За роки незалежності при виконанні обов’язків загинув 1671 працівник МВС

Від часу здобуття Україною незалежності при виконанні службових обов’язків загинув 1671 працівник органів внутрішніх справ.

Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці у зв’язку з Міжнародним днем пам’яті поліцейських, які загинули на службі, повідомляє МВС.

«При виконанні службових обов’язків за роки незалежності України загинув 1671 працівник органів внутрішніх справ, з 2015-го загинули 44 поліцейських, із них 5 в ООС», – ідеться у повідомленні..

Окрім того, як уточнюється, від COVID померли 22 поліцейських.

Як повідомлялося, 4 листопада 2020 року у районі проведення операції Об’єднаних сил, на блокпосту «Лисичанськ-Гірське», загинув 47-річний майор поліції Володимир Стецюк.

 

У Києві 9 березня відбудеться акція солідарності з кримчанами

У Києві 9 березня відбудеться акція солідарності з жителями окупованого Росією Криму. Захід розпочнеться о 14:00 в парку імені Тараса Шевченка.

Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомляє Кримська правозахисна група.

За словами організаторів, на акції зі словами підтримки до жителів Криму звернуться звільнені політичні в’язні, кримські журналісти та громадські діячі, представники Меджлісу кримськотатарського народу, органів державної влади, правозахисники.

“Сьогодні для українських громадян Криму вкрай важливою є підтримка держави й всього українського суспільства. Запрошуємо всіх небайдужих виявити солідарність з нескореними кримчанами, котрі не змирилися з окупацією і чия боротьба за український Крим триває”, – йдеться у повідомленні.

Організатори заходу: Кримська правозахисна група, ZMINA, Центр громадянської освіти «Альменда», Будинок прав людини «Крим», ГО «КримSOS», Центр громадянських свобод, Українська Гельсінська спілка з прав людини, Кримський центр ділового та культурного співробітництва «Український дім», ГО «Євромайдан-Крим», Регіональний центр прав людини, Кримськотатарський ресурсний центр, Об’єднання родичів політв’язнів Кремля, Крайова рада українців Криму.

У лютому 2014 року в Криму з’являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об’єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Путін визнав, що це були російські військові.

16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся не визнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу.

Ні Україна, ні Європейський Союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.

Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції.

Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості».

Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.

 

З початку доби окупанти били з гранатометів біля Водяного 

08.03.2021, 07:37

Протягом минулої доби, 7 березня, в районі проведення операції Об’єднаних сил було зафіксовано п’ять порушень режиму припинення вогню.

Про це повідомляє Укрінформ із посиланням на зведення пресцентру штабу ООС.

«Поблизу Авдіївки та населеного пункту Лебединське збройні формування Російської Федерації обстрілювали позиції наших підрозділів із застосуванням заборонених Мінськими домовленостями мінометів 120-го та 82-го калібрів, а також зі станкового протитанкового гранатомета. Біля населеного пункту Опитне окупанти вели неприцільний вогонь у бік українських позицій з підствольного гранатомета, а поблизу населеного пункту Південне, загарбники здійснили прицільні обстріли з протитанкового ракетного комплексу та стрілецької зброї», – йдеться у повідомленні.

Як зазначається, на обстріли противника ЗСУ відкривали вогонь у відповідь.

Бойових втрат серед українських воїнів немає. Про всі факти порушень з боку російсько-окупаційних військ Українська сторона СЦКК повідомила представників ОБСЄ.

Станом на 7-му годину ранку, 8 березня, обстановка в районі проведення ООС залишається контрольованою. З боку російсько-окупаційних військ було зафіксовано одне порушення режиму припинення вогню. У районі населеного пункту Водяне, що на Приазов’ї, противник відкривав вогонь з гранатометів різних систем та стрілецької зброї. Українські захисники відповіли окупантам вогнем у відповідь.

«Українські військовослужбовці й надалі контролюють ситуацію в районі проведення Операції Об’єднаних сил та дотримуються режиму припинення вогню», – наголошують у штабі ООС.

Окрім того, упродовж доби підрозділи Національної поліції зі складу ОС зафіксували 41 адміністративне правопорушення. Підрозділами поліції зведених загонів перевірено 4018 транспортних засобів та 4650 осіб. На причетність до збройних формувань РФ та її найманців доставили трьох осіб.

Через контрольний пункт в’їзду-виїзду «Станиця Луганська» на тимчасово окуповану територію України прослідували 525 осіб, 420 прибули на підконтрольну Україні територію.

 

ООС: 5 обстрілів, українські військові відповідали – УП

Станом на 17:30 неділі у зоні ООС було зафіксовано п’ять порушень режиму припинення вогню.

Джерело: пресцентр ООС

Деталі: Поблизу Авдіївки збройні формування Російської Федерації стріляли з мінометів 120-го та 82-го калібру. Українські військові відкривали вогонь у відповідь.

Неподалік населеного пункту Лебединське російсько-окупаційні війська відкривали прицільний вогонь по українських позиціях з міномета 82-го калібру та зі станкового протитанкового гранатомета.

Біля населеного пункту Опитне збройні формування РФ та її найманці вели неприцільний вогонь у бік українських позицій з підствольного гранатомета, а поблизу населеного пункту Південне окупанти здійснили прицільні обстріли з протитанкового ракетного комплексу та стрілецької зброї.

Бойових втрат серед українських воїнів немає.

 

Окупанти блокують дорожні коридори через пункти пропуску на Донбасі – УП

Російсько-окупаційні формування на межі з ОРДЛО продовжують блокувати дорожні коридори через КПВВ “Щастя”, “Золоте”, “Гнутове”, “Майорське” та “Мар’їнка”.

Джерело: повідомлення Державної прикордонної служби України

Деталі: Про причини блокування роботи вказаних КПВВ загарбники не повідомляють.

Попри це, українські прикордонники несуть службу в усіх контрольних пунктах в’їзду-виїзду.

Дослівно: “Через свавілля окупантів пропуск людей здійснюється лише в КПВВ “Станиця Луганська” та “Новотроїцьке”.

 

Фейсбук заблокував пост держагентства РФ за фейк про «українських радикалів»

Соцмережа Фейсбук заблокувала повідомлення російського держагентства ТАСС про затримання у Воронежі «прибічників української молодіжної радикальної групи».

Про це повідомляє ТАСС, передає Укрінформ.

Ідеться про новину від 18 лютого, коли ФСБ нібито припинила в Воронежі «діяльність прихильників української молодіжної радикальної групи, причетних до пропаганди ідеології неонацизму і масових вбивств».

У російському інформагентстві зазначають: ця новина була написана на основі офіційного повідомлення ФСБ і Слідчого комітету РФ і наполягають, що інформація, яка міститься в релізах викладена вірно.

«Редакція має намір звернутися по роз’яснення до Facebook, а також привернути до ситуації увагу Федеральної служби з нагляду у сфері зв’язку, інформаційних технологій і масових комунікацій», – указується в повідомленні.

Як уточнює РБК, інше російське агентство, що також поширило цю новину, Фейсбук заблокував статтю на підставі висновків української фактчекінгової платформи StopFake.

«У Воронежі справді за обвинуваченням в екстремізмі затримали трьох місцевих жителів, проте всі фігуранти справи – громадяни РФ – були членами російської націоналістичної організації та ніякого відношення до України не мають», – підкреслюють у StopFake.

 

Російські і китайські хакери вкрали документи щодо COVID-вакцини BioNTech і Pfizer – ЗМІ

УНН. Хакери з Росії і Китаю вкрали частину документів щодо вакцини від коронавірусу BioNTech/Pfizer із мереж Європейського агентства лікарських засобів (ЕМА). Про це з посиланням на джерела пише голландське видання De Volkskrant, передає DW, повідомляє УНН.

Деталі

Повідомляється, що кібератаки відбулися ще восени 2020 року.

За інформацією видання, російські хакери нібито розіслали групі співробітників EMA електронні листи зі шкідливим програмним забезпеченням. Зловмисники мали доступ до внутрішніх мереж агентства протягом щонайменше місяця.

Злочинців цікавила стратегія вакцинації в країнах Європи і те, препарати яких виробників придбавають ті чи інші держави.

Крім того, вони вкрали частину документів щодо компаній BioNTech і Pfizer. Пізніше деякі з них з’явилися у російськомовному сегменті інтернету, але зі зміненими даними. Експерти припускають, що злочинці хотіли за допомогою дезінформації поставити під сумнів ефективність препарату.

А хакери з Китаю отримали доступ до внутрішніх мереж EMA ще навесні 2020 року, провівши кібератаку на один із німецьких університетів.

І Росія, і Китай заперечують причетність до атак, вказано у матеріалі.

Додамо

Зауважимо, що це вже не перша така атака на ЕМА. Так, в січні 2021 року EMA заявило, що дані про вакцини від COVID-19 просочилися в інтернет після кібератаки.

 

У Криму продовжують міліти водосховища і висихати річки – УП

В окупованому Росією Криму стрімко міліють водосховища, що живлять великі міста, як наслідок – кримчани відчувають все більший дефіцит прісної води.

Джерело: матеріал Крим.Реалії

Деталі: Видання підготувало карти, на яких наочно показані річки півострова, які висохли чи обміліли, а також проблемні водосховища, що більше не забезпечують потреби окупованих територій у прісній воді.

Станом на початок березня близько десятка водосховищ або обміліли, або повністю виснажені.

Перші дійсно серйозні проблеми з водою виникли у Сімферополі і найближчих до нього населених пунктах влітку 2020 року. До окупації Сімферопольський район забезпечувався водою з трьох водосховищ: Аянського, Сімферопольського і Партизанського. Однак рівень води в них ще минулої осені впав до критичних позначок.

Через виснаження водоймищ місто, а також Сімферопольський район з вересня отримують воду за графіком – по три години вранці і ввечері.

На аналогічний графік перевели жителів Бахчисараю і Бахчисарайського району. Окупанти визнали повне виснаження Загорського водосховища, яке разом зі Щасливенським багато років забезпечувало водою Ялту і Бахчисарайський район.

Окупаційна влада Ялти розраховували на те, що рясні снігопади в Криму наповнять водосховища декількома мільйонами кубометрів води, але їх надії не виправдалися.

На даний момент запасів Загорського і Щасливенського водосховищ вистачить максимум на три місяці.

Крім того, критично низький обсяг води зберігається в Ізобільненському водосховищі, що живить Алушту.

До “мертвого об’єму” наближаються водні джерела Білогірського району – Балановське і Тайганське водосховища. На даний момент гострий вододефіціт відчувають жителі селища Зуя і села Кримська Роза Білогірського району.

Без стабільного джерела водопостачання залишився і Севастополь. Там з минулого року стрімко міліє Чорноріченське водосховище. А пошук підземних вод для забезпечення міста досі не дав бажаного результату.

Окрім водосховищ, через погодні умови в Криму висихають і річки.

На початку березня у Гідрометцентрі окупованого Криму повідомили про поповнення водосховищ, що знаходяться в руслах річок. Серед них були названі Чорноріченське, Білогорське, Сімферопольське, Щасливенське і Партизанське. Проте води, що прибула, виявилося недостатньо для потреб півострова, тому обмежувальні графіки подачі води в кримських вододефіцітних регіонах не послаблятимуть.

 

Тихановський: Очевидно, що російські ЗМІ оббрехали Україну

Політв’язень Сергій Тихановський, чоловік лідерки білоруської опозиції Світлани Тихановської, заявляє, що, спостерігаючи за тим, як російські ЗМІ висвітлюють події в Білорусі, усвідомив, наскільки вони оббрехали Україну.

Про це він написав у листі – відповіді на запитання передплатників білоруського опозиційного Телеграм-каналу “Країна для життя”.

“Те, що у Білорусі транслюються російські канали – це величезне зло, – вважає Тихановський. – Раніше, переглядаючи, наприклад, “60 хвилин”, у мене були сумніви щодо достовірності відображення подій в Україні. Зараз, коли я побачив, як вони висвітлюють події в Білорусі, як оббрехали нас усіх і підтримують диктатора, абсолютно чітко зрозуміло, що вони оббрехали й українців”.

Тихановський також додав, “звісно, Крим має бути не тільки де-юре, а й де-факто українським”.

На його думку, Світлані Тихановській потрібно діяти більш жорстко.

“Я мав на увазі, що Світлані треба жорсткіше висловлювати свою думку, бути більш твердою під час спілкування з політиками”, – написав політв’язень.

Як відомо, блогер Сергій Тихановський перебуває за ґратами з 29 травня. Зараз він у СІЗО № 1 на Володарського в Мінську. Його звинувачують за кількома статтями Кримінального кодексу, а серед них – “Організація або активна участь в групових діях, що грубо порушують громадський порядок”.

У Білорусі з серпня 2020 року тривають масові протести проти фальсифікації результатів президентських виборів, на яких переможцем був оголошений Олександр Лукашенко.

Режим застосовує проти демонстрантів жорстокі репресії і масово заарештовує їх.

Легітимність режиму Лукашенка не була визнана ЄС, США, Україною та більшістю демократичних країн світу.

 

В Абхазії затримали “героя ДНР” з російським паспортом – УП

На окупованій території Грузії місцеве “слідство” висунуло колишньому помічникові очільника “Республіки Абхазія” та бойовику збройного угруповання “ДНР” Ахрі Авідзбі звинувачення у незаконному зберіганні зброї.

Джерело: Радіо Свобода

Деталі: Про затримання (яке відбулося 4 березня) свого клієнта журналістам розповів адвокат Авідзби.

Крім Авідзби, були затримані ще 5 осіб, за словами його дружини, це “близькі друзі, які починали з ним ще у 2014 році воювати за “русскій мір” на Донбасі”. За незаконне зберігання зброї вказаним особам загрожує до шести років позбавлення волі.

“МВС Абхазії” раніше заявляло, що за місцем проживання Авідзби були знайдені патрони, ручні протитанкові гранатомети, ручні кулемети, автомати російського і іноземного виробництва, пістолети, спецспорядження і радіопередавачі.

Передісторія: Авіздба в минулому був командиром батальйону “Пятнашка” в контрольованому Росією угрупованні бойовиків “ДНР”, відомий під позивним “Абхаз”. Має російське громадянство, як і велика частина жителів невизнаної “Республіки Абхазія”.

Бойовики з ОРДЛО за учать у боях проти Збройних сил України присудили Авідзбі звання “герой ДНР”.

 

Для мешканців ОРДЛО готують туристичний проєкт на вільній частині Донбасу – УП

В рамках нового туристичного проєкту Україна планує розробити цікаві маршрути та запрошувати українців з тимчасово окупованих територій на вільну частину Донеччини та Луганщини.

Джерело: глава Державного агентства розвитку туризму в Україні Мар’яна Олеськів в ефірі телеканалу “Дом“.

Деталі: Робоча назва проєкту — Donbass travel. Одна з його цілей — показати знакові локації регіону жителям тимчасово окупованих територій.

Пряма мова: “Хочемо через туризм спілкуватися з людьми, які опинилися “по іншу сторону”, інтегрувати їх… В рамках Donbass travel будуть цікаві маршрути для того, щоб люди недалеко їхали від свого будинку”.

Деталі: Надалі для жителів тимчасово окупованих територій Донбасу будуть розроблені туристичні маршрути на заході України.

Також готуються проєкти в Херсонській області, які за аналогією з Донбасом будуть орієнтовані на мешканців окупованого Криму.

 

У Мюнхені могилу Бандери облили невідомою речовиною –  УП

У німецькому Мюнхені могилу українського націоналіста і провідника ОУН Степана Бандери облили невідомою речовиною.

Про це повідомив у Twitter посол України в Німеччині Андрій Мельник, пише “Європейська правда“.

“І знову зухвалий акт вандалізму на могилі Степана Бандери у Мюнхені. Огидні покидьки облили її невідомою речовиною”, – написав український дипломат.

Посол закликав поліцію знайти і покарати винних.

“Який сором, що демонізацією Степана Бандери займається не лише московська пропаганда, а й поважні німецькі історики”, – додав посол, не пояснивши, кого має на увазі.

Це не перший випадок вандалізму на могилі Бандери. У серпні 2014 року невідомі підірвали могилу. 20 листопада пам’ятник відновили.

У 2015 році на могилі також сталися декілька випадків вандалізму.

У 2018 році пропагандист Грем Філіпс зірвав прапори з могили Степана Бандери.

 

Український фемінізм: дати, прізвища, факти, сайти

Права жінок – це не тільки 8 березня

Перша жіноча організація в Україні – “Товариство українських женщин” – була заснована в 1884 році в Станіславі письменницею Наталією Кобринською. Найбільшою жіночою організацією в Європі в 30-х роках був “Союз українок”, який очолювала Мілена Рудницька. У 1948 році засновано Світову федерацію українських жіночих організацій з центром у Торонто, яка об’єднує 31 організацію з 21 країни на чотирьох континентах. Найбільш відомі нинішні феміністичні українські організації: “Товариство феміністок “Прогресивні жінки”, “Феміністична офензива”, “Львівська кухня фемінізму”, FemSolution та інші

 

Україна підтримує глобальний проєкт «Озеленення планети» – Кулеба

У Міністерстві закордонних справ України заявляють про підтримку глобального екологічного проєкту «Озеленення планети».

Як передає Укрінформ, про це МЗС повідомляє у Фейсбуці.

«Я без вагань вирішив долучити до цієї чудової ініціативи Міністерство закордонних справ. Ми допоможемо висадити мільйон дерев в Україні та за кордоном», – цитує пресслужба міністерства Дмитра Кулебу.

Глава МЗС констатував, що людська діяльність уже завдала чималої шкоди нашій планеті.

«Час виправляти помилки, перестати жити в борг і передавати його наступним поколінням. Україна віддана цінностям шанобливого ставлення до природи та турботи про навколишнє середовище. Ця акція — чудова нагода продемонструвати це всьому світові», – наголосив міністр.

Організатори проєкту – «Озеленення України», ініціатори – CEO Club Ukraine та Business Woman Club.

Акція передбачає висадження протягом одного дня 1 мільйона дерев у 100 країнах. 20 березня разом із представниками понад 50 закордонних дипломатичних установ у ній візьмуть участь українці у різних куточках світу.

Мільйонне дерево традиційно висадять в Україні.

 

Росія домагається дестабілізації та послаблення НАТО – Міноборони Німеччини

УП

Міністерство оборони Німеччини проаналізувало нові військові можливості Росії та застерегло щодо владних амбіцій Кремля. Також відомство вивчило військовий потенціал Китаю.

Як повідомляє “Європейська правда”, про це пише Deutsche Welle.

Уряд Росії домагається “дестабілізації та послаблення НАТО”, стверджується у внутрішньому документі німецького оборонного відомства, який є в розпорядженні газети Welt am Sonntag.

Фахівці міністерства, аналізуючи нові військові можливості Росії, вказують зокрема на розробку високоточних гіперзвукових ракет великої дальності, які важко перехоплювати.

Додатково Москва інвестує значні кошти у модернізацію комплексів, що дозволяють завдати ядерного удару з водної поверхні, а також в оновлення свого потенціалу ядерної зброї. Зокрема, РФ вже має близько 6375 ядерних боєголовок.

Згідно з документом міноборони, у розпорядженні Росії – 840 тисяч підготовлених солдат, яких Кремль може швидко передислокувати в інші місця. Вони також здатні досягати переваги в умовах обмеженого часу та простору, зазначається у звіті.

Водночас слабкими сторонами армії РФ є “обмежені можливості використання військово-морських сил у світовому масштабі” та відсутність бойових безпілотників. Для Москви армія є “політичним інструментом дії та влади”, наголошується в документі.

За даними німецьких військових експертів, Китай “дедалі більше випереджає Росію з точки зору глобального впливу, в тому числі щодо продажу зброї та військової співпраці”.

Китай має у своєму розпорядженні понад два мільйони солдатів, близько 6850 бойових танків та 1600 винищувачів, а також “найбільший у світі ракетний потенціал”. Окрім звичайних ракет, до нього належать надзвукові ракети з радіусом дії до 2500 кілометрів.

Крім того, Пекін систематично розширює свій ядерний потенціал і є “найбільшим світовим експортером бойових безпілотників”.

 

У Росії організація «За права людини» оголосила про саморозпуск

Делегати позачергового з’їзду російської громадської організації “За права людини” у неділю прийняли рішення про її розпуск.

Причиною цього, згідно з заявою делегатів, опублікованою на сайті організації, стали поправки до законодавства, які нещодавно набрали чинності, що передбачають необхідність реєструвати як “іноземних агентів” навіть незареєстровані громадські об’єднання – якщо влада визнає, що вони займаються політичною діяльністю та отримують кошти з-за кордону, повідомляє Укрінформ із посиланням на Радіо Свобода.

У заяві констатується “наростання системних зусиль державної влади, спрямованих на фактичне знищення незалежних від влади правозахисних організацій і всього правозахисного співтовариства Росії“.

Засновник і очільник організації “За права людини” Лев Пономарьов раніше був внесений до реєстру “ЗМІ, що виконують функції іноземного агента”. Він не погодився з цим рішенням і оскаржив його. Раніше Пономарьов повідомив про те, що організація “За права людини” буде ліквідована, оскільки його учасникам може загрожувати притягнення до адміністративної, а надалі й до кримінальної відповідальності, якщо влада визнає, що вони порушують законодавство про “іноагентів”.

Члени організації заявили, що будуть “у міру своїх сил і можливостей продовжувати захищати гідність і Права Людини”.

Організація “За права людини” існувала без утворення юридичної особи з листопада 2019 року, успадкувавши місію від однойменного руху, ліквідованого Верховним судом за позовом Мін’юсту Росії. Рух проіснував понад двадцять років.

З 1 березня 2021 року в Росії набули чинності більш суворі покарання для порушників закону про “іноземних агентів”. За ухилення незареєстрованих громадських організацій, які проводять політичну діяльність за фінансової участі закордонних партнерів, можливі штрафи до 300 тисяч рублів, а за низки інших умов і позбавлення волі на строк до двох років.

 

Кіберексперт радить видалити з телефона «дуже небезпечний додаток»

Користувачам смартфонів на базі Android необхідно терміново видалити небезпечний додаток SuperVPN, якщо він встановлений на пристрої.

Як передає Укрінформ, про це пише журнал Forbes.

В авторській статті фахівець з цифрових технологій Зак Доффман закликав користувачів смартфонів, що працюють на операційній системі Android, негайно видалити додаток SuperVPN.

Додаток, станом на зараз скачано та встановлено 100 мільйонів разів.

Раніше додаток звинувачували у приховуванні шкідливого шпигунського програмного забезпечення. Зараз висувають претензії щодо порушення персональних даних, що стосується мільйонів користувачів.

“Якщо він є на вашому телефоні, негайно видаліть його”, – йдеться у повідомленні.

Додаток, який обіцяє “захищати вашу конфіденційність та захищати вас”, як виявляється, робить прямо протилежне. І це не вперше, коли експерти позначають його як “дуже небезпечний”.

Додаток “дозволяє хакерам перехоплювати зв’язок між користувачем та постачальником послуг й навіть перенаправляти користувачів на зловмисний сервер хакера”, – йдеться у статті.

 

Десятки тисяч компаній опинилися під загрозою через вразливість Microsoft

Від 20 000 до 30 000 американських організацій зазнали хакерських атак, через недоліки програмного забезпечення для електронного листування – Microsoft Corp.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє агенція Reuters.

Речниця Білого дому Дженніфер Псакі зазначила, що мова йде про «серйозну вразливість», яка продовжує становити загрозу.

Згідно з наявними даними, десятки тисяч організацій в Азії та Європі також постраждали.

Компанія Microsoft, у п’ятницю відмовилася коментувати масштаби проблеми, але заявила, що співпрацює з державними установами та охоронними компаніями з метою надання допомоги постраждалим клієнтам.

Microsoft повідомила про атаку на сервери поштових скриньок Exchange Server 2 березня.

Хакери намагалися отримати інформацію від дослідників інфекційних захворювань, юридичних фірм, вишів, неурядових установ, аналітичних центрів та інших організацій.

Компанія звинуватила у хакерській атаці «актора, підтримуваного китайським урядом». За даними компанії, за атакою стоїть китайська хакерське угруповання Hafnium.

В уряді Китаю заявили, що країна не має стосунку до цих дій.

Як повідомляє Wired, у співтоваристві кібербезпеки попередили, що вразливі місця, які використали хакери, можуть дозволити їм атакувати незліченну кількість організацій по всьому світу.

 

Китай повідомив про ріст обороту зовнішньої торгівлі

За перші два місяці цього року загальна вартість імпорту та експорту Китаю склала 834,49 млрд доларів США, збільшившись на 41,2% у порівнянні з попереднім роком.

Про це повідомило Головне митне управління Китаю.

Зокрема, експорт склав 468,87 млрд дол., збільшившись на 60,6%; імпорт – 365,62 млрд дол., збільшившись на 22,2% Профіцит торгівлі, тобто позитивне торговельне сальдо, склало 103,25 млрд дол. Для порівняння у той самий період минулого року в Китаї було зафіксовано дефіцит торговельного балансу у розмірі 7,21 млрд дол.

“Росту зовнішньої торгівлі сприяло пожвавлення виробництва та споживання таких основних економік, як Європа та США. Відповідно, збільшення зовнішнього попиту зумовило зростання експорту Китаю. За перші два місяці експорт китайської продукції до Європи, США та Японії зріс на 59,2%, що було вище загального приросту експорту”, – йдеться у повідомленні.

У Головному митному управлінні Китаю вважають, що зовнішня торгівля досягла “хорошого старту”, що є гарним початком на весь рік. “Згідно з нашим опитуванням, частка експортних компаній, які нещодавно повідомили про збільшення обсягів експортних замовлень та висловили оптимізм відносно експорту протягом наступних 2-3 місяців, теж збільшилася”.

Раніше Національне статистичне бюро Китаю повідомляло, що у 2020 році економіка країни виросла на 2,3%, незважаючи на загальносвітовий спад внаслідок епідемії COVID-19.

Прем’єр Лі Кецян оголосив, що Китай націлений на зростання більш ніж на 6% у 2021 році

 

Хусити атакували нафтові об’єкти в Саудівській Аравії

УНН. Кілька нафтових об’єктів на території Саудівської Аравії піддалися атакам з боку повстанців-хуситів. Про це повідомляє агентство Bloomberg з посиланням на міністерство енергетики країни, передає УНН.

Що відомо

Повідомляється, що нальоту з боку моря зазнав, зокрема, резервуар для зберігання нафти в експортному терміналі в порту Рас-Таннура на узбережжі Перської затоки. Він вважається найбільш захищеним нафтовим об’єктом у світі, відзначає агентство.

За даними саудівського Міненерго, термінал був атакований безпілотними літальними апаратами. Крім того, уламок ракети впав поряд з житловим комплексом, де проживають співробітники національної нафтової компанії Saudi Aramco.

Представник міністерства повідомив, що в результаті обох атак ніхто не постраждав, збиток нафтовій інфраструктурі країни теж не завдано.

Що передувало

Перед цим командування очолюваної Ер-Ріяд військової коаліції повідомили, що перехопили ракети і дрони з бомбами, запущені з територій сусіднього Ємену, контрольованих хуситами.

Представник повстанців Яхья Сарі заявив, що хусити в неділю запустили по Саудівській Аравії вісім балістичних ракет і 14 оснащених бомбами безпілотників. Минулого тижня повстанці заявляли, що нанесли удар по паливному складу Saudi Aramco в місті Джидда на заході країни.

Атака на Рас-Таннура сталася наступного дня після масованого удару Саудівської Аравії по об’єктах хуситів в Сані та інших провінціях Ємену.

Контекст

Bloomberg пише, що нинішня атака на Saudi Aramco стала найсерйознішою з вересня 2019 року, коли хусити за допомогою дронів і ракет обстріляли ключове нафтопереробне підприємство компанії і два родовища. Тоді це призвело до скорочення нафтовидобутку в країні на кілька днів і короткострокового зростання світових цін на нафту на 20%.

У листопаді 2020 року хусити завдали удару по нафтових об’єктах Saudi Aramco в місті Джидда. Ер-Ріяд заявляв, що атака не заподіяла шкоди клієнтам компанії — постраждав лише один з 13 резервуарів, пожежу на якому вдалося оперативно загасити.

Довідково

Очолювана Саудівською Аравією арабська військова коаліція з 2015 року веде протистояння з постанцями-хуситами (угруповання “Ансар Аллах”), які отримали владу в Ємені. Коаліцію підтримують США.

Конфлікт в Ємені триває з серпня 2014 року. Військова конфронтація посилилася після вторгнення в країну в березні 2015 року військ коаліції, очолюваної Саудівською Аравією. Триваюча війна призвела до виникнення найбільшої гуманітарної кризи у світі. За даними ООН, понад 24 млн єменців — приблизно 80% населення країни — потребують гуманітарної допомоги, а число внутрішньо переміщених осіб перевищує 3 млн.

 

У ЗСУ зафіксований новий летальний випадок від COVID-19, за добу захворіли 63 людини

УНН. В Збройних силах України (ЗСУ) за минулу добу зафіксовано 63 нових випадки захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, один військовослужбовець помер від COVID-19, зараз хворіє 1269 осіб, повідомляється на сторінці командування Медичних сил ЗСУ в Фейсбук, пише УНН.

Цитата

“На жаль, в Збройних Силах України зареєстровано 49 летальних випадків від ускладнень викликаних гострою респіраторною хворобою COVID-19. Працівник ЗС України перебував на стаціонарному лікуванні у Вінницькій обласній інфекційній лікарні. Позитивний ПЛР тест від 16.02.2021р. Незважаючи на проведену терапію стан здоров’я хворого погіршився. Проведені реанімаційні заходи бажаного ефекту не дали “, – йдеться в повідомленні ЗСУ.

Деталі

Згідно з повідомленням, за добу госпіталізовано 17 хворих, решта перебувають на лікуванні вдома під наглядом медиків. У всіх хворих стан здоров’я задовільний.

За даними ЗСУ, всього за час пандемії в рядах військових одужали 16 218 осіб, летальних випадків – 49.

“З початку вакцинувальної кампанії в Збройних Силах України 2 376 осіб отримали 1 дозу вакцини. З них 488 військових медиків. За минулу добу на COVID-19 щеплено 704 людини”, – підсумували в ЗСУ.

Додамо

7 167 нових випадків коронавірусної хвороби COVID-19 зафіксовано в Україні станом на 07 березня 2021 року.

Найбільша кількість підтверджених випадків зареєстрована у Житомирській (747), Львівській (601), Вінницькій (587), Івано-Франківській (543) та Закарпатській (503) областях.

 

В Україні – 7 167 нових випадків коронавірусу

07.03.2021, 08:17

В Україні за минулу добу, 6 березня, зафіксували 7 167 нових випадків COVID-19.

Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомив міністр охорони здоров’я Максим Степанов.

“7 167 нових випадків коронавірусної хвороби COVID-19 зафіксовано в Україні станом на 7 березня 2021 року. Зокрема, захворіли 466 дітей та 172 медпрацівники”, – зазначив він.

За інформацією міністра, за минулу добу госпіталізовано – 3 956 осіб; летальних випадків – 103; одужало – 2 147 осіб;

здійснено тестувань за добу – 46 304 (зокрема методом ПЛР – 24 868, методом ІФА – 3 927, досліджень експрес-тестами на антиген до SARS-CoV-2 – 17 509).

За весь час пандемії в Україні захворіло – 1 401 228 осіб; одужало – 1 196 520 осіб; летальних випадків – 27 022; проведено ПЛР-тестувань – 7 126 226.

За останню добу найбільша кількість підтверджених випадків зареєстрована у Житомирській (747), Львівській (601), Вінницькій (587), Івано-Франківській (543) та Закарпатській (503) областях.

Дані з тимчасово окупованих територій АР Крим, Донецької, Луганської областей та міста Севастополя відсутні.

Як повідомляв Укрінформ, за 5 березня в Україні було 9 144 нових випадки COVID-19.

 

За 5 днів на вакцинацію від COVID-19 записались 155 тисяч людей – УП

За перші 5 днів дії послуги запису на вакцинацію від COVID-19 нею скористалися 155 тисяч громадян.

Джерело: прем’єр Денис Шмигаль у Facebook

Дослівно: “З 1 березня в Україні запрацювала послуга запису на безкоштовну вакцинацію від COVID-19. За перші 5 днів нею скористалися понад 155 тисяч громадян”.

Деталі: Шмигаль уточнив, що кожен охочий менш ніж за 5 хвилин може заповнити заявку через застосунок та вебпортал “Дія” або за допомогою національного контакт-центру МОЗ (0 800 60 20 19).

Дані будуть внесені до електронного списку очікування, що дасть змогу організувати максимально швидкий і безпечний процес вакцинування. Після заповнення заявки українці отримають запрошення до пунктів щеплення відповідно до затвердженого Міністерством охорони здоров’я плану вакцинації.

Прем’єр також зазначив, що цифрова система, розроблена Мінцифрою та МОЗ, допоможе в майбутньому всім вакцинованим отримати підтвердження щеплення проти COVID-19 у разі, якщо у світі будуть запроваджені так звані “паспорти вакцинації”.

Що передувало: Станом на 7 березня, від початку кампанії вакцинації в Україні щеплено 17037 осіб, усі вони поки отримали 1 дозу препарату з двох необхідних.

 

Нідерланди змінили вимоги до тестів для авіапасажирів з України – УП

Уряд Нідерландів змінив вимоги щодо тестування на коронавірус для авіапасажирів з України, Білорусі, Росії та інших країн, які віднесені до зони з високим ризиком зараження COVID-19.

Про це повідомляє “Європейська правда” з посиланням на Avianews.com.

Тепер мандрівники можуть здавати тільки один ПЛР-тест, якщо з моменту взяття зразка до моменту посадки в літак пройшло не більше 12 годин.

Також для пасажирів залишили минулий спосіб здачі тестів, який передбачає проходження відразу двох тестів.

Один аналіз необхідно здати методом ПЛР. При цьому з моменту тестування до моменту перетину кордону Нідерландів має пройти не більше 72 годин.

Другий тест передбачає експрес-перевірку на коронавірус. Його необхідно пройти не більше ніж за 4 години до посадки в літак.

Всі тести на коронавірус повинні мати негативний результат. Тільки в такому випадку людину пустять в літак.

Вимоги по тестуванню діють для всіх пасажирів 13 років і старших, які слідують як в Нідерланди, так і з пересадкою в аеропорту Амстердама в треті країни.

 

68% американців підтримують підхід Байдена до пандемії  – УП

Президент США Джо Байден зберігає широку підтримку своєї стратегії боротьби з коронавірусом.

Про це свідчить нове опитування ABC News/Ipsos, повідомляє “Європейська правда”.

Понад дві третини американців (68%) схвалюють підхід Байдена до пандемії – стабільний результат з моменту його вступу на посаду в січні.

Його підхід позитивно оцінюють 35% республіканців, 67% незалежних і 98% демократів, свідчить опитування.

Тверда підтримка президентської реакції на коронавірус виникла у той час, як Конгрес США просуває масштабний законопроєкт Байдена про допомогу на 1,9 трильйона доларів, який в суботу був прийнятий Сенатом.

Пакет, який надасть допомогу американцям з низькими доходами, малому бізнесу, школам, урядам штатів і місцевій владі, тепер повинен отримати схвалення в Палаті представників, перш ніж потрапить на стіл Байдена.

Оскільки демократи контролюють обидві палати в Конгресі, очікується, що пакет буде схвалений Палатою представників вже у вівторок, незважаючи на сильну республіканську опозицію.

 

Президент Фінляндії розкритикував ЄС через закупівлю вакцин – УП

Президент Фінляндії Саулі Нііністе розкритикував політику ЄС в області придбання вакцин.

Про це повідомляє “Європейська правда” з посиланням на Yle.

Нііністе в інтерв’ю Ilta-Sanomat заявив, що Європейський Союз повинен був краще впоратися із завданням централізованих поставок вакцин від коронавірусу.

“Які вакцини були замовлені і які зобов’язання були взяті? Немає сумнівів, що вони повинні були домогтися більшого успіху в цьому. У нас є приклади країн, які досягли більшого успіху, ніж ЄС, в отриманні вакцини для себе”, – сказав фінський президент.

Нііністе назвав цікавою ідею можливості закупівлі вакцини Фінляндією самостійно.

“Деякі країни ЄС, такі як Угорщина, Чеська Республіка і Словаччина, використовували свої власні медичні органи, щоб обійти загальний процес затвердження ЄС. Звичайно, я не можу коментувати, яка вакцина хороша чи повинна бути доступна тут”, – сказав він.

За словами фінського президента, до питання придбання вакцин різними способами потрібно підходити відкрито, без забобонів.

Нагадаємо, раніше прем’єр-міністр Фінляндії Санна Марін не стала виключати застосування російської вакцини від коронавірусу “Спутник V” в своїй країні.

 

У Швеції розігнали першу велику демонстрацію проти коронавірусних обмежень

УП

Шведська поліція в суботу розігнала сотні людей, які зібралися в центрі Стокгольма на знак протесту проти коронавірусних обмежень, встановлених урядом Швеції.

Про це повідомляє “Європейська правда” з посиланням на АP.

Шведська влада заявила, що демонстрація, перша велика акція протесту проти обмежень щодо коронавірусу в країні, була незаконною, оскільки проводилася без дозволу.

Стокгольмська поліція повідомила на своєму сайті, що вона вирішила перервати акцію протесту відразу після її початку, коли кількість учасників перевищила допустиме число відповідно до коронавірусних правил Швеції.

На відеозаписі шведських ЗМІ видно, що на площі Медборгарплатсен недалеко від старого міста столиці зібралося чимало людей без масок.

За оцінками місцевих ЗМІ, на заході були присутні від 300 до 500 осіб.

Шведські таблоїди Aftonbladet і Expressen повідомили, що демонстранти розійшлися в основному мирно, але шість поліцейських були поранені в результаті зіткнень з деякими протестувальниками, які не хотіли йти.

Мітинг був організований групою під назвою Freedom Sweden, яка вважає, що правила COVID-19 обмежують свободу людини.

За даними Expressen, серед протестуючих були ультраправі активісти, люди, які виступають проти вакцинації і деякі сім’ї з дітьми.

На початку пандемії Швеція, на відміну від більшості інших європейських країн, вважала за краще уникнути жорсткого локдауну, але в останні кілька місяців уряд зайняв значно жорсткішу позицію.

У Швеції померло понад 13 тисяч осіб в результаті пандемії, в той час як у її сусідів Данії, Норвегії та Фінляндії, які вирішили ввести обмеження на коронавірус набагато раніше, загальне число загиблих від COVID-19 становить 3777 осіб.

 

В Україні планують створити «Карпатське коло курортів»

Гірськолижні курорти західної України з’єднають дорогами й таким чином «закільцюють». Це дозволить туристам за один-два тижні відпочинку відвідати кілька локацій.

Про це розповіла голова Державного агентства розвитку туризму в Україні Мар’яна Олеськів у програмі «Официальный разговор» телеканалу «Дом».

Зараз агентство розвиває новий проєкт «Карпатське коло курортів». Це загальна кооперація з багатьма органами влади — в першу чергу, з Міністерством інфраструктури, «Укравтодором» і обласними державними адміністраціями.

«Сьогодні ми маємо прекрасні гори Карпати. І, на жаль, маємо в цьому регіоні не дуже розвинений гірськолижний туризм — в тому розумінні, як це може бути, як це розвивається в сусідніх країнах: Польщі, Словаччини, Румунії. І ми розуміємо, що гори знаходяться поруч, але їх не з’єднують дороги», — зазначила Олеськів.

В рамках проєкту планують з’єднати гірськолижні курорти в так зване «кільце».

«Завдяки цьому люди зможуть за тиждень-два відвідати не один курорт (наприклад, Буковель або Славське, або Боржаву, Пилипець), а відвідати їх усі, і перевірити якість послуг, які вони надають», — наголосила глава держагентства.

На думку Олеськів, також така синергія сприятиме своєрідній конкуренції між курортами в боротьбі за туриста, що призведе до підвищення якості послуг та зниження цін.

Будівництвом доріг між курортами займається «Укравтодор». Зараз йде робота по з’єднанню курортів Закарпатської області.

«Наприклад, з’єднання курортів Боржава й Славське. Сьогодні відстань між ними близько 20-30 км — через це доводиться їхати в об’їзд. Зараз будується пряма дорога, яка дозволить скоротити цю відстань… Багато доріг вже побудовані. Ось в минулі вихідні по одній з них я проїжджала, і це дійсно вражає», — поділилася керівник держагентства.

 

Магучіх виграла золото зі стрибків у висоту на чемпіонаті Європи – УП

Українка Ярослава Магучіх виграла золоту медаль зі стрибків у висоту на Чемпіонаті Європи 2021 з легкої атлетики в закритих приміщеннях, який проходив в Торуні (Польща).

Джерело: Sport.ua

Деталі: У секторі для стрибків у висоту всі три українки потрапили у фінал: Ярослава Магучіх, Юлія Левченко, Ірина Геращенко.

В результаті фінальних баталій Магучіх виграла чемпіонат Європи, взявши планку на висоті 2.00 м.

У Ірини Геращенко – срібло (1.98 м), Юлія Левченко залишилася на четвертій позиції (1.94 м), несподівано пропустивши вперед спортсменку з Фінляндії.

Днем раніше Марина Бех-Романчук виграла золоту медаль для України в стрибках в довжину.

 

Підсумки лютого для ГТС: транзит знизився на чверть – УП

Транзит газу до Європи у лютому 2021 р. склав 2 906 млн куб. м, це на 25% менше, ніж у січні.

Про це повідомляється на сайті оператора ГТС.

“На динаміку вплинула ринкова кон’юнктура в країнах ЄC: у зв’язку з підвищеним попитом та волатильністю цін трейдери розпочали активний відбір газу з підземних сховищ”, – йдеться у повідомленні.

Сумарно у січні-лютому 2021 р. обсяги транзиту становили 6 769 млн куб. м газу. З них у західному напрямку ОГТСУ протранзитував 6 111 млн куб. м газу:

до Польщі – 684 млн куб. м,

до Словаччини – 3 811 млн куб. м,

до Угорщини – 1 617 млн куб. м.

У південному напрямку транзит склав 1 090 млн куб. м: у Румунію – 309 млн куб. м, у Молдову – 781 млн куб. м.

“Наразі динаміка обсягів транзиту свідчить, що українська ГТС здебільшого виступає балансуючою потужністю у разі коливань попиту на газ в країнах ЄС чи технічних обмежень інших газогонів”, – підсумували у регуляторі.

Нагадуємо:

Транзитна угода між НАК “Нафтогаз України” та російським ВАТ “Газпром”, укладена наприкінці 2019 року строком на п’ять років. Вона передбачає бронювання Газпромом потужностей для транзиту в обсязі 65 млрд куб. м (178 млн куб. м / добу) у 2020 році та по 40 млрд кубометрів (110 млн куб. м/добу) у 2021-2024 роках.

 

“Nord Stream 2”: в операторі ГТС розповіли про сценарії, якщо російський газ піде в обхід України – УП

Голова ГТС Сергій Макогон розповів про сценарії у разі добудови “Nord Stream 2”, якщо російський газ піде в обхід України.

Його інтерв’ю в економічній газеті Угорщини “Вілаггаздашаг” опубліковано на сторінці посольства України у Facebook.

“Ми розробили декілька сценаріїв. Оскільки в Україні – найбільший внутрішній ринок споживання газу в Східній Європі розміром 30 млрд куб. м, а власне видобування газу складає 20 млрд куб. м, тож послуги газотранспортної системи будуть затребувані в будь-якому випадку”, – зазначив Макогон.

За його словами, транзитні потужності будуть оптимізовані, адже тоді не буде можливості дозволити собі утримання потужностей, які не будуть задіяні для транзиту.

“Ми маємо забезпечити економічно-доцільний тариф як для наших внутрішніх споживачів, так і для комерційних клієнтів. Це означає, що ми модернізуємо лише ті компресорні станції, які використовуватимуться, а інші поступово виводитимемо з експлуатації”, – наголосив він.

Тож у разі повної відмови від транзиту територією україни – вже не можна буде сприймати ГТС як доступний запасний варіант. “Це не було б ані справедливою, ані реалістичною позицією”, – підсумував голова ГТС.

Також,за його словами, у випадку зупинки транзиту – європейські країни стикнуться з втратою гнучкості української ГТС, хоча вона була запроєктована для швидкого забезпечення додаткового попиту в ЄС.

“Навіть шляхом збільшення за добу транзиту на 150-200 млн куб. м. Північні та Турецький потоки не мають такої гнучкості, тому ЄС потрібно буде вкладати мільярди євро в будівництво нових газосховищ та СПГ терміналів заради своєї енергетичної безпеки”, – уточнив він.

Нагадуємо:

Раніше, Віцепрем’єр-міністр України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина заявила, що відповіддю України на можливе завершення “Північного потоку-2” може стати повна інтеграція у європейський енергоринок.

Німецька компанія з видобутку природного газу і сирої нафти Wintershall Dea, яка є однією із п’яти учасників проєкту російського газопроводу “Північний потік-2”, заявила про завершення фінансування через санкції США.

Раніше повідомлялося, що принаймні 18 європейських компаній припинили свою участь  у проєкті “Північний потік-2” або перебувають у процесі виходу з нього через загрозу санкцій США. Серед них називалася і “Munich Rе”.

США пригрозили санкціями кільком компаніям, що беруть участь в будівництві і сертифікації трубопроводу протяжністю близько 1200 кілометрів. Однак поки що США ввели санкції тільки щодо російської компанії “КВТ-Рус”, якій належить російське трубоукладальне судно “Фортуна”.

Трубопровід закінчений на понад 90%, і компанія “Газпром” та її західні партнери сподіваються закінчити його цього року.

 

Поліція відкрила справу проти “Донецькоблгазу” через зупинку газопостачання – УП

Поліція відкрила кримінальне провадження проти “Донецькоблгазу”, що порушуючи постанову Кабміну та всупереч зниженню температури перекрило газопостачання для 59 котелень “Донецьктеплокомуненерго”.

Джерело: голова Донецької ОДА Павло Кириленко у Facebook

Деталі: За словами Кириленка, дії “Донецькоблгазу” загрожували мешканцям області та могли призвести до руйнації систем централізованого опалення.

Він уточнив, що комунальне підприємство “Донецьктеплокомуненерго” експлуатує 182 котельні та забезпечує теплом 3048 житлових будинків, 91 школу, 93 дитячих садки, 67 лікарень та ще 574 об’єкти інфраструктури.

Пряма мова: “Поліція відкрила кримінальні провадження за ст. 356 КК України – за самоправство. Такою стала відповідь правоохоронців на самоправні дії приватного акціонерного товариства “Донецькоблгаз”.

Нагадаємо:

6 березня остачальник тепла для Донецької області “Донецьктеплокомуненерго”  залишилось без природного газу через борги.

Пізно ввечері в суботу стало відомо про часткове відновлення газопостачання на котельнях “Донецьктеплокомуненерго”.

 

“Газовая драма”. Як відключали та відновлювали теплопостачання на Донеччині та чому влада та облгаз звинувачують один одного – УП

Цими вихідними (6-7 березня) епіцентром обговорення стала ситуація на Донеччині. Місцевий облгаз заявив про зупинку постачання газу для тепловика “Донецьктеплокомуненерго”, який йде через нього. Причина – борги останнього перед “НАК “Нафтогаз України”. Врешті, постачання газу відновили, а влада та облгаз обмінялись звинуваченнями. Яка позиція сторін та як проходила суперечка.

Акт 1: відключення теплопостачання

У суботу 6 березня “Донецьктеплокомуненерго”, як постачальник тепла для Донецької області, залишилось без постачальника природного газу через борги перед “НАК “Нафтогаз України”.

“За законодавством ПАТ “Донецькоблгаз” з суботи (06.03. 2021) зобов’язане припинити газопостачання на об’єкти ОКП “Донецьктеплокомуненерго” згідно з приписами Кодексу ГРМ”, – зазначили в облгазі. Додавши, що Нафтогаз змушує діяти згідно з законодавством з метою недопущення завдання державі щодобових збитків від несанкціонованого споживання газу розміром 150 млн грн на місяць.

Згідно з повідомленням Нафтогазу, адресованим Донецьктеплокомуненерго, загальна заборгованість компанії становить 1,5 млрд грн. У кінці лютого держкомпанія вимагала оплатити 303,1 млн грн до 1 березня.

“У разі невиконання цієї вимоги, транспортування/розподіл природного газу до вашої компанії буде зупинене відповідно до встановленого законодавством порядку”, – йдеться в листі-повідомленні. У свою чергу, Донецькоблгаз 3 березня спрямував лист прем’єр-міністру Денису Шмигалю з проханням втрутитися в ситуацію.

В той же день Група Нафтогаз закликала “припинити порушення “Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері централізованого постачання теплової енергії та постачання гарячої води громадянам”, заявивши, що заявок про відключення постачання компанія жодного разу не надсилала.

Акт 2: тепло повертається

Ввечері 6 березня голова Донецької облдержадміністрації Павло Кириленко у Facebook повідомив про часткове відновлення газу на котельнях “Донецьктеплокомуненерго”.

“Відновлюємо постачання газу на котельнях КП “Донецьктеплокомуненерго”. Вже запустили котельні у Слов’янську (№№6,12), Лимані (№4, 10), Волновасі, Краматорську та інших населених пунктах області”.

Не дозволимо власникам Донецькоблгазу та їхнім політичним поплічникам з явно не проукраїнською позицією маніпулювати та переводити у політичну площину питання життєзабезпечення області!”, – писав він.

В облгазі відповіли, що є Оператором ГРМ та зобов’язані дотримуватися вимог чинного законодавства України. “Зокрема порядку обмеження розподілу природного газу у випадку відсутності у підприємства ТКЕ діючого постачальника природного газу”.

Акт 3: взаємні звинувачення

Вдень 7 березня стало відомо, що Поліція відкрила кримінальне провадження проти “Донецькоблгазу”. Про це написав голова ОДА, уточнивши, що дії “Донецькоблгазу” загрожували мешканцям області та могли призвести до руйнації систем централізованого опалення.

Натомість, Донецькоблгаз звинуватив очільника області в тому, що під його головуванням в порушення положень Правил постачання природного газу, Кодексу ГРМ та технічних регламентів, відбувається несанкціоноване втручання в газове обладнання невстановленими особами.

“На працівників ПАТ “Донецькоблгаз” здійснювалися систематичні напади так званими “представниками громадськості”, проведенню робіт перешкоджали посадові особи органів місцевого самоврядування та працівники поліції. Внаслідок таких дій були нанесені тілесні ушкодження технічним працівникам ПАТ “Донецькоблгаз” та майну підприємства”, – йдеться у повідомленні.

Акт 4: кінцева позиція

“”Донецькоблгаз” всупереч постанові Кабінету Міністрів 6 березня відключив від газу 59 котелень “Донецьктеплокомуненерго”. Це призвело до того, що пів тисячі житлових будинків і низка соціальних об’єктів, зокрема лікарні, залишилися без тепла”, – так охарактеризував ситуацію очільник Уряду Денис Шмигаль.

За його словами, він, спільно з головою Донецької ОДА, профільними міністрами, керівництвом НАК “Нафтогаз” і НКРЕКП в терміновому порядку почали відновлювати теплопостачання.

“Впевнений, незаконні дії “Донецькоблгазу”, який знехтував потребами людей та поставив під загрозу їх життя та здоров’я, не залишаться без відповідної реакції. Правоохоронці вже відкрили кримінальне провадження за статтею 356 КК України”, – резюмував він.

У облгазі йому відповіли, що “оскільки з 1 березня 2021 року ОКП “Донецьктеплокомуненерго” не має постачальника природного газу, і такий постачальник в Реєстрі відсутній, тому споживання газу є несанкціонованим, а у ПАТ “Донецькоблгаз” (як оператора ГРМ), в силу прямої вказівки НАК “Нафтогаз України” та положень Кодексу ГРМ виник обов’язок на припинення газопостачання на об’єкти ОКП “Донецьктеплокомуненерго””, – йдеться у повідомленні.

“Заборгованість перед НАК “Нафтогаз України” має погашатися боржником – тобто ОКП “Донецьктеплокомуненерго” або місцевими органами влади, а не перекладатись в незаконний спосіб на ПАТ “Донецькоблгаз”, – зазначили там.

Резюмувавши, що єдиний варіант вирішення ситуації – це погашення ОКП “Донецьктеплокомуненерго” заборгованості перед НАК “Нафтогаз України”.

 

Юрій Щиголь: Національну безпеку монетизувати не можна

ЛБ,  4 березня 2021

Україна послідовно діджиталізує державні сервіси – навіть записатись у чергу на щеплення від Covid-19 найпростіше через сервіс «Дія», а дехто з представників чинної влади говорить про вибори та референдуми у смартфоні як про достатньо близьку перспективу. Однак чи готова держава не лише цифровізувати сервіси, а й ефективно захищати їх від ризиків і загроз? Бо їх, кіберзагрози, схоже, у владі недооцінюють. Достатньо згадати відомі слова профільного віцепрем’єра Михайла Федорова про те, що «роль кібербезпеки трохи перебільшена».

Чи справді варто прискорено будувати «державу в смартфоні», зважаючи на актуальний рівень кібербезпеки? Які висновки зроблено після руйнівних кібератак минулих років? Про це LB.ua поговорив з головою Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України (ДССЗЗІ) Юрієм Щиголем.

Олег БазарСоня Кошкина

«Втрати для України від вірусу Petya склали 10 млрд доларів»

Соня Кошкіна: За оцінкою міжнародних експертів, у 2020 році збитки від діяльності кіберзлочинців у світі склали близько 5,5 трильйонів євро. Це більше, ніж обсяги глобальної наркоторгівлі. Наскільки страждає від кіберзлочинності українська економіка?

В Україні ніколи не було системи оцінки ризиків від інформаційних атак, від кібератак. На цей час вони тільки починають розроблятися. І це не справа одного-двох місяців. За допомогою та підтримкою кібернапрямку USAID ми почали цей процес.

Якщо взяти, для прикладу, найбільшу атаку в історії України – вірус Petya, то за приблизними оцінками ринку, втрати для України склали 10 млрд доларів. Це експертна оцінка незалежної комерційної організації. Держава підрахувати збитки поки що не може – немає грамотної системи оцінювання. Але якщо за тиждень країна втрачає 10 млрд доларів, це, напевно, багато.

Олег Базар: Судячи з вашої статистики, інтенсивність атак зростає.

Більшість із них мають локальний характер. Тобто вони становлять загрозу для певної системи.

С.К.: Для якої частіше й чому?

За всім стоять або хакери, або певні країни. Якщо атака велика, це вимагає значних фінансів і вона має приносити дохід. Окупається вона або матеріально, або втратою іміджу. Вірус Petya – це була спланована, тривала атака на комерційний сектор. Понад 90% атак і проблем у сфері кібер прилітають на приватний сектор. Тому коли говорять, що «держава нічого не робить» – так, звичайно, не робить. І не робила роками. Ми тільки починаємо будувати цю систему.С.К.: Що найчастіше стає об’єктом атаки в Україні?

Сфера енергетики, викрадення персональних даних. На цей момент основна цінність у державі – персональні дані людей. Це те, що становить інтерес для хакерських угруповань. Крім того, це іміджеві втрати. Атака на енергосектор із метою якогось впливу.

Джерело атак? Основні атаки, які зараз відбуваються, припадають на країну-агресорку. Ми перебуваємо в стані війни, а кіберсфера стає ще одним полем битви, як море, суша, повітря. Завдати тут збитку можна непомітніше для країни, але більш значуще.

С.К.: Які структури в РФ це роблять?

О.Б.: Є групи хакерів: Sandworm, FanсyBear, VoodooBear, – але ж вони просто частина державних структур РФ?

В основному за російською хакерською спільнотою стоять розвідоргани й силові структури, оскільки потрібна масштабна фінансова підтримка. Це ж не одна і не десять осіб.

О.Б.: Щотижня Держспецзв’язку публікує статистику атак і загроз у сфері кібербезпеки. Чи є кореляція активності в кіберпросторі з тим, що відбувається на Донбасі?

Так, залежність пряма. Тільки-но відбуваються якісь події на Донбасі, країна відгукується на це. І на розв’язання одних проблем прилітають інші. Але робити прив’язку виключно до ситуації на сході не можна. Атаки відбуваються щодня, рівень злочинності й супротивників зростає, відповідно, ми точно так само мусимо відповідати цьому рівню у сфері протидії.

С.К.: Які висновки ви зробили після вірусу Petya, який спровокував масштабні проблеми в системі життєзабезпечення всієї країни? Що кардинально змінилося у вашій сфері після цієї історії?

Змінилася система підходу до розв’язання таких проблем. Раніше на них дивилися крізь пальці – є якась сфера і є собі. А коли прилетіла реальна атака, у країні задумалися, що, напевно, треба щось міняти. Тоді був створений Національний координаційний центр кібербезпеки при РНБО. Це структура, яка координує діяльність усіх органів кібербезпеки, куди входять усі силовики. Але паралельно прокинувся й бізнес, який зрозумів, що вони втрачають теж і треба створювати якісь свої структури. Якщо фахівців у якійсь сфері зібрати в одному місці, вони хоча б почнуть спілкуватися між собою – це дасть можливість розв’язувати проблеми.

С.К.: Як ви взаємодієте з кіберполіцією?

У кожного з органів, які відповідають за кібербезпеку в країні, є свій чіткий функціонал. Ми відповідаємо за кіберзахист. Це розробка систем, певних правил гри. Ми, наприклад, більше над нормативами й технічним захистом працюємо. Вони протидіють тим самим хакерським угрупованням, протидіють шахрайству, оскільки об’єднують різні структури єдиним баченням.

О.Б.: Минулого року зламали три сайти обласних управлінь Нацполіції, чия це була відповідальність? Бо ж не захистили.

Людей, які відповідають за безпеку адміністрування цих сайтів. Водночас ми брали безпосередню участь у ліквідації цих подій, так само як Нацполіція і СБУ. Усе робиться спільно. Не можна сказати, що ми займаємося чимось своїм, не звертаючи уваги на інших. Усі системи розвиваються паралельно і в співробітництві, оскільки одна система без іншої не працює.

О.Б.: Профільні експерти, зокрема Костянтин Корсун (фахівець з інформаційної безпеки, організатор щорічної конференції з кібербезпеки UISGCON, співзасновник компанії Berezha Security, – LB.ua), стверджують, що після 2014 року, зокрема атаки NotPetya, в системі державної кібербезпеки нічого особливо не змінилося.

Суперечка експертів – явище вічне. Хтось вважає щось одне, хтось – інше. Говорити, що нічого не змінилося, некоректно. Тому що створено Національний координаційний центр, Державний центр кіберзахисту в нашій структурі з функціоналом захисту органів державної влади та національних систем. Наскільки якісно це робиться? Звичайно, потрібен постійний розвиток. Але всі розуміють, що без єдиного державного координаційного центру розвиток кіберзахисту неможливий. Ми дискутуємо про результати, і це правильно. Але не про необхідність.Фото: Макс Требухов

О.Б.: Є якась система дублювання, завдяки якій критична інфраструктура не лягала б, як це було у 2014 році?

Питання настільки актуальне, що п’ятого лютого була прийнята постанова про створення Національного центру резервування державних інформаційних ресурсів.

О.Б.: Це не зовсім те.

Для того, щоб перевести всі реєстри або інформаційні системи з одного місця в інше, для цього потрібна інфраструктура, яка коштує досить багато грошей. Держава не може забезпечити це за один день. Але ми мусимо створити систему, яка дасть змогу швидко відновитися й усунути шкоду. Ось Національний центр резервування державних інформаційних ресурсів і дозволить… За будь-якої критичної проблеми ми просто беремо все це і кладемо в надійне місце.

С.К.: Наскільки захищене це «надійне місце»?

Воно тільки буде будуватися. І будуватися відповідно до національних стандартів.

О.Б.: Скільки це коштуватиме державі?

На цей час розробляється ТЗ. Приблизно 100 млн гривень.

С.К.: У які терміни воно буде побудовано?

Перший етап – до кінця цього року.

О.Б.: Хто передасть туди свої дані?

На першому етапі – будь-які державні органи, наприклад: Державна міграційна служба, податкова.

О.Б.: МВС і СБУ?

Ні, звичайно. У постанові прописано: крім суб’єктів, які займаються оперативно-розшуковою та контррозвідувальною діяльністю.о: defence-ua.com

О.Б.: Державна судова адміністрація, судові реєстри?

Система резервування, звичайно, буде. Це не відбудеться за один день. Робота над резервуванням даних буде проведена упродовж року-півтора. Це не означає, що вони просто беруть і нам у відкритому вигляді все передають. Вони будують свою систему захисту, а ми їхні архіви в себе зберігаємо. І коли вони просять у нас доступ для відновлення, ми передаємо дані на відновлення.

Це не означає, що в нас буде прямий доступ. Ми не будемо бачити, що розміщено всередині. Просто будемо захищати те, що вони передадуть. А щоб вони відповідально поставилися до передачі цих даних, потрібно створити нормативну базу.

О.Б.: Питання ще в тому, наскільки відповідально ви поставитеся до зберігання.

Ну звичайно. Для цього створена професійна команда.

«Одна річ учитися за картинками і відео з ютубу, зовсім інша – у людей, які працюють у державному секторі»

О.Б.: Три роки тому Український кіберальянс запустив акцію «F*ck responsible disclosure», щоб допомогти українським держорганам позакривати «дірки» в інформаційній безпеці, які знайшли в мінімум половині міністерств і відомств, у тому числі й очолюваному сьогодні вами. Як ви оцінюєте стан кібербезпеки української влади зараз?

Порівняно з тим, що було до, звичайно, покращився. Більшість людей, які відповідають за ІБ у кожному відомстві – це професійні айтішники.

Повернімося трохи в історію. Створення Міністерства цифрової трансформації й посади «СіДіТіО» (Chief Digital Transformation Officer, – LB.ua) у кожному органі центральної виконавчої влади дало поштовх до того, що кожен орган звернув увагу на захист інформації. Туди прийшов професіонал, який сказав: люди, давайте щось змінювати в цій системі, реєстри дивляться у відкритий доступ – це неправильно. Тому співпраця з такими професіоналами в кожному органі є фактором того, що є конкретна людина, яка відповідає за захист інформації.ото: Макс Требухов

О.Б.: Ви цих людей якось тестуєте/сертифікуєте?

У них є свої кваліфікаційні вимоги. Не можна стати CDTO без спецосвіти й досвіду роботи. Цим займається кожен орган і Міністерство цифрової трансформації.

С.К.: Спецперевірки СБУ вони проходять?

Звісно. І СБУ, і МВС, і багато інших.

С.К.: Говорячи про те, які об’єкти хакери атакують найчастіше, ви назвали об’єкти енергетичної безпеки. Одна річ, коли завис комп’ютер…

О.Б.: У Мінсоцполітики.

С.К.: Так. І якщо він тиждень не працюватиме, це можна пережити. Але якщо йде атака на об’єкти критичної інфраструктури: атомну станцію, гідроелектростанцію – що робити в такій ситуації? Які уроки ви винесли після вірусу Petya?

Питання швидко не вирішиться. І тільки через півтора року воно почало вирішуватися якось комплексно, коли почали розвиватися системи цифровізації й системи захисту. Коли всі зрозуміли, що розвиватися треба спільно, а не одні будують одне, інші – інше, і все це витікає. Взагалі виникло питання з класифікацією об’єктів критичної інфраструктури. Тому що все це загальні слова. Ніяких критеріїв раніше не було. І тільки восени розроблено критерії віднесення об’єктів до об’єктів критичної інфраструктури. Тобто визначено якісь параметри.

С.К.: Я дам абсолютно обивательський приклад. У нас є каскад гідроелектростанцій, який будувався в сталінські часи за таким принципом, щоб за потреби все обвалити – на випадок приходу ворога. Впаде перша ГЕС, впадуть інші. Зрозуміло, що це апокаліптичний сценарій. Але які запобіжники є для того, щоб не допустити такого сценарію?

З метою уникнення колапсу на ГЕС і в «Укренерго» створено систему безпеки, яка сертифікована нами відповідно до чинних стандартів. Наскільки вони відповідають часу і КСЗІ (Комплексні стандарти захисту інформації, – LB.ua) – звичайно, не відповідають, тому що впродовж певного часу уваги цьому не приділяли. Але це національна система безпеки, чинна національна система стандартизації. Ми її міняємо, допрацьовуємо. Це працює й дійсно захищене. Наскільки якісно – питання спірне…

У кібербезпеці не можна так, що система побудована – і все, вона ідеальна й безпечна. Це постійний розвиток, постійний процес. Постійна модернізація, яка вимагає вкладення грошей. Але тут більше питання в тому, хто і скільки готовий вкласти. Приватний сектор вкладає більше і швидше, розуміючи, що може розвиватися швидше. А якщо завтра ми захочемо купити собі якісь міжнародні, світові рішення, то особливості українського законодавства не дозволять нам це зробити швидко.

О.Б.: Чому?

Процедури, у тому числі тендери, закупівлі.

Тому приватний бізнес завжди на крок попереду. І в оплаті праці в тому числі. За кожним впровадженням якоїсь системи безпеки стоять люди. І вони мусять бути професійним із відповідною оплатою праці.

О.Б.: Найближчим часом ви відкриваєте оновлений кіберцентр.

Трансформований, так.Требухов

О.Б.: Що це буде? Які його функції? Чим він відрізнятиметься від кіберцентру Нацполіції, який займається, по суті, тим самим – швидким реагуванням на загрози.

Не тим самим. Функціонал різний. Клієнтами нашого кіберцентру на цей момент є органи держвлади. Це якщо говорити про різницю. Ніхто не робить одну й ту саму роботу. У Нацполіції це захист від шахрайства і злодійства даних, у нас – безпосередньо захист цих даних, нормативна робота, структурування й побудова самої системи.

Щодо оновлення кіберцентру, по-перше, була замінена команда. Прийшли гідні професіонали з досвідом понад 20 років у сфері ІБ, які знають, як будувати систему.

До того ж буде функціонувати тренінговий центр. Одна річ – учитися за картинками і відео з ютубу, зовсім інша – у людей, які працюють у державному секторі. Треба ж не просто знати, як реагувати на загрозу, а й як робити це швидко. Є певні сценарії, які потрібно знати і які мусять виконуватися. Усе повинно бути доведено до автоматизму. Це одна з функцій тренінгового центру та оновленого центру кібербезпеки, який повністю переформатовано.

Друге – це комфортні умови роботи людей. Ми всі прийшли не з вулиці, розуміли, як це працює. Але коли ти дивишся на зону своєї відповідальності й на ті, скажімо так, некомфортні умови, у яких доводиться працювати, виникає дисонанс. Ну, й оплата праці. З цього року безпосередньо в співробітників центру кібербезпеки вона виросла на 30–35 відсотків і становить приблизно 30 тисяч гривень. Це не ринкові умови.

О.Б.: Для хорошого фахівця з кібербезпеки, напевно, не дуже багато.

Зарплата невисока, але в людей є можливість реалізувати свій потенціал. В основному ми готуємо людей для ринку. Це ще один виклик у рамках покращення нашої ефективності і розвитку команди.

О.Б.: Тобто людина приходить до вас, вчиться за рахунок держави, здобуває навички, сертифікати, після чого йде працювати в приватний сектор?

Не можна сказати, що вони просто йдуть. У нашій структурі є профільний виш – Інститут захисту інформації при КПІ. Випускники цього вишу становлять основну частину співробітників.зв’язку та захисту інформації України

О.Б.: Вони ж можуть відразу йти на ринок праці після закінчення.

Не можуть. Вони військові, у них контракт на п’ять років.

О.Б.: Чи існують плани поділу вашої структури на дві організації – ту, яка буде займатися безпосередньо спецзв’язком, і спрямовану на кібербезпеку й захист інформації? Це активно обговорюють в експертному середовищі.

Держспецзв’язку на цей момент, відповідно до закону, виконує 92 функції.

О.Б.: Ого.

Так. Більше прямих функцій, напевно, тільки в Мінекономіки. Водночас наші функції дуже різнопланові й були свого часу об’єднані в цій структурі трохи штучно.

У нас є спеціальний зв’язок для вищих посадових осіб держави. Є кібербезпека. Є громадянський зв’язок, ми – адміністратори зв’язку. Частина функцій ліквідованого Міністерства зв’язку передана нам. Наскільки це ефективно? Ну, напевно, якщо ця система не працювала досі, то неефективно.

Питання поділу? Так, воно обговорюється. Але це не просто поділ, мовляв, це відсунемо сюди, а оцим будемо займатися ми. Це системний підхід, який мусить бути в державі. Є спеціальний зв’язок, його мусять забезпечувати люди в погонах, відповідальні за це. І є кібербезпека, якою, за великим рахунком, повинні займатися професіонали цивільні. Частина військових функцій мусить бути демілітаризована. Це різні функції, й об’єднувати їх в одному органі не зовсім правильно. І неефективно.

Відокремлення громадянського зв’язку, радіочастотного ресурсу, який взагалі не має стосунку ні до однієї, ні до другої, ні до третьої функції, теж розглядається. Мобільний зв’язок – це основа всього на цей момент. Ми жити без мобільного телефону не можемо. Це окремий пул і напрямок роботи. Тому поділ назрів. Але це не готовий проєкт, який опублікували. У нас трохи інше бачення, воно допрацьовується.

«Україна – одна з небагатьох країн у світі, яка має закритий цикл розробки засобів криптографічного захисту інформації»

О.Б.: З кінця 2020 року ведеться робота над Стратегією кібербезпеки. Яку роль у цьому бере ваша структура?

Координує написання Стратегії кібербезпеки РНБО. Кожен орган, який входить у систему кібербезпеки, пише свою структуру, під організаційною роллю РНБО. Створено робочу групу з представників громадськості, професіоналів, експертів і наукового середовища. Наша роль – кіберзахист. Не можна сказати, що ми щось пишемо для СБУ. СБУ пише своє бачення, яке потім узгоджується з нашим баченням системи кіберзахисту, яка реалізується.

О.Б.: У тій частині, яку ви пишете, які основні загрози бачите?

Основні загрози – це розвиток системи захисту інформації, створення нових національних стандартів. Система КСЗІ, про яку ми говоримо, Комплексна система захисту інформації, створена в 90-х роках. Нормативно вона трохи змінювалася, але як загальна система функціонує й на цей момент. Створення нових національних стандартів займає якийсь час. Стратегії пишуться не на один-два роки, а на 50 років. У нас мусить бути створена Національна система стандартизації у сфері захисту інформації з імплементацією американських і європейських стандартів і з застосуванням того, що в нас уже є.

О.Б.: Чому просто не взяти стандарти, які існують у США або ЄС, і механічно не імплементувати тут? Як із сертифікацією ліків, наприклад?

Національна система стандартів будь-якої держави відповідає рівню розвитку цієї держави й національної безпеки.

О.Б.: Рівень технічного розвитку приблизно в усіх однаковий.

Наведу практичний приклад. Однією зі складових системи національних стандартів є криптографічний захист інформації. Це шифри, які розробляються в державі. Це власність держави, яку не можна в когось взяти, і ніхто їх, власне, не дасть. Як би це не звучало, Україна – одна з небагатьох держав світу, яка має закритий цикл розробки засобів криптографічного захисту інформації. Й одна з найпотужніших у світі математичних шкіл.

О.Б.: Намагаюся згадати українських мільярдерів, які заробили на продажу продуктів криптографії, і не можу.

Це державний захист інформації у сфері криптографічного захисту. Це не монетизована штука.

О.Б.: У цьому світі майже все монетизується.

Національну безпеку монетизувати не можна.

С.К.: Європейські держави намагаються впроваджувати якісь законодавчі зміни, які зобов’яжуть глобальні мережі працювати, зважаючи на національні інтереси. Наскільки це для нас актуально?

Почнемо з того, що в нас немає таких правил. І якщо їх введення обмежить права і свободи громадян, то однозначно цього робити не можна. З погляду впливу на ІБ, що є складовою нацбезпеки, то так, такі правила гри потрібні.

С.К.: Умовно кажучи, на законодавчому рівні зобов’язати адміністрацію Фейсбуку або Твіттеру не/передавати дані.

Партнерська взаємодія однозначно потрібна.

О.Б.: У Польщі дискутують про необхідність прийняття закону, який заборонив би соцмережам блокувати польських користувачів без згоди або санкцій польського уряду. Це спроба регулювати глобальні мережі на своїй території. Це теж елемент кібербезпеки?

Питання регулювання завжди сприймається в громадянському суспільстві дуже гостро. Я ж кажу: якщо це стосується прав і свобод законослухняних громадян, цього однозначно робити не можна. Якщо це стосується сфери злочинів або протиправної діяльності, то так, мусять бути створені правила.

С.К.: Тобто робота з підготовки таких законопроєктів у нас не ведеться?

Питання варто адресувати Міністерству цифрової трансформації й Комітету цифрової трансформації у Верховній Раді. Наскільки мені відомо, ведуться дискусії про деяке регулювання, але з приводу блокування юзерів не готовий говорити – це точно не наш мандат.

С.К.: Ви якимось чином берете участь у цьому?

Так, наші експерти беруть безпосередню участь.«Ми не регулятор із палицею, який кудись когось заганяє»

О.Б.: З якими приватними компаніями ваша структура співпрацює в плані безпеки? В Україні й у світі? Про Huawei всі чули.

Якщо ви чули про Huawei, значить, чули й про Cisco. Це один зі світових лідерів у сфері захисту інформації, виробництва техніки захисту інформації й викладання. З усім громадянським суспільством є взаємодія. Одним із завдань, з яким ми сюди прийшли, було створення комфортних умов для співпраці. Ми не регулятор із палицею, який кудись когось заганяє.

З нашої ініціативи, РНБО, Мінцифри та інших держорганів було створено Експертну раду з кібербезпеки, керують якою цивільні. До неї увійшли компанії з міжнародним ім’ям, українські експерти, українські фахівці у сфері захисту інформації, у сфері кібербезпеки. Це дорадчий орган. Простою мовою: ми хочемо щось зробити й питаємо думки Ради, і коли це обговорюється експертами, має зовсім інше значення. Однозначно всім це подобатися не буде. Є ті, хто в цю Раду не увійшов. Це право кожного. Але більшість українських IT-компаній і компаній у сфері кібербезпеки входять.

О.Б.: Історія з Huawei відверто дивна. З’являється меморандум про співпрацю. Йде відповідна реакція, у тому числі від українського МЗС. Меморандум із вашого сайту пропадає. Але водночас в інтерв’ю Укрінформу ви говорите, що співпраця з компанією триває. І як ви збираєтеся в майбутньому співпрацювати з американськими структурами, якщо продовжуєте співпрацювати з компанією, проти якої США ввели санкції?

Меморандум був підписаний з українським представництвом. Я розповім про цілі і про порушення законодавства. По-перше, українська компанія не перебуває під санкціями.

По-друге, перед тим, як підписати меморандум, було прийнято постанову про об’єкти критичної інфраструктури. У всіх операторів вітчизняного мобільного зв’язку стоїть обладнання Huawei. Для того, щоб розуміти, як воно функціонує, потрібно отримати предмет для вивчення. Оце й була мета підписання меморандуму й мета співпраці.О.Б.: Оператори, отримуючи обладнання, не отримують технічну документацію до нього?

Сертифікацією обладнання займається Держспецзв’язку. Документація є. Але для того, щоб вивчити обладнання, сказати, можна його використовувати чи ні, нам як органу, який відповідає за захист інформації на об’єктах критичної інфраструктури, потрібен вихідний код. Раніше це вивчення не проводилося.

О.Б.: Розкажіть докладніше про співпрацю з USAID. Великий проєкт, розрахований на чотири роки. 38 млн доларів технічної допомоги. При цьому ряд українських експертів зі сфери безпеки звернулися до агентства з закликом не співпрацювати з Мінцифри, називаючи відомство некомпетентним. Що взагалі відбувається?

USAID – це велика міжнародна компанія, яка реалізує свої проєкти не тільки в Україні. USAID допомагає побудувати в тому числі систему кібербезпеки. Це не означає, що вони приходять і кажуть, що і як робити. Ні, вони слухають, допомагають із залученням експертів, з реалізацією якихось певних проєктів.

Петицію я читав. У ній є хороші речі. Наприклад, про те, що без об’єднання вчених, громадськості важко щось реалізувати. Але коли це звучить в ультимативній формі, то це недобре.

Проєкт USAID – це однозначно плюс, за ним стоїть як мінімум ім’я й імідж. Він не буде вплутуватися в якісь незрозумілі ігри. Однозначно, усім не догодиш. Але реалізація цього проєкту триває, і результатом є функціонування цієї ж Ради (кібербезпеки, – LB.ua), де допомагають розвиватися й реалізовувати IT-проєкти. Трансформація кіберцентру теж проходить із їхньою участю – з їхніми порадами, певними ідеями.

«Пов’язувати витік даних і проєкт цифровізації як мінімум неправильно»

С.К.: Поговорімо про масову цифровізацію. Цим напрямком займається віцепрем’єр Михайло Федоров. Це одна з передвиборних обіцянок Президента Зеленського. «Держава в смартфоні», проєкт «Дія» та все, що з цим пов’язано. Це зручно, коли всі документи під рукою. Але це й масовий збір особистих даних, які, за вашими ж словами, – головна мішень для кіберзлочинців. А рівень кіберзахисту в нас не на найвищому рівні.

Якщо ми говоримо про конкретний проєкт «Дія», то він не збирає персональні дані й не зберігає їх. За зберігання цих даних відповідала і далі відповідає міграційна служба МВС. Це шлюз, який дає можливість ним користуватися. На цей час цей шлюз сертифікований за українським законодавством і, судячи з результатів міжнародних експертиз, надійний. Робота над ним постійно триває.

С.К.: Прецедент уже є. Минулого року в одному із чат-ботів можна було купити особисті дані 26 млн українців. Розслідування провели, але без будь-яких результатів. При цьому ми все одно переходимо на «Державу в смартфоні».

Витік цих даних стався до початку реалізації проєкту, пов’язаного з цифровізацією. Це було технічно визначено експертизами. Тому пов’язувати витік даних і проєкт цифровізації як мінімум неправильно. Щодо захищеності передачі, ну, це технічний захист інформації, який ми розвиваємо спільно, зокрема, з Міністерством цифрової трансформації.

За короткий проміжок часу ми реалізували історичну подію – цифрову трансформацію. Паралельно розвивається система захисту інформації. Не можна будувати щось одне й не будувати чогось іншого.

О.Б.: Держава спочатку «побудувала» «Дію» і продовжує будувати «Державу в смартфоні», а тільки потім починає думати про безпеку.

Це паралельні процеси.Фото: 112

С.К.: У січні був прийнятий законопроєкт про референдум, де прописано введення в перспективі електронного голосування. В інтерв’ю віцеспікер Верховної Ради Руслан Стефанчук, автор документа, цю норму послідовно захищає. Тоді як більш розвинені європейські країни – після історії з американськими виборами – з голосуванням у смартфонах вирішили почекати. Наприклад, Нідерланди, Норвегія, Німеччина.

Зрештою, у нас є досвід втручання в результат виборів 2004 року з транзитним сервером.

О.Б.: Спроби злому сайту ЦВК у 2014 році.

С.К.: А технології відтоді значно зробили крок уперед. Чи виправдано вводити електронне голосування в нинішніх умовах?

Ніхто не говорить про введення електронного голосування цього чи навіть наступного року. Для початку потрібно побудувати надійну систему захисту. І нормативно це не робиться за день.

С.К.: Зрозуміло, що це плани й напрацювання. Але це правильний шлях для України?

Це класна ідея, до якої потрібно йти.

С.К.: Але у світі від неї відмовляються.

У той самий час багато де розвивають, наприклад в Естонії.

О.Б.: Естонія – маленька мирна країна, яка захищена НАТО. А ми сьомий рік перебуваємо в стані війни. З іншого боку, ви самі говорили про те, що рівень кібербезпеки в країні на недостатньо високому рівні, а тут вводять електронне голосування, яке бояться в себе робити американці, французи, німці.

Я не сказав, що це потрібно вводити. Я сказав, що до цього потрібно йти з відповідною можливістю захисту. Реалізовувати як ідею. Інфраструктура захисту інформації, яку планують побудувати, може бути застосована для реалізації інших завдань кібербезпеки.

С.К.: Вибачте, але навіщо, якщо від цього відмовляються більш розвинені країни?

Якщо говорити конкретно про Нідерланди, вони не відмовлялися. Вони відклали. Якраз через недостатній рівень захисту

О.Б.: При тому, що країна менша, а фінансові можливості й ресурси значно перевищують наші.

Звичайно, зараз ми не готові до реалізації цього проєкту.

О.Б.: У нас орієнтовно 300 реєстрів у держорганах, що не синхронізовані між собою – у них взагалі немає ніяких точок дотику. Може, спробувати навести лад із цим, перш ніж організовувати голосування в смартфоні?

Як орган, відповідальний за захист безпосередньо цих реєстрів…

О.Б.: Точки збірки немає?

Немає. І зараз вона навіть не так технічно, як захищено не реалізована. Однією з точок об’єднання цих реєстрів повинна бути національна платформа. Реєстри написані різними мовами, створені за різними принципами. Лежать на різній інфраструктурі. Й ось для того, щоб їх якось синхронізувати, і потрібна платформа. Не може в країні бути 300 реєстрів, які дублюють одну й ту саму інформацію. Це нелогічно й свідчить про незахищеність. Захистити щось одне набагато простіше, ніж коли кожен захищає окремо свою частину, а воно однаково кудись витікає.

О.Б.: Якщо реєстри написані різними мовами, їх потрібно всі переписати?

Їх потрібно інтегрувати один в одного. Будь-який реєстр – це набір цифр, символів і якихось даних. Для того, щоб їх сконструювати, мусить бути конструктор. Наприклад, для цього можна створити захищену платформу ведення реєстрів.

Потім вони заганяються в одне захищене середовище.

О.Б.: Це яке?

Національний центр резервування. Це як один з елементів цієї системи.

О.Б.: Ви всю країну заганяєте на одну кнопку?

У кожного своя сфера відповідальності. Це не означає, що Держспецзв’язок буде відповідати за все й тільки видавати доступ. У кожного свій модуль у цій великій системі. Але вони інтегровані між собою. І кожен відповідає за свій сектор захисту.

О.Б.: Тут ще виникає питання допуску, наприклад, СБУ і МВС до цих даних. Чи не дасте ви товаришеві майору вирішувати долю людини одним натисканням кнопки?

Усі правоохоронні органи повинні отримувати доступ згідно зі встановленим законом порядком.

О.Б.: У Китаї цифровізація проходить активними темпами. І вже дійшла до соціальних індексів. Це дуже небезпечна історія.

Звичайно, небезпечна. Але ми ж не йдемо в бік Китаю. Ми будуємо систему, виходячи з американських, канадських і європейських стандартів. Тому приклад Китаю ми не беремо. Тільки те, що реалізовано і якісно працює. Найголовніше – побудувати систему довіри населення до держави.

«Наші співробітники затребувані на ринку»

О.Б.: Ви сказали, що зарплати в кібцентрі виросли до 30 тисяч гривень на місяць. Раніше в інтерв’ю Укрінформу згадували, що середній оклад молодих фахівців у відомстві – 13-15 тисяч гривень. Яка мотивація освіченим і технічно грамотним спеціалістам працювати у вас за таку зарплату, враховуючи, що в приватному секторі зовсім інші цифри?

Комфортні умови, цікава робота. Підвищення зарплат – це один з етапів, який ми проходимо. Наша команда працює трохи більше ніж пів року.

О.Б.: Навряд чи ці умови комфортніші, ніж у навіть маленькій IT-фірмі.

За місяць або за пів року неможливо все створити. Але це одна з цілей, яку ми намагаємося реалізувати. А підняття зарплат – один з елементів цього. Великий, маленький, але цей елемент реалізовується…

О.Б.: Чесно, не розумію, що людей, крім зобов’язання відслужити п’ять років, може тримати в держструктурі?

Ця державна структура дає змогу розвинутися професійно. Випускник інституту, який прийде на ринок, буде отримувати в IT-компанії приблизно таку саму зарплату.

О.Б.: Ну, рік-два, потім вона виросте.

На 100–200 доларів. І він стане фахівцем у якійсь вузькій сфері. Структура Держспецзв’язку дозволяє розвинутися професійно набагато ширше. Наші співробітники потрібні на ринку. Звідси виходять підготовлені професіонали й більшість експертів.

О.Б.: Тобто понад п’ять років у вас ніхто не працює?

Працює. Є патріотизм, є робота над цікавими проєктами, які реалізуються в Держспецзв’язку. Тому однозначно працюють.

О.Б.: Наведу ще одну цитату Костянтина Корсуна: «У сенсі кібербезпеки Держспецзв’язку є притулком низькокваліфікованих бюрократів, які мають нахабство називати себе фахівцями з кібербезпеки. Побудована ДССЗЗІ на фундаменті корупції досі тримається купи як окреме відомство виключно шляхом колосального накопичення різних нормативних документів».

Ця людина теж виходець із Держспецзв’язку.

О.Б.: Так, я знаю.

Значить, досить якісних експертів випускає Держспецзв’язку? Це відповідь на цитату.

О.Б.: У вас профільної освіти немає. Фінансова освіта, податкова, потім академія СБУ.

Так. Академія СБУ і фінансова освіта. Успішність будь-якого проєкту – це достатньо кваліфікована команда.

Повернімося до функціоналу. 92 функції. Якщо хтось скаже, що він експерт у всіх, то він не є експертом у жодному з цих напрямків. Моє завдання – організувати роботу команди. За кожну сферу діяльності відповідає досить кваліфікований заступник. Можемо пройтися по кожному конкретно.

О.Б.: Ви набрали нових заступників?

Так. Уся команда керівників повністю нова.

О.Б.: Чому?

Тому що ми підбирали професіоналів відповідно до завдань, які перед нами стоять. І якщо ми говоримо про сферу захисту інформації, криптографічного захисту інформації, у нас її курує доктор наук, професор, міжнародний викладач. Людина глибоко в цій темі. Сам будував системи захисту інформації та викладав це на міжнародному рівні.

За сферу кібербезпеки відповідає людина, яка 17 років будувала системи кіберзахисту. Чоловік прийшов з успішного бізнесу. Для нього це особистий виклик. Багато що втратив, але прийшов реалізувати щось для держави.

Людина, що відповідає за юридичний та господарський напрямок, – доктор юридичних наук, професор,понад 20 років адвокатського стажу.

Перший заступник має понад 10 років досвіду в держуправлінні. Якісний державний управлінець. Професіонал.

Ну, не може кожен бути експертом з кібербезпеки.

О.Б.: Так чи інакше, вам ухвалювати важливі рішення у сфері кібербезпеки.

У кібербезпеці в тому числі. Тому є заступники, які допомагають прийняти рішення. І це рішення командне. Я несу відповідальність за кінцевий результат. Крім того, моє завдання – забезпечити комфортні умови роботи і якісний менеджмент.

С.К.: Що за історія була у 2015 році з хабарем?

О.Б.: Кажуть, що вас затримувала внутрішня безпека СБУ за хабар.

Ні. Історія мене стосується тільки в тому, що я в цей період служив у Дніпровському управлінні. На цьому вона ніби закінчена.

С.К.: Розкажіть тоді, звідки ноги ростуть.

Не уявляю. Є багато критиків, є недоброзичливці.

С.К.: Тобто факту затримання не було?

Не було. З того, що я знаю про цю історію: це було в Дніпрі і відбувалося в Дніпровському управлінні. Але мене особисто не стосується. Це випливає з матеріалів справи, вона зараз, по-моєму, на розгляді.

О.Б.: Тоді поясніть, чому, коли гуглять ваше ім’я, відразу ж спливає ця історія.

Мене допитували як свідка, ось і вся причетність до цієї історії. Мене не затримували.

О.Б.: Український кіберальянс скаржиться на те, що ваше відомство відмовилося від співпраці з українськими активістами.

За мою каденцію звернень і пропозицій про співпрацю від Українського кіберальянсу не було.

О.Б.: Але і ви ініціативи не виявляли.

Наскільки я знаю, вони відмовилися від проєктів з органами держвлади.

О.Б.: Держава почала переслідувати їх на початку минулого року. Чому?

Це питання, напевно, до правоохоронних структур.

О.Б.: Тобто з проєкту USAID та інших масштабних проєктів вони викреслені?

Їх ніхто не викреслював. Вони самі не прийшли. Коли створювали Раду кібербезпеки, кликали всіх. Була відкрита публічна презентація. Були я, Сергій Васильович Демидюк (колишній начальник Департаменту кібербезпеки Нацполіції, зараз – заступник секретаря РНБО, – LB.ua), представники Міністерства цифрової трансформації. Запрошували: люди, прийдіть, підкажіть, як краще, замість нас не потрібно працювати, просто підкажіть, а ми прислухаємося або зробимо разом. У кого було бажання щось реалізувати, той прийшов і вступив у Раду.

О.Б.: Останнє запитання. Західні експерти кажуть, що штучний інтелект – потенційно одна з найбільших загроз для кібербезпеки. Для нас це загроза?

Для України? Україна перебуває в настільки різних вагових категоріях з ШI, що для нас звичайний телефон є загрозою. Щоб штучний інтелект чимось нам загрожував, його хоча б створити потрібно.Олег Базар, Главный редактор LB.uaСоня Кошкина, Шеф-редактор LB.ua

 

Детали арбитража Стокгольма и перспективы газового дела Коломойского 

ЛБ, 5 березня 2021

Отказ арбитража Стокгольма рассматривать спор Украины с миноритарными акционерами «Укрнафты» на $6 млрд за 10 млрд кубов газа не был воспринят во власти как ошеломительная победа. И абсолютно правильно, поскольку по сути спора решение не принято. LB.UA выяснил аргументы сторон и причины отказа в рассмотрении спора. Из восьми аргументов, предложенных государством Украина арбитры для принятия решения выбрали три. Но решение в Стокгольме совсем не означает, что спор завершен. Он может продолжиться, но уже в Украине, причем, в самом скором времени. С 2018 года в Хозяйственном суде столицы находится иск «Укрнафты» к «Нафтогазу Украины» с претензией на 8 млрд кубометров газа – это часть тех 10 млрд, о которых спорили в Стокгольме. Производство по иску пока остановлено, но «Укрнафта» почти сразу после решения арбитража уже предприняла шаги для возобновления производства по этому делу.Юрій Дощатов, Редактор відділу “Економіка”

Стокгольмский арбитраж 4 февраля отказал миноритарным акционерам компании «Укрнафта» в рассмотрении дела о взыскании $6 млрд с государства Украина, объяснив это тем, что дело не в его юрисдикции.

Запрос на проведение арбитража был подан еще в июне 2015 года компаниями «Littop Enterprises Limited», «Bridgemont Ventures Limited» и «Bordo Management Limited». Они зарегистрированы по законодательству Кипра и владеют в общей сложности 40,1009% акций «Укрнафты». Конечные бенефициары этих компаний – Игорь Коломойский и Геннадий Боголюбов. Представителем истца стала юридическая фирма «Fieldfisher» (Великобритания).

Ответчик – государство Украина, представителем которой выступила юридическая компания «Latham & Watkins» (США).

Предметом спора изначально было 10,1 млрд кубометров газа, который компания добывала и закачивала в хранилища, а оттуда он отбирался НАК «Нафтогаз Украины» в 2006-2011 годах – по версии истцов по заниженной цене, а в некоторых случаях и вообще без оплаты. Это происходило потому, что «Укрнафта» не подписывала договоры купли-продажи, считая заниженной цену покупки газа, которую в то время устанавливала Национальная комиссия по регулированию энергетики (НКРЭ).

Сумма заявленных претензий по 10 млрд кубам газа, по данным, полученным LB.UA, находилась в пределах от $4,174 до $6,035 млрд, без учета процентов на дату вынесение решения арбитража. Правда в конце 2020 года спор между «Укрнафтой» и «Нафтогазом» по 2,01 млрд кубометров газа (по 2006 и 2007 годам) из общего объема в 10 млрд кубов был закрыт по мировому соглашению.

Таким образом, в арбитражном споре на февраль 2021 года оставался вопрос о 8 млрд кубов газа за период 2007-2011 годов.

Арбитраж занимался делом свыше пяти лет. В течение этого времени собирались документы и показания свидетелей, но решение о юрисдикции вынесли практически на финальной стадии, что удивило многих. Но юристы говорят, что так решения принимались и раньше.

«Обычно принимается решение о юрисдикции в момент, когда начинается производство. Но иногда оно может быть отложено на потом – вместе с вынесением основного решения. В случае с «Укрнафтой», скорее всего так и произошло», – сказал LB.ua один из юристов, имеющий большой опыт участия в международных арбитражных разбирательствах.

Такой исход рассмотрения дела был достаточно неожиданным и для украинской власти. Еще в 2017 году представители правительства скептически оценивали шансы государства выиграть арбитраж. В 2019 году даже обсуждался вариант компромисса с Коломойским путем размена претензий к государству по «Укрнафте» на возврат акций Приватбанка. В июне 2019 года Коломойский заявил, что рассчитывает на компенсацию за банк в размере $2 млрд.

Приблизительно такую же сумму возможного проигрыша в арбитраже неофициально называли и в правительстве.

Премьер-министр Алексей Гончарук в сентябре того же года заявил, что готов к компромиссу, правда потом поправился, уточнив, что если переговоры с бывшими владельцами банка и ведутся, то не правительством. После отказа арбитража рассматривать дело, секретарь СНБО в 2019 году Александр Данилюк подтвердил, что переговоры все-таки велись, но хорошо, что не дали результата. Гончарук отказался комментировать заявление и отвечать на вопросы LB.UA по этой теме.

В начале 2021 года источник LB.ua в правительстве также подтвердил, что Коломойский рассчитывал на выигрыш в $2 млрд, но по прогнозам второй стороны проигрыш мог быть в пределах пары сотен миллионов. «Коломойский именно так и думал еще прошлой зимой. Утверждал, что два миллиарда обоснованно получит – это его ожидания. Но я думаю, что нет – или ничего или пару сотен миллионов», – сказал собеседник LB.ua.

При этом, в январе 2021 года в правительстве предполагали, что рассмотрение дела будет снова перенесено, как происходило уже не раз. Изначально решение ожидалось в сентябре 2020 года, потом был перенос на конец декабря, на начало января и в последний раз – на 4 февраля. В декабре причиной переноса стало то, что истец не сделал взнос для оплаты работы арбитров. По информации источников LB.ua, не было такой оплаты и на 4 февраля, однако арбитраж все-таки решил вынести решение.

Аргументы сторон

LB.ua удалось выяснить, какие аргументы в процессе рассмотрения использовали стороны спора. Исходя из документов, которые есть в распоряжении издания, истцы считали, что государство Украина нарушило Договор к Энергетической хартии и нанесла им существенный ущерб. В частности путем: неоднократного отбора «Нафтогазом» газа «Укрнафты» из хранилищ по заниженной цене или безвозмездно; невыполнения ПАО «Укртрансгаз» и НАК «Нафтогаз Украины» решений украинских судов о возвращении части отобранного газа ОАО «Укрнафта»; резкого повышения ставки платы за пользование недрами для добычи газа; принятием Верховной Радой в марте 2015 года Закона № 272-VIII «О внесении изменений в Закон Украины «Об акционерных обществах» (о снижении кворума для проведения общего собрания в АО).

Аргументируя иск к государству, а не к «Нафтогазу», истцы исходили из того, что НАК – это госкомпания и ответственность за ее действия несет именно государство. К тому же, государство несет ответственность и за действия судебной власти.

Аргументы Украины можно разделить на два блока. Первый – у арбитража отсутствует юрисдикция для рассмотрения этого дела. Второй – требования истца необоснованы и со стороны государства нет никаких нарушений Договора к Энергетической хартии.Для принятия решения, по информации LB.ua, арбитры из восьми аргументов использовали три.

Аргумент 1. Он заключается в том, что две компании – «Littop Enterprises Limited» и «Bridgemont Ventures Limited» не предоставили доказательств, что владели акциями «Укрнафты» на момент подачи иска (Request for Аrbitration – июнь 2015 г). Они владели акциями компании до октября 2013 года и не подтвердили повторную передачу акций до начала разбирательства. Таким образом, арбитраж имел юрисдикцию лишь в части требований «Bordo Management Limited».

Аргумент 2. Также были отмечены «незаконные» и «нечестные» действия со стороны бенефициаров, которые дали возможность влиять на управление компанией. Арбитраж при принятии решения взял во внимание информацию об установлении контроля над компанией путем назначения Игоря Палицы главой правления «Укрнафты». Была учтена информация и об отдельных договорах с руководством «Укрнафты», в частности, Питером Ванхеке, Михилом Бакуненко и Аланом Саттоном для получения фактического контроля над деятельностью компании. Агентство RBC-Украина еще в 2015 году писало о том, что бывшие менеджеры компании получали миллионы долларов от фирм, связанных с Игорем Коломойским.

Аргумент 3. Коломойский и Боголюбов не вели на Кипре какой-либо деятельности, кроме владения акциями «Укрнафты». Кроме того, они не были гражданами Кипра на момент осуществления инвестиций и поэтому в понимании ст. 17(1) договора к хартии, имея гражданство Украины и Израиля считались гражданами «третьих стран», которым может быть отказано в защите по Европейской энергохартии.

История не закончена

Отказ арбитража рассматривать дело совсем не означает, что история судебных разбирательств закончена. Во-первых, миноритарии «Укрнафты» могут подать апелляцию и повторный иск в арбитраж в измененном виде. Но юристы говорят, что это сложно и шансов на успех довольно мало.

Наиболее вероятно, что разбирательства по поводу оставшихся спорных 8 млрд кубов газа продолжатся в Украине. К тому же уже есть подтверждение возможности именно такого развития событий.

В марте 2018 года в Хозяйственном суде Киева было открыто производство по делу № 910/3660/18 по иску ПАО «Укрнафта» к НАК «Нафтогаз Украины». Этот иск о взыскании «безосновательно приобретенного имущества», а именно, 8,039 млрд кубов газа и всех доходов, которые ответчик получил или мог получить от этого газа в 2007-2011 годах. Фактически это именно то же газ, который был предметом спора в арбитраже.

апреле 2018 года производство по этому делу было приостановлено до вынесения решения по другим четырем делам и до решения арбитража. Но уже через два месяца – в июне условие по арбитражу отменили через апелляцию.

По ситуации на сегодняшний день, по двум делам их четырех уже есть судебные решения – они приняты в ноябре 2020 года и в мае 2018 года. По двум другим №8/88 и №31/101 производство было возобновлено буквально через неделю после решения арбитража – 11 февраля. Причем, в решениях говорится, что с просьбой возобновить производство по обоим делам обратился НАК «Нефтегаз Украины». Это выглядит странно, поскольку не в интересах НАК приближать сроки рассмотрения дела о 8 млрд кубах газа, хоть компания и является истцом в этих двух делах.

LB.ua выяснил, что это судебная описка – обращение было все-таки не от НАК, а от «Укрнафты» – это подтвердили в обеих компаниях.

Оба иска были поданы НАК для того, чтоб суд обязал «Укрнафту» заключить договора на покупку газа. Но шансов на выигрыш у «Нафтогаза» мало, поскольку «Укрнафта» тоже подала судебные иски на НКРЭ об отмене постановлений об утверждении цены газа, по которой НАК хочет заключить договора. Раньше в подобных делах выигрывала «Укрнафта» – постановления НКРЭ отемнялись, что давало возможность требовать от НАК возврат газа. По двум оставшимся делам суды трех инстанций приняли решения в пользу «Укрнафты» и отменили постановления НКРЭ, но эти решения были обжалованы в кассационной инстанции. «Мы надеемся получить обоснованное решение, которым в иске НАК будет отказано, поскольку он необоснован», – прокомментировали в «Укрнафте» ожидание от рассмотрения дел в суде, которое назначено на 17 марта.

В принципе, шансы отсудить у «Нафтогаза» 8 млрд кубометров газа у «Укрнафты» есть. В 2014 году суд уже признал право на 2 млрд кубометров газа за «Укрнафтой». За этот газ «Нафтогаз» в конце 2020 года заплатил 15 млрд грн исходя из текущей рыночной цены. Во сколько могут обойтись «Нафтогазу» 8 млрд кубов пока при проигрыше, говорить рано – все будет зависеть от рыночных цен на газ. Вероятно, что вопрос о 8 млрд кубометрах газа будет одной из основных тем в процессе начавшихся в феврале переговорах с миноритарными акционерами «Укрнафты» по разделению активов компании. В «Нафтогазе» пока ситуацию не комментируют, однако нельзя исключать и возможность мирного урегулирования и этого спора.Юрій Дощатов, Редактор відділу “Економіка”

 

Український космос: галузь майбутнього чи музейний експонат?

Україна – місце, де зародилась світова космонавтика. Тут народились і працювали видатні вчені Ціолковський, Корольов, Янгель, Глушко, Лозино-Лозинський. На легендарних «Комунарі», «Арсеналі» та «Моноліті» розробляли перший у світі супутник, а радянська космічна програма не відбулась би без КБ «Південне» та «Південмашу». Українець Сергій Корольов запустив першу людину у космос та створив ракету «Союз», яка і досі доставляє космонавтів на МКС.

Україна досі залишається космічною державою, але значних здобутків після польоту Леоніда Каденюка у 1997 важко пригадати. Остання новина, пов’язана з космосом, – це повідомлення про те, що Володимир Зеленський у Twitter запроcив Ілона Маска до музею космонавтики імені Корольова у Житомир.

Чи є чим пишатись українському космосу крім музейних експонатів та в якому вигляді вони зберігаються і до чого тут SpaceX та Ілон Маск.Андрій Оленін  ЛБ.  6 березня 2021, 15:30

 

Per aspera ad astra

На в’їзді з Київської до Житомирської області водіїв вітає стела у вигляді 12-го макета ракети «Р-7» та написом «Житомирщина – Батьківщина С.П. Корольова». Щоправда, зараз просто «Житомирщина – Батьківщина» (сподіваємось це не політична агітація). Як пишуть місцеві медіа, решту букв збили вандали, стелу реконструюють.

У Житомирі багато пов’язано з космічною тематикою – кінотеатр «Космос», ЖК «Космос», у місті щорічно проходить «космічний марафон» ну і звичайно знаходиться музей космонавтики імені Корольова. Раніше музеїв було два: музей космонавтики та дім-музей Корольова. Зараз їх об’єднали. Знаходяться вони через дорогу.

Музей космонавтики – це старенька будівля радянських часів, точніше ангар. Спочатку це був тимчасовий павільйон, у якому проводили виставку досягнень радянської космонавтики, яку возили по всьому світу. У 1991 році у ньому відкрили музей. Поряд – погруддя Корольова та макети двох ракет. При вході до експозиції «космос» на бірюзовому фоні, золотим кольором викарбувано афоризм «Per aspera ad astra». Вікна заклеєні фольгою, щоб не пропускати холод, але це не сильно допомагає. Співробітники музею працюють у верхньому одязі, хоча увімкнене опалення.

«Тут завжди було прохолодно. Експозиції вже 30 років, все це будувалось зі старих радянських матеріалів, тому вже давно цій будівлі потрібен капітальний ремонт. Велика необхідність у нових службових приміщеннях. В нас дуже там тісно. Потрібна заміна вікон. Вони давно зіпсувалися з них сильно прозирає. Тому тут і холодно, хоч за кожною стіною два ряди батарей, які працюють», – розповідає завідувачка відділу «Космос» Національного музею космонавтики імені Корольова Лілія Кавун.

Експозиція музею справді вражає. Тут є макети першого супутника, ракетний двигун РД 214, посадковий апарат станції «Вега» на якому вивчали комету «Галлея» та Венеру, станції «Луна-1» та «Луна-2», макет радянського місяцехода. Є навіть місячний ґрунт.

Можна поринути у життя та побут космонавтів, оглянувши оригінали скафандрів та тренувальних костюмів, орбітальний відсік корабля «Союз» у якому жили космонавти до створення орбітальних станцій. У дуже тісному просторі, по чотири кубічні метри 18 діб провів екіпаж Ніколаєв-Севастьянова. Більшу частину виставки займає кабіна корабля «Восток». На такому у космос літав Юрій Гагарін, Найбільш цінним експонатом у музеї є справжня посадкова станція корабля «Союз-27», яка була у космосі. Її корпус трішки обгорів при вході в атмосферу.

За 30 років експозиція майже не змінилася: поповнювати її новими експонатами вкрай складно – немає коштів. Щось роблять своїми руками, наприклад, макети ракетної техніки. Їх створює місцевий майстер Андрій Андрійович. Каже, готовий створити і копію корабля «Crew Dragon» Ілона Маска, якщо в нього будуть креслення ракети, чи хоча б інформація про її діаметр, висоту і якісну фотографію.

У музеї близько 30 співробітників, всі житомиряни, стаж роботи по 20-30 років. Щороку вони приймають в середньому 100 тисяч відвідувачів. Рекорд – 173 тисячі. Приїздить багато іноземців, у музеї доступні екскурсії англійською та німецькою мовою. У день, коли ми туди приїхали, співробітники очікували в гості посла Туреччини в Україні.

«Я почала працювати у музеї, ще до того, як його відкрили. Була прибиральницею, зараз працюю касиром. На карантині дуже скучили за людьми. До локдауну у нас були паломництва, по 18 груп на день. Одні зайшли, інші вийшли. І день проходить дуже швидко. Дуже приємно коли до нас приїздять космонавти, проходять вечори музики та поезії», – каже співробітниця музею Тетяна Іванчева.

Коронавірус відкрив для музею нові можливості. З’явився онлайн 3D-тур та додаток у смартфоні, де проходить щоденна вікторина. Музейники сподіваються на розвиток і світле майбутнє.ua

Минулого року музей отримав статус національного. Був розроблений проєкт реконструкції. Відділ «Космос» хочуть розширити, збільшити площу для експозицій та фондосховищ, побудувати 3D кінотеатр, створити майданчик для парку з інтерактивним обладнанням.

«Ми чекаємо на реконструкцію музею. Подавались на проєкт “Магніти України”, сподіваємось отримати кошти. У наших фондах понад 25 тисяч експонатів. Ми хочемо, щоб експозиція постійно оновлювалась. Бо в нас, що п’ять, що 10 років одне й те ж саме. А коли ми робимо тимчасові композиції, в людей більше цікавості. Частину експонатів віддаємо у музеї різних країн світу. Створюємо свою брендову лінію, бо статус музею змінився і нам потрібен свій логотип та сувенірна продукція, ми хочемо йти у ногу з часом», – розповідає заступниця директора музею Вікторія Четвертак.

Коли у космосі знову пролунає український гімн?

За часів незалежності у космос відправились 167 ракетоносіїв українського виробництва, які вивели на орбіту 387 супутників. Великими досягненнями українських фахівців стало створення космічних апаратів «Січ-1», «Океан-О», «АУОС» та «Мікрон», ракет-носіїв «Зеніт-3SL», «Дніпро», «Циклон-3». Проте останні три роки в України не було космічної програми.

Бюджет космонавтики на 2021 склав мільярд гривень, більше половини з яких йде на Павлоградський хімзавод – для утилізації ракетного палива. У попередні роки та без того невеликі бюджети виконувались на 30-35 відсотків..gov

Для порівняння: космічний бюджет маленької за масштабами країни Люксембургу складає 3,4 мільярда доларів, а бюджет NASA сягає 20 мільярдів доларів.

Підприємства космічної галузі, що входять до Державної космічної агенції (ДКА), виживають, як можуть, є заборгованість по зарплаті. На очільників заводів заводять кримінальні справи, а державне майно відчужують за цінами нижче ринкових.

«Справді зараз є проблема з виплатами зарплат. У ковідний період є затримки виплат за міжнародними контрактами. Лише на «Південмаші» річна зарплата складає 20 мільйонів гривень. У Верховній Раді навіть ухвалили спеціальний закон, щоб виплатити зарплату. Це питання скоро вирішиться. Ще є таке підприємство, як «Арсенал». Там працювали понад ніж три тисячі людей. Зараз 266. Зате підприємство перетворилось на агенцію з нерухомості. Незаконно було відчужено десятки тисяч квадратних метрів приміщень.. Відсотків 60-70 корпусів було розпродано нижче собівартості. Це приміщення у центрі Києва. Ми хочемо ці корпуси повернути. Вже відкрита кримінальна справа», – розповідає перший заступник голови ДКА Михайло Лев.

Символ попередніх років – ракета «Циклон 4», яку розробляли для космодрому у Бразилії. Вона лежить на «Південмаші» і вже ніколи не злетить, бо не відповідає сучасним екологічним стандартам. Її доля – стати просто музейним експонатом.

Як зазначає у публікації на LB.ua директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак проєкт зупинили не без участі російської сторони.

Український космос. Чи є перспективи?

«Проєкт зупинили з ініціативи бразильської сторони ще в листопаді 2018-го – як стверджують фахівці, не без участі російських спецслужб. Однак досі не визначено правової позиції України стосовно ліквідації бінаціональної компанії «Алкантара Циклон Спейс», а обладнання та технічна документація, створені в рамках цього проєкту, вартістю 211 мільйонів доларів зберігаються без визначення їхнього правового статусу», – пише він.ua

Повернути ці гроші Україна буде намагатись у міжнародному арбітражному суді.

Щоб космічна галузь України остаточно не перетворилась на музейну експозицію у січні розпочалась розробка національної космічної програми до 2025 року. Бюджет програми повинен скласти 30 мільярдів гривень. З них половину дасть держава, ще половину планують залучити в якості інвестицій і внаслідок участі у міжнародних проєктах.

«Ми спеціалізуємось на створенні та розробці ракет носіїв, супутників та двигунів. Робимо комплектуючі для ракет носіїв американського проєкту Antares та італійського проєкту VEGA. Наше завдання завантажити роботою наші підприємства. Зараз ми розглядаємо перспективний проєкт створення космодрому в Канаді у Новій Скотії. Для них передбачається створення ракети «Циклон 4М», – розповідає Михайло Лев. – Ще один проєкт – це космодром в Австралії. Ми підписали меморандум, там теж планується закупка українських ракет. Це можуть бути або «Зеніт-Австралія», або «Циклон 5».

Також Європейське космічне агентство зацікавила розробка КБ «Південне» – безмембранний електровізор. Це апарат для забезпечення життєдіяльності експедицій на Місяці. А британська компанія «Spacebit», планує оснастити свої місяцеходи українськими радіаційними датчиками.

Вже цього року на орбіту виведуть перший в Україні супутник «Січ-2(2-1)».

«Супутник «Січ-2(2-1)» лежить зібраний на 85%, його мали запустити, ще у 2017 році. Його треба доробити та знайти компанію, яка запустить супутник. Космічне агентство спочатку оцінило запуск у вісім мільйонів доларів. Ми почали перемовини зі SpaceX і вийшли на їх дочірню компанію у Німеччині. Вони запропонували суму 1,9 мільйон доларів. Зараз тривають перемовини і сума запуску може зменшитись до мільйона доларів. На депозиті «Південмашу» є чотири мільйони доларів, які не витратили на Бразильський космодром. Вони хотіли їх направити на розробку нової ракети, але там потрібно 100 мільйонів. Фактично цих грошей не вистачило б навіть на 10% від ракети. Ми хочемо направити ці гроші на запуск цього супутника», – пояснює Михайло Лев.

Одночасно зі супутником «Січ-2(2-1)» у грудні цього року планують запуск наукового супутника, розробленого на КПІ. Всього до 2025 року планують запустити шість супутників, серед яких супутник з великим зумом для військової розвідки. Його запустять наприкінці 2022-початку 2023 року.

Проте для вирішення військових та розвідувальних завдань Україні потрібні космічні знімки з розподільчою здатністю до одного метра, але такі супутники з’являться не раніше 2032.

Паралельно в ДКА хочуть розробляти проєкти ракет-носіїв легкого класу для наземного та повітряного старту, перспективні технології для облаштування місячних та марсіанських баз.

«Ми б дуже хотіли, щоб ідеї наших науковців перетворювались на технології. Нещодавно команда з України виграла хакатон, який проводила NASA. Вони розробили конектор – апарат, що може заправляти супутники. Раніше, коли заряд у супутнику закінчувався його виводили з експлуатації. Ми можемо вкласти у їх розробку гроші та мати перспективну технологію», – мріє Михайло Лев.

Космічну агенцію також чекає оптимізація та корпоратизація. Іноземні та приватні компанії зможуть купити частку підприємствах космічної галузі, проте 51% буде належати державі. Також, ДКА хоче позбутись непрофільних активів та продати їх на відкритому аукціоні.то: Макс Требухов

«На першому етапі реформа передбачає, що після корпоратизації всі 100% акції будуть у держави, тим часом частина акцій самих підприємств буде передана одному холдингу, а частина – загальному холдингу, – каже віцепрем’єр – міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Олег Уруський. – А вже коли буде сформована нормальна корпоративна система управління цими холдингами, то держава, у разі наявності стратегічного інвестора і його зацікавленості в інвестиціях, зможе розглядати питання про продаж певного пакету акцій».

Що далі?

На реконструкцію музею космонавтики у Житомирі та порятунок космічної галузі потрібні гроші та політична воля. Проєкти «Магніти України» та «Велика реставрація» президент анонсував ще минулого року, а Кабмін 13 січня затвердив концепцію космічної програми 2021-2025.

Проте, які об’єкти будуть реконструювати досі невідомо, а під час написання цього тексту, рівно через тиждень після розмови з Михайлом Львом у ДКА призначили нового керівника, а сам він став першим заступником. Це вже третій очільник агенції за три роки. І скоро буде, ще один, бо у незабаром у Верховній Раді будуть внесені зміни у закон «Про держслужбу» і нового голову космічної агенції обиратимуть на відкритому конкурсі.

У нас велике космічне минуле, перспективне сьогодення та амбітні плани на майбутнє. Найближчі кілька років стануть визначальними, в якій якості українська космонавтика потрапить до історії. У вигляді легендарних апаратів з музею у Житомирі чи непотрібної ракети «Циклон 4,», яка ніколи не полетить.Андрій Оленін

 

Ви не розумієте, що означає пройти через все це – Рустем Скибін, перший переселенець із окупованого Криму

Рустем Скибін – найвідоміший сучасний кримськотатарський художник-кераміст і дизайнер.

07.03.21, УП

У 1990-х роках він з Самарканду переїхав до Криму, де почав вчитися традиційному гончарному мистецтву. Він збирав, аналізував, відновлював технології виготовлення кримськотатарської гончарної кераміки, співпрацював з українськими художниками та модельєрами.

В Сімферополі Рустем заснував ремісничий центр і школу El-Cheber (з кримськотатарської – “Країна майстрів”).

Після анексії Криму Рустем став першим вимушеним переселенцем – вже 2 березня 2014 року за допомогою громадської організації “КримSOS” він вивіз свою родину до Києва. Через рік після переїзду йому вдалося відкрити у Києві власну творчу майстерню. Але його сім’я була змушена повернутись до Криму.

Рустем Скибін розповів “Українській правді” про перші дні російської окупації Криму, патрулювання разом з друзями вулиць рідного селища, і про те, що його найбільше обурює в Києві.

Я добре пам’ятаю свій емоційний стан, коли на початку 20-х чисел лютого 2014 року в Криму почались антиукраїнські виступи. Тоді я був занурений у події київського Майдану, брав участь у сімферопольському Майдані, а тому все, що відбувалося, сприймав як відлуння або продовження подій у столиці України. Було натхнення, була надія, що нарешті щось зміниться на краще. А ще було величезне напруження.

Я тоді був вдома з сім’єю – в передмісті Сімферополя, район Кам’янки. І просто не виходив з-за комп’ютера, дивився всі прямі трансляції, цілодобово, безперервно спостерігав, коментував.

Але вже 23 лютого в Севастополі відбувся “народний” мітинг, на якому міським головою було зненацька проголошено громадянина Росії (Олексія Чалого – УП). Навколо міста з’явились блокпости та російські БТР. А коли і в інших містах Криму почали з’являтися переодягнені російські військові та бійці так званої “самооборони”, стало зрозумілим, що треба чекати чогось дуже недоброго.

Останні надії розвіялись після реакції на мітинг проукраїнських сил у Верховної Ради Криму 26 лютого. Більшість мітингуючих складали якраз кримські татари – дуже багато моїх друзів і знайомих брали у цьому участь. Сам я, на жаль, не міг бути присутнім, але спостерігав за всім завдяки прямій трансляції АТR.

27 лютого ми прокинулись і побачили, що ніякої реакції на наші вимоги і протести від кримської влади нема, а уряд захопили російські спецпризначенці без знаків розрізнення. Тоді ми зрозуміли, що все дуже серйозно. Ніяких ілюзій, що нібито це випадково або тимчасово, вже не лишилось. Це був початок окупації, і вже після полудня над Верховною Радою Криму майоріли російські прапори.

А потім почалась гаряча стадія окупації – нам повідомили, що захоплено аеропорт “Бельбек”, зупинена поромна переправа в Керчі, заблоковані українські військові частини та кораблі на всьому півострові, а на в’їздах в Крим на Чонгарі і Перекопі встановлені блокпости.

Що я відчув? Страх, відчай, паніку – всього потроху. Ми розуміли, що ніякого захисту з боку кримських силових структур – міліції чи інших держслужбовців – які ще учора носили українську форму, не буде. Якщо українські військові на півострові не чинять ніякого збройного опору, то відповідно їх командири перейшли на бік окупантів.

І ми самоорганізувались – почали з друзями та сусідами патрулювати вулиці нашого селища, чергувати вночі, змінюючи один одного. Все чоловіче населення чергувало на вулиці цілодобово, всі були на зв’язку один з одним. Біля селища стояли російські БТРи, а по трасі пересувалась військова техніка.

Ми усвідомлювали, що офіційної війни між Україною і Росією не буде, тому що Україна знекровлена. Президента немає, нова влада ще не сформована. Але ми побоювались, що Крим може стати гарячою точкою. І ще боялися, що окупанти почнуть репресії щодо кримських татар і проукраїнські налаштованих громадян. Але це я зараз так кажу, а тоді все відбувалось настільки несподівано, що насправді ніхто не міг сформулювати свої відчуття і побоювання.

З кожним днем все більше нагніталася обстановка, почались залякування. Ми чули, що до Криму з Росії були перекинуті групи людей, які у будь-який момент могли спровокувати конфлікт на міжнаціональному або міжрелігійному ґрунті.

В перших числах березня я перевіз свою сім’ю до Києва. Нам допомогли виїхати друзі з організації КримSOS. Запрацювала “гаряча лінія”, волонтери та інші небайдужі люди зустрічали біженців, допомагали їм з тимчасовим житлом.

Перші тижні ми з родиною жили у друзів. Мені тоді ще здавалось, що цей переїзд – тимчасовий. В Криму залишались рідні і близькі, залишався будинок, майстерня. Через деякий час моя родина повернулася до Криму, і я повернувся разом з ними. Але побачивши ситуацію, – 18 березня Путіним вже був підписаний Договір про прийняття Республіки Крим до складу Росії, зрозумів, що не зможу вести свою мистецьку та просвітницьку діяльність як раніше. Тому я повернувся до Києва, орендував маленьку квартиру і почав облаштовуватися.

Якщо хтось в Києві каже, що всі кримські татари, які залишились в Криму, є колаборантами, я дуже обурююсь. У багатьох з тих людей, що залишились на окупованих територіях, були різні причини залишитись. У когось старі батьки, які не витримають ще однієї депортації. У когось просто немає коштів на переїзд.

Кримські татари, що зараз знаходяться в Криму, мають чітку проукраїнську позицію, лише одиниці перейшли на бік росіян і усвідомлено з ними співпрацюють. Ви навіть не розумієте, що означає пройти через все це і продовжувати жити у постійному стресі, під цілодобовим пресингом. Бачити навколо себе всю цю недолугу російську пропаганду і не мати можливості виїхати звідти.

Українська держава нічим не може допомогти переселенцям, а радити “просто киньте там все і їдьте з окупованих територій!” я вважаю абсолютно недоречним. Кримські татари, на мою думку, показали себе патріотами та громадянами України. Хоча Україна до 2014 року була іншою, і, відповідно, політика щодо кримських татар була зовсім не такою, як зараз.

До корінного народу Криму і їхніх вимог у Києві відносились з деяким побоюванням. Кучма ветував закон “Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою”, Ющенко також не дуже поспішав приймати цей закон. Тому у владних і силових структурах кримські татари були представлені мінімально і ніяк не могли впливати на ситуацію в Криму. Це була політика поділу. І цим дуже добре скористалась Росія.

Час плине і люди звикають, але якщо казати саме про моє коло спілкування, то усі мої друзі продовжують вірити, що одного дня Крим знову стане українським не тільки де-юре, але й де-факто.

І коли мене питають, про що я сумую найбільше з того, що залишив у Криму, я завжди відповідаю – я сумую за людьми. За родиною, за друзями, за живим спілкуванням з ними. Так, звісно, і за деякими місцями, з якими у мене пов’язані ті чи інші почуття, але у першу чергу – саме за людьми.

Записав Андрій Тараненко, для УП