В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

1024 – та  доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

Міжнародне право втрачає свою засадничу основу духу права, адже путінізм, користуючись недоліками правничих процедур, утверджується як глобальна сила, якій не загрожує жодна кримінальна відповідальність. Мало хто звертає увагу на те, що саме глобальні правничі трибуни створюють сервісну платформу для легітимації путінізму, надаючи йому можливість використовувати ці трибуни для зміцнення своїх позицій.

Доказом цього є те, як путінізм активно формує публічну реальність у Румунії, Болгарії та Молдові. Особливо гострою є ситуація в Молдові, де під загрозою опиняється саме існування країни через вплив путінізму на електоральну систему. Цей вплив стає дедалі більш помітним.

Ще одним прикладом руйнівного впливу путінізму є діяльність МАГАТЕ, яке, зафіксувавши напад на свою місію в Запорізькій області, не назвало агресора. Така позиція фактично дозволяє путіністам приховувати свою ядерну агресію та використовувати це для посилення своїх позицій на міжнародній арені.

Водночас Верховний суд Нідерландів підтвердив арбітражні рішення у справі ПриватБанку, встановивши, що Росія незаконно захопила активи банку в Криму. Це важливий прецедент, який демонструє, що навіть за умов глобального тиску верховенство права залишається дієвим інструментом. Зокрема, ці рішення відкривають шлях до визначення суми завданих Росією збитків та стягнення компенсації. За словами Солвіти Деглави, членкині правління ПриватБанку, цей вердикт є потужним сигналом, що агресор нестиме відповідальність перед найвищими судовими інстанціями Європи та світу.

Також було виявлено, що Росія витратила 69 мільйонів євро на пропагандистську кампанію, спрямовану на Румунію та Болгарію. Експерти з кібербезпеки BG Elves з’ясували, що ці кошти спрямовувалися через невеликі транзакції, метою яких було маніпулювання громадською думкою, підтримка ультраправих наративів і дестабілізація суспільства. Використовуючи складні алгоритми, компанії, пов’язані з російською пропагандою, збирали дані користувачів і навіть встановлювали шкідливе програмне забезпечення для віддаленого доступу. Ці інструменти дозволяли маніпулювати інформаційним простором і поширювати дезінформацію на широку аудиторію.

Ці випадки демонструють, що глобальна трибуна, створена для захисту міжнародного права, може бути використана агресорами як інструмент руйнування, якщо її механізми залишаються незахищеними від зловживань.

Публічні маркери:

«Суд Нідерландів остаточно підтвердив незаконне захоплення Росією активів ПриватБанку в Криму»

«Росія могла витратити на пропаганду в Болгарії та Румунії до €70 мільйонів»

«Росія хоче отримати контроль над парламентом Молдови у 2025 році – спецслужби»

«МАГАТЕ засудила атаки на енергетичну інфраструктуру України, але не Росію»

Україна підтримує гасло про те, що культура є основою демократії. Водночас українській громаді важливо активніше доносити нашим партнерам у Раді Європи, що знищення культури  та культурної спадщини — це не просто прояв кризи чи конфлікту, за якими часто ховаються прихильники путінізму. Це глокальний вимір геноцидної агресії, який має колективний геостратегічний вплив.

Саме сучасні креативно-культурні індустрії є носіями і фундаторами цінностей демократії та цивілізаційності як стану поступу. Вони (цінності) не лише формують тло суспільного розвитку, а й стають капіталом, який сприяє капіталізації людської гідності та цивілізаційного духу. Цей дух здатен охопити людство через засади цивілізаційних цінностей, які є умовою, а не просто мрією поступу.

Попри це, глокальне засилля одночасних викликів популізму, дезінформації та політичної поляризації (антагонізму) не можуть бути подолані лише культурою. Вирішальну роль тут відіграють сучасні методологічно-венчурні парадигми, зокрема комунікаційно-контентна безпека (ККБ). Вона дозволяє інтегрувати різні епохи публічності у сучасні формати, які є індикаторами стану демократії та відповідності міжнародному праву.

Українці, захищаючи свою культуру від агресії, одночасно відстоюють національну ідентичність, свободу і право мати власну демократичну державу.

На цьому наголосив міністр культури та стратегічних комунікацій Микола Точицький під час виступу на конференції Ради Європи «Без культури немає демократії», присвяченій 70-річчю Європейської культурної конвенції у Страсбурзі.

Точицький підкреслив, що сьогодні Україна, як ніколи раніше, усвідомлює взаємозалежність між культурою і демократією. У складних умовах боротьби з агресією культура стала одним із головних елементів ідентифікації та опору. За його словами, мова, історія, мистецтво, культурна спадщина та національна пам’ять є потужними інструментами збереження досвіду і гідності.

Міністр повідомив, що внаслідок російської агресії в Україні пошкоджено 1222 пам’ятки культури, 2130 об’єктів інфраструктури, включно з музеями, бібліотеками та театрами. У війні з путінським режимом загинули 137 митців і діячів культури.

Культурний суверенітет, зазначив Точицький, є ключовим пунктом Плану національної стійкості. Він наголосив, що захист культури — це національний пріоритет, адже російська агресія має на меті знищення української ідентичності та державності.

Міністр підкреслив, що перед Європою стоять виклики, пов’язані з популізмом, дезінформацією та політичною поляризацією. У цьому контексті культура може стати точкою для діалогу і взаєморозуміння.

Україна готова ділитися досвідом, підтримувати проєкти та посилювати співпрацю з країнами-партнерами ЄС, щоб зміцнити спільну ідентичність і використовувати культуру як інструмент захисту демократії.

Європейська культурна конвенція 1954 року підтверджує роль культури у просуванні демократії та прав людини. Вона залишається ключовим документом Ради Європи.

Нагадаємо, міністр культури та стратегічних комунікацій провів зустріч із генеральним секретарем Ради Європи, де обговорювалися шляхи координації зусиль із притягнення Росії до відповідальності за порушення прав людини.

Точицький також висловив подяку за ініціативи, спрямовані на збереження української культурної спадщини в рамках Плану дій для України 2023–2026 років. Сторони дійшли згоди, що культура має бути одним із пріоритетів міжнародного співробітництва.

Публічні маркери:

«Точицький – на конференції РЄ: Україна як ніколи раніше розуміє залежність між культурою й демократією»

«Точицький обговорив із генсеком Ради Європи руйнівний вплив агресії РФ на культурну спадщину України»

Чорногорія саме зараз, у найвідповідальніший момент, прямо заявляє, що Україна повинна стати членом НАТО. Це вже не лише план чи бажання, а реальність щоденного екзистенційного протистояння українського народу глобальній агресії путінізму, яка має багатошаровий характер із планетарними наслідками.

Цю тезу, по суті, підтримав і Генеральний секретар НАТО Марк Рютте. У своїй програмній промові він наголосив, що Україні потрібні не слова, плани чи декларації, а зброя, технології та боєприпаси у такому обсязі, який забезпечить домінування української армії на фронті проти колективного путінізму. Цей ворог не лише веде відкриту війну, а й системно знищує Україну та підриває безпеку європейських країн у багатовимірних сферах — антропологічній, когнітивній і ментальній.

Президент Чорногорії Яков Мілатович у своєму інтерв’ю Euronews підкреслив, що кожна нація має право обирати власне майбутнє, і висловив упевненість, що Україна з часом стане членом НАТО. Водночас, хоча Чорногорія підтримує вступ України до Альянсу, Мілатович не уточнив, чи має це відбутися негайно, чи після досягнення мирних домовленостей із Росією.

«Ми підтримали рішення НАТО минулого року про підвищення рівня відносин із Україною, а також запуск механізму підтримки України. Це важливі кроки до справедливого миру, який є нашою спільною метою», — зазначив Мілатович. Він додав, що питання членства України в НАТО буде серед ключових тем майбутніх дискусій, особливо напередодні наступного саміту в Гаазі.

Генсек НАТО Марк Рютте вказав, що Україна вже виділяє на оборону близько чверті свого ВВП, що в 10 разів перевищує середні витрати європейських союзників по НАТО. За його словами, лише спільні дії, спрямовані на негайне збільшення інвестицій у безпеку, можуть убезпечити майбутнє європейської демократії.

Рютте також закликав європейців вимагати від своїх урядів збільшення оборонних бюджетів: «Для захисту нашої свободи, добробуту та способу життя потрібні невеликі жертви сьогодні, щоб завтра ми залишилися в безпеці. Безпека має більше значення за будь-що».

Ці слова знаходять відгук у діях світового українства, яке вже популяризує ідеї Рютте, закликаючи діяти рішуче та негайно. Тільки через об’єднання зусиль можливо забезпечити домінування демократичних цінностей над геноцидною агресією путінізму, яка загрожує не лише Україні, а й всьому світу.

Публічні маркери:

«Президент Чорногорії підтримує вступ України до НАТО»

«Україна наступного року витратить на оборону в 10 разів більше за країни НАТО – Рютте»

«Рютте закликав країни НАТО перейти до «мислення воєнного часу»

«Режими Росії, Китаю, КНДР та Ірану випробовують Захід, а решта світу спостерігає – Рютте»

«Генсек НАТО: В обговореннях про мирну угоду щодо України є маленька проблема»

«Запрошення України до НАТО було б сильним аргументом для припинення війни – Єрмак»

Берлінська декларація стала важливим кроком у консолідації зусиль Європи та її партнерів щодо підтримки України, чітко наголошуючи на необхідності перемоги України як гарантії стабільності Європи. У документі вказується, що переговори про мир можуть проводитися лише за участі України та європейських союзників, а також підтверджується невід’ємність міжнародного права та територіальної цілісності України.

Декларація містить низку ключових пунктів, серед яких:

• підтримка євроатлантичної інтеграції України – партнери підтвердили прагнення України до вступу в НАТО та ЄС;
• збільшення допомоги: оголошено про мобілізацію додаткового фінансування, включаючи рішення G7 про виділення Україні 50 млрд доларів США;
• реалізація Формули миру – документ підтримує цей план як основу для досягнення сталого миру;
• протидія ескалації Росії – суворе засудження атак РФ та готовність до посилення санкцій, включаючи обмеження на енергетичні ресурси Кремля.

Водночас, пропозиція новообраного президента США Дональда Трампа про розміщення європейських миротворців в Україні виглядає як недопрацьована ініціатива. Відсутність чіткого плану, невизначеність ролі США та ризик використання припинення вогню для перегрупування російських військ створюють більше запитань, ніж відповідей.

На цьому тлі РФ та Китай активно розвивають та транслюють свою антиукраїнську дипломатію. У Пекіні Дмитру Медведєву надали високу міжнародну арену-платформу для пропаганди ультимативних вимог путінської РФ, що фактично означають капітуляцію України. Ця позиція була підкріплена словами Сі Цзіньпіна про підтримку “деескалації”, яка насправді спрямована на збереження поточного статусу-кво.

Ми можемо бачити що:

• Кремль використовує дипломатію для легітимізації своїх злочинів, водночас продовжуючи терористично-варварські атаки проти цивільного населення України;
• Європа, зокрема Німеччина та Велика Британія, усвідомлюють загрозу та нарощують підтримку, але швидкість та масштаб допомоги залишаються викликами;
• стратегія колективної безпеки Європи має включати чіткі та негайні рішення, спрямовані на військову та фінансову підтримку України, а також посилення санкційного тиску на РФ та її партнерів.

Берлінська декларація стала важливим сигналом єдності, але ефективність її реалізації залежатиме від здатності Заходу діяти рішуче та оперативно у відповідь на глокальні виклики російської агресії.

Публічні маркери:

«Україна має перемогти: Сибіга і шестеро європейських глав МЗС ухвалили Берлінську декларацію»

«Трамп хоче розмістити європейських миротворців в Україні – ЗМІ»

«ISW: Китай допомагає Кремлю легітимізувати захоплення українських територій»

«Сі Цьзіньпін на зустрічі з Медведєвим зробив заяву про війну в Україні»

Фото із офіційної сторінки 44 окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола