Стало відоме ім’я вбитого на Донбасі військового

26 червня 2021, 12:50  УП

26 червня внаслідок обстрілу біля Пісків загинув старший солдат Гонар Андрій Миколайович.

Джерело: 8 окрема мотопіхотна бригада ім. гетьмана Івана Виговського у Facebook

Деталі: Гонар служив у бригаді імені Виговського з 2019 року та був старшим водієм мотопіхотної групи.

Військовий був уродженцем Кривого Рогу. Під час ворожого обстрілу він отримав осколкове поранення несумісне з життям.

Що передувало: За добу 25 червня в районі проведення операції Об’єднаних сил зафіксовано 12 порушень режиму припинення вогню. З початку поточної доби – 2 порушення “тиші”, загинув військовий ЗСУ.

 

Окупанти минулої доби 15 разів зривали «тишу» на сході України, загинув боєць ЗСУ 

27.06.2021 08:33

Протягом минулої доби, 26 червня, зафіксовано 15 порушень режиму припинення вогню. Загинув український військовий.

Про це повідомляє у Фейсбуці пресцентр штабу ООС, передає Укрінформ.

“Поблизу населеного пункту Піски противник тричі вів вогонь з мінометів 120-го та 82-го калібрів і станкових протитанкових гранатометів. Внаслідок обстрілу один український військовий отримав осколкове поранення несумісне з життям”, – йдеться у повідомленні.

Біля Гнутового ворог двічі обстрілював українських захисників з мінометів 120-го та 82-го калібрів.

У районі населеного пункту Такалівка противник відкривав вогонь із мінометів 120-го калібру.

Неподалік Красногорівки російські окупанти тричі обстрілювали позиції ЗСУ з артилерії калібру 122 мм, мінометів 120-го калібру і станкових протитанкових гранатометів.

У напрямку Новомихайлівки збройні формування Російської Федерації вели вогонь зі станкових і ручних протитанкових гранатометів, а біля Старогнатівки – зі стрілецької зброї.

Поблизу Новгородського ворог обстрілював українських захисників із озброєння БМП-1.

Неподалік Золотого-4 російські найманці здійснили дистанційне мінування території мінами ПОМ-2.

Біля Широкиного окупанти обстрілювали українських військових з великокаліберних кулеметів і стрілецької зброї.

У районі Красногорівки зафіксували проліт ворожого безпілотного літального апарату типу «Орлан-10» із перетином лінії розмежування. БПЛА противника був вчасно подавлений засобами РЕБ.

На обстріли противника українські захисники відкривали вогонь у відповідь.

Станом на 7 годину ранку, 27 червня зафіксоване 1 порушення режиму припинення вогню.

Поблизу селища Шуми ворог відкрив вогонь з мінометів 120-го та 82-го калібрів.

Бойових втрат серед військових Об’єднаних сил немає.

 

ООС: окупанти 9 разів обстрілювали українських військових

26 червня 2021, УП

У суботу з початку доби в районі ООС зафіксовано 9 ворожих обстрілів.

Джерело: пресцентр ООС

Деталі: Поблизу населеного пункту Піски противник двічі вів вогонь з мінометів 120-го калібру та станкових протитанкових гранатометів. Внаслідок обстрілу один український військовий отримав осколкове поранення несумісне з життям.

Неподалік Гнутового ворог двічі обстріляв українських захисників з мінометів 120-го та 82-го калібрів.

У районі населеного пункту Талаківка противник відкривав вогонь із мінометів 120-го калібру.

Біля Красногорівки російські окупанти тричі обстріляли українські позиції з артилерії калібру 122 мм, мінометів 120-го калібру і станкових протитанкових гранатометів.

У напрямку Новомихайлівки збройні формування Російської Федерації вели вогонь зі станкових і ручних протитанкових гранатометів.

Зазначається, що на обстріли російсько-окупаційних військ українські захисники відкривали вогонь у відповідь.

 

В ОБСЄ розповіли, як бойовики перешкоджають їхній діяльності на окупованих територіях

Українська сторона СЦКК повідомляє, що за даними щоденного звіту від 22 червня спостерігачі Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ зафіксували чергові випадки перешкоджання їхній діяльності на тимчасово окупованих територіях.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Операція об’єднаних сил у Фейсбуці.

Так, на блокпостах поблизу населених пунктів Староласпа та Нова Мар’ївка представники російсько-окупаційних військ не пропустили патруль СММ, пославшись на «проведення технічних робіт» та «міркування безпеки».

На блокпосту біля населеного пункту Горлівка представник збройних формувань РФ відмовив патрулю Місії у доступі до певної частини блокпоста для здійснення стандартних дій з моніторингу, посилаючись на «відсутність попереднього повідомлення».

В населеному пункті Олександрівка спостерігачам Місії було заборонено запуск БПЛА для проведення заздалегідь оголошеного польоту, посилаючись на «відсутність попередньої інформації про політ».

У пункті пропуску на кордоні поблизу населеного пункту Довжанське найманці наказали патрулю Місії залишити район, пославшись на «накази від своїх командирів».

На блокпосту в населеному пункті Старомихайлівка озброєний найманець затримав патруль Місії на 32 хвилини, пославшись на «відсутність дозволу від його командирів».

Варто зазначити, що на всіх без винятку блокпостах спостерігачі фіксували факт перетину цивільних автомобілів у обох напрямках.

Також у звіті зазначається, що БПЛА СММ зазнавали перешкод сигналу внаслідок глушіння під час виконання запланованих польотів на тимчасово окупованій території у районах населених пунктів Старомихайлівка, Олександрівка та Петрівського району Донецька.

Перешкоджання діяльності СММ ОБСЄ свідчить про намагання збройних формувань РФ приховати від міжнародних спостерігачів факти своїх порушень, поширити фейки з метою дискредитації ЗС України та дестабілізувати обстановку вздовж лінії розмежування.

Як наголошується у повідомленні, підрозділи Збройних сил України знаходяться на позиціях і неухильно дотримуються зобов’язань, щодо всеосяжного режиму припинення вогню, які були досягнуті в рамках ТКГ.

 

Окупанти частіше застосовують ДРГ із кадровими російськими офіцерами – розвідка 

25.06.2021 13:57

Російські окупаційні війська збільшили інтенсивність застосування диверсійно-розвідувальних груп (ДРГ) та снайперів. Окрім того, для «військовозобов’язаних» запасу на семи полігонах проводяться військові збори.

Як передає Укрінформ, про це на брифінгу повідомила речниця Міноборони Анна Новіцька з посиланням на інформацію Головного управління розвідки Міноборони.

«Командування збройних сил Російської Федерації продовжує заходи з дестабілізації обстановки вздовж лінії зіткнення… Зокрема, противник збільшив інтенсивність застосування диверсійно-розвідувальних груп, сформованих переважно з кадрових офіцерів збройних сил Російської Федерації. Кожна така група включає снайперів, озброєних гвинтівками калібру 12,7 мм. Вони обладнані приладами нічного бачення та безшумної стрільби для здійснення обстрілів позицій підрозділів Об’єднаних сил з метою провокації на відкриття вогню у відповідь», – повідомила речниця.

Водночас, зазначила Новіцька, окупанти нарощують бойові спроможності оперативного угруповання російських окупаційних військ. Так, у з’єднаннях і частинах першого і другого армійських корпусів триває другий етап зборів з «військовозобов’язаними» запасу. Заняття проводяться на полігонах «Центральный-1», «Южный», «Восточный», «Славный», «Передовой», «Удалой», «Приморский».

Як повідомляв Укрінформ, російські окупаційні війська від початку доби 25 червня чотири рази порушили режим припинення вогню.

 

На Книжковому Арсеналі зачитали листи політв’язнів Кремля

Відомі українські культурні діячі зачитали листи політичних в’язнів Кремля у межах акції “Листи з-за ґрат” на фестивалі “Книжковий Арсенал” у Києві, повідомляє кореспондент Укрінформу.

Участь у перформансі взяли Мар‘яна Савка (поетеса, головна редакторка і співзасновниця “Видавництва Старого Лева”), Катерина Калитко (поетеса), Ольга Духніч (журналістка “Новое время”), Анатолій Гнатюк (актор), Богдан Бенюк (актор),

Вони зачитали листи політв‘язнів Османа Аріфмеметова, Валерія Матюшенка, Владислава Єсипенка, Валентина Вигівського, а також листи дочки полоненої Олени Пех Ізабелли Пех, дружини Сейрана Салієва Муміне Салієвої.

“Я сама з Криму. Залишила його у 2014 році. Дуже багато речей, про які сьогодні говорили мої колеги, читаючи листи, стосуються реальних людей, з якими я стикалася на території Криму, тому я завжди долучаюся до таких акцій”, – розповіла в коментарі Укрінформу Духніч.

Водночас організатори заходу з нагоди Дня кримськотатарського прапора розгорнули стяг та згадали дев‘ятьох кримських татар, громадянських журналістів, які наразі перебувають у полоні Кремля. Зокрема, Сервера Мустафаєва, Тимура Ібрагімова, Марлена Асанова, Сейрана Салієва, Ремзі Бекірова, Руслана Сулейманова, Османа Аріфмеметова, Рустема Шейхалієва, Амета Сулейманова.

“Ми маємо з вами прекрасне літо в Києві, але при цьому це сьоме літо, коли ми не можемо поїхати в Крим. За цей час на всіх наших акціях ми намагаємося щоразу розповідати, як на півострові з моменту окупації порушуються права людини, порушуються права журналістів. Ми намагаємося розповідати про особливий журналістський феномен. Це феномен громадянської журналістики. Коли більшість медіа змушені були припинити свою роботу через цензуру і тиск, у Криму з’явилися громадські активісти, які зрозуміли, що тільки від них залежить можливість донесення правди про те, що сьогодні відбувається в Криму. Це і є громадянські журналісти. Наразі дев‘ять громадянських журналістів, кримських татар перебувають в ув‘язненні”, – сказала одна з організаторок, виконавча директорка громадської організації “Український ПЕН” Тетяна Терен.

Як повідомляв Укрінформ, 26 червня в Україні відзначається День кримськотатарського прапора.

Х Міжнародний фестиваль “Книжковий Арсенал” відкрився 23 червня в Києві. Він триватиме по 27 червня в Мистецькому арсеналі, де впродовж п’яти днів презентують свою книжкову продукцію 145 видавництв і відбудеться майже 300 подій.

 

Ми хочемо єдності США та Європи, але не за рахунок України – Яценюк

Концепція Європейського Союзу “давати відсіч, стримувати і взаємодіяти” з Росією не спрацює.

На цьому наголосив експрем’єр-міністр України, лідер партії «Народний фронт» Арсеній Яценюк у своїй статті для американського видання The National Interest, повідомляє Укрінформ з посиланням на пресслужбу політсили.

“Берлін і Париж намагаються вдавати, що Росія – нормальна країна. Дві столиці запропонували запросити президента Росії Владіміра Путіна на саміт ЄС вперше з часу окупації Криму у 2014 році. Ця пропозиція, озвучена після самітів Групи Семи, НАТО, Сполучених Штатів і Європейського Союзу, а також першого закордонного турне Президента Байдена, викликає обурення українців”, – наголосив лідер “Народного фронту”.

За його словами, зараз лунає багато голосів із заходу щодо бажання вирішити “українське питання”. Водночас, зазначив Яценюк, “вони не хочуть провокувати чи віддаляти Росію”.

Він запропонував прихильникам такого підходу уявити, що “українського питання” немає: “Точніше, уявіть, якби не було України. Уявіть, якби не було Грузії і Молдови, а демократичні революції в Грузії, Україні, а зараз – у Білорусі, ніколи не відбулися б”.

“Без цих могутніх національних рухів за незалежність і демократію, без сумніву, наші землі та нації були б окуповані оновленим Радянським Союзом, і історія 20-го століття повторилася б. Можна припустити, що такий Союз очолив би певний пан Путін чи подібний виходець із середовища КГБ. На нашій землі збереглася б радянська ядерна зброя, третій за величиною арсенал у світі. Тут з’явилося б і нове російське озброєння, націлене на Захід”, – написав політик.

На його переконання, не було б незалежності Балтійських держав: “Ані Польща, ані Чехія, ані Словаччина, ані Угорщина чи Румунія, не кажучи про Балкани, не були б членами ЄС і НАТО. Натомість у цих державах орієнтовані на Москву політичні сили ефективно відновлювали б політичну архітектуру радянського штибу”.

“Чи була б тоді Європа безпечною? Безперечно, ні”, – наголосив він.

Натомість, Захід має зробити все можливе і неможливе, аби інтегрувати Україну та інші держави нашого регіону до Об’єднаної Європи, а отже – до НАТО і ЄС, підкреслив Яценюк.

“Сьогоднішній історичний момент вимагає повної підтримки членства України в НАТО. Захід не має права поставити Україну, Грузію, Молдову і в майбутньому – вільну Білорусь на паузу очікування. Ми заслуговуємо і вимагаємо більшого”, зауважив він.

Концепція ЄС “давати відсіч, стримувати і взаємодіяти” з Росією не спрацює, переконаний політик.

“Як тільки ви запросите Кремль за стіл ЄС, будьте готові взаємодіяти із його новими спробами розділяти і володарювати”, – звернувся він до західних лідерів.

“Ми хочемо єдності Сполучених Штатів та Європи. Але не за наш рахунок. Це занадто дорого коштуватиме для всіх”, – підкреслив Яценюк.

Як повідомлялося, Європейський Союз розробив нову стратегію відносин із Росією. Три основних її принципи — протидіяти, стримувати, взаємодіяти.

 

Президент поставив низку запитань до кандидатів в канцлери ФРН щодо членства України в ЄС

Президент Володимир Зеленський взяв участь у панельній дискусії на тему: “Роль Німеччини у світі”, організованій Мюнхенською безпековою конференцією (MSC), під час якої звернувся до кандидатів на посаду Федерального канцлера Німеччини з низкою запитань щодо євроінтеграційних прагнень України.

Про це повідомила пресслужба Офісу президента, передає Укрінформ.

Зеленський наголосив, що 26 вересня стане важливим днем не лише для ФРН, а й для України.

“Вибори до Бундестагу мають значення для нас, адже Німеччина – це наш ключовий партнер. Це важлива сторона Нормандського формату й наш союзник на шляху до європейської спільноти”, – зазначив президент і додав, що саме тому бачення майбутнього Федерального канцлера політики щодо України є вкрай важливим для нього особисто.

Також Зеленський звернувся до кандидатів з низкою запитань.

“Чи згодні ви, що європейський проєкт не буде завершеним і повноцінним без України? Чи згодні ви, що шлях України до Європи має бути дорогою з двостороннім рухом? Від Революції Гідності, коли сотні українців віддали свої життя за європейський вибір, минуло сім років. Чи не втомилась Європа так довго ховатися від питання членства України в ЄС? І чи не настав час від дипломатичних уникань перейти до чітких відповідей, умов, кроків і строків?”, – поцікавився Президент.

Зеленський нагадав, що до державних кордонів України стягнуто близько 100 тисяч російських військових. У цій ситуації всі європейські лідери підтримують надання нашій країні належних безпекових гарантій, але водночас Україна не є членом НАТО.

“Тож якщо ми не в НАТО, про які саме безпекові гарантії йдеться?” – також запитав він.

Президент поцікавився думкою кандидатів щодо підтримки проєкту “Північний потік – 2”.

“Як ви гадаєте, анексія Росією Криму та війна на сході України, понад 14 тисяч загиблих у війні на Донбасі та півтора мільйона людей, які змушені покинути власні домівки, – все це є достатніми причинами, щоб не розглядати серйозно ідею відновлення самітів ЄС – Росія до відновлення територіальної цілісності України?” – запитав насамкінець Зеленський.

Нагадаємо: вибори канцлера ФРН заплановані на осінь 2021 року. Нинішня канцлерка Ангела Меркель заявила, що не планує залишитися на п’ятий термін.

 

День кримськотатарського прапора: Україна закликає світ посилити тиск на РФ

26 червня 2021, УП

МЗС України в День кримськотатарського прапора закликає міжнародну спільноту вжити додаткових заходів політико-дипломатичного тиску на РФ та захистити гуманітарне право та права людини в окупованому Криму.

Джерело: МЗС, Посольство США в Україні

Дослівно МЗС: “Закликаємо міжнародну спільноту вжити додаткових заходів політико-дипломатичного тиску на РФ та захистити гуманітарне право та права людини на тимчасово окупованому півострові”.

“Україна засуджує політику держави-агресора, спрямовану на знищення кримськотатарської ідентичності, обмеження можливостей використання національної символіки, в т.ч. прапора, порушення прав на здобуття освіти рідною мовою, знищення національних культурних і релігійних пам’яток, пропагування мови ворожнечі та насаджування дискримінації за етнічними та релігійними ознаками.

У цей день вкотре нагадуємо Росії про необхідність виконання своїх зобов’язань як держави-окупанта та вимагаємо припинення репресій щодо українців та кримських татар, виконання Наказу Міжнародного Суду ООН від 19 квітня 2017 року та скасування заборони діяльності Меджлісу кримськотатарського народу”.

Деталі: У МЗС нагадали, що 26 червня відзначається День кримськотатарського прапора. Саме 26 червня 1991 року, після більш ніж 73-річної вимушеної перерви, відбулося відродження Курултаю кримськотатарського народу, вищого національного інституту корінного народу Криму.

Разом з тим, Посольство США в Україні звернулося до Росії з вимогою припинити окупацію Криму.

Дослівно Посольство США: “У День кримськотатарського прапора ми вшановуємо кримськотатарський народ. Ми закликаємо Росію поважати свої зобов’язання за Мінськими домовленостями та вимагаємо припинення окупації Криму”.

 

Кримськотатарський прапор став символом боротьби проти російської окупації – Чубаров

Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров вважає, що блакитний прапор із золотою тамгой став не тільки символом кримських татар, а й символом опору російської окупації і символом українського Криму.

Про це він сказав у своєму виступі на мітингу в Києві, присвяченому Дню кримськотатарського прапора, передає кореспондент Укрінформу.

«Сьогодні кримськотатарський прапор – не тільки символ кримських татар, це символ Криму, який не кориться російським окупантам. Це символ, завдяки якому йде міжнародна підтримка української держави. Сьогодні в інших країнах всі, хто бачать блакитний кримськотатарський прапор із золотою тамгой, відразу розуміють, що мова йде про кримських татар і українців, мова йде про Україну і мова йде про відновлення українського суверенітету над Кримом. Саме тому ми сьогодні тут всі зібралися», – сказав Чубаров.

За його словами, наступного тижня у Верховній Раді планується розгляд закону про корінні народи України, який дуже важливий для держави, яка «в поодинці протистоїть російській агресії».

Як підкреслив голова Меджлісу, сьогодні завдання усіх громадян України об’єднати свої сили, щоб зберегти і зміцнити українську державу.

«Українська нація виборола свою державу. Наше завдання сьогодні – всіх, незалежно від національної приналежності – зміцнювати незалежність української держави, бо, якщо українська держава вистоїть у війні з Росією, у нас обов’язково вирішаться всі інші питання, в тому числі питання відновлення прав корінних народів України», – зазначив Чубаров.

Він привітав кримських татар з 30-річчям відновлення 2-го Курултаю кримськотатарського народу, який став продовженням 1-го Курултаю, що відкрився в 1917 році в Бахчисараї.

Як повідомлялося, 26 червня в Україні відзначається День кримськотатарського прапора. Він був заснований на честь 2-го Курултаю (національного з’їзду) кримськотатарського народу, відновленого в Криму після масового повернення на батьківщину кримських татар.

Нинішній варіант прапора кримськотатарського народу вперше був прийнятий 1-м Курултаєм, який проходив в 1917 році в Бахчисараї. До тих пір золотиста тамга і блакитне полотно були окремими символами.

 

Центром Києва йде хода на честь Дня кримськотатарського прапора

26 червня 2021, УП

У Києві вулицею Хрещатик декілька сотень людей влаштували ходу на честь Дня кримськотатарського прапора.

Джерело: Укрінформ

Деталі: Учасники акції несуть вулицею великий кримськотатарський прапор. У ході бере участь голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. На чолі колони учасники тримають український прапор разом із кримськотатарським.

Люди скандують: “Крим – це Україна!”.

Паралельно з ходою відбувається автопробіг. Декілька десятків автомобілів з кримськотатарськими прапорами сигналять на підтримку учасників ходи.

Акція має завершитися на Майдані Незалежності.

Перед цим у суботу перед будівлею МЗС підняли кримськотатарський прапор.

26 червня в Україні відзначається День кримськотатарського прапора.

 

МЗС РФ “важко зрозуміти” претензії Зеленського щодо роздачі паспортів

26 червня 2021, УП

У МЗС РФ заявили, що надання жителям ОРДЛО російського громадянства є наслідком невиконання Україною своїх зобов’язань за Мінськими угодами.

Джерело: коментар офіційного представника МЗС Росії Марії Захарової у зв’язку з висловлюваннями президента Володимира Зеленського, сайт МЗС РФ

Деталі: Захарова зазначила, що Зеленський 24 червня в інтерв’ю телеканалу “1+1” звинуватив Росію у видачі жителям ОРДЛО російських паспортів і порушенні тим самим логіки Мінських угод.

Дослівно: “Логіку і претензії В.Зеленського зрозуміти важко. Добре відомо, що надання громадянства є суверенною прерогативою суверенних держав. Міжнародним правом будь-яких обмежень щодо цього не встановлюється.

Ми не раз говорили, що надання жителям Донбасу російського громадянства є вимушеним гуманітарним заходом в умовах введеної Києвом соціально-економічної і транспортної блокади регіону, яку згідно Мінським угодами він повинен зняти. Через те, що Київ цього не робить, жителі Донецька і Луганська вже сім років утискаються в своїх правах.

Таким чином, гуманітарний жест Росії є прямим наслідком невиконання Україною своїх зобов’язань за Мінськими угодами”.

Більше деталей: Захарова зазначила, що надання російського громадянства жителям ОРДЛО “повністю відповідає міжнародній практиці”. За її словами, свої паспорти жителям України в великих кількостях видають Польща, Угорщина і Румунія, а сама Україна активно надає громадянство жителям Придністров’я.

“Викликає глибокий жаль, що президент України вважає своїх громадян, які проживають в умовах блокади на сході країни і вимушених набувати громадянство Росії, гіршими за тих українців, яким дозволено отримувати громадянство інших країн”, – заявила представник МЗС РФ.

Що передувало: 24 червня президент Володимир Зеленський в інтерв’ю Наталії Мосейчук на телеканалі 1+1 заявив, що Росія не дотримується логіки Мінських домовленостей, видаючи населенню тимчасово окупованих територій Донецької і Луганської областей російські паспорти.

“350 – 400 тис. паспортів – це підтверджені дані. Ці люди там живуть і з російськими паспортами, і з українськими. Це велика проблема паспортизації. Цього немає в Мінських домовленостях. Це говорить про те, що вони порушуються з боку Російської Федерації”, – сказав він.

Передісторія:

24 квітня 2019 року, після другого туру президентських виборів в Україні, президент РФ Володимир Путін підписав указ, що дає жителям окремих районів Донецької та Луганської областей України право отримати громадянство РФ у спрощеному порядку.

2 травня 2021 року в МВС Росії повідомили, що майже 530 тисяч жителів ОРДЛО за два роки отримали російське громадянство у спрощеному порядку.

Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба вважає помилкою недостатньо жорстку реакцію союзників України на роздавання Росією паспортів жителям ОРДЛО.

 

В Одесі близько тисячі людей прийшли на мегамарш у вишиванках

У суботу в Одесі пройшов чотирнадцятий Мегамарш у вишиванках.

Як повідомляє Думська, на захід, організований Центром патріотичного виховання Одеської облдержадміністрації, зібралося близько тисячі осіб.

«Цей похід відбувся з нагоди 25-ї річниці Конституції України, 30-ї річниці Незалежності України, в День кримськотатарського прапора і навздогін 15-й річниці Всесвітнього дня вишиванки», – розповіла організатор маршу Наталія Михайленко.

Захід кілька разів відкладався – через коронавірусний карантин його не провели, наприклад, у травні цього року до Дня вишиванки, а торік через пандемію взагалі скасували.

Попри спеку близько тисячі людей у вишиванках зібралися на Дерибасівській біля «Пасажу», звідки традиційно стартує «Мегамарш» ось уже дев’ять років поспіль.

Учасники розгорнули великі прапори України, взяли в руки кримськотатарські блакитні прапори з тамгою. Також були помічені прапори Військово-морських сил України і червоно-білий прапор вільної Білорусі.

Як зазначає кореспондент видання, настрій був піднесений – люди зібралися на масову ходу після тривалої перерви і були щиро раді бачити один одного.

Як повідомляв Укрінформ, у Києві вулицею Хрещатик відбулася хода на честь Дня кримськотатарського прапора. Учасники акції несли вулицею великий кримськотатарський прапор. В ході взяв участь голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.

 

Посол Німеччини про вступ України в НАТО: Всі бояться прямої війни з Росією

26 червня 2021, УП

Україна має дуже впливових партнерів, які підтримують її амбіції стати членом НАТО, однак Альянс завжди мав проблеми з країнами, де йде війна.

Як повідомляє “Європейська правда“, про це у інтерв’ю ZN.UA розповіла посол Німеччини в Україні Анка Фельдгузен.

Говорячи про потенційне членство України, дипломатка згадала про рішення Бухарестського саміту, відзначивши, що всі чомусь думають, що лише Франція і Німеччина були тоді проти надання Україні ПДЧ. Однак, за її словами, “у НАТО співпрацюють 30 держав”.

“Це консенсусна організація. Цей консенсус (щодо вступу України – Ред.) потрібно знайти. Я думаю, що Україна має дуже впливових партнерів, які підтримують українські амбіції стати членом НАТО. Але це станеться не завтра, оскільки, як я вже сказала, це буде політичне рішення. НАТО завжди мала проблеми з країнами, де є війна. Безперечно. Бо одна з переваг НАТО – п’ята стаття Вашингтонського договору. І всі бояться бути з Росією в прямій війні”, – сказала Фельдгузен.

Посол вважає, що не слід переоцінювати вплив Німеччини в НАТО, бо там є інші великі гравці – США, Франція, Велика Британія, Канада.

“Я думаю, що треба говорити з цими країнами, які дуже підтримують Україну, і розраховувати саме на їхній вплив в Організації”, – зауважила Фельдгузен.

Водночас посол запевнила, що “колись буде таке вікно можливостей вступити в НАТО і для України, але їй обов’язково треба бути готовою в той момент”.

Детально про рішення НАТО та його важливість для України дивіться у відеопоясненні ЄвроПравди.

 

Посол пояснила, чому Німеччина відмовляє Україні в озброєнні

26 червня 2021, УП

У Німеччині більшість дуже обережно ставиться до питання надання зброї Східній Європі через історичне тло і виховання з ідеєю, що “німецької зброї тут ніколи не буде”.

Як повідомляє “Європейська правда“, про це у інтерв’ю ZN.UA розповіла посол Німеччини в Україні Анка Фельдгузен.

Відповідаючи на питання, чому Німеччина, один із найбільших світових експортерів зброї, відмовляє Україні в постачанні озброєння, посол сказала, що “для Німеччини історично Східна Європа — особлива частина світу, ми всі були виховані з ідеєю, що німецьких солдатів, німецької зброї тут ніколи не буде”.

“Ця ідея ніби в ДНК німців. І є дуже мало моїх співвітчизників, котрі, як я, бачили війну тут зараз. Я теж була так вихована”, – сказала Фельдгузен.

“Вчора (22 червня – Ред.) була символічна дата — 80-річчя нападу Німеччини на Радянський Союз. Для нас усе це дуже складно. І треба знайти і в Бундестазі, і в уряді більшість, аби змінити думку щодо зброї для цього регіону. Це справді складно”, – додала вона.

Реагуючи на коментар, що Німеччина продає багато зброї Єгипту та іншим країнам Близькосхідного регіону, які беруть участь у конфлікті у Ємені, Фельдгузен сказала, що “це не Східна Європа”.

“Я говорю про історію, а вона ще дуже присутня в Німеччині в наших дискусіях, і ви ж бачите зараз ці суперечки щодо політики пам’яті. І ми дуже обережні в цих питаннях”, – сказала вона,

Водночас посол визнала, що “часи і уряди змінюються” і “можливо, щось зміниться і в цьому питанні”.

Як повідомлялося, президент Володимир Зеленський хоче, щоб Німеччина підтримала Україну поставками зброї.

Міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас дав зрозуміти, що його країна не постачатиме зброю Україні, щоб Росія не відмовлялася від участі у Нормандському форматі.

Співголова німецьких “Зелених” Роберт Габек розкритикував німецький уряд за небажання постачати озброєнні Україні.

 

США та Німеччина планують допомогти Україні після запуску “Північного потоку-2” – ЗМІ

26 червня 2021, УП

США та Німеччина до серпня хочуть домовитись про те, як допомогти Україні через запуск газопроводу “Північний потік-2”  та стримати Росію за допомогою санкцій.

Джерело: Bloomberg з посиланням на джерела

Деталі: Планується, що домовленості підготують до візиту канцлера Німеччини Ангели Меркель до Вашингтона. Йдеться про компенсацію Україні транзитних зборів, які вона може втратити через “Північний потік-2” та укріплення інфраструктури.

Німеччина також може взяти на себе зобов’язання підтримати план “Трьох морів” для розвитку східноєвропейського співробітництва в області енергетики і транспорту.

Обговорення щодо угоди ведуть Державний департамент США та Міністерство закордонних справ Німеччини за участі радника президента США Джейка Саллівана та радника Меркель Яна Хеккера.

Серед ідей, які обговорюють сторони, є інвестиції в Україну для будівництва власних електростанцій та плани стимулювати продаж зеленої енергії з України.

Німеччина також заявила про готовність вступити в перемовини з Росією щодо продовження транзитних квот для України, щоб продовжити тривалість контракту на транспортування російського газу через Україну.

Серед суперечливих ідей, які не дуже підтримує німецька сторона, є санкції проти Росії, якщо вона буде тиснути на Україну за допомогою газопроводу.

Зокрема, якщо Росія буде зменшувати поставки газа до України, то США можуть запровадити чергові обмеження проти Москви.

Водночас, джерела видання стверджують, що сторони не дійшли спільного погляду на це питання, хоча кожна з них має власний проєкт із пропозиціями.

Що передувало: В Державному департаменті США заявили, що хочуть переконатись, що Росія не зможе використовувати “Північний потік-2” як інструмент примусу проти України чи будь-кого.

Нагадаємо:

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков заявив, що очікує провокацій і спроб терактів на українській ділянці газопроводу з Росії через запуск “Північного потоку-2”.

Президент Володимир Зеленський вважає, що “Північний потік – 2” може запрацювати за 2-3 роки і тоді Україні не бачити контракту на транзит газу, він додав, що Росія буде використовувати питання газогону як важіль впливу щодо Донбасу.

Адміністрація президента США Джо Байдена вирішила відмовитися від санкцій проти компанії-оператора “Північного потоку-2” – Nord Stream 2 AG і її керуючого директора Матіаса Варніга.

Канцлерка Німеччини Ангела Меркель очікує на переговори зі Сполученими Штатами щодо газопроводу “Північний потік-2” і вважає санкції проти нього сумнівними.

 

Голова Бундестагу застеріг від впливу Росії на вибори у Німеччині

Голова Бундестагу Вольфґанґ Шойбле застеріг від небезпеки спроб інших держав вплинути на громадську думку та вибори до німецького парламенту, які відбудуться 26 вересня 2021 року.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Deutsche Welle.

На думку Шойбле, яку він висловив у інтерв’ю інформагенції dpa, опублікованому в суботу, 26 червня, небезпека такого впливу доволі велика. “Ми знаємо, що можна зробити за допомогою фейкових новин. Нам відомо з досвіду минулих виборів у інших державах, що триває справжня пропагандистська війна”, – констатував політик.

Шойбле занепокоєний, зокрема, тим, що велика частина населення Німеччини частково або переважно користується інформацією з іноземних медіа попри те, що ці люди добре інтегровані в Німеччині. Він уточнив, що це легітимно, а потім навів приклад російського державного мовника RT (колишній Russia Today), який “цілком очевидно навіть близько не відповідає принципам свободи медіа”. Таким чином “стан свободи слова в таких країнах, як Росія або Туреччина, впливає на виборців у Німеччині”, – пояснив політик.

На запитання, як цьому протидіяти, Шойбле визнав, що на рівні суспільства це непросто. Він вважає, що певну користь могла б принести просвітницька робота щодо небезпек маніпуляції та пропаганди, яку могли б проводити впливові російськомовні блогери в соцмережах.

“Вільна демократія теж не беззахисна. За всього нашого бажання кращої співпраці з Росією ми повинні постійно доносити це до тамтешніх відповідальних осіб, включно з президентом”, – вважає політик.

Для протидії кампаніям з дезінформації всередині Німеччини слід робити ставку на інформацію, довіру та силу критичної дискусії, переконаний Шойбле.

78-річний Вольфґанґ Шойбле планує брати участь у наступних виборах до Бундестагу.

 

Російські хакери атакували Microsoft в 36 країнах світу

26 червня. УНН. Microsoft повідомила про нові кібератаки хакерського угруповання Nobelium щодо користувачів компанії і їх даних в 36 країнах. За даними Microsoft, Nobelium базується в Росії і причетна до атаками на клієнтів SolarWinds в США. Про це йдеться в блозі компанії Microsoft, передає УНН.

Деталі

Більшість атак виявилися безуспішними. Було виявлено тільки три установи, до акаунтів яких хакери отримали доступ, з цими організаціями працюють співробітники компанії.

“Центр аналітики загроз Microsoft відстежує нові дії зловмисника NOBELIUM. Наше розслідування використовуваних методів і тактик триває…”, – йдеться в повідомленні.

За інформацією Microsoft, атаки здійснювалися на IT-компанії (57%), урядові установи (20%) і неурядові організації, аналітичні центри та фінансові сервіси. Активність зафіксували в США (близько 45%), Великій Британії (10%), Німеччині, Канаді та інших країнах, всього їх було 36.

“Ми швидко відреагували, закрили доступ і убезпечили пристрій. Розслідування триває…”, – повідомили в Microsoft.

Доповнення

В кінці травня Microsoft повідомила, що понад 150 організацій з 24 країн світу зазнали масованої кібератаки. Компанія тоді повідомила, що причетне до атаки угруповання Nobelium, що також несе відповідальність за наймасштабніший злом урядових структур США в 2020 році.

 

В Microsoft заявили про хакерську атаку росіян

26 червня 2021, УП

Центр аналітики та загроз Microsoft повідомив про нову хакерську атаку, ймовірно, російського угруповання NOBELIUM.

Джерело: Центру аналітики загроз Microsoft

Деталі: У розслідуванні Центру йдеться, що метою хакерів були IT-компанії, урядові організації, неурядові організації та аналітичні центри. Більшість атак були спрямовані на установи в США (45%). Проте також були атаки проти користувачів з Великої Британії (10%), Канади та Німеччини. Загалом було обрано 36 країн.

Проте, як кажуть в Центрі аналітики, більшість атак не досягли своєї мети.

Користувачам вкотре радять застосувати всі можливі засоби захисту своїх акаунтів, щоб не стати жертвою хакерів.

Під час розслідування в компанії також виявили шкідливе програмне забезпечення, яке було встановлено на одному із пристроїв служби підтримки клієнтів Microsoft.

 

Туреччина розпочала будівництво мегапроєкту “Стамбул” – каналу в обхід Босфору

26 червня 2021, УП

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган в суботу дав старт будівництву мегапроєкту – каналу “Стамбул”, який з’єднає Мармурове і Чорне моря, та на який не поширюватиметься конвенція Монтре.

Про це повідомляє “Європейська правда” з посиланням на турецьке агентство Anadolu.

Під час церемонії закладки фундаменту першого моста в рамках реалізації проєкту Ердоган зазначив, що поточний маршрут каналу “Стамбул” – найбільш оптимальний і обраний з п’яти альтернатив для майбутньої водної артерії.

Будівництво каналу “Стамбул” планується завершити за 6 років. Вартість проєкту оцінюється приблизно в 15 млрд доларів.

На новий канал  не поширюватиметься конвенція Монтре про режим проток Босфор і Дарданелли. Конвенція Монтре врегульовує питання контролю над протоками Босфор і Дарданелли та їхнього використання торговими кораблями інших країн.

Конвенція дає Туреччині контроль над ними у межах її кордонів та гарантує доступ для цивільних суден у мирний час, а також допускає обмеження доступу військових кораблів.

Мета найбільшої інфраструктурної ініціативи Туреччини – розвантажити Босфорську протоку, судноплавство в якій щороку стає все більш інтенсивним.

Через Босфор – один з найбільш завантажених у світі морських шляхів – щороку проходить понад 43 тис. суден, тоді як цей показник, згідно з міжнародними угодами, визначено на рівні 25 тис.

За прогнозами влади Туреччини, потік суден між Чорним і Мармуровим морями після 2050 року сягне 78 тис., що підвищує значущість створення нової морської артерії.

Канал протяжністю 45 км поліпшить логістичні можливості і інфраструктуру Туреччини.

Глибина каналу складе в середньому 20,75 м, ширина – 275 м. Вздовж берегів каналу “Стамбул” планується побудувати нові міста.

Через новий канал буде прокладено шість мостів.

 

Розвантажить Босфор і убереже Стамбул: Туреччина будує новий канал

У Туреччині сьогодні стартувало будівництво каналу «Стамбул», який з’єднає Чорне та Мармурове моря й проходитиме паралельно Босфору. Будівництво почали з закладання одного з шести мостів, які з’єднуватимуть дві сторони каналу.

Урочисте відкриття здійснив президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган, повідомляє власкор Укрінформу.

«Щороку 45 тисяч кораблів проходять Босфором і кожен прохід великого корабля супроводжується ризиками для міста. Ці кораблі перевозять різні вантажі, у разі аварії несуть велику загрозу, небезпеку пожеж, руйнувань та загрозу об’єктам культурної спадщини», – сказав Ердоган у промові з нагоди старту будівництва.

Оскільки навантаження на Босфорський канал щороку зростає, за прогнозами, до 2050 року через цей канал проходитиме близько 78 тисяч кораблів на рік. У 30-х роках минулого століття цей показник у середньому складав 3 тисячі кораблів на рік. Водночас канал може забезпечувати прохід 25 тисяч кораблів без ризику та небезпеки.

«Ми розглядаємо цей канал як проєкт зі збереження майбутнього Стамбула», – сказав Ердоган.

Проєкт планується завершити за 6 років, його вартість складе 15 мільярдів доларів.

Канал «Стамбул» матиме довжину 45 кілометрів, глибину 21 метр та ширину на найвужчих ділянках 275 метрів.

 

Меркель вважає, що в ЄС існує серйозна проблема з Угорщиною

26 червня 2021, УП

Канцлерка Німеччини Ангела Меркель заявила про “серйозну проблему” в ЄС навколо Угорщини.

Про це вона заявила пресконференції у Брюсселі у п’ятницю, пише “Європейська правда” з посиланням на DW.

“Існують дуже глибокі, дуже різні уявлення”, – прокоментувала Меркель нещодавно ухвалений угорський закон, який обмежує поширення інформації про гомо- та транссексуальність серед дітей і молоді.

На саміті ЄС 24-25 червня Будапешт Угорщину гостро критикували через цей документ.

Меркель нагадала про те, що Євросоюз – не просто спільний ринок, але й спільні цінності.

“Якщо їх немає, то треба говорити”, – вважає Меркель.

Вона розритикувала той факт, що новий угорський закон прирівнює інформування молоді до кримінально караної діяльності, як-то педофілії.

Водночас Меркель не підтримала різку заяву прем’єр-міністра Нідерландів Марка Рютте про те, що Будапешт “має або зрозуміти, що є членом Європейського Союзу, тобто членом спільноти зі спільними цінностями, якою ми є… Або вийти (зі складу ЄС – Ред.)”.

Минулого тижня угорські депутати прийняли закон, який забороняє обговорювати з неповнолітніми будь-яку інформацію щодо гомосексуальності чи зміни статі. У середу законопроєкт підписав президент Угорщини.

Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн назвала законопроєкт “ганьбою” і заявила, що використовуватиме “всі юридичні повноваження для забезпечення гарантування прав усіх громадян ЄС”.

 

В Україні зафіксували 756 нових випадків коронавірусу

26.06.2021 09:04

За добу 25 червня 2021 року в Україні зафіксовано 756 нових підтверджених випадків коронавірусної хвороби COVID-19.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Міністерство охорони здоров’я України у Фейсбуці.

Як зазначається, в числі захворілих – 29 дітей та 12 медпрацівників.

Також за минулу добу госпіталізовано 526 осіб, сталося 35 летальних випадків, одужало – 1 835 осіб.

За добу протестовано: методом ПЛР – 21 715 осіб, методом ІФА – 8 880 осіб, експрес-тестами – 15 340 осіб.

За весь час пандемії в Україні захворіло 2 233 546 осіб; одужало – 2 161 972; летальних випадків – 52 269; проведено ПЛР-тестувань – 10 780 868.

За останню добу найбільша кількість підтверджених випадків зареєстрована у м. Києві (205), Київській (54), Харківській (44), Сумській (40) та Львівській (33) областях.

Як повідомляє Міністерство охорони здоров’я у Фейсбуці, за добу 25 червня в Україні проведено рекордну кількість щеплень.

Зазначається, що минулої доби щеплено проти коронавірусу 97 130 людей. Одну дозу отримали 36 540 людей, повністю імунізовані – 60 590 людей.

Протягом доби працювали 623 мобільні бригади, 1 229 пунктів щеплення та 20 центрів вакцинації.

Станом на 24 червня до листа очікування вакцинації від COVID-19 записались 742 181 людина.

Від початку вакцинальної кампанії щеплено 1 871 511 людей, з них отримали 1 дозу – 1 871 509 людей, повністю імунізовані та отримали 2 дози – 550 966 осіб (із них двоє осіб отримали одну дозу за кордоном).

Загалом проведено 2 422 475 щеплень.

Як повідомлялося, за добу 24 червня в Україні було зафіксовано 876 нових підтверджених випадків COVID-19.

 

Коронавірус: зменшилась кількість нових хворих та летальних випадків

26 червня 2021, УП

За минулу добу в Україні виявили 756 випадків коронавірусу, померли 35 хворих, одужали 1835 інфікованих.

Джерело: Міністерство охорони здоров’я

Деталі: Серед нових хворих 29 дітей та 12 медичних працівників. 25 червня до лікарень потрапили 526 осіб із коронавірусом.

Всього за добу було зроблено 45863 тестів. З них найбільше методом ПЛР – 21 715. Також 8880 осіб протестували методом ІФА та 15340 – експрес-тестами.

Найбільше хворих виявили у столиці – 205 осіб. В Київській області зареєстрували 54 випадки, у Харківській – 44, у Сумській – 40 та 33 випадки у Львівській.

Загалом за весь час пандемії в Україна захворіло  2 233 546 людей. З них вже одужало 2 161 972 хворих, померли 52 269 пацієнтів.

Що передувало: 24 червня в Україні зафіксували 876 нових підтверджених випадків коронавірусної хвороби COVID-19, летальних випадків – 53, госпіталізували 489 осіб, одужали 2 405 осіб.

 

В уряді США заявили про «можливий зв’язок» між вакцинами Pfizer та Moderna і розвитком міокардиту

Урядові Центри США з контролю і профілактиці захворювань (CDC) заявили про ймовірний зв’язок між двома вакцинами проти COVID-19 і рідкісним захворюванням серця у хлопчиків і молодих чоловіків.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Голос Америки.

У повідомленні зазначається, що, за інформацією відомства, у понад 1 200 осіб, які отримали вакцини Pfizer або Moderna, виявлено міокардит (запалення серцевого м’яза). Стан був більш вираженим у чоловіків, ніж у жінок, і виявлявся частіше після другої дози. Найбільша кількість – у групі молодих чоловіків віком від 12 до 24 років.

У CDC заявляють, що побічні ефекти, включаючи втому і біль у грудях, були незначними, а переважна більшість людей з діагнозом міокардит повністю одужали. Відомство дійшло висновку, що, попри «ймовірний зв’язок» між двома вакцинами і розвитком міокардиту, переваги вакцинації значно перевищують ризики.

Обидві вакцини розроблені з використанням технології матричної РНК.

Після оголошення результатів дослідження представник Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів заявив, що регулятор додасть в інструкцію попередження про потенційний ризик побічного ефекту.

Як повідомляє агентство Reuters, акції компанії Pfizer після цієї інформації впали на 4,2%, Moderna – на 1,2%.

Міністерство охорони здоров’я США оприлюднило заяву, в якій назвало вакцини безпечними та ефективними, а побічні наслідки для серцевої системи «дуже рідкісними».

Водночас поява нового штаму коронавірусу, Delta, та його вплив на молодих людей, посилює заклики до вакцинації.

Відповідно до даних CDC, у США провакциновано понад 138 мільйонів людей.

За даними Університету Джонса Гопкінса, у США COVID-19 забрав 602 837 життів.

У світі станом на 26 червня зафіксували понад 181 млн випадків зараження коронавірусом. Зокрема виявлено понад 3,9 млн смертей, одужали майже 166 млн осіб.

 

Johnson&Johnson виплатить $230 мільйонів на врегулювання справи зі штатом Нью-Йорк

Американський фармацевтичний гігант Johnson&Johnson погодився виплатити $230 мільйонів за мировою угодою у справі щодо опіоїдної кризи в Сполучених Штатах та зобов’язався припинити будь-яке просування такої продукції в країні.

Про це повідомляє в суботу американський телеканал CNBC із посиланням на заяву генерального прокурора штату Нью-Йорк, передає Укрінформ.

«Компанія Johnson&Johnson погодилася укласти угоду зі штатом Нью-Йорк вартістю $230 мільйонів, яка забороняє їй поставляти опіоїди, а також підтвердила, що припинила розповсюдження такої продукції в Сполучених Штатах»,- зауважується в повідомленні.

При цьому уточнюється, що Johnson&Johnson не продає опіоїдів у США з 2015 року.

Нинішня справа стосується попереднього досвіду компанії, яка тепер погодилася за мировою угодою виплатити всю суму впродовж наступних дев’яти років. Крім того, компанія може сплатити на $30 мільйонів більше за перший рік, якщо виконавча влада штату затвердить новий закон щодо створення фонду для регуляції обігу опіоїдів.

Як повідомлялося, впродовж кількох останніх років у США проходять судові процеси місцевих органів урядування проти великих фармацевтичних компаній через опіоїдну кризу, яка позбавила життя майже 500 тисяч людей у Сполучених Штатах.

 

У МОЗ сказали, які країни визнають українські паспорти вакцинації

Україна попередньо домовилася з Євросоюзом про синхронізацію сертифікатів вакцинації від коронавірусу, однак з іншими країнами, зокрема з США та Ізраїлем, необхідно домовлятися окремо.

Про це в ефірі Україна 24 розповів заступник голови МОЗ Ярослав Кучер, передає Укрінформ.

“Ми плануємо наступного місяця запускати через додаток “Дія” саме видачу сертифіката для людей, які отримали дві дози вакцини. Я вчора отримав другу, протестував видачу міжнародного свідоцтва на собі, причому робив це в різних місцях, щоб перевірити, як це працює, – непогано працює”, — сказав він.

За його словами, Дія буде синхронізована з системою E-Health. На кордоні з ЄС потрібно буде показати прикордоннику QR-код. Він просканує його і перевірить наявність сертифіката.

Паралельно триває розробка сертифікатів для тих, хто вже перехворів.

“З ЄС буде домовленість, ми є у всіх робочих групах, ми вже навіть обмінялися відповідними ключами для перевірки правильності та актуальності виданих сертифікатів, ми протестували деякі речі. Але з Ізраїлем, США та іншим країнами, які не в ЄС, треба буде домовлятися окремо. І цей процес вже триває, цим займається МЗС. Сертифікат діятиме стільки ж, скільки в Європі. Там є три терміни. Наступного тижня вже буде фіналізовано нормативний документ, який це регулюватиме. Щоб не було ніяких спекуляцій, то ми поговоримо про це вже у вівторок”, — сказав він.

Нагадаємо: Київський центр вакцинації від коронавірусу на базі Міжнародного виставкового центру цього тижня працюватиме з четверга, 24 червня, до неділі, 27 (включно).

 

ВООЗ просить носити маски та дотримуватися карантину навіть вакцинованих осіб на фоні поширення “дельта”-штаму

УНН. ВООЗ радить дотримуватися маскового режиму людям, які повністю вакциновані, аби запобігти поширенню “дельта”-штаму коронавірусу. Про це повідомляє CNBC, пише УНН.

Деталі

Всесвітня організація охорони здоров’я закликала повністю вакцинованих людей продовжувати носити маски, дотримуватися соціальної дистанції та практикувати інші заходи безпеки щодо пандемії Covid-19, оскільки дуже заразний варіант “дельта” швидко поширюється по всьому світу.

Цитата

“Люди не можуть почуватись у безпеці лише тому, що вони отримали дві дози. Їм все ще потрібно захищатись. Вакцина сама по собі не зупинить передачу інфекції. Люди повинні продовжувати постійно використовувати маски, перебувати у провітрюваних приміщеннях, дотримуватися гігієни рук, соціальної дистанції, уникати скупчення людей. Це все ще залишається надзвичайно важливим”, — заявила доктор Маріангела Сімао, помічник генерального директора ВООЗ з питань доступу до ліків та медичних виробів.

Додатково

Такі прохання медичної організації надходять, оскільки деякі країни, включаючи США, вирішили значною мірою покінчили з масками та обмеженнями, пов’язаними з пандемією, оскільки вакцини Covid допомогли зменшити кількість нових інфекцій та смертей. Також Румунія, Швейцарія, Італія вирішили повністю скасувати масковий режим.

В Україні з 2 липня діятимуть заходи протидії штаму “Дельта”.

На сьогодні фахівці визначають штам “Дельта” (В.1.617) як найбільш небезпечний — він у 1,6 раза заразніший, ніж варіант Альфа (“британець”), у 2,26 раза частіше призводить до госпіталізації та в 1,45 раза частіше — до реанімації.

“Дельта” зараз домінує у Великій Британії. У Росії у значної частини хворих виявлено цей штам. На сьогодні поширення варіанту “Дельта” коронавірусу SARS-Cov-2 зафіксовано у щонайменше 85 країнах.

В Україні вже виявили у двох жінок. Напередодні вони повернулися із Росії. Зараз вони перебувають в ізоляції в інфекційній лікарні Києва.

 

Китай заперечує інформацію про погрози Україні щодо ненадання вакцин

УНН. Китай спростовує інформацію щодо змушення України відмовитися від підтримки заяви про необхідність розслідування порушення прав людини в Сіньцзяні, погрожуючи не надавати вакцини від COVID-19. Про це пише УНН з посиланням на Associated Press.

Деталі

Китай заявив, що надає вакцини іншим країнам без будь-яких політичних умов. У заяві міністерства закордонних справ Китаю йдеться про те, що він вітає рішення України зняти своє ім’я із заяви на засіданні Ради ООН з прав людини в Женеві, додавши, що “ми не чули, щоб Україна зіткнулася з труднощами при імпорті вакцин з Китаю”.

Цитата

“Постачання Китаю вакцин та протиепідемічних матеріалів іншим країнам не передбачає отримувати вигоди від інших країн, і тут не пов’язані жодні геополітичні цілі та політичні умови”, — йдеться у відповіді Китаю.

Контекст

Україна ненадовго приєдналася до заяви понад 40 країн, представленої Канадою на Раді з прав людини у вівторок. У цій заяві закликається Китай дозволити негайний доступ незалежним спостерігачам до Сіньцзяна, де правозахисні організації заявляють про жорстоке поводження з уйгурами та іншими переважно мусульманськими етнічними групами в регіоні. Китай погрожував Україні зупинкою поставок не менше півмільйона доз вакцини від COVID-19, якщо Київ не припинить підтримувати позицію Організації Об’єднаних Націй.

Заступник міністра охорони здоров’я – головний санітарний лікар Ігор Кузин повідомляв, що китайська фармакологічна компанія Sinovac Biontech поставить в Україну ще як мінімум 5,325 млн доз вакцини CoronaVac від COVID-19.

 

Китай погрожував Україні заблокувати поставки вакцин від COVID-19 – ЗМІ

26 червня. УНН. Китай погрожував Україні зупинкою поставок не менше півмільйона доз вакцини від COVID-19, якщо Київ не припинить підтримувати позицію Організації Об’єднаних Націй щодо ситуації в китайському Сіньцзяні, західної провінції Китаю, де повсюдно порушуються права людини. Про це повідомляє агентство Associated Press з посиланням на власні джерела серед дипломатів в структурах ООН, передає УНН.

Деталі

Повідомляється, що Україна приєдналася до заяви понад 40 країн, представленої Канадою на Раді з прав людини в Женеві у вівторок, в якій вони закликали Китай дозволити негайний доступ незалежних спостерігачів до Сіньцзяню. Деякі правозахисні групи стверджують, що китайці погано поводяться з уйгурами-мусульманами та іншими людьми в регіоні.

Цитата:

“У четвер Україна виключила своє ім’я зі списку підтримують держав після того, як китайська влада попередила Київ, що заблокує заплановану поставку не менше 500 тисяч доз вакцини COVID-19 до України, якщо вона цього не зробить, заявили дипломати з двох західних країн. Дипломати говорили на умовах анонімності, тому що вони не були уповноважені обговорювати це питання публічно”, – йдеться в повідомленні.

Доповнення

Заступник міністра охорони здоров’я – головний санітарний лікар Ігор Кузин повідомляв, що китайська фармакологічна компанія Sinovac Biontech поставить в Україну ще як мінімум 5,325 млн доз вакцини CoronaVac від COVID-19.

Також за його словами, Україна в липні очікує надходження 7,7 млн доз вакцин проти коронавирусной хвороби COVID-19.

Нагадаємо, влада Китаю опублікувала документ про боротьбу з екстремізмом в Сіньцзян-Уйгурському автономному районі (СУАР), в якому підтвердила існування таборів “перевиховання” тюркського корінного народу уйгурів, який сповідує іслам.

 

У столиці 22 «маршрутчиків» не допустили до конкурсу перевізників

У Києві відбувся конкурс на визначення перевізників на автобусних маршрутах Києва загального користування, попри спроби фізичного зриву.

Як передає Укрінформ, про це повідомив заступник голови КМДА Костянтин Усов у Фейсбуці.

«Уперше його провели з урахуванням нових вимог до перевізників. І вперше конкурсний комітет та Департамент транспортної інфраструктури прийняв безпрецедентне рішення про недопущення 22 конкурсних пропозицій із 35. В основному – через порушення законодавства при підготовці документів. Тобто перевізники подалися транспортом, який не відповідає нормам, установленим як стандарт», – зазначив Усов.

Він наголосив, що місто змінює свої підходи до перевізників і максимально ретельно відбирає тих, хто отримує право перевозити киян і гостей міста

“Ми не хочемо бачити застарілий громадський транспорт на своїх вулицях. І ми хочемо, щоб банди, які поки що контролюють ринок пасажирських перевезень, спотворюючи обличчя столиці іржавим мотлохом на колесах, пішли в минуле», – зауважив столичний чиновник.

Усов повідомив, що у п’ятницю у приміщення КП «Центр організації дорожнього руху», де проходило засідання конкурсного комітету, увірвалося кілька десятків агресивних людей. Вони намагалися силовим методом фізично не допустити проведення конкурсу за новими умовами і стандартами. Силами поліції та муніципальної варти їх вивели з будівлі, а частину – затримали.

Як повідомлялося, Київська міська державна адміністрація у травні оголосила конкурс на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування. Серед нових умов – забезпечення більшої доступності автобусів для маломобільних пасажирів та людей з інвалідністю, заборона звукового та візуального забруднення, наявність не менше 5 спеціальних кнопок зупинки на вимогу, обладнання салону кондиціонерами, системами обігріву та додатковим простором для перевезення щонайменше одного крісла колісного чи дитячого візка або велосипеда.

Серед інших новацій – автоматичне оголошення зупинок українською та англійською мовами, яке дублюватиметься на електронному табло всередині та зовні салону автобуса, щоб інформація була доступна людям із порушенням зору. Салони також будуть обладнані валідаторами для е-квитка та GPS-системами.

 

У ПриватБанку стався технічний збій – з карток повторно списувались гроші

У ПриватБанку вибачилися за технічний збій, у результаті якого були некоректно списані кошти у деяких клієнтів, і запевнили, що протягом доби повернуть їх.

Як передає Укрінформ, про це написав прессекретар банку Олег Серга у Фейсбуці.

“Прошу вибачення у деяких кліентів нашого банку, які через прикрий збій сьогодні стикнулися з повторним списанням коштів за деякими картками та некоректним відображенням та використанням доступного залишку за карткою”, – написав він.

Прессекретар банку повідомив, що фахівці працюють над розв’язанням проблеми.

“Некоректно списані суми будуть повернені протягом доби”, – запевнив він.

 

Дослідження: половина українців готові повністю відмовитися від готівки

26 червня 2021, УП

Половина українців (49%) готові повністю відмовитися від оплат готівкою у майбутньому, а кожен третій – зробити це протягом найближчих двох років.

Про це йдеться у дослідженні Mastercard.

Можливість безготівкової оплати – важливий фактор при виборі торгової точки для 52% українців. При цьому 8% опитаних уникають магазинів, де немає можливості оплатити покупку карткою.

Згідно з даними опитування, українці хотіли би бачити більше можливостей для безготівкових розрахунків на ринках (61%), в кіосках і невеликих магазинах (47%), в громадському транспорті (38%), а також в перукарнях і салонах краси.

Пандемія значно вплинула на зростання популярності цифрової комерції у світі та в Україні зокрема. Так, 60% опитаних користувачів стверджують, що стали робити покупки онлайн набагато частіше з початком пандемії, а майже половина (45%) – роблять замовлення онлайн регулярно кілька разів на місяць.

За даними опитування, 39% українців хотіли б у майбутньому платити за допомогою сканування QR-коду смартфоном. Майже чверть опитаних воліли б використовувати голосового асистента для оплати товарів і послуг. 16% хотіли б платити криптовалютою, і 13% – за допомогою розумної побутової техніки.

 

Ломаченко достроково переміг Накатані

Український боксер здобув перемогу в рейтинговому бою.

Колишній чемпіон світу в трьох вагових категоріях Василь Ломаченко достроково переміг японця Масайоші Накатані, передає Укрінформ.

Бій відбувся на арені Virgin Hotel в Лас-Вегасі (США). Ломаченко переміг Накатані технічним нокаутом в 9-у раунді.

Український боксер домінував в кожному раунді, хоч і провів увесь бій з розсіченням. В 5-у раунді Накатані побував в нокдауні.

Це був перший бій Ломаченка після поразки від американця Теофімо Лопеса.

Як повідомляв Укрінформ, восени минулого року Ломаченко програв Теофімо Лопесу одноголосним рішенням суддів у поєдинку за звання абсолютного чемпіона світу в легкій вазі.

 

Ломаченко: Хочу повернути усі свої титули і стати абсолютним чемпіоном

Колишній чемпіон світу у трьох вагових категоріях Василь Ломаченко, який проведе бій з японцем Масайоші Накатані, поділився планами на майбутнє.

Український боксер підкреслив, що має намір залишитися у легкій вазі, повідомляє Boxing Scene.

«Спочатку я проведу бій з Накатані. Хочу реваншу з Лопесом. Якби мені запропонували поборотися за усе чотири титули у першій легкій вазі, я б обов’язково приняв цей бій. А поки я маю намір залишатися в легкій вазі, повернути усі свої титули і стати абсолютним чемпіоном», – заявив Ломаченко.

Як повідомляв Укрінформ, у ніч на 27 червня Ломаченко Ломаченко і Накатані проведуть бій в Лас-Вегасі (не раніше 05.00 ранку неділі). Пряма трансляція поєдинку – на стрімінговому сервісі MEGOGO.

 

Telegram додав нові функції

26 червня 2021, УП

У додатку Telegram з’явилась можливість вмикати камеру та демонструвати екран у голосових чатах груп.

Джерело: Telegram

Деталі: Нова опція доступна на будь-яких пристроях: телефонах, планшетах, ноутбуках та комп’ютерах. Як кажуть у додатку, тепер з його допомогою можна проводити дистанційне навчання, ділові зустрічі або просто збиратися компанією.

Під час відеочату також можна прикріпити відео одного із співрозмовників і воно може залишитись на екрані навіть тоді, коли говорить хтось інший. Водночас, почати голосовий чат у групі може будь-який її адміністратор. Кількість присутніх у голових чатах не обмежена. Проте функцією відеовиклику можуть скористатись лише перші 30 людей. Невдовзі ліміт планують збільшити.

Окрім того, серед інших нововведень з’явились анімовані фони та нова анімація повідомлень. Для появи нових опцій потрібно завантажити оновлення.

 

Прожитковий мінімум з 1 липня становитиме 1 854 гривні – Лазебна

З 1 липня прожитковий мінімум найнижчої категорії становитиме 1 854 гривні.

Про це в інтерв’ю Радіо Свобода розповіла міністр соціальної політики Марина Лазебна, передає Укрінформ.

«Я завжди орієнтуюся на категорію з найменшим рівнем. Це на непрацездатних, пенсіонерів. Тому що від нього залежні всі доплати, які ми зараз будемо перераховувати, пенсії… У цьому році ми зробили вже декілька підвищень. Ми зробили 1 січня, коли піднімалася мінімальна зарплата. Ми зробили у березні індексацію для 8 мільйонів людей», – заявила Лазебна.

Вона зазначила, що у липні буде перераховано прожитковий для людей у кого доплати, надбавки (шахтарські, дітям війни).

“Там є багато різних надбавок, доплат до пенсій, які розраховуються від прожиткового. І також підвищуються пенсії деяким категоріям пенсіонерів”, – наголосила міністр.

Зазначається, що загальний прожитковий мінімум у 2021 році становить 2 189 гривень з 1 січня по 30 червня. З липня по кінець листопада він має зрости до 2 294 гривень, з 1 грудня – 2 393 гривні.

Для дітей від шести до 18 років і працездатних людей цей показник дещо вищий, для дітей до шести років та осіб, які втратили працездатність – нижчий.

Як повідомляв Укрінформ, Лазебна зазначила, що з 1 липня індексацію пенсій проведуть понад мільйона українців.

 

Підвищення пенсії: скільком українцям чекати на індексацію з 1 липня

З 1 липня індексацію пенсій проведуть для понад мільйона українців.

Як передає Укрінформ, про це в інтерв’ю Радіо Свобода розповіла міністр соціальної політики Марина Лазебна.

«Треба сказати, що ми з 1 липня для більш ніж мільйона людей, будемо індексувати по 100 гривень. Це та категорія людей, яка не потрапила в індексацію. У 2017 році було так ухвалене пенсійне законодавство, і деякі категорії людей вилучені з індексації. Індексація стала вибірковою. І тому ми не могли залишити. Тому що ціни зростають, житлово-комунальні тарифи зростають… Як не індексувати пенсії? Пенсія – це теж дохід. Вона має не знецінюватися. І це, до речі, теж норма Конституції, яку ми маємо виконувати. Тому зараз ще 1 мільйону додамо по 100 гривень. Це буде щомісячна доплата до пенсії», – сказала Лазебна.

Вона додала, що під це підвищення потрапить загалом 10,5 мільйонів пенсіонерів.

«І 5 мільйонів з них ми даємо цільові, адресні програми. Цим людям за 75 років, за 80 років», – заявила міністр.

Як повідомлялося, Прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що з 1 березня пенсії для восьми мільйонів українців зросли на 11%, у середньому зростання становило 300 гривень.

 

В Україні серед лісу квітнуть кактуси, вчені попереджають про небезпеку

Вчені рекомендують не лишати у дикій природі кактуси, а херсонці, які вирощують рослини на присадибних ділянках та у дворах, готуються смакувати її ягоди.

Про це кореспонденту Укрінформу розповів член правління Української природоохоронної групи, завідувач кафедри ботаніки Херсонського державного університету Іван Мойсієнко.

«Це інвазивний вид, який у багатьох країнах поводить себе досить агресивно. Зокрема, і в нашому Криму на південному березі», – зазначив Мойсієнко.

За його словами, опунція у Криму росте вже кілька десятиліть і є дуже агресивними бур’янами. Нині кактуси вирощують у себе на присадибних ділянках і мешканці Херсонщини, вони з’явилися тут і в дикій природі.

Як розповів Мойсієнко, такі рослини називають ергазіофігофітами – «втікачами з культури». Їх висаджують на присадибних ділянках, на дачах, на квітниках, але деякі з них починають самостійно поширюватися звідти, пристосовуються до нових умов і «тікають», зростаючи дико. Причини того, як рослини потрапляють у дику природу можуть бути різні, подекуди це важко встановити – їх можуть переносити тварини, вони потрапляють у природу зі сміттям, їх спеціально висаджують. Кактуси, за його словами, морозів не бояться, тому сподіватися, що вони всі не переживуть зиму, не варто.

Що стосується лісової галявини в лісі на Херсонщині, на якій цвітуть нині кактуси, і про яку пишуть у соцмережах місцеві мешканці, то, як каже вчений, він особисто туди не виїжджав – йому раніше звідти привозили зразки рослин журналісти.

«Цієї популяції я не бачив, але я бачив в інших місцях – біля Скадовська, в урочищі Цукури, там в дикій природі кактус ріс. Потім – на території Національного природного парку «Кам’янська Січ» минулого року знайшли такі кактуси на степовому схилі, вони нормально прижилися і розросталися – ми їх всі вирвали, вони там були молоденькі. Припускаю, що тут їх могли висадити спеціально – можливо, позначивши таким чином місце поховання домашньої тварини», – каже Мойсієнко. За його словами, якщо кактуси розростуться, то це може стати проблемою, наприклад, для випасання худоби, для прогулянки по лісу.

Він зазначає, що якщо кактуси (та інші рослини – «втікачі») ростуть у нашій природній екосистемі, то їх треба нищити.

«У багатьох країнах з такими рослинами йде боротьба. У США, наприклад, у кожного штату є перелік видів небезпечних, які заборонені для висаджування, культивування і якщо ви посадите вдома таку рослину з цього списку, то будете платити величезні штрафи. У нас такого немає, лише є маленький перелік карантинних видів, наприклад, амброзія туди входить. Ми ведемо роботу, навіть розробили проєкт закону про інвазійні види, подавали його у Верховну Раду, він не пройшов», – додав вчений.

Херсонський журналіст Олександр Карпенко розповідає, що не лише у нього на подвір’ї, але й в інших місцевих жителів, ростуть кактуси. Він каже, що його пригощали варенням з ягід таких кактусів, з «власних» зі свого городу варення не робив – треба набагато більше висадити рослин. Також знає, що з ягід цієї рослини роблять смачні настоянки.

«У цієї ягоди специфічний присмак, мені чимось нагадує змішаний смак полуниці та ківі», – розповідає херсонець.

Ягоди зі свого городу він просто смакує. За його словами, висаджував кактус спеціально – і для краси, і щоб можна було смакувати. Минулого року ягоди вродили гарно, розповідає херсонець. А от зиму – з відлигою, коли на городі стояла вода, а потім приморозило, не всі рослини пережили, зазначив він.

 

Невеликі ядерні реактори допомагатимуть боротися зі зміною клімату

Невеликі ядерні мікрореактори заводського виробництва можуть стати безпечним і ефективним варіантом декарбонізації електроенергетики.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє SciTechDaily з посиланням на публікацію в журналі Національної інженерної академії США The Bridge.

«Можливо, ми стоїмо на порозі нової парадигми для ядерної енергетики, – ідеться в публікації. ­ Подібно до того, як великі, дорогі й централізовані комп’ютери поступилися місцем широко розповсюдженим сьогодні ПК, нове покоління відносно невеличких і недорогих реакторів заводського виготовлення, розроблених для автономної роботи за принципом «підключи і працюй»… уже на горизонті».

Нові системи можуть забезпечувати теплом промислові процеси або електрикою військову базу чи мікрорайон, працювати без нагляду від 5 до 10 років, а потім повертатися на завод для відновлення. Автори-публікації назвали ці невеликі електростанції «ядерними батареями». За словами дослідників, завдяки простоті експлуатації вони можуть зіграти важливу роль у декарбонізації світових систем електропостачання, аби запобігти катастрофічній зміні клімату.

Ядерні батареї матимуть потужність близько 10 мегаватів, пояснив професор ядерної науки та інженерії Массачусетського технологічного інституту Якопо Буонджорно.

«Вони настільки малі, що вся електростанція фактично будується на заводі й поміщається в стандартний контейнер. Ідея полягає в тому, щоб помістити всю електростанцію, яка складається з мікрореактора й турбіни, що перетворює тепло в електрику, у контейнер», – сказав він.

Професор уточнив, що батарея матиме «дуже надійну захисну конструкцію», що убезпечує її від будь-якого викиду радіації. Більшості майданчиків для таких реакторів розташовуватиметься під землею, щоб унеможливити доступ зловмисників.

Буонджорно зазначив, що нині розробкою проєктів таких реакторів займаються різні компанії, і всі вони трохи відрізняються одне від одного. За його словами, Westinghouse планує запустити демонстраційну установку вже через два роки.

Наступним кроком, за його словами, стане будівництво експериментальної установки в одній з національних лабораторій з відповідним обладнанням для тестування ядерних реакторів, наприклад у Національній лабораторії Айдахо.

 

Силовики чи правоохоронці? Що загрожує закону і порядку в Україні під час пандемії

УП. 26.06.21

Палаючі барикади на вулицях Сантьяго в Чилі. Погроми поліційних відділків в американському Сіетлі та Чикаго, та штурм Капітолію у Вашингтоні.

Кривавий розгін мирних багатотисячних протестів у Гонконзі, Мінську та Москві. Спроби повалення обраних урядів у Перу та Вірменії. Розмальовані двері президентського офісу в Києві.

Це все – ілюстрації заворушень, які сталися з березня 2020 по березень 2021 року.

Спалах пандемії коронавірусу спровокував не лише економічне потрясіння по всьому світу. Вже зараз можна сказати, що стресові умови загострили почуття соціальної несправедливості, зумовленої різноманітними чинниками – від расових до політичних.

У цих умовах надзвичайно зросла роль інститутів, покликаних захищати закон і порядок.

Гарантувати прикладне застосування принципу верховенства права, рівності всіх перед законом та захищеності фундаментальних прав. Врешті-решт, застосовувати силу для того, щоб суспільство не поглинув вир неконтрольованого насильства.

Проте Україна бачила й інший бік медалі. Коли весь ланцюжок правоохоронних органів, від патрульних і слідчих, до прокурорів та суддів став на бік тирана. А закони “16 січня” стали прикриттям для переслідувань і позасудових розправ.

Шок, який зазнало суспільство від коронавірусу, і незагоєна травма від поліцейського свавілля під час Революції Гідності спонукають нас уважно подивитися на те, як змінюється суспільна довіра та підтримка правоохоронних органів.

Визначити проблеми, які найбільше турбують громадян у сфері боротьби із злочинністю. І головне – зрозуміти, що загрожує безпеці громадян та легітимності всієї правоохоронної системи.

Політизація довіри

Рік тому, у липні 2020, опитування показало високу суспільну недовіру до всіх правоохоронних органів. На загальному тлі дещо “краще” виглядали Національна поліція та Служба безпеки.

Через погіршення економічної ситуації в країні ми очікували на зниження довіри та зростання розриву між суспільством та правоохоронними структурами.

На щастя, ці побоювання не справдилися. Проте з’явилися й нові, неочікувані проблеми.

Опитування у травні 2021 показало, що баланс довіри/недовіри дещо покращився для МВС, НАБУ, ДБР, Прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. СБУ і Нацполіція лишилися структурами з найменшими від’ємними показниками. Втім, із літа 2020 обидві структури суттєво втратили у довірі.

Наше припущення як дослідників: саме СБУ та Нацполіція активно переслідували учасників протестів проти судового свавілля, корупції та засудження активістів. Опосередковано на це вказує падіння довіри до СБУ і Нацполіції в західному макрорегіоні. Адже саме в цьому макрорегіоні ми зафіксували й найвищу підтримку вимог протестів на Банковій.

Тим часом, найбільший приріст по довірі має Національне антикорупційне бюро. На нашу думку, це зумовлено не лише антикорупційними розслідуваннями, а й розголосом навколо рішень Конституційного суду та спроб у парламенті, які були спрямовані на знищення незалежності цього органу.

Громадяни могли просто негативно відреагувати на такі атаки: якщо на НАБУ “наїжджають”, тоді воно чогось варте, комусь у владі “прищемили хвоста” – значить можна їх і підтримати. Проте важко сказати, наскільки тривкими можуть бути такі настрої.

Бо українці уважно стежать за результатами роботи та їхнім висвітленням у медіях. І про це свідчить динаміка оцінок, які за останній рік отримали керівники правоохоронних органів

Тут маємо дві новини. Попри певне зниження суспільного невдоволення діями керівників, всі мають негативні оцінки. Проте на тлі падіння довіри до СБУ покращилася оцінки голови Івана Баканова. Баланс оцінок Артема Ситника та Ірини Венедіктової також суттєво кращий за баланс довіри до НАБУ та прокуратури відповідно.

А от оцінка діяльності Арсена Авакова гірша за рівень довіри до МВС. На тлі падіння довіри до Нацполіції, на нашу думку, – це тривожний дзвінок для президента і, особливо, для голови Верховної Ради, який вважає, що попри такі показники міністр знаходиться на своєму місці.

Проте, аналізуючи дані дослідження, ми натрапили на цікаву тенденцію, яка може пояснити терплячість політиків, які себе асоціюють із партією “Слуга народу”.

Справа у тому, що з літа 2020 виборці “слуг” були єдиною соціальною групою, яка різко змінила на краще ставлення до всіх “силовиків”.

Зокрема, із негативного на позитивний змінився баланс оцінки Івана Баканова (СБУ) та Ірини Венедіктової (ОГП). Навіть Арсен Аваков максимально наблизився до позитивної оцінки. А от зміна оцінки дій Артема Ситника виборцями “Слуги народу” була найменшої.

З цієї точки зору, можна перебачити два сценарії розвитку подій.

Якщо президент і його партія керуватимуться міркуваннями національної політики та ставитимуть за ціль продовжувати реформи у правоохоронній сфері, міністр Аваков не має жодних шансів продовжити кар’єру. Проте й решта керівників навряд чи втримається на посадах, якщо у наступні 8-10 місяців не доведе свою професійну придатність.

Якщо президент і його партія піклуватимуться виключно про переобрання та свій рейтинг, тоді на вихід швидше попросять Артема Ситника. А глави МВС, СБУ і прокуратури отримають ще один “випробувальний строк” – аж до наступних виборів.

Обидва сценарії будуть важливими політичними меседжами для правоохоронців. Якщо влада обере перший – система політичної протекції та лояльності почне ламатися. Злам буде супроводжуватися опором, але з’явиться шанс проявити себе більш професійним виконавцям без політичних амбіцій.

Якщо історія піде другим шляхом – виконання політичних замовлень, вибіркове правосуддя стане таким самим фірмовим стилем силовиків, яким так запам’яталися 2010-2013 роки…Отож, як сказав “класик”: ДумайТЕ.

Більше стабільності, але проблем не менше

Проте поки “нагорі” точаться політичні баталії, життя “внизу” продовжується. Людей цікавить безпека рідних, порядок на вулицях і поблизу помешкань.

Дослідження показало, що для більшості українців важкий ковідний рік з двома епідемічними хвилями, восени 2020 і навесні 2021, був більш спокійним ніж рік після президентських виборів 2019 року.

З липня 2020 по травень 2021 дещо впала частка тих, хто помітив погіршення ситуації в країні: з 44% до 38%. Водночас варто звернути увагу на певне зростання позитивних оцінок безпеки у громадах проживання та поблизу особистих помешкань.

Ці тенденції ще чекають на своє пояснення. І, можливо, зробити певні висновки з цього приводу вдасться лише наступного року.

Тим часом, дослідження показало, що громадяни не побачили суттєвих змін із тим, як поліція справляється із повсякденною злочинністю.

Зокрема, не зменшилися скарги на поширення наркотиків, порушення правил дорожнього руху п’яними водіями, безкарність корупціонерів. І, на жаль, зросла занепокоєність через такі злочини, як пограбування помешкань, шахрайство, а також виготовлення і продаж неякісних ліків, невиплата заробітної плати та незаконне звільнення з роботи. Так само зріс розрив між стурбованістю громадян та їхньою оцінкою роботи правоохоронців із припинення зазначених злочинів.

І це теж могло стати причиною зниження суспільної довіри до Нацполіції в цілому по країні. Але чи стане це підставою для ухвалення кадрових рішень?

Запобіжники від диктатури та заколоту

У минулорічному дослідженні ми приділили спеціальну увагу причинам, які штовхають силовиків на злочини. Було сподівання, що керівництво країни та й самих правоохоронних органів зважатиме на думку платників податків та буде боротися з корупцією та круговою порукою в своїх лавах.

Цього разу, зважаючи на наслідки заворушень у інших країнах та на протистояння протестувальників й поліції в Україні, ми вирішили подивитися, що про це думають українці.

А результати виявилися вартими уваги.

По-перше, громадяни, незважаючи на високу недовіру та низьку оцінку дій правоохоронців, все таки зрозуміють, якщо поліція застосує силу, щоб захистити себе та інших громадян від неспровокованого насильства.

Але суспільство ніколи не підтримає владу, яка за власним бажанням дає наказ розігнати мітинг, чи якій не подобається перекриття вулиць чи мирна облога адмінбудівель. Натомість для влади такі дій громадян мають стати чітким індикатором – пора домовлятися і йти на поступки.

Водночас майже третина опитаних вважає, що поліція за будь-яких обставин має утримуватися від силових методів. Більшість таких громадян категорично проти й насильства з боку учасників протестів.

Важко сказати, чи можуть такі респонденти активно захищати свої права. Проте так само їх важко явити опорою для авторитарного правління.

По-друге, застосування вогнепальної зброї під час протестів узагалі протипоказане для будь-якої української влади. Якщо це станеться, це стане її кінцем, незалежно від прізвищ та назв партій.

І, по-третє, 36% українців вважають, що мають право на збройне повстання у разі окупації. Ще чверть причиною для таких дій бачить спробу перевороту чи вчинення політичною верхівкою державної зради. Це доволі потужний меседж і для Кремля, який все ще не відмовився від намірів підкорити Україну, і для осіб, які можуть посприяти такому сценарію.

Це і добра пожива для роздумів самих правоохоронців. Спроба стати окремою, привілейованою кастою “силовиків” на службі політичних – це шлях до розкладу, занепаду, втрати поваги з боку громадян та професіоналізму.

Це хибний вибір в умовах війни. Якщо ж вони будуть виконувати свої прямі обов’язки, суспільна недовіра зміниться на підтримку, а поділ на “ми” та “вони” зникне.

Петро Бурковський, для УП

 

Андрій Куликов, голова Комісії з журналістської етики: Журналістська освіта в університеті має тривати, максимум, два роки

26.06.21 Укрінформ

Інтерв’ю журналіста з журналістом не вважалося виявом доброго смаку. Донедавна. Але часом канони професійного життя заперечують самих себе. Досвідчений журналіст – не лише продуцент правил, а й хороший коментатор нашої історії. Й історії журналістики, й історії України. Хоча вони так пов’язані, що невідомо, де починається одне, а закінчується друге. Андрій Куликов – людина, яка відбулася і в телевізійній журналістиці, і в радійній, і в «пишучій» чи текстовій. Удома й за кордоном. Не тільки відбулася, а й перемагала. Андрій Куликов є не лише одним із найбільш відомих українських журналістів, а й головою Комісії з журналістської етики. Органу, чиї вердикти, аналіз помилок та експертизи журналістів найбільш лояльно сприймаються розрізненим журналістським цехом. Тому розмова з ним про наше сьогодення, виклики й наше майбутнє виявилася цікавою.

– Андрію, ми в серпні будемо святкувати 30-річчя Української незалежності. Я думаю, що це привід також і поговорити про долю української журналістики. От якщо давати «синоптичну» оцінку новітнього періоду. Які її сторінки могли б бути нашою гордістю, які могли б бути нашою ганьбою, про що ми не написали на фейсбуці, а які роки були найважчими?

– Для мене дивно, що визначаємо уславлену ганьбу тим, що не написано на фейсбуці. Насправді, я вважаю, що Фейсбук – це останнє місце, ну, може після Твіттера й інших соціальних мереж, а може й перед ними, на якому варто висловлювати свою думку, якщо ти хочеш справити враження на активних людей.

Якщо ж вести мову про здобутки української журналістики за ці роки, то це – насамперед, те, що вона є. Що вона розвивається, і те, що, зрештою – вона прийде до такого стану, який властивий демократичним суспільствам. Тут справа в чім? Ціла країна будує демократію, і журналістика – разом з нею. Іноді допомагає будувати, іноді заважає, але розвивається разом із суспільством. Ганьба? Ну, ганьба в тому, що у нас так багато колег загинули, а багато колег з різних причин були змушені залишити нашу професію. Це є ганьба.

– Нацрада кілька днів тому вийшла з повідомленням про штрафи для пулу відомих проросійських телеканалів. 100 тисяч гривень тепер коштує в середньому зневажливе висловлювання про армію, про українське суспільство, про українську державу. Як ви оцінюєте цей факт?

– Я гадаю, що до кожного випадку потрібно підходити окремо. Підтримуючи це рішення душею, я все ж таки волів би бачити конкретні приклади, тому що між зневажливим і сумнівним визначеннями, зневажливим і запитальним – є різниця.

– Вони називали армію кримінальними злочинцями, а суспільство – бандерівсько-нацистським.

– От я почув від вас ці приклади. Тепер я можу сказати – так, я підтримую. А так – просто зневажливі вислови, ну, що таке зневажливі вислови? Для когось є лайливі слова, яких є, наприклад, сотня. А хтось каже – лайливих слів усього чотири, а хтось каже – лайливих слів немає взагалі. Тому, аналізуючи штрафи, варто щоразу дивитися конкретні приклади.

Я ВОЛІЮ ВЕСТИ МОВУ ПРО ФУНКЦІЮ, А НЕ ПРО МІСІЮ

– Журналістика під час гібридної війни – це те, що світ і ми проходимо вперше. Є в Україні якісь корисні напрацювання в цій війні?

– Ну, дав би Бог, щоб не було таких корисних напрацювань. Насправді, ми вперше проходимо війну такої інтенсивності. Тому що гібридна війна проти України, а також в інших країнах – вона велася задовго до 2014 року. Власне, й нинішня війна почалася не з прямого воєнного вторгнення й окупації Криму і частини Луганської, Донецької областей. А вона почалася з економічної війни, яку розв’язала Росія влітку 2013 року, коли в односторонньому порядку заблокувала торговельні економічні відносини з Україною.

Причому, це рішення найболючіше вдарило по тих регіонах, де в них були надії на розгортання сепаратистського руху. А цьому передувало багато років пропаганди, ідеологічної обробки, очевидно – підкупу українських владоможців і можновладців. А щодо корисних напрацювань, ми можемо дещо порадити іншим країнам, якщо їх, не дай Боже, спіткає така сама доля. Але в той самий час, я знаю, що ми багато чого можемо взяти з досвіду, наприклад, балтійських держав, де навіть раніше за нас вживали певних заходів, щоби убезпечитись від ідеологічної навали. Але ми маємо зробити головні висновки, відрефлексувати головні досвіди. І визнавши, що нам зараз дуже й дуже боляче, і що ми перебуваємо в дуже тяжкому стані, зробити так, щоб наступна хвиля агресії не була такою болісною.

– По-вашому, саморегуляція журналістів – ця місія здійсненна чи ні?

– Я так не люблю розмови про місії, навіть якщо це алюзія на назву фільму. Хоча там в англійській мові слово mission – це радше завдання. Я волію вести мову про функцію, тому що місія – це щось десь там. Вона місія, вона мрія, ми до неї весь час ідемо. А функція – це те, що ми з вами робимо щодня. От у нас з вами, мені так здається, є функція повідомляти суспільство про справжній стан речей – і ми це робимо. І не завжди ми при цьому думаємо про місію: нести добро, світло і правду в широкі лави трудящих, правда ж? Тому я вважаю, що саморегуляція журналістської галузі цілком можлива, але вона не виникає тільки в журналістські галузі. Вона залежить і переплітається з багатьма іншими чинниками. Ініціаторами маємо бути ми, але при цьому – слід звертати увагу також на те, як розвиваються громади, те, як розвиваються спільноти, яке у нас співвідношення і взаємодія із органами місцевого самоврядування і державної влади. Так, це можливо. Таких агентств, як Укрінформ, насправді бути багато не може. По-перше, і через форму власності, по-друге – через той стабільно високий рівень продукту, який ви забезпечуєте. Може бути на таку країну, як Україна, ну, три, ну, чотири подібні агентства. Але в кожній галузі нашої з вами гільдії – інформагентств, радіо, телебачення, друкованих засобів масової комунікації – мають бути ті редакції, в яких люди сказали собі: більше ми не грішимо проти нашої професії, більше ми не завдаємо шкоди суспільству, коли обманюємо або приховуємо правду. Й от із цього передового досвіду, підкріпленого економічною успішністю, чи принаймні – невеликими економічними втратами, може розвиватися саморегуляція. Показником цього розвитку є те, що у нас зростає кількість користувачок і користувачів, є певне визнання в професійних колах і в широкій публіці, й до нас звертаються іноземні колеги, коли їм потрібно добути правдиву і в той же час не дуже відому інформацію.

– Я добре уявляю, як зробити саморегуляцію в аграрному секторі, бодай теоретично, в громадах, але навіть прочитавши ваш підручник з саморегуляції, досі погано уявляю – як це все здійснити в нашому корпусі.

– До речі, я не певен, що то підручник, то радше посібник. Книжки, підручники, посібники такого роду – не для того, щоби навчити, а для того, щоби систематизувати, проаналізувати і дати іншим людям змогу подивитися, співставити і вирішити – що для них тут корисно, що не корисно, що треба робити інакше. А ми, кожна і кожен, робимо інакше, тому що людина є унікальна істота. І як би ми з вами «однаково» не працювали, я маю на увазі на однакових посадах, може у нас однакова освіта, може у нас більш-менш однаковий життєвий досвід, але, все одно – і у вас, і в мене є риси, яких немає у мене і у вас відповідно. І от ми пристосовуємо ці завдання, ці функції під потреби свої й потреби суспільства в тому вигляді, в якому ми розуміємо. Ви мені поставили запитання, а як це зробити (запустити саморегуляцію – ред.)? Я скажу – точної відповіді нема, єдине – що це треба робити щодня, апробувати, зазнавати поразок і розуміти, чому відбулася поразка і як її уникнути наступного разу.

ЖУРНАЛІСТИКА СОЦМЕРЕЖ СПЕРШУ БУЛО СКЕРОВАНА НА СУСПІЛЬСТВО, ЗАРАЗ — НА САМУ СЕБЕ

– Сварки в соцмережах дуже часто – показник існуючих конфліктів і викликів. От останній, такий дуже помітний був між двома яскравими особами: представниками блогерської сфери і журналіста, відомого журналіста, який є переможцем конкурсу «Честь професії». Деякі блогери роблять свою роботу значно краще, ніж деякі з професійних журналістів. Але рано чи пізно це закінчується монетизацією, деколи – брутальною монетизацією їхнього продукту. Мені здається, що вони хочуть мати привілеї, які має професійна журналістика. Але при цьому вони не дуже готові відповідати за «джинсу». Як це примирити? А по-друге, от уявіть наше близьке та середньострокове майбутнє і співіснування блогерства й журналістики – яким ви його бачите?

– Насправді я вважаю, що поняття блогерства і блогерів – вигадані. Те, що ми зараз називаємо блогерами, блогом, блогерством, – існувало завжди, просто в іншій формі. І деякі з блогерів є професійними журналістами. А деякі професійні журналісти знаходять час для того, щоб вести так званий блог, який по-суті є щоденниковим записом, які люди вели з давніх-давен… Були щоденники: «Любий щоденнику, хочу висловити тобі свої почуття з нагоди того, того….».

Були альбоми: ти приходиш до мене в гості, ти туди вклеюєш фотографію, щось малюєш або віршика пишеш. Сьогоднішні соцмережі – просто нинішня форма оцих щоденниково-альбомних записів. Якщо ми подивимося на жанри блогів, то ми там побачимо досить звичні, а іноді – забуті у нас журналістські жанри. Це аналіз, коментар, памфлет, ну, фейлетон, по-моєму, зараз ні, уже практично не існує; замітка, звіт. Слухайте, здається у Арсена Авакова чи в Антона Геращенка є блог, в якому час від часу публікується просто наказ по міністерству. Як цей блог співвідноситься із блогом, який по суті є, ну, скажімо, колонкою, газетним жанром?

Я думаю, що тут ідеться, до речі, про таку свідому спробу, яка розпочалася років 10-12 тому в багатьох країнах світу з метою применшити престиж і значущість професійної журналістики. Тоді на щит було піднято громадянську журналістику, як щось нове. Насправді, громадянська журналістика існувала навіть у Радянську Союзі. І часто-густо – якраз громадянська журналістика, іноді пригнічувана, іноді штучно стимульована, підказувала теми найгостріших публікацій, які з’являлися в «Літературній Україні» або в московській «Литературной газете». Листи трудящих у багатьох випадках були підробні, але в багатьох – були щирі немайстерні журналістські спроби. І на підставі їх уже формувалися огляди, а іноді ці листи й публікували. Тому, повертаючись до початку розмови. Десять-дванадцять років тому це почалося мало не в усіх країнах світу, і начебто здавалося – це сприяло розвитку громадянського суспільства, але потім почало дедалі більше скочуватися в площину соціальних мереж, про яку ви говорили. І ця журналістика, на мій погляд, теж почала змінюватися.

– Як саме?

– Спочатку вона була скерованою на суспільство, тепер більше скерована на саму себе і дотичні площини оцих соціальних мереж. Уже років чотири-п’ять, як на це звернули в Сполучених Штатах, я думаю, що у нас відбулися певні процеси. Тому, от ми часто-густо винаходимо або підпадаємо під вплив якогось терміну для того, щоб виправдати власну неспроможність.

Фейкові новини, як з ними боротися? Це нове явище – от, фейк запустили. В Радянському Союзі важко визначити навіть відсоток неправдивих новин, які існували. І народ усе одно й боровся з цим, не всі, але були люди, які усвідомлено позбувалися цього впливу. Які видавали оці самвидавчі газети, журнали і т.д. Ну, і нам просто потрібно, кожній і кожному зрозуміти і усвідомити себе. І хоча часто це складніше – гуртом працювати. Вирішити: від сьогодні ми не робимо того, того й того, а робимо те, те і те. І поступово сума малих зусиль, вона змінює ситуацію.

– Ну, в тому випадку блогери мають підпадати під моніторинг «джинси», який роблять професійні медіаорганізації. Якщо вони професійні журналісти, то давайте включати в усі моніторити й їх, давайте їх карати, якось піддавати обструкції за порушення стандартів.

– Ні, ну карати…

– І нагороджувати так само…

– А чого, є нагороди для блогерів. У Дніпрі, наприклад, проходив двічі Всеукраїнський фестиваль блогерства. Там цілком пристойні нагороди. Кожне середовище для себе щось випрацьовує. От я так захопився, що підзабув ваше запитання. А тепер воно в яскравості своїй до мене повернулося. Ви сказали, зокрема, що блогери або деякі блогери – хочуть привілеїв, які є у журналістів. Так для того, щоб вони цього не хотіли, у журналістів немає бути привілеїв. От вам і рішення.

– Йдеться про механізми захисту журналістів, які прописані в законі.

– Так, якщо ми говоримо про механізми захисту. Чому вони прописані в законі? Тому що у нас суспільство в цілому не захищене. Зараз це потрібно, але це тимчасове рішення, воно кардинально ситуацію не змінить. Якщо ми, скажімо, надаємо журналісткам і журналістам право мати травматичну зброю, якщо ми покладаємо особливу відповідальність на правоохоронні органи щодо розслідування злочинів проти журналістики і журналістів. Ми багатьом даємо підказку: стань журналісткою чи журналістом – у тебе буде і те, і те, й те право. А тому, що у нас є? А у нас є організації, які кажуть: за внесок у там 500 чи там 5 тисяч гривень ми видамо вам журналістське посвідчення. А це журналістське посвідчення вже, у свою чергу, дає право на травматичну зброю, на те-се, п’яте-десяте. А до того, як у нас утворився безвіз з Європою, приналежність до журналістської гільдії надавала ще й полегшений порядок отримання віз для виїзду і т.д. Тобто є спокуса, ми її частково самі створюємо. І справу треба вести до того, щоби все суспільство було захищене однаково, тоді й ми будемо захищені. А так: ми захищені, прокурори захищені, державні службовці якогось рангу захищені – і виникають, все ж таки, як не крути, деякі привілейовані такі прошарки.

ПРЕЗИДЕНТ, ЯК І БУДЬ-ЯКА ІНША ЛЮДИНА, МОЖЕ ЗАПРОШУВАТИ ДО СЕБЕ В ГОСТІ КОГО ЗАВГОДНО

– Ще одна публічна сварка, яка є показником непроговореної теми. Я вважаю, що президент на професійне свято журналістів має право запрошувати тих, хто йому ближчий, симпатичніший, або тих, хто навіть, якщо і відмовить, не буде хизуватися тим у соцмережах. З іншого боку, коли я дивилася соцмережі після останнього професійного свята, от виникло абсолютно очевидне розділення по лінію шашлика у президента. Я не знаю, як краще. Коли президент вітає і запрошує, й сам варить умовний глінтвейн, чи коли з цим святом не вітають.

– Ну, я згоден із тим, що президент, як і будь-яка інша людина, може запрошувати до себе в гості кого завгодно. Хоча, коли я чую про шашлики, мене як вегетаріанця це ніяк не влаштовує. Але ж я не можу нав’язувати ні президенту, ні іншим своє меню. Щодо професійних свят, так званих. У нас їх же ж безліч насправді. І тут постає питання: а чому президент запросив до себе журналістів у день професійного свята – і досі не запросив металургів, водіїв громадського транспорту, працівників сільського господарства, працівників рибного господарства, будівельників, учительок, учителів і т.д., і т.д.

– Це визнання нашої ролі.

– Йому видається, що ми впливовіші за інших. Тоді як насправді, якщо виміряти рівень впливу загалом, то кілька мільйонів працівників сільського господарства напевно впливовіші за всі тисячі наших разом узятих журналісток і журналістів. Але, тут же ж яке ще питання? Запросити – то одне, а йти чи не йти – ось, мені здається, питання. І от Олексій Мустафін (Комісія з журналістської етики з ним організовувала дискусію), це дуже відомий у минулому шановний редактор, і свого часу теж журналіст газетний і т.д., він вважає, що іти потрібно. Тому що у тебе тоді з’являється змога щось спостерігати, можливо – про щось запитати, і використати це в подальшій своїй роботі. Я в принципі з ним погоджуюся з суттєвим застереженням, що все одно кожна людина для себе це вирішує сама. І ми не можемо їй сказати – іди чи не йди. Коли я був у зеніті слави і працював на програмі «Свобода слова» на ICTV…

– Ви й тепер не на «заході сонця»…

– Про візити на День журналіста є кілька дуже цікавих історій. Я один раз сходив на таке прийняття і я не маю на увазі ситуацію з інтерв’ю з Януковичем у Межигір’ї, то зовсім інша справа. Але Раїса Богатирьова, котра, я вже не пам’ятаю – чи вона тоді була секретаркою РНБО, чи головою фракції Партії регіонів, чи міністеркою охорони здоров’я, але вона завжди була помітною діячкою в нашій політиці, в уряді. Вона запросила десять чи дванадцять журналістів на один з днів журналіста. І я туди ще з такого невеликого досвіду, та й пішов. Ну, чесно кажучи, я просто не знайшов там нічого корисного. А у когось могли з’явитися підстави казати, що я тепер наближений до Раїси Богатирьової й там Партії Регіонів узагалі, й т.д., це могло бути серйозною перешкодою в моїй роботі. І тому я після цього вирішив більше на такі штуки не ходити. Крім того, знаєте, у мене ж було досить багато знайомих і навіть друзів серед людей, які час від часу у нас перетворювалися на народних депутатів. І мені доводилося з ними ставити всі відносини на паузу. І з Єгором Соболєвим, і з Андрієм Шевченком, і Вадимом Денисенком, ну, і там ще кілька людей. Не те, щоб я їм не довіряв чи очікував від них якоїсь підступності й використання мене в своїх політичних цілях… Але з огляду на те, що публіка за нами дуже уважно стежить, краще триматися подалі, принаймні – на той період, поки вони активні у політиці.

– Не дуже виправдала себе ця історія про масові, як написала Юлія Мостова, обвали ложі преси в парламенті.

– Ну, так. Воно, коли масово – і не може виправдати. Я в британській практиці за останні 20-25 років знаю один приклад, коли до парламенту обрали активного журналіста і він залишився там, набувши кваліфікацію. До речі, як і одного активного рок-музиканта. Всі інші зірки, котрі туди потрапляли, ну, відбули вони один термін та й пішли. А у нас, до речі, й одного терміну не добувають.

– Про вашу роботу Бі-Бі-Сі в Британії. Мені завжди було цікаво: коли ви повернулися сюди з Лондона, все таки у вас колосальний досвід – наше все тут не здавалося вам провінцією?

– У жодному разі. У Британії, й в інших країн багатьох, є досягнення, до яких нам ще йти і йти. Але, по-перше, я певен, що ми досягнемо того рівня журналістики і розвитку медіа-галузі, який є там, хоч зі своїми особливостями. А по-друге – досвід, якого набуваємо ми в сучасних умовах, навіть буває цінніший за той досвід, котрий вони набули попередньо. Тому – яка провінція? Я повертався додому двічі. Вперше – у 1995 році, й я побачив, як стають на ноги перші українські професійні телеканали, телевізійні служби новин. Я побачив, як працює зі своїм щотижневиком Георгій Гонгадзе, Сергій Куций. Я щиро сподіваюся, що прізвище Гонгадзе дуже багатьом багато що скаже, а прізвище Куций – може вже й ні. Але в той час це була людина, яка робила телевізійну економічну програму з таких, що раніше в Україні не було. Були, звичайно, в Європі, але за інших умов. І оце, насправді, було зовсім інакше. Ти потрапляєш з добре злагодженого механізму – і бачиш механізм удома, який десь там стукає, десь він може обвалитися, десь дати пробуксовування, але це відбувається на твоїх очах і з твоєю участю. Тому – ні, не провінція.

– Зараз ведеться дискусія про скасування звання «заслужений журналіст України». Ви як це сприймаєте?

– По-перше, я дуже шкодую, що його не скасували ще тоді, коли ми перейшли від Радянського Союзу до незалежної України, як і багато чого іншого. Мені здається, що скасування цього звання може бути логічним продовженням політики декомунізації.

– А чого тоді «Герой України» не скасувати?

– Треба подумати, насправді. От є звання Народний Герой України, а є Герой України. Перед ким заслужений журналіст може бути? І хто достатньо кваліфікований, щоб визначити заслуженість наших колег?

– Я знаю, що його давали людям, які не причетні до журналістики. Але у мене є колега, яка в складі журналістської команди фактично починала інформаційний спротив війні ще 10-15 років тому, коли інформаційна агресія не була предметом дослідження, грантів, роботою відділів департаментів контрпропаганди. Вона – заслужений журналіст, і вона вважає, що заслужено. І я вважаю, що заслужено. Петро Порошенко мені дав цей значок зі словами подяки за те, що я писала про автокефалію. Я про це сказала тільки, коли Добкін подав у суд за Томос. Вам не здається, що краще допомагати створювати прозорі механізми нагородження, щоб якось існувала ця нагорода, бо журналісти таки змінюють дійсність?

– Ні, я не думаю. Я двічі відмовлявся від цього звання і один раз від ордена – за різних президентів і різних їхніх радниць. Є люди, набагато заслуженіші, якщо ми вже цю мірку приймаємо, і вони можуть працювати в районній газеті, про яку ні ви, ні я, ні тим більше десь там нагорі – просто не знають.

РАДІО – ВЕЛИКИЙ РУШІЙ ДЛЯ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

– Ви голова правління Громадського радіо, як ви в цілому оцінюєте радійний сегмент і перспективи розмовного радіо?

– На жаль, у нас, коли відбувалася перебудова і відповідні трансформації, радіо випало з поля зору людей багатих і тих, хто при владі. Вони захопилися тоді телебаченням страшенно, міфологізуючи й абсолютизуючи його, і досі багато хто з них вірить, а телебачення їм підказує цю віру, що поява на телебаченні й володіння телебаченням – це гарантія успіху. Насправді, аналіз політичної реклами і політичних ток-шоу так званих, і результатів, яких досягають наші політики й політикині та різноманітні політичні сили, – показують, що витрати на телебачення не окуповуються тією мірою, яку вони роблять. Але тут справа в тому, що радіо, на мій погляд, є найдемократичнішою платформою для організації суспільної дискусії. Воно не вселяє такий острах, у людей з не нашої галузі, для того, щоб брати у ньому участь. Воно не вимагає бути досконалою чи досконалим, як того вимагає, нехай мовчки, телебачення. І воно не забезпечує, з іншого боку, такого рівня анонімності, як може забезпечити соціальна мережа або Інтернет. Воно стимулює участь в обговоренні.

І я вважаю, що саме цим, до речі, й пояснюється, до великої міри, те, що наші багатії й можновладці, також багатійки й можновладиці – не вкладають багато грошей у радіо. Тому що, створюючи радіо, вони відкривають шлюзи тому, щоб народ брав участь у цьому. Дуже характерний приклад – поява перших громадських або спільнотних радіостанцій. Це сталося всередині 1950-х років у Болівії, де шахтарям, які працювали на мідних рудниках, потрібно було, щоб все суспільство знало про їхні проблеми. Здавалося, що легко було заснувати газету, друкувати там і розвозити та інше. Так – якби не те, що шахтарі майже поголовно були неписьменні й вони не могли написати, відредагувати і надрукувати те, що вони хотіли сказати. Але вони вміли говорити. І тому з’явилися оці перші знизу радіостанції.

І тому, що у нас і в будь-якій країні демократичній – це великий рушій для розвитку суспільства, для розбудови саме демократичного суспільства. Перспективи розмовного радіо, як і все в Україні, – прекрасні, але ці перспективи – досить далекі. Треба працювати щодня, треба давати публіці той продукт, який їй буде до вподоби, який їй буде корисний, зрозумілий. І поступово виховувати смак до цього. Я знову покличуся на досвід Укрінформу. Років 8 тому, ну 9 – і я Укрінформ не читав. Наді мною тяжіла, ясна річ, історія РАТАУ, ДІНАУ, чого там тільки немає. І я розглядав державне інформаційне агентство як пережиток попередньої системи. Але коли люди в цьому агентстві взялися і якраз почали свою функцію виконувати, а не ту уявну, яку їм нав’язували, – для мене Укрінформ тепер є одним із трьох головних джерел інформації.

– Дякую.

– Та ні, це вам маю дякувати і багатьом іншим людям. Але тут із цим пов’язана ще одна проблема. У нас публіка не дуже читає інформаційні агентства. Я не скажу, що це таке вже поширене явище в країнах усталеної демократії, але там, все ж-таки, читачі газет звертають більше уваги – звідки взято, з якого агентства ту чи іншу інформацію. Але якщо вже в одному зрушили з місця, то й в іншому – також піде.

– Наші колеги з європейських агентств казали, що у них є своє місце – і це назавжди. От ви вірите, що в Україні прийде усвідомлення знака якості агентств?

– Я певен, але тут питання: коли воно настане, і коли воно в суспільстві, так би мовити, переважить. Але це буде. В Україні люди достатньо розумні, допитливі, скептично настроєні для того, щоб робити власні висновки. І знову постає питання, і воно пов’язане, до речі, з діяльністю Комісії з журналістської етики. Як ми поширюємо знання, оцю так звану медіаграмотність. І як ми даємо навички звичайній публіці, щоб вона могла діставати користь з того, що ми робимо?

І тут потрібно поширювати той же досвід Укрінформу, Інтерфаксу Україна, деяких радіо і газетних засобів масової комунікації. Причому, поширювати не так, що ви підручник згадали, це теж потрібно. Нам потрібний роман, нам потрібний фільм, нам потрібна серія радіопрограм художніх навіть про те, як це робиться. Наші з вами співвітчизники і співвітчизниці – з яким задоволенням дивляться різноманітні американські серіали, не кажучи вже про російські серіали. І там тобі й служба новин, і якась телевізійна студія-станція та ін. В Радянському Союзі був, не можу сказати, що один із зовсім моїх фільмів, але був фільм «Журналіст». Де у нас фільм «Журналіст»? Щоправда, в «Наших котиках» – там є образ журналістки, це видатний твір (хоча не всім буде зрозумілий) українського кінематографу.

ДИТИНУ СЛІД ВЧИТИ РОЗУМІТИ: ДЕ АБСОЛЮТНА ПРАВДА, ДЕ МОЖЕ БУТИ ПРАВДА, А ДЕ ЇЇ НЕ МОЖЕ БУТИ

– Скажіть, по-вашому – зі скількох років треба вчити людину орієнтуватися в океані інформації?

– Змалечку. З якого віку людину треба навчати говорити, дихати, їсти? З’явилася людинка – і ми вже вчимо. Ми ж не можемо, насправді, знати – що ця маленька людина сприймає підсвідомо. І якщо в присутності малюка або малючки відбуваються сварки, лайки, люди брешуть одне одному, то воно всотує в себе оці неправди. Потім дуже згодом ця людина усвідомить, що вона звикла жити в певній атмосфері. Тому з малих нігтів дитині слід казати: тобі корисно вміти розрізнити, де абсолютна правда, де може бути правда, а де не може бути. І навіть в ігровій формі це можна зробити.

– Скільки років ви відпускаєте життю телебачення в його нинішньому вигляді?

– Довічно.

– Як воно має трансформуватися?

– Воно трансформується. І я думаю, що ми іноді не аналізуємо ситуацію, й зараз часто доводиться чути, що люди не дивляться телевізор, вони всі пішли в Інтернет. І ті, хто так каже, часто-густо забувають, що вони прийшли в Інтернет для чого, щоб дивитися там те, що вони не подивилися в телевізорі. Себто змінився спосіб доставки, спосіб розповсюдження. Так, відбуваються певні зміни і в форматах – скажімо в тривалості, в тому, який план ми використовуємо при зніманні. Одна справа: ти дивишся з екрану й у тебе звук, інша справа – ти як би занурюєшся в цей простір. Але по суті – телебачення залишиться. Залишиться радіо, залишаться інформаційні агентства, газети залишаться. В різних країнах – по-різному. І у нас на моїй пам’яті не було культури читання отакої товщини газет, крім згадуваної «Літературної газети» або ще пари таких товстих щотижневиків. Вони 16 шпальт нараховували, тоді як у Британії, Франції, Бельгії – по 40 і т.д. Але там досі можна побачити, я, щоправда, вже в Євросоюзі зо два роки не був, що людина бере собі круасан, чашку кави, газету – і читає перед роботою або після роботи. Там, правда, вже не кава, а чай.

– Ой, як обнадійливо! Я завжди сумувала, коли зникали паперові газети.

– Вони ніколи не зникнуть остаточно. І ми іноді, по-перше, б’ємо на сполох раніше, ніж це потрібно. А по-друге – повіривши в щось, ми починаємо докладати зусиль, щоб воно здійснилося. От, не модно стало читати друковані газети, журнали, ну то ми їх не будемо читати. Тоді як насправді – потрібно і можна знаходити в них те цікаве й корисне, що можна передати далі. І пояснювати – чому насправді людині варто потримати в руках газету або книжку, не тільки електронну книжку.

– Скажіть, я коли говорила з членом Комісії з журналістської етики Світланою Остапою, ми говорили про проблеми журналістської освіти. І про те, що її треба змінювати, що люди мріють стати, заходячи на факультет журналістики, телезірками, телеведучими, не маючи елементарних знань про державу. Але наразі – є, як є – існують факультети журналістики, що десятки-десятки людей випускають на ринок кожного року. Їх є кому вчити? Випускникам після закінчення – лише 22-23 роки, особливої зрілості немає. Як у нас, у достатньої кількості редакторів, які усвідомлюють відповідальність, які можуть їх навчити, поставити мозок відповідно…

– Є достатня кількість таких людей, особливо – якщо їм пояснити, наскільки важливу річ вони робитимуть тоді для суспільства, для країни і для себе. Але питання – ще й у тому, не скільки людей навчають, а чого навчають. Я вже, по-моєму, 10 років чи більше викладаю в Маріупольському державному університеті, а час від часу – викладаю в інших університетах по цілій Україні. І десь роки чотири тому, працюючи зі студентами на четвертому курсі – я вперше гостро усвідомив, що мені вже їм немає чого сказати. Все корисне або майже все корисне, що я міг їм сказати, я дав їм за перші два роки. Тому насправді – питання не тільки в тому, чи є хтось, хто буде цих людей навчати, а в тому, чи є у нас стільки знань і навичок, які ми маємо давати в університеті. От я з власного досвіду, і бачивши багатьох колег, теж вважаю, що журналістська освіта в університеті – це максимум два роки. Принципи, підходи, методи – оце те, що нам потрібно. Все одно теоретично ти не навчишся ані писати, ані знімати, ані записувати. Це все потрібно проходити на практиці. І ще одне дуже важливе – це виховувати у наших не настільки досвідчених колег повагу до тих людей, які працюють поруч з тобою у нашій галузі. Тому, що ми, от, вважаємо: журналістика – це така творча професія, те, се, п’яте-десяте. На радіо й на телебаченні, особливо в телебаченні – величезне значення має робота тієї команди, яка працює з тобою – оператори чи відеографи по-нинішньому, режисерки і режисери, звуковики. Все це – люди, без яких телебачення не існує. Меншою мірою така залежність існує на радіо, але вона теж існує. І для того, щоб ти міг і себе краще реалізувати, ти маєш знати – що роблять вони, і чому зараз взято такий план, чому тобі отут-от помазали або присипали пудрою, чому режисер сказав «Стій!» на цій точці та ін. До речі, це набагато збільшить нашу спільну потугу, якщо ми будемо цих людей поважати, залучати і ставитися до них не як до обслуги, а як до повноправних співавторів. Я не кажу, що цього немає взагалі. Багато я бачив команд, сам працював у таких колективах, де є рівність, де є розуміння й де є повага до кожної людини, яка щось робить у цій спільній справі. Але бажання бути зірками – часто, все ж таки, переважає…

– До скількох років можна працювати в журналістиці?

– Нескінченно.

(Лана Самохвалова, Київ)