Служба розвідки та безпеки Нідерландів (AIVD) відзначає збільшення цифрових атак та спроб підпільного політичного впливу, значною мірою з Росії.

Про це йдеться у щорічному звіті організації, опублікованому у вівторок, повідомляє голландське видання  Dutchnews – Укрінформ.

“Намагаючись відновити образ наддержави, Росія не зупиняється перед використанням технік холодної війни, як, наприклад, підпільного політичного впливу. Росія, таким чином, використовує свободи, запропоновані відкритим демократичним західним суспільством”, – цитує видання звіт.

Як зазначається, йдеться, зокрема, про поширення  дезінформації  та пропаганди, яка має широкий вплив через інтернет, та використання Росією фейкових акаунтів, щоб контролювати публічну дискусію в соцмережах.

“Ситуація є однією з “далекосяжних та наполегливих цифрових шпигунських атак”. Водночас, класичні шпигуни також ведуть активність у Нідерландах”, – пише медіа з посиланням на звіт AIVD.

Видання Dutchnews відзначає, що минулого лютого в американській газеті The New York Times було опубліковано статтю, де йшлося, що противники Угоди про асоціацію Україна-ЄС використовували під час кампанії до голландського референдуму так звану “українську команду”, групу емігрантів-симпатиків Росії, які, представляючись українцями, допомагали агітувати проти асоціації.

Як повідомляє видання, у звіті AIVD також йдеться, що відносини Нідерландів із Росією опинилися “під тиском” після російської критики щодо професіоналізму та правдивості нідерландського розслідування щодо збиття Боїнга МН-17.

 

Коментуючи оприлюднені в понеділок Департаментом держбезпеки (ДДБ) і Другим департаментом оперативних служб при Міноборони Литви попередження про загрози, литовський президент Даля Грібаускайте говорить, що нічого нового в загрозах немає, і зазначає, що Литва готова захищатися у разі російської агресії.

Про це повідомляє  Delfi – укрінформ.

“Вона також заперечила озвучені міністром оборони Раймундасом Кароблісом побоювання на предмет того, що плани НАТО, “можливо, не такі швидкі, як би ми хотіли, не з такою швидкістю все ж прибувають додаткові сили НАТО”, – йдеться в повідомленні.

В оприлюдненій ДДБ і Другим департаментом оперативних служб щорічній оцінці загроз зазначено, що Росія, яка посилила свої збройні сили в західній частині країни і в Калінінградській області, зараз може протягом 24-48 годин розгорнути бойові дії проти Балтійських держав.

“Я не знаю і не коментую висловлювання ні окремих литовських міністрів, ні політиків. Ми готові захищатися, для того і передбачені плани оборони, сили швидкого реагування, які ми самі створили, для цього ми створюємо і третю бригаду, у нас також є угоди на двосторонній основі, тож я не уявляю, звідки і яким чином можна коментувати таке”, – сказала Грібаускайте.

За її словами, рівень загроз для Литви останнім часом не змінюється.

“Не потрібно інтерпретувати загрози. Рівень загроз залишається таким, яким він був минулого року і позаминулого року, у нас є сусід, готовність якого виконати ті чи інші агресивні дії завжди була на такому рівні, нічого не змінилося, нічого нового тут немає. А Литва готова захищатися і захистити себе, і після окупації Криму ми самі створили сили швидкого реагування, які можуть реагувати протягом години, якщо буде виражена загроза для нашої території”, – сказала литовський президент.

 

У рамках офіційного візиту Президента України Петра Порошенка до Латвії він повідомив про те, що в Європі обговорюється можливість створення міжнародного російськомовного телеканалу, та розказав про українські плани протидії інформагресії Росії.

Про це Порошенко розказав на зустрічі з українською діаспорою в Ризі, повідомляє кореспондент Укрінформу.

«Щодо правдивої інформації, альтернативної до пропаганди російських ЗМІ, можу вказати на дві позиції. Перша: в Європі обговорюється можливість створення інтернаціонального телеканалу, який би орієнтувався саме на російськомовного споживача, починаючи з таких громадян в країнах Балтії», – сказав Порошенко.

Друга позиція по протидії  російській пропаганді, за словами Президента України, полягає в укріпленні позицій закордонного українського телемовлення. Поставлена мета – забезпечити таке телемовлення кабельними мережами по всій Європі.

Порошенко окремо вказав на проблеми телемовлення на окуповані території Донбасу: «На Донбасі йде справжня війна з нашим ТБ. Ворог намагається розстрілювати наші передавачі, знищувати наші телевізійні вишки».

Нагадаємо: 4 квітня відбувся візит офіційної делегації України на чолі з Президентом Петром Порошенком до Латвії. Відбулися зустрічі, переговори з Президентом латвії Раймондсом Вейонісом, спікером Сейма (Парламенту) Латвійської Республіки Інарою Мурнієце та Прем’єр-міністром Латвійської Республіки Марісом Кучинскісом.

 

Президент України Петро Порошенко та його дружина зустрілися з українською діаспорою Латвії у пам’ятника Т.Г.Шевченку в Парку Кронвальда в центрі Риги.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

“Я дуже ціную вас, українську діаспору Латвії. Ви робили і робите надзвичайно багато для того, щоб Україна була і залишалась дуже високо в порядку денному, в пріоритетах наших партнерів з Латвії”, – сказав Порошенко.

Він також повідомив, що сьогодні ЄС надав 600 млн євро макрофінансової допомоги Україні. “Це означає, що весь світ сьогодні разом з нами, що нас підтримують починаючи від Канади, США і закінчуючи Японією”, – наголосив глава держави.

У спілкуванні з діаспорою також брали участь перша леді України Марина Порошенко, голова МЗС Павло Клімкін, перший віце-прем’єр Степан Кубів, міністр екології Остап Семерак.

Президентське подружжя поклало квіти до пам’ятника  Тарасу Шевченку.

Наприкінці зустрічі всі її учасники заспівали гімн України і зробили низку колективних фото.

 

Україна має витрачати більше коштів на інформаційну політику, ніж РФ – Р.Чубаров

Україна має витрачати більше коштів на інформаційну політику, ніж Російська Федерація. Про це в кулуарах верховної Ради заявив лідер Меджлісу кримськотатарського народу, народний депутат України Рефат Чубаров, передає УНН з посиланням на прес-службу “БПП”.

“Ми маємо витрачати більше коштів на інформаційну політику, ніж витрачають росіяни, особливо, якщо це стосується окупованого Криму та Донбасу. Ми маємо бути також зрозумілими світу і нашим західним партнерам, тут, на жаль, ми дуже мало робимо”, — додав Рефат Чубаров.

За його словами, щоб відбулася інформаційна реінтеграція Криму, потрібен більш цілісний підхід до інформаційної політики щодо окупованого півострова.

“Шкода, що загальнонаціональні канали не випускають програми, які стосуються безпосередньої ситуації в окупованому Криму. Потрібні цілісні інформаційні підходи по Криму. Сьогодні Міністерство інформаційної політики намагається транслювати українські канали. Зокрема, в Чонгарі нещодавно відкрили телевежу, через яку буде вестися мовлення на Крим. Також здійснюється радіомовлення. Дуже шкода, що електронні ЗМІ мало пишуть про ситуацію в Криму”, — додав Р.Чубаров.

Як повідомляв  УНН,  в  МІП переглянуть критерії оцінки інформації, поширення якої заборонено.

 

Україна має великий досвід протистояння із РФ, яким готова радо ділитися із Канадою.

Про це під час візиту до Оттави заявив міністр оборони України Степан Полторак, передає кореспондент Укрінформу.

«Ми дуже задоволені якістю підготовки інструкторів з Канади, але у той же час і самі маємо чим поділитися із канадським друзями. Ми готові ділитися досвідом ведення бойових дій, і у тому числі помилками, допущеними на першому етапі, аби Канада могла передбачити усі ці загрози», – сказав Полторак.

Він додав, що буде радий провести консультації також і з іншими демократичними країнами.

«Ми відкриті для усіх країн, які готові відстоювати демократичні цінності та територіальну цілісність, а також боротися проти зла, яке на схід нашої держави принесла РФ», – зазначив міністр оборони України.

Нагадаємо: делегація Міноборони України на чолі зі Степаном Полтораком перебуває із кількаденним візитом в Канаді. У понеділок у Оттаві було підписано «Домовленості про оборонне співробітництво між Міністерством оборони України та Міністерством національної оборони Канади та ЗС Канади», що дозволять активізувати двосторонню співпрацю між державами по багатьох напрямках.

 

З 6 квітня в Україні почнеться «Фестиваль військового патріотичного кіно “Позивний Зеніт” у твоєму місті», який охопить 6 українських міст, а також столицю.

Про це під час прес-конференції в Укрінформі повідомила одна з авторів фестивалю та режисерів кінострічок циклу «Позивний зеніт» Анна Мартиненко.

«Фестиваль військового патріотичного кіно ми започатковуємо з цього року, і він уже з 6 квітня почне стартувати в містах: Хмельницький – у кінотеатрі імені Шевченка та кінотеатрі «Планета», Черкасах – у кінотеатрі «Україна», Житомирі – кінотеатр імені Франка, місті Васильків – у кінотеатрі «Дружба», місті Вінниця – у кінотеатрі «Родина», і з 13 квітня – на узбережжі Чорного моря у місті Южне Одеської області в кінотеатрі «Кіноплаза», – зазначила Мартиненко.

Разом зі своєю колегою – авторкою та режисеркою Тетяною Кулаковською, вони підготували 5  фільмів  циклу «Позивний Зеніт», який у квітні покажуть у кінотеатрах, та «Воїни духу», який уже бачили українські глядачі.

За словами заступника директора КП «Київкінофільм» Лариси Зубенко, фільм «Воїни духу» демонструвався практично в усіх комунальних кінотеатрах Києва, а його основними глядачами були школярі.

«Ми пишаємося тим, що ви робите, і ми підтримуємо фільм «Позивний зеніт». Думаю, що ми будемо також запрошувати надалі школи і всіх вас, щоб ви виступали перед початком фільмів і розказували, як це відбувається. Бо це дуже важливо», – звернулася до авторів фільму та його героїв Зубенко, тим самим доєднавши до переліку міст, які будуть показувати “Позивний зеніт”, і столицю.

Своїми враженнями від участі в зйомках фільму та його створенні поділилися герої стрічки, учасники бойових дій та небайдужі.

Зокрема, герой фільму, командир II ротації добровольців ПС ЗСУ з позивним “Резон” В’ячеслав Хлоп’ячий підкреслив, що фільм “Позивний “Зеніт” – це всього на всього один із епізодів війни».

«Це всього лише одна позиція, яка, можливо, не найгостріша, не найпростіша, але це «одна із..», – вважає він, підкреслюючи, що бійці, які були на фронті, впізнають позиції, побачені в стрічці.

Фільм «Позивний Зеніт», вважає Хлоп’ячий, зображує передову як вона є насправді, «очима того бійця, який туди поїхав і побачив на власні очі, які емоції отримав і як він пробує це розказати».

Командир І ротації добровольчого зведеного загону ПС ЗСУ Богдан Бондар з позивним Санта згадав, що під час першого показу фільму «Воїни духу» у Вінниці, звідки він родом, йому довелося стояти – так багато бажаючих прийшло на перегляд.

«Війна забирає щоденно кращих людей цієї країни, і чим більше ми будемо звертати увагу і говорити про те, хто ці люди, що вони там роблять, тим, думаю, краще», – вважає Бонда

 

Екс-депутат Держдуми РФ Денис Вороненков у день убивства перед зустріччю з іншим екс-депутатом Держдуми Іллею Пономарьовим мав зустрітися зі своїм московським водієм, росіянином Владиславом Тихонькіним.

Про це написав у своїй статті головний редактор  “Цензор.НЕТ”  Юрій Бутусов з посиланням на джерела у правоохоронних органах – Укрінформ.

«Вороненков планував їхати в готель «Прем’єр Палас», щоб зустрітися там з Іллею Пономарьовим. Але вранці об 11.30, перед зустріччю з Пономарьовим,  Вороненков  домовився про зустріч ще з однією людиною. Це був його московський водій, громадянин РФ Владислав Тихонькін», – йдеться у публікації.

Зазначається, що Вороненков хотів обговорити з водієм деталі перегону машини з Москви до Києва, який Тихонькін здійснив з 22 на 23 березня.

«За оперативними даними українських спецслужб, водія при перетині російського кордону затримували співробітники ФСБ і піддали його жорсткому тиску з метою отримання інформації про Вороненкова. Не виключено, що могло бути здійснено вербування Тихонькіна або його пересування і переговори були поставлені під контроль засобами технічної розвідки. Сам Вороненков купив своєму водію квиток у Москву на 23 березня 2017 року, але перед його відльотом вирішив зустрітися особисто. Про цю зустріч знав тільки сам Вороненков», – наголошує Бутусов.

За його інформацією, відразу після вбивства Вороненкова Тихонькін не давав жодних свідчень правоохоронним органам України – він вилетів у Москву відповідно до свого квитка близько 14 години. Про те, що Вороненков ішов на зустріч із Тихонькіним, слідство дізналося вже після того, як водій залишив Україну.

Як повідомлялося, екс-депутат Держдуми РФ Денис Вороненков був застрелений 23 березня в центрі Києва. Охоронець екс-депутата поранив нападника, однак сам дістав поранення. Стрільця госпіталізували, і у лікарні він помер.

Радник глави МВС Антон Геращенко повідомив, що стрілець – громадянин України 1988 року народження Павло Паршов. Він народився у Севастополі, був завербований російськими спецслужбами.

Дружині Вороненкова і другому свідку у справі Януковича – екс-депутату Держдуми РФ Іллі Пономарьову – надано держохорону.

 

Національне агентство з питань запобігання корупції затвердило 184 висновки за результатами аналізу поданих у четвертому кварталі 261 звітів політичних партій.

Про це повідомляє  прес-служба  НАЗК – Укрінформ.

“Національне агентство з питань запобігання корупції вже затвердило 184 висновки за результатами аналізу звітів політичних партій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за четвертий квартал 2016 року з 261 отриманого звіту. Підготовлені Департаментом з питань запобігання політичній  корупції  чергові 103 висновки затверджені сьогодні на засіданні НАЗК”, – йдеться у повідомленні.

У НАЗК нагадали, що 81 висновок за звітами політичних партій було затверджено на засіданні Національного агентства 23 березня поточного року. Ці висновки оприлюднюються на офіційному веб-сайті НАЗК за посиланням: https://nazk.gov.ua/iv-kvartal.

“Аналіз останньої частини звітів політичних партій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за четвертий квартал 2016 року продовжується відповідно до встановлених законодавством термінів”, – поінформували у Нацагентстві.

 

Нове законодавство в Україні, яке дозволятиме продаж сільськогосподарських земель, має бути прийняте парламентом до кінця наступного місяця, а мораторій на продаж земель припинить свою дію після завершення 2017 року.

Такі зобов’язання українська сторона взяла перед МВФ у оновленому Меморандумі з питань економічної та фінансової політики,  оприлюдненому  у вівторок, передає Укрінформ.

“Лібералізація ринку землі, в тому числі продажу земель сільськогосподарського призначення, продовжує буди суттєвим чинником для підвищення потенціалу економічного зростання України”, – йдеться в розділі документа щодо земельної реформи.

З цією метою сторони створили робочу групу з відповідними міністерствами, у співпраці зі Світовим банком, яка підготує проект законодавства для того, щоб відкрити ринок землі й дозволити продаж земель за умови належних гарантій.

“Очікується, що затвердження закону про сільськогосподарський обіг  земель  у парламенті відбудеться до кінця травня 2017 року (новий термін для цього відкладеного наприкінці вересня 2016 структурного цільового показника)”, – зазначається в Меморандумі.

При цьому уточнюється, що в такому випадку поточний мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення триватиме до кінця 2017 року. Одразу після буде дозволений продаж державної власності та приватної землі.

Українська сторона зобов’язалась також провести інформаційну кампанію серед населення, щоб пояснити переваги цієї реформи.

 

Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман допускає, що продаж землі в обмеженій кількості може бути дозволений, проте – лише громадянам України.

Про це він сказав у вечірньому ефірі каналу «112 Україна», повідомляє кореспондент Укрінформу.

«Мова йде про те, що ми можемо створити модель, щоб власниками земель, і то в обмеженій кількості, були громадяни України. Це абсолютно може бути для того, щоб створити єдине – міцний та якісний невеликий фермерський клас», – сказав Гройсман.

Він зазначив, що не підтримає реформу, яка буде використана або великими агрохолдингами, або іноземцями, які можуть приїхати в Україну, щоб скуповувати землю.

Глава уряду підкреслив, що нині Україна співпрацює зі Світовим банком і шукає саме той формат земельної реформи, з яким влада зможе вийти на дискусію у парламенті, пояснення на отримання інформації від громадян.

За його словами, головне – захистити українську  землю  від можливості придбання її іноземними громадянами.

Відповідаючи на запитання про те, чи готовий уряд виконати умови МВФ та представити земельну реформу до кінця травня, Гройсман зазначив, що її концепція готується.

Він наголосив, що Україна дослухається до порад та вимог міжнародних партнерів, але нам варто зосередитися на розвитку власної економіки та надалі розраховувати на себе.

 

Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман закликав уже цього року здійснити п’ять реформ, які, за його словами, вже з наступного року дадуть можливість відчути впевненість, стабільність і економічне зростання.

Про це він сказав в ефірі телеканалу «112 Україна» – Укрінформ.

«Це продаж неефективного державного майна, публічний продаж; це пенсійна реформа; це реформа системи охорони здоров’я, яка може консолідувати видатки і інвестувати в життя українських громадян; це реформа освіти; і це створення якісного потужного фермерського класу за рахунок того, щоб дати людям можливість володіти землею саме тим сільгоспвиробникам, які є невеликими фермерськими господарствами», – зазначив Гройсман.

«Ці п’ять реформ зроблять дуже важливу справу для нашого економічного зростання і до впевненості в завтрашньому дні для усіх українських громадян. Наш уряд знає, як це зробити, і ми готові це робити, нам буде потрібна тільки підтримка українського парламенту», – додав прем’єр.

Він нагадав, що в понеділок на позачерговому засіданні уряду Кабінет міністрів ухвалив Середньостроковий план пріоритетних дій уряду до 2020 року, що визначив ці п’ять реформ ключовими завданнями уряду у 2017 році.

План дій до 2020 року, який пройшов широке обговорення разом із громадськістю протягом 4 місяців, передбачає конкретні заходи щодо розвитку національної економіки, заявив  Гройсман.

«Сьогодні дуже важливо, щоб ми сконцентрувалися на розвитку нашої країни. Моє завдання як прем’єр-міністра – відновити зростання економіки країни», – наголосив він.

 

Міністерство фінансів України оприлюднило повний текст Меморандуму з Міжнародним валютним фондом.

Документ на 34 сторінках з’явився  на сайті Мінфіну  українською мовою – Укрінформ.

Він супроводжується листом до директора-розпорядника фонду Крістін Лагард, який датується 2 березня 2017 року. Лист підписали Президент Петро Порошенко, прем’єр-міністр Володимир Гройсман, голова Мінфіну Олександр Данилюк та очільниця НБУ Валерія Гонтарева.

Далі в документі містяться додатки та таблиці, в яких деталізовані умови співпраці.

Серед вимог  МВФ, перерахованих у меморандумі, що мають бути виконані впродовж 2017 року:

пенсійна реформа;

ухвалення законодавства про створення нової цивільної служби, відповідальної за розслідування фінансових злочинів проти держави на заміну податковій міліції;

завершення мораторію на продаж землі з кінця 2017 року;

ухвалення законодавства з метою створення антикорупційних судів;

перегляд параметрів системи комунальних субсидій домогосподарствам та прийняття Кабміном постанови про монетизацію субсидій;

вибір фірми, що буде вести переговори щодо реструктуризації та умов стягнення заборгованості за проблемними кредитами ПриватБанку;

зміни до законодавства для посилення процедури визнання підприємств банкрутами.

 

Країна, яку роздирає війна, тоне у власних відходах – Bloomberg

Через недолугу державну політику українцям доводитися воювати за свою країну не лише з окупантами, а й з внутрішнім ворогом – сміттям. Про це пише видання  Bloomberg, передає  УНН.

Зазначається, що в країні з найбільш родючою землею на континенті 95% твердих побутових відходів викидаються на сміттєзвалища.

Україна переробляє лише 4% відходів в той час, як в ЄС цей показник становить близько 39%.

Відходи в Україні накопичуються на легальних та нелегальних сміттєзвалищах, яких нараховано понад 3600.

“Якщо підсумувати їх загальну площу, то територія буде приблизна така ж, як площа тимчасово окупованого Криму, Донецької і Луганської областей. Тобто, окрім боротьби із сепаратистами, українці програють боротьбу із сміттям”, – зазначає видання.

У той же час українська влада жодним чином не бореться із купами сміття. Так, не сортуючи сміття та не створюючи сміттєпереробних заводів, Україна щодня опиняється на межі нової екологічної катастрофи.

Нагадаємо, у Верховній Раді розглядають законопроект, який передбачає  запровадження в Україні німецької системи збору тари  та повернення коштів за кожну пляшку.

 

Реформа охорони здоров’я має об’єднати уряд, парламент і громадськість заради проведення якісних змін у цій сфері.

На цьому наголосив Прем’єр-міністр Володимир Гройсман на спеціальній нараді з питань медичної реформи за участі керівництва Міністерства охорони здоров’я, представників громадськості та депутатського корпусу, повідомляє  Урядовий портал – Укрінформ.

“Маємо сформувати нову модель охорони здоров’я, аби запровадити нові якісні послуги. Те, що ми маємо сьогодні, це результат багаторічної нереформованості самої системи (охорони здоров’я – ред.). Було б добре, якби ми об’єдналися навколо розуміння медичної реформи”, – сказав глава уряду.

Учасники наради обговорили основні положення кількох проектів законів, у тому числі про державні фінансові гарантії в сфері охорони здоров’я. Основною метою документів є зміна ситуації у системі фінансування, передусім первинної ланки надання медичної допомоги, зміна філософії фінансування, коли гроші виділяються на пацієнта, а не на лікарні, запровадження єдиних стандартів лікування з урахуванням міжнародного досвіду і системи тарифікації надання медичних послуг.

Представники МОЗ підкреслили, що, за підрахунками експертів, сьогодні в Україні близько 640 тис. сімей вважають імовірність хвороби одного з родичів “фінансовою катастрофою”. Зміна системи фінансування охорони здоров’я дасть змогу суттєво знизити цей показник та запевнити громадян у тому, що в разі необхідності медична послуга їм буде надана і це не призведе до непосильних фінансових затрат.

У разі ухвалення якнайшвидше необхідних рішень на рівні уряду та парламенту дасть змогу вже в 2019 році забезпечити так званий базовий, гарантований державою пакет медичного забезпечення для громадян. Аби досягти цієї мети, учасники наради домовилися проводити збори з питань медичної реформи принаймні раз на місяць.

Обговорені проекти законів будуть представлені на засіданні уряду 5 квітня та передані для подальшої дискусії у парламенті.

“Люди очікують від нас змін. Нам потрібно усвідомити те, що від нас залежить ухвалення рішення. Якщо нічого не робити, українці будуть вмирати, а українські лікарі так і будуть бідними. Об’єднаймо зусилля в цей історичний момент. Я готовий брати на себе відповідальність”, –  підсумував Прем’єр-міністр.

 

Уряд України зобов’язався посилити на законодавчому рівні повноваження Національного антикорупційного бюро (НАБУ) протягом наступних двох місяців, а також створити до березня наступного року діючий Антикорупційний суд.

Про це йдеться в новому  Меморандумі  з питань економічної та фінансової політики між Україною і МВФ, оприлюдненому Фондом у вівторок, передає Укрінформ.

“Парламент прийме законодавство щодо посилення повноважень НАБУ до кінця травня 2017 року відповідно до пункту 36а Меморандуму з МВФ від 2016 року (новий термін для цього відкладеного наприкінці листопада 2016 структурного цільового показника)”, – зауважується в документі.

При цьому український уряд взяв на себе відповідальність “підтримувати виняткові повноваження НАБУ з розслідування корупційних дій посадових осіб високого рівня”. Для того, щоб стежити за прогресом в реалізації нормативно-правової бази в боротьбі з корупцією, НАБУ щоквартально оприлюднюватиме статистику, пов’язану з розслідуваннями корупції на високому рівні.

До кінця квітня 2017 року, Президент, парламент і Кабмін мають призначити по одному експерту для зовнішнього контролю Бюро, відповідно до статті 26.6 Закону про НАБУ.

Що стосується  Антикорупційного суду, українська влада пообіцяла ближче до середини цього місяця представити відповідне законодавство в парламент з прогнозами, що він буде прийнятий до середини червня 2017 року.

“Це законодавство міститиме в собі положення, що забезпечуватиме бюджетну автономію й належну безпеку судової боротьби з корупцією та встановлюватиме процес відбору суддів для боротьби з корупцією”, – зазначається в Меморандумі.

При цьому підкреслюється, що цей незалежний суд повинен мати авторитет з боку громадськості. Планується, що процес призначення суддів триватиме до середини січня наступного року, а сам Антикорупційний суд розпочне свою роботу наприкінці березня 2018 року.

 

Вищий спеціалізований суд скасував ухвалу Апеляційного суду Київської області, що стосувалася дострокового звільнення колишнього народного депутата Віктора Лозінського.

Про це на своїй сторінці у  Facebook  повідомив генпрокурор Юрій Луценко – Укрінформ.

«Вищим спеціалізованим судом задоволено касаційну скаргу прокуратури та скасовано ухвалу Апеляційного суду Київської області від 6 квітня 2016 року, якою залишено без змін ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2016 року про звільнення Лозінського В.О. умовно-достроково від відбування покарання на невідбуту частину покарання – 1 рік 11 місяців 8 днів позбавлення волі», – написав Луценко.

Як повідомлялося, у червні 2009 року Лозінський на полюванні вбив жителя Кіровоградщини Валерія Олійника за те, що чоловік зайшов у його угіддя.

У квітні 2011 року Дніпровський суд Києва засудив Лозінського до 15 років в’язниці, визнавши винним у вбивстві Олійника. Проте пізніше вирок пом’якшили, і термін екс-депутатові скоротили до 10 років.

25 лютого 2016 року Бориспільський районний суд Київської області застосував умовно-дострокове звільнення до Лозінського за  “законом Савченко”.

 

Верховна Рада України мусить ухвалити закон про пенсійну реформу до кінця поточного місяця, а сама реформа має набути чинності з початку 2018 року.

Про це йдеться у новому  Меморандумі  з питань економічної та фінансової політики між Україною і МВФ, оприлюдненому Фондом у вівторок, повідомляє Укрінформ.

“Для того щоб установити систему пенсійного забезпечення на стійку основу, створити стимули для працівників, забезпечити адекватні пенсії протягом тривалого часу, парламент до кінця квітня 2017 року ухвалить комплексну пенсійну реформу (новий термін для цього відкладеного наприкінці грудня 2016 структурного цільового показника), що набуде чинності 1 січня 2018 року”, – зазначається в документі.

При цьому визначаються конкретні характеристики пенсійної реформи в Україні. По-перше, це нові можливості для виходу на пенсію, з більш широким діапазоном пенсійного віку, з пропозицією значного ступеня вибору та залежно від загальної вислуги років, а також пенсійних пільг, які забезпечують стимули для більш тривалої зайнятості та виходу на пенсію пізніше.

По-друге, має бути збережено щонайменше 3% ВВП у довгостроковій перспективі, в тому числі за рахунок подовження ефективного стажу роботи при виході на пенсію.

По-третє, необхідні гарантії того, що громадяни України матимуть пенсії, пропорційні їхнім вкладам і адекватні в реальному вираженні.

Ця загальна система застосовуватиметься до всіх видів зайнятості за винятком обмеженого кола небезпечних професій.

Крім того, український уряд зобов’язався нарощувати зусилля щодо розширення внесків у систему соціального забезпечення.

 

Квоти на український контент на радіо і телебаченні – необхідний крок у гібридній війні, це відвойовування власного інформаційного простору.

Про це відома українська письменниця Оксана Забужко сказала в  інтерв’ю  Укрінформу.

“Треба розуміти, що квоти на контент – це наша воєнна тактика, бо у нас війна, й інформаційна теж. Це має робитися – це відвойовування свого простору. По метру, по клаптику, повзком, як на фронті. Ефір – це окупована територія. І це відвойовування, цей повзучий наступ має відбуватися постійно й неослабно”, – переконана письменниця.

За її оцінкою, навіть нинішнє впровадження квот уже трохи змінило ситуацію: “У Києві я, нарешті, вперше за багато років, стала чути українське”.

Досі, за словами Забужко, українського в ефірі в Києві практично не було. Особливо грубо це разило в 2014 році, коли на Сході йшла війна, українці гинули від російських куль, а по «українських» радіо лунало як не «батяня комбат», то «настоящий полковник».

 

Європейський Союз переказав Україні другий транш макрофінансової допомоги в розмірі 600 мільйонів євро.

Про це повідомив Президент України Петро Порошенко у своєму  Twitter – Укрінформ.

“Сьогодні ЄС надав другий транш в розмірі 600 млн євро для України в рамках макрофінансової допомоги для стабілізації ситуації та реформування економіки України”, – написав глава держави.

Як повідомляв Укрінформ, Євросоюз вирішив надати Україні другий транш макрофінансової допомоги, оскільки уряд вніс до  Верховної Ради  законопроект про скасування заборони на експорт лісу-кругляка.

 

У Міністерстві закордонних справ України у вівторок відбулася зустріч, на якій обговорювалося питання активізації зусиль для звільнення заручників.

Про це на своїй сторінці у  Facebook  написала представник України в гуманітарній підгрупі Тристоронньої контактної групи щодо врегулювання ситуації на Донбасі, перший заступник Голови Верховної Ради Ірина Геращенко – Укрінформ.

«В МЗС України відбулася зустріч з представниками Всеукраїнської ради церков під головуванням першого заступника міністра Вадима Пристайка за участю представників СБУ, радника Президента з гуманітарних питань та учасників мінської гуманітарної групи від України. Говорили про активізацію наших спільних зусиль для звільнення  заручників, полегшення їх долі, пошук зниклих безвісти, встановлення миру на Донбасі», – зазначила Геращенко.

 

У Міністерстві інформаційної політики запрацювала команда із захисту журналістів.

Про це заявив Державний секретар  МІП  Андрій Біденко під час круглого столу щодо повідомлень про загрози свободі слова та безпеці журналістів на платформі Ради Європи щодо захисту журналістів, повідомляє кореспондент Укрінформу.

“Для нас надзвичайно важлива поява цієї платформи. І в Міністерстві була створена команда, яка працює в рамках цих питань. Ми максимум зусиль докладаємо, щоб не тільки писати відповіді, але щоб і контролювати, як рухається розгляд справ”, – сказав Біденко.

Він зазначив, що дуже часто немає порозуміння із владою в таких питаннях.

“Дуже часто є питання до влади, не лише в Україні, говорять, що немає дій. Немає порозуміння, як рухатись і що робити. А ця платформа стане гарним інструментом саме вирішення цієї проблеми”, – сказав він.

 

Міністерство інформаційної політики планує провести низку соціологічних досліджень щодо настроїв людей у питаннях Криму.

Про це заявила перший заступник міністра інформполітики Еміне Джапарова під час обговорення результатів всеукраїнського опитування “Кримське питання в Україні” у вівторок в Укрінформі.

“Це дослідження, розроблене в рамках підготовки Стратегії інформаційної реінтеграції Криму, є першим, поверховим, не остаточним і не останнім, репрезентує тільки ключові моменти, але по кожному з них можна ще проводити додаткові опитування й замірювати настрої. Ми плануємо ще 5-6 досліджень”, – сказала вона.

Джапарова  підкреслила, що соціологічні дослідження допомагають вибудовувати політику щодо вирішення проблем Криму та його повернення до складу України, грунтуючись на об’єктивних даних, які відображають суспільні тенденції, а не просто емоції чи свої суб’єктивні враження.

У свою чергу директор дослідницької компанії InMind Олена Попова зауважила, що в березні на замовлення Міністерства інформполітики було проведено соцопитування на предмет виявлення загальних настроїв українців щодо Криму. Участь у дослідженні взяла тисяча респондентів з усієї України, за винятком незаконно анексованої території АРК й окупованих районів Донбасу, віком від 18 років. Згідно з результатами дослідження, 86% українців хочуть, аби Крим повернувся до складу України, й понад 60% вважають таке повернення можливим.

 

Українці вважають діяльність Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, міністерств закордонних справ та інформаційної політики найуспішнішою в питаннях повернення Криму до складу України.

Такі дані озвучив старший аналітик дослідницької компанії InMind Сергій Просяник під час обговорення результатів всеукраїнського опитування “Кримське питання в Україні” в Укрінформі.

При цьому Просяник додав, що загалом на запитання “Чи достатньо робить держава для повернення Криму?” лише 14 % респондентів відповіли ствердно, а ще 3% переконані, що держава робить усе можливе.

Водночас, додав він, згідно з результатами опитування, кожен другий українець виступає проти будь-якої блокади  Криму.

Дослідження було проведено в березні на замовлення Міністерства інформполітики, участь у ньому взяли тисяча респондентів з усієї України, за винятком незаконно анексованої території АРК й окупованих районів Донбасу, віком від 18 років.

 

Законопроект “Про енергоефективність будівель” дає українським родинам маршрутну карту для проведення енергоефективних заходів та можливість зменшити тиск комунальних тарифів, визначає правові, економічні та організаційні засади енергетичної ефективності будівель. 

Так віце-прем’єр-міністр – міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Зубко прокоментував прийняття Верховною Радою в першому читанні цей законопроект № 4941-д, інформує  Урядовий портал – Укрінформ.

«Документ запроваджує енергетичну сертифікацію, із визначенням класу будівлі за європейською шкалою та рекомендаціями зі зменшення енергоспоживання,  встановлює правила атестування енергоаудитора та їхню відповідальність. Введення в дію закону стимулює споживачів заощаджувати ресурси, наближає Україну до європейського рівня послуг, відкриває ринок енергоаудиту, дає українським родинам можливість зменшити тиск комунальних тарифів», – наголосив Зубко.

За його словами, важливими новаціями документа є фіксація нормативно-правових засад для незалежного моніторингу сертифікатів енергоефективності будівель, а також – відповідальності за порушення законодавства у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель.

Він зазначив, що прийняття законопроекту сприятиме підвищенню енергетичної ефективності будівель, заощадженню енергетичних ресурсів, покращенню якості життя людей внаслідок скорочення витрат на оплату енергетичних ресурсів.

Зубко наголосив, що документ спрямовано на виконання зобов’язань України з імплементації у національне законодавство вимог відповідної Директиви Європейського Парламенту та Ради ЄС.

 

Засідання Ради Безпеки ООН стосовно хімічної атаки у сирійській провінції Ідліб відбудеться у середу, 5 квітня.

Про це повідомляє AFP у своєму Twitter– Укрінформ.

«Рада Безпеки ООН зустрінеться в середу з приводу ймовірної хімічної атаки в Сирії», – йдеться у повідомленні.

Раніше застосування  хімічної зброї  у населеному пункті Хан Шейхун у провінції Ідліб, від якого загинуло понад 100 мирних жителів і постраждали ще 500 осіб, засудили представники міжнародної спільноти. Зокрема, високий представник ЄС із зовнішніх справ та політики безпеки Федеріка Могеріні заявила, що режим сирійського президента Башара Асада несе головну відповідальність за вчинення  атаки хімічною зброєю проти мирного населення  у країні.

До неї приєднався і міністр закордонних справ Великої Британії Борис Джонсон. За його словами, британський уряд «буде продовжувати докладати міжнародних зусиль щодо притягнення винних до відповідальності».

 

У результаті застосування режимом Асада хімічної зброї у населеному пункті Хан Шейхун у провінції Ідліб загинуло понад 100 мирних жителів, постраждали ще 500 осіб, в основному діти.

Про це повідомив міністр охорони здоров’я у тимчасовому уряді Сирії Феррас Джунд, передає  Anadolu – Укрінформ.

За його словами, в ході рятувальних операцій після хіматакі режиму Асада на район Хан Шейхун в Ідлібі піддалися ударам Управління цивільної оборони та лікарня.

До Туреччини через КПП “Джілвегезю” доставлені 15 постраждалих від застосування хімічної зброї, в основному жінки та діти.

Режим Асада за останні 10 днів три рази застосував хімічну зброю проти мирних жителів Сирії.

25 березня у місті Хама в результаті застосування режимом Асада хімічної зброї загинули двоє і постраждали 30 осіб.

З турецької провінції Хатай в Ідліб на прохання сирійської опозиції спрямовані 30 машин швидкої допомоги.

 

Росія і Іран, які підтримують нинішній кривавий режим Башара Асада в Сирії, розділяють з ним значний тягар відповідальності за хімічні атаки, які він влаштовує проти своїх же громадян.

Про це йдеться в офіційній заяві Державного секретаря США Рекса Тіллерсона, поширеній у вівторок, передає власний кореспондент Укрінформу.

“Цілком зрозуміло те, як Башар аль-Асад поводиться: з жорстоким і безсоромним варварством. У тих, хто захищає й підтримує його, в тому числі у Росії та Ірану, не повинно бути жодних ілюзій з приводу Асада чи його намірів”, – заявив глава Держдепартаменту.

Він підкреслив, що остання хімічна атака в провінції Ідліб – це вже третій випадок застосування хімзброї лише за минулий місяць.

“Той, хто використовує хімічну зброю, щоб атакувати свій же народ, демонструє фундаментальну зневагу до людської порядності та має бути притягнутий до відповідальності”,- наголосив Тіллерсон.

Крім того, держсекретар США підкреслив, що конфлікт у Сирії потребує сталого припинення вогню.

“Ми закликаємо Росію та Іран вкотре застосувати свій вплив на сирійський режим і гарантувати, що такого роду жахливі напади ніколи не повторяться. В якості самопроголошених гарантів на переговорах з припинення вогню в Астані, Росія і Іран також несуть значну моральну відповідальність за ці смерті”, – підкреслив державний секретар США.

Як повідомляв Укрінформ, у результаті застосування режимом Асада хімічної зброї в населеному пункті Хан Шейхун провінції Ідліб, загинули понад 100 мирних жителів, постраждали ще 500 осіб, в основному діти.

 

Слідча комісія ООН щодо Сирії розпочала розслідування хімічної атаки на сирійське місто Хан-Шейхун у провінції Ідліб та повідомлень про атаку на медзаклад, де надавали допомогу постраждалим.

Про це повідомляє  DW – Укрінформ.

“Відомості щодо атаки з імовірним застосуванням хімічної зброї викликають величезне занепокоєння. Комісія нині розслідує обставини навколо цієї атаки включно з імовірним застосуванням  хімічної зброї“, – йдеться в заяві експертів ООН.

У документі наголошується, що використання хімічної зброї та будь-які умисні удари по медичних закладах прирівнюватимуться до воєнних злочинів та серйозних порушень прав людини.

Як повідомлялося, внаслідок застосування хімічної зброї у населеному пункті Хан Шейхун у провінції Ідліб загинуло понад 100 мирних жителів і постраждали ще 500 осіб.

Ситуацію обговорять на засіданні Ради безпеки ООН 5 квітня.

 

НАК “Нафтогаз України” просить Кабмін, регулятора ринку НКРЕКП та Антимонопольний комітет усунути монополію Group DF Дмитра Фірташа на ринку постачання газу для населення.

Про це інформує  прес-служба “Нафтогазу” – Укрінформ.

“Нафтогаз звертає увагу на те, що так звані “газзбути” – псевдо-постачальники газу, переважна більшість яких належать Group DF, – є непотрібними посередниками на ринку газу для населення, не несуть відповідальності та ризиків, пов’язаних із постачанням газу та не створюють додаткової цінності для споживачів. “Нафтогаз” просить уряд України, регулятора ринку НКРЕКП та АМКУ розглянути можливість усунення необґрунтованої монополії групи  Дмитра Фірташа  у цьому важливому сегменті ринку газу”, – йдеться в повідомленні.

“Нафтогаз” також закликає, згідно з вимогами чинного законодавства, забезпечити прозорість функціонування ринку розподілу газу – природної монополії, також контрольованої переважно Group DF.

У НАК нагадують, що постановою Кабінету міністрів №187 від 22 березня 2017 р. про покладання спеціальних обов’язків визначено перелік так званих газопостачальних підприємств, яким “Нафтогаз” зобов’язаний надавати газ для потреб населення в необмеженій кількості за заявкою такого підприємства.

“На території ліцензованої діяльності кожного облгазу визначено лише по одному підприємству, яке має право отримати газ у “Нафтогаза” на пільгових умовах. Секретаріат Енергетичного Співтовариства, членом якого є Україна, вже звернув увагу на той факт, що ця ситуація створює необґрунтовані переваги для цих компаній та закриває даний сегмент ринку від конкуренції”, – зазначають у прес-службі.

При цьому “Нафтогаз”, який відповідає за формування достатнього ресурсу газу, не має доступу до даних щодо обсягів фактичного використання газу побутовими споживачами та не має жодних гарантій щодо оплати поставлених обсягів з боку визначених постановою підприємств. Ці підприємства зазвичай не мають суттєвих активів та не здатні гарантувати розрахунки.

Таким чином, “Нафтогаз” змушений виконувати заявки на постачання газу на пільгових умовах у обсягах, визначених псевдо-постачальниками, які мають монопольний та неконтрольований доступ до споживачів.

“Повноцінний постачальник газу має брати на себе ризик достатності ресурсу та ризик ціни. Тобто, по-перше, самостійно забезпечувати необхідний ресурс газу в межах споживання газу своїми клієнтами. По-друге, самостійно видобувати газ, імпортувати його або купувати на оптовому ринку за вільними цінами, які можуть коливатися щохвилини, але при цьому надавати можливість для споживача зафіксувати на договірний період ціну придбання газу. Ці функції наразі виконує “Нафтогаз”, але оплату за це фактично отримує Group DF”, – наголошують у компанії.

Повідомляється, що НАК готовий запропонувати на розгляд уряду рішення, яке дозволить усунути із процесу постачання газу населенню з ресурсів “Нафтогазу” непотрібних посередників від Group DF. В такому разі газ із свого ресурсу постачатиме безпосередньо “Нафтогаз”.

При цьому будь-які інші компанії, які виконуватимуть функції повноцінного постачальника, зможуть постачати газ для цієї категорії споживачів з інших ресурсів.

Зазначається також, що крім ринку постачання газу Group DF контролює надзвичайно велику частку ринку розподілу газу, який є природною монополією (тобто таким, створення конкуренції на якому не вважається економічно доцільним).

“Якісне та прозоре управління газорозподільними мережами є передумовою впровадження повноцінного ринку газу в Україні, в тому числі, для забезпечення вільного вибору постачальників на рівні побутових споживачів. “Нафтогаз” сподівається на найскоріше усунення порушень та наведення ладу в цьому сегменті ринку”, – йдеться в повідомленні.

 

Міністерство охорони здоров’я оприлюднило перелік ліків, які стовідсотково компенсуються державою і не потребують додаткової оплати в аптеках. 

Згідно з  переліком, повністю безкоштовними будуть 18 препаратів від серцево-судинних захворювань. Найдорожчий препарат у цій категорії коштує 147,89 грн – Укрінформ.

В категорії діабет ІІ типу пацієнти зможуть отримати без доплат два препарати, і три препарати – для лікування бронхіальної астми.

3 квітня  Міністерство охорони здоров’я  опублікувало реєстр лікарських засобів, вартість яких підлягає відшкодуванню, згідно з урядовою програмою “Доступні ліки”. У реєстрі зазначені розмір відшкодування та суми доплати (за наявності) щодо кожного торгового найменування лікарського засобу, який бере участь у програмі.

У квітні 2017 року в Україні стартує програма «Доступні ліки», що дасть змогу громадянам отримувати низку препаратів безкоштовно або з невеликою доплатою. Програма діє на ліки від серцево-судинних захворювань, діабету ІІ типу та бронхіальної астми.

Для того, щоб отримати препарати за цією програмою, потрібно звернутись до лікаря, отримати правильно виписаний рецепт із зазначенням діючої речовини, звернутися до аптеки, що бере участь у програмі, та отримати обрані ліки.

 

Верховна Рада ухвалила постанову щодо збільшення розміру іменних стипендій Верховної Ради України студентам вищих навчальних закладів.

За таке рішення проголосували 239 депутатів, повідомляє кореспондент Укрінформу.

Постановою 6117 передбачено встановити такі розміри іменних стипендій Верховної Ради України:

для студентів вищих навчальних закладів I—II рівня акредитації, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем “молодший спеціаліст” або “бакалавр”, — 1800 гривень на місяць;

для студентів вищих навчальних закладів III—IV рівня акредитації, наукових установ, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем “бакалавр”, “спеціаліст” або “магістр”, — 2300 гривень на місяць.

Таким чином, розмір стипендій збільшено майже вдвічі.

Після ухвалення постанови голова парламенту  Андрій Парубій  закрив вечірнє засідання.

 

Станом на 18.00 вівторка російсько-терористичні підрозділи продовжують зухвало та цинічно порушувати режим “тиші” на Донбасі. З початку доби було здійснено 26 провокаційних обстрілів позицій ЗСУ.

Про це інформує  прес-центр штабу АТО – Укрінформ.

“Найбільшу активність ворог проявляв на Донецькому напрямку. Захисників Авдіївки обстрілювали з мінометів калібру 82 мм, гранатометів різних систем та великокаліберних кулеметів. По опорних пунктах поблизу Опитного противник гатив з гранатометів, а по позиціях в районі Кам’янки, Верхньоторецького, “шахти Бутівка” та Пісків з великокаліберних кулеметів. Під Опитним активно діяв ворожий снайпер”, – йдеться в повідомленні.

Зазначається також, що поблизу  Маріуполя  російсько-терористичні підрозділи накривали вогнем захисників Красногорівки з мінометів калібру 82 мм, позиції в районі Мар’їнки та Водяного з гранатометів різних систем, а опорні пункти поблизу Гнутового з великокаліберних кулеметів.

“В районах Павлополя, Богданівки та Гранітного ворог активно застосовував стрілецьку зброю. Під Новотроїцьким наших бійців обстрілював ворожий снайпер”, – повідомляє штаб.

На Луганському напрямку окупанти обстрілювали українських військових із станкових протитанкових гранатометів та стрілецької зброї.

“Незважаючи на провокації ворога, сили АТО вогонь у відповідь не відкривали. Трьох українських воїнів сьогодні було поранено”, – додали у прес-центрі.

 

В районі Мар’їнки Донецької області сталося бойове зіткнення українських бійців з диверсійно-розвідувальною групою бойовиків.

Про це повідомляється на сторінці прес-центру штабу АТО у Facebook – Укрінформ.

«Група бойовиків, з напрямку населеного пункту Трудівське, що розташоване на тимчасово непідконтрольній Україні території, намагалась наблизилась до наших позицій. Прихований рух противника було виявлено», – йдеться у повідомленні.

У штабі додали, що командир бригади, враховуючи пряму загрозу життю і здоров’ю підлеглих, прийняв рішення про застосування зброї. Під натиском вогню, противник, ведучи вогонь у відповідь, відійшов.

«Після дорозвідки нашими військовослужбовцями ділянки бойового зіткнення було знайдено тіло бойовика зі зброєю та боєприпасами, без документів», – поінформували у штабі.

Як раніше повідомлялося,  Хуг назвав “зони постійного вогню” на Донбасі.

 

На контрольованій Україною території Донецької області буде утворено 39 об’єднаних громад.

Про це у вівторок на своїй сторінці у  Facebook  повідомив голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський – Укрінформ.

«Загалом, на території області, контрольованій українською владою, постане 39 об’єднаних громад», – написав очільник області.

Він зазначив, що сьогодні з Іриною Бекешкіною, директором фонду «Демократичні ініціативи» мав змістовний обмін думками з приводу того, як в Україні проходить реформа децентралізації влади та реформа місцевого самоврядування.

«Фонд разом із РПР провів сьогодні у нас в Краматорську круглий стіл «Сучасний стан децентралізації в Донецькій області: основні досягнення та виклики». Для мене є очевидним, що міцні і спроможні територіальні громади є одним із наріжних каменів відродження Донеччини», – заявив Жебрівський.

За його словами, на теперішній час в регіоні є вже є 6 об’єднаних територіальних громад, і 30 квітня відбудуться перші вибори у Сіверській ОТГ.

Жебрівський згадав, що в Конституції УНР, прийнятій 29 квітня 1918 року, був чітко прописаний принцип децентралізації: «…Не порушуючи єдиної своєї влади, УНР надає своїм землям, волостям і громадам права широкого самоврядування, дотримуючись принципу децентралізації».

 

Франція у питаннях залучення французьких інвестицій на Херсонщину ставитиме на головне місце не власні економічні інтереси, а допомогу даному регіону, щоб покращити тут соціальну ситуацію.

Про це заявила у вівторок у Херсоні під час зустрічі з міським головою Володимиром Миколаєнком посол Франції в Україні Ізабель Дюмон, повідомляє кореспондент Укрінформу.

“Також метою мого приїзду (в Херсон – ред.) було подивитися, яким чином і в якому обсязі можуть бути залучені французькі  інвестиції  до регіону. Це не стільки в наших економічних інтересах, як в інтересах допомогти регіону покращити його соціальну ситуацію, щоб зберегти соціальну базу, щоб зберегти і створити нові робочі місця, які б допомогли регіону пережити цей важкий період і знову розквітнути”, – сказала Дюмон.

Як зазначила під час зустрічі посол Франції, вона сподівається “повернутися сюди (на Херсонщину – ред.) на чолі з делегацією французьких підприємств, якщо ви надасте нам ваші пропозиції (по економічній співпраці – ред.)”.

 

Франція слідкує за подіями, що відбуваються в анексованому Росією Криму, і особливо тими, що безпосередньо стосуються кримських татар.

Про це заявила у вівторок у Херсоні під час зустрічі з міським головою Володимиром Миколаєнком Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Україні Ізабель Дюмон, повідомляє кореспондент Укрінформу.

“Я хочу вам сказати, що ми дуже уважно слідкуємо за тим, що відбувається взагалі в Криму, і особливо з татарами. Як ви знаєте, після анексії Криму ми ввели  санкції проти Росії, і вони діють. Це наша політика, яка не змінюється”, – сказала Дюмон.

При цьому вона наголосила, що Україна може вірити у підтримку Францією політики України щодо повернення анексованого Криму.

 

Санкції Європейського Союзу, запроваджені проти Росії після початку її агресії в Україні, зберігатимуться, доки Москва не виконає повною мірою Мінські домовленості та не припинить окупацію Криму.

Таку тверду позицію висловив у вівторок під час слухань у Сенаті США посол Євросоюзу в Сполучених Штатах Девід О’Салліван, повідомляє власний кореспондент Укрінформу.

“Я вважаю, що ми дуже чітко заявили про підтримку цих  санкцій  до того часу, поки продовжують діяти початкові умови”, – зауважив представник ЄС на засіданні Комітету Сенату США з питань міжнародних відносин.

Дипломат уточнив, що ЄС очікує від Москви повної імплементації Мінських домовленостей, а також припинення незаконної окупації Кримського півострова.

Відповідаючи на уточнююче запитання, європейський посол зауважив, що “не бачить ознак” того, щоб і в нинішній адміністрації Білого дому планували послабити санкційний тиск проти Росії.

Як повідомляв Укрінформ, у вівторок Комітет Сенату США з питань міжнародних відносин провів слухання на тему: “Європейський Союз як партнер проти російської агресії: санкції, безпека, демократичні інституції та подальший шлях”.

 

Об’єднані Арабські Емірати організували в січні таємну зустріч між засновником однієї з найбільших приватних військових компаній США Blackwater Еріком Прінсом та представником Росії, наближеним до президента Володимира Путіна.

Про це виданню  The Washington Post  повідомили американські, європейські та арабські чиновники – Укрінформ.

“Метою зустрічі була спроба встановити неофіційний канал зв’язку між Москвою та обраним президентом Дональдом Трампом”, – йдеться у повідомленні.

Зазначається, що зустріч відбулася 11 січня на Сейшельських островах, за 9 днів до інавгурації Трампа, та, за словами одного з чиновників, тривала два дні.

Що саме обговорювали на зустрічі, достеменно невідомо, однак повідомляється, що ОАЕ погодилися організувати зустріч з метою переконати Росію згорнути свою співпрацю з Іраном, в тому числі і щодо Сирії.

Як пише видання, хоч активний прихильник Трампа Прінс формально і не брав участь у його кампанії, однак він відрекомендувався як неофіційний посланець Трампа високопоставленим представникам Еміратів, які були задіяні в організації зустрічі з довіреною особою  Путіна. Чиновники росіянина не ідентифікували.

За словами чиновників США, ФБР ретельно вивчає зустріч на Сейшелах в рамках розслідування втручання Росії у президентські вибори в США у 2016 році та передбачуваних контактах оточення Трампа і Путіна.

У ФБР прокоментувати цю інформацію відмовилися.

У свою чергу прес-секретар Білого дому Шон Спайсер заявив, що їм нічого не відомо про ці зустрічі, а Ерік Прінс не відігравав жодної ролі у перехідній адміністрації.

Представник Прінса також заперечив інформацію, назвавши її “повністю сфабрикованою” та додавши, що зустріч не мала жодного стосунку до Трампа.

 

Колишній радник президента США Дональда Трампа Картер Пейдж зустрічався в 2013 році в Нью-Йорку з агентом російських спецслужб.

Про це повідомляється в судових матеріалах, опублікованих  BuzzFeed – Укрінформ.

«Радник Картер Пейдж зустрічався з російським розвідником на ім’я Віктор Подобний, якого пізніше уряд США звинуватив разом з двома іншими (імовірними співробітниками російської розвідки — ред.) в здійсненні діяльності як незареєстрованого агента іноземного уряду», – йдеться у повідомленні.

Як зазначається, Пейджу висунули звинувачення в січні 2015 року, після того, як федеральні слідчі викрили російську шпигунську мережу, яка шукала інформацію про санкції США, а також про досягнення в галузі альтернативної енергетики. На той момент Пейдж був консультантом з енергетики.

За даними видання, в судових документах міститься розшифровка запису розмови Подобного з іншим агентом розвідки Росії Ігорем Споришевим про спробу завербувати якогось “Чоловіка-1”. BuzzFeed стверджує, що ним був Пейдж.

«Викриття зв’язку Пейджа та російської розвідки – який виник більш ніж за три роки до його співробітництва з Трампом – це найбільш чітко документований контакт на сьогодні між російською розвідкою і тим, хто знаходиться поряд із  Трампом», – йдеться у матеріалі.

Пейдж підтвердив, що спілкувався з Подобним, який в той час працював у московському офісі ООН у Нью-Йорку під дипломатичним прикриттям, хоча насправді був агентом Служби зовнішньої розвідки. Пейдж не повідомив подробиці своїх контактів з Подобним, але сказав, що “їх взаємодія не містила нічого конфіденційного”.

Повідомляється, що Пейдж та Подобний зустрілися в січні 2013 року на енергетичній конференції в Нью-Йорку. За словами Пейджа, в період з січня по червень цього ж року він нібито по електронній пошті надав агенту РФ документи про енергетичний бізнес.

Крім Подобного і Споришева в агентурну мережу РФ входив також Євген Буряков, пише BuzzFeed. Він визнав себе винним за звинуваченням у змові з метою виступити як іноземний агент. У США його засудили до 30 місяців в’язниці, він мав бути звільнений 1 квітня і депортований до Москви.

 

Кримському підприємцю Олегу Зубкову запропонували перенести його ялтинський зоопарк «Сказка» й парк левів «Тайган» на материкову Україну, до Херсонської області.

Про це заявив екс-міністр курортів і туризму Автономної Республіки Крим Олександр Лієв на прес-конференції в Києві, повідомляє  Крим.Реалії – Укрінформ.

«Є пропозиція засновнику парку «Тайган» і зоопарку «Сказка» нашому кримському підприємцю Олегу Зубкову перебратися до Херсонської області. Відповісти на питання правоохоронців щодо сепаратизму: де він був, де не був. У крайньому випадку, отримати умовний термін і займатися далі улюбленою справою на території, де це потрібно», – повідомив Лієв.

Водночас Зубков у коментарі «Крим.Реалії» заявив, що жодних прямих пропозицій від української сторони йому не надходило.

«Жодних реальних пропозицій не було. Це просто був ефір, у якому брав участь колишній міністр із питань курортів і туризму Лієв, і там він це запропонував. Але це нереально. Як можна перевезти зоопарк? Хто його випустить із  Криму  і впустить туди? Я розглядаю будь-які пропозиції щодо розвитку своїх парків, але не на шкоду тим, що є. Тому що ці парки нікуди не зрушиш», – сказав він.

Зубков додав, що він віддає пріоритет турецькому проекту.

«У нас достатньо багато тварин, і можна було б створити новий парк. Тому я підтримую турецький проект та інші цікаві проекти. У Криму мені, як і раніше, не дають розвиватися, тому потрібно робити це в іншому місці», – заявив Зубков.

У Зубкова – тривалий конфлікт із окупаційною російською владою Криму. Відносини кримського бізнесмена з головою російської ветеринарної служби Криму Валерієм Івановим зіпсувались у період кримського блекауту. Тоді в ялтинському зоопарку померли тигренята білої тигриці Тигрюлі, подарованої Зубкову Юлією Тимошенко. Валерій Іванов і російський екс-прокурор Криму Наталія Поклонська заявили, що червонокнижні тварини загинули в результаті неналежного утримання.

Підприємець переконаний, що тигренята стали жертвою інфекції в результаті ослаблення імунітету від переохолодження і відсутності електроенергії. 2016 року Зубков відвідав 150 судових засідань, пов’язаних із численними штрафами і звинуваченнями на його адресу з боку підконтрольної Кремлю кримської влади.

 

Україна не допустила провокації, на яку пішла Росія з вибором учасниці Євробачення.

Про це Президент України Петро Порошенко заявив на брифінгу в ході офіційного візиту до Латвійської Республіки, повідомляє кореспондент Укрінформу.

“Було запропоновано декілька варіантів вирішення цих питань, пропозиції виходили з боку Європейської мовної спілки, починаючи від організації трансляції участі через відеотрансляцію відповідного учасника  Євробачення і закінчуючи заміною учасника. Як відомо, Росії не була потрібна участь у Євробаченні, їй була потрібна провокація. Я щасливий, що, дякуючи ефективним діям української влади, цієї провокації вдалося уникнути”, – сказав Порошенко.

Він наголосив, що Україна абсолютно чітко і послідовно стоїть на позиціях щодо невизнання незаконної анексії Криму, а його відвідування допускає лише через адміністративний кордон з Херсонською областю. Президент нагадав, що інший спосіб є порушенням законодавства України, яке тягне за собою санкції; вимоги єдині для всіх, і це абсолютно чітко відомо російській стороні.

“Російська сторона знала про це, свідомо прийняла рішення (щодо участі в Євробаченні Юлії Самойлової – ред.), розраховуючи на провокацію. Українська влада не пішла на цю провокацію. Вона діє послідовно по відношенню до всіх, хто порушує українське законодавство. Тому відповідні органи не надали дозволу на перетин українського кордону”, – зазначив Порошенко.

Як повідомляв Укрінформ, Президент України Петро Порошенко перебуває з офіційним візитом в Латвійській Республіці, де проводить низку зустрічей з офіційними особами Латвії, а також планує відвідати Національний реабілітаційний центр «Вайварі» у Юрмалі, де проходять реабілітацію українські військовослужбовці.

 

У Європарламенті кілька представників політичної групи “Європа свободи і прямої демократії” виступили проти надання безвізового режиму для українських громадян.

Про це йдеться у поправці, зареєстрованій депутатами до законодавчої резолюції про  скасування візового режиму  для України, повідомляє власний кореспондент Укрінформу.

Авторами поправки є три депутати, які сповідують праву націоналістичну та євроскептичну ідеологію, із Великої Британії, Німеччини та Швеції. Водночас, як відомо, у Європарламенті є переважна ліберально-демократична більшість, яка неухильно підтримує безвізовий режим для українців.

Дебати з цього питання розпочнуться у другій половині дня середи, а голосування відбудеться в четвер, 6 квітня, під час пленарного засідання законодавчого органу ЄС у Страсбурзі.

Далі, за процедурою, це рішення має затвердити Рада Євросоюзу. Документ також повинні підписати у травні президент Європарламенту та головуючий у Раді ЄС представник Мальти. Рішення набуде чинності на 20-й день після опублікування.

Як очікується, для українців буде скасовано візовий режим для подорожей до країн-членів Євросоюзу (за винятком Великої Британії та Ірландії) у червні.

Українські громадяни, які є власниками біометричних паспортів, можуть подорожувати до країн ЄС на 90 днів у період кожні 180 днів.

 

Росія намагається не допустити проведення в Раді Безпеки ООН дебатів про порушення прав людини як одного з головних причин конфліктів.

Про це повідомляє  «Радіо Свобода» – Укрінформ.

Як зазначається, пропозицію про засудження проблеми порушення прав людини як одного з важливих причин виникнення конфліктів було внесено постійним представником США в ООН Ніккі Хейлі. США в якості країни, яка головує в Раді Безпеки ООН у квітні має право висувати порядок денний засідань одного з вищих органів ООН. “Якщо ви подивитеся на конфлікти в різних кінцях світу, їх витоки завжди йдуть до проблем з дотриманням прав людини в цих країнах”, – заявила Хейлі, навівши приклади громадянської війни в Сирії, революції в Тунісі.

За її словами, мета обговорень – не пошуки країн-порушників, а оцінка ситуації, і спроби запобігання конфліктів, подібних сирійському.

З різкою критикою цієї пропозиції виступила Росія. Заступник постійного представника Росії в ООН Петро Іллічов відкинув саму тезу про те, що порушення прав осіб становлять загрозу міжнародному миру та безпеці.

«За словами російського посла, існують інші органи ООН, такі, як Генеральна асамблея та Рада з  прав людини, які повинні займатися цим питанням», – йдеться в повідомленні.

Разом з тим, російський представник висловив готовність провести консультації з представником США з тим, щоб знайти прийнятне формулювання” для дебатів, якщо це можливо.

Сполучені Штати наполягають на проведенні дебатів та готові поставити цей пункт порядку денного на голосування в Раді Безпеки. Для його затвердження необхідна підтримка 9 з 15 членів Радбезу.

 

Міністерство закордонних справ України вимагає від Росії скасувати призов на військову службу громадян, які проживають на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь.

Про це повідомляє  прес-служба  МЗС – Укрінформ.

“Міністерством закордонних справ України висловлено рішучий протест Російській Федерації у зв’язку з її наміром провести призов на військову службу на тимчасово окупованій території АР Крим і м. Севастополь… Було висловлено вимогу скасувати призов на військову службу громадян, які проживають на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополь, а також забезпечити неухильне дотримання російською стороною своїх міжнародних зобов’язань”, – йдеться у повідомленні.

У зовнішньополітичному відомстві акцентували, що Резолюція ГА ООН A/RES/71/205 від 19 грудня 2016 року “Ситуація з правами людини у Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)” встановила факт незаконної окупації Російською Федерацією Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та закликала її забезпечити виконання своїх зобов’язань згідно з міжнародним гуманітарним правом, міжнародними механізмами захисту прав людини, іншими договірно-правовими інструментами, стороною яких вона виступає.

Раніше у російському Міноборони повідомили, що жителі анексованого Росією Криму  вперше у весняний призов проходитимуть військову службу в усіх регіонах РФ. В основному призовники Криму служитимуть у Краснодарському краї, Московській області та Івановській області. Військову службу в інших регіонах поки що проходитиме невелика частка призовників.

Як повідомив начальник організаційно-мобілізаційного управління штабу Південного військового округу РФ генерал-майор Андрій Колесов, на території Криму у весняну кампанію військові комісаріати призвуть 2,4 тис. осіб, тоді як за весь 2016 рік на військову службу у дислоковані на півострові частини було направлено 3680 кримчан.

Призов на службу в армію в Росії починався в суботу, 1 квітня.

 

В Україні є проблеми із кваліфікованими кадрами, тому уряд визначив реформу сфери освіти як один з пріоритетів Середньострокового плану дій до 2020 року та на 2017-й.

Про це Прем’єр-міністр Володимир Гройсман сказав на конференції «Професійна освіта та підготовка робітничих кадрів: сприяння соціально-економічному та регіональному розвитку України», повідомляє кореспондент Укрінформу.

«Варто констатувати, що Україні як країні з економікою, яка розвивається, потрібні професійні, кваліфіковані робітничі кадри. І коли ми звернемо увагу на системи підготовки цих кадрів, побачимо, що ця система не трансформувалася до реальних потреб сучасності і потребує змін», – сказав Гройсман.

Він наголосив, що для будь-якої країни, котра хоче розвиватися успішно, освіта та її якість має дуже важливе значення. Саме тому уряд спільно з Верховної Радою ініціював низку законодавчих змін, аби вдосконалити систему освіти. Зокрема, необхідно ухвалити закон про освіту, професійно-технічну освіту.

«Нам потрібно вдосконалювати систему, але сьогодні економіка країна потребує висококваліфікованих кадрів», – заявив Прем’єр-міністр.

Глава уряду  наголосив, що представники бізнесу неодноразово скаржилися йому на нестачу висококваліфікованих кадрів у багатьох сферах. І зважаючи на поступовий розвиток економіки, потреба у них стає дедалі гострішою, додав він.

 

Оксана Забужко письменниця:

Колись про час, в якому живемо, говоритимуть, як про столітню війну

Із Оксаною Забужко ми зустрілися в Ужгороді, пані Оксана привезла на Закарпаття у рамках місцевого літературного фестивалю кілька публічних виступів. Один із них – за виданням своєї публіцистики «І знов я влізаю в танк». Позаяк заявлена тема стосувалася суспільних проблем, які стоять перед українцями наразі, говорили ми з письменницею теж про них, про її бачення наших викликів, про те, як гідно їх зустрічати та як перемагати. І почали розмову, власне, про проблеми Закарпаття – адже останнім часом надто часто продукується маса стереотипів – щодо «сепаратизму», особливого регіону…

БАБЛО ВИПИСАНЕ, СЕПАРАТИСТСЬКА МАШИНА НА ЗАКАРПАТТІ КРУТИТЬСЯ

– Пані Оксано, як вам Закарпаття – у сенсі, що про наш край останнім часом надто вже часто згадують, як про якийсь «окремий» регіон, чи не щотижня заяви про «сепаратистські настрої» на Закарпатті, чи то з боку русинів, чи то від угорців… Із того, що ви тут побачили за ці дні – наскільки цей регіон справді виглядає окремим – серед інших у країні?

– Більше чи менше, але про кожен регіон можна сказати, що він – окремий з-поміж інших в Україні. Скрізь є свої локальні особливості. Цього я цілком свідома, але я також свідома того, про що говорила ще в 2015-му році, що Закарпаття так само готували під Орбана, як Донбас під Путіна, і що це робилося не один рік.

– …І це продовжує, даруйте, робитися…

– Авжеж, продовжує, «бабло» виписане, машина запущена, коліщатка крутяться – її вже не можна зупинити, вона буде тупо крутитися, доки не рухне оця сама материнська плата, отам, у Москві, за «порєбріком». Вона безперечно рухне, і все до того йде, отож – як казав Гуска в Миколи Куліша – «Маємо їх передихати!». На тому й стоїмо. А що ця «сепаратизація» Закарпаття – це технологія, так, безумовно. А знаючи, як ці технології вже спрацювали на Донбасі, думаю, вам тут на місці не треба розказувати, як їх розпізнавати, як дезактивувати. Вам має бути щодо цього видніше зсередини, тому що ці технології, насправді, не аж такі креативні та винахідливі. Вони видаються хитромудрими доти, доки не розпізнати їх базовий алгоритм – як тільки спадає полуда з очей, весь «диявольський чар», яким можна задурити людям мізки, зникає.

НІКОЛИ НЕ ПІДОЗРЮВАЛА, ЩО В УГОРЩИНІ ТАК БАГАТО ВЕЛИКИХ ПИСЬМЕННИКІВ!

– Тим не менше, цікаво почути про ваше відчуття Закарпаття при, так би мовити, ближчому знайомстві. От, наприклад, мої знайомі кияни, приїжджаючи сюди, різко реагують на угорську символіку, якої багато на Закарпатті – навіть поза районом компактного проживання угорської меншини. Оці всі прапори на замках, історичних будівлях, вказівники угорською, віночки з їхнім триколором, історичні пам’ятники…

– О, так, угорської символіки – справді вражаюче багато! Мене в цьому сенсі потрясла Берегівщина. Там на кожному будинку – буквально, без перебільшень, установлені ці меморіальні дошки: тут жив та працював, чи тут зупинявся великий угорський письменник, чи культурний, чи історичний діяч. На третій день нашого перебування в Берегові я почала казати чоловікові, що ніколи не підозрювала, що в Угорщині аж стільки великих письменників! При всій моїй любові і пошанівку до угорської літератури – у них справді цікава сучасна література, я щиро люблю Імре Кердеша і Ласло Красногоркая, яких давно пора перекласти на українську, – але щоб на кожному простінку оце чіпляти, ну даруйте, це занадто, і вже явно не з любові до культури роблено. Це просто та сама символічна мітка…

Головна форма захисту – це усвідомлення, що є моє і де воно

– Мітять територію?

– Абсолютно справедливо. Це символічний знак, який для українця має означати принаймні наступне: «Вас тут не стояло».

– Вас це нервує?

– Ну що значить «нервує»? Я свідома того, що йде війна, а це – складова отої самої інформаційної війни. Нам усім треба бути цього свідомими і думати, як захищатися. А головна форма захисту – це усвідомлення, що є моє і де воно. Ось поти моє – і я його не віддам! Чужого не чіпаю, але свого не віддам!

Я, звісно, розумію, що тут віками жили угорці, що це також і їхня земля, але я, даруйте, належу до тих, кому в дитинстві ще тихенько батьки співали: «Ци чули ви, милі браття, як боролось Закарпаття» (повстанська пісня часів Карпатської України – ред.) – і ми, українці, маємо до цієї землі таке саме право, як і інші, що тут жили. І не треба нам насаджувати думку, ніби це не наша земля.

УЖГОРОД – НЕ БІЛЬША Й НЕ МЕНША ЄВРОПА, НІЖ ХАРКІВ

– Ще один стереотип щодо Закарпаття, його міст, зокрема, Ужгорода – «ось тут починається Європа». Із того, що ви побачили, що скажете: ми – Європа? Виглядаємо на неї?

– Вся Україна – Європа, але вона про це не знає. Давайте визначимося: Європа закінчується там, де закінчувалися історична «magna carta» і магдебурзьке право. Тобто, стосовно української території – це лінія Полтава-Харків. У цьому сенсі ми всі Європа – тільки із різною мірою знищеності нашого питомого культурного ландшафту – урбанного, міського, – та історичної пам’яті. Під цим кутом зору, скажімо, Ужгород – не більша Європа, ніж сусідні Чернівці, Львів чи Франківськ, і не менша, ніж Луцьк чи Київ, Харків навіть, я не побоюсь цього порівняння. Тому що український конструктивізм – це Харків, український авангард – це Харків, всі наші футуризми-кубізми, тобто практично все європейське ХХ століття, скільки нам його дісталося на долю, щоб устигнути в ньому сказати своє слово, а не просто наслідувати західні зразки, – це Харків. Там їх усіх розстріляли, спробували зробити таку тотальну зачистку, щоб і сліду не лишилось, але ми всі, сьогоднішні, родом таки з тих розстріляних 1920-х, і наше європейське ХХ століття – це в першу чергу Харків, не Ужгород.

Щоб розгледіти себе справжніх, мусимо «повідшкрібати» совєцьке нашарування і всі ментальні травми

І в оцьому сенсі йдеться просто про перевідкриття, переусвідомлення для себе всіх цих міст і пов’язаної з ними своєї власної, забутої й «зачищеної» європейськости. Тому що після совєцької епохи кожне місто України – це свого роду палімпсест: поверх зруйнованого автентичного обличчя залито грубий шар бетону й натицяно потворні «новодєли», однакові на всьому просторі від Берліна до Владивостока. Щоб розгледіти себе справжніх, мусимо «повідшкрібати» оце нашарування і всі ментальні травми, з ним пов’язані. Тут мені, до речі, не дуже подобається слово «декомунізація», на добрий лад це мало б називатись «десовєтизацією», або, ще точніше, «деколонізацією».

Деколонізація, повернення до себе – це й буде, насправді, наше повернення до Європи

Адже головна наша історична трагедія була не стільки в комуністичній ідеології як такій, – у нас же були й свої «ліві», зі своєю давньою потужною традицією, були й так звані «націонал-комуністи», теж «зачищені» на рубежі 20-30-х, й історія репресованих українських лівих рухів, це теж одна з наших «нереалізованих можливостей», – але московська імперія під машкарою «комуністичної» поставила нас на межі культурного зникнення. І от, деколонізація, повернення до себе – це й буде, насправді, наше повернення до Європи. Це в «русском мире» всі однакові – а в Європі якраз кожне місто, містечко, навіть село має своє неповторне обличчя і тим пишається. І воно, це обличчя, має бути своє – у Львова, Полтави, Одеси й Ужгорода. Головне, й це дуже важливо, аби поміж цими містами були комунікації. Закарпаття, Ужгород, як я бачу, насправді відділене від магістральних, якихось загальноукраїнських трендів. Воно зрозуміло, що країну-то ділили 15 років перед цим, і ділити її почали інформаційно тоді, коли почалася регіоналізація медій, – у кожному регіоні свої ЗМІ, своє телебачення, ФМ-ки та сайти, і в результаті ніхто не бачить і не розуміє того, що діється у сусіда, а значить, і себе не має з чим порівняти…

– Нема загальної комунікації…

– Так, я 15 років перед війною кричала про це, по парканадцять разів повторювала з усіх можливих трибун: поки в країні немає, так як є в кожній європейській країні, тижневика, який би читав і обговорював в один і той самий день весь освічений клас від Ужгорода до Донецька – доти ми не будемо чути одне одного, не буде ні громадянського суспільства, ні демократії, ні, врешті, повноцінно функціонуючої країни.

ВІДЧУТТЯ ЧАСУ, В ЯКОМУ ЖИВЕМО, ПРИТУПЛЮЄТЬСЯ ЗА ЛІНІЄЮ ОДЕСА-ХАРКІВ

– Але в кожному регіоні своя специфіка, кожному цікавіші свої новини, події, історія…

– Безперечно, так, але, перепрошую, весь німецькомовний регіон визначається 5-ма газетами – які читають всі, справді всі німці, не зважаючи на специфіку регіонів. Кожна із цих газет має свій ухил – та лівіша, та правіша, та центральніша. Але маючи ці п’ять видань, німці об’єднані загальним інформаційним полем. Українське інформаційне поле дуже розрізнене, його подробили на окремі інформаційні латифундії, в результаті можна маніпулювати кожним регіоном окремо – і налаштовувати одних супроти інших, будувати їм віртуальну реальність так, як заманеться, за своїм рецептом. Наприклад, пояснювати в Донбасі, що «вы кормите страну», а паскудні галичани проїдають вашу кирвавицю, а в Галичині в той же момент розповідати про підлих донеччан, які не дають іти в Європу, хочуть у Росію, затягують нас у болото. І давайте навзаєм перегриземося. Бо ж в Україні й досі ще нема тої мережі поїздів-інтерсіті, якою, скориставшись, можна перевірити – а як там насправді в інших регіонах. І пересічний українець не має змоги це перевірити на власні очі: 70% наших громадян ніколи не виїздили за межі свого реґіону, бо за три години, наприклад, з Ужгорода в Одесу ви не потрапите… Так що інформаційна латифундизація країни дуже дається взнаки.

Досі нема розуміння того, що йде війна, яка є частиною світової, на багато років, і Україна в ній – на передньому краї

На двадцять років країну було «поставлено на паузу», і єдине раціональне пояснення, яке я цьому бачу, – це, що ще з 90-х років біля стерна управління державою перебував певний відсоток людей, яким їхні московські куратори після розпаду СРСР сказали – мовляв, ви там поки що побавтесь у незалежність, а ми скоро повернемося й відіграємо все назад, «Союз будет восстановлен». З 1994 року в Росії весь час ця тема звучала. І робота, яка над тим провадилася, мегавелика.

По-моєму, у вас тут на Закарпатті – як і в більшості регіонів, що знаходяться за прифронтовою зоною, за оцією лінією Одеса-Харків, нема по-справжньому ввімкненого почуття небезпеки, розуміння того, що йде війна, яка є частиною світової, на багато років, і Україна в ній – на передньому краї. Київ теж занадто «демобілізований», він пережив посттравматичний синдром 2014 року – і все, розслабився. А по той бік воно, навпаки, дуже сильне.

– Тобто, поки здалеку чути вибухи – доти люди свідомі того, в який час живуть?

– Так, у тих прифронтових регіонах є і страх, і осторога, що «у нас много ваты», і що не відомо, чим ця війна скінчиться, і мобілізуюче відчуття, що треба щось робити, – там це відчуття постійної напруги увімкнене. Там люди свідомі того, як готувався «розбір» країни, як до того йшло, і там вам із готовністю розкажуть, з екскурсом в 10-15 років назад, які в них у місті гроші вкладалися, які фестивалі проводилися, кого з Росії привозили на конференції та семінари, які актори та співаки приїжджали, щоб переконати місцевих, що вони «извечно русская земля»… Там нічого не треба пояснювати. У них запущений механізм резистентності, вони бачили весною 2014-го тих приїжджих із Бєлгорода та Ростова на своїх вулицях, отой реальний бандитський оскал «русского мира» – і знають, чим це все закінчується.

НАША ГОЛОВНА ВІЙНА – ПОПЕРЕДУ

– Як би ви схарактеризували ту ситуацію, у якій зараз живе країна – у нас щодня як не «зрада», то «перемога», вони змінюються послідовно, а поступу якогось не видно. Принаймні, більшості. Чи він є, на вашу думку? 

– Я щиро, від літа 2014 року починаючи, – відколи стало зрозуміло, що розвалити Україну не вдасться, а «диктатор Янукович» і «русская весна» – оці обидва сценарії Кремля провалилися, держава вистояла, і оці трагічні території, які тоді весною їм вдалося захопити – оце поки що є межа, далі якої фізично ворог не піде, – переконую усіх, що наша головна війна попереду. Сьогодні вже кожному думаючому ясно, що ворог запустив мацаки глибоко в тіло країни, що він, як казав Черчилль, «під ліжком», що «внєдрєние» росіян в українську політику, в бізнес, в інформаційну сферу – масове і значно розгалуженіше, ніж поки що можемо собі уявити. На кожному телеканалі наших так званих «олігархів» – а не тільки на Інтері! – сидить російський редактор-контролер, яка-небудь своя «Маша Столярова», яка формально має законне право там сидіти, бо там є частка російського капіталу, – і, незримо для глядача, командує «з-під столу». Але це не тільки в Україні так – пенетрація (проникнення, задіяність — ред.) російських грошей у різних країнах Заходу тільки зараз починає виходити на яв, і треба бути свідомими цього – постійно. І розуміти, що попереду на нас іще чекає головна війна – вичистка ворога з усіх закапелків нашого державного організму, усіх отих кремлівських метастазів – і в політиці, і в бізнесі, на усіх абсолютно рівнях. Це важко, бо це навіть не п’ята колона, це багато більше – цей вірус, який всередині організму.

І, розуміючи усю величину цієї «группы захвата», яка проникла в наше суспільство, треба розуміти ще одну річ. Вона в наших медіа звучить не часто – і це погано. Ми про себе часто говоримо так, ніби Україна це острів. Ніби це наші внутрішні проблеми були, і вони от зараз вилізли, як гнійник. Нічого дурнішого після трьох років війни я не чула, і ніщо мене так не дратує сьогодні, як ота заїжджена мантра, ніби «ми прогнали Януковича, і після цього на нас напав Путін». Ну, люди добрі, ну, не можна ж так. Невже досі не зрозуміло, що Росія готує світову війну? Що готує вона її від самого вимушеного розпуску Радянського Союзу – починаючи з отого Придністров’я, якого ви в себе під боком не завважуєте. Усі ці анклави російської зброї – Придністровя, Абхазія…

Ми – перші, котрі зірвали маску з агресора. Котрі гібридну війну, інсценізовану московськими спецслужбами, зробили явною, відкритою

– І тепер-от Крим…

– І невдала (на щастя!) спроба захопити шлях через Одесу й вийти на Молдову та Балкани, і далі – оперезати цілу Європу «вогняним поясом» нестабільності… Щойно тепер Європа починає прокидатися і розуміти, що таке був прорив біженцями македонського кордону із Сирії, і з чим це пов’язано, хто це курує і навіщо. На цьому тлі страшенно прикро бачити, як у нас люди всерйоз обговорюють яких-небудь ряджених кукол Кремля, всіх отих парасюків-семенченків і їхні гучно піарені постановочні «зради» й «перемоги», – хочеться крикнути: люди, на що ви тратите своє життя?! Це ж просто інформсміття, мильні бульбашки, що не мають у нинішніх історичних процесах абсолютно ніякого значення, – призначені тільки пожирати ваш час, увагу й розумові сили. Просто пліснява на тлі того, де опинилася Україна сьогодні – а опинилась вона на передньому краї світової війни, яку вмисно розпалювали й розпалюють, – «гібридної», авжеж, бо веденої під прикриттям: закамуфльованої на подобу вервечки «локальних конфліктів», які «раптом» почали в ряді регіонів світу виникати немов самі собою, і так само «раптом» почали праві перемагати в Європі, а потім виявилося, що вони усі підтримувані Москвою і найкращі друзі Кремля, а потім виявляється, що Кремлем вони й фінансуються…

Треба тільки стягнути на стяжку всі ці події – і побачити цілу глобальну картину, щоб усвідомити, яка важлива роль припала Україні в цій грандіозній історичній драмі. Ми – перші, котрі зірвали маску з агресора. Котрі оцю саму гібридну війну, інсценізовану московськими спецслужбами, зробили явною, відкритою – виставили Росію на весь світ терористичною державою-агресором. Багато зусиль це забрало і продовжує забирати, і до нинішньої української влади можна – і треба! – мати купу претензій і вимог, не кажучи вже про те, що парламентаризм у нас був знищений ще в зародку, – але те, що ця влада утримала країну на плаву в момент, коли на те, здавалось, не було жодних шансів, і з літа 2014-го послідовно й неухильно провадить лінію викриття агресора, є однозначно перемогою українських національних інтересів на стратегічно довгу перспективу, і доки ця влада при такій політичній стратегії лишатиметься, доти я особисто на всі ті щоденні крики-ґвалти в інформпросторі реагуватиму хіба що краєм вуха…

Така політика дорогого коштує – докладніше про це читайте у «І знов я влізаю в танк». Коли в травні 2014 року я в Берліні на Форумі європейських письменників назвала Путіна агресором, мені ще вимикали мікрофон.

– Бо не хотіли чути?

– Та просто вже приготувались були на «розпад України» «за югославським сценарієм», бо саме така версія щодо майбутнього України перед тим понад десятиліття вкладалася через ЗМІ в європейські мізки – про буцімто «непримиренність сходу та заходу» України, про «штучне державне утворення», про цивілізаційний конфлікт – україномовні проти російськомовних, католики проти православних, Галичина проти Донбасу, фашисти-екстремісти, зараз будуть різатися там, як у Югославії… Ця версія 10 років вливалася у свідомість західного обивателя. Як людина, що має паралельно українську та західну кар’єри, я бачила на власні очі з 2006-го року, як це робилося. І вперше мене спитали: «Коли Україна розпадеться?» – у Німеччині в 2007-му році. Я тоді ще витріщила очі з подиву – чого раптом і з якого переляку їй розпадатись, – а питання на той час уже було вирішене, російська «інформаційна кухня» на весь світ «варила» нам війну. Про що український обиватель і не здогадувався – а зараз йому ті самі «українські» ЗМІ, які всі ті 10 років на цій самій кухні служили підкухарчуками, розказують, що от, мовляв, реформи гальмують, і «головний ворог не в Москві, а в Києві»…

Більшість українців і досі не свідомі того, в якому часі ми живемо, і яка на нас у зв’язку із цим покладена відповідальність

– Тобто, насправді, це переведення стрілок...

– Це переведення нас назад у «довоєнний» дискурс зразка 2010-го року, коли наш народ іще всерйоз вірив, що Янукович і Тимошенко – це самостійні політики, кремлівські політтехнологи йому кинули цю кістку й три з половиною роки змусили «лохів» чубитися на тему, котре з «двох зол» менше. Та сама технологія: заслонити суспільству очі фейковою проблемою, «епічними битвами» ряджених, щоб ми, як діти в ляльковому театрі, водили за ляльками очима, хвилювались і гризлися між собою, поки театр тихцем заповнюватимуть убивці з ножичками, чи то пак, «вєжлівиє люді». Ось це ті речі, які мене вже справді турбують у нашому суспільстві, – навмисне заниження рівня публічного діалогу, «інфантилізація мас». Коли більшість українців і досі не свідомі того, в якому часі ми живемо, і яка на нас у зв’язку із цим покладена відповідальність, – і суто по-дитячому можуть заявляти, цитуючи одного київського таксиста: а що ж нам жити досі краще не стало?! (Коли я йому відповіла, що питання від грудня 2013-го стояло не про «краще чи гірше», а про «жити чи вмерти», і це питання досі ще не закрите, він дуже здивувався). Люди, на жаль, переважно не здають собі справи, сучасниками яких подій ми є, і що рішенець цих подій залежить, без перебільшення, від участі кожного зокрема, і притомності кожного зокрема. Від того, наскільки ми психологічно мобілізовані…

МЕМ ПУТІНА ПРО «ОДИН НАРОД» – ЦЕ ВИРОК НАМ ЯК НАРОДУ

– Але нам усе частіше сигналізують, що рівень цієї мобілізації падає – от і ми про це згадували сьогодні в розмові, про лінію – Одеса-Харків, за якою зараз не відчувається, що йде війна. Як оця суспільна демобілізованість обернеться – на вашу думку?

– Складно в цих умовах щось певне прогнозувати. Моє особисте тут завдання – оце саме, коли хочете, «будительство», в термінах ХІХ століття говорячи, і воно стоїть нині перед будь-яким публічним інтелектуалом. «Не спи, вартуй!», як кричить Кассандра в Лесі Українки. Нас і так заколихували довго, я вже сьогодні від ранку тричі цитувала Шевченкову геніальну формулу інформаційної війни – «Як Україну злії люде присплять, лукаві, і в огні, її, окраденую, збудять!»

– Але скидається на те, що спати далі хочеться. Оці меседжі – «треба жити, поки живеться», не рвати на собі волосся і т.д. аж ніяк не мобілізують…

– Ну, мобілізованість – це якраз коли не рвуть на собі волосся, а навпаки – групуються, дисциплінуються й активно працюють на перемогу. Весь час бачать перед внутрішнім зором дальню мету. З цього приводу наведу дуже влучне спостереження Леся Подерв’янського – він недавно цікаво висловився про путінський мем «один народ». Вперше сказав те, що мало би бути завважено значно раніше людьми з незакаламученим слухом: що значить «один народ»? Це значить, що із двох народів має лишитися один.

– Логічно.

– Аж дивно, що ніхто не звертав на це уваги, правда? Тобто, путінська заявка про «один народ» – з моменту, як він її пустив у світ, – означала, що він «за умовчанням» наперед виніс нам смертний вирок. Нас, українців, не повинно бути. Бо має лишитися «один народ». І цей народ, за умовчанням, їхній – має бути «русский мир». Але сказані слова – дуже небезпечна зброя, вони мають страхітливу, неконтрольовану владу. Не ми починали цю війну. Ви запустили цей бумеранг? Ви хочете, щоб із двох лишився «один народ»? Гаразд, як казав Христос Пілату, – «ти сказав», – тільки чому ви вирішили, що цим народом буде ваш?

КВОТИ – ЦЕ ТАКТИКА ВІДВОЮВАННЯ НАШОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ

– Цікаво почути вашу думку щодо квот на українське. Уже є практика на радіо, зараз запроваджують квоти на ТБ. Але цікаво – що ми отримаємо, зрештою. Якщо зараз ми таки слухаємо українські пісні на радіо, але вночі, якщо виконавці, наприклад, Тарас Чубай, кажуть, що йдуть зі своїми піснями на радіо, а їм все одно повторюють «не формат», удвадцяте…

– До речі, сестри Тельнюк так само це зазначали – про «неформат». Їх теж нема в ротаціях.

– Тому – чи не видаватимуть нам за цими квотами, даруйте, якусь туфту, замість добротного українського контенту – як би це треба, мабуть, робити?

– Треба розуміти, що квоти на контент – це наша воєнна тактика, бо у нас війна, й інформаційна теж. Це має робитися – це відвойовування свого простору. По метру, по клаптику, повзком, як на фронті. Ефір – це окупована територія.

– Тобто, спочатку квоти, а тоді якість?

– Так, але це відвойовування, цей повзучий наступ має відбуватися постійно й неослабно.

– Тобто – гни свою лінію?

– Так, абсолютно. Тільки лінію цю треба наперед бачити й усвідомлювати. Навіть нинішнє впровадження квот уже трохи змінило ситуацію. На слух змінило. Я не знаю, як у вас на Закарпатті, – тут знову ж таки та сама тема про регіональні ФМ-ки – але в Києві я нарешті, вперше за багато років, стала чути українське.

У мене підвищена сенситивність на фонову музику, – я не сприймаю музику як фонову, тобто коли вона звучить, я її слухаю. І коли вона увімкнена, коли її голосно врубають у кафе, куди я прийшла поговорити з друзями, мене це дратує, і я прошу вимкнути, бо я прийшла не «на музику». На музику я ходжу в джаз-клуби.

А в нас її врубають всюди, і достатньо агресивно, не щадячи вух. І досить зайти в супермаркет хлібчика купити, щоб почути, що народу «впарюють». І от нарешті я чую українське. Досі його в ефірі не було. В Києві не було, особливо грубо це разило в 2014 році: на Сході війна йде, наші хлопці од російських куль гинуть, а по «українських» радіо – «батяня комбат» і «настоящий полковник»! Причому, не раз у таксиста, який їде з жовто-блакитним та червоно-чорним прапорцями, але з увімкненим радіо, звідки валить російська попса. І ти питаєш, мовляв, що ви слухаєте? А він парирує: «А што слушать?»

І коли скептики кажуть, що, мовляв, на місце російської попси прийде така сама паскудна українська попса – то я рішуче заперечую, що ні, слава Богу, не така сама!

– А в чім різниця?

– Наша попса може бути бездарна, може бути тупа, вульгарна а-ля Поплавський, але все одно вона не буде така мертвотна. У російській попсі є абсолютно деморалізуючий для естетичного чуття компонент: це звуковий силікон мертвої країни. Не просто забруднення простору «звуковим шумом», «аудіосміттям», а зовсім інший ефект та механізм розтління – не просто смаку, а елементарної чутливості-нечутливості на фальш. У тому числі, на фальш моральний.

Для початку, досить уже того, що у нас немає кримінального музла.

– Маєте на увазі «русский шансон»?

– Я не вживаю цього слова в цьому випадку, бо це ніякий не шансон – це профанація терміна. Я з юних літ ніжно люблю французький шансон: Жорж Брассанс, Даліда, Серж Реджані – я на тому, вважати, виросла, це прекрасний і дуже романтичний пласт музичної культури, але «золотые купола на груди наколоты» не мають до цього жанру жодного стосунку. «Русский шансон» – це пекло пекельне. А коли я вперше почула жіночі кримінальні пісні їхні, групу «Воровайки», отут я зрозуміла що все – кінець, ця країна мертва, її треба просто відгороджувати стіною, як Північну Корею, як заразу, аби далі не ширилося. І чим швидше вона розпадеться на менші державні утворення – чи то самостійні, чи під зовнішнім правлінням – тим краще для людей, які її населяють. Бо там, як, либонь, і в Північній Кореї, є купа притомних людей, які не винні, що там народилися, і тяжко від того страждають. Вони з 2014-го року в глибокій депресії сидять – безмовно. Нам це важко зрозуміти – у нас, на відміну від них, є вибір, ми вибрали боротьбу, рухаємося вперед, відстоюємо своє, вчимо свою владу – оцей аутичний клуб – жити в нових реаліях, пробуємо їх трясти, щоб принаймні на час війни виконували свої функції, – взагалі, рухаємося, міняємося, у нас є життєва перспектива на довгу дистанцію, є смисл, ціль і повні руки роботи. А там, у них, нема виходу. Зовсім ніяких шансів.

ТІ, ХТО В РОСІЇ СПРАВДІ ДУМАЄ ІНАКШЕ, НА ПУБЛІКУ НЕ ГОВОРЯТЬ

– Ну чому – деякі висловлюють свою іншу думку навіть у Росії.

– Ні, це не так, повірте. Публічно її висловлюють тільки ті, кому влада дозволяє це робити. Ті, хто справді думає інакше, а це, кажу не з чуток, всі мої російські друзі, – ті сидять тихо-тихенько, як миші під мітлою. Як сиділа українська інтелігенція покоління моїх батьків у 1970-ті роки. Втім, мої московські друзі кажуть мені, що й це неправильна аналогія. Кажуть, що найтяжче – це навіть не страх, а власне ота відсутність життя, в усьому: недарма в Росії найвища в світі статистика дитячих самогубств. Кажуть, от приїжджаєш до вас в Україну і з перших кроків по місту вражаєшся: ви всі різні! По-різному виглядаєте, ходите, сидите, смієтесь – а в нас усе мов привалено однаковою сірістю, жінка в яскравому шарфі пройшла по платформі метро – і всі на неї озираються… І в інтелектуальному житті те саме: наперед знаєш, хто що скаже. На демонстрації – строєм, на протести – строєм, і на всьому – цей тягар мертвеччини, ніби з країни висмоктано життя, і треба робити над собою колосальне зусилля, щоб не впасти в отупіння й анабіоз.

БАГАТО СУЧАСНИХ ПОДІЙ ПРИУРОЧЕНО ДО ІСТОРИЧНИХ ДАТ

– У вас на Фейсбуці була така думка цікава про не-аналогію наших подій, сучасних, із визвольною війною українців початку минулого століття. Мовляв, у кому ви нині впізнаєте Скоропадського чи Петлюру? Але ця думка про аналогії з тими подіями таки часто виникає в суспільстві. Чим схожі ці ситуації – чи не схожі? Чи порівняння – це теж сценарій? 

– «Сценаріїв» насправді дуже багато, і дуже різних. Чимало є прямо скопійованого з історичних сюжетів, така собі «чекістська реконструкція». Що перші розстріли на Майдані відбулися в День Соборності – це ж не випадково, це – щоб закрити гештальт, щоб в українців ця дата асоціювалася надалі тільки з кровопролиттям, а не з парадом Злуки на Софійському майдані. Щоб це було не Свято Соборності, а поминки розстріляних. Як той російський агент казав донеччанам у березні 2014-го – «несите, несите»… Пам’ятаєте, нещодавно хтось запостив, теж у соцмережі, цю історію: коли в Донецьку був перший убитий під час протестів, і наступного дня на те місце йому понесли квіти, якийсь явно «запорєбріковий» чоловік повз проїжджав на велосипеді й кинув: «Несите, несите, еще тысячами будете носить!» Нікому тоді ще й у голові не роїлося – в березні 2014-го – що це вже почалася інтервенція.

Багато є паралелей, якщо порівняти покроково, між терором зими 2014-го – і терором армії Муравйова в Києві у лютому 1918 року. Настільки багато, що важко позбутись відчуття, ніби події 2014-го навмисне «підганялись» під історичний першовзірець.

Сто років тому ми програли, і тепер історія дає нам ще один шанс, ніби «повертає назад» у пропущений клас на переекзаменовку

Є багато речей, які вони навмисне скоюють під ці маркантні (визначні, відомі – ред.) дати, їм залежить на тому, аби «закрити» страхом ті важливі для нашої ідентичності історичні маркери, що їх самі українці не раз уже й позабували були. Але їхня «корпоративна» історична пам’ять і довша, і значно мстивіша за нашу, це давній чекістський стиль. Не випадково завжди на Різдво чи на Великдень в АТО загострення, це та сама гебістська технологія – за совєтів арештовували найбільше теж завжди на релігійні свята. В основі тут війна цінностей: те, що у вас було світлого – забрати з пам’яті, стерти як світле, залити ваш позитив кров’ю. Одна з давніх стратегій «деморалізації ворога», за всіма класичними підручниками, від Сунь Цзи до Клаузевіца, – і саме тому, до речі, такий незмінно лютий інформаційний опір викликали й викликають спроби розбудувати українську, незалежну від «радянської»-«общерусскої», політику національної пам’яті: те, що робить нас як суспільство сильнішими, захищенішими. Зрозуміло, що Кремль у цьому аж ніяк не зацікавлений.

А щодо дедалі поширенішого порівняння сьогоднішніх подій із боротьбою за незалежність 1918-1921 рр. – то звісно ж, люди не дарма порівнюють. Це справді очевидний «столітній цикл»: сто років тому ми програли, і тепер історія дає нам ще один шанс, ніби «повертає назад» у пропущений клас на переекзаменовку. Історія, як відомо, рухається по спіралі, і ритм її «кроку», частотність циклів, за якими вона рухається, – це одна з найцікавіших загадок, що їх новітня європейська думка намагається вирахувати от уже двісті років – від Гегеля до Шпенглера, Фуко і нашого Петрова-Домонтовича включно… От зараз маємо ніби чітко виражений «столітній цикл», у глобальному масштабі, але зараз інша констеляція, ніж була сто років тому, – при начебто «тому самому» розкладі сил всі учасники драми змінилися. Але за великим рахунком – так, це третій акт тої самої війни. Тому що Друга світова – це другий акт Першої світової. А оця от гібридна – продовження Другої, яка в 1945-му закінчилась – усього тільки «половинною» перемогою над тоталітаризмом. І колись наші праправнуки прочитають про цей час у підручниках як про Столітню війну.

Тетяна Когутич, Ужгород