Головна » Експертна думка » Реактивне інформування та методи його залучення в сегменти інформаційного простору України комунікаційно-контентних фонів АТО

Реактивне інформування та методи його залучення в сегменти інформаційного простору України комунікаційно-контентних фонів АТО

В умовах багаторічного проведення антитерористичної операції все більшою мірою виходять на передній план  фонових динамік інформпросторів сприйняття АТО ситуації, коли реальна інформація з передової такою, якою вона є насправді, значно видозмінюється поки втрапить до кінцевого споживача. Велику роль тут відіграє адекватна глобальним викликам, ризикам та загрозам професійно-сервісна обробка та сприйняття інформації на передовій, безпосередньо учасниками процесу протиборства або тими, хто береться переказувати чи доносити інформацію до споживачів в інших сегментах інформпростору. Завдяки соціальним мережам така інформація може потрапляти з передової майже миттєво і у необробленому вигляді. В даному контексті “необроблений” слід трактувати як “неосмисленний”, “відруховий”, “емоційно мотивований”, “випадковий”, а також “зафіксований безпосередньо в момент події”.

Такого типу інформацію пропонується називати в подальшому реактивною, оскільки вона з’являється під безпосереднім враженням від події, свідком якої стала людина, або під впливом переказу безпосередніх очевидців чи учасників події і, як правило, по гарячих слідах, безпосередньо після того, як описувана подія сталась.

Дана проблема поки що переважно залишається поза межами серйозного вивчення та застосування якихось заходів чи прийомів поводження з таким типом інформації. Тому видається актуальним поставити питання про необхідність вироблення інструментів адекватної обробки реактивної інформації, запобіганню її негативному впливу та навчання інформаційної складової ЗМУ прийомам та методам роботи з цією частиною інформаційного поля АТО, що в кінцевому результаті формує комунікаційно-контентний імунітет в бойових умовах.

Реактивна інформація є основним джерелом формування чуток, з такого роду інформацією певною мірою працюють спеціалісти ІПсО. Одначе, слід спеціально зауважити, що наявність web 2.0 створює принципово нову ситуацію, коли реактивна інформація з передової вже не може ототожнюватися з чутками.

Головною особливістю чуток, як певного типу інформаційної поведінки людини є передача інформації безпосередньо, при особистому спілкуванні, безвідносно до того, через яких технічний канал це спілкування ведеться. Розмова телефоном, переписка в месенджері, СМС чи безпосередньо особиста розмова двох людей є різними формами особистого спілкування. При цьому інформація сприймається специфічним чином – з одного боку, реципієнт більш відкритий до інформації, що зумовлює ефективність чуток як засобу впливу, але з іншого, завжди – дещо критично налаштований стосовно джерела цієї інформації. Не раз зазначалося, що чутки, як правило, передаються віл однієї людини до іншої с утвердженням сумніву в змісті або адекватності джерела повідомлення.

Водночас, соціальні мережі будь-якого типу, так само, як і Інтернет-ЗМІ являють собою медіа, а отже, характер сприйняття інформації, розміщеної в такій мережі або повідомленої через неї, абсолютно інший – він відповідає тим особливостям сприйняття, який проявляє людина при роботі з будь-якими традиційними медіа. І в першу чергу, це, як не дивно, значно більша міра довіри в короткостроковому вимірі впливу. Проблема в тому, що сучасні соціальні медіа мають можливість підтверджувати свою інформацію за допомогою мультимедійного контенту – фото, відео, аудіозапису тощо. Дуже часто такий запис чи фіксація насправді, виходячи з виключно раціонального аналізу, може ніяк не доводити правдивість передаваної інформації і може навіть ніяк її не стосуватись, але при цьому викликати реакцію підвищення довіри. Типовий приклад: допис на зразок “Ми гинемо всі! нас обстрілюють!!!”, що супроводжується коротким рваним відео з вибухами и шматками землі в повітрі. При раціональній оцінці очевидно, що в цьому фрагменті взагалі не міститься ні інформації, ні доказів, ні аргументів – однак, необхідний компонент впливу – “..ми всі гинемо…” – чудово просувається у свідомість реципієнта поза його бажанням і раніше, ніж цей реципієнт встигне зрозуміти, що відбувається.

В такому випадку, безвідносно до того, наскільки насправді ця інформація відповідає об’єктивній істині, вона буде сприйматися всіма, хто знаходиться далеко від фронту, як істина в останній інстанції, як безпосереднє свідчення з передової. Статистично сприйняття такої інформації різними прошарками населення та в різних регіонах буде суттєво відрізнятися. Зокрема, сприйняття тих, хто служив у армії, має недавній реальний армійський досвід чи пам’ятає його, сильно відрізняється від сприйняття членів сімей бійців АТО, звичайних людей, друзів та кола спілкування учасників АТО, які не мають необхідного для адекватної оцінки інформації військового досвіду. Слід розуміти, що рівень критичності сприйняття повідомлень з передової надзвичайно низький.

З одного боку, це емоційно маркована інформація, яка, як відомо, сприймається беззастережно, без критичного усвідомлення або спеціального осмислення. Таке осмислення може відбуватися, але тільки через деякий час, і під тиском обставин або впливом певних сил, наприклад, критично налаштованих лідерів думки, експертів, яким довіряє дана людина, іншої, більш значимої або фактично доведеної інформації. Якщо ж якийсь факт або якась інформація встигають закріпитися в обговоренні та обрости аргументами, зламати переконання нефахових реципієнтів стосовно отриманої інформації буває навдивовижу важко.

З іншого боку, це інформація, яка часто торкається долі рідних або так чи інакше безпосередньо зачіпає інтереси реципієнта. Тому вона легко проходить фільтри раціонального осмислення та контролю достовірності, не викликаючи сумнівів. Більша частина інформації – як безпосередні дані – про небезпеку або загрозу приймається свідомістю без коректури, викликаючи пряму фізіологічну реакцію лімбічного тіла – втікати, ховатися або атакувати. І тільки в тому випадку, якщо протягом певного часу підтвердження реальності небезпеки не надходить, інформація про небезпеку починає осмислюватися і напруження поступово зникає. При цьому, якщо ця інформація торкається рідних або знайомих, вона часто підсвідомо ідентифікується, як небезпека для самого себе, переноситься на уявлення про загруз власній безпеці. І насамкінець, регулярне повторення інформації про небезпеку здатне достатньо довго підтримувати негативне емоційне напруження в тій суспільній групі, якої це торкається, постійно викликаючи описану вище реакцію. На відміну від інших реакцій, дана від частого повторення нівелюється значно повільніше.

При цьому, безпосередньо ЗМІ на створення цього комунікаційно-контентного потоку майже не впливають. Більше того, цей потік контенту стосовно подій в АТО, створюваний традиційними ЗМІ, все більше набуває рис вторинності, шаблонності, однотипності повідомлень, що, як відомо з досвіду інших країн та досліджень механізмів сприйняття, сприяє тому, що така інформація відходить на периферію уваги і перестає відзначатися як значима, важлива та первинна для більшості громадян. Навіть цілком правдива, але форматно однотипна і повторювана інформація, автоматично відкидається свідомістю, як така, що не має суттєвого значення. Така інформація швидко забувається, не впливає на процеси мислення та прийняття рішень і не залишає відбитку в емоційній складовій психічної структури людини. Більша частина повідомлень ЗМІ, зокрема, всіх без виключення телеканалів, стосовно АТО дійшли до повної однотипної шаблонізації подання інформації. Такий тип інформаційного забезпечення може бути дуже вчасним та ефективним у тому випадку, якщо стратегічним завданням інформаційної політики щодо АТО на держаному рівні ставиться відволікання уваги суспільства від процесу збройного протистояння та нівеляція його сприйняття більшістю громадян до рівня звичайних, побутових повідомлень. Слід зауважити, що це не є погано, оскільки в процесі інформаційної діяльності держави задля забезпечення різних стратегій можуть застосовуватися будь-які інструментарії формування суспільної уваги в інформаційному просторі країни, важливо лише, щоб вони були адекватні реально поставленим геостратегічним завданням.

Прес-офіцери бригад та інші учасники комунікаційно-контентного забезпечення в лавах ЗСУ та інших учасників безпекового сектору на сьогоднішній день практично не мають знань та інструментів, що дозволяли б їм грамотно реагувати на появу подобної реактивної інформації. І якщо вони здатні великою мірою редагувати потік інформації, що потрапляє до ЗМІ, які звертаються за інформацією про події в АТО, а також створювати власний інформаційний контент, то реагувати на інформацію від самих бійців, їхнього оточення, тилових служб і т.п. вони поки що не встигають. Відповідно, вони змушені частіше просто ігнорувати її або намагаються боротися вже з наслідками оприлюднення такої інформації.

Ще одна важлива проблема реактивної інформації, що надходить з АТО – це складність фіксації самого факту її появи. Адже ця інформація потрапляє до своїх реципієнтів індивідуалізованими шляхами, через специфічні мережі та програми спілкування, канали і групи. Відстежити її і навіть просто вчасно взнати про появу такої інформації дуже важко, і на сьогоднішній день навіть безглуздо ставити питання про перехоплення чи хоча б моніторинг реактивної інформації.

Отже, так чи інакше, реагувати на неї можливо лише після того, як вона вже викликала якийсь інформаційний резонанс. А це, своєю чергую, ускладнює процес інформаційного менеджменту подібного комунікаційно-контентного потоку. В нинішньому вигляді потік реактивної інформації виступає частіше у вигляді інформаційного вірусу чи загрози, завдання ж інформаційної компоненти державної політики – це вбудовування його в інформаційний простір країни та світу в якості безпечної та корисної частини інформування громадськості.

Сьогодні вже можна назвати низку інструментів, які дозволяють залучити реактивну інформацію та створити для неї засоби каналізації (спрямування) її в кероване русло. Всі ці засоби передбачають свідоме створення власного інформаційного поля АТО як сегменту інформаційного простору країни, яке слугувало б повноцінним інструментом підтримки та мотивацій бійців та їхніх родин і друзів на передовій і в тилу та надавало б їм комунікаційно-контентні сервіси. Далі подається короткий перелік частково апробованих інструментів, що можуть відігравати вищевказану роль:

Гіперлокальні ЗМІ. Так звані бойові листки, створювані інформаційними службами чи самими прес-офіцерами; невеликі друковані органи підрозділів тощо. Їхня роль надзвичайно велика, в першу чергу, в інформуванні бійців та створення такого феномену, як “спільна думка” підрозділу, спільне ставлення до певних фактів тощо.

Локальні мережеві інформаційні проекти. Групи в соціальних мережах, зв’язок між учасниками одного підрозділу, спільні канали в відеоблогах і т.п. Важлива особливість такого типу зв’язку полягає в тому, що він сприяє самоцензурі та ставить кожного окремого учасника під контроль бойових товаришів, не дозволяючи переступати певні межі.

Спільні структурні інформаційні проекти з регіональними ЗМІ. Взаємодія може будуватися як зі ЗМІ регіону проведення АТО чи розміщення військового підрозділу, так і з регіонами, звідки походять бійці. Найкращою формою роботи слід визнати одночасне застосування обох напрямків роботи, якщо для цього є сили, засоби і можливості – але до того слід прагнути. Такі проекти забезпечують набагато вищий ступінь контролю над інформацією, що надходить з АТО, ніж це може здатися, створюють спільну інформаційну оболонку між місцевим населенням і бійцями, формують довіру, а також сприйняття близькості людей з усіх регіонів до АТО і проблематики збройної боротьби за свою державу. Останнє – особливо значимий аспект у зв’язку з тим, що одним з дієвих елементів гібридно-месіанської агресії є руйнування будь-яких систем довіри, з одного боку, і формування “втоми від спротиву агресору” – з іншої. Тісна взаємодія між реальним життям регіонів та фронту на інформаційному рівні дозволяє ефективно нівелювати обидва цих типи руйнівного впливу.

Реактивна інформація та різноманітні методи та інструменти її використання мають стати потужним каталізатором домінування професійного контентного потоку з передової гібридно-месіанських агресій путінізму для міжнародної підтримки протистояння України глобальному агресору.

Савчук Р.П.,

доцент кафедри військової журналістики ВІКНУ

 

1 Бал2 Бали3 Бали4 Бали5 Балів (Голосів: 1 Рейтинг: 5,00 out of 5)
Loading...
Переглядів: 262

коментарі закриті

adminarmyua@ukr.net | © 2014-2020 ARMYUA
Повне (часткове) використання матеріалів дозволяється за умови наявності прямого гіперпосилання на адресу матеріалу на сайті armyua.com.ua