В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

973 –тя  доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

Розправа над людським життям цивільних, зокрема молодих людей і дітей, стала геостратегічною технологією новаторського геноциду путінського режиму, і дивно, що досі це не стало світовою сенсацією-звинуваченням для міжнародних інституцій, які повинні захищати права людини, безпеку та екологію. Тому їхня імітаційна діяльність, фактично, потурає агресору. Добре, що трагедія загибелі української журналістки Вікторії Рощиної в полоні у путінського режиму привернула увагу в Європарламенті та організації «Freedom House», але вона сприймається лише через призму журналістської діяльності, як людини, що виконувала свою громадянську функцію. А ті діти, яких путінський режим убив в Україні лише за 22 жовтня 2024 року, могли б стати лідерами цивілізації. Однак, їхнє сьогоднішнє вбивство залишає питання про те, що буде з цивілізацією, яка терпить терор і варварство геноцидної агресії путінізму.

Росія повинна припинити залякування журналістів, зокрема через відкриття кримінальних справ проти них, а обставини загибелі Вікторії Рощиної в російському ув’язненні мають бути ретельно досліджені незалежним розслідуванням. Ця вимога пролунала під час дебатів у Європарламенті щодо захисту прав журналістів. Європейські парламентарії наполягають на необхідності якнайшвидшого розслідування для з’ясування всіх обставин її смерті та вимагають від РФ припинити зловживання своєю кримінальною системою для залякування журналістів та інших громадян через політично мотивовані кримінальні переслідування. Доповідач від Єврокомісії Вопке Гукстра підкреслив, що смерть Рощиної в російському ув’язненні є черговим прикладом зневаги РФ до своїх міжнародних зобов’язань.

Нагадаємо, за даними Ради Європи, з лютого 2022 року щонайменше шістнадцять журналістів загинули під час виконання своїх професійних обов’язків або через свою роботу, а сорок отримали поранення. За даними «Репортерів без кордонів», від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну понад 100 журналістів стали жертвами російських злочинів, серед них щонайменше 35 були поранені, а 12 — затримані. Крім того, на тимчасово окупованих територіях закрилися 233 ЗМІ.

Міжнародна правозахисна організація «Freedom House» закликала міжнародну спільноту притягнути російську владу до повної відповідальності за вбивство Вікторії Рощиної, наголошуючи, що її загибель підкреслює систематичні порушення базових свобод українців з боку Путіна та Кремля з початку повномасштабного вторгнення у 2022 році.

Публічні маркери:

«Євродепутати вимагають розслідування загибелі в російському полоні журналістки Рощиної»

«Freedom House закликав світ притягнути РФ до відповідальності за вбивство журналістки Рощиної»

Сучасний виклик у протистоянні путінізму вимагає від глобальної спільноти глибшого розуміння суті, масштабу та перспектив цього явища. Дмитро Теперик акцентує на важливості систематичного і всеосяжного інформування країн про загрози путінізму, без намагання виділити якусь країну як головного лідера в цьому процесі. Це відповідає потребам сучасного асоціативно-сенсорного простору, де факти й аргументи вже не мають тієї сили, яку вони мали у часи медійної монополії.

Теперішній публічний простір є наддинамічним, що потребує не тільки інформаційних потоків, а й здатності зберігати та фіксувати правду. Це включає використання технологій блокчейну для запобігання фальсифікаціям, що активно здійснюються деструктивними силами в інтернеті.

Суто фактична аргументація, без впровадження більш масштабної інформаційної стратегії, може бути недостатньою. Масштабні потоки даних та контекстна інформація повинні враховувати не лише сьогоднішні виклики, а й давню історію взаємовідносин із РФ, особливо досвід країн Балтії, України та Польщі. Цей досвід є ключовим для розуміння сучасної агресії путінізму, що несе загрозу глобальній безпеці.

У зв’язку з цим, представлення Плану перемоги, ініційованого Президентом Зеленським, стає центральною частиною стратегії. Зосередженість на конкретних кроках, таких як постачання далекобійного озброєння, посилення ППО та забезпечення життєво важливих потреб українців, є критично важливими для досягнення перемоги. При цьому питання членства України в НАТО залишається амбітною метою, але надмірна увага до цього аспекту може відволікти від інших важливих елементів Плану перемоги.

Отже, важливо діяти наддинамічно і варіативно, використовувати нові інструменти для фіксації правди, розширювати інформаційні потоки і тактики для формування нового публічного простору, де путінізму не буде місця.

Публічні маркери:

«Країни Балтії і Польща мають пояснити решті Заходу всю небезпечність Росії – експерт»

«Експерт – про запрошення до НАТО: Суперечки можуть «полегшити роботу» критикам Плану перемоги»

Дипломатія за принципом «реальної політики», особливо у контексті сучасних глобальних викликів, дійсно зазнає серйозної трансформації. В умовах технологічного прогресу та глокальності (інтеграції глобального та локального), локальні події швидко стають глобальними не тільки через результати дій, а й через саму природу цих подій. Саміт БРІКС у Казані — один з яскравих прикладів цього. Незважаючи на те, що міжнародна спільнота значною мірою ізолювала Росію за її агресію проти України, 22 лідери країн прибули до Путіна, що сигналізує про збереження певної підтримки серед країн поза західним світом.

Такі події є не тільки дипломатичними жестами, а й важливими медійними сигналами, які мають велике значення у сучасному інформаційно-комунікаційному середовищі. Факти, які були б важливими у статично орієнтованому світі, зараз втрачають силу без належної контекстуалізації та фіксації у масивних потоках інформації. Це вимагає нового підходу до комунікаційно-контентної політики, особливо в боротьбі проти російської пропаганди та її глобальних наслідків.

Інформаційна війна, яку веде Росія, заснована не лише на класичних медійних стратагемах, а й на активному використанні динаміки сучасного публічного простору, що швидко змінюється та потребує багатовекторної адаптації. Саміт БРІКС у Казані став можливістю для Росії показати свою готовність до співпраці з незахідними державами та спробувати створити нові механізми, які б допомогли їй пом’якшити наслідки західних санкцій. Таким чином, у Москві не просто відбувся дипломатичний захід, а й спроба продемонструвати нові способи продовження агресії в Україні через посилення міжнародних зв’язків.

Дипломатія на основі реальної політики, яка часто ігнорує міжнародні норми, виявилася цинічною у контексті цього саміту, адже багато країн, попри очевидну варварську сутність путінізму, продовжують підтримувати з ним стосунки. Водночас, присутність Генсека ООН Антоніу Гутерріша на цьому саміті символізує фіаско міжнародної системи, яка покликана підтримувати мир і безпеку. Відмова Гутерріша від участі у Глобальному саміті миру на користь відвідування саміту БРІКС виглядає як очевидне приниження ролі ООН та свідчить про слабкість інституційної спроможності цієї організації у сучасному світі.

Рішення Білого дому не надавати значення цій події також може бути сприйняте як спроба уникнути конфронтації, але водночас це вказує на недостатню глибину розуміння нових глобальних викликів. Ігнорування таких подій може призвести до втрати контролю над ситуацією, коли диктатури зміцнюватимуть свої позиції на глобальній арені.

У контексті війни в Україні та інших конфліктів, таких як ситуація в Ізраїлі, важливо розуміти, що російська агресія має глобальний характер і використовує будь-яку можливість для посилення свого впливу. Події, які відбулися у Казані, є важливим сигналом для всіх демократичних країн про необхідність посилення інформаційної та дипломатичної активності, щоб протидіяти поширенню диктаторських ідей та геноцидної політики путінізму.

Сучасна глобальна боротьба проти путінізму повинна враховувати всі ці нові аспекти і вибудовувати стратегії, які не обмежуються лише фактами та аргументами, а базуються на потужних потоках інформації, що фіксуються і запобігають фальсифікації подій у майбутньому. Важливо нарощувати комунікаційно-контентні індустрії, які могли б забезпечити правдиве відображення сучасних викликів і подій.

Публічні маркери:

«ISW: Путін на саміті BRICS хоче створити механізми для посилення війни»

«Генсек ООН прибув до Путіна на саміт BRICS»

«У генсека ООН пояснили, чому він вирішив їхати в Казань на саміт БРІКС»

«Неправильний вибір: у МЗС розкритикували намір Гутерреша відвідати саміт БРІКС у Росії»

«Путін зустрівся із Сі Цзіньпіном: обговорили ситуацію в Україні»

«Моді заявив Путіну, що Індія хоче мирного завершення війни в Україні»

«Штайнмаєр нагородив Столтенберга орденом»

«У Росії розпочався саміт БРІКС»

Ситуація навколо військової співпраці між Північною Кореєю та РФ викликає занепокоєння у міжнародної спільноти, особливо враховуючи той факт, що ця співпраця поглиблює і без того крищучу геополітичну обстановку. Північна Корея, яка фундаментально забезпечує РФ озброєнням і відправила (дані ГУР) тисячі військових для підтримки глокальної геноцидної агресії в Україні, створює серйозний виклик безпеці Європі, а не тільки України, та Південній Кореї, яка бачить це як безпосередню агресію проти неї угрупувань що набуватимуть досвідів сучасного протистояння варварсько-терористичного характеру. У відповідь Сеул оголосив про поетапні дії, спрямовані на протидію цьому союзу диктатур, а також очікує на міжнародне реагування.

Реакція НАТО, зокрема очікування генерального секретаря Марка Рютте додаткової інформації від Південної Кореї, виглядає дещо повільною на тлі швидкого розгортання подій і залучення нових акторів до російсько-українського протистояння. Попри те, що союзники, такі як США, Великобританія та Франція, мають потужні розвідувальні можливості, активні дії залишаються на рівні дипломатії і латентної підготовки-саботажу контрзаходів.

Особливої уваги заслуговує реакція Китаю, який традиційно уникає коментарів, демонструючи обережність у висловлюваннях щодо втручання КНДР у війну. Це створює додаткові виклики для міжнародних зусиль щодо деескалації, особливо з огляду на вплив КНР на Пхеньян. Водночас загострення військових дій та втягування Північної Кореї в конфлікт підвищує ризики ядерного залякування з боку режиму Кім Чен Ина, що додатково ускладнює ситуацію.Звертаємо увагу як в КНДР пропагують новий вид культури – пієтет перед диктатурами, що оперують ядерною зброєю. Україна разом із Південною Кореєю вже готується до активної протидії і, ймовірно, зміцнюватиме свій альянс у цьому контексті.

Публічні маркери:

«Південна Корея закликала КНДР негайно вивести війська, перекинуті в Росію»

«НАТО чекає підтвердження від Південної Кореї про використання військ КНДР проти України – Рютте»

«Може бути дві бригади по 6 тисяч: Зеленський повідомив про підготовку бійців КНДР до війни в Україні»

«Сестра Кім Чен Ина назвала провокаціями заяви Києва та Сеула про військових КНДР у Росії»

«МЗС Китаю відмовляється коментувати присутність військових Північної Кореї в Росії»

«Буданов: Перші війська КНДР можуть прибути в Курську область вже 23 жовтня»

«Європа має переглянути ідею Макрона про відправку військових ЄС в Україну – МЗС Литви»