В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

962 – га  доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

Новий Генеральний секретар НАТО Марк Рютте займає рішучу позицію щодо ядерних погроз з боку путінського режиму, підкреслюючи, що союзники по НАТО не повинні піддаватися страху перед такими політичними маневрами. У своїй заяві він наголошує, що НАТО є міцним та здатним протистояти будь-яким загрозам, включно з ядерними. Щорічні ядерні навчання країн НАТО мають на меті підсилити сигнал про готовність Альянсу захистити своїх членів і відкинути будь-які форми залякування з боку путінської РФ.

Рютте акцентує увагу на необхідності продовжувати підтримку України в її боротьбі проти російської агресії. За його словами, постійна військова допомога, зокрема зброя, фінансування та навчання, є життєво важливими для посилення позицій України на полі бою, а також для забезпечення сильної позиції в майбутніх переговорах.

Генсек НАТО також відкидає думку, що обмеження на використання далекобійної зброї, як-от британські крилаті ракети Storm Shadow, може ослабити Україну. Він підкреслює, що головне завдання полягає в безперервному надходженні допомоги і збільшенні виробничих потужностей України, а не в наданні однієї системи озброєнь, яка не здатна змінити весь результат війни.

Таким чином, публічний образ НАТО, який формує Рютте, поступово стає більш жорстким та чітким щодо політики протидії глобальному путінізму, відкидаючи страх перед ядерними погрозами і наголошуючи на стратегічній підтримці України, що є важливим елементом стратегії Альянсу.

Публічні маркери:

«Генсек НАТО закликав союзників ігнорувати ядерні погрози Путіна»

Ідея про заміну так званої російської псевдоопозиції на представників корінних народів РФ є вкрай актуальною для створення умов демонтажу путінського режиму та РФ в цілому. Сучасна псевдоопозиція, зокрема такі фігури як Володимир Кара-Мурза, хоча й критикує путінський режим, все ж продовжує бачити Росію як неподільну державу, тим самим продовжуючи підтримувати основні засади імперського мислення, яке закладене в фундамент путінізму. Це ідеологічне продовження підживлює небезпечний антропологічний цикл агресії та імперської зверхності, який є неприйнятним як для України, так і для світу.

Українська ініціатива щодо розширення платформи взаємодії з російською опозицією в Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) є важливим кроком до визнання та посилення ролі національних рухів корінних народів РФ. Марія Мезенцева, голова Тимчасової спеціальної комісії ВР, чітко підкреслила необхідність залучення цих народів до публічного дискурсу в європейських інституціях, що є важливим для зміни вектора впливу на внутрішні процеси в Росії.

Представники корінних народів, права яких постійно порушуються російським режимом, є ключовими союзниками в боротьбі проти імперіалістичної політики Москви. Вони, як і українці, переживають утиски, депортації та репресії, а деякі з них беруть участь у спротиві проти путінської агресії. Надання їм голосу в міжнародних організаціях, таких як ПАРЄ, дозволить посилити глобальну підтримку їхніх прав і розширити коаліцію проти путінізму.

Без активного опору з боку національних рухів всередині Росії повалення режиму, що підтримує глобальну терористичну загрозу, залишається надзвичайно складним завданням. Як зазначив депутат Олег Дунда, спротив у таких містах, як Казань чи Новосибірськ, зменшить втрати України на фронті і прискорить перемогу. Важливо розуміти, що перемога України повинна включати процес деколонізації та переформатування Росії, що підкреслив Володимир В’ятрович.

Україна повинна виробити чітку та системну політику підтримки поневолених народів РФ, адже їхня участь у поваленні імперії має бути одним із ключових елементів української стратегії перемоги. Як зазначив Ярослав Юрчишин, важливо підходити до цього питання з урахуванням унікальності кожного народу та його історичного контексту. Лише через таку підтримку можна створити умови для справжньої трансформації Росії та забезпечити довготривалу стабільність і мир у регіоні.

Таким чином, розширення платформи взаємодії з російською опозицією та активне залучення корінних народів до міжнародного дискурсу є стратегічним кроком до демонтажу путінського режиму та трансформації Росії в післяімперську державу, що є необхідною умовою для сталого миру в Україні та світі.

Публічні маркери:

«Платформа взаємодії з російською опозицією в ПАРЄ має стати майданчиком і для корінних народів РФ – депутат»

«Перемога України у війні неможлива без трансформації національних рухів Росії – депутати»

В Анкарі відбулася фотовиставка та конференція, присвячені трагічним долям кримських політв’язнів і тортурам, які вони зазнають під путінським режимом терору та варварства. Виставка, що отримала назву «Я завжди чекатиму, моя дитино», висвітлює історії матерів, які чекають своїх дітей, незаконно ув’язнених окупантами. Ці події привернули увагу міжнародної спільноти до систематичних порушень прав людини, що відбуваються в тимчасово окупованому Криму.

Одним із учасників заходів став Наріман Джелял, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу, нещодавно звільнений з російського полону. Він наголосив на важких часах, які переживає кримськотатарський народ, проте висловив надію на майбутнє та перемогу України. Голова Кримської асоціації Мюкремін Шахін та професор Бількентського університету Хакан Киримли також підкреслили важливість міжнародної підтримки в боротьбі за права кримськотатарського народу, які постраждали від різних тоталітарних режимів.

Під час конференції українські дипломати та правозахисники наголошували на важливості привертати увагу до кримських політв’язнів та висловлювали солідарність з їхніми родинами. Важливим кроком є інформаційний розголос цих історій, який може допомогти в тиску на російський режим для звільнення незаконно утримуваних осіб.

Мати наймолодшого кримськотатарського політв’язня, Аппаза Куртамета, просила міжнародну спільноту про допомогу в звільненні її сина, якого засудили псевдосудом путінської РФ до 7 років колонії за нібито «фінансування тероризму». Аппаз, викладач кримськотатарської мови, потрапив під репресії за те, що переказав 500 гривень представнику добровольчому в Україні батальйону «Крим». Його історія є ще одним прикладом систематичних репресій, які окупаційна влада застосовує проти кримських татар.

Публічні маркери:

«В Анкарі відкрили фотовиставку про матерів кримських політв’язнів»

«Мати політв’язня Аппаза Куртамета просить інформаційного розголосу у справі її сина»