В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

1274-та  доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

Реакція Путіна на пропозицію зустрітися з Трампом та Зеленським видається цілком закономірною. Для російського лідера, особливо на першому році другого президентського терміну Трампа, будь-який публічний діалог міг би виглядати як капітулянська поступка США. Натомість він прагне нав’язувати гру за власними правилами, як це вже було на Алясці, коли формат перемовин перетворився на спектакль за путінським сценарієм. Тому він тоді, на Алясці, і зараз, коли Трамп у Вашингтоні, залишив Трампа у позиції кулуарного прохача, що само по собі стало виграшем для Кремля. І хоча ззовні прозвучало начебто “узгодження ідеї переговорів”, насправді це була форма відмови. Путін дозволив Трампу створити ілюзію власної ініціативи, але сам уникнув прямого діалогу у форматі “три переговорника”.

Трампова гра у дво- чи тристоронні зустрічі виглядає як спроба приміряти та затвердити за собою  роль глобального миротворця. Але за цим немає ані плану, ані чіткої стратегії нейтралізації екзистенційно-безпекових викликів для України, Європи, США та світу. Ідея «посадити Зеленського й Путіна за один стіл» є  радше риторичним сурогатом «ідеї-фікс», вигідної передусім для внутрішньої аудиторії США, а також для частини європейців, які втомилися від війни й шукають псевдошвидкого виходу.

Для самого Трампа ця ідея-панацея виконує функцію громовідводу. Вона дозволяє знімати тиск республіканців, які очікують «результатів», і міжнародних партнерів, яким потрібна хоч якась «ініціатива». Однак ця формула уникає суті. Адже Трамп ігнорує фундаментальні реалії, де протистояння не є конвенційною війною, а нібито «територіальною суперечкою», хоча агресія РФ має геноцидний і глокальний характер, тобто становить екзистенційний виклик для всієї цивілізації, а не лише для України.

Якщо поглянути на ситуацію в цій логіці, стає зрозуміло: компроміс тут неможливий. Йдеться не про технічні переговори, а про питання виживання світопорядку. Або світ зупинить путінізм, або колективний путінізм продовжить руйнувати планету — через метасвіт по-китайськи, ядерний шантаж, тероризм, дестабілізацію регіонів і світових мереж.

Отже, нинішня стратегія Трампа, це не шлях до миру, а радше механізм власного оперативно-ситуативного політичного захисту. Вона покликана відбивати атаки зсередини США та від зовнішніх партнерів, але не вирішує головного виклику: глокальної геноцидної агресії путінізму, яка не залишає простору для компромісу.

Маємо парадокс, коли глобальна країна – США та союз безпекових країн НАТО уникають приймати реальність сучасності, яку рятує Україна. Тоді як Путін уникає публічної зустрічі й диктує правила поведінки США та НАТО, Трамп імітує глобальну ініціативу, використовуючи псевдомирну риторику як щит, потураючи колективному путінізму. А можливо реальність полягає в тому, що компроміс з путінізмом навіть для трампізма неможливий, адже це війна-геноцид, а не територіальний спір регіональної Європи.

Публічні маркери:

«Трамп заявив, що організує двосторонню зустріч Зеленського з Путіним»

«Трамп заявив, що хоче в рай, і мир в Україні цьому посприяє»

«Трамп – про гарантії безпеки для України: США готові допомогти у повітрі»

«Бессент назвав зустріч Путіна і Трампа на Алясці «демонстрацією сили»»

«ЗМІ: Путін пропонував Трампу зустріч із Зеленським у Москві»

«У Росії прокоментували можливість проведення переговорів між Зеленським і Путіним»

«Зустріч лідерів України, США та Росії може стати проривом на шляху до миру – Сибіга»

З січня 2025 року в Україні загинуло щонайменше 4 співробітники ООН, ще 32 отримали поранення. Це лише частина ширшого тренду: у 2024 році у світі було поранено або загинуло понад 380 гуманітарних працівників — рекорд за всю історію. Щодня цивільні та гуманітарні працівники стикаються з небезпекою та ударами по цивільній інфраструктурі, що робить їх роботу надзвичайно ризикованою.

Моніторингова місія ООН зафіксувала від початку повномасштабного вторгнення РФ загибель щонайменше 13 883 мирних мешканців та 35 548 поранених, включно з дітьми. Підсумовуючи — людські втрати продовжують зростати щодня, підтверджуючи екзистенційний характер глокальної геноцидної агресії Путіна.

РФ продає вкрадену українську пшеницю у 70 країн, позиціонуючи себе як «донор продовольства», але фактично поширюючи тероризм у глобальному гібридному вимірі. Це свідчить, що колективний путінізм перетворює злочинні дії на міжнародні економічні інструменти, легітимізуючи агресію.

Американська компанія Nvidia розробляє для Китаю потужний AI-чип (B30A), що перевищує нинішні H20. Цей чип потенційно дозволить КНР посилити контроль над доданими реальностями, ставлячи під загрозу людяність у глобальному масштабі. Це демонструє, що технології штучного інтелекту та глобальні інформаційні системи можуть стати інструментами нейтралізації цивілізаційних цінностей, якщо потрапляють у руки режимів, орієнтованих на тоталітарний контроль.

Мабуть лише Україна та її близькі союзники розуміють, що колективний путінізм, це не алегорія, а реальна технологія відміни життя та утвердження виживання як норми путінського тріумфу. Україна повинна ставати центром глобального цивілізаційного дискурсу, підкреслюючи загрозу для світу і стимулюючи наднаціональні заходи безпеки та захисту гуманітарних цінностей.

Публічні маркери

«В Україні з січня загинули чотири гуманітарні працівники – ООН»

«Росія продає вкрадену в Україні пшеницю у 70 країн світу – Центр нацспротиву»

«Nvidia розробляє для Китаю новий потужний чип на основі штучного інтелекту – Reuters»

Ситуація в Україні демонструє реалії сучасного екзистенційного протистояння та межі міжнародної коаліційної підтримки.

Коаліція охочих вже з початку своєї інституалізації формує концепт безпеки для України, а очільник Європейської Ради А. Кошта підкреслює, що європейські сили націлені не лише на захист України, а й на безпеку всього континенту. Водночас близько 10 країн нібито готові направляти власні війська, але більшість світу й надалі орієнтується на США як головну безпекову опору, хоча фактично Сполучені Штати не бачать у цих процесах здатність Альянсу до активних дій. Більшість припускає, що діяти можна лише після «зупинки вогню» або укладання миру, цей підхід, який є не просто недостатнім, а цивілізаційно небезпечним.

Президент Франції Еммануель Макрон підкреслив критичну важливість найближчих тижнів для визначення гарантій безпеки Україні та закликав забезпечити реальний зміст цих гарантій через координацію з американською стороною. Він зазначив, що британські, французькі, німецькі, турецькі та інші сили готові до операцій для гарантування безпеки у повітрі, на морі та на суші, без участі у бойових діях і без провокацій. Макрон також застеріг від прагнення швидкої перемоги та довіри до слів Кремля, назвавши Росію «дестабілізуючою силою» та «людожером біля наших дверей».

На фоні цих заяв позиція США і Трампа виглядає іншою, де американський президент наполягає на проведенні як двосторонніх, так і тристоронніх зустрічей між Зеленським, Путіним і самим Трампом, що радше має риторичний ефект, ніж реальний. Така логіка відображає глобальний дисбаланс, коли європейські лідери говорять про конкретні дії та гарантії, тоді як США і частина коаліції чекають «візуальної домовленості» і часто орієнтуються на процес, а не на результат.

Це демонструє глибшу проблему, де світова спільнота ще не усвідомила повністю характер колективного путінізму.

Агресія РФ не обмежується територією України чи конкретними діями, вона має глокальний, геноцидний характер, діє як системний виклик цивілізації, підриваючи продовольчу безпеку, технологічний прогрес і стабільність міжнародних інституцій. Кремль продає вкрадену українську пшеницю у понад 70 країн, створюючи ілюзію «гуманітарного донора», а американські технологічні компанії передають Китаю новітні чипи штучного інтелекту, що потенційно посилює глобальний дисбаланс.

У цьому контексті цивілізаційна безпека стає критичною. Захист України, це не лише регіональна задача, а умова збереження життя на планеті. Європа, США та світ мають перестати грати в безпеку країни чи континенту і почати формувати системний, наднаціональний підхід до стримування глокальної геноцидної агресії терміново вже в Україні та у світі одночасно сьогодні. Україна та її найближчі союзники є тими суб’єктами, які здатні вивести цю проблематику на цивілізаційний рівень і визначати параметри протидії колективному путінізму.

Отже, незважаючи на декларації про «розуміння» нестабільності Д. Трампа та критику людожерства путінізму, міжнародна спільнота продовжує сподіватися, що саме Трамп умиротворить Путіна, і лише після цього можна буде працювати над безпекою України. Це не просто утопія — таке очікування відкриває Кремлю можливості для розширення агресії у місцях, які більшість не помічає, бо діє у рамках національного суверенітету, а не у динамічній глокальній реальності. Сили цивілізації повинні діяти системно, на випередження, без ілюзій щодо «чуда» з боку Трампа чи Путіна, адже реальна протидія глокальному путінізму можлива лише через активну і координовану цивілізаційну стратегію.

Публічні маркери:

«У межах гарантій безпеки відправити війська в Україну готові до 10 держав – Bloomberg»

«Над концептом гарантій безпеки для України кілька місяців працюють 30 країн – Рютте»

«Формат гарантій безпеки для України готуватимуть технічні команди протягом наступних тижнів – Єврокомісія»

«Стармер: Переговори про гарантії безпеки для України продовжаться у вівторок

Комісію з розробки гарантій безпеки для України очолив Рубіо – ЗМІ»

«Обіцянкам Путіна довіри немає, Україні потрібні надійні гарантії безпеки – Каллас»

«Німеччина працює над гарантіями безпеки для України, її внесок ще не визначений – Пісторіус»

«Кошта – про гарантії безпеки для України: Європі час прискорити практичну роботу»

«Кошта: Росія повинна негайно припинити насильство – як перший крок»

«Коаліція охочих у найближчі дні проведе консультації зі США щодо гарантій безпеки для України»

«Коаліція охочих підтвердила подальшу підтримку України – Туск»

«Японія обміркує свою роль у гарантіях безпеки Україні – прем’єр»

«Гарантії безпеки Києву можуть бути зосереджені на зміцненні збройних сил України – Bloomberg»

«Наступні 15 днів «критично важливі» для визначення гарантій безпеки Україні – Макрон»

До Кембриджського словника додали шість нових слів, три з яких виникли під впливом популярного китайського застосунку для поширення коротких відео TikTok. Описано яскравий приклад того, як колективний путінізм діє у когнітивно-ментальному вимірі, формуючи глобальні інформаційні простори, де національні кордони вже не мають значення. Путінізм оперує словом і значенням, створюючи навіть абсурдний гумор як бойову технологію, а постправда давно стала інструментом дискредитації правди як норми життя.

Наведені приклади з Кембриджського словника демонструють, як нові терміни та меми (Skibidi, Tradwife, Delulu, broligarchy, mouse jiggler, work spouse) відображають трансформацію культури під впливом соціальних мереж, де реальність і правдивість стають гнучкими, а когнітивні сприйняття людей уразливі. Це створює потужні джерела деградації як технологію розлюднення, які використовуються путінською пропагандою, дугіноцентричними та іншими глокальними інформаційними потоками для формування навколо себе хаосу, непевності та маніпуляцій.

Інакше кажучи, сучасний глобальний дискурс стає полем битви за саму норму правди та людяності, де путінізм виступає як технологія системного підриву когнітивної стійкості людства.

Отже, висновок полягає в тому, що сучасна безпека, особливо цивілізаційна, виходить за межі національних держав або континентів, бо вона стосується всього людства, яке потерпає від маргінальності сучасних безпекових схем, часто закритих і корпоративних за характером, як у випадку НАТО.

«Рамштайн» та «Коаліція охочих» демонструють значно вищу ефективність  та масштабованість світового рівня у практичному сенсі, бо діють на основі реальних викликів і потреб, а не на догоду статусу чи протоколам інституцій. Водночас їхня нестатусність і «неінституалізованість» пояснюється тим, що вони фактично підривають монополію НАТО та США на визначення глобальної безпеки.

У сучасних умовах діяти слід на базі сьогоднішніх реалій і конкретних результатів, а не очікувань від чергового Президента США чи канцлера Німеччини. Від України залежить, чи зможе вона зміцнити цивілізаційну безпеку і стати опорою життя людства, або ж безпека в Європі залишиться симулякром і надбанням агресора.

Слід звернути увагу та доповнити висновок технологічним і когнітивним виміром, де сучасні загрози цивілізаційній безпеці не обмежуються класичною війною чи навіть глокальною геноцидною агресією, чи тим паче територіальними суперечками, вони включають мегакомплексні дії позацивілізаційних сил, які оперують постправдою, абсурдом і когнітивно-вірусним диктатом. Ці сили проникають навіть у академічне поле, де маніпулюють змістом понять і соціальною репутацією слів: наприклад, потрапляння абсурдних слів до Кембриджського словника легітимізує їх і надає цим поняттям соціальну силу та культурний вплив.

Гумористичні чи абсурдні образи, як-от «голови в унітазі», це не просто жарт, а образ, що ілюструє контраст між цивілізованим комфортом і глузуванням над ним, підриваючи людяність, що насправді несуть соціальний і психологічний виклик руйнації цивілізованого світу, ілюструючи подвійний стандарт, адже у РФ близько 40 млн туалетів без унітазів, а світ продовжує  весело та безтурботно споживати путінські абсурдизовані образи «псевдосвободи» та легковажності, що підривають цивілізаційний комфорт і сенс гідності людяності. Марення як ярлик зневаги через спрощення складних процесів стають технологіями приховування масштабів розлюднення і дегуманізації.

Тому цивілізаційна безпека сьогодні має включати не лише фізичний і політичний вимір, а й протидію глокальній геноцидній агресії, яка атакує екзистенцію людяності через контроль сенсів, слова і культурних норм. Україна, як і її союзники, повинні діяти на випередження, аби зміцнити системи цивілізаційної безпеки і не допустити, щоб абсурд і постправда стали зброєю проти людства.

Публічні маркери:

«У Кембриджський словник додали вірусні слова з ТікТоку»

«Молдова заморозила рахунки філіалу пропагандистів «Россия сегодня»

Аналітична група ГО «Центр ККБ»

Фото із офіційної сторінки 45-ої окремої артилерійської бригади імені генерала Мирона Тарнавського