В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

1212-та доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

РФ демонструє розширення форми геноцидності. Особливо показова демонстрація цього відбувається в Крим, пів острів насичуюють зброєю і, за неофіційною інформацією, там є і тактична ядерна зброя. РФ намагається штучно створити образ “спокійного Криму” для туристів, водночас перетворюючи півострів на воєнну базу. Крим публічно подається як симулякр “мирного півострова” — це ширма для гібридного геноциду.

Перетворюючи півострів на базу можливого ядерного потенціалу, розміщуючи системи ППО, комплекси «Іскандер», Кремль розширює ядерний тиск на глобальну безпеку в регіоні.

Цивільне населення пів острова путінцями сприймається як «жива зброя» та «супутні втрати», тому РФ планує використовувати цивільних як живий щит (ознака злочину війни); не проводить евакуацій, не розбудовує укриття, бо не бачить у цивільних соціально-громадянської суб’єктності; навмисно дозволяє присутність туристів з РФ на тлі легалізації воєнної присутності та зменшення уваги розвідок.

Розширюється культурно-антропологічний геноцид у формі псевдоархеології. Археологічні «дослідження» в Криму – це спецоперації з онтологічної деукраїнізації простору, які знищують артефакти кримськотатарської та української спадщини; ймовірно, окупанти підмінюють експонати, фальсифікуючи історію; вивозять масово культурні цінності (порушення Гаазької конвенції (1954 р.). Всі ці дії потребують міжнародних санкцій.

Тіла своїх загиблих військових путінці використовують як політичну зброю. Давно відомо, ще з 2014 року, коли РФ в АТО привозили мобільні крематорії і палили свої трупи, щоб приховати втрати, про те, що РФ зневажає своїх загиблих солдатів. Путінізм інструменталізує смерть, щоб створити візуальний наратив «звірства українців», цим РФ демонструє практики варварства.

Дії путінців в Херсонській області через «сафарі» дронами по цивільним – це перманентний терор. Путіністи розширюють масштаби пошуку, затримання, викрадення цивільних, це вже системна технологія управління населенням через страх; відеозйомка дрон-тортур і дрон-знущань, це частина медіа-терористичного впливу на місцевих мешканців.

Путінізм використовує глобальний Південь як інформаційний ринок для антизахідної пропаганди, посилаючись на нібито «антиколоніальний» наратив РФ; розповсюджуються вигадані приклади псевдогуманності РФ проти «жорстокості» України і Заходу; тиражуються псевдо-гуманітарні місії ЧВК «Вагнер», які в реальності є геноцидними структурами.

РФ вже публічно моделює контроль над енергетичними ресурсами Арктики, що порушує міжнародне право (використання зони Арктики для військових баз); створює передумови ресурсної війни майбутнього з випередженням принципів виживання.

Путінський режим вже давно не діє в координатах так званої війни — він реалізує багатовимірну геноцидну доктрину, де військові, історики, археологи, медійники, пропагандисти, дипломати діють як єдиний апарат варварсько-геноцидного насильства, спрямований проти ідентичностей, історії, правди, пам’яті, людяності.

Це — не просто порушення прав людини. Це системна, тотальна, міжгалузева геноцидність, яку необхідно кваліфікувати як цивілізаційний виклик; міжнародний злочин неоголошеної агресії глокальних масштабів проти гуманності у світі; ознаку антиглобальної антигуманної парадигми, яку представляє РФ як держава-агресор поза цивілізацією.

Висновок

• РФ демонструє в Криму симулякр геноцидного «миру». Публічна «мирність» Криму – це ширма для гібридної геноцидності, де поєднуються туризм, пропаганда та ядерне озброєння в єдиній комбінації, що виключає цивільне населення з мирного життя.
• Археологія як злочинна практика деідентифікації території історії та громадян України та корінних народів України. Псевдоархеологічні розкопки це не дослідження, а терористичний інструмент деукраїнізації простору, що має бути прирівняний до культурного геноциду.
• Смерть як ментальна зброя – коли мертве тіло путінці використовують як медіа-інструмент наступу. РФ не просто нехтує власними загиблими — вона використовує їх як візуальні об’єкти пропаганди, руйнуючи фундаментальні уявлення про гідність навіть після смерті.
• Дрон-сафарі на цивільних — це перехід від воєнних дій до перманентного терору як форми управління територіями.
• РФ створює глокальну мережеву структуру антигуманності, де Латинська Америка, Африка й Арктика перетворюються на театри інформаційної, ресурсної та воєнної експансії, позбавлені будь-якого правового контролю та покарання за свої прецедентні злоичини.
• Отже, путінізм — це не просто агресія, це парадигма цивілізаційного винародовлення, де гуманність — мішень, а історія — поле фальсифікації, пам’ять — інструмент знищення, мова — об’єкт насильства, ідентичність — ворог системи. Путінізм — це міжгалузевий, міжсекторальний, міжреальний геноцид, спрямований на знищення не лише тіл, а й сенсів, суб’єктності, духовності, майбутнього.

Публічні маркери:

«Росія створює образ «спокійного Криму» для туристів і перетворює його на воєнну базу – правозахисник»

«У Криму тривають незаконні археологічні розкопки – КРЦ»

«Російські військові виставляють у соцмережах відео із «полюванням» на жителів Херсона»

«У МВС розповіли, як серед переданих тіл виявляють російських військових»

«Росія запускає масштабні операції з дезінформації в Африці та Латинській Америці – розвідка»

«МЗС України – про вимогу РФ знищити всю надану зброю: Повна неадекватність»

«Росія розширює військову присутність в Арктиці і готує плацдарм для ресурсної експансії – ГУР»

Якщо підготовка саміту G-7, завдячуючи самодостатності Канади, була лише заплямована персональною поведінкою Трампа, то підготовка саміту НАТО, що орієнтується виключно на вподобання Трампа, демонструє контрверсійну реальність. Європарламентарі з Франції доводять, як і президент Польщі А.Дуда та представник ЄС Кая Каллас, що вступ України до НАТО – це «перша лінія оборони Європи» та стратегічне завдання Альянсу. Водночас керівництво НАТО все ж думає умовити Трампа у питанні України.

Існує парадокс сучасної західної політики, коли Альянс, створений для колективної безпеки, сам підлаштовується під деструктивні вподобання політичного лідера, що публічно ставить під сумнів сенс існування НАТО, фактично підживлює наративи ворога та використовує Альянс як сцену для власного геостратегічно-електорального реваншизму.

НАТО нині балансує між двома реальностями. Цивілізаційна місія – це захист демократій, першою з яких є Україна, що вже довела свою готовність бути частиною Альянсу як активний суб’єкт. Водночас існує досить сильна інерційна вага США в НАТО і тому впливТрампа домінуючий, що змушує керівництво НАТО (в тому числі Рютте) діяти з обережністю, іноді принизливою лояльністю. Така лояльність до примх Трампа дискредитує авторитет Альянсу серед країн-членів і партнерів. Це дискваліфікує НАТО як механізм гарантій, бо головна потенційна жертва (Україна) лишається без  прямого нормативного захисту. Це розмиває образ Заходу як носія цінностей, бо цінності не обговорюють, їх відстоюють.

Якщо саміт G7 – це дзеркало цінностей, то саміт НАТО це лакмус геополітичної хоробрості. І якщо G7 ще здатен бути оновлений новими гравцями, то НАТО ризикує стати симулякром гарантій, що залишає демократії сам на сам з варварством.

Відсутність чіткого запрошення для України це вже не дипломатичне питання, а цивілізаційний тест, який НАТО може не пройти, якщо й далі діятиме як позасутнісний ритуальний актор, а не реальний безпековий глокальний суб’єкт.

Публічні маркери:

«На саміті НАТО країни-члени Альянсу мають озвучити конкретні кроки з подальшої допомоги Україні – Чернєв»

«Євродепутатка: Нашим стратегічним завданням є вступ України до НАТО»

«НАТО має бути готовим до російських навчань «Запад-2025» – Дуда»

«На саміті в Гаазі Польща підтримуватиме прагнення України вступити у НАТО – Дуда»

«На саміті НАТО в Гаазі єдність союзників буде не менш важливою за збільшення оборонних витрат – Каллас»

«Україна є для Європи «першою лінією оборони» проти російської агресії – Каллас»

Пошук причин відкладення санкцій США проти РФ дійшов до тупикової версії. США висувають в ролі аргументу екзистенційне протистояння між Ізраїлем та Іраном, хоча саме військова ініціатива Ізраїля по знищенню терористичного режиму аятол в Ірані, та стратегічне партнерство Ірана з РФ вимагають від США та Трампа особисто введення санкцій проти РФ.

Тоді, як Іран і РФ створюють активну вісь агресії, США — замість завдання нищівного удару по обох — починають балансувати, прикриваючись складністю ізраїльсько-іранської кризи. Це не геополітика, а стратегічний самообман.

Поведінка Трамп як суб’єкта реваншистської «нейтральностіу» демонструє що будь-яка «нейтральність» – це сторона агресора в екзистенційному протистоянні. Трамп не просто відкладає санкції, він робить це публічно, використовуючи логіку умовного шантажу – або Захід підлаштовується під його геополітичне бачення, або він блокує підтримку України і навіть Ізраїля. Це не американський ізоляціонізм, а стратегічне підігрування колективному путінізму через утворення нового фронту «необов’язкової цивілізаційної відповідальності».

Україна е просить, а доводить аргументовано та вимагає раціональних, адекватних санкцій проти РФ. Трамп же пов’язує санкції з власним баченням електорального олімпу, демонструючи, що у нього не існує національного суб’єкта глобального лідерства, крім його персонального ега.Тим часом військова допомога Україні діє з часів Байдена, а за Трампа навіть не звучить в планах, хіба що як торгова процедура, тобто без гарантій та відповідальності. Це все руйнує образ США як провідника свободи у світі, бо вільний світ без конкретної дії не вільний, а беззахисний.

Трамп, по суті, давно не нейтральний арбітр, а координатор реваншистських ритмів глокального путінізму, свідомо чи ні, але від цього негатив не меншає. Затримка адекватних санкцій – це не політика компромісу, це стратегічна поразка глобальної відповідальності країн демократії перед світом.

Публічні маркери:

«США відклали санкції проти Росії через загострення конфлікту між Ізраїлем та Іраном»

«Стефанчук у французькому Сенаті: Лише консолідований тиск не дозволить Росії продовжити війну»

Аналітична група ГО «Центр ККБ»

Фото: 58-ма окрема мотопіхотна бригада імені гетьмана Івана Виговського