В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

1109 – та  доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

Країни-учасниці Основної групи із створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії Росії можуть ухвалити статут цієї правової інституції вже за кілька тижнів. Це зміцнить позиції України на майбутніх переговорах щодо завершення російської агресії. Ухвалення статуту Спеціального трибуналу щодо злочину агресії Росії стане не лише історичним кроком до притягнення Путіна та його режиму до відповідальності, а й чітким сигналом, що міжнародний правопорядок не піддається шантажу чи маніпуляціям.

Закріплення відповідальності РФ через трибунал зафіксує сам злочин агресії як міжнародно визнаний факт, що унеможливить будь-які «договорняки» у майбутньому. Тоді ЄС як безпековий гарант  ухвалення статуту покаже, що ЄС не лише підтримує Україну, а й бере на себе відповідальність за новий світовий безпековий порядок. Це зробить ЄС альтернативним (а можливо, і провідним) центром стратегічного прийняття рішень у світі. Своєю чергою, ослаблення позицій Путіна через створення трибуналу запустить механізми правової та економічної ізоляції РФ на роки вперед, змушуючи потенційних союзників двічі подумати перед співпрацею з Москвою.

Водночас руйнування трампівського наміру щодо можливої «угоди» з Путіним через Спеціальний трибунал знищує ідею того, що можна просто «перегорнути сторінку» і «домовитися» з РФ. В цьому разі стане реальним розкол у Республіканській партії і тоді трампізм перестане бути єдиним голосом у партії, а прагматичні республіканці зрозуміють, що відмова від підтримки України лише шкодить їхній репутації. Відновлення ролі США у світовому порядку – якщо республіканці таки активізуються, може врятувати не тільки партію, а й стратегічний курс Америки як лідера демократичного світу. Чи стане це реальністю – питання, на жаль, відкрите. Це буде тестом для Європи. Якщо вона ухвалить статут трибуналу, це стане не просто юридичною подією, а історичним моментом, який визначить її майбутню роль у глобальній безпеці. Якщо ж ЄС зупиниться під тиском Трампа чи інших сил, це буде сигналом слабкості.

Зрештою, цей момент вирішить, чи Європа стане гарантом нового порядку, чи ж залишиться лише регіональним економічним союзом, що залежить від хаотичної політики США.

Публічні маркери:

«Статут Спецтрибуналу із злочину агресії РФ може бути ухвалений упродовж кількох тижнів – Єврокомісія»

«Республіканці в Конгресі закликають Трампа розблокувати військову допомогу Україні»

Путінська Росія не має бажання завершити війну, тому єдиним виходом із ситуації є перемога над Росією військовим шляхом. Таку думку озвучив на пресконференції директор литовського Департаменту державної безпеки Дарюс Яунішкіс, представляючи оцінку загроз національній безпеці.

Наміри Сполучених Штатів добитися дипломатичним шляхом на першому етапі перемир’я, а згодом повноцінного припинення війни, не підтверджуються такими ж бажаннями з боку Кремля. Тим часом вікно можливостей звужується з кожною годиною, і всі затримки грають виключно на руку колективному путінізму.

Країни Балтії та Польща – реалісти, бо вони усвідомлюють, що путінська РФ не зупиниться дипломатією. Військова поразка РФ – єдиний шлях до стабільного миру в Європі та світі. Вони також розуміють, що затримки та напівміри ведуть до латентної капітуляції України, а потім і руйнування всієї східної Європи. США ухиляється від гарантій. Байденовська адміністрація боялася прямої конфронтації з РФ, а трампівський реваншизм може означати навіть повернення до «реалістичної політики», де Україна – просто розмінний ресурс. США намагаються перекласти відповідальність на Європу, водночас зберігаючи можливість втручання, коли їм це вигідно.

Європа знаходиться у критичному моменті. Або ЄС бере ініціативу у свої руки і стає безпековим центром, або Європа залишається заручником американських виборів та путінських маневрів. Україна вже не має часу на довгострокові стратегії – потрібно діяти.Захід має прийняти рішення не в форматі «чи допомагати?», а в форматі «що ще можна зробити сьогодні?». Кожна година зволікання – це втрачені позиції, ресурси та людські життя. Тому зараз ключовий момент, коли високі слова мають бути підкріплені негайними діями. Бо якщо вони залишаться лише словами, історія вже знає відповідь – хто виграє, коли демократії вагаються, а диктатори діють.

Публічні маркери:

«Росію можна перемогти лише військовим шляхом – спецслужба Литви»

«Україна має усвідомити, що гарантії безпеки їй надаватиме Європа – міністр фінансів США»

«Україна зараз має менше шансів на отримання гарантій безпеки від США – Туск»

«Європа серйозно ставиться до безпекових викликів і готова діяти рішуче – глава МЗС Естонії»

«Росія за кілька років буде готова до обмежених дій проти НАТО – розвідка Литви»

Трамп не розуміє, що його геополітична гра – це не повернення до «реального політесу» в стилі XIX століття, а відверте самознищення впливу США в ХХІ столітті. Він сприймає диктаторів як хаотичних конкурентів, а не як коаліцію проти демократії.

Трамп думає, що Путін, Сі Цзіньпін та Хаменеї змагаються між собою за вплив. Насправді ж вони ситуативно об’єднуються проти США, Європи та вільного світу. Путін не «ключ» до Китаю чи Ірану – він їхній молодший партнер, який виконує роль дестабілізатора світу.

Трамп не бачить, що відмова від глобального лідерства – це свідома капітуляція США. Позиція «Америка понад усе» без гарантій безпеки для партнерів та союзників веде до їхньої переорієнтації. ЄС, Японія та навіть деякі арабські країни можуть почати грати самостійно, і США втратить контроль над ситуацією у світі. Китай і РФ не борються за «чесні угоди» – вони просто заповнюють вакуум, який Трамп сам допомагає їм створювати. Україна для Трампа – це лише ресурс, а не геостратегічна фортеця. Він не розуміє, що без незалежної суверенної України світ повернеться до правил хаосу. Падіння України – це кінець НАТО, але це й завершення історії США як безпекового лідера світу.

Трампівське бачення України як «невигідної угоди» доводить, що він не стратег, а лише торговець з бекграундом банкрота. Трамп діє як об’єкт, а не як суб’єкт. Він став заручником власних ілюзій про «угоди» та «сильних лідерів». Насправді ж його використовують Путін і Сі, та навіть дрібні диктатори маніпулюють його бажанням бути «великим миротворцем». Врешті, Трамп може привести США до геостратегічного фіаско, де вони втратять статус наддержави. Отже, Європа має діяти негайно, незалежно від США. Україна має прискорити військові ініціативи, не сподіваючись на довготривалу підтримку США, гуртуючи Європу та ЄС.

Публічні маркери:

«Трамп демонструє слабкість, а не силу у своїй політиці щодо миру в Україні – Болтон»

«Трамп про переговори: З Україною важче мати справу, ніж із Росією»

«Трамп може перекинути американські війська з Німеччини до Угорщини – The Telegraph»

«Трамп пояснив, чому не хоче давати Україні навіть ППО»

«Трамп заявив, що може запровадити масштабні санкції проти Росії до припинення вогню»

Аналітична група ГО «Центр ККБ»

Фото із офіційної сторінки 81-ої окремої аеромобільної Слобожанської бригади ДШВ ЗСУ