В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

1027 – ма  доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

Україна на дипломатичному рівні звертається до міжнародної спільноти країн-партнерів із пропозицією запровадження дієвих обмежень щодо всіх видів активів країни-агресора. Арешт активів є єдиним ефективним інструментом, що повністю блокує їх функціонування, тоді як замороження є лише вибірковим і тимчасовим заходом, який дозволяє РФ спекулювати на перспективах їхнього повернення за іншої політичної кон’юнктури. Арешт — це не просто правовий механізм, це політичний сигнал, що світ визнає факт глобального злочину агресії й притягує агресора до реальної відповідальності.

Разом із тим українські дипломати, послуговуючись категоріями міжнародного права й визначенням “війна” щодо дій путінізму, фактично прирівнюють сторони конфлікту. Це не лише невиправдано, а й небезпечно, адже створює ілюзію, ніби Росія діє в межах певних міжнародних норм чи логіки. Натомість сутність путінізму полягає у відсутності логіки, що властива цивілізованому світу. Це режим, який не керується принципами міжнародного права, моралі чи раціональних міркувань, а базується виключно на методах терору, варварства та руйнування.

Путінізм — це не традиційний авторитаризм чи навіть диктатура. Це системна терористична структура, що прагне глобального хаосу, розраховує на примус і страх, а не на компроміси чи угоди. Росія веде не просто війну — вона реалізує глокальну геноцидну агресію. Ця агресія є безпрецедентним викликом для сучасного світу: одночасно працюють безліч ліній зіткнення, які виходять далеко за межі України. Колективний путінізм діє не лише у Москві, а й проявляється через відповідні дії Пекіна, Тегерану й Пхеньяну, а також агентури на території ЄС і навіть США.

Україна повинна змінити підходи до пояснення цієї реальності світу. Необхідно переосмислити систему доказів і технологічно-сервісну базу, щоб ефективніше доносити сутність путінізму як глобального виклику. Важливо оперувати категоріями сучасності, які враховують багатовимірність і динаміку глокальної агресії, а не користуватися термінологією минулого, що лише грає на руку ворогу.

Ілюзія, що путінізм може самостійно зупинитися, є небезпечним міфом. Вона базується на помилкових уявленнях про можливість діалогу чи компромісів із терористичним режимом. Путінізм не може зупинитися, бо його природа — терор, руйнування та дестабілізація. Будь-яка пауза чи поступка означатиме лише посилення агресії. Тому єдиний шлях — це не умовляння чи замирення, а повне руйнування режиму разом із його територіальною основою — путінською РФ.

Звернімо увагу на ключову деталь: путінізм ніколи не оперує поняттям «мир» в його істинному розумінні. У кремлівській політичній мові цей термін, як міжнародна норма, відсутній. Натомість вони розуміють лише капітуляцію жертв і реванш варварства. Будь-які заяви Росії про «припинення вогню» чи «мирні ініціативи» є лише маніпуляцією, спрямованою на виграш часу для подальшої ескалації.

Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга днями наголосив на необхідності переходу від заморожування російських активів до їх арешту.

Як передає Укрінформ, у соціальній мережі Х він написав: “Коли йдеться про знерухомлені російські активи, час переходити від заморожування до арешту — використовувати не лише прибутки, а й самі активи для підтримки обороноздатності, стійкості та відновлення України”. Сибіга підкреслив, що справедливо і законно змусити країну-агресора відшкодувати завдані збитки та шкоду.

Президент України Володимир Зеленський у листопаді повідомив, що загальні збитки, завдані російською агресією, сягнули близько 800 мільярдів доларів.

Кожного разу, коли російська влада порушує питання про припинення вогню, вона бреше. Про це заявила посол України в США Оксана Маркарова в інтерв’ю програмі Face The Nation телеканалу CBS.

“Щоразу, коли Росія говорить про якесь припинення вогню, вона бреше. Росіяни брешуть”, — наголосила Маркарова. За її словами, Росія може зупинити війну в будь-який момент, якби справді цього прагнула. Натомість зараз тривають важкі бої на лінії фронту, а цивільні страждають від масованих ракетних атак.

“Ця зима є особливо важкою через масовані руйнування української енергетичної інфраструктури. Але Україна вистоїть, бо має за мету не лише перемогти, а й гарантувати, щоб більше жодна країна не зазнала такого варварського терору”, — підсумувала посол.

Публічні маркери:

«Сибіга закликав перейти від заморожування російських активів до їх арешту»

«Якщо Росія серйозно хоче зупинити цю війну, вона може зробити це будь-коли – Маркарова»

Примітивні брутальні дії путіністів – це не випадкові промахи чи недолугість, а ретельно продуманий демонстративний формат нав’язування вини та створення атмосфери тотального страху. Інцидент із китайським судном Yi Peng 3, яке підозрюють у пошкодженні комунікаційних кабелів у Балтійському морі за допомогою якоря, є яскравим прикладом цього методу. За даними The Wall Street Journal, судно діяло за інструкціями російської розвідки, а корвет Чорноморського флоту РФ «Меркурій» здійснював електронну розвідку у цьому районі та передавав секретну інформацію до штабу в Калінінграді. Кремль традиційно заперечує свою причетність, називаючи звинувачення «абсурдними», однак такі дії мають чіткі ознаки глокального терору, спрямованого не лише на ЄС, а й на зону впливу КНР.

Цей стиль глобальної дестабілізації має безпосередні паралелі з тимчасово окупованими територіями (ТОТ) України, де цивільних мешканців тероризують примусом до отримання російського паспорта. Цей документ став зброєю у руках окупантів нарівні з автоматом чи телевізором, що поширює пропаганду. Наразі російські окупаційні адміністрації погрожують українцям скасуванням реєстрації місця проживання за відмову від паспорта РФ, створюючи умови повної юридичної ізоляції та підсилюючи тиск на місцеве населення. Це руйнує міф про підтримку окупантів серед цивільних, який так намагається насадити кремлівська пропаганда оперуючи даними про нібито отримані путінські паспорти.

Варварство, що лежить в основі таких дій, є ключовим складником стилю путінізму – це абсолютне ігнорування прав, норм і принципів мирного співіснування. Його ціль – нав’язати світу реальність, де страх і беззаконня стають буденними інструментами так званого управління. На жаль, завдяки добре організованій кремлівській комунікаційно-контентній воєнщині, міжнародна спільнота досі недооцінює масштаби та методи цього глобального терору.

Саме тому такі дії, як підрив підводних кабелів чи тероризація населення на ТОТ України, є не окремими епізодами, а складником глобальної стратегії путінізму зі створення світу, де правлять хаос і залякування, цинізм та абсурд.

Публічні маркери:

«Розвідка РФ давала вказівки судну, яке підозрюють у пошкодженні кабелів у Балтійському морі – ЗМІ»

«Загарбники погрожують українцям в окупації скасувати реєстрацію у разі за відсутності паспорта РФ»

Політичне керівництво Словаччини, зокрема прем’єр та президент, активно дискредитує Україну та ЄС, протиставляючи їх інтересам путінського режиму. Роберт Фіцо та Петер Пеллегріні фактично адвокатують путінізм, пропагуючи його як інструмент особистої вигоди та альтернативу до виконання норм і рішень ЄС. Їхні заяви та дії створюють небезпечний прецедент у Європі, де подібні позиції не лише підривають єдність, але й сприяють легітимізації путінської геноцидної агресії.

Фіцо наголошує на необхідності продовження транзиту російського газу через Україну після 2025 року, аргументуючи це “економічною доцільністю” і звинувачуючи Захід у тиску. Водночас президент Пеллегріні просуває ідею компромісу, включно з територіальними втратами України, як нібито єдиний шлях до миру. Ці заяви розходяться з позицією ЄС, що прагне повного розриву енергетичних зв’язків із Росією та підтримки територіальної цілісності України.

Такі дії європейських політиків сприяють не лише підриву довіри до ЄС, а й грають на руку путінській комунікаційно-контентній експансії реваншу. Проте ключовим викликом є реакція громадянського суспільства та міжнародної спільноти. У світі наддинамік, де домінують генеративні процеси, такі рецидиви не можна залишати без уваги. Активна громадянська протидія в самій Словаччині та послідовна позиція світового українства мають стати головними інструментами боротьби з цими проявами колабораціонізму на європейському рівні.

Публічні маркери:

«Премʼєр Словаччини прагне продовження транзиту російського газу через Україну у 2025 році»

«Президент Словаччини: Україні доведеться втратити території заради миру»

В Сирії формуються нові геостратегічні гравці, які діють превентивно. Ізраїль укріплює свої позиції, не лише розширюючи контроль над Голанськими висотами, а й знищуючи бази озброєння російського виробництва. Сам Башар Асад залишається заручником Москви, яка прагне перетворити його з маріонетки, що лише віддає награбовані ресурси, на інструмент для збереження своєї військової присутності в Сирії. Водночас, окрім США та Туреччини, інші країни обмежуються переважно дипломатичними маневрами на сирійській арені.

Україна, зі свого боку, намагається зацікавити міжнародну спільноту своїми ресурсами у сфері продовольчої безпеки. Однак питання анулювання для путінізму сирійського плацдарму залишається відкритим викликом.

Розширення ізраїльських поселень на Голанських висотах

15 грудня уряд Ізраїлю схвалив план розширення ізраїльських поселень на Голанських висотах. Як передає Укрінформ із посиланням на The Jerusalem Post, прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу заявив: «Зміцнення Голан — це зміцнення держави Ізраїль, і це особливо важливо в цей час. Ми продовжуватимемо утримувати їх, сприяти їхньому розквіту та поселятися в них».

Цей крок мотивований відкриттям нового фронту на ізраїльсько-сирійському кордоні після падіння режиму Асада. Нетаньягу також заявив про намір подвоїти населення Голанських висот, де наразі проживають близько 20 тисяч ізраїльських поселенців і стільки ж сирійців-друзів.

Ізраїльські авіаудари по сирійських військових об’єктах мали стратегічний успіх.

У ніч проти 16 грудня ізраїльська авіація завдала серію потужних ударів по військових об’єктах у сирійському портовому місті Тартус, де розташована військово-морська база РФ і судноремонтний завод. Як повідомляє The Times of Israel, удари влучили в об’єкти, пов’язані з російськими військовими, включаючи склади ракет і системи ППО. Це були найпотужніші атаки в регіоні з 2012 року.

Фінансові статки клану Асада суттєві, але не є вагомими для путінського режиму

Після падіння режиму Асада розпочалося «полювання» за його статками, які оцінюють у понад 12 мільярдів доларів. Як повідомляє The Wall Street Journal, значну частину активів клан Асада перевів у офшорні зони, такі як Дубай і РФ, використовуючи кошти для фінансування репресій та військових кампаній.

Виведення російських військ із Сирії перебуває на фазі становлення

За даними ГУР Міноборони України, Росія продовжує скорочувати свій контингент у Сирії. На базах у Тартусі та Хмеймімі спостерігається дефіцит продовольства та питної води. До Сирії запланували рейси військово-транспортних літаків із харчами для забезпечення залишків російських військових.

Водночас Німеччина попереджає прихильників режиму Асада, що вони не матимуть імунітету і будуть притягуватися до кримінальної відповідальності.

Німецька влада попередила прихильників режиму Асада, які можуть намагатися сховатися у Німеччині, про неминучість справедливого суду. Глави МЗС та МВС ФРН наголосили, що катам Асада не місце у демократичній Європі.

Публічні маркери:

«Уряд Ізраїлю схвалив план розширення поселень на Голанських висотах»

«Ізраїль завдав авіаударів по військових обʼєктах у сирійському Тартусі, де розташована база РФ»

«Падіння режиму Асада: Статки родини Асадів можуть сягати $12 мільярдів – WSJ»

«Російським військовим у Сирії бракує їжі та води – розвідка»

«У Німеччині попередили прихильників режиму Асада, що в разі спроби втекти до ФРН на них чекає суд»

Путіністи з партії «Грузинська мрія» демонстративно наполягають, щоб нібито їхні соратники-трампісти після приходу до влади в США 20 січня 2025 року скасують будь-які санкції проти пропутінського урядування в Грузії, а потім простежать, щоб аналогічно діяли й у ЄС. Це показовий приклад комунікаційно-контентної пастки кремлівського путінізму, який занурив рядових путіністів із режимів-сателітів у реальність, що демонструє абсолютну відірваність від конкретної ситуації. Вони марять, що коли Трамп офіційно стане президентом США, путінізм автоматично набуде масштабів керуючої сили у світовій політиці.

Безкарність урядовців у Грузії вимагає превентивних дій, подібних до тих, які вже здійснюють країни Балтії. Проте найкращим кроком було б запровадження потужних системних санкцій з боку ЄС негайно, а не очікування можливих змін у політиці адміністрації Трампа.

Генеральний секретар партії «Грузинська мрія» та мер Тбілісі Каха Каладзе не вбачає серйозної проблеми в санкціях проти членів партії Іванішвілі, називаючи їх тимчасовим явищем. Про це повідомляє Укрінформ із посиланням на Эхо Кавказа.

Заява Каладзе пролунала у відповідь на санкції, запроваджені Литвою та Естонією проти грузинської влади. Він знову повторив наратив партії «Грузинська мрія» про те, що «все закінчиться після 20 січня, коли в США почне діяти нова адміністрація». За словами Каладзе, «даність у Європі та Грузії стане іншою». Він додав, що «брудна сила» протягом останніх років веде боротьбу проти Грузії.

«Те, що відбувається сьогодні, не має зв’язку з європейськими цінностями. Сьогодні — пік несправедливості. Нам намагаються довести, що чорне — це біле, і пускають пилюку в очі. Але це все закінчиться, і справедлива Європа, до якої прагне наша країна, повернеться», — заявив Каха Каладзе.

Міністр закордонних справ Литви Кястутіс Будріс повідомив про розширення санкційного списку грузинських політиків, до якого внесено 17 осіб, зокрема прем’єр-міністра Грузії Іраклія Кобахідзе. Про це він написав у соцмережі Х, передає Укрінформ: «Литва підтримує народ Грузії та їхню європейську мрію. У координації з Естонією ми розширили санкційний список грузинських політиків, додавши ще 17 осіб, зокрема прем’єр-міністра Іраклія Кобахідзе», — зазначив Будріс.

Він наголосив, що Литва не буде терпіти насильства й утисків щодо мирних протестувальників, журналістів і представників опозиції.

Раніше Міністерство закордонних справ Естонії заборонило в’їзд до країни ще 14 чиновникам і суддям із Грузії, зокрема прем’єр-міністру Іраклію Кобахідзе.

Публічні маркери:

«Генсек «Грузинської мрії» не бачить проблеми у санкціях і вважає їх тимчасовим явищем»

«Литва розширила санкції проти грузинських топполітиків»

«Естонія заборонила в’їзд прем’єру Кобахідзе та ще 13 грузинським чиновникам»

Фото із офіційної сторінки у Facebook 26 артилерійської бригади ім. генерал-хорунжого Романа Дашкевича