В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

1175-та  доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

12 травня 2025 року Рада Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) офіційно визнала Російську Федерацію відповідальною за збиття пасажирського літака рейсу MH17 над Донбасом у липні 2014 року. Це стало важливим, хоч і надзвичайно запізнілим кроком у міжнародному правовому полі. Лише через майже одинадцять років світове співтовариство наважилось на офіційне юридичне формулювання відповідальності країни, яка послідовно та системно руйнує безпеку загалом та цивільного авіапростору зокрема.

Ця затримка — не просто прояв складності міжнародних процедур. Це — симптом глибокої інституційної кризи, що розгортається на тлі страху перед прямим конфліктом з ядерною державою; інфільтрації міжнародних інституцій державами-агресорами, зокрема РФ, КНР та Іраном.

Путінізм — не лише політична модель. Це глокальна система терору, яка тероризує мирне населення, знищуючи цивільні об’єкти; впливає на судові та дипломатичні структури, зокрема блокуючи резолюції Ради Безпеки ООН; дискредитує та залякує суддів Міжнародного кримінального суду; перешкоджає формуванню трибуналів щодо геноциду та агресії.

Цивільна авіація РФ — приклад інституалізованого злочину на міжнародній арені.

Незважаючи на викрадення понад 400 авіабортів, орендованих у західних лізингодавців; незаконну перереєстрацію цих бортів у Росії; порушення міжнародного авіаційного та комерційного права — РФ досі користується системою міжнародних авіаперевезень. Це стало можливим завдяки відкритій або прихованій співпраці з країнами в Азії, Африці, Латинській Америці; використанню третіх країн для техобслуговування, постачання запчастин, бронювання та продажу квитків. Це фактично легалізована підтримка злочинної авіаційної інфраструктури держави-терориста на міжнародній арені.

MH17 — більше ніж трагедія, це лакмус безкарності, адже РФ не видала жодного обвинуваченого. Весь цей час Кремль проводить активну кампанію заперечення доказів, маніпулюючи інформацією та ведучи гібридну війну в інформаційному полі. Жоден авіаційний, безпековий чи юридичний механізм не зупинив РФ, і це створює небезпечний глобальний прецедент безкарності.

Пасивність ICAO — це не просто дипломатична “обережність”. Це небезпечна толерантність до терору в авіації; спроба уникнути прямої відповідальності за бездіяльність; створення хибного враження, що міжнародне право — річ умовна.

У випадку MH17 РФ перетворила небо на зброю, не закривши його для цивільної авіації, незважаючи на бойові дії.

Отже, лише РФ відповідальна за терористичний акт проти пасажирського авіалайнера MH17. Визнання ICAO — важливий крок, але він запізнілий, він не остаточний, він не гарантує покарання.

Лише повна системна ізоляція держави-терориста в усіх вимірах цивільної авіації — технічному, правовому, дипломатичному — може відновити довіру до міжнародного права.

Публічні маркери:

«Міжнародна організація цивільної авіації визнала Росію відповідальною за збиття MH17»

«В Україні вітають рішення ICAO щодо збиття MH17: Росія не уникне відповідальності»

Варварський абсурд путінізму в дискредитації політичних лідерів Франції, Великої Британії, Німеччини та Польщі, що їхали в Україну для виставлення путінізму ультиматуму про припинення агресії від Європи та США досяг апогею, коли представниця МЗС РФ заявила, що лідери вживали наркотичні засоби в потязі до Києва. Абсурдність ситуації в цьому випадку – це ілюстрація закономірності, що бездоганно працює в наддинаміках – чим абсурдніша брехня, тим їй більше вірять, бо її ніхто не може перевірити. Тобто, найганебніша брехня путінізму стає його ж досягненням. Ця ситуація точно і глибоко ілюструє ключову проблему сучасної Європи — нездатність чинної політичної та інституційної архітектури ЄС адекватно відповісти на якісно нову форму гібридної, багатовимірної, наддинамічної агресії, яку здійснює путінізм. Ця агресія — це не лише війна в традиційному сенсі, а й сенсорно-асоціативна окупація, когнітивне терористичне насильство, і системно-терористичне вторгнення в ментальність і комунікаційну структуру цивілізованих суспільств Європи та світу.

Наочно діє в наддинаміках закон абсурду – «чим абсурдніше — тим легше віриться» — є фундаментальною ознакою контентного тоталітаризму путінізму, який діє не для переконання, а для знецінення самої ідеї правди, щоб її знищити як можливість. Саме тому «найганебніша брехня стає досягненням» — це не логічна помилка, а свідома стратегія когнітивної деморалізації супротивника. Головне втримувати один рівень комунікаційної трансляції на дипломатичному рівні, але тому то і нейтралізується суть.

І тут Європа справді програє не через брак ресурсів чи інституцій, а через недостатність досліджень та формулювання адекватної парадигми. Європа поки що оперує лінійно-дискретною логікою, де реагування завжди запізніле, фрагментарне і неадекватне до наддинаміки викликів та ризиків. Навіть створення структури для боротьби FIMI (Foreign Information Manipulation and Interference), хоч і виглядає прогресивно, зводиться до функціонального «центру реагування» без стратегічної візії дій, творення умов та  мотиваційних механізмів нейтралізації процесів і явищ.

Європейський світ, на жаль, досі бачить боротьбу з дезінформацією як технічну або адміністративну справу, а не як антропологічно-когнітивне екзистенційне протистояння геноцидного характеру, яку веде колективний путінізм. У цьому сенсі французьке агентство Vignium чи шведське агентство психологічного захисту — це лише  вдалі точкові приклади, що не змінюють саму доктрину захисту.

Якщо ЄС не перейде від лінійної інституційності до доктринально- концептуальної дії, не визнає нову форму глокальної геноцидної агресії путінізму, та не інтегрує напрацювання, то структура FIMI стане лише ще одним бюрократичним органом — без сили, візії і впливу. І це означатиме подальше просування позацивілізаційних сил у саму тканину європейської свідомості.

Українська наукова парадигма ККБ (комунікаційно-контентної безпеки) має всі ознаки якісного пояснення викликів та ризиків та підходів до нової цивілізаційної відповідальності. Це не просто захист від фейків чи інформаційних атак, а структурна відповідь на парадигму антропологічно-когнітивно-ментальної окупації, що працює надпросторово і надчасово (глокально), уникає формального, детермінованого мислення, замінюючи його кубічною дією — багатовекторним і багатошаровим впливом; ґрунтується на екзистенційних засадах людини, культури, пам’яті, цінностей.

Висновки

• Закон абсурду діє глокально як системна зброя геноцидного путінізму. Парадокс «що абсурдніше — тим легше віриться» працює не як помилка, а  як технологія знищення істинності як категорії. Це не просто «постправда», це постпсихологічна атака на здатність розрізняти реальне від ірреального, норму від девіації. І тому не йдеться про дезінформацію в класичному розумінні — йдеться про когнітивно-контентний тероризм глокального застосування.
• Інституційний фетишизм системи ЄС – реактивність замість ініціативності. Бюрократичне створення органів (як FIMI) не гарантує захисту, якщо не здійснено доктринальної зміни парадигми. Це ілюзія контролю — реакція на симптоми без діагнозу. Без чіткого визначення, що РФ є носієм глокальної геноцидної агресії нового типу; комунікація — це не інструмент, а поле /арена/театр бойових дій;— будь-які інституційні заходи залишатимуться безсилими.
• Українська парадигма ККБ (комунікаційно-контентної безпеки) – це не просто інструментальна пропозиція, це екзистенційна відповідь на цивілізаційний виклик.
• ККБ пропонує антропологічно-ментальне блокування окупаційного впливу; антропологічно-когнітивну відбудову уражених середовищ аж до створення феномену цивілізаційної когнітивності; творення мотиваційних умовконтенту спротиву як дієвого середовища (не як лише контенту-фактчекінгу).
• В Україні сформувались громадянські інституції дії-спротиву в умовах тотального нападу на сенси, смисли, змісти, сутності, мову, культуру.
• Європа в «лінійно-дискретній логіці» — це не лише опис її бюрократичної природи, а й демонстрація фундаментальної неготовності до наддинамічного, генеративного тероризму, який діє за логікою асоціативно-сенсорного вторгнення.
• Путінізм не чекає формальних процедур — він створює агресію як середовище, як постійну зміну реальності в усіх векторах: інформаційному, когнітивному, символічному, воєнному, юридичному, культурному. І ця агресія генеративна — вона не просто множиться, а сама продукує нові форми у відповідь на спроби її стримати.
• Європа живе у темпі реагування, тоді як путінізм — у темпі створення паралельних реальностей. У цьому і полягає природа сучасної глокальної геноцидної агресії:
  • вона не атакує, а формує середовище, в якому руйнуються сенси, культури, комунікації;
  • вона не переконує, а знецінює ідею переконання;
  • вона не прагне діалогу, а створює простір токсичної симультанності, де все можливо, і тому нічого не є правдою.
• Індустрійність – це постійне симультанн естворення дії як структури буття, а не лише реакції.
• Горизонтальність як перманентна інтеграційність — одночасна дія на всіх рівнях – сенсорному, побутовому, медійному, політичному, дипломатичному – без втрати координат.
• Лінійна логіка відповідаєточково, дієна загрозу, мислить через послідовність процедур. Вона програє у наддинамічному середовищі, де загроза вже перетворилася на нову норму до того, як рішення ухвалено.
• Кубічна парадигма дії дозволяє мислити і діяти одночасно на різних рівнях і в різних масштабах. Це і є глокальна горизонталь наддинаміки. Доктринальність – це не науково-теоретична декларація, а операційне ядро усвідомлення, що саме зараз є викликом, якого він порядку: ризик, загроза чи абсурд, та в якому режимі – реактивному чи генеративному – він розвивається. Доктрина в такому розумінні — система координат буття дії, не лише текст орієнтирів.
• Індустрійність — це здатність створювати умови для інфраструктури дії, які самі генерують симультанні рішення, а не просто обробляють вхідні сигнали.
• Індустрія дії — це постійне виробництво сенсів, смислів, рішень і систем дії як структури буття.
• Горизонтальність як перманентна інтеграційність — це дія, що одночасно синхронізує сенсорні реакції (відчуття тривоги, напруження), побутову поведінку (зміна рутин, простору), медійну площину (реакції, контенти, настрої), політичні рішення (зміна режимів дії), дипломатичні архітектури (переосмислення суб’єктів). І головне — не втрачає координат, тобто залишається у правді, не дозволяючи генеративній агресії «зашумити» картину світу.
• Це не просто стратегія реагування, це метафізика випередження, де людство не грає на чужому полі, а створює своє поле реальності. Саме така логіка — кубічно-глокальна доктрина людяності — має шанс зупинити (а головне — нейтралізувати) режим генеративної агресії путінізму, який діє у форматі симультанної реальності зла.
• Україна має бути не просто об’єктом підтримки, а джерелом нової парадигми безпеки Європи, яка виходить за межі технічного підходу до дезінформації; пропонує нову онтологію боротьби — де комунікація, пам’ять, ментальність — це бойові зони; переводить протистояння у сферу екзистенційного суверенітету перспектив майбутнього.

Отже, ЄС не потребує ще одного центру аналізу фейків — ЄС потребує фронтального доктринально-концептуального спротиву, де Україна є центром творення нової цивілізаційної безпеки.

Поки цього не відбудеться — структура FIMI залишиться лише ще одним паперовим щитом проти інформаційного «термоядерного» удару. Партнерам слід усвідомити, що Україна — носій знань і досвіду в гібридній реальності і має бути визнана лідером творення візії глобального спротиву контентному тоталітаризму.

Публічні маркери:

«Це просто паперова хустинка: у Єлисейському палаці спростували фейк російських ЗМІ»

«У ЄС пропонують створити агентство для боротьби з російськими ботами і фейками»

«У центрі Києва відкрилася виставка до Дня пам’яті жертв геноциду кримських татар»

«Посла Росії викликали до МЗС Польщі, у Кракові припинять роботу троє російських дипломатів»

«Варшава закриває генконсульство Росії у Кракові через диверсії спецслужб РФ»

«У Британії ув’язнили шістьох громадян Болгарії за шпигунство на користь РФ»

Аналітична група ГО «Центр ККБ»

Фото із офіційної сторінки у Facebook 143-го об’єднаного навчально-тренувального центру “Поділля”