Головна » Слава Героям » Прощавай, борт «три сімки»!..

Прощавай, борт «три сімки»!..

1sg

Здавалося, це було лише учора. Могутній військово-транспортний Іл-76 плавно торкнувся злітної смуги Луцького військового аеродрому. Крилатий велетень неквапливо прокотився і завмер на рульовій доріжці летовища. Це було наприкінці травня, коли борт 76777 брав участь у забезпеченні проведення фінальної стадії льотно-методичного збору із екіпажами бомбардувальної авіації, що відбувалися на Волині.

Для мешканців Луцька ця подія була надзвичайною, адже за багато років уперше військове летовище приймало справжні бойові літаки. І декілька днів поспіль гул авіаційних двигунів слугував лучанам замість будильника.

У столиці Волині досить багато справжніх фанатів авіації. Зокрема, Організація волинських авіалюбителів «ОВАЛ», представники якої одними з останніх побували на борту літака в гостях у екіпажу збитого терористами над Луганськом в ніч із 13 на 14 червня борту 76777.

Спогади члена «ОВАЛ»  Іллі Сметаніна:

– Останні шість років польоти на Луцькому військовому аеродромі – велика рідкість. І тому, коли я дізнався, що до Луцька на навчання прилетять бойові літаки, і буде три дні інтенсивних польотів, радості моїй не було меж.

Це була субота, 17-го травня. Ми запізнились і бачили посадку лише крайнього військово-транспортного літака Іл-76МД з бортовим номером 76777. Він доставив технічний персонал та обладнання.

Неможливо передати враження, коли 200-тонна махина розміром з половину футбольного поля пролітає у тебе над головою на висоті другого поверху. Мій друг і колега Артур Андрєєв відзняв унікальні відеокадри прибуття цього гіганта на наш аеродром. У момент посадки «Іла» почалася сильна злива, ми промокли до нитки. Втім, забруднені з ніг до голови, йшли вулицями міста з сяючими від майже дитячої радості посмішками.

Через негоду три дні польотів не було. Нарешті в середу, 21-го травня, о 7 ранку тишу над містом розірвало ревіння авіаційних двигунів. Упродовж декількох годин ми з цікавістю спостерігали за польотами фронтових бомбардувальників Су-24М та навчально-бойових літаків Л-39 «Альбатрос», брали інтерв’ю у льотчиків і технічного персоналу. На іншому кінці льотного поля височіла громада Іл-76МД. Ми й не очікували, що незабаром зможемо побувати на його борту. Після польотів екскурсію до цього повітряного гіганта влаштував старший борттехнік екіпажу літака старший лейтенант Олександр Козолій.

По трапу піднялися у вантажний відсік. Потім пройшли в кабіну екіпажу. Весь цей час Сашко відповідав на запитання, які сипалися на нього градом, розхвалював літак, який був одним з “наймолодших” серед авіапарку Іл-76МД в Україні. Із захопленням розповідав про закордонні місії, в яких йому пощастило побувати. Зокрема, про польоти в Гренландію під данським прапором. Вони перевозили на науково-дослідні станції крижаного острова пальне, обладнання та медикаменти. Також розповідав про сьогоднішню ситуацію в Україні, про інтенсивні польоти, які тривають вже 4 місяці підряд. Незважаючи на сильну втому, Саша виглядав бадьоро.

Наприкінці екскурсії ми майже потоваришували. Він був лише на два роки старший за мене, 1984 року народження. На прощання я потиснув йому руку і подякував за приділений час, побажавши йому чистого мирного неба та м’яких посадок.

23-го травня, бойові літаки, зчинивши за три дні польотів чималий переполох у місті, покидали аеродром Луцька. Ми не знали тоді, що бачимо «Ілюшу» востаннє.

…У ніч з 13-го на 14-е червня я чомусь спав погано. Годині о 5 ранку прокинувся і вже не міг заснути. Зайшов у соцмережі і побачив повідомлення про збитий над Луганськом Іл-76. Вже згодом на сайті Міноборони знайшов опублікований список загиблих членів екіпажу літака. Серед них помітив знайоме прізвище – Олександр Козолій.

…Обличчя і посмішка Саші Козолія досі стоїть у мене перед очима, ніби я щойно з ним попрощався і залишив транспортник, що стоїть на рульовій Луцького аеродрому… Досі не хочеться вірити в те, що трапилося … Земля пухом, і вічна світла пам’ять загиблим …

 

Спогади члена «ОВАЛ» Артура Андрєєва:

– Три тижні тому я з друзями побував всередині Іл-76МД з бортовим номером 76777. Ми спілкувалися з екіпажем, хлопці були втомлені, але посміхалися, вірили в майбутнє, у кожного були якісь плани в життя, цілі, мрії … І, раптом, їх не стало. Літак і екіпаж, який за кілька днів перебування в Луцьку встиг стати майже рідним… До цих пір не можу повірити. Вічна пам’ять вам, хлопці!

 

Спогади члена «ОВАЛ» Богдана Шклярського

– Ще не так давно ми всі раділи, що у Луцьку відбудуться військові навчання. Увагу всіх найбільше привернув ІЛ-76МД. Раділи як діти, коли дізналися, що зможемо побувати всередині і поспілкуватись з екіпажем. Льотчики були втомлені, але люб’язно відповіли на всі наші питання, провели невеличку екскурсію. Найбільше запам’ятався борттехнік Олександр Козолій. Дуже привітна людина. Він спокійно і ввічливо відповідав на наші питання, показував нам кисневі маски, детально розповідав про особливості літака…

А зараз цих людей нема в живих…Важко повірити, що такі мужні чоловіки вже мертві. До прильоту в Луцьк, вони 4 місяці провели в небі, й ніхто не скаржився на це, всі були готові виконувати свій обов’язок.

Найбільше запам’ятався випадок, коли мій друг Павло запитав у Олександра: «А що буде, якщо літак розгерметизується?» На що бортінженер посміхнувся і відповів, що такого бути не може. Але, на крайній випадок, в кожного є киснева маска. Тоді ніхто й не думав, що незабаром цих відважних військових не стане. Важко в це повірити… Перед очима – усміхнений Олександр. Таким він мені і запам’ятається на все життя.

Спогади члена «ОВАЛ» Павла Коширеця:

– Іл-76МД цікава машина. Тому на льотно-методичному зборі він привернув найбільшу увагу. Найбільш детально нам вдалось поспілкуватись тільки з одним членом екіпажу – старшим борттехніком, старшим лейтенантом Олександром Козолієм.

Він був справжнім знавцем літака. Здавалось, не має такого вузла чи агрегату в череві цієї літаючої фортеці, про яку б «технар» не міг розповідати годинами. Нам провели екскурсію по літаку. Можна було посидіти на місці пілотів, відчути велич і міць машини, якою керують льотчики. Вже біля літака говорили із Олександром про події на Сході, про збиті два гелікоптери під Слов’янськом. Офіцер зазначив тоді, що стріляли професійно. Хто б міг подумати, що скоро їх спіткає така сама доля? По обличчю військовослужбовця було видно, що їм дошкуляє ця тема, тож перевели розмову на технічні особливості військового транспортника. Олександр тоді повторював не один раз: «Машина надійна. Безвідмовна. Тут дуже надійні системи».

Ось так мені запам’ятався цей літак і один з членів екіпажу. Через три дні Іл-76МД з бортовим номером 76777 полетів до іншого пункту призначення. Мені дуже шкода, що я не побачив, як він відлітає, особливо зараз, коли я знаю що його вже немає…

Льотчики ніколи не кажуть «останній» – така традиція. Хто ж знав, що борту «три сімки», який пілоти-гвардійці вважали щасливим, судилася така трагічна доля?

Дев’ять членів екіпажу Іла: гвардії підполковник Олександр Білий, гвардії майор Михайло Дьяков, гвардії капітан Ігор Скачков, гвардії капітан Сергій Телегін, гвардії старші лейтенанти Володимир Буркавцов, Олександр Козолій, Олег Павленко, гвардії прапорщики Олександр Ковалик та Віктор Ментус, а також 40 десантників з Дніпропетровської 25 повітрянодесантної бригади останній раз піднялися у небо, щоби залишитися там назавжди. Ми пам’ятатимемо!..

 

Записав підполковник Володимир Скоростецький,

Регіональний медіа-центр МО України (м. Львів)

1 Бал2 Бали3 Бали4 Бали5 Балів (Немає рейтингу)
Loading...
Переглядів: 227

Залишити відгук

adminarmyua@ukr.net | © 2014-2020 ARMYUA
Повне (часткове) використання матеріалів дозволяється за умови наявності прямого гіперпосилання на адресу матеріалу на сайті armyua.com.ua