Нігерії,  Малайзії,  за інвестиційні проєкти.

Найкращі новини для нього – це  коли ми витягаємо наших співвітчизників з якоїсь скрутної ситуації за кордоном  і коли залучаємо в Україну інвестиції або допомагаємо українському бізнесу на зовнішніх ринках.

Будь-які повідомлення на ці дві теми завжди викликають схвальний відгук Президента.

– У який спосіб цей відгук доходить до вас  – Президент  вам дзвонить чи пише?

– Це буває у найрізноманітніших форматах.

– А складні  ситуації, коли ви не знали, як вчинити, і потребували поради, за цей час траплялися ? Якщо так, то до кого ви зверталися?

–  Коли стаєш міністром, то коло тих, з ким ти можеш порадитися, максимально звужується, тому що всі очікують рішень від тебе.

Але декілька разів у чутливих питаннях я шукав поради Президента і кілька разів спілкувався з ветеранами української дипломатії, які мають величезний досвід і думку яких я поважаю.

– Ваших попередників на посаді міністра серед них не було?

– Ну чому… З попередників я розмовляв з одного питання з Павлом Клімкіним.

– Через карантин ваші міжнародні контакти були переважно віртуальними. Але, наприклад,  із міністром закордонних справ ФРН Гайко Маасом ви мали перемовини і віртуальні, і очні. Чи є  якась принципова різниця між перемовинами онлайн і офлайн?

–  Коли спілкуєшся офлайн, то можна використати короткий час, коли ви сам на сам, без помічників,  щоб перекинутися  парочкою якихось фраз.

Це не обов’язково мають бути якісь дипломатичні таємниці – це можуть бути звичайні людські речі, які  просто допомагають  встановити  особистий контакт і викликати обопільну емпатію.

Оце єдина різниця.

ОНОВЛЕННЯ КЕРІВНОГО СКЛАДУ МЗС ЩЕ НЕ ЗАВЕРШЕНЕ

– Ви на самому початку роботи в міністерстві казали колективу, що хочете змінити підхід дипломатів до роботи, розбудити в них ініціативу. Чи вдалося це зробити?

– Так. Я дуже задоволений результатами змін, які розпочалися в  березні і для яких я просто задав темп і ключові ідеї, але які повністю реалізовані моїми колегами в МЗС. Я їм дуже за це вдячний! І  те, з якою швидкістю нам вдається просуватися, підтверджує, що ці речі давно назріли, просто потрібен був імпульс і правильне формулювання ідей, щоб їх запустити.

Тому в понеділок, 15 червня, я проведу презентацію, де буду розказувати не про те, як ми будемо реформувати МЗС, а про те, які зміни ми вже запровадили.

– Чи вже завершилося оновлення керівного складу МЗС?

– Ні. Наразі вже з моєї ініціативи заступниками міністра стали Еміне Джеппар і Євгеній Єнін. Зараз очікують на погодження  Президентом України ще два кандидати на посади заступників і також буде новий державний секретар МЗС.

– Учора (розмова записувалася 12 червня. – Авт.) було повідомлення про  оголошення ДБР двох підозр вашому заступнику Є. Божку. Як ви оцінюєте цю ситуацію і як її сприйняли у міністерстві?

– Епізод, щодо якого Єгору Божку висунута підозра, не стосується його роботи в Міністерстві закордонних справ – це важливий момент. В МЗС Єгора знають як досвідченого дипломата.

Окрім того, ми живемо в країні, де згідно принципу верховенства права діє презумпція невинуватості.

Тобто людина не є винуватою, поки її провина не доведена.

– Призначення послів, про які раніше  не було заведено говорити до того, як це ставало доконаним фактом,  віднедавна анонсуються. Зокрема, повідомлялося, що  Вадим Пристайко виявив бажання стати послом України у Великій Британії, а керівник Офісу Президента Андрій Єрмак під час поїздки на Хмельниччину повідомив, що через тиждень буде призначений новий посол у  Франції. Це винятки, збій у системі чи нова практика?

– Насправді ще задовго до звільнення Вадима Пристайка  з посади віцепрем’єра я вніс Президентові подання щодо призначення його послом у Великій Британії. Тож ми просто пояснили суспільству, що людина не йде, умовно кажучи, внікуди, а готується до відрядження, бо він кар’єрний досвідчений дипломат. Тому тут анонсування було обумовлено виключно потребою пояснити суспільству, що відбувається.

Щодо зміни посла у Франції, то, наскільки я пам’ятаю,  Андрію Єрмаку раніше на одній із зустрічей з бізнесом поставили таке запитання, і він відповів, що це очікується.

Я не вважаю, що ми обов’язково маємо дотримуватися всієї тієї секретності, яка була раніше. Дипломатія має ставати більш відкритою. Якщо політичне рішення ухвалене, і ми знаємо, що це станеться, то чому б не поінформувати про нього суспільство?

«ЕКОНОМІЗАЦІЯ ДИПЛОМАТІЇ» Є ОДНИМ З ДИСКРЕДИТОВАНИХ ТЕРМІНІВ, АЛЕ МИ ЦЕ ЗМІНИМО

– Ви постійно наголошуєте на важливості економічної дипломатії. Як конкретно ви формулюєте завдання послам у цій сфері?  Свого часу ходили чутки про встановлення планів для послів. Чи планується запровадження якихось економічних  KPI для дипломатів? Хоча посли працюють у різних умовах, іноді ситуація в країні  перебування така, що від них у цьому сенсі мало що залежить.

– За тридцять років незалежності дуже багато слів в українському політичному словнику були дискредитовані. Наприклад, слово «покращення» – ми всі пам’ятаємо хто і в якому контексті його використовував.

У дипломатії одним з дискредитованих є термін «економізація дипломатії». У нас цим займаються 30 років, але результат один і той самий!

Я вважаю, що KPI для послів саме з тих причин, які ви назвали, – питання другорядне.  Тому що може бути загальний KPI «зростання товарообігу між країнами», але оцінити, яка частка у цьому зростанні є заслугою посольства, нереально.

Насправді ключове зовсім інше –  щоб дипломат і бізнесмен розмовляли однією мовою. Щоб коли бізнесмен звертається до дипломата і каже, що потрібно в цій країні отримати, умовно, сертифікат Е130, щоб українська продукція могла вийти на ринок цієї країни, то дипломат має розуміти його з півслова.  Щоб коли у країні Ікс приходив інвестиційний бізнесмен і казав, що я хочу інвестувати в Україну, то дипломат наперед  знав, кому йому дзвонити в Київ, з ким розмовляти і був переконаний у тому, що це не буде дзвінок у безодню.

Тобто першочергове питання – налагодити процеси таким чином, щоб українські компанії бачили, що їхні проблеми із виходом на зовнішні ринки вирішуються, щоб іноземний інвестор був задоволений тим, як держава Україна ставиться до його інвестицій вже з найперших контактів з Україною ще за кордоном, в особі українського дипломата.

– А що вам дає підстави думати, що ця ідея цього разу теж не буде дискредитована і не перетвориться на чергову кампанійщину? Адже раніше, напевно, теж казали так само?

– Саме такого раніше не казали. Але ми живемо у світі, де може бути скомпрометоване будь що!

Я просто знаю, що треба робити, довіряю людям, з якими я це роблю, і ми зробимо все для того, щоб досягнути успіху. Я щиро вірю в те, що ми залишимо для наших наступників міцну дієву  систему, яку вони зроблять ще кращою.

-Угода про продаж китайським компаніям акцій “Мотор Січі”, яка є чутливою для відносин України з США і Китаєм, досі перебуває у підвішеному стані. Чи виникають у наших партнерів питання щодо цього, у тому числі у контексті інвестиційного клімату в Україні?

– “Мотор Січ» не є фактором загального інвестиційного клімату, тому що ситуація навколо неї настільки вузька і специфічна, що всі розуміють, що по ній не можна робити якісь загальні висновки.

“Мотор Січ» опинилася в центрі великої дипломатичної гри. Для України є тільки один інтерес – стратегічний розвиток українського підприємства і українських технологій в Україні.

Рішення розглядається Антимонопольним комітетом, але є різні паралельні процеси. Наприклад, я знаю, що розробляється законопроект  про інвестиції у стратегічні сфери. А у нас тут ідеться про інвестиції у військово-промисловий комплекс.

Але інтерес України саме той, який я назвав.

«МІНСЬК» ЩЕ НЕ ВМЕР, АЛЕ УКРАЇНА ТРИМАЄ ЙОГО НА «АПАРАТІ ШВЛ»

– Попередня влада у розв’язанні конфлікту на Донбасі робила ставку на посилення міжнародного тиску на Росію з метою змусити її піти звідти. На що робить ставку нова команда у цьому сенсі?

– Ми зосереджені на трьох речах. Перша – це наступальна дипломатія. Це означає, що не ми чекаємо, поки Росія щось запропонує або спробує нав’язати, а пропонуємо, ініціюємо, створюємо ситуації, на які вимушена реагувати Росія, а не навпаки.

Ми запропонували проводити засідання ТКГ навіть в умовах пандемії в режимі відеоконференцій, щоб не дозволити використати пандемію для гальмування процесу. Росія, до речі, спробувала це зробити, заблокувавши доступ СММ ОБСЄ на територію окупованого Донбасу, але загальмувати переговорний процес у ТКГ їм не вдалося.

Ми підвищили статус української делегації і ввели до неї нових членів, очікуючи на взаємність з боку Російської Федерації і змушуючи їх такими чином теж демонструвати інтерес  до діалогу і пошуку рішень.

Ми ввели до її складу представників окремих районів Донецької і Луганської областей з числа внутрішньо переміщених осіб, задаючи, по суті, новий стандарт роботи.

Другий елемент – це посилення міжнародного тиску.

З початку моєї каденції в березні ми спільно з німецькими і французькими партнерами відновили «нормандський» діалог на рівні міністрів – до цього він два роки не відбувався.

Окрім того, відбувся візит масштабної делегації до Берліна, де ми поговорили з міністрами оборони, закордонних справ ФРН і зовнішньополітичним радником канцлера Німеччини.

Сьогодні, коли ми з вами розмовляємо, українська делегація перебуває в Парижі.

– А чому ви не там?

– Лише тому, що міністра закордонних справ Франції Жан-Іва Ле Дріана сьогодні немає в Парижі. Якби у нас з моїм французьким візаві співпали графіки, то сенс летіти був би.

З цього приводу, до речі, теж розганяється чергова «зрада». Але я останнім часом схиляюся до думки,  що треба припинити хвилюватися за “зради”, тому що я цим завжди дуже переймався і цілу книжку написав, щоб допомогти людям берегти здоровий глузд. Але, схоже, не всі цього хочуть, бо жити в конспірології веселіше.

Але повернімось  до попереднього запитання.

Третій елемент – це різка активізація просування питання Криму на міжнародній арені. Ми зараз дуже серйозно працюємо над тим, щоб вивести Крим з тіні, тому що забувати про нього  жодним чином не можна!

– На вашу думку, така активізація нашої позиції по Донбасу матиме якісь практичні результати? Адже кроків у відповідь з боку Кремля немає, а є лише істерики. Як в МЗС загалом оцінюють реальні цілі Росії на Донбасі?

– Якщо ми послухаємо офіційні заяви про цілі Росії, то вони полягають у сприянні поверненню окремих районів Донецької та Луганської областей до складу України, але, на умовах, по суті Росії.

Наша ціль – також повернути ці території до складу України, але у жодному разі не на умовах Росії.  І довкола цього, власне, і відбуваються всі маневри.

У дипломатії є три основних методи досягнення мети.

Перший  – це щось активно робити, нав’язуючи свій порядок денний, свої ідеї і змушуючи партнера реагувати.

Другий – це нічого не робити, тоді речі, як правило, помирають самі собою або тебе заганяє партнер, який щось робить.

І третій – імітувати, що ти щось робиш, але насправді нічого не робити.

Я не хочу заглиблюватися в минуле, але зараз наша принципова позиція – використання першого методу: наступальна активна дипломатія, ідеї, ініціативи, пропозиції.

Це, на нашу думку, єдиний спосіб створити таку ситуацію, коли Росія  зрештою буде вимушена йти на конструктив, тому що вона теж діє не в ізоляції, і її аргументи про те,  що Україна є неконструктивною, не прагне врегулювання і порушує «Мінськ» виглядають просто абсурдно не самі по собі, а на тлі того, як ми діємо.

Усі наші партнери це бачать і визнають, що ми реально ініціативні, конструктивні, хочемо шукати рішення, і цим у Росії вибивається з рук аргумент про, умовно кажучи, «погану» Україну.

– Тобто  виходить, що «Мінськ» ще не вмер?

– Я б сказав, «Мінськ» ще не вмер, але Україна тримає його на німецько-французькому апараті штучної вентиляції легень. Вибачте за чорний гумор.

РОСІЙСЬКІ ПАСПОРТИ НА ДОНБАСІ – ЦЕ ФІЛЬКІНА ГРАМОТА

– Коли ви у Берліні анонсували «нормандську» зустріч на рівні міністрів найближчим часом, глава МЗС Росії Сергій Лавров на це ніяк не відреагував.  То вона відбудеться чи ні?

– Ми шукаємо дату і, переконаний, що ми її знайдемо. Я відкритий до спілкування з Сергієм Лавровим. Якщо це допоможе вирішити наші проблеми  і сприятиме деокупації української території, звільненню українських в’язнів, я готовий до взаємодії у будь-якому форматі.

– Тим часом Росія продовжує незаконну паспортизацію окупованого Донбасу і заявляє, що до кінця року може видати українцям Донбасу 600-800 тис. російських паспортів. Як ви бачите вирішення питання з російськими паспортами на Донбасі після навіть гіпотетичних місцевих виборів?

– Російські паспорти в окупованих районах Донецької і Луганської областей – це фількіна грамота. Видаючи ці паспорти, Росія грубо порушує міжнародне право. Тому для нас жодної ваги вони не мають.

Водночас я закликаю дуже вдумливо ставитися до оцінок, які ми даємо людям, які беруть російський паспорт на окупованій  території.

Хтось бере його з ідеологічних міркувань, тому що за Росію «до побєдного конца».

Хтось бере його з міркувань побутової зручності – виїхати, перетнути кордон, якісь виплати отримати. Така людина, до речі, може цілком нормально ставитися до України і хотіти її повернення.

Хтось бере з міркувань безпеки – а раптом не візьмеш російський паспорт, а завтра потрапиш у «чорний список».

Тому давайте не чесати усіх під один гребінець, мовляв, вони там усі однакові.

Ключове тут абсолютно інше – що з точки зору права це абсолютно нікчемні папірці, і практика їх видачі має бути припинена. Тому ми працюємо з міжнародним співтовариством, з нашими партнерами, щоб вони не визнавали ці паспорти і щоб ми спільно тиснули на Росію, аби вона  припинила цю практику.

– За вашим прогнозом,  чи відбудуться восени місцеві вибори на окупованому Донбасі?

– Це залежатиме від того, як розвиватиметься Мінський процес. Але жодних виборів під дулами автоматів не буде.!

– Якщо, припустимо,  Росія за 60 днів до дати виборів виведе свої війська з окупованого Донбасу, чи матимуть вони сенс, зважаючи на шість років російської окупації? Адже ми не встигнемо підготувати громадську думку, пояснити людям свою позицію.

– А ви подивіться на медіапростір на території України – тут можна до чогось підготувати громадську думку?

Це наші громадяни, це наша земля, ми там єдина законна влада. Тому ці території повернуться під наш контроль, ми відновимо там усю вертикаль влади, яка включає не лише право голосувати, але й право бути обраним. Безумовно, що всі воєнні злочинці не матимуть можливості реалізувати себе в новій реальності.

Але якщо підходити до цього шляхом постійного відкладання  – на колись після чогось, то, я  вважаю, що ми тоді нікуди не прийдемо. Адже інформаційна війна – це нескінченно довгий процес, і боротися за думки людей ми будемо ще дуже-дуже довго.

Тобто боротьба за думки людей набагато триваліша, ніж за території.

– Ви заявляли у Берліні про готовність України до широких компромісів щодо Донбасу, окрім права вето ОРДЛО на геополітичний вектор руху України.

– Ні, я казав  про право вето  на будь-які загальнонаціональні рішення.

У нас є чудова реформа децентралізації – дуже європейська, дуже глибинна, яка наділяє широкими повноваженнями громади і  реально повертає владу на місця. В межах цієї реформи децентралізації  це вже набагато більше, ніж Донецьк і Луганськ мали до 2014 року.  Плюс є закон «Про особливості місцевого самоврядування…», де можуть бути запроваджені якісь додаткові елементи з огляду на специфіку регіону, в якому такий тривалий час іде війна.

Але я можу гарантувати на сто відсотків, що навіть без особливого статусу у громадян на цих територіях у складі України буде у тисячу разів більше прав і ресурсів, ніж нині під окупацією Російської Федерації.

-Завершуючи тему Росії, хочу торкнутися і окупованого Криму. Колишня генпрокурорка Криму Наталія Поклонська на початку червня звернулася з листом  до Верховного комісара ООН з прав людини Мішель Бачелет, у якому звинуватила Україну у створенні гуманітарної та екологічної катастрофи в окупованому Росією Криму.  Чи може це звернення мати якісь міжнародні наслідки для України?

– Ні.

-Але міжнародні організації доволі чутливі до гуманітарних питань!

– У міжнародних організаціях працюють дуже гарні фахівці з міжнародного права. Усі вони як «Отче наш…» знають, що повну відповідальність за ситуацію на окупованій території несе держава-окупант і ніхто інший.

Тож пані Поклонська займається своїм піаром, і це її  право, але реального міжнародного значення ці звернення не мають.

ГРУЗІЯ ДЛЯ НАС ДУЖЕ ВАЖЛИВА КРАЇНА І БЛИЗЬКИЙ ДРУГ

– З огляду на останні події навколо ситуації з викликом на консультації посла Грузії і запрошення до МЗС Грузії посла України, складається враження, що ми втрачаємо давнього друга в особі цієї країни. Ви теж казали, що ми переживемо погіршення у наших стосунках…

– Я сказав, що ми переживемо будь-яку кризу в наших стосунках.

– А хто її створив?

– Деякі кризи просто створюються, тому що в кожній країні є своя специфіка. Я вас запевняю: ніщо не здатне зруйнувати українсько-грузинські відносини. Політична напруга спаде, все це забудеться, і ми будемо далі чудово розвивати наші взаємовідносини.

Тому коли я сказав, що ми переживемо, повірте мені, так і буде, хто б як не іронізував. Знову буде сяяти тепле сонце і ми будемо із задоволенням пити грузинські і українські вина і обговорювати  пріоритети нашого партнерства.

– Кажучи,  що ніхто не може зруйнувати українсько-грузинські відносини, можливо, ви недооцінюєте Михаїла Саакашвілі?

– А, може, це ви переоцінюєте Саакашвілі?

– Але грузинська сторона дуже бурхливо реагує на те,  що громадянин України Михаїл Саакашвілі коментує внутрішні справи Грузії.

– Громадянин України Михаїл Саакашвілі навіть не є державним службовцем. Коментуючи справи Грузії, він не представляє позиції Української держави.

– А коли можна очікувати повернення посла Грузії до Києва?

– Повернення посла з консультацій залежить від грузинської сторони, і ми поважатимемо будь-яке їхнє рішення у цьому контексті, тому що Грузія для нас дуже важлива країна і близький друг.

– Згідно з останніми опитуваннями, підтримка вступу в ЄС в Україні  знизилася до 46% проти 64% у грудні минулого року, у НАТО – майже до 42% проти 51%. Водночас зростає антизахідна і, зокрема, антиамериканська риторика, на яку влада фактично не реагує. Як це сприймається нашими партнерами на тлі наших європейських та євроатлантичних прагнень?

– Мене турбує поширення в українському медіапросторі антизахідної риторики – це абсолютно не відповідає інтересам українського народу.

Але жодної антизахідної риторики у виконавчій вертикалі влади або у вертикалі, відповідальній за зовнішню політику, немає. Ми абсолютно переконані в тому, що Україна має надалі рухатися до членства у Європейському союзі і НАТО, і я не бачу жодних навіть натяків  на якісь розвороти чи зміну ставлення до цього курсу.

Не знаю, яка там риторика, але давайте дивитися на справи. Просто у хвилини, коли ми розмовляємо, НАТО визначається щодо статусу партнера розширених можливостей для України. Просто нині триває голосування за процедурою умовчання (дивиться на годинник). Якщо за 14 хвилин жоден член Альянсу не перерве процедуру умовчання, ми отримаємо цей статус. Це буде важливий крок до підвищення взаємосумісності України та НАТО, на який працювали роками багато людей. Нам роками розповідали з різних боків, що цього не буде. Але ось ми у кроці від того, щоб опинитися у переліку шести найближчих партнерів Альянсу у світі.  Я переконаний, що ми вже де-факто такими є, а за лічені хвилини Альянс зафіксує це своїм рішенням.

ДОВКОЛА «ЧОРНИХ СКРИНЬОК» ЗБИТОГО ЛІТАКА МАУ ВІДБУВАЄТЬСЯ ДУЖЕ БАГАТО ІГОР

– Іран днями заявив про готовність прибути на переговори до України у справі про збиття літака  МАУ в будь-який момент найближчим часом. Чи вже визначено дату цих переговорів?

– Я з повагою ставлюся до Ірану як важкого переговорника. Справа зі збитим літаком надзвичайно чутлива, тому що йдеться про почуття сімей загиблих. Тому ми намагаємося діяти максимально коректно і закликаємо наших іранських партнерів робити те саме.

Для України у цій справі  принциповими є три моменти. Перший – встановлення об’єктивної причини того, що сталося на основі комплексного аналізу всієї інформації, і для цього нам потрібні «чорні скриньки». Без їх дешифрування  встановлення повноцінної картини не буде повністю легітимним.

Другий момент – це компенсації для родин усіх загиблих і авіакомпанії. Це цілий блок питань.

І третє –  це притягнення винних до відповідальності.

Це ті три цілі, які ми переслідуємо і щодо яких ми говоримо з Іраном.

А стосовно того, коли і хто до кого приїде… Ще у березні, коли  я став міністром, Іран заявляв про готовність зустрітися найближчим часом. Але менше з тим. Ми сподіваємося,  що час між заявами Ірану про готовність зустрітися і реалізацією цієї готовності буде максимально скорочений.

Щодо  «чорних скриньок», то довкола них відбувається  багато ігор. Але я переконаний, що все врешті-решт відбудеться в рамках міжнародних процедур з повним дотриманням усіх правил.

Для нас категорично важлива повна легітимність  цього процесу.

Розшифровка “чорних сриньок” вимагає спеціального устаткування, якого наразі в Україні немає. Україна ще кілька місяців тому досягла домовленостей з Францією щодо розшифровки бортових самописців там.

Під час засідань Ради ІКАО представники Ірану дійсно говорять про свою готовність передати чорні скриньки для розшифровки у Францію. Ми сподіваємось, що це не є пустими словами. Проте на шляху до Франції ми маємо побачити їх в Україні.

– Насамкінець давайте про літні теми – зараз відкриваються кордони, поступово відновлюється авіасполучення з різним країнами. Водночас ви не радили українцям цього літа їхати відпочивати за кордон. А глава МЗС Німеччини був більш категоричний і заявив, що Німеччина не евакуюватиме своїх відпочивальників у разі зараження їх коронавірусом під час відпустки за кордоном. Якою буде політика МЗС  України у подібній ситуації?

– Завдання МЗС завжди полягало у двох речах – сприяти свободі руху громадян і захищати їхні права за кордоном.

Тож МЗС жодним чином не стоятиме на шляху українських громадян, які хочуть кудись поїхати. Але все, що у моїх силах, – це нагадати їм, що наразі будь-яка подорож – це наражання себе на небезпеку.

Тож подорожуйте, якщо хочете, але завжди пам’ятайте, що світ досі небезпечний!Надія Юрченко, Київ.

 

Епоха (без)системних змін: Яку Україну ми будуємо? Конспект дискусії12 червня 2020, 15:00 ЛБ

 

Від інавгурації Володимира Зеленського минуло трохи більше року. Якби вибори відбулися зараз, за нинішнього президента проголосували би 39,3 % українців. А якби результати першого туру збереглися – Петро Порошенко та Володимир Зеленський – за другого проголосували би 75 %. Яким став рік діяльності, що стартував зі щоденних гегів: від «думай-те» до «стадіон, так стадіон»?

Дискусійний ПЕН-клуб запросив гостей подискутувати про стратегію, системність та зміни – або їхню відсутність. Модерувала зустріч письменниця, видавчиня, партнерка видавництва Yakaboo Publishing Оксана Форостина.

Оксана Форостина: Нещодавно Соціологічна група «Рейтинг» проводила дослідження й запитували в українців, якого з українських президентів вважають найкращим. Найкращим виявився Леонід Кучма (20%). Сумні та скромні результати показав Віктор Ющенко (6%). На другому місці Володимир Зеленський, далі – Леонід Кравчук, з невеликим відривом від нього – Петро Порошенко (12%). Віктор Янукович набрав 9%. Як часто буває в таких дослідженнях, 24% українців не змогли визначитися з відповіддю.

Євген Головаха, доктор філософських наук, соціолог, заступник директора Інституту соціології НАНУ: Перемога тут умовна, тому що 20% – це насправді небагато, не так сильно відрізняється від 9% Януковича. Зрештою, перемогли ті 24%, які не визначилися. Чому Кучма? Були конкретні результати його діяльності, а погане забувається. Насамперед, він залишив країну на суттєвому економічному підйомі. На відміну від Януковича, він після Майдану не застосував військових, хоча на нього тиснули висуванці на чолі з Януковичем.

Коли була перша атака Путіна в бік України у 2003 році з ідеєю побудови великої греблі, Кучма рішуче висунув Збройні сили України проти екскаваторів і кранів – і Путін перелякався. Найголовніше, що 90% на Донбасі та понад 60% в Криму підтримували українські зазіхання на свою землю. Кучма зміг консолідувати всю Україну. З такими результатами він і зміг стати першим.

Дивний результат Ющенка, він нічого особливо поганого не зробив. Але думаю, що тут ефект втрати великого ентузіазму та великих сподівань після Помаранчевої революції. Він утратив усе, що могло стати трампліном до суттєвих змін.

Оксана Форостина: Я поставила це запитання, тому що хочеться зрозуміти, що це говорить про нас як про суспільство. Чи можемо ми казати, що ми досі будуємо Україну Кучми?

Євген Головаха: Так, думаю, ми ще досі не відмовилися від концепції Кучми. У громадській думці ностальгія за його багатовекторністю.

Ірина Соловей, стратегиня з розвитку спільнот та президентка громадської організації «Ґараж Ґенґ», співзасновниця платформи соціальних інновацій «Велика Ідея», консультантка зі стратегії для програми міського розвитку «Код Міста»: Нинішній президент займає позицію, де він ніби працює в інтересах людей, але водночас був момент, коли він покликав усіх олігархів і попросив про допомогу, спираючись на те, що заклав іще Кучма. Проте, після глобальної фінансової кризи 2008 року в Україні почалася нова хвиля, що більше спирається на низові сили, орієнтується на самоорганізованість громад. Я читала, що тема децентралізації пропрацьовувалася ще з часів Кучми, а набула обрисів ближче до 2014 року. Тоді громадяни почали усвідомлювати себе суб’єктами: спершу діяли через суспільні й культурні ініціативи, а потім це дійшло й до органів місцевого самоврядування.

Євген Бистрицький, доктор філософських наук, у минулому – виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження»: Кучма зробив важливу річ. Він першим заявив, що найбільш ґрунтовні засади легітимізації президентської влади та влади в Україні – це Україна та українська ідея. Недарма він видав книжку «Україна – не Росія». Він підготував платформу для Ющенка, проукраїнського президента. Кучма підтвердив Україну як серйозну політичну одиницю. Він був налаштований на технократичні рішення, казав: «Нехай учені скажуть мені, що робити, – і ми це зробимо». Звісно, ніхто президенту не може сказати, що робити. Він мусить сам виробляти стратегічну лінію.

Ірина Соловей: Мені неблизька думка, що президент має приймати всі рішення. Можливо, це було релевантно раніше, але зараз це змінюється. Президент має опрацьовувати різні сфери в суспільстві для вироблення ідей, що будуть конкурувати між собою. Конкуренція застраховує нас від помилок. Як Ющенко, так і Порошенко потрапили під атаку саме через брак багатовекторності. Можливо, Зеленський залишає свою багатовекторність, щоби зберегти свої медійні рейтинги.

Ми отримали урок після 2005 року, коли люди подумали, що достатньо обрати хорошого президента, який усе зробить. У 2015 ми вже почали моніторити й контролювати.

Євген Бистрицький: Такий підхід у політичній літературі зараз називають підходом Меркель. Вона вміє збирати команди, вислухувати – не самостійно приймати рішення, а створювати умови для обговорення.

Оксана Форостина: Кучма є творцем моделі, що називається «олігархічний консенсус». Ми говоримо про його епоху як про епоху стабільності. Можливо, ця стабільність була частково через цю модель. Водночас, риторика майже всіх президентів після нього базувалася на антиолігархічних ресентиментах. Чи є конфлікт між риторикою та між реальними результатами? Якими були ваші особисті очікування від Володимира Зеленського?

Євген Головаха: Українці очікували від Зеленського, щоби президент був безкорисливим та не мав зиску з президентства. Певна частина вже розчарувалася, але залишилися люди, які ще сподіваються. Це збігалося й із моїми очікуваннями, тому що набридло – наше покоління вже не здатне нічого змінити, хотілося побачити нове.

Ярослав Грицак, доктор історичних наук, професор Українського Католицького Університету: Я над собою добре посміявся, коли побачив перемогу Зеленського, бо я завжди був за зміну поколінь. Але ця зміна мене розсмішила, тому що Зеленський – комік. Мені не було страшно, радше зубний біль чи нудота через те, що це треба витримати чотири роки.

Я не думаю, що Зеленський здасть Україну Росії, як вважає багато галичан, я не бачу проросійськості в ньому. Єдине, що було страшно – зупинка реформ, тому що він із популізму робитиме те, що подобається людям. Тут я позитивно розчарувався – йому вдається робити багато. Проте, я боюся, що реформи закінчуються, а система повертається, зокрема в тому, що робиться з Міністерством внутрішніх справ.

Кучма – єдиний президент, який відбув два терміни. У часи змін люди завжди сумуватимуть за стабільністю. Позитив Кучми був у тому, що він протягом першого року робив реформи, і вони вистрілили наприкінці 1990-х років, й 10 років після того ми мали економічне зростання. Ця стабільність витворила новий середній клас, що мав прийти до влади.

Мій страх навіть не в тому, що Зеленський нефаховий – це світове явище. Політика завжди приймає ефектних людей, і в деяких випадках вони намагаються зламати систему, але в них не виходить, тому що є міцна система інституцій.

Я переживаю, що в Україні немає міцних інституцій. Зараз багато людей відмовляється від міністерських посад – коли востаннє так було? Для мене це ознака інституційної кризи.

Євген Бистрицький: Ми обирали віртуальну постать, яка будувала свій імідж на емоціях: вона не спілкувалася, не виступала з промовами, не проговорювала стратегію. Ми з колегами створили виборчу раду України, куди ввійшли багато експертів та академіків, намагалися витягти кандидатів у президенти на дискусію з експертним середовищем. П’ятеро кандидатів нам пообіцяли, але потім відмовлялися. Я не вірив, що люди можуть обрати людину, яка мовчить.

Чому обрали? Деякі вважають, що через популістичні висловлювання. У Порошенка був підірваний імідж із корупційними скандалами та непослідовністю щодо антикорупції. Але найголовніше – рейтинг Порошенка зруйнували очікування після Майдану. А в теперішньому суспільстві я не бачу драйву та стратегії.

Зеленський із командою оголосили себе слугами народу, вони не лідери, а слуги. Лідер – це необов’язково авторитарний керівник, лідер пропонує стратегію. Ця влада не залучає середній клас, а саме через нього втягується все суспільство. Опортунізм є великою слабкістю влади. Коли Зеленський тільки прийшов, його першим крокам довіряли. Але щойно він почав виконувати дрібні доручення, стало смішно. Він слабкий у лідерстві.

У нас мала би бути нормальна опозиція – не проросійська. Я називаю їх національними демократами, і їм потрібно об’єднатися. Така опозиція задавала би певну лінію ідентичності. Без такої опозиції не буде інституцій.

Ірина Соловей: Мені важливо мати тверезе розуміння ситуації. А коли іншим даєш трохи надії, ти сам цим заражаєшся. У нас реформи почали зупинятися ще у 2015 році. З 2016 року потрібно було вчитися працювати з комплексністю викликів. Зараз ці виклики очевидні: війна, COVID-19, економічна криза. У мене було розуміння: хто би не прийшли до влади – нічого вони зробити не зможуть, тому що весь світ чекав на економічну кризу, хоча не було зрозуміло, що її здетонує.

Громадяни стають середнім класом – не за рівнем доходу, а за тим, що формують порядок денний у країні. Люди змінюють свої пріоритети. Раніше шукали безпеку в роботі, а зараз шукають навички, що забезпечать безпеку між роботами. Громадяни тепер не звужують свою ідентичність до ролі виборців.

Останнім часом усе рухається до інноваційності. Інноваційність – це продукування ідей. Але окрім інноваційності має бути ресурсність. Я для себе розумію роботу різних гілок влади в унормуванні. Унормовування між іннноваційністю та ресурсністю. Я не очікувала від влади конструктивності, але боялася шкоди.

У суспільстві був запит на нові обличчя. Також був запит на антикорупційність. Тут не варто плекати надії – видно, скільки колег Зеленського прийшли в різні структури. Але в його кампанії було багато наративу про мир – і на це суспільство ще сподівається. Порошенко пропонував сценарій і жорстко дотримувався його. Перед вибором Зеленського було відчуття сильного громадянського суспільства. Драйв після Майдану зберігається, просто ми сумніваємося в силах витримати ту планку.

Для продовження реформ громадські організації мають навчитися працювати з аналітичними центрами. Хороші рішення мають відштовхуватися не від настроїв, а від потреб. Також у нас інертні медіа. У нас більше медіа, що мають конкретного власника з порядком денним, ніж сильних і незалежних медіа.

Ярослав Грицак: У мене немає відчуття, що в нас сильне громадянське суспільство. Коли я кажу про слабкість інституцій, маю на увазі не тільки державу, але і слабкість громадянського суспільства. Воно мало би контролювати владу, визначати порядок денний і бути силою тиску. Умовним чинником змін є зарубіжжя, що диктує, що робити. Не стало радикально гірше. Ми вже звикли до стану «ніяк».

Головне запитання – чому середній клас не виконує свою роль? Він стався в Україні, і він активний. Але сам факт присутності не змінює політику в Україні. Коли до влади приходять популісти, щось із середнім класом стається. У нас виходить добре робити горизонтальні акції: солідарність, флешмоб, волонтерство – але ці акції не перетворюються на вертикальні. Поки цього не станеться, я не бачу в Україні можливості змін.

За останні роки в Україні нарешті набралася критична маса реформаторів. Не тих, які вміють говорити, а тих, які вже були у владі. В 1990-х роках такої команди не було. Критичне питання: чи є якась політична платформа, що зможе їх привести до влади?

Ірина Соловей: Ми маємо навчитися розпізнавати, де доречний горизонтальний підхід, а де – вертикальний, а також обмежуватися не процесом, а бути результатоорієнтованими.

Євген Головаха: Я й зараз налаштований доволі оптимістично. Я не можу назвати ситуацію негативною принаймні тому, що вперше за історію України після року здійснення повноважень президента виборці знову обрали би його. Як людина, що репрезентує громадську думку, я маю бути на боці виборців.

Немає країн із таким ВВП на душу населення, де було би все нормально. 20 років тому була цифра: якщо ВВП нижче восьми тисяч доларів на рік, ця країна приречена. Порошенка боялися, Зеленського не бояться. «Армія, мова віра» – це жорсткі гасла. Добробут і дороги – от із чого треба починати.

Ірина Соловей: У Білорусі он ідеально чисто.

Ярослав Грицак: Ідеально чисті вулиці були в Німеччині за Гітлера. Жартую. З чого потрібно починати, щоби було ВВП 10 тисяч? Потрібно, щоби зайшли інвестиції. Для цього необхідна захищена приватна власність. Для цього потрібні справедливі суди, Міністерство внутрішніх справ, що може захищати приватну власність. Якщо завтра почнеться ситуація, як у Броварах, куди ви дзвонитимете, щоби вас захистили?

Проблема в тому, що ми не виконали домашнє завдання в критичних точках. Критичні точки – це політичні реформи, які не може зробити громадянське суспільство. Я не вірю, що Зеленський це зробить, не бачу кроків.

Ірина Соловей: Для такого рівня ВВП нам одних інвестицій недостатньо. Для того, щоби вони були залучені продуктивно, необхідна освіта. Бізнес росте не завдяки грошам, а завдяки правильному поглинанню цих грошей. Суспільству потрібні суди та освіта – безпека та розвиток.

Євген Бистрицький: У нас влада рухається за синусоїдою: від жорсткого вимагання, до легкого «попускання».

Оксана Форостина: Сприйняття не залежне від економічного рівня. У 2018 році була риторика про зубожіння. Але я подивилася витрати українців на відпочинок, зокрема за кордоном, і вони перевищують навіть показники 2013 року. Як сьогоднішні виклики вплинуть на можливості для майбутніх реформаторів?

Ярослав Грицак: Пів року – це великий термін сьогодні, особливо в умовах коронавірусу. Я навіть більше боюся не економічної кризи, а вірусу, тому що тут не про економічний добробут, а про фізичне виживання.

Раніше був механізм завищених очікувань, дуже позитивний насправді. Коли починається планування на далеке майбутнє, можна говорити про серйозні реформи. Але цього механізму зараз не буде. Люди житимуть у режимі реального виживання. Я не чекаю великих змін. В українському суспільстві завжди буде дві речі: бажання стабільності та бажання змін. Україна могла почати зміни цілого регіону у 2004 та 2014 роках – але ми це втратили. Можливо, скоро вони почнуться, але не в Україні, а, скажімо, у Польщі. Зараз важливо побачити цю точку змін, що може стати нашою опорою.

Оксана Форостина: У нас достатньо аналітичних центрів, інституцій громадянського суспільства, що спроможні формулювати стратегічний напрям України, але вони не можуть бути повноцінно почутими. У нас є дистанція між людьми, які бажають змін і їхніми розмовами, та тим, що вони хочуть чути. Як подолати девальвацію моральних авторитетів?

Євген Бистрицький: Громадянське суспільство живе та стає інституцією там, де влада його потребує. Зараз громадянське суспільство атомізоване. Світ стає багатоцентричним. Моральність і лідерство об’єднані, де визначена ідентичність суспільства.

Поки влада не зрозуміє нашу ідентичність, не буде авторитетного лідера. Лідерів громадської думки створюють медіа. У нас є моральні авторитети, але вони люблять говорити, як ми мусимо жити. На мою думку, це важливо, але цього недостатньо – потрібно показувати шлях.

Ірина Соловей: Як людина, що представляє громадянське суспільство, я не відчуваю, що мою суб’єктність визначає потреба влади. Лідер, якого я сьогодні хотіла би визнавати, має потребувати своєї держави. Сьогоднішній лідер повинен уміти рефлексувати себе. Це має бути реаліст, який вимагає неможливого. У нас безпека життя у такому пріоритеті, що права людей можуть бути сильно звужені. Для того, щоби взаємодіяти з іншими потрібно усвідомлювати свою суб’єктність.

Є приклад Павла Казаріна, який генерує рефлексивні тексти.

У медіа з’являється рефлексивність. Коли ми бачимо багато копіпасту в соціальних мережах, ми обмежуємося лонгрідами. Під час Майдану медіа показували вогонь, силу і протистояння на Банковій, хоча технології дозволяли показати, що водночас багато людей стояли на Майдані, і там зовсім інша атмосфера. Медіа важко відучитися від пошуку трагедій. Це ще застарілі лекала, коли в медіа потрапляли тільки герої або жертви.

Оксана Форостина: Ми любимо себе хвалити, що в нас є мобільність, ми вміємо горизонтально організовуватися. Але підсумки останніх шести років – поразка третього сектору, тому що він постійно впирається у скляну стелю. Ніхто з умовних лідерів не став представником вищого прошарку політичного класу. Олексій Гончарук побув прем’єром з обмеженими повноваженнями, Макса Нефьодова нещодавно звільнили – ці лідери прийшли з Майдану, але вперлися в певний рівень. А на найвищому прошарку залишаються персонажі, які були ще за Кучми.

Ірина Соловей: Ми недостатньо робимо ставку на компетентний підхід, тобто розуміння потреб людей, із якими хочемо співпрацювати, щоб уможливлювати системні зміни. Коли люди з громадської організації приходять на позицію депутата, вони продовжують сприймати себе як громадського діяча. Вони думають, що можуть робити те саме, тільки з мандатом. Коли ти йдеш у політику, ти маєш займатися формуванням і адвокатуванням політики.

Громадські діячі не закликають іти в мери міст або в міську владу, хоча там також є можливості. Жінки можуть ставати мерками й організовувати громаду навколо гендерних викликів.

Євген Головаха: Ми проводимо майже 30 років моніторинг нашого суспільства. Люди стають здоровішими – це важливо в контексті людського капіталу. Рівень освіти населення зростає. Люди стають щасливішими, ніж були в 1990-ті та 2000-ні роки. Щороку зростає людський капітал, щоби здійснити зміни, яких Україна потребує. Я вірю, що ми досягнемо критичної маси – і тоді підуть кардинальні зміни.

Евгений Головаха: “Украинцы впервые осознали, что дружба с Россией – это путь к унижению”

Євген Бистрицький: Зараз влада чутлива до громадської думки. Хочеться вірити, що громадянське суспільство відчує це та буде серйозніше братися за конструктивну критику.

Ярослав Грицак: Коли Клайва Степлза Льюїса в 1948 році запитали, як пережити загрозу атомної війни, він сказав: «Наше життя однаково закінчиться великою поразкою». Наша найбільша надія – коли смерть прийде, займатися чимось суттєвим.Марія Бліндюк, Журналістка

 

1 Бал2 Бали3 Бали4 Бали5 Балів (Немає рейтингу)
Loading...
Переглядів: 208

Залишити відгук

adminarmyua@ukr.net | © 2014-2020 ARMYUA
Повне (часткове) використання матеріалів дозволяється за умови наявності прямого гіперпосилання на адресу матеріалу на сайті armyua.com.ua