У Києві відбулась панахида за волонтером Артемом Мирошниченком

05.12.2021 16:52

У Києві на Алеї Небесної Сотні відбулась громадська панахида за волонтером та громадським діячем Артемом Мирошниченком із Бахмута, який помер у грудні 2019 року внаслідок жорстокого побиття.

Як повідомляє кореспондент Укрінформу, участь у заході взяли більше десяти осіб.

Один із організаторів акції голова правління Фонду підтримки української мови та культури Олексій Кляшторний розповів, що волонтер та громадський діяч Артем Мирошниченко був убитий в Бахмуті, лише за те, що публічно говорив в місті українською мовою. Кляшторний підкреслив, що Бахмут – це місто, яке розташоване на підконтрольній уряду України території Донеччини.

Він також наголосив, що нападники наразі затримані, але досі не покарані. Суд над ними триває вже два роки. За його словами, сьогоднішня акція не лише присвячена пам’яті волонтера, а й має на меті привернути увагу влади та громадськості до того, що злочинці й досі не покарані.

Під час заходу активісти також встановили портерт Мирошниченка на Алеї Небесної Сотні.

Як повідомляв Укрінформ, у Бахмуті на Донеччині після низки складних операцій 5 грудня 2019 року помер 38-річний громадський активіст і волонтер Артем Мирошниченко. Знайомі Мирошниченка повідомили, що його 29 листопада жорстоко побили підлітки 16 і 17 років, спортсмени, які займалися бойовими мистецтвами. За їхніми даними, причиною побиття стало те, що активіст на їхні запитання відповів українською мовою.

У зв’язку зі смертю потерпілого кримінальне провадження перекваліфіковано за ч.2 ст. 121 Кримінального кодексу України (Умисне тяжке тілесне ушкодження).

Одному з підозрюваних у побитті та смерті волонтера – Олександру Баришку – 7 грудня призначили запобіжний захід у вигляді арешту, другому – 16-річному Миколі Барабашу в суді першої інстанції призначили домашній арешт.

Артема Мирошниченка поховали 8 грудня 2019 року.

 

В окупованому Криму політв’язня Захтея два місяці тримали у карцері 

05.12.2021 12:40

Український політв’язень Андрій Захтей два місяці провів у підвалі карцеру виправної колонії суворого режиму №1 м. Сімферополя в тимчасово окупованому Криму, що суперечить Ковенції про захист прав людини і основних свобод.

Як передає Укрінформ, про це повідомила уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денiсова у Фейсбуці.

“Український політв’язень Андрій Захтей два місяці провів у підвалі карцеру виправної колонії суворого режиму №1 м. Сімферополя в тимчасово окупованому Криму, за нібито порушення режиму”, – написала вона.

Денісова наголосила, що попри проблеми зі здоров’ям, український громадянин був змушений перебувати у нестерпних умовах холоду й сирості. Захтей має хронічні захворювання, виразку шлунку, скаржиться на болі в спині, через травму хребта, оніміння рук і ніг.

Омбудсмен підкреслила, що зазначені дії з боку адміністрації колонії суперечать гарантованим нормам ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основних свобод та пункту 22 мінімальних стандартних правил поводження з ув’язненими від 30.08.1955, схвалених Економічною та Соціальною Радою ООН.

Денісова звернулась до Уповноваженого з прав людини в РФ Тетяни Москалькової з проханням вжити відповідних заходів із метою відновлення прав громадянина України Андрія Захтея – забезпечити належні умови тримання, надати необхідну медичну допомогу, а також з’ясувати правомірність поміщення його в карцер.

Вона також нагадала, що Андрій Захтей був затриманий на тимчасово окупованому півострові в серпні 2016 року. Через півтора року підконтрольний РФ так званий «Верховний суд Криму» засудив Андрія до 6,5 років позбавлення волі за безпідставними звинуваченнями у «підготовці диверсії з використанням зброї».

Як повідомляв Укрінформ, Андрія Захтея було затримано в ніч з 6 на 7 серпня в районі села Суворове в Криму. За версією ФСБ, він нібито мав зустрічати диверсійну групу Головного управління розвідки України, що готувала вибухи на півострові. Разом із Захтеєм окупаційна влада затримала Євгена Панова. Обох українців, обвинувачених російськими спецслужбами в підготовці терактів у Криму, деякий час утримували в московському СІЗО “Лефортово”, потім повернули до Криму.

Раніше заарештований Захтей розповідав адвокатам, що після затримання його жорстоко катували, зокрема, два дні – струмом.

Влада України заперечує російські обвинувачення на адресу українців і називає їх провокацією російських спецслужб.

 

Окупанти минулої доби вели вогонь зі гранатометів та великокаліберних кулеметів 

06.12.2021 07:23

Упродовж минулої доби, 5 грудня, з боку російсько-окупаційних військ зафіксовано 1 порушення режиму припинення вогню.

Про це повідомляє Міноборони, передає Укрінформ.

“В бік Новоселівки окупанти здійснили обстріл зі станкових протитанкових, автоматичних станкових гранатометів та великокаліберних кулеметів”, – йдеться у повідомленні.

Втрат серед українських військовослужбовців немає.

Бійці ЗСУ відкривали вогонь у відповідь та змусили противника припинити обстріл.

Станом на 7 годину ранку, 6 грудня, порушень режиму припинення вогню з боку російсько-окупаційних військ не зафіксовано.

 

Сьогодні – День Збройних сил України

06.12.2021 07:56

Сьогодні, 6 грудня, українці відзначають День Збройних сил України.

Про це повідомляє Укрінформ.

6 грудня 1991 року Верховна Рада України ухвалила закон «Про Збройні сили України», «Про оборону України», а 13-го грудня – Концепцію оборони і будівництва Збройних сил України, які визначили основні принципи та напрями розбудови українського війська.

Україна успадкувала від СРСР одне з найпотужніших угруповань військ у Європі, оснащене ядерною зброєю та відносно сучасними зразками озброєння та військової техніки. Але за понад 20 років незалежності українська армія була майже знищена. Впродовж десятиліть відбувалися масові скорочення кадрових військовослужбовців, дехто з військових сам у відчаї кидав службу, не бачачи в армії жодної перспективи. Крім внутрішніх чинників додалися й зовнішні: увесь цей час Україні доводилося долати шалений тиск Москви, яка всіляко противилися створенню в нашій країні дієздатних Збройних сил.

Переломним моментом в історії сучасної української армії стали події 2013-2014 років: Революція Гідності, окупація Криму та частини сходу України. І попри тотальну руїну в армії, зради, втрати, шалений тиск і підступність ворога, українським військовим вдалося відстояти незалежність батьківщини й захистити власний народ від агресора.

Зараз наша армія відновлює свою боєздатність, а Україна оголосила про свої наміри вступити в НАТО. На сьогодні, відповідно рейтингу Global Firepower Index-2021, Збройні сили України за своєю боєздатністю займають 25-те місце серед 140 країн світу.

У Києві, Харкові, Львові, Одесі, Краматорську відбудуться урочисті заходи з нагоди відзначення 30-ї річниці Збройних сил України.

“6 грудня о 18:00 одночасно у містах Київ (Михайлівська площа), Харків (площа Свободи), Львів (площа перед пам’ятником Тарасу Шевченку), Краматорськ (площа Миру) та Одеса (Морський вокзал) відбудуться основні урочистості з нагоди відзначення 30-ї річниці Збройних сил України за участю глави держави, керівництва Міністерства оборони та Збройних сил”, – ідеться у повідомленні Генерального штабу ЗСУ.

У межах святкування між цими містами буде проведено телеміст.

У кожному з них відбудуться демонстраційні покази новітніх зразків озброєння та військової техніки, церемонії вручення бойових прапорів та почесних найменувань військовим частинам, нагородження військовослужбовців державними нагородами. Заплановані виступи військових оркестрів, частування всіх охочих кашею та чаєм.

Окрім того, в Одесі пройде церемонія включення до складу Військово-морських сил ЗСУ 2 патрульних катерів типу “Айленд”, у Харкові військовим частинам вручать 3 танки Т-64БВ, 10 бронетранспортерів БТР-4Е та 10 броньованих автомобілів “Козак-2М1”, 34 одиниці ББКМ “Козак-2М1” урочисто передадуть військовим у Краматорську.

Також у Львові, Києві й Одесі представники ЗСУ отримають у своє розпорядження 15, 13 і 12 одиниць автомобілів HMMWV відповідно.

На Житомирщині Повітряним силам ЗСУ передадуть вертоліт Мі-8 та по одному літаку Л-39, Су-27 і Ан-26.

 

В Україні 6 грудня відбудуться урочистості з нагоди тридцятої річниці ЗСУ

05.12.2021 17:33

В Україні у понеділок, 6 грудня, у Києві, Харкові, Львові, Одесі, Краматорську відбудуться урочисті заходи з нагоди відзначення 30-ї річниці Збройних сил України.

Як передає Укрінформ, про це про це Генеральний штаб Збройних сил України повідомляє у Фейсбуці.

“6 грудня о 18:00 одночасно у містах Київ (Михайлівська площа), Харків (площа Свободи), Львів (площа перед пам’ятником Тарасу Шевченку), Краматорськ (площа Миру) та Одеса (Морський вокзал) відбудуться основні урочистості з нагоди відзначення 30-ї річниці Збройних сил України за участю глави держави, керівництва Міністерства оборони та Збройних сил”, – ідеться у повідомленні.

У межах святкування між цими містами буде проведено телеміст.

У кожному з них відбудуться демонстраційні покази новітніх зразків озброєння та військової техніки, церемонії вручення бойових прапорів та почесних найменувань військовим частинам, нагородження військовослужбовців державними нагородами. Заплановані виступи військових оркестрів, частування всіх бажаючих кашею та чаєм.

Окрім того, у Одесі пройде церемонія включення до складу Військово-морських сил ЗСУ 2 патрульних катерів типу “Айленд”, у Харкові військовим частинам вручать 3 танки Т-64БВ, 10 бронетранспортерів БТР-4Е та 10 броньованих автомобілів “Козак-2М1”, 34 одиниці ББКМ “Козак-2М1” урочисто передадуть військовим у Краматорську.

Також у Львові, Києві і Одесі представники ЗСУ отримають у своє розпорядження 15, 13 і 12 одиниць автомобілів HMMWV відповідно.

На Житомирщині Повітряним силам ЗСУ передадуть вертоліт Мі-8 та по одному літаку Л-39, Су-27 і АН-26.

Як повідомлялось, 6 грудня в Україні відзначають День Збройних сил України. Саме цього дня у 1991 році Верховна Рада ухвалила Закони “Про оборону України” та “Про Збройні Сили України”.

 

В районі ООС другу добу зберігається “тиша”

НЕДІЛЯ, 5 ГРУДНЯ 2021, 17:59. УП

Вже другу добу в районі Операції об’єднаних сил на Сході України зберігається режим припинення вогню.

Джерело: штаб ООС у зведенні станом на 17 годину

Дослівно: “З початку доби порушень режиму припинення вогню з боку російсько-окупаційних військ не зафіксовано”.

Деталі: Зазначається, що підрозділи Об’єднаних сил контролюють ситуацію та продовжують виконувати завдання з відсічі і стримування збройної агресії РФ.

Що передувало: Доба 4 грудня на Донбасі також минула без порушень режиму припинення вогню з боку ворога та без втрат серед українських військовослужбовців.

 

Блінкен сподівається, що Росія сама піде шляхом деескалації в Україні

06.12.2021 05:24

Держсекретар США Ентоні Блінкен сподівається, що Росія віддасть перевагу деескалації конфлікту з Україною та закликає її відвести свої війська від українського кордону.

Про це передає Укрінформ із посиланням на Голос Америки.

«Я дуже сподіваюся, що Росія обере піти шляхом деескалації, відвести свої війська і використовувати дипломатію щодо чинних розбіжностей», — сказав він.

Блінкен додав, що США готові допомогти в просуванні виконання Мінських угод, що, за його словами, «може стати шляхом для вирішення розбіжностей щодо Донбасу або Східної України».

Держсекретар США також вважає, що загроза для України з боку Росії є «дуже серйозною».

«Загроза дуже серйозна, тому що те, що ми спостерігали, — це зосередження значних сил біля кордону з Україною. Ми бачили зусилля з дестабілізації всередині України, пропагандистську кампанію проти України в соціальних мережах, яка за своїми масштабами збільшилася приблизно в десять разів», — заявив він.

Як повідомлялося, у п’ятницю український уряд заявив про можливу атаку російських військ наприкінці січня. Посилаючись на дані американської розвідки, видання Washington Post у суботу також повідомило про можливість ​​атаки зі залученням 100 батальйонів тактичних підрозділів із приблизно 175 тисяч особового складу разом з танками, артилерією та технікою. Кремль натомість заперечує плани нападу та звинувачує Захід у тому, що дозволяє Україні військово озброїтися.

Між тим, Білий дім підтвердив плани організувати відеодзвінок між президентами двох країн Джо Байденом і Володимиром Путіним у вівторок.

 

«Щоб не дратувати РФ»: Канада не надсилатиме до України додаткових інструкторів

06.12.2021 04:29

Канада не збирається збільшувати свій військовий контингент в Україні, аби не дратувати Росію.

Як повідомляє Укрінформ, про це інтерв’ю “The Globe & Mail” розповів новий начальник Штабу оборони Канади Вейн Ейрі, який цього тижня перебував з візитом в Україні.

“Що ми робимо з операцією UNIFIER … так це показуємо довготермінову відданість Україні. Але слід бути дуже обачними стосовно балансу між стриманням та ескалацією, а також щодо сприйняття з іншого боку. У цьому випадку провідну роль обов’язково має відігравати дипломатія”, – сказав Ейрі.

За його словами, збільшення кількості військ в Україні може спровокувати Росію. “У подібних випадках перш за все має діяти дипломатія. Нам необхідно бути дуже обережними”, – наголосив він.

Ейрі наголосив, що “потенційних супротивників завжди треба сприймати серйозно”.

“Протягом всієї історії війни розпочиналися через потенційні прорахунки”, – відповів він на запитання про те, чи Канада у своїй політиці зважає на залякування Москви.

Нагадаємо: міністр оборони України Олексій Резніков закликав Канаду, США та Великобританію збільшити кількість своїх військових інструкторів в Україні та розмістити їх поблизу лінії зіткнення.

 

Україна прагне збільшити кількість іноземних військових інструкторів – Міноборони

06.12.2021 00:50

Західні союзники України зможуть надіслати Росії серйозний сигнал стримування, якщо розмістять своїх інструкторів поблизу лінії фронту.

Як повідомляє кореспондент Укрінформу, таку думку в інтерв’ю канадському виданню “The Globe & Mail” висловив міністр оборони України Олексій Резніков.

“Було б добре, якби канадські інструктори … знаходилися у Харкові, Маріуполі, Краматорську, Одесі та на Зміїному острові”, – сказав Резніков.

Він також закликав розширити канадську тренувальну місію в Україні, збільшивши кількість інструкторів до 500 з нинішніх 200.

На переконання Резнікова, Канаді слід разом зі США та Великобританією послідовно посилювати оборонну підтримку України, окремо від зусиль НАТО, яке дотримується більш м’якої позиції стосовно Росії через небажання Франції та Німеччини руйнувати економічні зв’язки з РФ.

“Думаю, що англо-саксонські союзники більш реалістичні у розуміння усіх ризиків”, – зазначив міністр.

Він також додав, що оборонна підтримка повинна поєднуватися із персональними економічними санкціями проти Путіна та його близького кола.

“Разом із британцями та американцями на основі двосторонніх домовленостей та без НАТО. Три прапори: Канади, США та Великобританії – повинні бути підняти на цих територіях (поблизу фронту – ред.).  Це був би хороший знак для Росії, що ви присутні там”, – наголосив міністр.

За словами Резнікова, наразі Україні особливо бракує засобів протиповітряної оборони, сучасних літаків та суден, а також обладнання для створення електронних перешкод.

Як відомо, у рамках операції UNIFIER в Канаді перебуває близько 200 канадських військових. Вони знаходяться на різних локаціях у центральній та західній Україні, а штаб-квартира – у Яворові. Мандат чинної місії UNIFIER збігає наступного року. Якщо до того часу його не буде продовжено – канадські військові покинуть територію України.

 

Кількість російських військ біля України може зрости до 175 тисяч – Резніков 

05.12.2021 22:25

Кількість військ Росії біля українського кордону зростатиме, а тому загальна чисельність російських військ біля кордону може зрости до 175 тисяч.

Про це в ефірі естонського телебачення повідомив міністр оборони України Олексій Резніков, передає Укрінформ.

“Якщо ця тенденція збережеться, їх скоро буде 175 тисяч. Сьогодні ми оцінюємо чисельність цих сил на нашому кордоні в 94 тисячі осіб. Можливість такого нарощування дійсно є, але ми готові й для нас немає жодних несподіванок”, – сказав Резніков в коментарі телеканалу ERR.

Нагадаємо: раніше газета The Washington Post повідомила, що має у розпорядженні документ американської розвідки із супутниковими фото, на яких видно, що російські війська в кількості 70 тисяч осіб зосереджені у трьох місцях неподалік кордону України, а також в окупованому Криму. Загалом нині там розгорнуто 50 бойових тактичних груп, а також танки та артилерія.

Минулої п’ятниці президент США Джо Байден заявив, що його адміністрація готує цілий комплекс ініціатив, спрямованих на стримування російської агресії.

Як повідомлялося, Байден і Путін можуть провести телефонну розмову наступного тижня. Речниця Білого дому Джен Псакі підтвердила можливість такої бесіди. «Це, безумовно, дало б змогу обговорити нашу серйозну заклопотаність з приводу войовничої риторики, нарощування військового потенціалу, яке ми спостерігаємо на кордоні України», – сказала вона журналістам.

Псакі зазначила, що в разі запровадження нових санкцій проти Росії адміністрація США координуватиме свої дії з європейськими союзниками.

Раніше на цьому тижні держсекретар Ентоні Блінкен заявив, що США «ясно дали зрозуміти Кремлю, що ми відповімо рішуче, в тому числі й за допомогою низки економічних заходів, від яких ми раніше утримувалися».

Він не уточнив, які саме санкції розглядаються, але однією з них може стати відключення Росії від системи міжнародних платежів SWIFT. У квітні парламент Європейського Союзу ухвалив резолюцію, що передбачає можливість відключення Росії від SWIFT, якщо її війська ввійдуть в Україну.

 

На горі Карачун під Слов’янськом новою піснею відзначили Міжнародний день волонтера

05.12.2021 15:57

На меморіальному комплексі на горі Карачун під Слов’янськом новою піснею відзначили Міжнародний день волонтера.

Як передає кореспондент Укрінформу, презентована авторська пісня «Українці – разом ми сила!» створена на слова волонтерів Марини Квітки і Едуарда Торського, музику до якої написав волонтер Петро Красуцький. Виконав пісню гурт «Побратими» з міста Тараща Київської області. Пісня закликає «долучатися до добрих справ» і ставати «сталих змін режисером», бо «громадяни, а не населення зможуть лише змінити країну».

Ця пісня також пролунала в прямому ефірі військового радіо АрміяFM.

Цей захід відбувся в рамках проєкту волонтерів та військових “Дорогами війни … від Карачуна до Говерли”, який діє з 2014 року. Крім того, у рамках проєкту громадська організація “Славні дівчата” із Слов’янська передала сітку для музею-криївки у смт Верховина. Цю сітку розміром 10х18 волонтери, серед яких не лише жителі Слов’янська, а й переселенці, виготовляли декілька днів, додаючи чимало сил.

Присутні поклали квіти до меморіального комплексу.

Захід пройшов за підтримки ГО “Другий Фронт Слов’янськ”, ГО “Ділове сприяння” м. Слов’янськ, ГО “Славні дівчата”, директора компанії СДС Слов’янськ Ярослава Котлярова, родин Івлєвих (м. Слов’янськ), Богач (м. Дніпро), Поляк (с. Поляниця Івано-Франківської обл.), першого заступника начальника ГУ ДСНС України в Донецькій області Вячеслава Бойцова, директора оздоровчого комплексу “Сонячний” Валерія Гергеля, директора ПП “ВКФ” “Чайка-2-АЗОВ” Костянтина Кириха (с.Щасливцеве Херсонської обл.), представників УГКЦ – отця Христофора та настоятельки жіночого монастиря ім. Святого Йосафата сестри Василії (м. Львів), отця Богдана (с. Поляниця Івано-Франківської обл.), заступника керівника Очеретинської селищної ВЦА Сергія Добряка, голови Коростишівської міської ОТГ Івана Кохана, заступника начальника Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції Ігоря Тимочка, директора Департаменту з організації внутрішніх та міжнародних пасажирських перевезень АТ “Укрзалізниця” Тараса Пасічника, представника Полтавської торгово-промислової палати Валентини Вождаєнко, міського голови Слов’янська у 2002-2006 рр. Анатолія Левіта, ВТО “Орден”, начальника відділу у справах сім’ї та молоді Верховинської селищної ОТГ Ольги Соломійчук, особового складу Краматорського РТЦК та їх відділам, особовому складу військової частини 3035 НГУ. Захід відбувся завдяки соціальній відповідальності командування Сухопутних військ Збройних сил України в особі генерал-полковника Олександра Сирського та начальника штабу генерал-майора Ігоря Танцюри.

Як відомо, Карачун – це гора поблизу міста Слов’янськ Донецької області України, висота вершини — 167,6 м. Через важливість стратегічного значення гори і розташованої на ній телевежі в ході війни на сході України 2014 року за Карачун протягом квітня – липня тривали бої між українськими захисниками та проросійськими збройними формуваннями. Розташований там телерадіопередавальний центр зі щоглою висотою 222 м був обстріляний окупантами і 1 липня 2014 року щогла впала.

Коли Слов’янськ звільнили від сепаратистів та російських бойовиків, волонтери та військові облаштували меморіальний комплекс “На Горі Карачун” з капличкою. Наразі тут є пам’ятник добровольцям, які захищали Україну, Небесній сотні, загиблим бійцям АТО, волонтерам; дзвін пам’яті, скульптурне зображення медалі “За визволення Слов’янська”, пам’ятник українській пісні та інші пам’ятні знаки.

Як повідомила організаторка події, волонтерка Марина Квітка, усе це виготовив на благодійній основі заслужений скульптор України Віталій Рожик з Житомирщини.

 

Пентагон підтвердив готовність допомогти Україні захиститись від вторгнення РФ

05.12.2021 11:45

США готові забезпечити Україну всім необхідним для того, щоб вона мала можливість забезпечити захист своєї території від подальшої військової агресії РФ.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє агенція Bloomberg.

Міністр оборони США Ллойд Остін заявив, що важливо, щоб Україна мала ресурси, необхідні для самооборони, хоча він відмовився уточнити, яку саме додаткову допомогу США можуть надати українським військовим.

«Ми й надалі збираємося робити усе можливе, щоб допомогти Україні захистити свою суверенну територію», – сказав міністр оборони США Ллойд Остін.

Як зазначив урядовець, ще є можливість розрядити ситуацію навколо кордону України з РФ.

“Я вважаю, що тут ще є багато простору для дипломатії та роботи лідерів країн, і знову ж таки, ми будемо продовжувати співпрацю з нашими союзниками в регіоні та нашими регіональними партнерами”, – сказав Остін на конференції у фонді Рональда Рейгана, що відбулася в суботу в штаті Каліфорнія.

Натомість, агенція Fitch, у своєму базовому прогнозі не розглядає зростання ескалації на кордоні РФ та України тим чинником, що може перерости у гарячий військовий конфлікт.

“Стратегічний розрахунок (Москви – ред.) щодо вторгнення залишається незрозумілим, тому наш базовий сценарій, як і раніше, не розглядає переростання ситуації у повномасштабну війну з Україною», – йдеться у повідомленні агенції.

Як зазначається, наразі біля кордонів України вже зосереджено близько 100 тис. російських військових.

Раніше начальник ГУР Кирило Буданов заявив, що вторгнення військ РФ може відбутися у січні-лютому відразу за кількома напрямками: через ділянки східних кордонів (як контрольовані, так і не підконтрольні Києву), а також із Криму та Білорусі.

 

Боррель – про агресію Росії: ЄС підтримає Україну в будь-якому випадку

05.12.2021 15:05

Високий представник ЄС Жозеп Боррель заявив, що країни Євроспільноти на тлі загрози подальшого вторгнення Російської Федерації до України приймуть сторону Києва у будь-якому випадку.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє італійське видання La Repubblica.

На тлі останніх заяв про загрозу російського вторгнення ЄС координує дії країн-учасниць блоку та буде завжди готовим прийняти сторону України за такого розвитку подій зазначив Боррель в інтерв’ю виданню.

“Ми з Україною. Нехай усі задумаються про наслідки”, – сказав Боррель.

Він також підкреслив, що ЄС та США мають працювати разом, щоб уникнути військового вторгнення РФ до України.

“Ми використовуємо наші дипломатичні навички, щоб змусити Москву зрозуміти, що такий крок буде серйозним порушенням міжнародного права. Крім того, я розмовляв зі своїм російським колегою Лавровим у Стокгольмі. Він заперечує будь-яку войовничу діяльність”, – додав Боррель.

Як повідомлося, наразі біля кордонів України вже зосереджено близько 100 тис. російських військових.

Раніше начальник ГУР Кирило Буданов заявив, що вторгнення військ РФ може відбутися у січні-лютому відразу за кількома напрямками: через ділянки східних кордонів (як контрольовані, так і не підконтрольні Києву), а також з Криму та Білорусі.

Натомість, агенція Fitch, у своєму базовому прогнозі не розглядає зростання ескалації на кордоні РФ та України як чинник, що може перерости у гарячий військовий конфлікт.

 

Підготовлений ЄС і США пакет санкцій спрямований на стримування Росії – Арестович

05.12.2021 23:27

Санкції США щодо Росії потужніші, ніж європейські, але сумарно вони сильно б’ють по економіці Російської Федерації.

Про це в ефірі телеканалу “Дом” заявив речник української делегації у Тристоронній контактній групі (ТКГ), представник Офісу президента України Олексій Арестович, передає Укрінформ.

Він нагадав, що вже накладені з 2014 року санкції завдали великої шкоди Росії.

“За оцінками російських фахівців, з часів Криму близько 500 млрд дол. Але ринкова кон’юнктура дозволила значною мірою відіграти цього року на продажі залізняку та супутніх матеріалів, сировини”, — сказав Арестович.

За його словами, якщо Кремль вирішиться продовжити агресію проти України — і Євросоюз, і США заздалегідь підготували новий пакет санкцій.

“Вони підготували цей пакет санкцій перед тим, як усе сталося. Бо коли була кримська історія, донбаська історія 2014 року, то поки сформували та наклали санкції, пройшов певний час. То зараз вони підготовлені наперед. Вони є пакетом стримування. Тобто Кремлю кажуть: хлопці, спробуєте піти далі — будуть більш жорстокі санкції. І наслідки будуть тяжкі. Про це попередили всі, навіть такі помірні партнери, як Франція та Німеччина, що російська агресія дорого коштуватиме”, — акцентував спікер української делегації у ТКГ.

Водночас він пояснив основні відмінності санкцій США та Євросоюзу.

“Американські санкції можуть дозволити заблокувати фінансові рахунки та транзакції у всьому світі. І правосуддя Сполучених Штатів працює так, що вони готові переслідувати по всьому світу людей, організації, які порушують ці санкції. Відповідно, фірми, які співпрацюватимуть із Російською Федерацією (включаючи європейські, японські, китайські — які завгодно), одразу самі підпадають під санкції. І це, звичайно, потужнішим буде”, — пояснив Арестович.

Він зауважив, що Європа є найбільшим торговим партнером Російської Федерації, одним із найбільших. “І їхні санкції, особливо секторальні, також мають дуже велике значення”, — додав спікер української делегації у ТКГ.

Як повідомляв Укрінформ, 3 грудня президент США Джо Байден попередив, що Сполучені Штати готують цілий комплекс ініціатив, спрямованих на стримування намірів Кремля щодо агресії проти України.

Високий представник ЄС Жозеп Боррель заявив, що країни Євроспільноти на тлі загрози подальшого вторгнення Російської Федерації до України приймуть сторону Києва у будь-якому випадку.

 

Кожна ініціатива України щодо переговорів змушує Кремль офіційно реагувати — Арестович

05.12.2021 17:42

Пропозиції Президента України Володимира Зеленського щодо проведення переговорів із Росією — це одна з дипломатичних тактик, на яку Кремль змушений реагувати.

Про це в ефірі телеканалу “Дом” заявив речник української делегації у Тристоронній контактній групі (ТКГ), представник Офісу Президента України Олексій Арестович, передає Укрінформ.

“Кожна така ініціатива Президента, що висловлена від української сторони, змушує Кремль офіційно реагувати. А коли вони офіційно реагують, вони мають або погодитись на зустріч, і тоді весь світ розуміє, що вони роблять кроки до миру. Або не погодитись, і тоді зрозуміло, що вони миру не хочуть. І ось накопичуються їхні відмови, і всі розуміють, що Росія не хоче. Не хоче виконувати Мінські угоди, Нормандські домовленості тощо”, — сказав він.

Арестович нагадав, що ця оцінка прозвучала у виступі держсекретаря США Ентоні Блінкена на саміті глав МЗС країн НАТО, а також під час зустрічі міністрів закордонних справ країн-учасниць ОБСЄ.

“І ось для цього це робиться. Це дуже важлива історія, щоб постійно ставити Кремль у позицію, коли вони змушені визначатись: так чи ні”, — наголосив спікер української делегації у ТКГ.

За його словами, Україна також запропонувала зустріч голови ОП Андрія Єрмака із заступником керівника адміністрації президента Росії Дмитром Козаком.

“Переговори можуть і відбутися. Подивимося, що буде… Розумієте, на цьому рівні немає календаря. Це поки що звучить як намір. Звичайно, називаються різні терміни, але подивимося. У дипломатії все це дуже розпливчасте. Згода — є продукт при повному непротивленні сторін. Але ж у нас є опір однієї зі сторін — Росії”, — резюмував Арестович.

Як повідомлялося, Президент Володимир Зеленський, виступаючи із посланням 1 грудня у Верховній Раді, заявив, що вважає, що Україна не зможе вирішити збройний конфлікт на сході України без прямих переговорів із Росією.

 

Зеленський про волонтерів: Неможливо перемогти військо, чисельність якого невідома

НЕДІЛЯ, 5 ГРУДНЯ 2021, 19:53. УП

Президент Володимир Зеленський переконаний, що волонтерство зробило Україну непереможною у 2014 році і робить нашу державу непереможною сьогодні.

Джерело: Зеленський на урочистостях з нагоди Міжнародного дня волонтера на території комплексу “Мистецький Арсенал” у Києві, повідомляє сайт президента

Пряма мова: “Бо неможливо перемогти військо, чисельність якого невідома. Армію, до лав якої в одну мить стають десятки, сотні тисяч, мільйони небайдужих”.

Деталі: За словами Зеленського, українці завжди допомагали одне одному в біді, та 2014 року поняття “українці” й “волонтери” стали синонімами.

Після виступу президент вручив державні нагороди та привітав усіх присутніх з Днем волонтера.

 

Волонтери роблять Україну непереможною – Зеленський

05.12.2021 19:17

Завдяки зусиллям українських волонтерів, їхній допомозі армії, нашу державу перемогти не вдасться.

На цьому наголосив Президент Володимир Зеленський під час урочистого заходу з нагоди Міжнародного дня волонтера, повідомляє кореспондент Укрінформу.

«Це (підтримка волонтерів – ред.) зробило Україну непереможною у 2014 році. Це робить нашу державу й сьогодні непереможною і непереможною, упевнений, завжди. Неможливо перемогти військо, чисельність якого невідома. Армію, до лав якої в одну мить стає десятки, сотні тисяч, мільйони небайдужих, тих, хто готовий віддати все, що є», – сказав Зеленський.

Глава держави навів приклади того, на що готові українські громадяни, коли йдеться про захист своєї Батьківщині. Він згадав про успішного бізнесмена з Києва, який продав свій позашляховик, аби допомагати армії. Згадав й про молоду дівчину з Дніпра, яка могла будувати успішну кар’єру, вийти заміж та жити спокійно, натомість ухвалила рішення допомагати захищати Україну. Тепер вона збирає медикаменти направляє їх бійцям на фронт. Також він згадав 11-річного хлопця, який збирав кошти на велосипед, але потім передав їх на підтримку армію, бо їй це потрібніше.

“Український народ завжди був чуйним до потреб інших. Ми завжди допомагали один одному у біді. Та однієї миті поняття “українці” та поняття “волонтери” стали словами синонімами”, – наголосив Зеленський.

Президент з нагоди Міжнародного дня волонтера вручив низці громадян державні відзнаки за їхню самовіддану працю заради захисту Батьківщини.

Як повідомляв Укрінформ, 5 грудня в Україні та світі відзначають Міжнародний день волонтерів(Міжнародний день добровольців в ім’я економічного і соціального розвитку).

 

Президент вручив державні нагороди українським волонтерам

05.12.2021 19:40

Президент Володимир Зеленський у Міжнародний день волонтера вручив державні нагороди українським волонтерам.

Як повідомляє кореспондент Укрінформу, церемонія нагородження відбулась у Мистецькому Арсеналі у Києві.

«Мільйони українців – вільні, гідні, небайдужі. З великою честю я вручатиму сьогодні державні нагороди. З великою радістю», – сказав Президент перед врученням.

Зеленський нагородив орденом “За заслуги” 3-го ступеня Тараса Логінова, Орденом княгині Ольги 3-го ступеня Ксенію Возніцину, Анастасію Звягінцеву, Наталію Івашову, Олександру Резнікову, Валентину Олефіренко та Євгенію Смірнову. Також глава держави вручив відзнаку Президента України – Хрест Івана Мазепи Анастасії Костенко, Ігорю Новіцькому, Ігорю Сінітінову та Леоніду Федоровському. Крім цього, Президент нагородив медаллю за врятоване життя Наталію Воронкову.

В урочистостях до Міжнародного дня волонтера взяли участь українські гурти “Антитіла” та “Друга Ріка”.

Також у церемонії взяв участь Герой України Дмитро Коцюбайло.

Як повідомляв Укрінформ, 5 грудня в Україні та світі відзначають Міжнародний день волонтерів(Міжнародний день добровольців в ім’я економічного і соціального розвитку).

 

Поляки виступають за військову підтримку України з боку НАТО в разі нападу РФ

НЕДІЛЯ, 5 ГРУДНЯ 2021, 17:08. УП

Більшість поляків вважають, що у разі нападу Росії на Україну НАТО має надати військову підтримку Києву.

Про це свідчать дані опитування SW Research  для Rzeczpospolita, повідомляє “Європейська правда“.

61,9% поляків на запитання про необхідність військової підтримки НАТО для України відповіли ствердно.

13% опитаних проти, щоб НАТО допомагав Україні військовим чином.

25,1% респондентів не мають певної думки з цього приводу.

“Надання військової підтримки підтримують 7 із 10 респондентів віком від 35 до 49 років та майже 2/3 опитаних (65%) з доходом у розмірі 1001 – 2000 злотих. Військову допомогу Україні на випадок російської агресії підтримують 2 з 3 осіб у містах із населенням 100 тис. до 199 тис мешканців. Цю ідею набагато негативніше оцінюють чоловіки (19%), ніж жінки (8%)”, – коментує Пшемислав Весоловський, президент правління SW Research.

Опитування проводилося 30 листопада і 1 грудня серед 800 респондентів.

 

Стефанчук у Варшаві вшанував пам’ять жертв Голодомору та воїнів армії УНР

05.12.2021 20:08

Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук під час робочого візиту до Республіки Польща вшанував пам’ять жертв Голодомору в Україні 1932–1933 рр. та воїнів армії Української Народної Республіки, які спочивають на Вольському православному цвинтарі у Варшаві.

Як передає Укрінформ, про це Стефанчук повідомив у Фейсбуці.

“Пам’ять про воїнів УНР — це пам’ять про український внесок у вільну Європу. Тож присутність тут — для нас і обов’язок, і честь. Сьогодні, коли Україна прокладає свій шлях до Європи, варто нагадати, що саме воїни Армії УНР майже 100 років тому допомогли Польщі встояти перед навалою більшовиків і захистили Європу від загрози, що насувалася з Москви”, – зауважив Стефанчук.

Глава українського парламенту закликав поширювати цю пам’ять серед молодих поколінь, “не забуваючи, що Україна з Польщею разом — дуже велика сила”.

Як повідомляв Укрінформ, 5-6 грудня Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук перебуває у Республіці Польща із робочим візитом.

Глава українського парламенту, зокрема, візьме участь у XI Сесії Міжпарламентської асамблеї Верховної Ради України, Сейму Литовської Республіки та Сейму і Сенату Республіки Польща.

Програмою візиту також передбачено зустріч Голови Парламенту України з парламентаріями Польщі та Литви.

Окрім цього, Стефанчук візьме участь у засіданні президії Парламентської асамблеї.

Міжпарламентська асамблея Верховної Ради України, Сейму та Сенату Республіки Польща та Сейму Литовської Республіки — це тристоронній орган співпраці парламентаріїв країн Люблінського трикутника.

 

Лавров завив, що Україну “треба змусити” виконати мінські угоди

НЕДІЛЯ, 5 ГРУДНЯ 2021, 13:39. УП

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров вважає, що Україну “треба змусити” слідувати мінським домовленостям.

Джерело: Лавров, якого цитує ТАСС

Деталі: Росія невпинно домагається того, щоб Україна внесла зміни до своєї Конституції та надала таким чином східним областям країни так званий “особливий статус”.

Водночас Москва продовжує стверджувати, що нібито не є стороною конфлікту, і підписувала мінські угоди виключно як “посередник”.

Також РФ хоче від України амністії для луганських та донецьких бойовиків.

При цьому небажання України легітимізувати окуповані Росією східні території викликає невдоволення у Кремлі. На тлі стягування російських військ до українського кордону зовнішньополітичне відомство РФ заговорило про те, що Україну потрібно примусити до виконання вигідних Росії пунктів мінських домовленостей.

Пряма мова Лаврова: “Якщо її (Україну – УП) залишити наодинці із самою собою, зі своєю совістю, звичайно, вона нічого робити не буде.

Її треба змушувати, саме для цього і був створений “нормандський формат”, але Берлін і Париж поки що манкують своїми зобов’язаннями. Ми привертаємо їхню увагу (Німеччині та Франції – УП) до того, що це треба обов’язково зробити”.

Нагадаємо:

4 грудня ватажок однієї з фейкових республік Денис Пушилін, який має російський паспорт і є членом партії “Єдина Росія”, заговорив про те, що президент України Володимир Зеленський має “почати діалог” із представниками “ДНР” та “ЛНР”.

Між держсекретарем США Ентоні Блінкеном та керівником МЗС РФ Сергієм Лавровим у Стокгольмі сталася напружена суперечка під час обговорення України.

 

Лавров заявив, що НАТО та ЄС “загрожують Росії” – Bloomberg

НЕДІЛЯ, 5 ГРУДНЯ 2021, 09:59. УП

Між держсекретарем США Ентоні Блінкеном та керівником МЗС РФ Сергієм Лавровим у Стокгольмі відбулася напружена суперечка під час обговорення України.

Джерело: Bloomberg з посиланням на власні джерела

Деталі: За словами людей, знайомих із ходом обговорення, Блінкен та Лавров “гаряче обмінялися думками” на тему України. Суперечка відбулася 1 грудня під час неформальної вечері, на якій були присутні члени Ради міністрів закордонних справ ОБСЄ.

Під час заходу Лавров заявив, що події в Україні у 2014 році є з погляду Росії “державним переворотом”. При цьому російський дипломат звинуватив НАТО та Євросоюз у тому, що вони “пригнічують інакодумство та загрожують Росії”.

Нагадаємо:

2 грудня держсекретар США Ентоні Блінкен на зустрічі з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим закликав відвести війська від кордонів України.

Раніше Лавров заявив, що Росія незабаром висуне пропозиції щодо нового пакту про європейську безпеку, який, за заявами Москви, зупинить подальше розширення НАТО на схід.

 

Шмигаль: Формат Асоційованого тріо дозволить скоординувати дії довкола спільних цілей

05.12.2021 15:57

Формат Асоційованого тріо дозволить скоординувати дії України, Грузії та Молдови довкола спільних цілей: європейської та євроатлантичної інтеграції.

Про це заявив Прем’єр-міністр Денис Шмигаль, коментуючи підсумки тижня у Фейсбуці, повідомляє Укрінформ.

“Формат Асоційованого тріо дозволить скоординувати дії України, Грузії та Молдови довкола спільних цілей: європейської та євроатлантичної інтеграції. Радий, що в найвищих європейських інституціях підтримують нашу ініціативу”, – відзначив Шмигаль.

Очільник уряду нагадав, що Європейський Союз виділив Україні 31 млн євро на посилення обороноздатності. “Це один із результатів нашої поїздки в Брюссель та перемовин із Високим представником ЄС Жозепом Боррелем. Кошти будуть надані для розвитку та зміцнення потенціалу Збройних Сил України за чотирма напрямами: медицини, кібербезпеки, інженерних спроможностей та заходів із розмінування, мобільності та логістики”, – зауважив глава уряду.

За словами прем’єра, Україна планує впроваджувати сучасні інформаційні технології та сервіс у системі управління військами ЗСУ, використовуючи найкращі практики й підходи НАТО. “Для цього ми схвалили на засіданні Уряду оновлений Меморандум про домовленість між Урядом України та Організацією НАТО зі зв’язку та інформації. Документ передбачає започаткування співробітництва з Альянсом у питаннях консультацій, управління, зв’язку, розвідки, спостереження та рекогностування”, – зазначив прем’єр.

Як повідомлялося, 29-30 листопада Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль відвідав із робочим візитом Брюссель (Бельгія). Там же перебували інші глави урядів країн Асоційованого тріо (Україна, Молдова, Грузія).

 

У разі нападу РФ на Україну Берлін має згорнути “Північний потік-2” – глава ЄНП

НЕДІЛЯ, 5 ГРУДНЯ 2021, 12:42. УП

Глава фракції Європейської народної партії в Європарламенті Манфред Вебер вважає, що у разі нападу Росії на Україну уряд Німеччини має негайно згорнути проєкт “Північний потік -2”.

Про це повідомляє “Європейська правда” з посиланням на DW.

“Якщо Путін пустить у хід зброю, то газопроводу “Північний потік – 2″ кінець, – заявив євродепутат. – Введення в експлуатацію було б тоді виключено. Цю ціну майбутній уряд Німеччини має чітко позначити”.

На думку Вебера, ситуація, що склалася, є перевіркою “для НАТО і всього західного співтовариства”.

“Важливо, щоб НАТО дала зрозуміти, що Росія заплатить високу ціну, якщо зробить щось проти України”, – констатував він.

Будівництво магістрального газопроводу “Північний потік – 2”, що проходить дном Балтійського моря і має довжину 1234 кілометри (2468 км за двома нитками), завершено. Він технічно готовий до перекачування російського природного газу до Європи, проте сировина по ньому поки що не надходить.

У середині жовтня німецький регулятор – Федеральне агентство з мереж (BNetzA) – призупинив процедуру сертифікації газопроводу до завершення створення дочірньої компанії Nord Stream 2 AG для експлуатації національної ділянки магістралі та передачі їй основних активів та кадрових ресурсів.

 

Посилення агресії Росії проти України означатиме кінець Nord Stream 2 – євродепутат

05.12.2021 15:34

Росія заплатить високу ціну, що включатиме зупинку її нового газогону, якщо наважиться на військову ескалацію з Україною.

Про це заявив лідер групи Європейської народної партії (фракції консерваторів) у Європарламенті Манфред Вебер в інтерв’ю виданню Bild am Sonntag, яке вийшло друком 5 грудня, передає Укрінформ.

Німецький політик привітав курс НАТО, яка дала зрозуміти Росії, що «дії проти України будуть мати високу ціну».

Вебер вважає, що питання ціни є також відповідальністю Німеччини та її майбутнього федерального уряду.

«Якщо Путін вдасться до використання зброї, це означатиме кінець газопроводу «Північний потік-2», – конкретизував євродепутат. Він вважає, що владна коаліція партій СДПН, ВдПН і «Зелених» повинна була б чітко задекларувати те, що в такому випадку «введення (газогону) в експлуатацію буде виключено».

Член ЄП назвав ситуацію дуже тривожною і такою, яка є «тестуванням для НАТО та західної спільноти цінностей».

Як повідомлялося, у п’ятницю український уряд заявив про можливу атаку російських військ наприкінці січня. Посилаючись на дані американської розвідки, видання Washington Post у суботу також повідомило про можливість ​​атаки зі залученням 100 батальйонів тактичних підрозділів із приблизно 175 тисяч особового складу разом з танками, артилерією та технікою. Кремль натомість заперечує плани нападу та звинувачує Захід у тому, що дозволяє Україні військово озброїтися.

Між тим, Білий дім підтвердив плани організувати відеодзвінок між президентами двох країн Джо Байденом і Володимиром Путіним у вівторок.

 

Білоруські силовики пригрозили Україні “вкрай жорсткими” діями

НЕДІЛЯ, 5 ГРУДНЯ 2021, 16:06. УП

Мінськ заявив, що 4 грудня український гелікоптер нібито залетів на білоруську територію, Київ цю інформацію спростував. Водночас білоруські прикордонники пригрозили жорсткою реакцією на порушення кордону.

Джерело: представник Мозирського прикордонного загону РБ Сергій Павлов, якого цитує видання Спутник

Деталі: За словами білоруських силовиків, у суботу українські пілоти військового вертольоту Мі-8 нібито порушили держкордон та залетіли на територію Білорусі.

Помічник голови Державної прикордонної служби України Андрій Демченко у коментарі Українській правді заявив, що ця заява Держприкордонкомітету Білорусі не відповідає дійсності.

При цьому білоруська сторона продовжує наполягати на тому, що сталося порушення кордону, у зв’язку з чим Міноборони Білорусі 5 грудня вручило військовому аташе України ноту протесту, а представник Мозирського прикордонного загону сказав, що у майбутньому будуть вжиті заходи, якщо відбудеться порушення кордону.

Пряма мова Павлова: “У разі виникнення надалі випадків порушення державного кордону білоруські прикордонники діятимуть вкрай жорстко”.

Чому це важливо: Росія спільно з Білоруссю восени провела стратегічні навчання “Захід-2021”, що пройшли на п’яти полігонах у Білорусі та дев’яти у Росії за участю 200 тисяч військових та 760 одиниць бойової техніки. Впливові західні ЗМІ, зокрема Bild, назвали ці навчання тренуваннями військових дій.

Режим Лукашенка планує отримати від РФ озброєння на суму понад 1 млрд доларів, у тому числі зенітні ракетні комплекси C-400.

Міністр оборони України Олексій Резніков у своїй статті для Atlantic Council днями констатував, що Кремль фактично завершив аншлюс Білорусі. Тепер російська влада використовуючи Мінськ взялася до гібридних атак.

 

Міноборони Білорусі вручило ноту протесту військовому аташе України

НЕДІЛЯ, 5 ГРУДНЯ 2021, 13:25. УП

Міноборони Білорусі вручило військовому аташе України ноту протесту через нібито порушення держкордону Білорусі в повітряному просторі.

Про це, як пише “Європейська правда”, повідомляє “Интерфакс”.

“5 грудня 2021 року в Департамент міжнародного військового співробітництва міністерства оборони був викликаний військовий аташе при посольстві України в Республіці Білорусь, якому було вручено ноту протесту у зв’язку з порушеннями, що почастішали, українською стороною державного кордону Республіки Білорусь у повітряному просторі”, – йдеться у повідомленні Міноборони.

Там також зазначено, що приводом стало порушення 4 грудня 2021 року кордону Білорусі у повітряному просторі українським вертольотом типу Мі-8 у районі Нова Рудня.

“Військовому аташе було доведено, що українська сторона уникає діалогу для вирішення спірних питань як по лінії міжнародного військового співробітництва, так і контролю над озброєннями, що дуже тривожно”, – повідомили в Міноборони.

Нагадаємо, увечері 4 грудня білоруське державне інформагентство БЕЛТА опублікувало заяву Держприкордонкомітету про те, що український військовий гелікоптер Мі-8 під час навчань нібито перетнув лінію кордону і залетів на територію Білорусі на глибину до 1 км.

У ДПСУ на це заявили, що у навчальній операції українських сил біля кордону з Білоруссю застосовується авіація та безпілотники, але заяви білоруської сторони про нібито порушення українським гелікоптером повітряного простору не відповідають дійсності.

Як повідомляла українська Держприкордонслужба, з 23 листопада у всіх прикордонних областях проводять навчальну операцію “Полісся”, відпрацьовуючи реагування на потенційні спроби масового нелегального перетину кордону з Білорусі.

 

Дівчині Протасевича в Білорусі висунули звинувачення: їй загрожує 6 років в’язниці

НЕДІЛЯ, 5 ГРУДНЯ 2021, 17:41. УП

Дівчині опозиційного білоруського журналіста Романа Протасевича, росіянці Софії Сапезі в Білорусі висунули остаточне звинувачення, за яким їй загрожує до 6 років ув’язнення.

Джерело: російська служба ВВС, вітчим Сапеги Сергій Дудич у коментарі “Інтерфаксу”

Деталі: Російська служба ВВС з посиланням на два джерела повідомила, що Сапезі пред’явлено остаточне звинувачення.

Основна стаття, за якою звинувачують Сапегу, – частина 3 статті 130 КК Білорусі (розпалювання ворожнечі). Їй загрожує 6 років ув’язнення – це мінімальний термін за цією статтею з урахуванням укладеної Сапегою досудової угоди зі слідством.

За даними джерел ВВС, Сапега перебуває у тяжкому психологічному стані, вона пригнічена та розгублена, не спить ночами.

Тільки після вироку суду Сапегу зможуть екстрадувати до Росії. Її також зможе помилувати самопроголошений президент Білорусі, сказав ВВС адвокат Антон Гашинський, який займатиметься цими процедурами у справі Сапеги.

Сапегу звинувачують в адмініструванні телеграм-каналу “Чорна книга Білорусі” (визнаний у Білорусі екстремістським), в якому публікуються особисті дані силовиків. 25 травня державні канали показали відео, де Сапега зізналася, що вона була редактором “Чорної книги Білорусі”.

За словами джерел, у п’ятницю Сапегу викликали до СК на слідчі дії. До цього з 20 жовтня вона перебувала під домашнім арештом у білоруському місті Ліді, у квартирі батьків, де вона прописана. При цьому батьки змушені були переселитися на дачу.

У неділю вітчим Сапеги Сергій Дудич підтвердив “Інтерфаксу” факт пред’явлення звинувачення своїй падчерці, а також зазначив, що вона перебуває у вкрай пригніченому психологічному стані.

“Все, що написали про звинувачення – правда. У п’ятницю були слідчі дії та зустріч із консулом. Їй загрожує 6 років в’язниці”, – повідомив він.

“Вона дуже пригнічена цим звинуваченням. Розраховувала на угоду зі слідством, допомогу Росії, екстрадицію, і що справа до суду взагалі не дійде. Але, певне, щось пішло не так”, – припустив він.

Передісторія:

Сапегу затримали 23 травня разом із колишнім головним редактором телеграм-каналу NEXTA Романом Протасевичем у мінському аеропорту після того, як влада Білорусі примусово посадила літак авіакомпанії Ryanair, що летів з Афін до Вільнюса.

Спочатку Сапега проходила підозрюваною в масових “протестних” справах у частині 1 статті 342 КК Білорусі (організація групових дій, що грубо порушують громадський порядок) та частині 1 статті 293 КК Білорусі (організація масових заворушень). Тоді їй загрожувало до 15 років ув’язнення.

У червні стало відомо, що Сапегу та Протасевича перевели із СІЗО в Мінську під домашній арешт до будинку, де вони жили разом. У вересні Сапезі продовжили арешт до 25 грудня, повідомляє ВВС.

Білоруський державний телеканал ОНТ показав “інтерв’ю” з Протасевичем, де він начебто “визнав провину” та сказав, що “почувається прекрасно”. Пізніше державний канал “Білорусь 1” показав коментарі Софії Сапеги, яка нібито вважає, що спецслужби Білорусі не причетні до посадки літака.

 

Польський кордон із Білорусі знову штурмували мігранти

05.12.2021 12:19

Група мігрантів з Близького Сходу чисельністю 30 осіб намагалися силою прорвати польсько-білоруський кордон.

Про це повідомила у Твітері Прикордонна служба Польщі, передає Укрінформ.

“У суботу, 4 грудня, на польсько-білоруському кордоні зафіксовано 43 спроби нелегального перетину кордону… На відрізку, який охороняється прикордонною заставою у Дубічах Церковних, група з 30-ти осіб штурмувала кордон”, – йдеться у повідомленні польських прикордонників.

Прикордонники видали іноземцям сім постанов про необхідність залишення території Польщі.

За допомогу мігрантам у перевезенні їх далі на захід затримано двох громадян України.

Як повідомлося, від липня на східному кордоні ЄС із Білоруссю триває криза, викликана штучним генеруванням потоку мігрантів з Близького Сходу до Європи. Гібридні дії проти Польщі, Литви та Латвії здійснює режим Лукашенка за підтримки Кремля.

На польсько-білоруському кордоні від серпня було недопущено спроби понад 40 тис. мігрантів з Близького Сходу, в основному Іраку, потрапити з Білорусі на територію РП.

Польща частково закрила пункти пропуску на кордоні з Білоруссю, збудувала тимчасові загородження з колючого дроту. До середини наступного року Польща планує збудувати постійне загородження на кордоні з Білоруссю завдовжки майже 200 км та заввишки понад 5 метрів.

 

Німецькі ліберали схвалили створення коаліції «Світлофор»

05.12.2021 20:57

Вільна демократична партія Німеччини дала згоду на створення коаліції з СДПН і «Зеленими» – так званий «Світлофор» за партійними барвами.

За коаліційну угоду проголосували на онлайн з’їзді ВдПН у неділю 92,24% партійців, повідомляє Укрінформ з посиланням на Твіттер партії.

Лідер ВдПН Крістіан Лінднер, який має очолити в новому уряді Міністерство фінансів, заявив у своєму зверненні до делегатів, що «переконаний, що країна виграє від цієї коаліції, яка вестиме країну вперед».

Напередодні 98,8% голосів підтримали коаліцію на з’їзді СДПН.

З трьох партій досі не схвалили коаліційну угоду «Зелені», вони мають зробити це в понеділок.

Офіційне підписання угоди заплановане на вівторок, 7 грудня, а 8 грудня в Бундестазі має відбутися голосування щодо кандидатури канцлера – соціал-демократа Олафа Шольца.

До цього часу соціал-демократи керували ФРН 16 років тому.

 

США занепокоєні темпами космічних програм Китаю

05.12.2021 19:07

У Вашингтоні занепокоєні, що Китай розвиває свої космічні можливості «вдвічі швидше», ніж Сполучені Штати, та зможе серйозно претендувати на лідерство у цій сфері до кінця нинішнього десятиліття.

Про це заявив у суботу на Форумі національної оборони США перший заступник глави Космічних сил США з питань космічних операцій генерал Девід Томпсон, повідомляє Укрінформ.

«Той факт, що вони, по суті, в середньому створюють, розгортають та оновлюють свої космічні можливості вдвічі швидше, ніж ми, означає, що дуже скоро – якщо ми не почнемо прискорювати наші можливості розвитку та доставки – вони обійдуть нас», – цитує американського генерала CNN.

При цьому, Томпсон додав, що вважає 2030 рік рубежем, коли може статися такий сценарій.

Оцінку першого заступника командувача Космічних сил підтримали конгресмен Джим Купер, який очолює підкомітет з питань стратегічних сил у Палаті представників, а також Кріс Кубасік, керівник оборонного виробничого комплексу L3Harris Technologies.

Як повідомляв Укрінформ, 3-4 грудня в США пройшов Форум національної оборони імені Рональда Рейгана, під час якого виступили керівники Пентагону, родів військ США, окремих командувань, а також оборонної індустрії США.

 

Папа Римський зустрівся з мігрантами на острові Лесбос

05.12.2021 18:45

Папа Римський Франциск прибув на острів Лесбос у неділю вранці, щоб відвідати табір біженців у супроводі президента Грецької Республіки Катерини Сакелларопулу.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Greek Reporter.

Прийом біженців та іммігрантів був теплим, багато хто кричав понтифіку «Ми вас любимо» та «Вітаємо».

Понтифік виступив із промовою з наголосом на проблемах бідності та міграції.

«Якщо свого часу ідеологічні зіткнення перешкоджали спорудженню мостів між Сходом та Заходом на континенті, то сьогодні міграційне питання створило тріщину між Північчю та Півднем», – зазначив Папа Франциск.

Це вже другий візит Папи Франциска до найбільшого у Греції Центру тимчасового прийому та ідентифікації. Його перший візит відбувся у квітні 2016 року.

Як повідомлялося, Папа Римський Франциск під час свого візиту до Греції вибачився перед Богом та православними за багато помилок, які здійснили католики.

 

Папа Римський попросив вибачення за помилки католиків

05.12.2021 13:31

Папа Римський Франциск під час свого візиту до Греції вибачився перед Богом та православними за багато помилок, які здійснили католики.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Vatican News.

“Папа визнав, що дії й рішення, які небагато або зовсім нічого спільного не мають з Ісусом та з Євангелієм, продиктовані насамперед жагою до прибутку і влади, стали причиною поділу між християнами”, – сказав Папа Франциск під час зустрічі з Блаженнішим Ієронімом, архієпископом Афін і всієї Еллади в суботу, 4 грудня, в Афінах.

Понтифік згадав про коріння, що об’єднує католиків та православних, і про розбіжності, що виникли пізніше.

“Нас отруїли мирські отрути, бур’яни підозрілості збільшили відстань між нами, і ми перестали вирощувати співпричетність… Із соромом визнаю – стосовно Католицької Церкви – що дії та рішення, які небагато чи зовсім нічого спільного не мають з Ісусом та з Євангелією, продиктовані насамперед жагою до прибутку і влади, послабили спілкування.Таким чином ми припустили, щоб плідність була поставлена під загрозу розподілами. Історія має свою вагу, і сьогодні тут я відчуваю потребу знову попросити прощення у Бога та у братів за помилки, вчинені багатьма католиками», – сказав Папа Римський.

Глава Римо-католицької церкви закликав визнати у кожній людині неповторну цінність. “Визнавати цю людську спільність – відправний пункт для створення єдності… Давайте не побоюватися один одного, а допомагати один одному поклонятися Богу і служити ближньому, не займаючись прозелітизмом і повністю поважаючи свободу іншого”, – зазначив Франциск.

Як повідомлялося, глава Української греко-католицької церкви Блаженніший Святослав Шевчук заявив, що Папа Римський Франциск може найближчим часом відвідати Україну.

 

У Рівному відновили пошкоджену Ханукію

05.12.2021 13:23

У Рівному відновлено світильники Ханукії на Майдані Незалежності, які були пошкоджені вночі 4 грудня, поліція порушила кримінальну справу.

Про це повідомляє Об’єднана єврейська громада України у Телеграмі, передає Укрінформ.

“Поліція м. Рівне відкрила кримінальне провадження за ч. 2 ст. 296 (хуліганство) КК України”, – йдеться у повідомленні.

Як зазначається, світильники Ханукії на Майдані Незалежності у Рівному відновлено пізно вночі.

В ОЄОУ заявили, що єврейській громаді попередньо надходили погрози щодо можливої акції протесту. За словами жителів, які живуть у сусідньому будинку, інцидент стався вночі 4 грудня між 01:00 – 02:00.

Раніше в ОЄОУ повідомили, що була зруйнована велика частина Ханукії у Рівному, а також розподільний щит. Акт вандалізму було виявлено вранці 4 грудня. Рівненська єврейська громада викликала на місце події наряд патрульної поліції.

Як повідомлялося, 30 листопада невідомі особи повалили Ханукію в Києві на масиві Троєщина.

 

В Україні посилюють карантин

НЕДІЛЯ, 5 ГРУДНЯ 2021, 11:33. УП

З понеділка на території Україні набирають чинності посилені карантинні правила.

Джерело: рішення уряду, МОЗ

Деталі: 24 листопада Кабмін змінив правила карантину в Україні, вони набувають чинності з початку доби 6 грудня.

Зміна правил торкнеться у першу чергу невакцинованих громадян. Найбільше змін стосується правил для “жовтого” рівня епідемічної небезпеки.

З понеділка обмеження стають жорсткішими для невакцинованих – як у “жовтих”, так і в “червоних” регіонах. При цьому перебуваючи на вулиці громадяни повинні мати при собі документи.

Люди, які не отримали принаймні одне щеплення проти Covid або не мають негативного тесту чи сертифікату про одужання, у жовтому рівні епідемічної небезпеки не зможуть:

брати участь у проведенні будь-яких масових заходів – культурних, спортивних, розважальних, соціальних, релігійних та інших;

відвідувати кінотеатри та інші заклади культури, спортивні зали, фітнес-центри, басейни;

користуватися послугами суб’єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері громадського харчування: барів, ресторанів, кафе тощо.

Робота банків, АЗС, ветеринарних магазинів, аптек та всіх продовольчих магазинів у жовтому та червоному рівні не обмежується, проте обов’язковим залишається дотримання протиепідемічних правил: носіння маски та дотримання дистанції 1.5 метрів.

Термін дії “жовтого” сертифіката про перше щеплення з 6 грудня – 30 днів. Раніше він був чинним 120 днів.

Крім того, бізнес має перевіряти у відвідувачів ковід-сертифікати. Після зчитування QR-коду на смартфоні відображається статус Covid-сертифіката: чинний /нечинний. Без перевірки та зчитування сертифікат не вважається наданим/перевіреним.

У випадку відсутності у відвідувачів чи співробітників необхідних документів, власника закладу можуть оштрафувати на суму від 34 тис. до 170 тис. гривень.

У МОЗ зазначили, що працюють над поетапним впровадженням QR-коду і на всіх паперових документах, які використовуються в запропонованих карантинних обмеженнях.

Пряма мова міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка: “Жовтий сертифікат не буде чинним для роботи та відвідування громадських закладів на червоному рівні небезпеки, а на жовтому рівні його чинність скорочено вчетверо. Правила для транспорту при жовтому та зеленому рівні однакові. Робота банків, АЗС, аптек, продовольчих магазинів не обмежується за умови дотримання протиепідемічних заходів”.

 

Британія починає експеримент з лікування хворих протиковідними пігулками – ЗМІ

НЕДІЛЯ, 5 ГРУДНЯ 2021, 10:56. УП

У Великій Британії запускають пілотний проєкт із випробування пігулок від Covid, якими забезпечать найбільш вразливих до хвороби людей. Ці ліки діють шляхом втручання в реплікацію вірусу.

Джерело: Sky News

Деталі: Йдеться про використання препарату Молнупіравір(який іноді називають Лагевріо), розробленого компаніями Ridgeback Biotherapeutics та Merck Sharp & Dohme. Ліки заважають реплікації вірусу, що зменшує навантаження на організм при зараженні. Як результат – пігулки допомагають одужати швидше, а перебіг хвороби стає легшим.

Лікарі призначатимуть курс Молнупіравіру клінічно вразливим пацієнтам протягом двох діб після виявлення у них коронавірусу. Лікуватися можна буде вдома, проте за деяких умов ліки вводитимуть у лікарні.

Очікується, що програма стартує ще до Різдва 25 грудня.

Sky News повідомляє, що міністр охорони здоров’я країни Саджид Джавід вже готується оголосити про початок загальнонаціонального застосування препарату, який Велика Британія схвалила минулого місяця.

Видання додає, що чиновники системи охорони здоров’я на місцях вже отримали листи про запуск програми, проте точна дата поки не підтверджена.

Довідково: Молнупіравір рекомендовано приймати хворим на коронавірусну хворобу людям, які мають принаймні один фактор ризику, як то ожиріння, вік старше 60 років, діабет або хвороби серця.

 

Майже дві третини німців підтримують примусову вакцинацію

НЕДІЛЯ, 5 ГРУДНЯ 2021, 15:31 УП

Майже дві третини жителів Німеччини виступають за загальну обов’язкову вакцинацію від коронавірусу.

Про це свідчать результати опитування, проведеного інститутом дослідження громадської думки YouGov, повідомляє “Європейська правда” з посиланням на Spiegel.

Так, 63% опитаних висловилися за зобов’язання всіх людей у Німеччині вакцинуватися проти вірусу. 30% виступили проти, 7% – не надали жодної інформації.

Настрої змінилися після початку кампанії вакцинації від коронавірусу в Німеччині майже рік тому. Через кілька днів після перших щеплень 26 грудня минулого року 56% людей в опитуванні YouGov були проти обов’язкової вакцинації і лише 33%були за.

Федеральний уряд також довго відмовлявся від обов’язкової вакцинації. Тепер Бундестаг має прийняти рішення щодо цього найближчими тижнями. Згідно з побажаннями майбутнього канцлера Олафа Шольца, таке рішення має набути чинності не пізніше початку березня.

Раніше Австрія пообіцяла стати першою європейською країною, яка введе обов’язкову вакцинацію з 1 лютого.

 

Понад 40 тисяч людей протестували у Відні проти локдауну

НЕДІЛЯ, 5 ГРУДНЯ 2021, 11:42. УП

У суботу понад 40 000 людей пройшли маршем Віднем на знак протесту проти локдауну та планів зробити обов’язковими щеплення для стримування пандемії.

Про це повідомляє “Європейська правда” з посиланням наReuters.

Люди несли таблички з написами: “Я вирішу сам”, “Зробимо Австрію знову великою” та “Нові вибори”.

“Я тут, тому що я проти примусової вакцинації. Я за права людини, і порушення прав людини має бути зупинено”, – сказав один з протестувальників.

“Ми захищаємо наших дітей”, — сказав інший.

Близько 1200 поліцейських були залучені для забезпечення порядку на протесті.

Поліція оцінює кількість учасників протестів у понад 40 тис., а контрпротести влаштували близько 1,5 тис. осіб.

Правоохоронці застосували перцевий газ проти деяких протестувальників, які націлювали феєрверки на поліцію, і затримали кількох учасників маршу.

Цього тижня парламентський комітет схвалив подвоєння тривалості локдауну до 20 днів.

Австрія, країна з населенням 8,9 мільйонів людей, повідомила про майже 1,2 мільйона випадків коронавірусу та понад 12 000 смертей від COVID-19 з початку пандемії минулого року.

Число нових випадків знижується з початку локдауну, правила якого роблять виняток для протестів.

Уряд запровадив локдаун, оскільки кількість смертей від COVID-19 зросла, а лікарні в деяких регіонах попередили, що відділення інтенсивної терапії досягли межі можливостей.

Австрія також пообіцяла стати першою європейською країною, яка введе обов’язкову вакцинацію з 1 лютого.

 

Шмигаль розповів, як підвищать пенсії у наступному році

05.12.2021 15:14

Наступного року в Україні триватиме зростання пенсійних виплат, це передбачає схвалений парламентом закон про державний бюджет на 2022 рік.

На цьому наголосив Прем’єр-міністр Денис Шмигаль, коментуючи підсумки тижня у Фейсбуці, передає Укрінформ.

Він нагадав, що з 1 грудня в Україні зросла мінімальна заробітна плата – з 6 тис. грн до 6,5 тис. грн та пенсії. “Зростання становитиме до 200 грн, залежно від стажу. Крім того, збільшуються надбавки та підвищення до пенсії, зокрема ветеранам війни й особам, які мають особливі заслуги.

Це вже десяте підвищення пенсій за рік, і Уряд надалі працює, щоб покращити забезпечення українських пенсіонерів. На 2022 рік, окрім планової індексації, передбачається також підвищення надбавок і доплат до пенсій та встановлення мінімальних пенсійних виплат в розмірі 3 тис. грн для людей старше 70 років”, – зауважив Шмигаль.

Очільник уряду відзначив, що держбюджет-2022, прийнятий нинішнього тижня Верховною Радою, і надалі зосереджуватиметься на пріоритетних для держави напрямках: на медичній та освітній сферах, на посиленні безпеки й обороноздатності, на соціальній сфері, інфраструктурі, підтримці бізнесу та інновацій.

Серед позитивних новацій прем’єр також відзначив запуск на порталі Дія нових онлайн-послуг: відтепер у Дії за кілька кліків можна оформити субсидії, подати заявку на призначення або перерахунок пенсії, отримати довідки ОК-5 та ОК-7.

Також цього тижня запущено масштабне бета-тестування місця зміни реєстрації онлайн.

Як повідомляв Укрінформ, 2 грудня Верховна Рада ухвалила закон «Про Державний бюджет України на 2022 рік». За відповідне рішення проголосували 268 народних депутатів.

Доходи державного бюджету визначені в сумі 1 трлн 322 млрд грн. Видатки закладені на рівні 1 трлн 521 млрд грн. Граничний дефіцит бюджету встановлено на рівні 3,5% ВВП.

 

Китайський виробник авто повертається на ринок України

НЕДІЛЯ, 5 ГРУДНЯ 2021, 13:27. УП

Корпорація УкрАВТО підписала угоду про дистриб’юцію та сервісну підтримку автомобілів GEELY на території України.

Про це повідомляється у прес-релізі.

Таким чином, у 2022 році бренд GEELY офіційно повертається на місцевий ринок, після майже десяти років відсутності.

Нагадуємо:

Geely Auto – це основна дочірня компанія Geely Holding Group, глобальної автомобільної групи. Компанія має контрольні пакети акцій багатьох відомих міжнародних брендів та партнерських відносин, таких як 99% акцій Volvo, 51% контрольних пакетів акцій Lotus та 9,7% акцій Daimler AG.

У 2020 році Mercedes-Benz та Geely Holding оголосили про офіційне створення глобального спільного підприємства smart Automobile Co., Ltd.

 

Асоціація: попит на нові вантажівки суттєво зріс

НЕДІЛЯ, 5 ГРУДНЯ 2021, 15:27. УП

В Укравтопромі заявили, що у листопаді в Україні було зареєстровано 1479 нових комерційних автомобілів (вантажних та спец авто), що у півтора раза більше, ніж роком раніше.

Про це йдеться у повідомленні асоціації.

Кращий результат місяця продемонструвала французька марка Citroen, яка реалізувала на українському ринку 272 нові машин, перевищив власний результат річної давності майже утричі.

Друге місце в рейтингу марок посіла Renault – 234 нових авто, що на 8% більше, ніж роком раніше.

На третьому місці Fiat з результатом 166 зареєстрованих авто, це на третину більше, ніж у листопаді 2020 року. Також до першої п’ятірки увійшли Peugeot – 133 шт.(+6%) та МАЗ – 88 шт. (+54%).

“Всього з січня по листопад поточного року в Україні було зареєстровано майже 14 тис. нових комерційних автомобілів, що на 40,5% більше, ніж торік”, – резюмували там.

Нагадуємо:

“Укрзализныця” 30 марта провела индексацию тарифов на грузовые железнодорожные перевозки в пределах Украины на 14,2%.

 

В стартапі Reface масове скорочення та нестача коштів — ЗМІ

НЕДІЛЯ, 5 ГРУДНЯ 2021, 17:35. УП

За повідомленням видання DOU, в стартапі Reface, який дозволяє користувачам змінювати обличчя у відео звільняють одразу 70 спеціалістів, щоб зробити оптимізацію.

Про це йдеться у матеріалі.

“Троє співробітників Reface на умовах анонімності повідомили нам, що в компанії були скорочення. Один вказав, що в список на звільнення потрапили 70 людей, інший співробітник зазначив, що таких було 120”, – йдеться у статті.

Також видання зазначає з посиланням на джерела, близькі до Reface, що на початку 2021 року компанія отримала 5,5 млн дол інвестицій і не зробила жодне із завдань згідно з цих раундів. Тому засновники намагалися отримати ще грошей, але всі фонди відмовили (через дуже низькі продуктові показники). “Таким чином, у компанії зараз дуже мало грошей”, – резюмують там.

Натомість у самій компанії зазначили, що за 2021 рік Reface найняв 180 людей, а  команда виросла у 5 разів, до 250 людей.

“Для того, щоб посилити нові напрямки та збалансувати джуніорів та сеніорів, ми прийняли рішення оптимізувати команду. Останнім часом Reface скоротив 18% співробітників, реорганізовуючи їх в cуміжні компанії з нашої екосистеми. На цьому оптимізація завершена”, – йдеться у повідомленні.

 

У Нацкомісії з цінних паперів заявили про підвищення захисту інвесторів

НЕДІЛЯ, 5 ГРУДНЯ 2021, 15:31. УП

Міністерство юстиції зареєструвало рішення щодо встановлення критеріїв для визнання особи кваліфікованим інвестором та Положення про проведення зондування на ринках капіталу.

Про це повідомляється на сайті відомства.

“Ці документи розкривають на нормативному рівні та пояснюють механізми роботи нових понять на ринках капіталу, що закладені в чинному законодавстві. Ми намагались розробити максимально зрозумілі механізми для учасників ринку, які так чи інакше сприятимуть зростанню рівня захисту прав інвесторів на українському ринку капіталу”, – зауважив член НКЦПФР Максим Лібанов.

Так, Комісія встановила критерії для визнання особи кваліфікованим інвестором, а саме:

– критерії до іноземних фінансових установ для визнання їх кваліфікованими інвесторами;

– критерії для визнання правочинів щодо фінансових інструментів, які укладалися протягом останніх чотирьох кварталів, для визнання особи кваліфікованим інвестором;

– методику розрахунку власних коштів для цілей визнання особи кваліфікованим інвестором тощо.

Також Комісія розробила норми щодо проведення зондування на ринках капіталу, які передбачають:

– порядок отримання згоди на передачу інсайдерської інформації потенційному інвестору;

– обов’язки особи, стосовно якої проводиться зондування;

– порядок передачі інформації про зондування на ринках капіталу та ведення обліку документів;

– обсяг інформації, яка розкривається тощо.

Нагадуємо:

Один із банків, який працює в Україні, планує запустити функцію торгівлі цінними паперами іноземних компаній за допомогою свого банківського застосунку.

 

В Ужгороді спалили автомобілі журналіста та його дружини

НЕДІЛЯ, 5 ГРУДНЯ 2021, 16:21. УП

В Ужгороді у неділю зранку спалили два автомобілі, що належать закарпатському журналістові Павлові Білецькому та його дружині.

Джерело: голова Національної спілки журналістів УкраїниСергій Томіленко в Facebook, поліція Закарпатської області

Деталі: Як зазначив Томіленко, Білецький є засновником та головним редактором інформаційного агентства “ЗІДО”, членом правління Закарпатської облорганізації НСЖУ.

У коментарі НСЖУ журналіст повідомив, що цей підпал він пов’язує із своєю професійною діяльністю: “Більше ні з чим не можу пов’язати”.

Дослівно Томіленко: “Національна спілка журналістів України засуджує брутальний злочин, який є актом залякування закарпатських журналістів. Спілка висловлює свою солідарність із колегою та закликає поліцію до оперативного та ефективного розслідування”.

Більше деталей: Сам Білецький опублікував у Facebook відео з палаючим автомобілем.

Разом з тим, поліція Закарпатської області повідомила, що розслідує пошкодження автомобілів журналіста за ч.2 ст. 194 Кримінального кодексу (Умисне знищення або пошкодження чужого майна, шляхом підпалу).

Близько 5.20 ранку на лінію “102” надійшло повідомлення про загорання автомобіля по одній із вулиць на околиці Ужгорода.

“Під час огляду місця події з’ясувалося, що вогнем повністю пошкоджено автомобіль марки “Subaru Forester” та частково автівку “Volkswagen Beetle”, що була припаркована неподалік.

Обидва транспортні засоби були у користуванні жителя Ужгородщини, який займається журналістською діяльністю”, – йдеться в повідомленні поліції.

 

Росія напала на Україну, бо росіяни досі ще не знають, хто вони 

Тези з виступу Тімоті Снайдера на Київському безпековому форумі,1 грудня 2021 року. Тімоті Снайдер історик, професор Єльського університету 04.12.2021, 10:28  ЛІГА НЕТ

Дуже радий можливості звернутися до вас в рамках Київського безпекового форуму. Мене запросили сказати кілька слів про природу ставлення президента РФ Володимира Путіна до України, що я радо зроблю.

Як вам добре відомо, цього року пан Путін опублікував статтю, в якій виклав своє бачення історії України, Білорусі та Росії.

З історичної точки зору ця стаття не має жодної цінності.

Коли я читаю її як історик, у мене виникає враження схоже з тим, коли на вечірці хтось починає розмірковувати про події минулого, не розуміючи про що говорить, але з гарячими переконаннями. Зазвичай історики в таких ситуаціях кивають, посміхаються і знаходять відмовку, щоб відійти. Але пан Путін не просто хто-небудь, а глава важливої держави, – тож до його міркувань треба підійти серйозно. Але не як до історії – адже в цьому сенсі його міркування сміховинні, – а як до політики.

Найперше, на що варто звернути увагу в цій статті, є те, що вона взагалі не про Україну. Насправді вона про Росію. Коли уважно читаємо цю статтю, можемо помітити, що вона насправді про відсутність – про відсутність історії Росії. Немає історії Росії, яку може розповісти пан Путін. Він може розповісти історію про певні взаємовідносини з Україною, які з певних “містичних” причин зіпсувалися.

Друге, що ми помічаємо в цій статті, – що вона не про майбутнє.

Це розповідь про минуле. Бачимо те, що є характеристикою режиму Путіна: у розповіді пана Путіна про Росію майбутнього немає, є тільки минуле, “міфічне минуле”.

Це – визначальна проблема його режиму. В олігархаті, клептократії, плутократії, де всі ресурси сконцентровані в руках наближеної до центру режиму еліти, – дуже важко говорити про майбутнє, дуже важко навіть уявляти майбутнє. Тож в цій ситуації клептократичний режим продукує міфи про минуле. Політичний простір, в якому немає майбутнього, він заповнює минулим.

Проте проблема в тому, що в такій історії немає місця росіянам, немає місця людям.

Стаття Путіна насправді не про Україну, а про Росію

Ця історія показує, на якому насправді ранньому етапі перебуває Росія в сенсі створення своєї національної історії. У викладі Путіна Україна та Білорусь в цій історії відіграють роль своєрідних милиць. Росія не може розповісти історію про саму себе, тож ця історія ґрунтується на інших народах.

Як я й казав, стаття Путіна насправді не про Україну, а про Росію. І вона демонструє нам, що глава Російської Федерації не може розповісти історію, яка власне про Росію, а сама Росія ще не досягла такої стадії розвитку, де це було б можливим.

Коли читаємо цю статтю в контексті російського вторгнення в Україну та окупації її територій, робимо висновок, що Росія напала на Україну, бо росіяни досі ще не знають, хто вони. Росія на чолі з Путіним вторглася в Україну, аби могти розповісти щось на кшталт історії про те, хто такі росіяни.

І ця історія, що жахливо для Росії, – тотально негативна. Історія така: “Ми – люди, яких не розуміє решта світу. Ми – люди, яких не розуміють, коли ми кажемо, що ми та українці один народ. Ми – люди, яких не розуміють українці, коли ми кажемо їм, що ми один народ”.

Тож Путін формує для Росії міфологічну ідентифікацію, зосереджену на минулому, повністю негативну, яка повністю залежить від інших, хто відкидає те, що Росія говорить про себе та решту світу.

І ось тут, на моє переконання, проблема сягає найбільшої глибини.

Це негативне ототожнення Росії підміняє реальну зовнішню політику.

Росія, вторгненням в Україну, відрізала себе від Заходу

Якби Путін дійсно проводив реальну зовнішню політику, яка мала б на меті захист довгострокових інтересів Російської Федерації та її народів, – така міжнародна політика концентрувалася б насамперед на Китаї, на захисті російського суверенітету стосовно Китаю.

Росія має екзистенційні проблеми у відносинах з Китаєм. Водночас вона не має таких екзистенційних проблем із Заходом. Але вторгнення в Україну і наратив щодо цього вторгнення створюють проблеми із Заходом, яких могло б і не бути.

Іншими словами, Путін цим вторгненням і цими наративами відрізав Росію від Заходу, що було абсолютно непотрібно. Водночас цим він привів Росію у становище, підпорядковане Китаю. Саме так виглядає “досягнення” зовнішньої політики пана Путіна. А якщо на це подивитися тверезо, то це насправді провал його зовнішньої політики.

Сьогодні Росія має вплив у світі тому, що вона розташована між Заходом і Китаєм. Напавши на Україну, відрізавши себе від Заходу, Росія серйозно послабила свої позиції відносно Китаю. Це – наслідок зовнішньої політики Путіна.

Росія відрізала себе від України

Ми підходимо до останнього пункту.

Скажу те, про що не говорять в Росії, принаймні в політичних колах. Росія відрізала себе від України. У статті пан Путін твердить, що Росія та Україна мають бути разом, але вони розділилися через якусь “містичну” змову Заходу.

Втім, правда набагато простіша. Правда просто перед нами.

Причина, чому Україна та Росія не є близькими, – це тому, що Росія напала на Україну. Іншими словами, якщо метою Путіна насправді й були добрі відносини Росії та України, то саме він і ніхто інший зробив це неможливим. Не лише на час свого режиму, а й на роки і десятиріччя потому.

Словом, якщо він справді переймається тим, про що писав, – а я думаю, що це так, його тези історично безглузді, але він вірить у це як людина, – якщо він справді переймається тим, аби Росія й Україна були близькими, немає жодної людини на світі, яка б була більше винувата у відсутності цих близьких відносин, ніж сам Володимир Путін.

Він сам через свою зовнішню політику, через свої дії, своє рішення напасти на Україну зробив близькі відносини Росії та України неможливими. Це те, про що він не може говорити, тому пан Путін має вдаватися до довгих історичних фантазій, що дозволяють йому казати: “Це не я, це Захід. Моє вторгнення в Україну не пов’язане з сучасністю, це пов’язано з давніми історичними фабулами”.

Це приводить нас до відповіді на запитання: навіщо ця стаття, чому вона з’явилася зараз – 7 років після нападу на Україну?

Відповідь пов’язана не з минулим, а з сьогоденням, не з Україною, а з Росією, зокрема, з пізнім періодом путінського режиму.

Пан Путін – старіючий лідер деспотичного режиму. Деспотичного режиму, який провалився у власних прагненнях. Він не зміг зробити Росію незалежним гравцем міжнародної політики, натомість Росія стала залежною від Китаю. І він не зміг зблизити Росію та Україну. Навпаки – напавши на Україну, Росія на довгий час стала ворогом. Тож на цьому етапі своєї кар’єри Путіну залишається лише приховувати ці провали за брехнею.

 

Мавпа з гранатами: як Україна з “Верхньої Вольти з ракетами” перетворилася на країну без ракет

МИХАЙЛО КРИГЕЛЬ — ЧЕТВЕР, 3 ГРУДНЯ 2020, 05:30 УП

5 грудня 1994 року на сцені зали “Барток” будапештського готелю Novotel президенти України, США, Росії та прем’єр-міністр Великобританії підписали документ, суперечки щодо якого не вщухають досі.

Зрада — переконані одні.

Неминучість — наполягають інші.

Одна з трьох головних помилок за весь час незалежності України — вважає Леонід Кучма, чий підпис стоїть під Будапештським меморандумом.

Підписання цього документа стало лише одним з епізодів гри, яка тривала 11 років. Тут було все — багатоходівки, розмін фігур на дошці, блеф, шантаж, позіхання гравців, цейтнот.

Чому Україна з ядерною зброєю була страшним сном для президентів США?

Як восьмирічні діти підривали шахту для пуску міжконтинентальних балістичних ракет СС-24?

Як Леонід Кравчук помножив на нуль українських дипломатів на переговорах з американцями?

Навіщо президент США Білл Клінтон здійснив у “Борисполі” “найбільш політично мотивоване дозаправлення літака в історії людства”?

Як Леонід Кучма, ставши президентом, з яструба перетворився на голуба, а потім пошкодував про це?

Як Володимир Горбулін шантажував американців, а Україна завдяки цьому зберегла статус космічної держави?

Як перед підписанням Будапештського меморандуму “дипломат”, який упав на підлогу, налякав служби безпеки чотирьох країн?

Чому в англійському тексті документа “гарантії” (“guarantees”) перетворилися на “запевнення” (“assurances”), а в українському — навпаки?

“Українська правда” реконструює деякі епізоди історії ядерного роззброєння країни зі спогадів його учасників.

Одного разу під Первомайськом

“Три етапи шахової партії: дебют, коли ти розраховуєш здобути перевагу; мітельшпіль, коли ти вважаєш, що в тебе перевага; та ендшпіль, коли ти бачиш, що в тебе програно”. Савелій Тартаковер, гросмейстер

Міністри оборони України, США та Росії мали всі шанси загинути в один день — 5 січня 1996 року.

У цей день літак українських ВПС повинен був доставити українця Валерія Шмарова, американця Вільяма Перрі та росіянина Павла Грачова на військовий аеродром в Умані.

Звідти вони мали перебратися до Первомайська і стати “весільними генералами” на церемонії ліквідації першої пускової шахти міжконтинентальних балістичних ракет.

Негода ледь не зірвала плани. Виліт із Києва відклали на дві години. Потім усе-таки вирішили летіти. Святкуванню ядерного роззброєння України належало відбутися за будь-якої погоди.

Під час посадки літак викинуло зі скрижанілої смуги, й він зачепив крилом кучугуру снігу — дивом вдалося уникнути катастрофи.

“Поштовх відкинув Перрі під стіл переговорів, а Грачова — у хвіст літака. Картер (Ештон Картер, помічник міністра оборони США — УП), дивлячись на генерала Сергєєва (командувача ядерними ракетними військами Росії — УП), похмуро подумав, що той, можливо, останній, кого він бачить на землі”, — згадували цей день Картер і Перрі.

Через півтори години після жорсткої посадки міністри повернули ключі на пульті керування — і шахта для запуску ракет СС-19 обернулася на стовп бетонного пилу.

П’ять років потому в Миколаївській області прогриміли ще кілька вибухів. Вони знищили останню в Україні шахту для запуску міжконтинентальних балістичних ракет СС-24.

У кращих традиціях радянського агітпропу цього разу в сценарії шоу з’явилися діти — однолітки ядерного роззброєння України.

Три святково вбрані восьмирічні дитини під наглядом представника Пентагону Джона Коннелла, командувача 43-ю ракетною армією Володимира Михтюка і першого заступника губернатора Миколаївської області Михайла Тульського одночасно повернули шість ключів, давши команду на підрив.

Місцину, де знаходилися шахти, розорали та засіяли, підкресливши в такий спосіб споконвічні риси українського народу — миролюбність і хист до землеробства.

“На місці ядерних ракетних шахт, бункерів і колючого дроту тепер цвіли прекрасні соняшники”, — не могли стримати себе розчулені Ештон Картер і Вільям Перрі, що приїхали сюди з інспекцією.

30 жовтня 2001 року Україна знищила останню ракетну шахту і завершила ліквідацію свого ядерного арсеналу та пов’язаної з ним інфраструктури.

Сценаристи шоу, щоправда, помилилися — дітей належало вибирати трохи старших.

Для України гонка ядерного роззброєння почалася не в 1993-му, а за три роки до цього, коли України як незалежної держави ще не існувало.

Дебют *початок шахової партії

“Найбільше мистецтво в шахах полягає в тому, щоб не показати супернику, що він може робити”. Гаррі Каспаров, 13-й чемпіон світу з шахів

“Мечтаешь попасть в Америку? Ракетные войска ждут тебя!”

Подібні анекдоти на початку 1990-х скрашували життя радянських людей у чергах за сірниками, господарським милом і пральним порошком.

З-поміж інших форм дозвілля були доступні бразильський серіал “Рабиня Ізаура”, оздоровчі телесеанси екстрасенсів Анатолія Кашпіровського й Алана Чумака та участь у політичних мітингах.

У 1991 році мешканці України — від Донецька до Ужгорода й від Чернігова до Одеси — не мали жодного шансу розминутися з листівками Народного Руху.

Їх кидали до поштових скриньок, розклеювали на стовпах, роздавали на площах.

Надруковані мільйонними накладами, вони закликали сказати ні новому Союзному договору, так — незалежній Україні, а також обіцяли її майбутнім громадянам небувале процвітання.

Листівки повідомляли, що Україна посідає перші місця в СРСР із виробництва на душу населення зерна, м’яса, рослинної олії, молока, чавуна, прокату, труб і верстатів.

У листівках не було ані слова про те, що від Союзу Україна успадкувала третій у світі за потужністю й кількістю боєзарядів арсенал ядерної зброї.

Це 176 міжконтинентальних балістичних ракет і пускових шахт для них, від 1514 до 2156 боєзарядів стратегічної зброї, від 2800 до 4200 тактичних ядерних боєзарядів та від 30 до 43 важких бомбардувальників, оснащених ядерною зброєю.

Такими були українські ядерні активи на момент розпаду Союзу за оцінкою Юрія Костенка, який у 1992-1994 роках очолював робочу групу Верховної Ради з підготовки до ратифікації Договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (START-1).

Вилка в кількісній оцінці пов’язана з тим, що на початку 90-х навіть керівництво УРСР не знало, скільки ядерної зброї знаходиться на території республіки.

— Ракетні дивізії на території України завжди підпорядковувалися безпосередньо Москві. Місцеві політичні еліти до такої інформації не мали доступу, — розповідає Олександр Чалий, колишній перший заступник міністра закордонних справ України та один із тих, хто в 1990-х займався міжнародно-правовими питаннями ядерного роззброєння.

“Всього в українській тактичній та стратегічній зброї було 67-85 тонн збройового плутонію та 80-102 тонн високозбагаченого урану. Загалом це цінності вартістю 41,4-52,5 млрд доларів! Нагадаю: весь держбюджет України у 92-93 роках складав 7-9 млрд доларів”, — підрахував Костенко ціну питання.

Якби про долю ядерної зброї в Україні знімали блокбастер, сценаристи схопилися б за голови. Його головна інтрига зникла ще до вступних титрів — 16 липня 1990 року.

У цей день Верховна Рада Української РСР проголосувала за Декларацію про державний суверенітет України: 355 голосів за, 4 проти.

Останній абзац дев’ятого розділу урочисто оголошував про наміри Української РСР в майбутньому стати позаблоковою та без’ядерною державою.

Цей розділ з голосу в сесійній залі запропонував Іван Драч — перший голова Народного Руху й учасник Народної Ради, опозиційної групи, що протистояла в парламенті комуністичній більшості.

— Цікаво, що й Іван Драч, і Володимир Яворівський у 1970-ті вітали Чорнобиль як ознаку модерності. Але після катастрофи в Україні були досить сильні антинуклеарні настрої, навіть якщо це стосувалося “мирного атому”. Власне, мобілізація проти ядерної енергетики стала початком створення Руху і мобілізації проти Радянського Союзу, — розповідає Сергій Плохій, директор Українського наукового інституту в Гарварді й автор дослідження “Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи”.

Не мине й півтора року, як численні рухівці, що по їхній милості в Декларації про державний суверенітет з’явилися положення про позаблоковість і без’ядерність країни, стануть найбільш послідовними поборниками інтеграції України в НАТО і збереження її ядерного статусу.

— Тезис про нейтральний статус України й відмову від ядерної зброї був спрямований передусім на розвал Радянського Союзу, — пояснює цю метаморфозу Олександр Чалий. — У складі Союзу Україна не могла стати ані без’ядерною, ані нейтральною.

Коли я розмовляв із людьми з Народного Руху багато років потому, вони визнавали, що в 90-му головним завданням було розхитати Союз за всяку ціну. На той час неможливо було уявити, що вже за рік Україна стане незалежною державою та їй згадають наміри, закладені в Декларації про суверенітет.

Другою причиною, що пояснює, як і чому в тексті декларації з’явився без’ядерний статус, був міжнародний контекст.

З легкої руки оглядача Financial Times Девіда Бахана в 1984 році у вжиток увійшло визначення Радянського Союзу як “Верхньої Вольти з ракетами”.

Розпад Союзу, коли замість однієї “Верхньої Вольти з ракетами” їх стає чотири — Росія, Україна, Білорусь і Казахстан, був страшним сном західних лідерів.

З цим пов’язані й слова прем’єр-міністра Великобританії Маргарет Тетчер, сказані під час візиту до Києва у червні 1990-го. На питання, як вона ставиться до можливості відкриття українського посольства в Лондоні, Тетчер відповіла, що її країна не має дипломатичних відносин із Каліфорнією. Товстий натяк на те, що для неї Україна така ж невіддільна від Союзу частина, що й Каліфорнія для США.

Той самий страх був і в підтексті знаменитої промови президента США Джорджа Буша-старшого 1 серпня 1991 року у Верховній Раді. Вона ввійшла в історію під назвою Chicken Kiev speech.

Буш тоді заявив: “Американці не підтримуватимуть тих, хто шукає незалежності, аби замінити віддалену тиранію місцевим деспотизмом. Вони не стануть допомагати тим, хто просуває самогубний націоналізм, заснований на етнічній ненависті”.

Заява про нейтралітет і готовність України пожертвувати ядерною зброєю не зняла недовіру колективного Заходу. А після 24 серпня 1991 року в західних лідерів з’явився новий важіль тиску.

— Визнання України як незалежної держави з боку США було пов’язане з зобов’язаннями України позбутися ядерної зброї. Це не було прописано, але про це говорилося, — розповідає історик Сергій Плохій, який на той час працював в Університеті Альберта (Канада).

Через два місяці після проголошення незалежності, 24 жовтня 1991 року, Верховна Рада приймає постанову “Про без’ядерний статус України”. У ній ідеться про готовність у мінімальні строки відмовитися від ядерної зброї та компонентів її базування, розташованих на території країни.

— Я повертався зі Сполучених Штатів і випадково зустрів у літаку університетського приятеля, — згадує Олександр Чалий. — На той час він уже рік викладав у США. Я тоді був переконаний, що ядерна зброя, яка дісталася від СРСР, — запорука нашої безпеки. На що він мені відповів: “Вашингтон ніколи не дозволить Україні мати ядерну зброю, за жодних обставин. Забудь про це”.

На моїй пам’яті позиції Сполучених Штатів і Росії щодо українського питання рідко збігалися. Так от, це був перший і чи не єдиний випадок, коли США і РФ виступали одним фронтом. Причому лідером у тиску на Україну були саме Штати. Росія грала другим номером.

Не виключаю, що якби Україна, Білорусь або Казахстан опиралися, Росія отримала б карт-бланш від Заходу на застосування військової сили, щоб вилучити або взяти під контроль ядерний потенціал у колишніх союзних республіках.

За словами Чалого, коли сьогодні говорять про примус до без’ядерності, всі згадують про стратегічну ядерну зброю. І забувають про тактичну. Вивезення саме цієї зброї він називає найбільшою таємницею розвалу Радянського Союзу та ядерного роззброєння України.

— Після 24 серпня 1991 року вивезти з території України до Росії ешелони з тактичною ядерною зброєю без санкції перших осіб держави було неможливо, — переконаний Олександр Чалий. — Отже, санкція була. І мені було б цікаво дізнатися, хто й коли дав цю санкцію. Принаймні, в МЗС України цього до кінця не розуміли.

На думку Чалого, питання про вивезення тактичної ядерної зброї для істориків — неоране поле. Причому знайти там можна не лише розквітлі соняшники.

В одному з інтерв’ю ексміністр оборони Олександр Кузьмук висунув своюверсію: всю тактичну ядерну зброю вивезли з території України ще до розвалу Радянського Союзу.

Загальноприйнята версія інша: 21 грудня 1991 року в Алма-Аті Леонід Кравчук разом із лідерами РФ, Білорусі й Казахстану підписав угоду “Про спільні заходи щодо ядерної зброї”. Всю тактичну ядерну зброю мали вивезти з території України до 1 липня 1992 року.

— Вивезенням займалися офіцери 43-ї ракетної армії, штаб якої знаходився у Вінниці, та представники українських спецслужб, які супроводжували вантаж до Росії, — розповідає професор Інституту міжнародних відносин Київського національного університету Сергій Галака. — При цьому неможливо точно оцінити, скільки такої зброї знаходилося на території України у момент розвалу Союзу. Там розкид цифр величезний.

На думку Галаки, показова історія трапилася на початку травня 1992 року.

Тоді Леонід Кравчук вирушив з першим офіційним візитом до США. На авіабазі “Ендрюс”, куди він прилетів, журналісти поцікавились, чи правда, що з території України вивезли всю тактичну ядерну зброю. Кравчук відповів, що як верховний головнокомандувач збройних сил України він такого наказу не давав. І того ж дня з’явилася новина з посиланням на керівництво Об’єднаних збройних сил СНД про те, що 6 травня останній ешелон з тактичною ядерною зброєю перетнув україно-російський кордон.

У шахах таку ситуацію називають “позіханням” — це помилка гравця, що призводить до послаблення його позиції.

Через два тижні після візиту Кравчука у Вашингтон гравці зробили останні ходи в дебюті цієї партії.

23 травня 1992 року в столиці Португалії держсекретар США Джеймс Бейкер, міністри закордонних справ Росії, Білорусі, Казахстану й України підписали Лісабонський протокол — доповнення до Договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (START-1).

“Їхати в Лісабон означало їхати на підписання протоколу. Не їхати в Лісабон означало кинути виклик глобальним гравцям і відійти від попередніх обіцянок. Ми прийняли рішення їхати, але битися до останнього за належні компенсації та гарантії безпеки.

Переговори були на межі провалу. До них підключилися голови зовнішньополітичних відомств, у тому числі Бейкер. Упродовж дня делегації в різному складі п’ять разів сідали за стіл переговорів і п’ять разів розходилися ні з чим. Під час останньої зустрічі Бейкер почав підвищувати голос і втрачати контроль над собою…

Мені здається, в його очах я перетворився на втілення світового зла, яке цинічно протистояло божественному воїнству на чолі з ним самим, Джеймсом Бейкером Третім”, — згадував ці переговори тодішній міністр закордонних справ України Анатолій Зленко.

У результаті Зленко підписав документ, який підтверджував, що Україна за умов гарантій безпеки “приєднується в можливо найкоротший термін” до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї в якості неядерної держави.

Мітельшпіль *середина шахової партії

“Став дошку так, щоб сонце світило в очі твого противника”. Руї Лопес, іспанський шахіст і теоретик шахів

У багаторічному марафоні нерви здавали в усіх. Причому “стріляли” часом не лише по чужих, а й по своїх позиціях.

25 жовтня 1993 року держсекретар США Кристофер Воррен та його український колега Анатолій Зленко підписують у Києві угоду про технічну та фінансову допомогу Україні для знищення ядерної зброї.

Американці погодилися виділити $175 млн та надати своїх фахівців із демонтажу.

Розповідає Олександр Чалий:

— Була пресконференція держсекретаря США і голови нашого МЗС, під час якої вони анонсували підписання угоди наступного дня.

А узгодженого тексту немає: деякі пункти запропонованого американцями варіанту для нас абсолютно неприйнятні. Скажімо, про те, що США не несуть відповідальності за можливі помилки своїх фахівців та їхні наслідки на території України. Ми стояли на смерть, намагаючись ці статті змінити. Американські дипломати відмовилися йти на компроміс.

Переговори зайшли в глухий кут. Групу українських дипломатів тоді очолював Грищенко (Костянтин Грищенко — у 2003-2005 роках голова МЗС України — УП), я відповідав за юридичні питання.

А в сусідній залі однієї з резиденцій навпроти готелю “Київ” президент Кравчук дає урочистий обід на честь американців. І раптом до кімнати, де йдуть переговори, заходить Кравчук разом зі Зленком.

“То що тут у вас відбувається?” — грізно питає нас президент у присутності американців. Ми з Грищенком доповіли, що є принципові розбіжності, треба працювати далі.

Аж раптом сталося несподіване. Леонід Макарович подивився на нас і невдоволено промовив: “Я ж сказав підписувати. Чого ви тут дурнею займаєтесь? Підписуйте!”

Ми були ошелешені. Кравчук скомандував “підписуйте” в присутності американців, які в цей момент просто могли сказати: “Які питання? Текст узгоджений. Ваш президент дав вам команду й повноваження на підписання…”. Фактично президент помножив на нуль всю нашу роботу.

Кравчук вийшов. Німа сцена.

І тут треба віддати належне американським дипломатам: вони вміють жорстко пресингувати, але також вміють бути делікатними. Вміють тиснути, але зберігають гідність тих, на кого тиснуть. Якби на їхньому місці були росіяни, на цьому все й скінчилося б.

Вони б відмовилися вести далі переговори й наполягали б на негайному підписанні наявного тексту.

А американці переглянулися й сказали: “Зробімо так: віддаємо на підписання тільки останню сторінку угоди без усього тексту, а потім продовжуємо переговори. До ранку домовимося.

Так і сталося після безсонної ночі спільної роботи в МЗС України й численних консультацій телефоном із Вашингтоном…

…Не минуло й трьох місяців, як “ответка” прилетіла до Кравчука. Прилетіла у буквальному значенні.

12 січня 1994 року “Бориспіль” охопила паніка. Працівники аеропорту разом зі службою протоколу українського МЗС поспіхом намагалися освіжити давно не фарбовані стіни з агітками радянських часів і потертий лінолеум на підлозі.

Мобілізацію оголосили, коли з’ясувалося, що президент США Білл Клінтон на шляху до Москви зробить коротку зупинку в Києві. У своїх мемуарах заступник держсекретаря США Строуб Телботт назве цей бліцвізит “найбільш політично мотивованим дозаправленням літака в історії людства”.

“Був морозний зимовий вечір. На бориспільському аеродромі вишикувалося майже все політичне керівництво України на чолі з президентом.

На злітно-посадковій смузі приземлився знаменитий Боїнг-747 “Air Force One” — літак американських президентів. Пілот вирулив паралельно з червоною доріжкою, Леонід Макарович вийшов “на стартову позицію”, дівчата в національних костюмах приготувалися дарувати високому гостю хліб-сіль і… повисла пауза, що тривала принаймні 25 хвилин.

…Нарешті поміж присутніх пронеслося полегшене зітхання: назустріч окляклій українській делегації рушив веселий рожевощокий Клінтон”, — згадував Анатолій Зленко.

Суть меседжу, який хотів донести Клінтон, найточніше передає фраза, яку кілька місяців тому Кравчук кинув українським дипломатам у Києві.

“What kind of durnia are you doing here? Sign!” — так це могло б звучати з вуст Клінтона, якби він не старався залишитися в рамках дипломатичного етикету.

Однак, судячи з розповіді учасника переговорів Телботта, того дня Клінтон забув про дипломатичний етикет.

“Клінтон і Кристофер (Воррен, держсекретар США — УП), які не мають звички вичитувати керівників держав, цього разу вирішили зробити виняток. Вони сказали Кравчуку настільки відверто, наскільки це було можливо, що, якщо той відмовиться від уже досягнутої домовленості, це буде серйозним регресом у відношеннях України як із Росією, так і з США.

Поки Зленко і Бутейко (Антон Бутейко — радник президента Кравчука з питань зовнішньої політики — УП) сердито мовчали, Кравчук, який весь тремтів, пообіцяв Клінтону, що буде дотримуватися попередньо досягнутої домовленості та не викидатиме жодних фокусів в останню хвилину при підписанні тристоронньої заяви через два дні в Москві”.

— Вони не просто приїхали, а вимагали. Вони сказали: “Якщо ви не виконаєте завдання вивезти боєголовки з України, почнеться не просто тиск, а блокада України, — згадував Леонід Кравчук в інтерв’ю “Українській правді”.

Причину нервозності американців напередодні візиту Клінтона до Москви Олександр Чалий пояснює кількома обставинами.

По-перше, тим, що українсько-російські переговори зайшли в глухий кут.

Росія заперечувала сам факт власності України на ядерну зброю, що була на її території в момент проголошення незалежності. Позиція Москви зводилася до тези — “це не ваше і тому жодних компенсацій за високозбагачений уран в ядерних боєзарядах не буде”.

РФ також відмовлялася на двосторонньому рівні зафіксувати гарантії безпеки для України без аналогічних гарантій з боку США.

— Ми наполягали на компенсації за ядерні компоненти в стратегічному й тактичному озброєнні, — розповідає він. — Російська Федерація на поступки не йшла. Сполучені Штати до останнього стояли на тому, що це наші двосторонні питання з РФ.

Українські дипломати збагнули, що можна грати на цьому. Коли американці цікавилися, як ідуть переговори, ми відповідали: “Не домовилися. Будь ласка, поговоріть із ними самі”. Американці зрозуміли, що потрапили в замкнене коло, де їх, скажімо так, розводять.

Другим тривожним чинником було становище всередині України — Штати розуміли, що ситуація може вийти з-під контролю. Верховна Рада призначила на 20 березня 1994 року референдум про довіру президенту й парламенту. Все велося до дострокових виборів.

Один із головних суперників Кравчука — Кучма — публічно наполягав на збереженні в Україні твердопаливних міжконтинентальних балістичних ракет з ядерними боєголовками. Аргументував тим, що в цих ракет тривалі строки зберігання, тому вони не становлять загрози для безпеки країни.

— Обережний Кравчук не хотів летіти до Москви на підписання тристоронньої заяви президентів Росії, США та України. Для нього це був ризик. Він ставив себе під удар критиків усередині країни напередодні виборів і вважав за краще перенести це питання на пізніше.

Клінтон зупинився в Києві лише для того, аби гарантувати, що Україна підпише цю заяву. Без зупинки в Києві та розмови з Кравчуком, гадаю, домогтися цього було б неможливо, — переконаний Олександр Чалий.

Після жорсткої розмови в аеропорту українські дипломати терміново вилетіли до Москви.

Узгодженого тексту документа досі не було. Розбіжності у позиціях, передусім щодо компенсацій, здавалися непереборними.

— Клінтон, Єльцин і Кравчук мали підписати тристоронню заяву в Кремлі 14 січня. А до цього ми цілу ніч працювали над текстом із російськими дипломатами в присутності американців. Переговори проходили в посольстві США в Москві. Тільки завдяки тому, що американці запропонували такий троїстий формат, нам вдалося реалізувати те, чого ми хотіли стосовно компенсації, — розповідає Чалий.

У тексті заяви США і Росія підтвердили зобов’язання поважати незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, а також утримуватися від застосування сили або економічного примусу для зміни кордонів.

Також домовились, що Росія протягом десяти місяців надасть Україні тепловиділяючі збірки для її атомних електростанцій, що міститимуть 100 тонн низькозбагаченого урану. У той саме термін принаймні 200 ядерних боєзарядів вивезуть з України до Росії для розукомплектування.

Одразу після підписання тристоронньої заяви Леонід Кравчук повернувся у Київ. А президенти США та Росії вирушили на прийом у резиденцію “Огарьово”, де “друг Білл” зіграв “другу Борису” улюблені мелодії на саксофоні — “Summertime” і “My Funny Valentine”.

Через пів року Кравчук програє дострокові президентські вибори Леоніду Кучмі.

— Замість Анатолія Зленка головою МЗС став Геннадій Удовенко, — згадує Олександр Чалий. — Кучма тоді зустрівся зі Зленком і дорікнув йому: “Як ви могли таке допустити з ядерною зброєю?”. На що почув відповідь: “Леоніде Даниловичу, ви вникнете, розберетеся й дуже швидко все зрозумієте”.

І мав рацію. Легко фрондувати, коли ти в опозиції. Але щойно з опозиції переходиш у владу, починаєш розуміти реальність. Згодом Кучма публічно говорив, що, коли отримав всю інформацію, зрозумів, що шансів зберегти ядерну зброю в нас немає.

Після позиційних маневрів, жорсткого пресингу, позіхань і розміну фігур партія перейшла в стрімкий ендшпіль.

Ендшпіль *фінал шахової партії

“Якщо вам поставили мат, не засмучуйтесь, у вас попереду ще сотні програних партій”. Хосе Рауль Капабланка, третій чемпіон світу з шахів

Червона доріжка й почесний караул на базі “Ендрюс”, прикрашена українськими прапорами Пенсильванія-авеню, урочиста зустріч на південній галявині Білого дому, салют із 21 залпу.

Так приймали в США президента Кучму наприкінці листопада 1994 року. Незадовго до цього українське МЗС звернулося до Держдепартаменту США з запитом підвищити статус візиту Кучми з робочого до державного. Що й було зроблено. З такими почестями в 1994-му в Вашингтоні приймали тільки імператора Японії Акіхіто, президентів ПАР і Росії — Нельсона Манделу й Бориса Єльцина.

До цього моменту на руках у Кучми вже була сильна карта. За п’ять днів до початку візиту, 16 листопада, Верховна Рада нарешті прийняла закон про приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ). Щоправда, із застереженням: він набирає чинності тільки після надання Україні гарантій безпеки, оформлених у вигляді міжнародно-правового документа.

— Ми з тодішнім послом України в США Юрієм Щербаком готували цей візит у Вашингтоні, — згадує Чалий. — Не повірите, але чи не найголовнішим питанням, яке всі тоді обговорювали, було те, кого ставити другим у списку української делегації — міністра закордонних справ Удовенка чи голову Адміністрації президента Табачника. З позиції міжнародного протоколу голова адміністрації, в принципі, ніхто. Але всі в посольстві були перелякані, з Києва прилетіла передова група з підготовки візиту, вони наполягали, щоб другим був Табачник.

Цю тему обговорювали годинами. Врешті-решт нам вдалося переконати передову групу під мою відповідальність, що міжнародний протокол треба поважати. Міністр закордонних справ України був другим в офіційних списках української делегації.

З-поміж документів, підписаних у ті дні в Вашингтоні — угода про співробітництво в дослідженні космосу. Вона йшла у зв’язці з ядерним роззброєнням України й продавити її вдалося в останній момент. Причому не без шантажу.

— На початку 90-х американці хотіли, щоб Україна відмовилася не лише від ядерної зброї, але й від своєї ракетної промисловості, — розповідає Олександр Чалий. — На нас серйозно тиснули — дійшло до того, що пропонували величезні гроші за закриття “Південмашу”. Ми відмовилися.

І от другий день візиту Кучми в США. Офіційний обід на честь президента України. Підписання угод через кілька годин. А договір про співпрацю з США в космічній галузі американці не узгоджують.

На обіді до нас підійшов Володимир Горбулін, тодішній голова Національного космічного агентства України.

“Якщо вони нам його не узгоджують і не підписують, нічого в Будапешті не буде”, — сказав він.

Ми передали це американським колегам. По суті, Горбулін тоді вдався до прямого шантажу. Але тільки після цих його слів щось закрутилося, й договір узгодили. Якби ми тоді не підписали договір щодо космосу, гадаю, після Будапешта навряд чи домоглися б цього.

На шляху до Будапешта була ще одна перешкода. Летіти на саміт ОБСЄ (ця організація тоді мала іншу назву — Нарада з безпеки та співробітництва в Європі) можна було тільки з підписаними спікером Верховної Ради ратифікаційними документами на вступ України в ДНЯЗ. Напередодні вильоту українських дипломатів до столиці Угорщини бракувало підпису Олександра Мороза.

— Після 16 листопада, коли парламент ратифікував договір, Мороз поклав документи під сукно та “забув” про них. У нього була своя роль у цій грі. По-перше, на той момент він вважав, що відмова від ядерної зброї не відповідає інтересам України. А по-друге, те, що останнє слово було за ним, додавало йому ваги.

За день до вильоту в Будапешт, 3 грудня, Бориса Тарасюка та мене відправили переконувати Мороза підписати документи. Після складної розмови він їх підписав при нас, — розповідає Олександр Чалий.

Це дало підставу дипломатам вирушити в Будапешт, але не заспокоїло опозицію всередині країни.

“Жоден український документ зі статусом закону аж до 18 листопада 1993 року не містить конкретніших зобов’язань, аніж словосполучення “у майбутньому”. У листопаді 1993 року парламент уперше записав термін “7 років” — і лише щодо ліквідації 36% носіїв та 42% боєзарядів за умови надання достатньої міжнародної фінансової і технічної допомоги для цих потреб та надійних гарантій нацбезпеки. Про всю зброю не йшлося в жодному документі”, — згадує Юрій Костенко.

4 грудня перша група українських дипломатів прилетіла з Києва в Будапешт і почала переговори щодо тексту меморандуму. До цього моменту сторони мали дві принципово різні версії тексту і два підходи до нього.

Американці наполягали, щоб у меморандумі не було й натяку на юридичні гарантії, які вимагали б ратифікації документа Конгресом США. І погоджувалися, щоб зобов’язання поширювалися лише на випадки застосування проти України ядерної зброї.

Українські дипломати хотіли розширити зобов’язання країн-гарантів на будь-які дії, спрямовані проти суверенітету й територіальної цілісності країни. І наполягали на тому, щоб у Будапештського меморандуму були всі ознаки міжнародно-правового договору.

Також українським дипломатам вдалося наполягти на тому, щоб під текстом меморандуму стояли не просто підписи Клінтона, Єльцина, Мейджора і Кучми, як пропонували американці, але було зазначено, що вони підписали документ від імені США, РФ, Великобританії та України.

“І це не просто юридична казуїстика, — зазначає Олександр Чалий, — а фіксування факту, що зобов’язання за Будапештським меморандумом взяті від імені держав і тому вони мають міжнародно-правовий обов’язковий характер”.

Найскладнішим було обговорення термінів “гарантії” та “запевнення”.

— Коли ми вже виробили остаточний текст, виникло питання щодо “запевнень” (“assurances”) чи “гарантій” (“guarantees”). Ми наполягали на тому, що мають бути “гарантії”. Врешті-решт погодилися, що в англійському тексті будуть “запевнення”, а в українському й російському — “гарантії”. Беручи до уваги фразу в кінці меморандуму, що текст складений у чотирьох примірниках і всі вони автентичні, ми можемо говорити про те, що наш варіант із використанням слова “гарантії” юридично правильний, — розповідає Борис Тарасюк, учасник переговорів і тодішній заступник голови МЗС.

Над текстом документа працювали цілу ніч, і стосовно всіх спірних пунктів домовилися тільки близько сьомої ранку 5 грудня.

Це було рішення, коли кожна сторона була впевнена, що їй вдалося не перейти свої червоні лінії.

Потім була церемонія підписання меморандуму президентами України, США, Росії та прем’єром Великобританії в конференц-залі “Барток” готелю Novotel.

— Невелику залу заповнили журналісти, члени офіційних делегацій, співробітники служб безпеки чотирьох країн, — розповідає Чалий. —Якоїсь миті співробітники американської та російської служб безпеки намагалися взяти під контроль вузький прохід на сцену. Американці виявилися спритнішими. Росіяни хотіли відвоювати цей плацдарм, але безрезультатно.

Почалася пресконференція перед підписанням. І тут лунає страшний гуркіт, схожий на вибух. У залі паніка. Виявилося, це звалився на підлогу портфель-дипломат одного з журналістів. За кілька хвилин гепнувся ще один “дипломат”.

Любителі шукати знаки долі могли б розгледіти в цьому натяк на події, у зв’язку з якими сьогодні найчастіше згадують Будапештський меморандум.

До початку окупації Криму, до якої вдалася одна з країн-гарантів безпеки й територіальної цілісності України, залишалося 7017 днів.

Розбір партії

“Без України Росія перестає бути євразійською імперією”. Збіґнєв Бжезінський, один з ідеологів зовнішньої політики США, автор книги “Велика шахівниця”

На питання, яку фігуру нагадує йому Україна на світовій шахівниці, Бжезінський відповів: “Скоріше слона. Вона рухається по прямій лінії то вперед, то назад”.

Після окупації Криму в березні 2014 року в Україні переважно цитували не Бжезінського, а канцлера Німецької імперії Отто фон Бісмарка, якому нібито належать слова: “Договори з Росією не варті й паперу, на якому вони написані”.

Анексія Кримського півострова змахнула з Будапештського меморандуму архівний пил за останні 20 років. Хоча, за словами Олександра Чалого, про документ згадували й до 2014-го.

Наприклад, восени 2003 року — під час російсько-українського конфлікту навколо острова Тузла.

Росіяни тоді почали будувати дамбу від Таманського півострова до прикордонного острова. Спроби організувати телефонну розмову президентів Кучми й Путіна ні до чого не привели.

Українська сторона дала зрозуміти американцям, що вимагатиме термінових консультацій, передбачених шостою статтею Будапештського меморандуму. Після того, як втрутилися американські дипломати, розмова президентів України й Росії відбулася, і гостра фаза конфлікту минула.

Наступного разу про Будапештський меморандум на Банковій згадали під час першої україно-російської “газової війни”.

1 січня 2006 року Росія припинила постачання газу на український ринок. Президент Ющенко підписав листи до лідерів країн-гарантів. У цих листах Україна трактувала газовий конфлікт як загрозу економічній безпеці країни та вимагала термінового скликання консультацій.

— Щоправда, листи так і не були відправлені, — згадує Олександр Чалий. — На той час міністром закордонних справ був Борис Тарасюк, орієнтований на євроатлантичну інтеграцію України й членство в НАТО. Він без особливого ентузіазму прагнув реалізувати потенціал Будапештського меморандуму, адже розумів, що будь-які посилання України на цей документ позиціювали її як позаблокову нейтральну державу.

Листи притримали. А в ніч проти 4 січня ситуація розрішилася — газовий контракт підписали.

Стосовно уроків Будапешта більшість експертів сходяться на двох висновках.

Перший — зберегти ядерний статус у 1990-х Україна змогла б, тільки якби опинилася в ізоляції та стала другою Північною Кореєю.

Другий — на переговорах Україна продешевила.

— По суті, ми вели переговори про те, щоб отримати максимальну компенсацію за відмову від ядерної зброї. Все будувалося навколо комерційної сторони — отримаємо ми суму X або Y.

В 1990-х ми не розуміли, що в міжнародних відносинах статус важливіший за гроші.

Якби тоді ми вперлися рогом і зажадали за відмову від ядерної зброї статус кандидата в члени ЄС, вступ до Світової організації торгівлі, скасування поправки Джексона — Веніка, якби зібрали пакет з усіх поправок і всіх організацій, куди прагнули потрапити, ми могли б усе це отримати без принизливих умов і тяжких переговорів, через які пройшли пізніше, — переконаний Чалий.

З ним погоджується й історик Сергій Плохій.

— Зрозуміло, що у 1994 році західні держави не готові були робити те, що зробили Британія і Франція з Польщею в 1939-му: давати гарантії недоторканності кордонів і автоматичного входження у війну в разі їх порушення. Але був один варіант, не до кінця використаний українською стороною. Це було питання членства в НАТО. В адміністрації Клінтона були люди, готові про це говорити.

За десятки років насіння соняшників на місці колишніх ракетних шахт проросли “скрепами русского мира” та крайньою стурбованістю західних лідерів з цього приводу.

Про третій у світі арсенал ядерної зброї сьогодні нагадують лише суперечки щодо того, чи була відмова від нього зрадою, неминучістю або ж помилкою, яка більше, ніж злочин.

А ще Музей ракетних військ стратегічного призначення за 30 кілометрів від Первомайська. Тут можна побачити залишки колишньої військової величі й торжества інженерної думки.

Перший і другий українські президенти без ентузіазму згадують історію ядерного роззброєння України.

Леонід Кравчук видав яскраву метафору, в якій озброєна ядерними ракетами Україна подібна до мавпи з гранатою.

Леонід Кучма згадав, як президент Франції Міттеран напередодні підписання Будапештського меморандуму по-батьківськи застеріг його: “Синку, не вір цьому документу, тебе обдурять”.

Один із найбільш послідовних їхніх опонентів Юрій Костенко написав книгу “Історія ядерного роззброєння України”. Цього року її переклад має вийти в США.

— Ми дуже сподівалися, що Строуб Телботт погодиться написати передмову. Він познайомився з книжкою, але наразі відмовився. Це промовиста деталь стосовно того, чи готові США визнати свою відповідальність за долю меморандуму, — розповідає Сергій Плохій.

Наприкінці жовтня 2020-го тему ядерної зброї несподівано актуалізувало “всеукраїнське опитування” Володимира Зеленського.

У народу поцікавилися, чи не проти він використати гарантії безпеки, визначені Будапештським меморандумом, для відновлення державного суверенітету й територіальної цілісності України.

Виявилося, народ не проти: 74% учасників опитування висловилися за.

Суверенітет, то й суверенітет.

Меморандум, то й меморандум.

 

Оксана Забужко, письменниця: В Україні “індекс свободи” більший, ніж у сусідів, тому в осяжному майбутньому в нас не буде диктатури

03.12.21 Укрінформ

“Поразки корисніші від перемог. Від перемог країни обростають жирком і тупіють. Від небезпек і загроз вони мобілізуються, вмикаються та розумнішають. Відповідно, у нас із вами попереду нелегкі, але цікаві 10 років – у чеканні краху Росії та розпаду останньої архаїчної імперії на континенті”. Цією фразою Оксана Забужко чіпляє на виступі під час панельної дискусії форуму Re:Open Zakarpattia, відтак згодом ми з нею домовляємось розвинути цю думку під час інтерв’ю для Укрінформу.

У розмові з Оксаною Забужко говоримо про те, чому в українців деградована версія суспільного успіху, чому нам варто більше й ширше рефлексувати над своїми поразками, які ведуть до перемог, і чому наша “українська склянка” виглядає напівпорожньою, але водночас вона і напівповна.

КУЛЬТ “УСПІШНОГО УСПІХУ” – НЕ ТІЛЬКИ АМЕРИКАНСЬКИЙ ВАРІАНТ, А Й РАДЯНСЬКИЙ ТАК САМО

– Зачепила ваша фраза про поразки, які корисніші за перемоги, та перемоги, від яких країни жиріють.

– Це до того, що нам із вами пора переосмислювати оцю профанну філософію “успішного успіху”, про яку кричать з усіх усюд.

– American dream?

– А це не тільки американський варіант, це й радянський так само. “Важить результат” – це звідти. Якщо ти не “успішний”, не з квартирою-машиною-дачею, а звільнений з роботи дисидент – то ти невдаха. Виховувався страх бути невдахою. По-американськи просто звучить інакше – лузер. Але це одне і те ж, той самий психокомплекс.

До речі, до появи цілковито секулярних суспільств ця тема взагалі не виникала – адже християнство з його культом жертовності орієнтувало людину на зовсім інші цінності. Ісус Христос за цією парадигмою “успішного успіху” – лузер стовідсотковий. Але всі ми знаємо, хто в кінцевому підсумку, навіть в історичному часі, не кажу вже у вічності, виграє – таки Ісус, а не Іуда й не Пілат. Я до того, що людині, яка отримувала християнську освіту, цього пояснювати не треба було, це в неї було закладено у прошивці. А коли релігійна прошивка виймається, тоді етика оцього “успішного успіху” з його “будь-якою ціною” починає кульгати на всі чотири ноги. Бо успіх, причому саме соціально визнаний: слава, влада, гроші – сам по собі стає цінністю, а питання ціни – ніби вже й другорядне. Тоді виходить: хто більше вкрав – того й капці, розумієте?

МАЄМО ДЕГРАДОВАНУ ВЕРСІЮ УСПІХУ, КАПІТАЛІЗМ, ЯКИМ ЙОГО МАЛЮВАЛИ В ЖУРНАЛАХ “КРОКОДИЛ” І “ПЕРЕЦЬ”

– У нашому суспільстві ми, зрештою, саме це й маємо.

– Так, ми і маємо цю деградовану версію успіху. Маємо капіталізм – як його пародіювали в журналах “Крокодил” і “Перець” свого часу. Оцю карикатурну, справді хижацьку, цинічну картину “суспільства успіху”… Замість капіталізму, який виростав із громадянського суспільства, з бюргерського середовища, з певної культури, традиції, людей, які вчилися у старої аристократії, наприклад, меценатства й інших багатьох цікавих речей.

А тут успішний той, у кого “тачка” і “тьолка” крутіша та більше грошей на офшорах. Насправді це гротесково, але це наша реальність, яка побудована на абсолютно фальшивій системі цінностей.

Закономірно, що найуспішнішими країнами є скандинавські, де культ праці, де все ще в ціні весь пакет християнських чеснот, скромність, ощадливість – і власник ІКЕА, який у першій десятці мільйонерів списку “Форбс”, їздить на старому авто 1970-х років! Він не купує собі “порше” чи “майбахів”, бо якщо старе авто працює, то нащо його міняти? Багатство здорової людини – це й є ставлення до майна як до чогось функціонального, до засобу, а не мети. І це працює, впливає на рівень культури суспільства.

Під час презентації “Польових досліджень” у Стокгольмі – майже з трьох десятків інтерв’ю для шведських медіа, що я тоді мусила дати за два дні, мені найдужче запам’яталася журналістка, яка вела на радіо програму “Поразки і втрати”. Мовляв, я написала про поразку і це їй цікаво. “О!” – подумала я. Доти я не думала про “Польові дослідження” під цим кутом, а це справді аналіз поразки у стосунках, можна й так цю книжку читати.

І цей аналіз, нівроку, виявився для моєї країни досить продуктивним, як-не-як на ньому сформувалося перше покоління жінок української Незалежності! Тоді вони вперше стали видимими в публічному просторі як окрема суспільна сила – коли після виходу друком “Польових досліджень” почали масово вголос заявляти: “Це і про мене також, це моя історія!” – з того почалась наша “гендерна декомунізація”, якщо хочете – із роману про поразку.

Ми тоді записали з тією журналісткою прецікаву годинну розмову – не про літературу, а про цінності. І дійшли висновку, що моральна вартість поразки вища за моральну вартість перемоги. І ми більше вчимося на поразках.

ПАЛАЦ НА 80 КІМНАТ, АБО ГРОШІ, ЩОБИ ЩО?

– Я насправді тоді шведам позаздрила, бо вони собі можуть дозволити цілу програму на радіо про поразки і втрати!

– Добре люди живуть, еге ж?

– Так, добре. І не тому, що у них багато всього є в магазинах – у нас уже теж нівроку! Таки рівень ЗМІ – це показник рівня свідомості суспільства, рівня його інтересів. До речі, оце тепер мені випало їхати на Закарпаття в одному купе потягу з митниками, звісно, ми розмовляли дорогою і розмова, зрештою, вперлася у цінності. Вони доводили мені, що “де краще жити” дорівнює “там, де кращі заробітки”. Я кажу, ну добре, а що з ними робити, із заробітками? От, гроші – щоби що? У відповідь мені захопливо розказали, що на Закарпатті є цілі села, де будують палаци по 80-90 кімнат.

– Хе, цікаво, а чи при цьому зазначили, що їхні власники живуть не в палацах, а в прибудовах?

Гроші – це засіб, ресурс для розвитку особистості, який може й повинен працювати на людину

– Вони розповіли про це, коли я спитала: а навіщо 80 кімнат? Але на наступне запитання: “Ну, а нащо тоді вкладати гроші у палац, якщо в ньому не жити?” – вони відповіді не мали. Пояснили, що така традиція (сміється).

Що я хотіла їм довести? Що гроші існують не для того, щоб їх показувати (так зване “показове споживання”) і ними хвалитися, а що це засіб, ресурс для розвитку особистості, який може й повинен працювати на людину – хоча б так, як у тій-таки Швеції чи інших соціальних країнах… Але ми до цього з моїми співрозмовниками не дійшли, бо вони узагалі не розуміли, чого я від них хочу.

В УКРАЇНІ ТРЕБА 10 РОКІВ, АБИ ЦЯ ПРОБЛЕМА СТАЛА СУСПІЛЬНИМ ДИСКУРСОМ

– Тобто, натякаєте, що варіант “успішного успіху” для пересічного українця – це таки оті 80 кімнат?

– Ні, варіантів багато. У нас немає, знаєте, програми на радіо (сміється), де би це аналізували. А майданчики такі мають бути! Це суспільна акупунктура, больові точки, які мають проговорюватися в медіа – тоді буде формуватися в суспільстві хоч якесь розуміння наших проблем. Щоб не десь колись якась умовна Забужко точково про це сказала, а потім мусила ще разів 5-10 у різних аудиторіях повторити, тобто сама себе поширити, поки сказане дійде в люди і аж років через 10 освічений клас про це почне дискутувати в соцмережах. Я зараз згадую своє старе інтерв’ю газеті “День”, воно називалося “Якою була б цивілізація, якби не Сандармох”. Цьогоріч мені його нагадали на річницю Сандармоху, і я його перечитала й побачила, що от, пройшло 9 років (це ще плюс війна, зауважте, вона всі процеси каталізує!) – і тільки зараз те, що я тоді сказала, стало чимось загальновідомим, зрозумілим – частиною суспільного дискурсу.

– І вже є масові “причинні” пости у Фейсбуці.

– Так. Сандармох як символ утрати Україною своїх еліт увійшов у вжиток, у масову свідомість. Тому можна рахувати, що середній крок для усвідомлення проблеми в нашому суспільстві – це 10 років. Це дуже повільно саме тому, що майданчиків, де би такі штуки мали публічно проговорюватися, у нас нема, наше телебачення тільки пробує їх будувати. Купа питань, що потребують суспільного проговорення, провисає.

Мої попутники пишаються тим, що закарпатці будують палаци, в яких не живуть, а з другого боку – я якось розмовляла з нашими дипломатами, які дивувалися з так само, на їхню думку, нерозумної поведінки українських заробітчан: тілько-но дядько заробить кілька тисяч євро, зразу ж першим ділом мурує собі круг дому здоровенний паркан – замість того, аби, наприклад, інвестувати в освіту дітей! Але ж хвилиночку! Давайте не будемо одразу думати, що це дядько дурний. Насправді, це діагноз не дядькові. Це – діагноз суспільству, в якому немає довіри до держави і почуття індивідуальної безпеки, що його має громадянинові гарантувати держава.

ЧОМУ УКРАЇНЦІ БУДУЮТЬ ПАРКАН НА ПЕРШУ ТИСЯЧУ ЄВРО?

– І тому він вкладає в паркан, який його захистить?

– Так, паркан дає відчуття, що за ним “мій дім – моя фортеця”, як каже англійське прислів’я. Дядько укріпився, все! І хай цей паркан демонстративний у стосунку до сусідів чи він для самозаспокоєння – але це межа! Кордон. Адже ми досі живемо в країні відкритих кордонів. У країні, де в 2014-у ми самі мусили захищати державу, коли з Росії безперешкодно поперли воєнні найманці “пострєлять укропов”, і люди з Майдану в капцях ішли на фронт.

– І в брониках, на які скидалися всім селом…

– Абсолютно! А те, як ті 11 міст – ті, що за планом Путіна були віднесені до майбутньої “Новоросії” – боронилися проти “руской вєсни”, це взагалі історії, досі не написані й публічно не розказані. Колись до того ще дійде. І колись ми про це читатимемо у спогадах і документах, якщо їх доти не понищать. А поки…

– А поки варто будувати паркани?

– Отой дядько, що на першу зароблену тисячу євро мурує собі паркан, – він латає глибокий національний комплекс. Але про ці незакриті гештальти йому ніхто ще не сказав. У публічний дискурс це поки що не входить, предметом соціальних досліджень чи аналізу це не є. Бо нема майданчиків для цього. От їх треба будувати.

ВСТУП ДО ЄС У НАС – ЦЕ МІФОЛОГІЯ

– Давайте від поразок до перемог. В уяві пересічного громадянина наша перемога – це вступ до ЄС, приєднання до НАТО і крах Путіна та закінчення війни на Донбасі. Такі речі, які виглядають наразі дещо неможливими, але ми у них свято віримо, бо це чи не єдине, що лишається…

– У нашому суспільстві досить примітивізований дискурс про «європейський вектор». Цей вектор сприймається як вступ до ЄС. А якщо ЄС завтра розвалиться? ЄС не вічний, даруйте, ми ж бачимо, як Путін послідовно його валить, рвучи саме там, де «тонко». Я завжди ставилася з певною дозою обережності до перспектив розширення ЄС за рахунок України. Бо Україна за розміром – це половина того ЄС, і Брюсель, який сьогодні не знає, що йому з Польщею робити, іще менше уявляє, що йому робити з Україною.

«Вступ до ЄС» – це наша, сказати б, політична міфологія. Бо, знов-таки, звідки пересічному українському громадянинові знати, що таке ЄС і які там є свої проблеми, це ж також не обговорюється в ЗМІ. Я дуже раділа безвізу, що наші люди, нарешті, почнуть масово їздити і побачать на власні очі ту Європу, якої їм не показують у телевізорі. Їздити ніби й почали, але тут вдарили локдауни, і до того ж, якщо ти читаєш промосковські медіа й просто їздиш відпочивати в Хорватію чи Грецію – ти не багато зрозумієш про те, що відбувається в Європі. Тобі виглядатиме, що там просто намащено жирніше, як у нас, от і все.

Тому ця ілюзія, що великий брюссельський колгосп візьме нас на буксир і буде нам щастя… Ну, по-перше, в такому форматі, як це було в “жирних нульових” (коли взяли Польщу чи Угорщину), ЄС уже не працюватиме, принаймні в осяжному майбутньому. А по-друге, (і це те, про що говорять європейські політики в кулуарах та курилках, а не на самітах) – Європа від нас уже отримала все, що хотіла. Мова про labour forces – робочу силу, людські ресурси. У наших заробітчанах зацікавлені, бо вони освічені, працьовиті – і білі – вголос таке, звісно, не говориться, але в рахунок – ой, як береться! Безвіз нам теж дали не без цього самого розрахунку – що ми безперешкодно будемо поповнювати «старіючі» трудові ресурси Європи кваліфікованими кадрами.

Так от, коли ми говоримо “йдемо в Європу”, це не значить, що ми от встали і пішли під високу руку Брюсселя. Це означає декомунізацію, дерадянізацію, дерусифікацію і поступове повернення до себе – до своєї власної європейської ідентичності, яку ми втратили, коли стали колонією Росії. А вже з такої позиції можна буде говорити про міждержавні союзи. А, може, нам «по меридіану» буде взагалі цікавіше?

Ми зараз у Східній Європі – “острів свободи”, порівняно з тим, що робиться зліва й справа

– Із варяг у греки?

– Так, може якесь таке історично нам знайоме утворення “від Швеції до Греції” виглядатиме більш продуктивно? Бо ж вони таки будуть і надалі, ці міждержавні утворення – при нинішній перенаселеності це неминуче.

– То в такому разі нашою перемогою буде що?

– Нашою перемогою уже наразі є те, що ми вислизнули із “тайожного союза” і не поповнили, як це готувалося Кремлем у 2014-му році, ось цю територію східноєвропейських диктатур. І я не випадково кажу (і польські та угорські дипломати можуть на мене за те ображатися, хоча їхні інтелектуали про це також говорять, але значно обережніше, ніж можу дозволити собі я), що за багатьма цивілізаційними показниками моя країна сьогодні є вільніша, ніж та ж Польща, а тим більше Угорщина.

Дійсний, неформальний “індекс свободи” в Україні вищий, ніж нам малюють. В осяжному майбутньому в нас неможлива диктатура. Ми зараз у Східній Європі – “острів свободи”, порівняно з тим, що робиться зліва й справа. У нас був Майдан. І йому ми сьогодні завдячуємо, що не маємо диктатури і загрози диктатури – хоч хто б хотів нам її тут влаштувати. Це дуже драматично усвідомлювати, що для цього мусили загинути сотні молодих, повних сил і планів, красивих людей.

Ти дивишся на їхні портрети і думаєш: Господи, я хочу з цими людьми жити в одній країні! Із ними можна будувати майбутнє!.. А вони мусили загинути для того, аби ми могли сьогодні з полегкістю говорити, що, слава Богу, Україна не Росія і не Білорусь.

МИ МАЄМО АРМІЮ ЗАМОЖНИХ ЗЛИХ ЛЮДЕЙ, ЯКИМ НЕ ПОЯСНИЛИ, ЩО ТАКЕ ЩАСТЯ

– Наші поразки уявляються, як певна тренажерка для суспільства – у них треба тренуватися (рефлексувати), аби вийти звідти кращими. Як це робити?

– Я ж не маю універсальних відповідей. Письменник апріорі психолог, він працює з травмами, поразками, але якихось перевірених методик запропонувати не може. Коли є почуття, що чогось бракує, уява починає конструювати ідеал, так відбувається ціле покладання, творення смислів. А якщо в тебе все є, ти лежиш і пускаєш бульки, як нагодоване й помите двомісячне немовля, то ти так і лишишся немовлям. Знаєте цю теорію, чому зараз діти починають говорити пізніше, аніж покоління перед тим?

– Це зв’язано із гаджетами, кажуть…

– Ні, з памперсами. Мова – це насамперед комунікація, немовля комунікує, коли в нього є потреба сказати: мені погано, я мокрий, я голодний, мені болить. А коли йому створені такі умови, що нема про що сигналізувати, – воно сухе, нагодоване і задоволене, то нема й потреби розмовляти. Тому і мова не розвивається.

Це прямо стосується питання про комфорт у суспільстві: ми підмінили питання щастя поняттям комфорту. Але щастя – це не просто фізичне чи моральне благополуччя. Це щось, що відрізняє людину від ситого кота. Ми замінили щастя комфортом, і в результаті маємо зараз на фоні 30 років активного заробітчанства армію заможних злих людей, які живуть із перманентним почуттям, що їх десь образили, їм щось недодали. Людей, яким у принципі вистачило би грошей на безбідне існування, – але щастя нема. Зате є відчуття, що їх десь обдурили. Тому вони будують замість 8 кімнат 80. І ми маємо оце наркотичне заробітчанство, коли я вже заробив синові на навчання, а тепер іще на машину, а потім на ще одну, кращу, собі…

Ми приходимо в цей світ, аби якось у нього вкластися, щось у ньому зробити, аби він став кращим

– “А оце ще на помідорчики” – як у бородатому анекдоті…

– Так! Просто людина не може вийти із цього циклу, бо не знає, чого їй бракує, чому вона не почувається задоволеною. Йому ніхто не каже, що образа на життя у нього не від того, що ти недоотримав, а від того, що ти недодав! Ти не віддав! Ми приходимо в цей світ, аби якось у нього вкластися, щось у ньому зробити, аби він став кращим, і від того мати оце почуття самореалізації, без якого, кажуть психологи, ніколи не настає почуття душевної «ситості». На найбільш примітивному, намацальному рівні – це класичні «дерево-син-будинок». Але те саме почуття звершення, осмисленої повноти життя має давати тобі для щастя всяка робота, яку ти сподвиг, закінчив і милуєшся результатом своїх трудів: оце я молодчина!

ЯКА ТАМ “НАЦІЯ ПОРАЗОК”, МИ ЯК КРАЇНА – ВЗАГАЛІ В КАТЕГОРІЇЇ ЧУДА!

– Як, працюючи зі своїми поразками – історичними, суспільними – вийти на переможний шлях? Адже коли ми починаємо рефлексувати над ними, багато хто починає вірити, що ми нація поразок?

Українцям же не тільки мову заборонили, там перекриті були всі канали модернізації суспільства на етнічному ґрунті! Дуже грамотно перекрито, в зародку

– Та яка нація поразок, ми як нація, країна – взагалі в категорії чуда! Думки про “націю поразок” – це все від незнання історії. Путін дав завдання сказати, що Україна – failеd state, ми це чуємо і повторюємо. Це вдовбується в мізки на різні лади звідусіль, це те ж їхнє колоніальне “без нас ви пропадете”.

“При едином действии пролетариев великорусских и украинских свободная Украина возможна, без такого единения о ней не может быть и речи”, – це було викарбувано усюди на пам’ятниках Леніна, ми це конспектували в університетах, ми повз ці пам’ятники Леніну ходили до 2014 року! Навіть якщо ви цього не читаєте – воно все одно 25-им кадром іде і лишається вам на прошивці.

Коли аналізувати історію, можна зрозуміти: ми – не «нація поразок», ми дивом вижили тоді, коли, здавалось, було без шансів, тож у Бога точно на Україну є якісь плани!

Я коли писала «Як рубали вишневий сад…» і перечитувала Емський указ, прозріла: там же не мову заборонили, там перекриті були всі канали модернізації суспільства на етнічному ґрунті! Дуже грамотно перекрито, в зародку. Головні важелі заблоковано – свою освіту і свої ЗМІ, те, без чого нація не може вскочити в поїзд модернізації. Якщо хочеш модернізуватися, мати кар’єру, доступ до соціальних ліфтів – переходь на російське, а оце от все українське – прошу дуже, із бабусею на кухні. І так три покоління – і в результаті ми програємо у 1918 році.

І коли ти розумієш, що нас тоді, в 1876-му, фактично були похоронили, а в той самий час жменька людей придумувала, як у цих умовах скласти країну зі шматочків імперій, модерна Україна – це їхній проєкт, який вони самі не сподівалися побачити за життя, але коли ними написаний гімн ще тоді неіснуючої держави сьогодні співають стадіони, то розумієш, що це – чудо, від якого очі на лоба, і рот роззявляється!

А до того ж, якщо ще розуміти, що паралельно з нами цими самими рейками їхали народи, яких сьогодні взагалі нема – наприклад, лужичани (мені це Шевельов підказав), вони проходили свій шлях за всіма класичними схемами національного розвитку, хоч у підручник став: у XVI ст. – переклад Біблії на верхньолужицьку мову, в XIX ст. – національно-культурне відродження, своя література, романи, лірика, драма, театр; 1918 рік – політична партія, “Домовіна” (Батьківщина), що боролася за незалежність зі столицею в Ліпцку (нині Ляйпциг), налічувала 100 тисяч членів! Коли я вчилася у школі у 1970-ті роки, то верхньолужицька мова іще включена була в перелік актуальних західнослов’янських, який п’ятикласникам треба було запам’ятати: польська, чеська, словацька, верхньолужицька. А от зараз уже Німеччина «працює з меншиною» – після двох хвиль «зачисток», спершу від Гітлера, а тоді – від комуністів, на етнічних землях «дольних сорбів» (це їхня самоназва) залишилося всього якихось 10 тисяч старичків, які себе визнають верхніми лужичанами і ще використовують мову… Німецький уряд фінансує їм дитсадки, програму на ТБ, ще там щось, але їх як нації вже нема.

Ми неймовірно сильні як народ, просто у нас велика проблема з елітоцидом

– А ми кажемо, що по нас пройшовся тоталітаризм!

– По нас пройшовся, а верхніх лужичан загладив зовсім. І всього-навсього за три покоління, у центрі Європи дольні сорби реально зникли, не існують більше як нація.

– Хочете сказати, що ми таки навчилися самозбереження як нація?

– І непогано! Це все – до питання розуміння контекстів. Скільки насправді у нас феноменальних перемог! І якого роду масштабні завдання наші предки ставили і досягали, скільком ми імперіям поламали кайф, і програми, і плани…

– То українці можуть майстер-класи давати – як нація?

– Так, так! Насправді я собі це упритомнила після Помаранчевої революції. Ми неймовірно сильні як народ, просто у нас велика проблема з елітоцидом. З винищенням еліт. Зараз маємо такий вигляд, як коли тіло сильне, а голова маленька. А голова не встигає відродитися й вирости, бо її так часто рубають!

У нас є критична маса пасіонаріїв, але немає критичної маси еліт, які би забезпечували консенсус у суспільстві щодо певних тем

– Голова – не хвіст, за аналогією з ящірками…

– Так, це не хвіст! Голова, якщо її постійно рубають, погано відростає. А нам її були зрубали в ХХ столітті, за Сталіна, – капітально, а далі підстригали щоразу, як тільки починало відростати. Тому з елітами у нас є справді серйозні проблеми. А як народ ми дуже сильні.

ДЛЯ НАС ЗАРАЗ ОСВІТА – ЦЕ НЕОБХІДНА УМОВА

– Як письменник, лідер думок – як ви себе почуваєте зараз у нашому часі, коли країну кидає у крайнощі – що в медицині, що в політиці, економіці, та й у культурі… Постійно штормить, що називається. Як вам у цьому живеться?

– Це результат того ж елітоциду. У нас є критична маса пасіонаріїв, але немає критичної маси еліт, які би забезпечували консенсус у суспільстві щодо певних тем. Люди шукають цих авторитетів, які «знають, як треба», яким можна вірити. Але зараз такого авторитета можна і штучно розкрутити, й не конче в наших інтересах. Бо в мутній воді ловити рибку значно легше. І в дійсності все впирається в одну й ту ж проблему: освіта, освіта, освіта. Тоді буде змога і розбиратися в авторитетах, і не бігти довірливо на кожне «нове обличчя».

– Тобто, щоб не нудило в шторм – “учітесь, читайте”?

– От власне! У математиці є таке поняття як необхідна й достатня умова. Для нас зараз освіта – це необхідна умова. Поясню на прикладі одного сюжету з минулого. Мені це розказували про Галичину, Станіслав. Коли туди в 1939-му вперше прийшли совєти, НКВД зажадало по гімназіях списки відмінників. І всіх їх розстріляли. Без різниці – поляки, євреї, українці. Просто – відмінників. Оце селекція!

Вичищали до 5 курсу під різними приводами усіх місцевих, хто встиг отримати нерадянську освіту! Половина курсу зникали в ГУЛАГу

Зараз у підготовці нового роману я трохи шаруділа по архівах Львівського університету і випадково зробила одне відкриття, яке готова передарувати історикам, щоби перевірили мою гіпотезу на ширшому матеріалі. Була така «кадрова політика» на Західній Україні після Другої світової, про це мені розповіли батьки, вони обоє вчилися у Львівському університеті, хоч і на різних курсах, але статистика була така сама: вступало на курс 100 чоловік, закінчувало 50. Тобто половина зникали в ГУЛАГу, однокурсники знали, що такого-то «забрали», але не більше. Мене зацікавило, за яким принципом «вичищали» студентів, де логіка? І здається, тиждень покопавшись в особових справах отих двох курсів, татового й маминого, таки зрозуміла, гіпотеза у мене є. Вичищали до 5 курсу під різними приводами усіх місцевих, хто встиг отримати нерадянську освіту! Хто був після гімназії, наприклад, чи ще десь учився за німецької окупації. Щоби відразу, в зародку припинити відтворення інтеліґенції нерадянського вишколу. Цікаво б знати, чи було згори якесь документальне розпорядження “обратить внимание на таких-то” – воно може десь у Москві в архівах і є, та спробуй до нього дістанься! Але емпіричним методом можна розслідувати самим, порівнявши статистику. Я пропоную цим зайнятись нашим історикам.

– Ви часто говорите про напівповну та напівпорожню склянку. Наша, українська склянка, яка – за вашими відчуттями?

– Я можу сказати таке (і це теж до питання про індекс вільної країни): от у нас уже два з половиною роки пройшло від інавгурації нового президента, я дивилася інавгурацію, але після цього дала собі слово, що не дивитимусь політичних новин. Що треба – люди розкажуть, а свій ресурс спробую поберегти. І, уявіть собі, мені це досі вдається. За великим рахунком, це свідчить про те, що в країні насправді справи не аж такі погані. Якщо людина, яка не дауншифтер, живе серед людей у великому місті, у столиці, соціально активна, має широке коло спілкування, професію, соціальний статус – і може протягом двох з половиною років собі дозволити взагалі не знати, хто у нас прем’єр і не дивитися виступів президента… Це, знаєте, що означає? Що це таки непоганий показник для free country! Що у нас як держави все ж непоганий запас міцності, а в суспільства – досить високий рівень самоорганізації. Нас таки не так легко розвалити, як Москва думала.

Цей мій експеримент – також і соціометрія: не знаю, скільки ще так протримаюся, але от два з половиною роки прожила ж так, ніби я в нормальній країні, якій нічого не загрожує.

У Бога є на нас якісь плани. Щось ми маємо тримати тут, на цій осі «з варяг у греки»

Розуміється, я прискіпливо стежу за міжнародними новинами, за новинами з Росії, з фронту. Ну, бо воно болить. Болить читати про втрати – люди гинуть, а ти не можеш нічого зробити, ти ніби співучасник, виходить. Чи про це сурмити на все горло? Чи, навпаки, залялькуватися і мовчати, щоб не накручувати в суспільстві ще більше неврозу, яким може скористатися ворог? Яку поведінку вибрати, щоб не зашкодити інтересам країни? Гадаю, варто розуміти, що чимало людей мовчать про Крим і Донбас не тому, що “у них нема війни”, а тому, що просто дезорієнтовані, не знають, «як краще». Гібридна така ситуація: ти не можеш вибрати адекватну лінію інформаційної поведінки.

Ось тому в мене нема відповіді на питання про нашу склянку – я рефлексую ці відповіді разом з усією країною. Наша склянка напівпорожня, але вона ж і напівповна. Очевидно, у Бога є на нас якісь плани. Щось ми маємо тримати тут, на цій осі «з варяг у греки». Тобто – to be continued.

Тетяна Когутич, Ужгород