Головна » Експертна думка » Параметризація заклику в лінгвістичній експертизі

Параметризація заклику в лінгвістичній експертизі

Заклик – це категорія лінгвістичної прагматики і водночас юридизований мовленнєвий жанр. Реалізація заклику за певних комунікативних умов розцінюється як дія, яка передбачає кримінальну відповідальність. Юридизація цього лінгвістичного поняття і стрімке зростання кількості пов’язаних із цією категорією кримінальних справ висувають нагальну потребу наповнити поняття «заклик», яке використовується правниками, власне лінгвістичним змістом для потреб лінгвоекспертного аналізу.

З категорією заклику пов’язаний цілий ряд судових справ, які мають давати юридичну оцінку відповідним мовленнєвим діям. Згідно з чинним законодавством протиправними є заклики до насильницького повалення конституційного устрою; до зміни територіальних меж держави; до вчинення терористичних актів; до сприяння тероризму; до насильства й жорстокості; до посягання на права і свободи людини та інші. Разом з іншими справами, пов’язаними з виявами мовленнєвої агресії (пропаганда війни, расової нетерпимості, розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі тощо) ці справи можна об’єднати під спільною назвою справи про словесний екстремізм. Ряд статей Кримінального кодексу України кваліфікують відповідні мовленнєві дії як кримінальні злочини. Проте поняття «заклик», так само, як і поняття «пропаганда» та «розпалювання ворожнечі», які для юридичної лінгвістики є концептуальними, ще не отримало достатньо повного теоретичного висвітлення, на яке могла б упевнено спиратися лінгвістична експертиза.

Динаміка звернень з відповідними запитами до Українського бюро лінгвістичних експертиз показує стрімке зростання: якщо за період 2006 – 2013 роки у Бюро було проведено лише 1 лінгвістичну експертизу, пов’язану з закликами до сепаратизму, то за період 2014 – перша половина 2017 року кількість звернень із відповідними запитами обчислюється десятками. Словесний екстремізм стає дедалі помітнішим складником інформаційного контенту в Україні. Не претендуючи на широке статистичне узагальнення, а спираючись лише на експертну практику Бюро, зауважимо, що об’єктом лінгвістичного аналізу в справах про словесний екстремізм ставали тексти, які представляють виключно російськомовний інформаційний контент.

Якими ж є ознаки словесного екстремізму? Практика лінгвістичних експертиз дозволяє окреслити коло завдань такого дослідження й запропонувати базові методологічні підходи до їхнього розв’язання.

Лінгвопрагматичним стрижнем заклику є певний комунікативний намір мовця. Тому теоретичним підґрунтям лінгвістичної експертизи у справах про словесний екстремізм є теорія мовленнєвих актів. Автори цієї теорії Джон Остін і Джон Серль систематизували уявлення про те, як можна вчиняти різнопланові дії за допомогою слова1. У цій теорії мовлення розглядається як сукупність цілеспрямованих мовленнєвих дій, завдяки яким люди впливають на поведінку інших людей, скеровують їхні думки та емоції.

Попри позірну несхожість різних типів лінгвістичних експертиз, завдання кожного такого дослідження може бути зведене, по-перше, до встановлення прагматичного змісту тієї чи іншої мовленнєвої дії, по-друге, до співвіднесення цього прагматичного змісту з диспозицією юридичної норми. Для виявлення комплексу чинників соціального контексту, релевантних для виявлення прагматичного змісту мовленнєвої дії у справах про словесний екстремізм, лінгвістична експертиза традиційно використовує методи дискурсивного аналізу.

У прагмалінгвістиці заклик розглядається як мовленнєвий акт, звернений до адресата з метою спонукати його до виконання певних дій, які осмислюються як важлива частина суспільно значущої діяльності й сприяють досягненню певних ідеалів. При цьому і мовець, і адресат осмислюються як політичні суб’єкти, а сам мовленнєвий акт – як частина суспільно-політичної комунікації2.

З лінгвістичного погляду діагностика заклику вимагає відповіді на ряд ключових питань: чи є висловлення частиною суспільно-політичної комунікації? чи належать висловлення до імперативних мовленнєвих жанрів? яким є пропозиційний зміст імператива? яким чином цей пропозиційний зміст співвідноситься з диспозицією юридичного припису? чи мисляться дії, до яких спонукає автор, як суспільно значущі, як такі, що реалізують певні суспільні ціннісні установки й моральні принципи? чи мислиться адресат повідомлення потенційним виконавцем цих дій? та інші. Серед важливих ознак класичного заклику є оприлюднення відповідної інформації: донесення до адресата через медійні засоби, шляхом розповсюдження листівок чи публічного виголошення на мітингах або зборах. У справах про словесний екстремізм лінгвістичний аналіз розгортається в кількох напрямах, тому в структурі висновку лінгвістичної експертизи доцільно виділяти відповідні композиційні складники.

І. Ситуація використання і загальний дискурсивний контекст є найвиразнішими лінгвопрагматичними ознаками заклику порівняно з іншими типами імперативних висловлень. Основною сферою заклику є політичне спілкування. Тому лінгвістична діагностика заклику починається з дискурсивного аналізу наданого для дослідження текстового матеріалу: лінгвістичного обґрунтування вимагає його належність або неналежність до політичного дискурсу.

ІІ. Граматичне оформлення заклику. Заклик належить до імперативних мовленнєвих актів. Ступінь «категоричності» заклику, ступінь інтенсивності вияву його модального компонента, характер відносин між автором і його адресатом, конкретні способи мовленнєвого втілення та інші диференційні ознаки, за якими розрізняються типи імперативних висловлень, для закликів можуть бути принципово відмінними. Зробити вірогідний висновок щодо наявності мовленнєвого акту заклику лише за формальними ознаками можна далеко не завжди, а лише тоді, коли мова йде про експліцитні його форми – які представлені на рівні поверхневої змістової структури тексту. Втім заклики, як і інші мовленнєві акти можуть мати як пряму, так і непряму форму вираження. Саме непрямі способи представлення тієї чи іншої інформації, зокрема й непрямі заклики, найчастіше стають об’єктом дослідження в лінгвістичній експертизі. Для оприявлення імпліцитних змістових прошарків і прагматичного змісту повідомлення в цілому й вимагає також застосування всього спектру прийомів і методів дискурсивного аналізу.

ІІІ. Семантичний аналіз мовленнєвого акту – з’ясування змісту заклику. Змістом заклику в лінгвістичній експертизі вважають опис тих дій, які за задумом автора заклику мав би здійснити його адресат. Мовленнєвий акт заклику передбачає, що саме адресат повідомлення є виконавцем відповідної дії. Дуже часто ці дії не належать до пропозиційної частини висловлення, не називаються прямо, а імплікуються в підтекстових змістових прошарках повідомлення, тому встановлення змісту заклику вимагає залучення широкого спектру прийомів лінгвістичної прагматики. Важливим завданням лінгвістичної експертизи у справах про словесний екстремізм є співвіднесення змісту виявлених у тексті закликів з диспозицією відповідної юридичної норми, наприклад, з певною статтею Кримінального кодексу:

(ст. 109, ч. 2): Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до таких дій; (ст. 110, ч. 1): Умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України … а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій; (ст. 258-2, ч. 1): Публічні заклики до вчинення терористичного акту; (ст. 295): Публічні заклики до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького виселення громадян, що загрожують громадському порядку; (ст. 436): публічні заклики до агресивної війни або до розв’язування воєнного конфлікту; (ст.442) публічні заклики до геноциду тощо.

ІV. Змістові імплікації та прагматичний зміст повідомлення. Семантична структура повідомлення є складною і багатошаровою. Експліцитною частиною змісту є пропозиція висловлення (у якій окремі змістові сегменти також розрізняються за ступенем експліцитності), а імпліцитних прошарків досить багато. До них відносять пресупозиції, семантичні наслідки, змістові імплікації та імплікатури тощо. Експліцитну частину змісту повідомлення нерідко порівнюють з верхівкою змістового айсберга, більша частина якого ховається під водою. Якщо при лінгвістичній діагностиці складу мовленнєвого правопорушення оперувати лише тими елементами, які представлені на рівні поверхневої змістової структури тексту, не враховуючи імпліцитну частину змісту, то більша частина семантики повідомлення може випадати зі сфери аналізу. Тому важливим завданням лінгвістичної експертизи, зокрема, й у справах про словесний екстремізм є лінгвістичне оприявлення тих комунікативних складників заклику, які представлена не на рівні поверхневої структури тексту, а в його глибинних, підтекстових прошарках. Існує ряд досліджень мовних засобів непрямого впливу у сфері публічної комунікації, які орієнтовані на виявлення прихованих механізмів влади, домінування, контролю. Ці праці є важливим теоретичним підґрунтям для виконання лінгвістичних експертиз у справах про словесний екстремізм. Саме непрямі форми представлення інформації є визначальною ознакою маніпулятивного мовленнєвого впливу на свідомість і, до того ж, нерідко пов’язані з бажанням уникнути відповідальності за здійснення карних вчинків.

Лінгвістичне діагностування заклику до протиправних дій (як і пропаганди таких дій, розпалювання ворожнечі) являє собою комплексну багатоаспектну задачу, яка так чи інакше спирається практично на всі напрямки лінгвістичної теорії, але насамперед – на лінгвістичну семантику, лінгвістичну прагматику (зокрема, на теорію мовленнєвих актів) та на теорію прихованого мовленнєвого впливу на свідомість.

Лінгвістична параметризація мовленнєвого жанру «заклик», так само, як і мовленнєвих дій, які кваліфікуються як «пропаганда» й «розпалювання ворожнечі», та методика їхньої лінгвістичної діагностики в публічних текстах можуть стати важливим теоретичним підґрунтям не лише для лінгвоекспертології, а й для розробки програм контентних досліджень, спрямованих на фіксацію проявів словесного екстремізму в сфері публічної комунікації, на виявлення соціальних передумов таких мовленнєвих дій і на прогнозування їхніх потенційних наслідків.

Ажнюк Л.В.,

канд.філол.наук, с.н.с., Інститут мовознавства імені О.О.Потебні НАН України,

Українське бюро лінгвістичних експертиз

1 Остин Дж. Л. Слово как действие // Новое в зарубежной лингвистике. – Вып 17. Теория речевых актов. – М., 1986. – С. 22 – 130; Серль Дж. Р. Что такое речевой акт? // Новое в зарубежной лингвистике. – Вып 17. Теория речевых актов. – М., 1986. – С. 151 – 169; Серль Дж. Р. Классификация иллокутивных актов // Новое в зарубежной лингвистике. – Вып 17. Теория речевых актов. – М., 1986. – С. 170 – 194; Серль Дж. Р. Косвенные речевые акты // Новое в зарубежной лингвистике. – Вып 17. Теория речевых актов. – М., 1986. – С. 195 – 222.

2 Баранов А. Н. Лингвистическая експертиза текста. Теоретические основания и практика. – М., 2009. – С. 420.

Джерело: http://mil.univ.kiev.ua/files/230_575144259.pdf

1 Бал2 Бали3 Бали4 Бали5 Балів (Голосів: 2 Рейтинг: 5,00 out of 5)
Loading...
Переглядів: 713

Залишити відгук

adminarmyua@ukr.net | © 2014-2020 ARMYUA
Повне (часткове) використання матеріалів дозволяється за умови наявності прямого гіперпосилання на адресу матеріалу на сайті armyua.com.ua