Головна » Експертна думка » Регіональні інформаційні сервіси як ключові інструменти доповненої реальності

Регіональні інформаційні сервіси як ключові інструменти доповненої реальності

Останні десятиліття стрімко принесли в життя суспільства цифрову реальність, яка зумовлена не лише появою певних баз даних, що стосуються як державних інституцій, так і пересічних громадян, але й розвитком інформаційних технологій (сервісів), які спонукають особу все глибше занурюватися у створені штучно цифрові реальності, не лише користуватися т.з. «банками інформації», чи стрічками новин, але й вступати до цифрових спільнот, шукати партнерів, вести бізнес, отримувати освіту, робити покупки. Одним із ключових інструментів цифрової епохи є соціальні мережі, бо завдяки їм створені цілі соціуми (мережі) – за професійною, психологічною, географічною та іншими ознаками.

Масштабність, ефективність, доступність та інші переваги, які, безсумнівно, мають соціальні мережі, відкрили нові можливості для спеціальних служб, щоб використовувати їх для створення доповненої реальності та маніпулювати свідомістю, використовуючи т.з. «альтернативні факти», вводячи коментарі «правильних» експертів, та навіть просто граючи на емоційному стані людини. Тож додана (доповнена) реальність, функцію якої частково виконують такі мережі, як Вконтакте, Одноклассники, Facebook та інші, використовується з метою маніпуляції свідомістю, агресії, пропаганди, введення в оману споживача інформації не лише на рівні індивідуумів, але й всього суспільства. Принаймні, в колах медіа-експертів, у інших професійних спільнотах цей момент, у більшості випадків, вже не піддається сумніву.

Україна, насправді, стала полігоном для випробування та повномасштабного використання новітніх інформаційних технологій для досягнення цілком зрозумілих завдань. Питання, яким чином з цим можливо боротися, і що варто робити для протидії, здається, залишається без конкретної відповіді з боку інституцій влади, принаймні, публічна складова можливої реакції не відома широкому загалу, хоча якраз публічність є одним із інструментів боротьби з маніпулятивними технологіями. Вочевидь, якщо мені відомо хто, як і коли мною намагається маніпулювати, то я зможу хоча б проігнорувати такі спроби. Нажаль, у більшості випадків, які доводиться спостерігати у соціальних мережах, індивідуум, навіть за наявності вищої освіти та високого соціального статусу, не убезпечений, наприклад, від поширення ним же шкідливого контенту із сумнівних джерел, який «упаковано» у привабливий формат та зачіпає індивідуума емоційно.

Таким чином, соціальні мережі, як варіант доповненої реальності вже є невід’ємною частиною нашого життя, в якому питання приватності досить швидко втрачає сенс. З іншого боку, не слід розглядати подібні зміни у нашому житті, особливо щодо появи нових технологічних рішень цифрового характеру та створення додаткової (доповненої) реальності, як суцільний негатив. Наша цивілізація впевнено йде до тотального оцифровування, динаміка цього процесу обліковується навіть не роками, бо майже щомісяця з’являється інформація про нові технологічні рішення та наукові відкриття. Тож варто не лише розібратися у суті цифрових інструментів, ставати дедалі «медіаграмотнішими», але й широко використовувати ці інструменти для вирішення нагальних питань і держави, і громадянина. Найкраще тут може підійти яскравий приклад Естонії, яка впродовж останніх років зробила рішучі кроки до електронного урядування та електронного громадянства.

Проте в умовах т.з. гібридної війни, в яку втягнуто Україну, питання про створення доповненої реальності в масштабах держави, як би це не виглядало анахронічно, має бути пріоритетним для державних інституцій, бо спільноти та індивідууми вже успішно справляються із цим завданням самостійно. При цьому, якщо завдяки реформуванню деяких напрямків, наприклад, Міністерством юстиції України вже створено прецедент щодо передачі певних функцій елементам доповненої реальності (електронний шлюб, отримання довідок, тощо), то на рівні адміністративно-територіальних одиниць (область, обласний центр), вочевидь, немає концептуального розуміння, чи бажання, чи можливості створювати подібні проекти.

Безперечно, позитивними є факти, коли міські адміністрації Львова, Дніпра, Рівного заявляють про підтримку ІТ-напрямку та дають можливість ІТ-спільноті реалізовувати власні проекти. Як правило, такі проекти спрямовані на вирішення нагальних питань життя територіальної громади, реалізації необхідних сервісів для спрощення процедур та протоколів, що дозволяє вивільнити бюджетні кошти та скоротити час на отримання тієї чи іншої послуги. Такі сервіси вдало доповнюють реальність, в якій ми живемо та додають оптимізму для реалізації інших творчих процесів.

Ще раз підкреслюю, що такі позитивні приклади, на жаль, є поодинокими та не системними у масштабах держави, не зважаючи на доволі високий рівень фахової підготовки ІТ-спеціалістів з України, яких цінують у цифровому світі. Очевидно, що найкращою протидією інформаційним атакам з боку деструктивних сил є створення, в першу чергу, високотехнологічних та перспективних сервісів у межах доповненої реальності. У такому випадку споживач Інтернету матиме більше причин використовувати мережу для вирішення власних потреб (бізнес, адміністрування, банкінг, покупки, розваги, освіта, тощо), та менше піддаватиметься впливу деструктивної пропаганди.

Яким чином місцеві адміністрації можуть активізувати процес створення інформаційних сервісів у межах доповненої реальності? Та чи потрібне для цього масштабування загально-національного плану? Думаю, що відповіді на ці запитання так, чи інакше, будуть шукати усі, хто буде обраний територіальною громадою для адміністрування території. Найкращим рішенням у цьому напрямку може бути створення територіальних аналітичних центрів, які мали б функцію моніторингу інформаційного поля території у всіх його проявах. Такі центри повинні мати певну автономію, можливість створення інформаційних баз та сервісів для використання як органами самоврядування, так і різноманітними спільнотами, в т.ч. – освітніми. Очевидно, що фінансування для такого напрямку може бути як з місцевого бюджету, так і від донорських організацій, особливо в рамках діяльності Ради Європи та ЄС. Принаймні, потенціал для створення подібних рішень є, але ще має бути розуміння, як цими рішеннями користуватися.

Хитров О.В.,

медіа-експерт, політтехнолог,

Український Центр Європейської Освіти

Література:

Електронний уряд — досвід Естонії, який буде корисним Україні

Доповнена реальність. Вікіпедія

Джерело: http://mil.univ.kiev.ua/files/230_575144259.pdf

1 Бал2 Бали3 Бали4 Бали5 Балів (Голосів: 1 Рейтинг: 5,00 out of 5)
Loading...
Переглядів: 369

Залишити відгук

adminarmyua@ukr.net | © 2014-2020 ARMYUA
Повне (часткове) використання матеріалів дозволяється за умови наявності прямого гіперпосилання на адресу матеріалу на сайті armyua.com.ua