В Instagram можна (і варто) подивитись п’ять відеосимуляцій польоту міжпланетного космічного корабля на Марс. Виклав відео Ілон Маск, засновник  SpaceX, людина, яка мислить категоріями мирного цивілізаційного майбутнього планети і пропонує людству глобальні рішення для багатьох існуючих проблем сьогодення, що мають об’єднувати землян в ноосферну спіьноту проти неоварваства різного походження.

Для України, як піонера космічно-цивілізаційної за потенціалом країни, Маск має стати партнером чи, що теж могло б тішити, суперником в освоєнні космічних просторів.

Але нині ми живемо в умовах гібридно-месіанських агресій путінської Росії, яка намагається знищити не лише мирне життя українців, але й саму мрію про щасливе майбутнє нашого народу, як і світу загалом.

Наші вояки на сході України щогодини ризикують життям, відстоюючи Вітчизну у двобої з цивілізаційним агресором. І для них залишається мрією і космос з майбутніми міжпланетними польотами, і гарні дороги до рідної оселі, і саме мирне життя. А реалії їхні потребують речей набагато простіших, але вкрай необхідних. Наприклад, надійних боєприпасів, які могли б не просто нищити ворогів, а заставляти боятися самого факту їх наявності в українців. Сучасного обладнання, автономних бойових систем. Техніки. І, зокрема, велосипедів. Так-так, велосипедів. Сам здивувався, коли про це дізнався.

Про роль велосипеда як військового засобу доставки особового складу та зброї до місця призначення знають всі. Класика ще з 19 століття — кур’єрська слуба, патрулювання, розвідка, доставка легких вантажів. Здається, в наш час це вже не просто атрибути минулого, а раритети. Аж ніяк. Нашим воякам на Сході України і нині до вподоби такий транспорт. Звичайно, не на «нулі». Але в усіх інших випадках: зручно, швидко, безшумно і економічно — бензину чи дизпального не потребує, а гарний обід компенсує фізичні затрати.

Постає необхідність взяття велосипедів на озброєння в українську армію. Подейкують, що таку можливість обговорюють у високих штабних кабінетах. Але виникає питання — чи потрібні нам велосипеди в їхньому застарілому технічному вигляді в українській армії? Чи не варто тоді розглядати проблему під кутом зору якщо не Ілона Маска, то хоча б більш-менш пристойних технологічних рішень? Таких, наприклад, як швейцарський  Militarvelo. Чи американський військовий велосипед,що використовується у спецпідрозділах. Одним словом, якщо садити українських вояків на велосипед, то в такому разі ні їм, ні нам не має бути соромно ні за велосипед, ні за армію.

P.S. Корпоративна парадигма оборони, якщо вона не працює на цю саму оборону, досить швидко трансформується в формалізовану імітацію, зокрема, процесів забезпечення і переоснащення збройних сил.

Валерій Скрипнюк