Санкції, які застосовуються світовою громадою до путінської РФ через її кінетичну агресію проти України, змушують Кремль відшуковувати шляхи обходження накладених обмежень. Одним із напрямів зменшення санкційного тиску є застосування так званого тіньового флоту, тобто танкерів третіх країн. переважно з африкансько-азійською пропискою, для доставлення нафти до тих споживачів, які в цих умовах все ж купують російські енергоносії.

Оскільки цей «флот» не лише морально, а передусім технологічно є застарілим і більше того – зношеним, то періодично виникають екологічні інциденти, які мають у перспективі всі шанси перетворитися у катастрофи.

У квітні ц. р. біля острова Готланд в економічній зоні Швеції стався розлив нафти. Шведська прокуратура допитала екіпаж і двом особам повідомили про підозру у скоєнні екологічних злочинів. Втім, ці особи не були затримані, попри те, що судно Flora 1 перебуває у списку санкцій ЄС, а статус його прапора залишився нез’ясованим.

Така поблажливість до фактів екологічних злочинів може мати серйозні наслідки, бо Швеція в цьому випадку дала «індульгенцію» путінському режиму в порушення екологічних норм. При цьому міністр цивільної оборони Швеції Карл-Оскар Болін, коментуючи цей інцидент, чітко класифікував, що «російський тіньовий флот становить значну загрозу безпеці та навколишньому середовищу».

З позиції гібридної війни, яку розгорнула путінська Росія, цей факт не можна визнавати інцидентом, чи тим паче розливом. Відбувся акт глокально-екологічної агресії. Підсанкційний танкер Flora 1, який пов’язують із так званим «тіньовим флотом» РФ, здійснив розлив нафти у зоні відповідальності Швеції, у регіоні Балтійського моря, критичному для Європи. Це означає, що агресія була здійснена демонстративно, попри санкційний статус.

Ключовий момент не сам розлив. Ключовим є те, що сталося після, адже судно затримали, екіпаж допитали, і… відпустили. Це створює принципово новий ефект протистояння РФ і ЄС / НАТО – є агресія, є її фіксація, але відсутній факт адекватного правового реагування і притягнення до відповідальності. Таким чином, агресор (РФ) і його партнери отримали сигнал на подальше ігнорування міжнародного законодавства і вчинення подібних злочинів. Тобто, це вже не просто подія, – це операційна модель поведінки глокального агресора, а сутність дії полягає у трансформації екології (природної екосистеми) у глобальну зброю. У цьому прецеденті нафта перестає бути сировинним ресурсом – вона стає інструментом ураження морського середовища, засобом тиску на прибережні держави, способом створення довготривалих наслідків без військового зіткнення.

Це і є екологічна зброя розподіленого застосування. І вона вже апробована як складник глобальної гібридної агресії. Тому цей розлив не має локального значення, оскільки відбувся глокальний удар не по точці, а по системі Він працює одразу в кількох вимірах:

• екологічному (забруднення);
• економічному (ризики для морської логістики);
• безпековому (тиск на держави Балтії);
• психологічному (демонстрація безсилля міжнародного права).

Тобто, дія локальна, а ефект міжнародний, який має всі шанси перетворитися на системний. Це і є глокальність агресії.

Цей прецедент не є ізольованим, оскільки вбудований у мережу взаємодії по лінії РФ-Іран-інші режими, що використовують обхід санкцій.

У квітні ц. р. подібний інцидент стався поблизу Анапи (Краснодарський край Росії), де був зафіксовано масштабний розлив нафтопродуктів, причиною якого міг стати російський танкер Sofia.

За оцінкою суднового брокера Clarksons тіньовий флот налічує близько 1800 суден, з яких приблизно 1500 – нафтові або продуктові танкери із віком понад 20 років, тобто вони вже не придатні до подальшої експлуатації.

«Тіньовий флот» у цьому випадку слід розглядати не як транспорт, а як морську інфраструктуру геноцидної агресії, що діє поза міжнародним правом. Найбільш небезпечним є не сам факт агресії, а те, що:

• відсутній механізм негайного зупинення таких дій;
• немає права на примусову нейтралізацію суден «тіньового флоту»;
• немає інструменту превентивного блокування.

Висновок

Прецедент із танкером Flora 1 біля острова Готланд фіксує не інцидент, а факт здійсненої глокально-екологічної агресії. Підсанкційна інфраструктура, пов’язана з РФ і. можливо. з іншими країнами – партнерами Москви, продемонструвала здатність:

• здійснювати ураження середовища без оголошення війни;
• діяти попри санкції;
• залишатися поза механізмом негайного примусового реагування.

Це означає, що міжнародне право повноцінно не фіксує такі дії, санкційна модель не блокує агресора, безпекові інституції, включно з NATO, не мають інструменту негайної відповіді.

У результаті зафіксовано нову реальність, де екологічне ураження середовища стало операційною формою глокальної агресії.

Валерій Скрипнюк, Віктор Вельбик, ГО «Центр ККБ»

Зображення згероване Gemini.