В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

1273-тя  доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

Доба Вашингтонського саміту, яка стала першим поєднанням зусиль США та Європи за часів Д. Трампа у намаганні завершити війну РФ з Україною, знову продемонструвала дві різні реальності. З одного боку, у залах Білого дому обговорювали «мирність» і дипломатичні формули, що лестили Трампу. З другого – у Харкові та Запоріжжі російські ракетно-дронові удари вбили десять цивільних, серед них дітей, найменшому з яких було лише півтора року. Десятки людей отримали поранення, зруйновані будинки, енергетичні об’єкти, середовище щоденного життя.

Європейські політики реагують словами, а міжнародні інституції залишаються практично «мертвими». Символічною є й мовчанка американської дипломатії – якщо попередня посол США Брінк оперативно висловлювала позицію щодо кожного нападу на цивільну Україну, то тепер виконуюча обов’язки не демонструє тієї чутливості, хоча людяність не має залежати від статусу посади.

Усе це яскраво й екзистенційно підтверджує, що світ має справу з РФ не як з державою у звичному розумінні Статуту ООН, а з режимом, що перетворює своїх людей на «корпоративні істоти». Путінізм тримається на когнітивно-ментальному стані мас, які штучно позбавлені гідності й свободи. Вони або заручники владного терору, або охоплені імперською ілюзією, й ця тотальна розлюдненість сама по собі стає зброєю масового знищення та геостратегічним потенціалом позацивілізаційних сил.

Тут криється головний геостратегічний виклик. Західні лідери, і особливо Дональд Трамп, мислять у категоріях мирного бізнес-цинічного тактичного компромісу та угоди, де конфлікт подається як політична «гра рівнів». Але для Європи, світу та України це не абстрактна гра – це щодобова боротьба за виживання, ціна якого вимірюється життями людей і руїнами міст та знищенням середовищ життя. Для Путіна це головна гра його життя й водночас визначена ним самим власна історична місія на знищення України, а, можливо, й світу.

Але перемога путінського режиму можлива лише тоді, коли програє саме поняття людяності, а з нею світопорядок права та свободи громадян-планетян, і над цим Кремль працює безупинно.

Компроміси та санкції, на які робить ставку Трамп і Захід, мають гіпотетичний та ще й довгостроковий ефект. Натомість путінські (корейські, іранські, китайські) ракети та дрони летять в Україну щодня і нищать конкретних людей і домівки щодобово. Виходить глокальна асиметрія: руйнування – миттєве, а покарання – відкладене та ще й ефемерне (Москва ще жодного разу не відповідала перед людством за свої злочини проти людяності).

Саме тому європейські країни починають говорити про нові кроки: Литва пропонує вводити в Україну миротворців, Чехія критикує Трампа та його ігри в псевдомирність з Путіним, Фінляндія доводить, що НАТО без України не є повноцінною силою. Це ознаки горизонтально-середовищного пробудження Європи, яка починає усвідомлювати: гра у «відкладений мир» за рахунок смертей українців може коштувати занадто дорого всій Європі та цивілізації загалом.

Публічні маркери:

«У МЗС Фінляндії заявили, що Україна має повне право на членство в НАТО»

«Поки Вашингтон прагне мирної угоди, Путін вбиває українських дітей – Матернова»

«У МЗС Чехії назвали нічну атаку на Харків демонстрацією «мирної політики» Путіна»

«Литва направить в Україну стільки миротворців, скільки відправляла в Афганістан – радник Науседи»

«Україна стримує російську машину смерті, але її треба зупинити завдяки тиску – Сибіга»

Австрія закликає зберігати міжнародний тиск на РФ «задля України та Європи». Та саме австрійські банки, серед них Raiffeisen, досі працюють у РФ, незважаючи на заклики Києва вийти з РФ. Це не просто подвійні стандарти, це кричуще лицемірство на фоні щодобових жертв українців-європейців, що захищають своїми тілами сьогодення Європи та світу.

Тим часом в Одеській області відбувається агресія проти енергетичних ресурсів Азербайджану, де знову розбомблено комплекс SOCAR. Путінізм демонстративно перекладає відповідальність на Україну, поширюючи в Європі наратив, що нібито саме Україна руйнує енергетичні зв’язки між Азербайджаном та Росією. Це класичний приклад поєднання фізичного насилля та інформаційного впливу: удари по критичній інфраструктурі одночасно легітимізуються брехнею на світовій арені.

Угорщина, натомість, звинувачує Україну у проблемах із постачанням нафти, забуваючи, що Україна захисник кордонів Європи від російської агресії. Це не політика уряду Орбана, це путінізм «по-угорськи».

США публічно критикують купівлю нафти з РФ Індією, хоча імпорт зрідженого природного з РФ в ЄС зріс на 1 млрд євро. Торік ЄС імпортував рекордні обсяги російського LNG. Це не випадковість, це сигнал бізнес-цинізму, що триває більше ніж 3,5 років.

Слова важливі, адже Путін уже комунікує з Індією, Бразилією, ПАР і це не просто планова дипломатія, це створення альтернативи світовим інституціям із його стилем домінування після фізичного контакту з Трампом на Алясці. Путін працює на «довгострокове перемир’я»  що є профанацією та злочином перед світом.

Трампівські санкції (на паузі) можуть тиснути, але це довготривалий процес, який до того ж не розвивається. А тим часом путінські атаки нищать тут і зараз. Санкції є, але їх замало, ізоляція була, але зруйнована Трампом. Потрібна правова, а точніше дипломатично-правова кодифікація тиску на глокального геноцидного агресора. Він має стати системним – не лише політичним, а й юридичним, цивільним і економічним, із горизонтальними  та вертикальними інструментами на всіх рівнях.

Путінізм – позацивілізаційний режим, бо це не політика, не ідеологія, не релігія — це терористичне варварство на цивілізаційному рівні. Його маси корпоративних ресурсів позбавлені гідності, і свободи. І будь-яка політика, дипломатія, угода, що не відсікає цей режим від перспектив існування, веде до капітуляції світового порядку.

Чому “ міжнародний тиск” щодо путінізму потрібно кодифікувати? Бо він мусить бути легітимізований юридично і морально. Тільки сукупний тиск може призвести до істинного демонтажу режиму, справжнього знищення ідеї та технології глокальної геноцидної агресії.

Публічні маркери:

«Глава МЗС Австрії закликала зберігати тиск на Росію задля безпеки України та Європи»

«Кремль поширює фейк про нібито спробу України посварити Росію й Азербайджан – ЦПД»

«Росія атакує нафтові об’єкти SOCAR в Україні, щоб нашкодити Азербайджану – Сибіга

«Сибіга порадив Сійярто скаржитися на перебої з нафтою Москві, а не Україні»

«Лідер опозиції Угорщини вимагає від Росії утриматися від втручання у політику країни»

«У РФ відповіли на заяву опонента Орбана про втручання у справи Угорщини»

«Торговий радник Трампа Наварро розкритикував Індію за купівлю російської нафти – FT»

«ЄС збільшив імпорт російського скрапленого газу до €4,5 мільярда за пів року – Eurostat»

«Словаччина продовжує постачати зброю Україні попри симпатії Фіцо до Путіна – Politico»

«В ISW проаналізували обіцянку Путіна «законодавчо закріпити» подальший ненапад на Україну»

«Путін телефонував лідерам Бразилії, Індії та ПАР перед зустріччю Зеленського з Трампом – The Guardian»

Трампова «ініціатива» 15 серпня зконтактувати з Путіним на Алясці під загрозою виконання ультиматуму щодо комплексного санкційного тиску виглядала як перша публічна атака Трампа на Путіна. Але по факту цього процесу, це не був тиск по-трампівськи, це була публічна вистава по-путінськи (публічно домінував Путін як при контактах по антуражу та діях на Алясці). У цьому театрі Трамп намагався показати свою силу Президента США, а реально, лише подарував Путіну додатковий час та розширення масштабів глокальної геноцидної агресії. Цей час РФ використала для активізації на фронті та бомбардування цивільного простору України та об’єктів Азербайджану в Україні тощо. Тобто, замість дипломотично-економічно-збройового удару по агресору вийшла пауза, яка грає на руку Москві в темпі кожного часу кожної доби.

Вашингтонський саміт від 18 серпня став не форумом, а «ринком безпеки», на жаль, путінізму в першу чергу. У Білому Домі відбувся великий обмін: Європа й Україна погодилися заплатити близько 100 мільярдів доларів за безпекову координацію й зброю від США (неофіційні дані щодо суми угоди). Але купили вони не гарантії миру, а лише процедуру постачання зброї на перспективу без гарантій термінових дій сьогодні. Сам Трамп це підтвердив словами: «Ми нічого не даємо — ми продаємо». Це означає, що безпека перетворена на товар. І тут втрачається сакральний вимір відповідальності за життя, бо виходить не трансатлантичний союз цінностей, а бізнес-угода Трампа в інтересах Путіна.

Ключовий момент риторики Трампа в тому, що він уникає самого слова «перемир’я». Замість нього вживає термін «мирна угода», або просто комерційна угода (deal). Але це зовсім інше, бо комерційну угоду, чи тим паче, мирну, можна готувати місяцями й роками, а геноцидна агресія глокального масштабу тим часом триває інтенсивно та симультанно (множинно-одночасно). Це вигідно лише особисто Путіну, адже його унікальний «конвеєр смерті» не зупиняється, агресія триває, знищення України, Європи та світу зростає.

За результатами вашингтонської доби саме Путін отримав найбільші дивіденди – уник нових обвальних санкцій; виграв час для продовження геноцидної агресії; отримав статус домінуючого співрозмовника США фактично як головний «миротворець» в цивілізованому світі, а там в позацивілізаційному світі знову став на найвищий п’єдестал злочинця-варвара; другий раз публічно нав’язав Трампу свою логіку дій та ще й втокмачив Трампу божевільну ідею,  що припинення вогню «стратегічно невигідне». По суті паралізував ініціативу Європи щодо Коаліції охочих руками Трампа. Це означає, що Кремль знову диктує геостратегічну рамку, у якій навіть Білий Дім вимушено рухається в темпі Москви.

На фоні цього путінського театру й бізнес-цинізму Трампа тільки Україна як нація тримає всі наявні та уявні лінії оборони. Лише українські війська реально щодня стримують путінізм, не даючи йому прорватися далі. Європа допомагає, але більше все ще чекає «чужого рятівника», США перетворюють безпеку на товар, а бар’єром залишається українська армія. Це і є справжній фронт цивілізації проти позацивілізаційних сил.

Отже, необхідно рішуче відмовитися від уживання понять “конфлікт” чи “війна” стосовно дій РФ, адже вони знецінюють і маскують реальність. Йдеться не про локальне протистояння, а про системну глокальну геноцидну агресію колективного путінізму проти світу. Вона проявляється у різних форматах і в кожній країні має свій “букет агресій”, проте всі вони синтезуються в єдиний геноцидний феномен. Інституалізація саме цього визначення дозволить ЄС, НАТО, США та глобальним інституціям перейти від бюрократичної логіки “врегулювання” до реальної стратегії захисту людства, де Україна є ключовим фронтом, а союзники (якщо вони інституалізуються) — гарантами того, що машина колективного путінізму розвалиться.

Публічні маркери:

«Трамп каже, що почав підготовку до зустрічі Зеленського та Путіна»

«За останні два тижні відбувся значний прогрес на шляху до припинення війни – президент Фінляндії»

«Війна в Україні може припинитися протягом кількох тижнів – Трамп»

«Макрон: Європейці мають узяти на себе справедливу частку в гарантіях безпеки для України»

«Ми можемо укласти угоду, що убезпечить Україну від майбутньої агресії – Трамп»

«Італія підтримує ідею гарантій безпеки за моделлю п’ятої статті НАТО – Мелоні»

«Стармер у Білому домі висловив сподівання на реальний прогрес щодо гарантій безпеки для України»

«Зеленський – про ключові теми зустрічі з Трампом: гарантії безпеки, повернення полонених і дітей»

«Фон дер Ляєн подякувала Трампу за згадку про викрадених Росією українських дітей»

«Мерц очікує, що на тристоронній зустрічі буде домовленість про припинення вогню»

«Трамп обурився критикою на його адресу за зустріч із Путіним»

«Реальний прорив»: Рютте привітав готовність Трампа зробити внесок у гарантії безпеки для України»

«Трамп: Я люблю український народ і хочу зупинити війну»

«Трамп вважає, що припинення вогню може бути невигідне сторонам, тому потрібна мирна угода»

«Першою умовою для миру має стати припинення атак РФ на цивільну інфраструктуру – посол Румунії»

«Зеленський – Трампу: Ми хочемо зупинити війну і очікуємо тристоронньої зустрічі лідерів»

«Зеленський у Білому домі передав листа Меланії Трамп від першої леді України»

«Трамп на зустрічі із Зеленським заявив, що війна має закінчитися»

«Зеленський подякував Трампу за його зусилля зупинити війну»

«На зустрічі в Білому домі знову не оминули тему костюму Зеленського: цього разу – компліментом»

Аналітична група ГО «Центр ККБ»

Фото із офіційної сторінки 45-ої окремої артилерійської бригади імені генерала Мирона Тарнавського