В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

1183-тя  доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

Українські розвідники перехопили розмову, у якій командир російської армії наказує застосувати заборонену хімічну зброю для удару по позиціях українських оборонців.

Рада ЄС у вівторок, 20 травня, ухвалила рішення про введення додаткових обмежувальних заходів щодо трьох російських організацій, причетних до розробки та використання хімічної зброї у війні проти України.

На жаль, на санкції ЄС проти застосування РФ хімічної зброї в Україні, путіністи пришвидшують застосування хімічних боєприпасів. Це додаткове свідчення про моральну, юридичну та цивілізаційної кризу, яка розгортається у світі на тлі безкарності путінського режиму. Те, що відбувається сьогодні є навмисним демонстративним руйнуванням міжнародного права, тобто відбувається спроба нормалізувати крайнє варварство.

РФ, яка є учасником Конвенції про заборону хімічної зброї, демонстративно її порушує, застосовуючи заборонені агенти (як CS), використовуючи свої офіційні військові структури (війська РХБЗ, 27-й і 33-й НДЦ) для підготовки хімічних атак, ігноруючи міжнародні доповіді та висновки ОЗХЗ.

ЄС у відповідь застосовує санкції, але путінізм відповідає не деескалацією, а ескалацією застосування хімічної зброї. Це – відкрите знущання з міжнародного права, яке більше не зупиняє, а лише підживлює агресора, що вважає правові механізми слабкістю. Практично маємо прецедент, коли світова спільнота звикає до хімічного терору. Це найстрашніше, бо без відсутності рішучої реакції виникає ефект нормалізації. Путінізм створює нову «норму» глокальної геноцидної агресії, де все дозволено, якщо це приносить тимчасову перевагу. Путінізм системно хизується демонстрацією безмежної аморальності. Це не просто держава, яка чинить воєнні злочини, це структурований злочинний світогляд, що ліквідує саму ідею міжнародних законодавчих обмежень і робить жорстокість буденністю, а злочин — політикою.

Якщо світ не переходить до радикальних комплексних дій щодо цього геноцидного агресора — ми наближаємось до катастрофи глобального масштабу, де хімічна зброя, терор, викривлена правда (дезінформація про Пентагон і Україну, що розробляють в Україні біологічну зброю) і дегуманізація стають прийнятними інструментами геополітики. Бо без рішучих кроків — путінізм справді перетворить планету на лабораторію безкарного зла.

Публічні маркери:

«Розвідка перехопила наказ російського командира застосувати хімзброю проти ЗСУ»

«Євросоюз увів санкції проти Росії за використання хімзброї на війні в Україні»

«Кремль знову розганяє фейк про «розробку Пентагоном біологічної зброї» в Україні – ЦПД»

Трамп вчергове публічно заявляє, що Україна винна як і РФ, в нинішній агресії Кремля. Трамп ладен кинути Україну, що він і зробив вербально, але поки що інстітуційні важелі влади в США не дають йому це зробити фізично. Сьогодні у США виникла унікальна ситуація – політичний лідер (Трамп) перебуває у глибокому конфлікті з ціннісною та інституційною основою американської державності, особливо в питанні підтримки України, демократії та міжнародного права.

Трамп практично виступає проти демократичної місії та особливо візії США. Його риторика щодо України відкрито ігнорує агресора, ставлячи Україну і РФ на одну моральну площину, що суперечить історичній місії США як захисника свободи; дискредитує інституцію президентства як носія міжнародної відповідальності; грає на руку Кремлю, який давно когнітивно та ментально намагається розмити межу між агресором і жертвою.

Трамп вербально залишає Україну наодинці з агресором, формулюючи ультиматуми і “мирні рішення” в стилі капітуляції, які повністю ігнорують реалії війни й геноциду.

В той же час Сенат США подає резолюції, які чітко засуджують викрадення українських дітей; вимагають їх повернення і це є умовою будь-яких мирних угод; продовжують логіку права і справедливості. Ці кроки – антипод трампівської риторики, хоча Сенат теж контролюють республіканці.

Сучасний парадокс в США сьогодні полягає в тому, що президент США у ціннісному конфлікті з державою, яка продовжує політику підтримки України; тримається на коаліції Конгресу та громадської підтримки, яка має 60% суспільної підтримки щодо постачання зброї Україні.

Трамп – президент, але він — не держава. Держава США — це більша сила, яка поки що стримує його бажання капітулювати перед Путіним.

Сьогодні ми спостерігаємо конфлікт між інституцією та особою, між американською місією гаранта демократії – і Трампом як персоніфікованим загрозливим відхиленням від цієї місії. Це – внутрішня політична драма, й екзистенційна боротьба за те, чи залишиться США гарантом світового міжнародного порядку через дотримання Статуту ООН, чи стане інструментом дестабілізації в руках диктаторів.

Публічні маркери:

«Трамп готовий «відступити» від переговорного процесу між Україною та РФ, якщо не буде прогресу»

«У Сенаті США представили резолюцію: Росія повинна повернути викрадених дітей до укладення миру»

«Штати заохочують союзників у НАТО передавати Україні системи Patriot – Рубіо»

«Усі санкції проти Росії часів Байдена залишаються в силі – Рубіо»

«Більшість американців підтримують продовження надання зброї Україні»

Велика Британія оголосила про нові санкції проти РФ, в день коли остаточно був утверджений 17 пакет санкцій проти РФ в ЄС. Литва, Латвія та Україна наполягають на наступному санкційному дійстві вже 18-го пакету. Європа дійсно тримає удар публічно, стратегічно та дипломатично, але потреба перетворити силу слів на силу дій залишається критичною умовою.

Формування політичної основи для 18-го пакету свідчить про нелінійність реакцій, тобто бажання діяти на випередження. Це ознака нової європейської якості горизонту союзництва.

Вимога зупинити вогонь перед початком перемовин від Австрії та Люксембургу є демонстрацією чіткого розуміння, що не може бути дипломатії без припинення агресії. Це також дипломатичний сигнал глобальному півдню та країнам, що шукають “нейтралітету”, коли в Європи є чітка етична та цивілізаційна позиція.

Вербальні жести (заяви, резолюції, формулювання намірів) мають високу моральну вагу, але постачання зброї, замороження активів, конкретні заборони, іноді відстають у темпі або гальмуються через внутрішньоєвропейські дискусії. Одна Польща говорить мовою сили — але це ще не мейнстрім. Польська позиція рішуча, пряма, військово-центрована, і вона відповідає реаліям глобального виклику. Проте більшість країн ЄС поки що орієнтується на дипломатичний мультиплікатор дій. Водночас заява Каї Каллас про готовність сил швидкого реагування ЄС вкрай важлива зміна в безпековій парадигмі. Це вже інституційне підтвердження готовності діяти, а не лише чекати.

Отже, сьогодні в Європі сформувалась публічна, рішуча та морально послідовна відповідь на агресію РФ та подвійну позицію Трампа, що ближча до капітуляції. Але головний виклик — підтягнути інституційні та оперативні дії до рівня цієї риторики, аби потреби України та її Сил оборони були не лише підтримані словами, а забезпечені ресурсами і рішеннями  вчасно і масштабно.

Публічні маркери:

«Британія оголосила про нові санкції проти Росії»

«Литва і Латвія закликають ЄС почати підготовку 18-го пакету санкцій проти Росії»

«Путін має погодитися на припинення вогню і сісти за стіл переговорів – МЗС Австрії»

«Відправною точкою мирних переговорів має бути припинення вогню – глава МЗС Люксембургу»

«Євросоюз вніс іще 28 росіян до списку осіб, причетних до утисків прав людини в РФ»

«Глава МЗС Нідерландів: Те, як закінчиться війна в Україні, вплине на формування системи безпеки Європи»

«Європа має говорити з Путіним зрозумілою йому мовою сили – Сікорський»

«Якщо Росія не погодиться на повне припинення вогню, ЄС запровадить нові санкції – Каллас»

«Європейські сили швидкого реагування набули оперативної спроможності – Каллас»

«Європейські лідери домовилися про тісну координацію перед мирними переговорами – уряд Італії»

«Мелоні обговорила з Папою Левом XIV залучення Ватикану до переговорів про мир в Україні»

«Під нові санкції Євросоюзу потрапили й ті, хто грабує ТОТ України – депутатка»

«В ОП назвали сім країн Європи, які найактивніше залучені до переговорного процесу»

«Євросоюз міг би інтегрувати у власні санкції проти Росії підходи, запропоновані Конгресу США – Сибіга»

«Європа буде готова до посилення санкцій – глава МЗС Німеччини»

«Сибіга закликає ЄС піти далі 17-го пакету санкцій проти Росії і ввести «стелю» цін на нафту не вище $30»

«Мерц – після розмови Трампа з Путіним: Європа посилить санкційний тиск на Росію»

В ЄС понад 80 редакторів провідних європейських видань підписали петицію із закликом не допустити ухвалення в Угорщині закону про обмеження діяльності ЗМІ та правозахисних груп, що фінансуються із закордону на кшталт псевдозакону «про іноагентів» в РФ. Системна тривога ЗМІ охопила Європу в умовах глокальної геноцидної агресії, яку веде перманентно путінізм, що імітує ідеологію, екзистенційний метод і політичний вірус, проникає всередину демократичних систем, використовуючи їхню відкритість, правову культуру та толерантність проти них самих.

Орбан виступає вже не лише як ретранслятор “путінізму в ЄС”, він стає агресивним, бо наближається момент історичних виборів в Угорщині. Закон про «іноземних агентів» — це пряма калька з російського псевдоправового репресивного механізму, спрямованого на параліч незалежних медіа та вихолощення функціоналу зі всіх інших комунікаційно-контентних інфраструктур, дискредитацію правозахисних організацій національних та інституцій ЄС, створення фантомного образу “внутрішнього ворога” через зовнішнє фінансування.

Це не просто внутрішня ініціатива Угорщини, а випробування на міцність усього ЄС, його здатності захищати свої цінності від внутрішнього симулякра демократії.

Маємо кваліфікувати та легалізувати поняття та явище “антропологічно-когнітивний суверенітет” як стан національної публічності. Умови глокальної геноцидної агресії колективного путінізму — це не лише війна танків і санкцій, це війна за цивілізаційний стан національної публічності.

Проблема зі злочинністю на базі політичних процесів Німеччини є доказовою ілюстрацією наслідків недорефлексованої толерантності демократичної Німеччини в умовах екзистенційного протистояння з колективним путінізмом, що жадає знищити не лише Україну, але й ЄС та Європу.

Тисячі політично мотивованих злочинів у 2024 році — це не просто цифра, це дзеркало того, як слабка реакція на згенерований радикалізм призводить до криміналізації публічного простору. Як каже міністр Добріндт — екстремальне зростання, причому і зліва (антидержавна, антисистемна радикальність), і справа (ультранаціоналізм, неонацизм, агресивний антиукраїнізм) є прямим доказом путінізму.

Цей парадокс демократії у добу безмежного насильства руйнує саме середовище правового гуманізму сучасної цивілізованості.

ЄС має ініціативно ухвалити законодавчі механізми захисту національної публічності, журналістики, ЗМІ та правозахисних організацій, зокрема можливо запровадити антипутіністський кодекс безпеки слова, запровадити статус Європейського спостережного механізму за станом публічності в країнах-членах.

Маємо визнати та кодифікувати що «свобода та відповідальність слова» це складова обороноздатності, як і армія, і кордони. Те, що відбулося в Румунії (захист незалежних медіа) — має стати модельною практикою, а не винятком.

Ми перебуваємо в моменті, коли захист публічності , сенсу та смислів є не лише культурною, а передусім безпековою місією. І лише інституційна реакція, законодавча ініціатива, стратегічна пильність та горизонтальна солідарність у вимірі комунікаційно-контентної безпеки публічності й громад можуть протистояти повзучому внутрішньому путінізму — навіть у самому Євросоюзі.

Висновки:

• Маємо продукувати системну оцінку ситуації зі станом публічності в Європейському Союзі в епоху, коли путінізм як цивілізаційний виклик перестав бути лише зовнішньою і став внутрішньою проблемою для самої структури демократії, її інституцій, цінностей і публічного простору.
• Закон в Угорщині про «іноагентів» — не просто ініціатива Орбана, а репліка механізму авторитарного знесення публічного простору, яка тестує межі терпимості ЄС. Це не конфлікт між думками, а наступ на саму можливість вільного слова; це внутрішній симулякр тоталітаризму, який під виглядом демократичної процедури намагається знищити демократію як таку.
• Ситуація в Німеччині — жорстке нагадування, що “політична злочинність” — не абстракція, а наслідок безкарного ідеологічного паразитування, бо радикалізм не виникає сам по собі — він генерується ворожими дискурсами, які живляться ззовні (путінізм) і розкладають всередині.
• “Антропологічно-когнітивний суверенітет” як стратегічна категорія — це твердження про те, що національна публічність має бути захищена як цілісність не лише фізично, а й на рівні смислів, мов, дискурсів, культури і правди.
• Ми дійсно перебуваємо в епосі, де захист публічного простору — це місія безпеки, а боротьба з внутрішнім путінізмом у ЄС — не менш важлива, ніж підтримка України на полі бою. І саме тому ми маємо формувати нові поняття, нові нормативні рамки й інституційні відповіді, щоб зберегти простір демократії від симуляції свободи.

Публічні маркери:

«Понад 80 редакторів європейських ЗМІ засудили намір Угорщини обмежити діяльність медіа»

«В Угорщині заявили, що викрили «ще двох українських шпигунів»

«У Німеччині фіксують максимум політично мотивованих злочинів з початку 2000-х років»

«Сіміон зажадав скасувати результати президентських виборів у Румунії»

Аналітична група ГО «Центр ККБ»

Фото: 53 окрема механізована бригада імені князя Володимира Мономаха