Головна » Експертна думка » Стратегічні комунікації: розбіжності інтересів чи поєднання потенціалів ?

Стратегічні комунікації: розбіжності інтересів чи поєднання потенціалів ?

    Звертаючись сьогодні до обговорення кризовості комунікацій, як однієї із найважливіших тем в складному та багатогранному процесі існування сучасного інформаційного суспільства та функціонування його інституцій, ми розглядаємо комунікаційно-контентну безпеку саме через призму гібридно-месіанських агресій пропагандистського типу, які розгорнуті проти всієї світової цивілізації та, зокрема, України, путінською Росією. Ми фіксуємо застосування широкого набору інструментів впливу на свідомість з метою створення спеціальної уявної реальності. Ця віртуальна реальність повинна спрямовувати вибір окремих індивідів та цілих соціальних груп на користь кремлівського месіанства, яке своїм корінням сягає в глибоке історичне минуле, а разом з тим руйнувати для цих соціальних груп уявлення про світовий порядок, створюваний протягом багатьох років зусиллями не одного покоління і закріплений міжнародним правом у вигляді конвенційних домовленостей. “Путінська псевдо-реальність” протягом вже двох десятиліть формує альтернативне бачення цивілізаційного майбутнього в процесі його розвитку, нав’язує погляд на нього з позиції імперії в стадії спроби її чергової реінкарнації.

    Сценарні плани довгострокової дії щодо реалізації власних ідей передбачають застосування цілого комплексу сил і засобів, від фінансової підтримки певних політичних сил в численних країнах – до створення розгалуженої мережі інформаційно-медійних проектів, чий контент в потрібному ракурсі мав би постійно наповнювати публічні інформаційні поля різного рівня. Ми давно спостерігаємо за тим, яким чином це відбувається у нас в країні. Тепер ми бачимо кремлівську пропаганду в дії й поза межами України, у наших найближчих сусідів. В багатьох європейських країнах державні інституції вже мають проблеми зі ЗМІ, що користуючись комфортними, навіть, я би сказав, тепличними умовами розвинених демократичних систем, потужно фінансуються за рахунок російських олігархів. Такі ЗМІ створюють згадану віртуальну реальність і вже впливають на значну частину населення з метою реалізації власних сценарних планів на цих територіях через симпатії електорату, який в демократичних країнах і створює політичну картину.

     З метою ефективного впливу на саму широку аудиторію, з використанням для цього публічних інформаційних полів різного рівня, агресор активно і потужно застосовує весь арсенал традиційних функцій – від інформування, комунікації, ідеології, релігії, культури і сфери розваг до суто організаційного впливу. Саме на останній позиції хотів би загострити увагу.

     Сьогодні люди вірять, що вирішення багатьох проблем, зокрема, пов’язаних з розповсюдженням глобального гібридного тероризму, лежить швидше в технологічній, а не у політичній площині. Володіючи останніми досягненнями науки і техніки, нанотехнологіями, потужними і надсучасними засобами кібербезпеки, ми отримуємо неабиякі можливості протидіяти будь-яким різновидам агресій, серед яких особливе місце займає комунікаційно-контентна, зі своїм специфічним арсеналом сил і засобів. Разом з тим, як і багато років, століть і навіть вже тисячоліть досі перемога суто технологічної складової залишається сумнівною без перемоги організаційної.

     Звертаючись до історії, знаходимо багато прикладів того, як чітко організована система, маючи на озброєнні ефективні для свого часу організаційно-технологічні рішення, перемагала у протистоянні більш розвинені з погляду розвитку науки та соціального прогресу спільноти. Так, досконалій військовій машині Риму, якій не було рівних в історії, але озброєння якої, фактично, не змінювалось століттями, не зміг протистояти Карфаген, який нічим технологічно не поступався супротивнику. Як стверджують історики, переваги римлян мали організаційний характер, їхня військова організація базувалася на залізній дисципліні. Технологічної переваги над візантійцями не мали й османи, заволодівши Константинополем і зробивши його столицею своєї імперії. Значно випереджаючи своїх сусідів в галузі розвитку науки та техніки, навіть маючи в своєму арсеналі порох, Китайська імперія розвалилася під тиском більш вишколених у військовому розумінні кочівників. Феномен Наполеона полягав не в застосуванні його армією новинок озброєння, якими так пишалися горді британці. Дивно, але колишнього офіцера артилерії це мало цікавило, попри намагання винахідників зброї добитися від нього фінансування їхніх проектів. Перемоги імператору французів приносили на своїх багнетах його гренадери завдяки генію стратегічного мислення та своєчасного і гнучкого застосовування ефективних оперативно-тактичних рішень в управлінні військами, котрі меншою чисельністю але завдяки вмінню, блискуче маневрували на полі бою силами та засобами.

    Звертаючись до українського військово-професійного досвіду, слід нагадати, як протягом десяти років найбільш військово-технічно розвинені на той час регулярні європейські армії Франції та Іспанії змагалися за володіння фортецею Дюнкерк, яка була ключем від Ла-Маншу. Проте, всього дві тисячі запорозьких козаків, найнятих кардиналом Мазаріні, маючи в своєму арсеналі, фактично, легке для того часу озброєння, менш ніж за місяць здобули французам, здавалося б, неприступну фортецю. І все завдяки винахідливості, вишколу та військовій хитрості, що поєднується в єдиному узагальнюючому понятті – досконала військова організація.

    Після того, як наука, промисловість і технології тісно переплелися, світ став швидко змінюватися. Ми це спостерігаємо і в постіндустріальному періоді на значно вищому рівні цивілізаційного розвитку. І якщо успішна реалізація американцями проекту «Мангеттен» дозволила в 1945 році за два тижні закінчити Другу світову війну, зберігши мільйони солдатських життів, то сьогодні ми є не просто свідками, а учасниками цивілізаційного протистояння, фактично Третьої світової, де глобальний гібридний тероризм застосовує новітню технологію у вигляді комунікаційно-контентних агресій, набагато потужнішу, найбільш вишукану і небезпечну, ніж ядерна. Тому що ця інтелектуальна зброя масового знищення уражає свідомість людей, руйнуючи саме уявлення про людські цінності та системи колективної безпеки, що формувалися століттями. Ця надзвичайна зброя вщент руйнує саме уявлення про цивілізацію.

    В умовах сучасного світу лінія фронту між добром і злом проходить не тільки там, де український солдат мужньо відбиває жорстокі вогневі атаки підступного ворога на сході України, ціною власного життя відстоює кожен метр рідної землі. Більш вишуканими є потуги ворога нанести ураження суспільній свідомості в інформаційному просторі не тільки України, а й далеко за її межами, створюючи віртуальну реальність, яка руйнує весь світовий устрій з його демократичними і гуманістичними цінностями.

     Кваліфіковано аналізуючи контент публічних інформаційних полів, експерти можуть досить чітко визначити існуючі виклики, ризики та загрози і оперативно надати пропозиції щодо нейтралізації їх ще на етапі розгортання шляхом створення власних сценарних планів довгострокової дії. Прогнозуючи потуги противника, можна навіть не просто вистрибнути з фарватеру, яким він намагається вести, а нав’язати йому свою гру і ефективно діяти на упередження.

    Розуміючи це, і передбачаючи той дискомфорт, який йому можуть створити, агресор вдається до руйнації самої системи стратегічних комунікацій, або перешкоджає її створенню в тому вигляді, в якому вона стане для нього небезпечною. Для цього можуть застосовуватися різні методи, починаючи від діяльності агентів впливу, до відсутності професіоналізму у опонентів та створення відвертих корупційних схем, в яких часто задіяні і перші, й другі.

    Безумовно, насамперед – це поле діяльності для спецслужб. Але ми повинні мати уявлення про всі вогнища, звідки може надходити небезпека, щоби завдяки публічності і активним діям своєчасно їх нейтралізувати та завадити агресору обеззброїти нас.

   Подібні технології не є сучасним винаходом і працюють давно, модернізуючись на кожному новому витку цивілізаційного розвитку і застосовуються в різних сферах суспільної діяльності. Всім добре відомий афоризм: «Мафію знищити неможливо, її можна лише очолити». Певно, керуючись саме цим висловом, на пострадянському просторі організовану злочинність ніхто й не намагався ліквідовувати – її успішно взяли під свій контроль спецслужби та правоохоронці. Сценарій, який дещо намагаюсь деталізувати, може бути застосований для будь-якої країни. Не факт, що це винайдено на Лубянській площі в Москві, але саме вихідці звідти не оминуть цим скористатися в своїй практиці.

    Отже, намагання ефективно протидіяти агресору вимагає активного, постійного і потужного функціонування системи стратегічних комунікацій в процесі сучасних динамік, коли ситуація змінюється кожної хвилини і нам необхідно адекватно реагувати на її розвиток двадцять чотири години на добу в режимі он-лайн для оперативного прийняття необхідних управлінських рішень.

    Будемо вважати, що ми маємо концептуальне бачення цього процесу, принаймні, прийняті директивні документи, створено необхідний функціонал для їхньої реалізації з відповідним кадровим наповненням, але ми чомусь постійно «б’ємо в штангу» і вимушені тільки давати «отвєтку», а не нав’язувати противнику свій сценарій дій. Наша активність «зашкалює», особливо в соціальних мережах, на нашому боці цілий волонтерський рух, котрий об’єднав бійців інформаційного фронту. В усіх державних інституціях створено функціонал, який відповідає за інформаційно-медійну підтримку діяльності. Постає питання: в чому проблема? А диявол криється в деталях. Все це, що ми маємо, сама сутність процесу спрямована на сервісне забезпечення окремих посадових осіб та їхніх управлінських рішень, які іноді не відповідають інтересам відомства, суспільства і держави. Годі й сподіватися на позитивний результат і тоді, коли нам в царину безпеки і оборони намагаються втиснути технології маркетингу та реклами, притаманні суто бізнесовій сфері.

     Спостерігаємо також, як більш просунуті у сфері стратегічних комунікацій партнери охоче надають допомогу: методичну, матеріальну, фінансову тощо. Але вони давно не стикалися з подібними цивілізаційними потрясіннями, особливо, з вишукано створеними сучасним глобальним гібридним тероризмом. Тому самі повною мірою не розуміють, що ж відбувається насправді.

    Діючий функціонал час від часу звітує про свою роботу проведенням різноманітних PR-акцій, презентує ніби цікаві інформаційні проекти, демонструє яскраво виражену публічність усіх дій, але бажаного результату у протидії агресору не спостерігається. Більше того, агресор продовжує нав’язувати свою ініціативу. Тобто, спостерігається така собі імітація процесу, який не вирішує головного завдання самого функціонування стратегічних комунікацій – системного, послідовного, потужного і ефективного.

   Не вдаючись у тонкощі технологій, зазначимо, що противник фактично контролює ситуацію, блокуючи небезпечні для нього ініціативи, перешкоджає просуванню інноваційних рішень та застосуванню прогресивних технологій, продовжуючи при цьому активно нав’язувати потрібний йому контент в публічних інформаційних полях, ставлячи під сумнів цінності нашого суспільства. Наразі, він дискредитує всю існуючу інформаційну систему протидії, а точніше – дошкульно демонструє її справжню відсутність. А показова неефективність роботи цієї “відсутньої інформаційної системи” при зовнішніх потугах продемонструвати її високу активність, починає дратувати зацікавлених в Україні зарубіжних партнерів, що допомагають цю систему протидії будувати. І поступово весь описаний процес рухається до руйнування важливих соціальних інституцій, а зрештою – і до знищення державності, як такої.

Олександр Клубань,

заслужений журналіст України,

професор кафедри військової журналістики (ВІКНУ)

1 Бал2 Бали3 Бали4 Бали5 Балів (Немає рейтингу)
Loading...
Переглядів: 466

коментарі закриті

adminarmyua@ukr.net | © 2014-2020 ARMYUA
Повне (часткове) використання матеріалів дозволяється за умови наявності прямого гіперпосилання на адресу матеріалу на сайті armyua.com.ua