Дванадцять років триваючої агресії РФ проти України сформували багатовимірний вплив на дітей, який включає не лише фізичну окупацію територій, а й антропологічне, когнітивне та ментальне ураження. У цих умовах значна частина українських дітей фактично втратила базове право на дитинство як стан безпеки, розвитку та мирності.

Паралельно формується ще один критичний ефект, коли діти в інших країнах, взаємодіючи з українськими дітьми, стикаються з розмиттям самого розуміння дитинства як безпечного та позавоєнного стану. Таким чином, наслідки цієї агресії виходять за межі України і набувають глобального антропологічного виміру.

На тимчасово окупованих територіях та в РФ українські діти стають об’єктами системних і цілеспрямованих дій з боку агресора, що мають ознаки злочинів проти людяності та воєнних злочинів: депортації, насильницька зміна ідентичності, ідеологічна обробка, а також мілітаризація через освітні та позашкільні структури.

Ці процеси не є фрагментарними. Вони функціонують як організована державна політика путінізму, спрямована на:

• формування лояльності до агресора;
• руйнування національної ідентичності;
• підготовку до подальшої участі у воєнних діях.

У цьому контексті мілітаризація дітей перетворюється на елемент інституціоналізованої моделі відтворення агресії, що має ознаки формування довгострокової «економіки війни», інтегрованої у соціальні та освітні процеси. Це вже не просто «порушення прав дітей», це удар по самій здатності людства відтворювати себе як цивілізацію через дитинство.

Нагальність визнання мілітаризації українських дітей злочином проти людяності відображає не лише національний запит, а й об’єктивну потребу міжнародного права реагувати на нові форми системних порушень.

Висновки

• Сучасні практики насильницької мілітаризації дітей виходять за межі класичних кваліфікацій міжнародного гуманітарного права і потребують розширення категоріального апарату.
• Формується підстава для виокремлення окремої категорії — «злочини проти дитинства» як складника цивілізаційних злочинів.
• Такі злочини мають розглядатися не лише як порушення прав окремих осіб, а як системне ураження основ відтворення людяності.

Операційно-правові пропозиції

• Ініціювання на міжнародному рівні (ООН, міжнародні судові інституції) процесу визнання мілітаризації дітей злочином проти людяності.
• Розробка механізмів кодифікації злочинів проти дитинства як окремої правової категорії.
• Інтеграція українського досвіду документування цих злочинів у міжнародні практики розслідування та притягнення до відповідальності.
• Формування міжнародної коаліції держав для забезпечення невідворотності покарання за злочини, пов’язані з депортацією, насильницькою асиміляцією та мілітаризацією дітей.

Валерій Скрипнюк, Віктор Вельбик, ГО «Центр ККБ»

Фото: сайт Explainer (Зруйнований будинок у Тернополі після російського ракетного удару на світанку 19 листопада 2025 року. Внаслідок атаки загинули 32 людини, серед них шестеро дітей; майже 100 — поранені. Фото: Нацполіція)