Удар у кримськотатарське серце: Чубаров прокоментував запуск у небо портрета Сталіна

Запуск у небо Криму сорокаметрового портрета Сталіна – це удар у найбільш вразливе місце кримськотатарського серця.

Про це у Facebook написав голова Меджлісу кримських татар Рефат Чубаров – Укрінформ.

“Російські окупанти навчені тому, щоб завдавати удари в найбільш вразливе місце, розриваючи геть кримськотатарське серце, яке і так вже десятиліттями ніяк не припинить кровоточити… Сьогодні, 11 травня 2020 року, російські мерзотники підняли над давнім Карасубазаром, який вони називають Білогірськ, портрет тирана Сталіна”, – зазначив він.

Акцію з підняття портретів Сталіна і Жукова в небо над Кримом окупанти проводили на честь 9 травня. Коментуючи її, Чубаров нагадав, що “76 років тому, 11 травня 1944 року, в Кремлі було підписано Постанову ДКО № 5859-сс “Про кримських татар”, згідно з якою 18 травня розпочалася насильницька депортація кримськотатарського народу з власної Батьківщини – Криму”.

За різними оцінками лише у перші роки вигнання внаслідок голоду, масових захворювань, знущань і каторжних робіт у місцях спецпоселень померло понад 46% кримських татар з 200 тис. депортованих.

“І не треба нікому ховати голову в пісок – Москва сьогодні відкрито пригрозила кримськотатарському народу – “не підкорятиметеся, можемо повторити””, – зазначив Чубаров.

Як повідомляв Укрінформ, напередодні 9 травня в центрі Севастополя розмістили банер з портретом радянського лідера Йосипа Сталіна.

 

Окупанти гранатою пошкодили дах приватного будинку в Авдіївці

Російські окупаційні війська гранатою від АГС-17, яка розірвалась біля приватного будинку місцевої жительки Авдіївки, пошкодили дах оселі.

Про це повідомляє пресслужба штабу ООС – Укрінформ.

«Збройні формування Російської Федерації продовжують обстрілювати житлові квартали населених пунктів поблизу лінії зіткнення. Так, вчора, 10 травня у Авдіївці ворожа граната від АГС-17 розірвалася в небезпечній близькості від приватного будинку місцевої жительки. Осколками було пошкоджено дах приватного помешкання», – йдеться в повідомленні.

Як зазначається, внаслідок злочинних дій російських найманців, на щастя, ніхто з мирних мешканців не постраждав.

В штабі ООС наголосили, що нехтуючи правилами ведення війни, ворог вкотре наразив на небезпеку цивільне населення Донбасу.

 

Окупанти застосовують 120-мм міномети і СПГ, втрат немає

11 травня окупанти шість разів відкривали вогонь по позиціях ЗСУ.

Про це повідомляє пресцентр штабу ООС – Укрінформ

«Минулої доби збройні формування Російської Федерації 6 разів порушили режим припинення вогню», – йдеться у повідомленні.

Зазначається, що противник обстріляв наші позиції з гранатометів різних систем, озброєння бойових машин піхоти, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.

Більшість обстрілів зафіксована в районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Схід”.

Неподалік Павлополя та Авдіївки противник відкривав вогонь по наших позиціях з гранатометів різних систем та великокаліберних кулеметів.

Околиці Красногорівки у вечірній час російські окупанти обстріляли зі станкових протитанкових гранатометів, а вночі застосували по оборонцях Старогнатівки озброєння бойових машин піхоти та автоматичний станковий гранатомет.

У районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Північ” біля Кримського ворог відкривав вогонь зі станкового протитанкового гранатомета та великокаліберних кулеметів.

Поруч з населеним пунктом Південне противник для обстрілів застосовував гранатомети різних систем, озброєння бойових машин піхоти, великокаліберні кулемети та стрілецьку зброю.

Втрат серед наших захисників внаслідок ворожих обстрілів не було.

У штабі зазначили, що українські підрозділи діяли адекватно обстановці і вживали необхідних заходів щодо придушення вогневих засобів противника. Прицільним вогнем у відповідь Об’єднані сили рішуче припиняли усі провокації ворога

Від початку поточної доби російські окупанти відкривали вогонь по околицях Кримського, застосувавши 120 мм міномет, станкові протитанкові гранатомети, великокаліберні кулемети та стрілецьку зброю. Військовослужбовці Об’єднаних сил застосували чергові вогневі засоби у відповідь на порушення, внаслідок чого ворожі провокації припинилися.

За поточну добу втрат серед українських захисників немає.

 

Україна в ООН заявляє про порушення Росією Мінських угод і мирних ініціатив Гутерреша

Україна привернула увагу міжнародної спільноти в ООН до останніх порушень Росією Мінських домовленостей на Донбасі, а також мирних ініціатив генерального секретаря Організації в період пандемії, та вкотре закликала Росію припинити агресію.

Про це повідомляє на офіційній Facebook-сторінці Постійне представництво України при ООН – Укрінформ.

“Тільки 10 травня на Донбасі сталися 15 порушень режиму припинення вогню, що призвело до поранення чотирьох українських військових. При цьому застосовувалася зброя, заборонена Мінськими угодами”, – зауважили в українській дипломатичній місії.

Водночас українська сторона закликала Російську Федерацію дотримуватися заклику генсека ООН Антоніу Гутерреша щодо глобального припинення вогню і змусити замовкнути свою зброю на сході України.

Як повідомив у понеділок пресцентр штабу ОСС, 10 травня збройні формування РФ 15 разів порушили режим припинення вогню. Противник відкривав вогонь по позиціях Об’єднаних сил із артилерійських систем калібру 122 мм, мінометів калібрів 120 мм та 82 мм, а також протитанкового ракетного комплексу, озброєння бойових машин піхоти, гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї. Факти ворожого вогню було зафіксовано неподалік населених пунктів Авдіївка, Старогнатівка, Оріхове та Новотошківське. Як повідомлялося, ще в березні генеральний секретар ООН Антоніу Гуттереш виступив із закликом до глобального припинення вогню в усіх конфліктах. Він назвав коронавірус “спільним ворогом”, який загрожує усьому людству.

 

В окупованому Криму нарахували 328 випадків зараження коронавірусом

За минулу добу в окупованому Криму зареєстровані дев’ять нових випадків зараження COVID-19, загалом підтверджені 328 випадків.

За даними “глави” окупаційної влади Криму Сергія Аксьонова, ті, хто заразилися, – 5 лікарів і 4 пацієнти Сакської лікарні, всі вони перебувають в обсерваторі, повідомляє Кримська правозахисна група – Укрінформ.

«Всі ці випадки безсимптомні. Всі вони перебували в обсервації, в терапевтичному відділенні Сакської районної лікарні. Це ті особи, які контактували з уже лабораторно підтвердженим випадком. Всіх виявлено в результаті активного спостереження і на сьогодні переведено до 7-ї міської лікарні», – інформує КПГ.

Як повідомлялося, в Севастополі зареєстровано чотири нові випадки захворювання на COVID-19. Всі пацієнти контактували з хворими раніше людьми; вони перебували в міській інфекційній лікарні.

Станом на ранок 11 травня в Севастополі зареєстровано 126 випадків зараження COVID-19 і 202 випадки в іншій частині Криму. Разом зафіксовано 328 випадків зараження новою коронавірусною інфекцією.

У КПГ наголосили, що рівень діагностування COVID-19 у Криму, включаючи Севастополь, залишається низьким, таким чином, офіційні дані про кількість випадків зараження новою коронавірусною інфекцією не відповідають дійсності.

Всього в Україні станом на 9:00 11 травня 15 648 лабораторно підтверджених випадків COVID-19, з них 408 летальних, 3288 пацієнтів одужали. За добу зафіксовано 416 нових випадків.

 

Заборона російських соцмереж: Порошенко закликає Зеленського зібрати РНБО

П’ятий президент України, лідер партії “Європейська солідарність” Петро Порошенко закликав Президента України Володимира Зеленського скликати засідання РНБО щодо пролонгації заборони російських соціальних мереж і каналів в Україні.

Про це йдеться в його дописі у Facebook – Укрінформ.

«Вимагаю від президента Зеленського негайно скликати засідання РНБО і продовжити заходи щодо заборони російських соціальних мереж та каналів в Україні», – йдеться в дописі.

Порошенко закликав подбати про російськомовних громадян Європи і Сполучених Штатів та створити російськомовний канал, який дасть можливість чути точку зору, альтернативну тій, що транслюється Russia Today та «Россия 24».

Він зазначив, що зусилля, які потрібно спрямовувати на інформаційну протидію гібридній агресії, не менш важливі, ніж зусилля і кошти, що виділяються на оборону держави.

 

Окупанти не пускають через свої КПВВ українських громадян – ДПСУ

На Донбасі діють тимчасові обмеження на перетин лінії розмежування – пройти КПВВ можна лише за наявності окремого рішення командувача Об’єднаних сил. Російські окупаційні війська відмовляють у перетині КПВВ українським громадянам навіть у разі наявності особливих обставин.

Про це повідомляє пресслужба ДПСУ – Укрінформ.

«Часом люди, які їдуть на окуповану територію під тиском критичних життєвих обставин, не можуть перетнути лінію розмежування навіть за наявності позитивного рішення командувача Об’єднаних сил. Більш як 20 осіб, яких українські прикордонники за окремими рішеннями пропустили, проросійські бойовики завертали в «сіру зону». Співробітники Держприкордонслужби оперативно забезпечували повернення таких громадян на контрольовану територію», – йдеться в повідомленні.

Прикордонники звернулись до громадян, які планують перетинати лінію розмежування, з проханням врахувати карантинні обмеження та дії представників незаконних збройних формувань.

У пресслужбі Держприкордонслужби нагадали, що з метою запобігання поширенню коронавірусної інфекції на Донбасі продовжують діяти тимчасові обмеження на перетин лінії розмежування. Зважаючи на урядове рішення продовжити загальнодержавний карантин до 22 травня, обмеження на перетин лінії розмежування триватимуть й надалі – до окремого розпорядження.

Як зазначається, обмеження вводяться відповідним наказом командувача Об’єднаних сил і перетнути лінію розмежування можливо лише за його окремим рішенням при вагомих причинах гуманітарного характеру або за критичних життєвих обставин.

Так, з 22 березня командувач Об’єднаних сил надав 283 таких індивідуальних дозволи. Основна частина – 236 позитивних рішень – були надані для перетину лінії розмежування в КПВВ «Станиця Луганська».

 

У Конгресі США закликали покарати російський режим за політичні переслідування

Проєкт нової резолюції Конгресу США, представлений у понеділок, закликає російський режим звільнити всіх політичних в’язнів та пропонує уряду США запровадити нові санкції проти РФ через порушення прав людини.

Про це йдеться в повідомленні Комітету в міжнародних справах Палати представників США – Укрінформ.

“Володимир Путін — жорстокий авторитарний лідер з тривалою історією придушення громадянських свобод, у томі числі свободи преси, свободи слова, політичної опозиції та демократії. Варто лише згадати жорстоке вбивство критика путінського режиму Бориса Нємцова, щоб побачити, як Путін брутально пригнічує тих, хто виступає проти нього”, – заявив у цьому зв’язку автор резолюції конгресмен від демократів Еліот Енгель.

Він підкреслив, що в такий спосіб Конгрес США посилає рішучій двопартійний сигнал на підтримку “героям, які ризикують їхнім життям за свободу та демократію”.

Резолюція, зокрема, засуджує “практику політично мотивованого ув’язнення” в Росії та закликає негайно звільнити всіх політичних в’язнів. Крім того, у документі міститься заклик до уряду США ввести санкції проти осіб, відповідальних за таку форму порушень прав людини.

У резолюції також наголошується на необхідності звільнення журналістів, активістів громадянського суспільства, правозахисників, учасників мирних організацій та громадяни України в незаконно анексованому Криму.

Співавтором резолюції виступив також старший член комітету в міжнародних справах Палати представників конгресмен Майкл Маккол, який представляє Республіканську партію США.

 

Посол сказав, коли Берлін буде готовий прийняти “нормандський саміт”

Україна та її партнери не можуть назвати точну дату наступного саміту глав держав у “нормандському форматі”, але Німеччина має “залізну критичну волю” провести цей захід у Берліні.

Про це в інтерв’ю “Радіо Свобода” сказав посол України в Німеччині Андрій Мельник – Укрінформ.

“Головне – домогтися виконання від Росії зобов’язань, які Путін взяв на себе у Парижі. І тут в нас дуже багато є того, над чим треба працювати. Тому я не можу давати прогнозів щодо часових параметрів. Але ми маємо залізну критичну волю і готовність офіційного Берліна провести цей наступний саміт, як тільки ми відчуємо, що ми можемо говорити про відчутний прогрес у виконанні “Мінська””, – заявив український дипломат.

За його словами, міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, завдяки його “довірливим контактам” із німецьким колегою Гайко Маасом зміг відновити переговори у форматі “нормандської четвірки” на рівні глав МЗС.

“Останні такі переговори відбулися майже два роки тому. Таким чином, сьогодні переговори ведуться на двох треках – на рівні міністрів, з одного блоку, і на рівні зовнішньополітичних радників лідерів держав – з іншого. Остання така розмова відбулася буквально на днях – 6 травня в телефонному режимі”, – додав Мельник.

Нагадаємо: востаннє лідери країн “Нормандської четвірки” зустрічалися у грудні 2019 року у Парижі, і тодішні домовленості передбачали нову зустріч глав держав через чотири місяці в Берліні.

 

Рішення Мін’юсту Трампа припинити справу Флінна сколихнуло юридичну спільноту США

Близько двох тисяч колишніх чиновників Міністерства юстиції США підписали лист, у якому закликали генпрокурора Вільяма Барра подати у відставку після його “неналежного втручання” у кримінальну справу проти ексрадника Трампа з питань нацбезпеки Майкла Флінна.

Про це повідомляє в понеділок американський центральний телеканал ABC News – Укрінформ.

“Неодноразові намагання генпрокурора Барра використати Мін’юст як інструмент для досягнення особистих і політичних інтересів президента Трампа розвінчали будь-які претензії на повагу до рішень міністерства, які суди зазвичай враховують, щоби визначити, чи продовжувати кримінальну справу”, – наголошується в листі за підписом ексслужбовців Мін’юсту США.

У документі також наголошується, що Барр долучився до “політичного втручання” президента Трампа в рішення органів правопорядку.

Як повідомляв Укрінформ, минулого тижня Мінюст США, очолюваний ставлеником Трампа, Вільямом Барром, заявив про припинення кримінального провадження проти Майкла Флінна.

Нагадаємо: Флінн був звільнений з розвідуправління Пентагону з генеральської посади. Він не приховував зв’язків з владою РФ, ба більше — був позаштатним експертом російського пропагандистського каналу RT.

Попри всі застереження, Трамп призначив його своїм радником з питань нацбезпеки. Через 24 дні Флінн був звільнений з Білого дому, ФБР порушило проти нього справу.

У грудні 2017 року ексгенерал визнав себе винним у тому, що брехав агентам ФБР про характер своїх розмов із послом Росії у США Сергієм Кисляком, які відбулися за кілька тижнів до інавгурації Трампа. Раніше він стверджував, що не обговорював санкцій проти РФ, запроваджених Сполученими Штатами.

 

Українські виробники чекають перегляду умов Угоди про асоціацію з ЄС — Пристайко

Для України наразі дуже вдалий момент для перегляду умов Угоди про асоціацію з ЄС та поглиблення співпраці з європейськими країнами.

Про це розповів в інтерв’ю DW віцепрем’єр-міністр України з європейської та євроатлантичної інтеграції України Вадим Пристайко – Укрінформ.

“Зараз дуже вдалий момент, тому що якраз підійшов десятирічний термін, коли ми можемо переглянути умови та перегляд умов чекають наші виробники. Тому що більшість квот, які є поставлені, вони вже не влаштовують нас, ми перейшли етап перших контактів з Європейським союзом в рамках угоди про безтарифну торгівлю. Я сподіваюсь, що ми переглянемо (умови Угоди, – ред.)”, – зазначив Пристайко.

Крім того, за його словами, є інші напрямки, над якими працюють урядовці. Зокрема, йдеться про цифровий ринок, взаємодію в питаннях митниці, юстиції, безпеки та оборони. Всі ці питання просувають одночасно, запевнив Пристайко, однак в деяких прогрес спостерігається більший, в деяких – менший.

На думку віцепрем’єра, зараз вкрай актуально зняття роумінгових обмежень або “промисловий безвіз“, щоб українські товари, які приходять на європейські ринки, не повинні були проходити сертифікацію.

Відповідаючи на питання чи є ризик невиконання Україною угоди про асоціацію з ЄС, Пристайко зазначив: “Ризику невиконання немає. Є ризик того, що ми не зможемо досягти того, що ми хочемо, тобто у нас амбіцій набагато більше, ніж реальність”.

 

Рада ЄС ухвалила висновки щодо розвитку Східного Партнерства після 2020 року

Рада ЄС ухвалила у понеділок висновки щодо розвитку Східного Партнерства після 2020 року, в яких підтвердила стратегічну важливість цієї програми та об’єднані зобов’язання її учасників будувати спільний простір демократії, добробуту і стабільності.

Відповідне повідомлення оприлюднене у понеділок на сайті Європейської Ради -Укрінформ.

“Сьогоднішнє рішення виходить із висновків Європейської Ради від 20 червня 2019 року, яким відзначено 10-ту річницю Східного Партнерства, та зі спільної комунікації “Політика Східного партнерства після 2020 року: підвищуючи стійкість – Східне Партнерство для всіх” від 18 березня 2020 року”, – йдеться у документі.

У сьогоднішніх висновках Рада ЄС привітала суттєві досягнення Східного Партнерства, та підтвердили підхід на основі стимулів та виконання умов, як засіб заохотити країни-партнери на Сході продовжувати реформи та нарощувати зусилля у цьому напрямку. Рада ЄС підтвердила, що поточні рамкові умови цієї політики, включаючи пакет “20 досягнень до 2020 року”, залишаються чинними та продовжують приносити суттєві результати на користь народам.

“Рада ЄС також підкреслила важливість того, щоб майбутнє Східне Партнерство надавало більш стратегічні, амбітні, гнучкі та інклюзивні рамки для співпраці, що дозволятимуть учасникам долати спільні та глобальні виклики об’єднаними зусиллями у цілому ряді сфер, особливо у поточній безпрецедентній ситуації, що спричинена пандемією COVID-19”, – йдеться у документі.

Рада ЄС наголосила на твердому дотриманні фундаментальних цінностей Східного Партнерства, що включають демократію, повагу до прав людини, верховенство права, якісну систему державного управління, успішну антикорупційну політику, а також економічні реформи, подолання викликів в охороні довкілля, у кліматичних змінах та в енергетиці, цифрову трансформацію та інвестиції у розвиток людського потенціалу.

Наприкінці, Рада ЄС розглянула підготовку до наступного саміту Східного партнерства, який, як очікується, дозволить оглянути вже досягнуті результати з часу минулого саміту 2017 року, та представити довгострокові політичні цілі на майбутнє, визначити шлях вперед у подальшому зміцненні та поглибленні співробітництва, а також надати мандат для роботи з підготовки цілей нового покоління, що мають досягатися після 2020 року.

Як вже повідомляв Укрінформ, саміт Східного Партнерства був запланований до проведення цього року у Брюсселі 18 червня. Високий Представник ЄС Жозеп Боррель нещодавно заявив, що, попри кризу COVID-19, вважає за доцільне продовжувати підготовку до саміту, який, з огляду на протиепідемічні обмеження, може відбутися в режимі телеконференції.

 

Деякі країни ЄС потребують десятки тисяч сезонних працівників з України – Пристайко

Деякі країни Євросоюзу потребують десятки тисяч сезонних працівників з України.

Про це розповів в інтерв’ю DW віцепрем’єр-міністр України з європейської та євроатлантичної інтеграції Вадим Пристайко – Укрінформ.

“Зараз в основному ми говоримо про сільгоспроботи, бо вони мають певний календар, і це змушує уряди інших країн звертатися до нас… Тобто загалом ми говоримо від сотень до десятків тисяч людей з України (яких потребують на сезонні роботи в ЄС – ред.)”, – сказав Пристайко.

За його словами, до Австрії планується відправити 802 людини точно, до Фінляндії цього року на сільськогосподарські роботи поїдуть від 12 до 15 тисяч українців.

Деякі країни, зауважив Пристайко, не мають такої точної цифри. Наприклад, Німеччині важко сказати точну кількість працівників, оскільки кожна федеральна земля запрошує по-своєму.

“Ми зараз говоримо про відновлення спецрейсів переважно з партнерами з ЄС. Вилетіли рейси на Лондон, Хельсінкі, рейси до Німеччини. Є також домовленість про певну кількість робітників в Ізраїлі”, – розповів віцепрем’єр.

Водночас він зауважив, що питання працевлаштування за кордоном українських робітників залежить від роботодавців із тих країн, де люди звикли працювати. Уряд України, за його словами, не обмежує нікого, а лише намагається надати цьому руху координацію.

Пристайко також зазначив, що уряд України ніяк не перевіряє тих, хто планує їхати працювати за кордон. “Ми не перевіряємо контрактів, не допомагаємо або не заважаємо ці контракти укладати. Не запитуємо, чим збираються займатися люди, не з’ясовуємо скільки їм платять”, – сказав він.

Єдине що відбувається між урядами, підкреслив Пристайко, це узгоджується кожен чартерний рейс, що має здійснити політ.

Інші умови, які висуває уряд України для працевлаштування українських громадян за кордоном, зумовлені коронавірусом. “Тому серед таких умов є організований виїзд людей на період більше 3 місяців. Щоб це дійсно було організоване працевлаштування і щоб та людина, яка виїхала, не повернулася наступного дня. Також є умова медичного страхування українських громадян”, – додав Пристайко.

 

Романа Зозулю нагородили військовою медаллю

Український футболіст й надалі займається волонтерською діяльністю.

Український нападник клубу другого іспанського дивізіону «Альбасете» Роман Зозуля нагороджений медаллю «Операція об’єднаних сил. За звитягу і вірність».

«Служу народу України. Дякую», – написав Зозуля на своїй сторінці у Facebook – Укрінформ.

Раніше волонтерська організація Романа Зозулі «Народна армія» передала ЗСУ тести на коронавірус і захисні маски.

Нагадаємо, Роман Зозуля зіграв в цьому сезоні за клуб другого іспанського дивізіону «Альбасете» 27 матчів. В його активі 3 голи і 1 гольова передача. Після 31 туру «Альбасете» займає дев’ятнадцяте місце, набравши 35 очок.

 

У ВМС почали набір в екіпаж для патрульних катерів класу Island

У ВМС формують нові екіпажі для майбутніх патрульних катерів класу Island.

Про це повідомляє пресслужба Міноборони – Укрінформ.

“У Вербувальному центрі ВМС ЗСУ триває набір кандидатів з-поміж військовослужбовців та військовозобов’язаних запасу на військову службу за контрактом на посадах рядового і старшинського складу на катерах типу Island. Отже, формуються нові екіпажі для майбутніх патрульних катерів Берегової охорони США, які наступного року ввійдуть до бойового складу ВМС ЗСУ“, – зазначається у повідомленні.

Перевага надаватиметься кандидатам віком до 35 років зі знанням англійської мови.

Після завершення формування екіпажів на базі Інституту ВМС Національного університету «Одеська морська академія» розпочнеться курс із поглибленого вивчення англійської мови. Передбачається, що крім вивчення іноземної мови, особовий склад пройде посилену підготовку на базі Навчального центру ВМС ЗСУ. Моряки вдосконалюватимуть штурманську підготовку, підготовку в питаннях боротьби за живучість, тренуватимуться на сучасних навчально-тренажерних комплексах та вивчатимуть матеріальну частину катерів класу Island.

Після завершення мовної підготовки в Одесі військові моряки вирушать для проведення подальшого навчання в м. Балтимор (США), де за планом відбуватиметься теоретична та практична підготовка екіпажів і фактичні виходи в море безпосередньо на борту катерів класу Island. Надалі ці катери передислокують до України.

У листопаді минулого року до бойового складу ВМС ЗСУ увійшли перші два патрульні катери класу Island, які отримали назви «Старобільськ» та «Слов’янськ». Ці катери вже успішно виконують завдання в басейні Чорного моря.

 

Поки ядерна зброя існує, НАТО залишатиметься ядерним Альянсом – Столтенберг

Пандемія коронавірусу є однією з найбільших загроз, з якими світ стикається з часів Другої світової війни, водночас інші загрози нікуди не ділися. З цієї причини ядерне стримування залишатиметься й надалі важливою складовою оборонної політики Північноатлантичного альянсу.

Про це у статті для німецького видання Frankfurter Allgemeine Zeitung заявив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг. Текст статті оприлюднений на сайті Північноатлантичного альянсу – Укрінформ.

«Зараз ми стикаємося із найважчою ситуацією у сфері безпеки. По всьому світу продовжується терористична діяльність, авторитарні режими кидають виклик ліберальним демократіям, ми бачимо розповсюдження ядерної зброї на такі країни, як Північна Корея та продовження агресивних дій з боку Росії. В цих умовах… наша політика ядерного стримування залишається важливою складовою зусиль із підтримання миру і свободи – для безпеки усього Альянсу, для Німеччини, для її сусідів, друзів і союзників, які мають обґрунтовані занепокоєння у сфері безпеки, і які всі знаходяться під захистом ядерного стримування з боку НАТО», – зауважив Столтенберг.

Він додав, що Росія суттєво збільшила власні військові спроможності і особливо – ядерні арсенали.

«В той час, як НАТО розглядає власне ядерне стримування як політичний інструмент, Росія наполегливо інтегрує свій ядерний арсенал у власну військову стратегію. Вона розміщує ракети-носії ядерної зброї у Калінінграді, усього за 500 кілометрів від Берліна. Вона загрожує ядерним ударом таким союзникам, як Данія, Польща і Румунія. Росія також анексувала частину України, країни, кордони якої зобов’язалася перед тим поважати в обмін на відмову України від власного ядерного захисту», – наголосив Столтенберг.

За його словами, у контрасті з такою російською політикою НАТО прагне побудови світу, який буде вільним від ядерної зброї. В період завершення «холодної війни» НАТО вже скоротило кількість одиниць ядерної зброї в Європі на 90%.

«На відміну від Росії, яка грубо порушила ДРМСД шляхом розгортання нових ракет середнього радіуса дії, які можуть досягати європейських столиць за дуже короткий проміжок часу на попередження, НАТО чітко заявило, що ми не маємо наміру розміщувати в Європі нові ядерні ракети наземного базування. Ми будемо продовжувати ефективну політику стримування і оборони, включно з використанням наявних ядерних спроможностей для такого стримування», – сказав керівник Альянсу.

Він подякував Німеччині за внесок, який країна робить у політику Альянсу у сфері ядерного стримування, що набуває навіть більшого значення у часи, коли Європа відзначила 75-ту річницю завершення Другої світової війни.

«Наш Альянс був зведений на руїнах нищівної війни, щоб забезпечити мир і свободу для майбутніх поколінь. Німеччина приєдналася до Альянсу через 10 років після завершення війни, 6 травня 1955 року. З того часу країна є поважним членом родини НАТО, з усіма перевагами та обов’язками, які з цим пов’язані», – сказав Столтенберг.

Він наголосив, що, здійснюючи заходи політики ядерного стримування, союзники по НАТО демонструють сталу і послідовну підтримку міжнародним зусиллям із контролю над озброєнням, обмеження ядерних озброєнь та ядерного нерозповсюдження.

«Мета ядерної зброї, якою володіє НАТО, не спровокувати конфлікт, а зберегти мир, стримати агресію та запобігти насильству. Наш Альянс прагне світу без ядерної зброї, але на сьогодні для цього ще не склалися умови. Світ, в якому Росія, Китай та інші матимуть ядерну зброю, а НАТО не матиме, просто не буде безпечним. Саме тому, поки ядерна зброя існує, НАТО залишатиметься ядерним Альянсом, з чим погоджуються всі союзники. Для того, щоб зберегти мир і свободу», – додав Столтенберг.

 

WADA має нові факти вживання допінгу російськими спортсменами

36 російських футболістів не пройшли допінг-тести.

Всесвітнє антидопінгове агентство (WADA) має нові докази по справі про допінг 298 російських спортсменів, передає Daily Mail – Укрінформ.

Повідомляється, що всі нові факти про допінг-проби футболістів найближчим часом передадуть ФІФА. Йдеться про 36 футболістів, серед яких присутні і гравці національної збірної Росії.

Зокрема, Daily Mail інформує, що одним з футболістів, що провалили допінг-тест в 2018 році, є півзахисник збірної Росії і «Краснодара» Руслан Камболов, який зіграв 6 матчів за національну команду.

Нагадаємо, що раніше WADA відсторонило Росію від участі в Олімпійських іграх та чемпіонатів світу на найближчі 4 роки, а також позбавив її можливості приймати подібні чемпіонати і подавати на них заявки. Московську антидопінгову лабораторію позбавили відповідного статусу.

Причиною заборони стали маніпуляції Московської антидопінгової лабораторії, яка вносила зміни в проби спортсменів в період з 2012 по 2015 роки з метою приховування вживання заборонених препаратів.

 

Amnesty заявляє про авіаудари Росії та сил Асада по школах і лікарнях

Сирійські урядові війська та їхні російські союзники цілеспрямовано завдають у Сирії ударів із землі та повітря по школах та лікарнях.

Про це йдеться у звіті правозахисної організації Amnesty International, що доступний на її сайті – Укрінформ.

«На підставі інтерв’ю, супутникових знімків, журналів спостереження за літаками та перехопленого радіозв’язку літаків Amnesty International зафіксувала незаконні напади сирійських урядових та російських сил на лікарні та школи в районі Ідліба та західного Алеппо, що провокують гуманітарну кризу. Дослідження також показує, що в роботу гуманітарних організацій втручалася Хаят Тахрір аль-Шам – найбільша коаліція збройних формувань на північному заході. Цивільне місцеве населення знаходиться під загрозою, якщо важливий механізм ООН щодо надання гуманітарної допомоги через кордон з Туреччиною не буде поновлений. Рада Безпеки ООН повинна гарантувати, щоб цей механізм залишався», – йдеться у повідомленні.

У період з травня 2019 року по лютий 2020 року спостерігачі організації нарахували щонайменше 18 таких нападів на північному заході Сирії. П’ять лікарень після цих нападів зачинилися, у двох випадках сирійські урядові сили використали заборонені у світі бочкові бомби.

Як зазначає Amnesty International, напади на школи та лікарні – це «серйозне порушення міжнародного гуманітарного права», воєнні злочини та злочини проти людства.

Звіт організації ґрунтується на інтерв’ю з понад 70 особами, зокрема, свідками, біженцями, лікарями, вчителями, працівниками ООН тощо.

Як відомо, Росія підтримує режим сирійського президента Башара Асада. Російська військова авіація почала завдавати ударів по позиціях повстанців у вересні 2015 року, за її підтримки сирійським урядовим військам вдалося відбити кілька стратегічно важливих регіонів Сирії.

 

Саакашвили: если отношения между Киевом и Тбилиси будут испорчены, грузинскому народу грозит голод

По его мнению, Грузия больше нуждается в Украине, а не наоборот. ЛБ

Бывший президент Грузии Михаил Саакашвили заявил, что грузинскому народу грозит голод, если отношения между Киевом и Тбилиси будут испорчены из-за его назначения на должность Главы Исполнительного комитета реформ в Украине.

Так цитирует его слова в эфире грузинского телеканала “Мтавари архи” грузинское издание Sova.

По мнению Саакашвили, Тбилиси больше нуждается в Киеве, а не наоборот. Он также отметил, что большая часть того, что люди покупают в грузинских магазинах, “к примеру, зерновые, гречка, мясопродукты, колбаса, молоко, завозится из Украины”.

“Если Грузия исчезнет для Украины, на людях в Украине это не скажется. Если же Украина исчезнет для Грузии, это будут пустые прилавки в магазинах, массовый голод, беды. Поэтому, конечно, об этом речи не идет, и Украина этого не сделает”, – сказал политик.

Он добавил, что против его назначения в Киеве была также Москва.

“Для России это был очень принципиальный вопрос. Что будут говорить российские шныри – не имеет значения. Для России это было четкой демонстрацией того, что Украина – независимая страна, а ее президент – полный достоинства президент независимого государства. Я не хочу быть яблоком раздора. Но демонстрировать и напоминать об этом России и международному сообществу – необходимо”, – сказал Саакашвили.

Напомним, Саакашвили уже второй раз получает должность в украинской власти. Пять лет назад он был назначен главой Одесской области, но через полтора года уволился и ушел в оппозицию к президенту Петру Порошенко. Его политическая деятельность, в ходе которой ему однажды пришлось спасаться от задержания на крыше, закончилась высылкой из страны и лишением гражданства в 2017 году.

В мае 2019 года президент Владимир Зеленский вернул Саакашвили украинское гражданство, и на следующий день политик вернулся в Украину.

7 мая Зеленский назначил Саакашвили главой Исполнительного комитета по реформам.

 

Twitter маркуватиме фейки про коронавірус та видалятиме найзухваліші

Соціальна мережа Twitter вводить спеціальне маркування публікацій, у яких буде міститися неправдива інформація щодо коронавірусу нового типу COVID-19.

Про це повідомляє Vox – Укрінформ.

Керівництво компанії повідомило, що намагається обмежити “поширення потенційно шкідливого контенту, та такого, що вводить в оману”.

Спеціальні позначки з’являться в нових фейкових постів і розміщених раніше.

Також у соціальній мережі заявили, що будуть видаляти деякі повідомлення, які містять свідомо неправдиву інформацію щодо коронавірусу.

Як повідомлялося, у світі зареєстровано 4 255 954 випадків зараження коронавірусом, серед яких 287 332 летальних, одужали від недуги 1 527 496 осіб. Загалом в Україні станом на ранок 11 травня зафіксовано 15 648 випадків коронавірусної хвороби COVID-19. За добу зафіксовано 416 нових випадків. Померли 17 осіб, одужали – 228.

 

П’ятьох послів в Угорщині викликали “на килим” через фейкові новини про коронавірус

Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто викликав послів п’яти держав Північної Європи через поширення “фейкових новин” щодо реакції угорського уряду на пандемію коронавірусу.

Про це повідомляє Remix – Укрінформ.

“Угорщина викликала послів п’яти скандинавських країн після того, як вони розкритикували її через запроваджений в країні надзвичайний стан, покликаний захистити населення під час пандемії коронавірусу“, – йдеться у повідомленні.

Сіярто зазначив, що викликали послів Данії, Ісландії, Фінляндії, Норвегії та Швеції після того, як міністри закордонних справ цих країн надіслали листа генсеку Ради Європи Марії Пейчинович-Бурич, в якому стверджують, що Угорщина порушує верховенство права.

Цим листом міністри дали відповідь на лист Пейчинович-Бурич щодо ситуації в Угорщині, де зазначалося, що “невизначений та неконтрольований надзвичайний стан не може гарантувати дотримання основних принципів демократії”.

У листі п’ять міністрів запевнили Пейчинович-Бурич у підтримці її занепокоєння з приводу запровадження надзвичайного стану, який надав угорському уряду надзвичайні повноваження на час пандемії коронавірусу.

Як повідомлялося, 11 березня уряд Угорщини оголосив про запровадження надзвичайного стану з метою боротьби з поширенням нового коронавірусу.

 

Мітинги проти карантину в Німеччині: влада звинуватила прихильників теорії змови – РБК Україна

Акції протесту проти карантину в Німеччині вийшли з-під контролю

Німецькі політики звинуватили прихильників теорії змови в організації мітингів проти карантину в Німеччині, які проходили у вихідні дні. Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на агентство Reuters.

Як повідомляється, під час протестів можна було почути звинувачення на адресу виробників вакцин, а також у бік мільярдера та філантропа Білла Гейтса, який, на думку протестувальників, бажає запустити глобальну систему стеження.

“У Німеччині існує вільний ландшафт ЗМІ, який інформує про всі аспекти пандемії. Твердження, наповнені ненавистю, теорії про механізм зла у всьому світі – це щось зовсім інше”, – заявив офіційний представник уряду Німеччини Штеффен Зейберт.

При цьому влада висловлює занепокоєння, що такі наративи проникають у суспільство.

“Ідея про те, що пандемія була навмисно введена для контролю над людьми, і що за нею стоять Білл Гейтс або інші темні сили, глибоко проникає всередину суспільства”, – заявив в інтерв’ю міністр внутрішніх справ Тюрінгії Георг Майєр.

Нагадаємо, раніше повідомлялося, що поліція затримала десятки людей під час акцій протесту проти карантину, які відбувалися 9 травня, оскільки під час демонстрацій почалися заворушення.

Також РБК-Україна писало, що у квітні в Берліні поліція затримала понад 100 протестувальників проти карантину. В акції протесту взяли участь близько 1000 осіб.

 

Німеччина вступає в нову фазу коронавірусної пандемії — Меркель

Канцлер ФРН Ангела Меркель заявила, що Німеччина вступає в “нову фазу пандемії” з менш жорсткими обмеженнями, а мешканцям слід дотримуватися “базових вимог”, необхідних для запобігання поширення вірусу нового типу.

Про це повідомляє DW – Укрінформ.

В Берліні перед засіданням уряду, присвяченому проблемам боротьби з пандемією, Меркель назвала дуже важливим впевненість у тому, що люди будуть дотримуватися рекомендацій з поведінки після ослаблення карантину.

“Для мене дуже важливо звернути увагу на той факт, що ми вступаємо в нову фазу пандемії і що тепер буде необхідно, щоб поряд з ослабленням у нас дійсно була впевненість в тому, що люди будуть дотримуватися основних приписів: дотримуватися дистанції, прикривати рот і ніс в знак поваги до інших людей. Це дуже важливо”, – підкреслила вона.

На даному етапі у фокусі уваги будуть перебувати два завдання: органам охорони здоров’я належить ретельніше відстежувати ланцюжки зараження та ізолювати хворих.

Раніше канцлер Німеччини заявила про готовність подальших пом’якшень карантинних обмежень в країні.

 

Закриті ринки, стоматології, перукарні: на Буковині продовжать карантинні обмеження

У Чернівецькій області вирішили продовжити обмеження на роботу непродовольчих магазинів і ринків та надання стоматологічних послуг.

Про це у Facebook повідомляє Чернівецька ОДА – Укрінформ.

“Обласна комісія ТЕБ та НС, врахувавши статистику захворюваності, госпіталізації та кількість летальних випадків від COVID-19 на Буковині, а також рекомендації головного санітарного лікаря області, вирішила продовжити дію обмежень на роботу суб’єктів господарювання торговельного та побутового обслуговування населення, перебування у громадських місцях без масок, проведення масових заходів, відвідування дитячих та спортивних майданчиків, надання стоматологічних послуг”, – йдеться у повідомленні.

Водночас обласні чиновники дозволили відновити роботу кафе, ресторанів та інших закладів громадського харчування (лише в режимі доставки або на виніс), адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів і музеїв.

Крім того, карантин і надалі триватиме у закладах освіти та виховних навчальних закладах.

Продовжено обмеження щодо руху приміських автобусних рейсів та громадського транспорту у Чернівцях.

“Нагадуємо, що особливий режим в’їзду та виїзду у Чернівецькій області продовжує діяти до моменту прийняття окремого рішення щодо зняття обмежень”, – додали в обласній адміністрації.

Як повідомляв Укрінформ, в Україні станом на 11 травня зафіксували 15 648 випадків коронавірусної хвороби COVID-19. За добу зафіксували 416 нових випадків.

Загалом з початку епідемії померли 408 людей, одужали – 3288.

У Чернівецькій області з початку пандемії зафіксували 2324 випадки інфікування COVID-19. Із них 84 людини померли, а 356 – одужали.

 

Надбавки медикам за березень повністю виплатили лише на Полтавщині – Степанов

Надбавки медикам у 300% за березень повністю виплатили лише у Полтавській області.

Про це сказав міністр охорони здоров’я Максим Степанов на брифінгу у Полтаві у понеділок, який транслювався на Youtube-каналі Кабміну, повідомляє кореспондент Укрінформу.

“Ми отримали інформацію станом на 8 травня щодо сплати надбавок за березень. Вони невтішні, я буду доповідати Прем’єр-міністру і Президенту, особливо по окремих областях. Єдина область, яка дійсно виплатила в повному обсязі – це саме Полтавська область, в середньому вони сплатили кожному медичному працівнику, який працював з COVID-19 близько 21 тис. гривень. Це саме ті 300%, які вони та повинні були сплатити”, – сказав Степанов.

Він зауважив, що по решті областей “будемо розбиратися”. “Я впевнений, що ми доведемо це до кінця і всі наші медичні працівники отримають належну їм заробітну плату разом з надбавками”, – додав Степанов.

Міністр також зауважив, що перебуває на Полтавщині у рамках робочої поїздки.

Як повідомляв Укрінформ, міністр охорони здоров’я Максим Степанов 9 травня заявив, що наполягатиме на ухваленні рішень кадрового характеру щодо осіб, котрі гальмують виплати надбавок у 300% медикам, які працюють із хворими на COVID-19.

Президент Володимир Зеленський на щоденній нараді 6 травня заявив, що вимагає знайти і покарати винних у затримці виплати обіцяних доплат медикам, які працюють з хворими на COVID-19.

Раніше на брифінгу Степанов наголосив, що всім медичним працівникам, які не отримали доплати у розмірі 300% за березень, кошти будуть виплачені найближчим часом.

 

Степанов розповів про пілотний проєкт медреформи на Полтавщині

Пілотний проєкт із реформування вторинної ланки медицини, апробований у Полтаві, відрізняється від реформи, запровадженої з 1 квітня 2020 року по всій Україні.

Про це міністр охорони здоров’я Максим Степанов розповів на брифінгу у Полтаві 11 травня, який транслювався на Youtube-каналі Кабміну, повідомляє кореспондент Укрінформу.

«Якщо подивитись, в якому саме пілоті працювали Полтавська область з одного боку, а з іншого боку подивитись, що було впроваджено у нас з 1 квітня, – це зовсім інші речі. Полтавська область працювала в пілотному проєкті, коли саме був запроваджений принцип оплати за медичну послугу. Медичну послугу сплачували за конкретний пролікований випадок, конкретно за складність випадку, коли було запроваджено коефіцієнти. Це повністю відрізняється від того експерименту, який запровадили в цілому по всій країні, починаючи з 1 квітня, від експерименту, від якого почала потерпати медицина. І все це може призвести до дуже страшних наслідків, а саме: до закриття лікарень, до звільнення медичних працівників», – наголосив Степанов.

Він зазначив, що під час робочого візиту до Полтави відвідає обласну клінічну лікарню, станцію екстреної медицини та медицини катастроф, а також Хорольську центральну районну лікарню, аби поспілкуватися з медиками, «які працювали в цьому експерименті». За словами очільника міністерства, він вивчить досвід пілотного проєкту, аби якісні зміни, що відбулися в медицині Полтавщини, запровадити по всій Україні.

Як повідомляв Укрінформ, Степанов сьогодні перебуває у Полтавській області з робочою поїздкою.

 

Шмигаль пояснив, чому медики не отримали надбавки за березень

Надбавки медикам, які працюють із хворими на коронавірус, у 300% за квітень здійснюватимуться через Національну службу здоров’я України, і проблем з виплатами не повинно бути.

Про це розповів Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль у понеділок під час традиційної селекторної наради під головуванням Президента Володимира Зеленського щодо запобігання поширенню коронавірусу, повідомляє пресслужба глави держави – Укрінформ.

“Квітневі виплати відбуватимуться через Національну службу здоров’я України, а тому тут проблем не має бути”, – сказав на нараді Шмигаль.

За інформацією пресслужби ОПУ, Президент зробив зауваження щодо затримки надбавок за березень медикам, які працюють з хворими на COVID-19. Очільник уряду пояснив, що гроші були спрямовані в регіони, однак місцева влада керувалася не цьогорічною постановою Кабміну, а документом Міністерства соціальної політики від 2003 року. Тому попри наявність коштів у регіонах виплатити їх не вдалося.

Цього тижня, за словами Шмигаля, уряд шукатиме рішення для того, щоб ці фінансові ресурси були видані медикам.

«Обов’язково ці гроші мають бути виплачені. Бюрократія, звісно, часто є перешкодою, але в цьому випадку не можна дозволити керуватися старими правилами в умовах нових викликів. Доплати мають отримати всі, хто заслужив. Якомога швидше», – наголосив Зеленський.

Як повідомив раніше на брифінгу міністр охорони здоров’я Максим Степанов, надбавки медикам у 300% за березень повністю виплатили лише у Полтавській області.

9 травня він заявив, що наполягатиме на ухваленні рішень кадрового характеру щодо осіб, котрі гальмують виплати надбавок у 300% медикам, які працюють із хворими на COVID-19.

Президент на щоденній нараді 6 травня заявив, що вимагає знайти і покарати винних у затримці виплати обіцяних доплат медикам, які працюють із хворими на COVID-19.

 

Єврокомісія попередила європейців про ймовірну “другу хвилю” коронавірусу

Єврокомісія спільно із країнами-членами вживає заходи для зміцнення системи медичного спостереження і контролю, а також опрацьовує шляхи комунікації з населенням, оскільки кожен європеєць має усвідомити, що «друга хвиля» коронавірусу можлива.

Про це під час віртуального брифінгу для преси заявив речник Єврокомісії з питань охорони здоров’я та харчової безпеки Стефан де Кеерсмакер, повідомляє кореспондент Укрінформу.

«Зараз Європейський центр із запобігання хворобам та контролю (ECDC) працює над аналізом ситуації з огляду на можливу другу хвилю (COVID-19) та над заходами, які мають вживатися у цьому зв’язку. Виходячи з останніх оцінок ризиків, які були зроблені ECDC, країни-члени мають підготуватися до ймовірної другої хвилі інфекції та використати всі можливості для зміцнення системи спостереження. Єврокомісія має намір і надалі працювати спільно з ECDC та країнами-членами, щоб забезпечити адекватний рівень реагування та комунікації, яка є ключовою для того, щоб всі громадяни розуміли: нова хвиля можлива, навіть якщо початкова інфекція буде успішно подолана», – наголосив речник Єврокомісії.

Він зауважив, що Єврокомісія здійснює постійну координацію зусиль із країнами-членами у різних форматах, наприклад, у рамках Комітету ЄС з безпеки здоров’я. Щотижня міністри з охорони здоров’я країн Євросоюзу спілкуються з профільним єврокомісаром Стелою Кіріакідес у режимі відеоконференції та координують зусилля у боротьбі з пандемією, включаючи обмін інформацією про наявність індивідуального захисного обладнання та медичних приладів для допомоги хворим. Ця інформація, а також стан та завантаженість наявних медичних установ оцінюються, за його словами, з точки зору готовності до можливої другої хвилі коронавірусу.

 

Німеччина затвердила спецпрограму з розробки вакцини проти коронавірусу

Німецький уряд затвердив у понеділок спеціальну програму з розробки та налагодження виробництва вакцини проти COVID-19 вартістю 750 мільйонів євро.

Про це заявила міністр освіти та науки ФРН Аня Карлічек, повідомляє кореспондент Укрінформу.

«Сьогодні уряд затвердив унікальну до цього часу спеціальну програму з розробки та виготовлення вакцини вартістю до 750 млн євро», – сказала Карлічек на брифінгу в Берліні.

Вона зауважила, що це найбільша до цього часу сума, яку міністерство виділяє на подібні цілі, що демонструє намагання уряду зробити все, аби найскоріше мати у розпорядженні вакцину, яка є головною умовою повернення до відносно нормального життя.

Карлічек підкреслила, що треба залишатися реалістами і не чекати на диво, але бути готовими до невдач. Вона також нагадала, що розробка вакцин завжди є дуже коштовною і займає дуже багато часу, але зараз ситуація є виключною, що вимагає від усіх працювати в посиленому режимі, адже саме швидке представлення вакцини якомога більшій кількості людей в усьому світі є «центральним викликом у взятті під контроль пандемії».

«Ми, як і раніше, виходимо з того, що вакцину вдасться створити не раніше середини 2021 року», – сказала міністр.

Вона зазначила, що клінічні випробування будуть проводитися в прискореному режимі, але за жорстких умов забезпечення безпеки волонтерів. Планується також розширити можливості компаній, які спеціалізуються на виробництві медикаментів, і створювати нові. Коли почнеться виробництво, вакцину обіцяють розповсюджувати як у Німеччині, так і за кордоном.

Рівно тиждень тому на донорській конференції щодо програм розробки вакцини на міжнародному рівні канцлер ФРН Ангела Меркель оголосила про виділення країною 525 млн євро.

 

У Китаї з’явилась зона високого ризику

У місті Шулан на північному сході Китаю запровадили особливий режим з метою боротьби зі спалахом коронавірусної хвороби.

Про це повідомляє The Guardian – Укрінформ.

“У неділю влада Китаю перекласифікувала Шулан, місто біля кордону з Росією та КНДР, у зону високого ризику, після локального спалаху коронавірусної хвороби”, – йдеться у повідомленні.

Це відбулося лише за тиждень після того, як Китай визначив усі регіони країни територією з низьким або середнім ризиком поширення пандемії коронавірусу.

У неділю китайська національна комісія з охорони здоров’я повідомила про 17 нових випадків коронавірусу, що становить найбільшу кількість протягом майже двох тижнів. З цих 17 випадків, п’ять випадків місцевого поширення вірусу зафіксували у трьох провінціях, які межують з РФ або Північною Кореєю.

Місцева влада наказала тимчасово закрити всі громадські місця у місті Шулан, включаючи спортивні споруди, кінотеатри та бібліотеки, всіх мешканців закликали залишатися вдома.

Як повідомлялося, станом на ранок 11 травня у світі загальна кількість заражень коронавірусом сягнула майже 4,2 мільйона, понад 284 тисячі осіб померли внаслідок хвороби.

 

Кількість хворих на COVID-19 у Білорусі перевищила 23,9 тисячі

Кількість підтверджених випадків коронавірусної хвороби у Білорусі наблизилася до позначки у 24 тисячі.

Про це повідомляє БЕЛТА – Укрінформ.

“На сьогодні зареєстровано 23 тис.906 осіб з позитивним діагнозом хвороби COVID-19”, – йдеться у повідомленні.

За офіційними даними, за період епідемії одужали 6 531 пацієнт, у яких раніше був підтверджений діагноз COVID-19, померли від недуги 135 осіб.

Станом на сьогодні у Білорусі здійснено 274 060 тестувань на коронавірусну хворобу.

Як повідомлялося, станом на ранок 11 травня у світі загальна кількість заражень коронавірусом сягнула майже 4,2 мільйона, понад 284 тисячі осіб померли внаслідок хвороби.

 

Росія – третя у світі за кількістю інфікованих, за добу захворіли 11 648 осіб

За добу в Росії зафіксували рекордну кількість нових випадків інфікування коронавірусом – 11 648. Загальна кількість заражених становить 221 025 осіб.

Це випливає з даних на сайті стопкоронавирус.рф – Укрінформ.

Найбільше нових випадків коронавірусу виявили у Москві (+6169 осіб), Підмосков’ї (+1079), Санкт-Петербурзі (+307), Нижегородській області (+291), Смоленській області (+164) і Дагестані (+119). У Москві загальна кількість виявлених випадків захворювання сягнула 115909 (більш як половина наявних у країні).

За добу зареєстрували 94 смерті від коронавірусу. Загалом із початку епідемії, за офіційними даними, померло 2005 осіб.

Із початку поширення COVID-19 у Росії одужали 39713 осіб (+5495 за добу).

Росія з п’ятого місця за загальною кількістю зареєстрованих випадків коронавірусу вийшла на третє, обійшовши Італію (219 тис.) І Велику Британію (220,4 тис.).

Станом на 11 травня у світі зафіксовано 4 194 833 випадків коронавірусу, зокрема 284 022 осіб померли 1 499 803 одужали.

 

У світі уже 4,2 млн інфікованих COVID-19, Росія випередила Італію за кількістю хворих

12 травня. УНН. Станом на 4:32 вівторка загальна кількість померлих від інфекції, викликаної новим коронавірусом SARS-CoV-2, у світі складає 285 971 особа. У свою чергу, одужали 1 455 862 людини. Про це повідомляє УНН з посиланням на Центр системних досліджень та інжинірингу при Університеті Джона Хопкінса (США).

Всього у світі 4 175 284 інфікованих. Росія (221 344) випередила Італію (219 814) за кількістю хворих.

Найбільше у світі смертей зафіксовано в США – 80 397 осіб, Великій Британії – 32 141, Італії – 30 739, Іспанії – 26 744 і в Франції – 26 646. У Китаї загалом – 4637, без змін уже більше двох тижнів.

Країнами з найбільшим поширенням коронавірусу залишаються США (1 347 388), Іспанія (227 436), Велика Британія (224 332), Росія (221 344), Італія (219 814), Франція (177 547), Німеччина (172 576), Бразилія (169 143) і Туреччина (139 771).

Нагадаємо, в Україні зафіксовано 15 648 випадків коронавірусної хвороби COVID-19, з яких за останню добу – 416.

 

В Україні зафіксували 15 648 випадків коронавірусу, за добу – 416

11.05.2020

В Україні станом на 11 травня зафіксували 15 648 випадків коронавірусної хвороби COVID-19. За добу зафіксували 416 нових випадків.

Про це свідчать дані системи моніторингу поширення епідемії коронавірусу РНБО – Укрінформ.

Також згідно з цими даними, за добу від COVID-19 померли 17 осіб, одужали – 228.

Зазначається також, що у Києві виявлено 66 нових випадків, але не зафіксовано випадків смертей або одужань. У Київській області зафіксовано 28 нових випадків, одужали 49 хворих.

Крім того, у Чернівецькій області зафіксовано 56 випадків, у Рівненській – 52, у Львівській – 45.

Найбільше випадків смертей зафіксовано у Чернівецькій та Рівненській областях – по 5, на Харківщині – 3.

 

Найменше хворих виявили у Чернігівській області, найбільше – на Буковині

Наразі найменшу кількість хворих на коронавірус виявлено в Чернігівській області – 77 осіб, найбільше у Чернівецькій області — 2324 випадки. Загалом в Україні зафіксовано 15 648 випадків коронавірусної хвороби COVID-19.

Про це повідомляє Коронавірус_інфо – Укрінформ.

«За даними ЦГЗ, станом на 9:00 11 травня в Україні 15 648 лабораторно підтверджених випадків COVID-19, з них 408 летальних, 3288 пацієнтів одужали. За добу зафіксовано 416 нових випадків», – йдеться в повідомленні.

Згідно зі статистикою, у регіонах виявлена така кількість випадків:

Вінницька область — 553 випадки;

Волинська область — 482 випадки;

Дніпропетровська область — 731 випадок;

Донецька область — 100 випадків;

Житомирська область — 523 випадки;

Закарпатська область — 730 випадків;

Запорізька область — 329 випадків;

Івано-Франківська область — 1126 випадків;

Кіровоградська область — 420 випадків;

м. Київ — 1871 випадок;

Київська область — 1000 випадків;

Львівська область — 798 випадків;

Луганська область — 42 випадки;

Миколаївська область — 223 випадки;

Одеська область — 646 випадків;

Полтавська область — 247 випадків;

Рівненська область — 978 випадків;

Сумська область — 154 випадки;

Тернопільська область — 1018 випадків;

Харківська область — 595 випадків;

Херсонська область — 161 випадок;

Хмельницька область — 178 випадків;

Чернівецька область — 2324 випадки;

Черкаська область — 342 випадки;

Чернігівська область — 77 випадків.

Як зазначається, дані з тимчасово окупованих територій АР Крим, Донецької, Луганської областей та міста Севастополя відсутні. Дослідження проводилися вірусологічною референс-лабораторією Центру громадського здоров’я України, а також обласними лабораторіями. Станом на ранок 11 травня 2020 року до Центру надійшло 529 повідомлень про підозру на COVID-19. Всього з початку 2020 року надійшло 39 792 повідомлення про підозру на COVID-19.

 

ДСНС дезінфікувала понад 36 тисяч об’єктів та 25 тисяч одиниць техніки

З метою протидії коронавірусу рятувальники ДСНС провели спецобробку понад 36 тисяч об’єктів, 25 тисяч одиниць техніки та 38 тисяч кілометрів доріг.

Про це повідомляє пресслужба ДСНС – Укрінформ.

“Задля попередження випадків поширення на території країни коронавірусної інфекції, Державна служба з надзвичайних ситуацій продовжує проводити спецобробку об’єктів соціальної сфери, транспортної інфраструктури та техніки. Так, з початку робіт проведено спецобробку вже понад 36 тис. об’єктів, більш ніж 25 тис. одиниць техніки та понад 38 тис. км доріг”, – йдеться в повідомленні.

Зокрема, як зазначається, 8 травня на Хмельниччині рятувальники 3-го Державного пожежно-рятувального загону провели дезінфекцію об’єктів життєзабезпечення міста Нетішин. За допомогою акумуляторних оприскувачів оброблено приміщення гуртожитків Нетішинського професійного ліцею, міського відділення Укрпошти, а також під’їзди багатоквартирних житлових будинків. Загалом продезінфіковано близько 2 тис. кв.м. Спільно з комунальними службами рятувальники Старокостянтинова продезінфікували протягом 8–9 травня території біля магазинів, аптек, торгових центрів, поштових відділень, під’їздів житлових будинків, а також найбільш жваві вулиці міста.

У Донецькій області співробітники 6-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС провели 7 травня дезінфекцію 34-х зупинок громадського транспорту у м. Слов’янськ. Того ж дня у м. Волноваха співробітники 11-го Державного пожежно-рятувального загону обробили 25 км тротуарів.

Крім того, 9 травня у Києві, під час проведення заходів з масовою участю людей на Алеї Героїв Крут, столичні рятувальники проводили обробку території з метою недопущення розповсюдження коронавірусної інфекції. Заходи з дезінфекції здійснювалися щогодини на Алеї Героїв Крут та на території парку Вічної Слави.

Також на Херсонщині рятувальники провели спецобробку 134 об’єктів соціальної сфери: території біля магазинів, медичних закладів, аптек, адміністративних будівель, дитячих майданчиків, житлових будинків, зупинки громадського транспорту. Забезпечено обробку 13 км доріг.

В пресслужбі наголосили, що обов’язково здійснюється обробка приміщень та пожежних депо, а також щоденно забезпечується температурний скринінг особового складу.

 

На Харківщині закрили дитячу поліклініку, дев’ятеро працівників якої хворі на COVID-19

У місті Первомайський на Харківщині закрили на карантин дитячу поліклініку, 9 працівників якої мають COVID-19. Загалом у місті підтверджені 14 випадків коронавірусу.

Про це заявив у зверненні міський голова Первомайського Микола Бакшеєв, інформує сайт Первомайської міськради – Укрінформ.

«Рішення про закриття дитячої поліклініки на карантин ухвалено остаточно. У місті 14 хворих, 9 з яких – медичні працівники. При цьому, у всіх хворих задовільний стан самопочуття. Більшість з них не відчували взагалі ніяких симптомів. Інші – протягом 2-3 днів мали температуру тіла 37-39, після чого зникали будь-які симптоми захворювання», – розповів Бакшеєв.

За його словами, всі інфіковані знаходяться під медичним контролем, а поліклініку буде закрито на час протиепідемічних заходів – обстеження працівників і проведення дезінфікування.

Бакшеєв додав, що епідемічні розслідування щодо шляхів інфікування медиків тривають, ймовірно, коронавірусна інфекція поширилася від заробітчан, які повернулися з Росії. До цих вихідних у Первомайському не було зареєстровано жодного випадку.

Як раніше повідомляв Укрінформ, на Харківщині загалом захворіли на коронавірус 595 людей, з них 149 – медпрацівники (одна медична сестра померла). Одужали в області 73 людини, 19 померли.

В Україні станом на ранок 11 травня зафіксовано 15 648 випадків коронавірусної хвороби COVID-19. За добу зафіксовано 416 нових випадків. Померли 17 осіб, одужали – 228.

 

Тунель кохання закрили для туристів

На в’їзді до туристичної «родзинки» Рівненщини – Тунелю кохання – вирішили встановити КПП через карантин, запроваджений у зв’язку із пандемією коронавірусу.

Про це йдеться в рішенні Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Клеванської селищної ради – Укрінформ.

«Комісія вирішила організувати та встановити контрольно-пропускний пункт на в’їзді до туристичного об’єкту «Тунель кохання», – зазначається в рішенні.

Також повідомляється, що блокпост біля Тунелю кохання в Клевані діятиме до 22 травня.

Тунель кохання – один із популярних туристичних об’єктів Рівненської області. У формі арки із гілля дерев він утворений уздовж вузькоколійки. У Європі аналогів немає. У 2017 році такий тунель у лісовому масиві облаштували в Китаї.

Як повідомляв Укрінформ, станом на ранок 11 травня на Рівненщині зафіксовано 1004 випадки захворювання на коронавірус. З них – 205 медпрацівників, 77 – дітей. На сьогодні госпіталізовано – 226 осіб. За добу виявлено 49 нових інфікованих на COVID-19.

Через ускладнення, викликані коронавірусом, померли 23 людини, одужали 173 хворих.

Загалом 11 травня в Україні зафіксовано 15 648 випадків коронавірусної хвороби COVID-19. За добу зафіксовано 416 нових випадків.

 

Штати хочуть звинуватити Китай у спробах викрасти дослідження вакцини COVID-19

Уряд Сполучених Штатів готується оголосити офіційне попередження Китаю через його хакерські спроби викрасти дані з дослідницьких установ США, що працюють над розробкою вакцини проти COVID-19.

Про це повідомила в понеділок американська газета The Wall Street Journal із посиланням на джерело в адміністрації – Укрінформ.

“Адміністрація Трампа планує видати попередження, що хакери, пов’язані з китайським урядом, намагаються викрасти інформацію американських дослідників, які працюють над розробкою протикоронавірусної вакцини”, – зазначається в повідомленні.

При цьому зазначається, що ФБР та Міністерство внутрішньої формують офіційні звинувачення проти Пекіна щодо спроб викрадення в американських установах цієї інформації, яка має статус інтелектуальної власності.

Нагадаємо: уряд США активно звинувачує китайську владу в приховуванні правди про масштаби поширення коронавірусу до моменту оголошення пандемії у світі.

 

Литва та Польща частково відкрили кордони– УП

Литва і Польща з 11 травня відкрили кордони для працівників, підприємців та студентів.

Про це повідомляє “Європейська правда” з посиланням на Delfi.

При в’їзді в країни слід показати прикордонникам документ, що підтверджує мету поїздки – документ щодо місця праці, бізнес-посвідчення, документ компанії, довідку з вузу тощо. Прикордонники вирішують, впустити чи ні людину на територію своєї країни.

За домовленістю між Литвою і Польщею, цим категоріям громадян не потрібно відбувати 14-денну ізоляцію.

Крім того, на польсько-литовському кордоні в понеділок запрацювала більша кількість КПП.

Згідно з рішенням литовського уряду минулого тижня, від 11 травня всі іноземці можуть в’їхати до Литви, але тільки поляки не будуть піддаватися карантину протягом 14 днів.

Поки невідомо, коли польсько-литовський кордон можна буде перетнути без жодних обмежень.

Уряд Литви вирішив продовжити карантин до 31 травня

Як повідомлялось, країни Балтії відкриють внутрішні кордони для своїх громадян з 15 травня.

 

Швеція схвалила проходження через свою зону газопроводу Baltic Pipe –УП

7 травня Швеція схвалила проходження магістралі газопроводу Baltic Pipe з Данії до Польщі через виняткову економічну зону королівства.

Про це повідомляє Інтерфакс.

Як зазначає польський газотранспортний оператор Gaz-System, протяжність шведської ділянки становить 85 км. Загальна протяжність морської магістралі становить 275 км.

Нагадуємо:

Президент Польщі Анджей Дуда оголосив про початок будівництва газопроводу Baltic Pipe, який повинен зв’язати родовища на норвезькому шельфі в Північному морі з Польщею через Данію.

Раніше повний набір дозволів було отримано в Данії та Польщі. Будуватиме газопровід італійський підрядник Saipem. Проект профінансувала Єврокомісія на 266,8 млн євро.

Газопровід зможе транспортувати 10 млрд куб. м природного газу на рік до Польщі й 3 млрд куб. м – із Польщі до Данії.

Польська газова компанія PGNiG уже бере участь у 31 ліцензії на норвезькому шельфі. Доведені запаси PGNiG на норвезькому шельфі становлять 200 млн барелів нафтового еквівалента.

 

Рекордно низькі показники: українські АЕС скоротили виробіток енергії –УП

Потужність генерації атомних електростанцій станом на 10 травня впала до 7,41 тис МВт, що становить 53% від загальної встановленої потужності АЕС.

Про це свідчать дані ДП “Укренерго”, передають Наші Гроші.

“В останні п’ять років це найнижча потужність АЕС у кожну другу неділю травня на максимумі електроспоживання”, – пише видання.

Падіння потужностей АЕС відбувається на фоні загального падіння електроспоживання в Україні через скорочення виробництва та пандемію COVID-19.

Станом на понеділок 11 травня 2020 року потужність генерацій АЕС становить 7,25 тис МВТ.

Нагадаємо:

Група народних депутатів звернулася до прем’єр-міністра Дениса Шмигаля з проханням вжити заходів щодо недопущення зниження частки електроенергії АЕС у структурі генерації і, відповідно, переглянути прогнозний баланс об’єднаної електроенергетичної системи країни.

В.о. міністра енергетики Ольга Буславець заявила, що скорочення роботи атомних блоків пов’язане з ремонтними роботами, які є плановими та відбуваються кожного року.

В.о. міністра енергетики Ольга Буславець ініціює зупинку трьох блоків АЕС, потужністю 3000 МВт і зменшення виробництва ще на 5 блоках.

Раніше Служба безпеки повідомляла про загрозу енергетичної безпеки країни та дестабілізацію Об’єднаної енергетичної безпеки через неконтрольоване зростання виробників “зеленої” енергетики і недосконалість ціноутворення.

Кабмін на позачерговому засіданні 16 квітня звільнив з посади в.о. міністра енергетики та захисту навколишнього середовища Віталія Шубіна та призначив на цю посаду Ольгу Буславець.

 

Поляки не зможуть замінити заробітчан з України – голова Асоціації переробників

У світлі кризи та зростання безробіття поляки не зможуть замінити трудових мігрантів з України, які давно вже займають свою нішу у Польщі.

Про це в інтерв’ю Укрінформу розповів власник однієї з найбільших переробних компаній у Польщі (Real SA), голова Асоціації переробників фруктів та овочів Анджей Гайовнічек.

“Це все ілюзія. Очевидно, що ні (поляки не замінять українських працівників)”,- підкреслив польський працедавець.

Він повідомив, що його компанії зараз потрібні на роботу 30-40 працівників, але попри кризу, бажаючих працевлаштуватися серед поляків поки що не спостерігається.

Гайовнічек підкреслив, що українці, які працюють в Польщі, повинні мати гідні умови праці, соціального та грошового забезпечення. На його думку, українці повинні заробляти в Польщі мінімум 12-14 злотих (75-90 грн) на годину нетто.

“Але це залежить від сфери працевлаштування, оскільки, наприклад, на будівництві заробляють трохи більше. Досить часто українці намагаються працювати більше годин, щоб більше заробити”,- повідомив голова Асоціації переробників фруктів та овочів Анджей Гайовнічек.

Як відомо, у Польщі зараз перебуває до мільйона трудових мігрантів з України. З середини березня, коли введено обмеження на перетин кордону, в Україну повернулися понад 180 тис. українців.

 

НАБУ і САП завершили розслідування мільйонної оборудки на “Електроважмаші”

Детективи НАБУ і САП завершили розслідування справи щодо завдання збитків підприємству «Електроважмаш» на суму близько 14 мільйонів гривень.

Матеріали справи перед направленням до суду надано для ознайомлення трьом працівникам заводу «Електроважмаш» та представникам чеської компанії, повідомляє пресслужба НАБУ – Укрінформ.

«8 травня 2020 року п’ятьом підозрюваним у завданні 13,7 млн грн збитків державному підприємству «Завод «Електроважмаш» відкрито матеріали слідства для ознайомлення перед скеруванням справи до суду. Таким чином, НАБУ та САП завершили розслідування третьої корупційної схеми на підприємстві», – йдеться у повідомленні.

Як зазначається, дії всіх підозрюваних кваліфіковані за ч.2 ст. 364 ККУ («Зловживання владою або службовим становищем»). Йдеться про двох заступників директора ДП «Завод «Електроважмаш», начальника управління підприємства, кінцевого бенефіціара чеської компанії та директора чеської компанії.

За інформацією пресслужби, слідство встановило, що у 2017 році посадовці ДП «Завод «Електроважмаш» за посередництва підконтрольної їм компанії, зареєстрованої у м. Прага (Чеська Республіка), організували продаж запасних частин компанії реального сектору економіки (Литовська Республіка). Ті запчастини, які «Електроважмаш» продав чеській компанії за 600,3 тис. євро, остання перепродала литовській за майже вдвічі більшою ціною — 1,22 млн євро. В результаті ДП «Завод «Електроважмаш» недоотримало 13,7 млн грн, що підтверджено експертизами.

Розслідування цих фактів детективи НАБУ здійснювали з листопада 2017 року.

Про підозру посадовцям повідомлено 17 березня 2020 року.

 

На Запоріжжі у двох селах масово гинуть бджоли

В Веселівському районі Запорізької області в двох селах масово гинуть бджоли. Причиною вважають обробку полів хімікатами.

Про це у Facebook повідомив депутат Запорізької обласної ради Дмитро Майстро – Укрінформ.

“Вихідний, а в мене зранку «червоний» телефон… Пасічники повідомляють про масову загибель бджіл в селах Зелений гай та Чкалове Веселівського району. Причина – отрутохімікати, якими аграрії в ніч з неділі на понеділок обробили поля”, – повідомив Майстро.

За його інформацією, аграрії не повідомили щодо дати та часу розпилення небезпечних речовин.

Тож, пасічники не мали можливості убезпечити бджіл від отруєння. Збитки пасічників, додав депутат, – колосальні.

Аналогічна ситуація нещодавно відбулася і в Новомиколаївському районі.

 

Зеленський обговорив з урядом кредитні програми для бізнесу

Президент України Володимир Зеленський обговорив з Прем’єр-міністром Денисом Шмигалем і представниками уряду функціонування кредитних програм, які мають допомогти бізнесу в період карантину і після його завершення.

Про це йшлося під час традиційної селекторної наради під головуванням Президента щодо запобігання поширенню коронавірусу, повідомляється на сайті глави держави – Укрінформ.

“Ми обговорювали низку програм кредитної підтримки малого та мікробізнесу, адже вони найбільше страждають від карантину. Ми маємо допомогти їм зараз та після карантину, щоб вони могли швидко оговтатися. Нам треба запропонувати їм так звані кредитні канікули», – зазначив Зеленський.

Шмигаль, своєю чергою, повідомив, що з боку уряду створені всі передумови для повноцінної роботи оновленої програми «Доступні кредити 5-7-9%», також додатково фіналізується інша програма – «Нові гроші», за якою підприємці матимуть можливість отримати кредити під дуже низький відсоток.

«Ці програми допоможуть українському бізнесу витримати важкі економічні умови, зумовлені епідемією, а також стануть запорукою збереження робочих місць. Основна умова програм – збереження не менше 80% робочих місць у малому та мікробізнесі», – наголосив керівник уряду.

Шмигаль також поінформував, що, за інформацією Державного центру зайнятості, цього місяця зареєструвалося додатково 140 тисяч безробітних. Щоб допомогти з виплатами людям, які втратили роботу, Кабінет міністрів виділив шість мільярдів гривень з Фонду боротьби з коронавірусом.

 

У Комітеті виборців розповіли про законодавчі спекуляції депутатів на темі коронавірусу

Депутати спекулюють на темі коронавірусу, подавши 55 законопроєктів щодо боротьби з COVID-19. У половині з них не визначені джерела фінансування на реалізацію депутатських ініціатив.

Про це повідомляє Комітет виборців України – Укрінформ.

«З моменту введення карантину народні депутати зареєстрували півсотні (55) законопроєктів, направлених на боротьбу із коронавірусною хворобою COVID-19. Із них 21 законопроєкт передбачав економічну підтримку певних груп населення (підприємців, пенсіонерів, безробітних тощо). КВУ проаналізував вказані ініціативи на предмет їх реалістичності, а саме, чи передбачили народні депутати кошти на їх реалізацію», – йдеться в повідомленні.

За даними КВУ, половина законопроєктів (10 із 21) подані народними депутатами без жодного фінансово-економічного обґрунтування. У Пояснювальній записці до кожного з них вказано, що «законопроєкт не потребує видатків із Державного бюджету України», хоча на практиці вимагає коштів на реалізацію. Ще частина депутатів формально заповнили відповідну графу, однак не вказали в ній жодних конкретних цифр чи розрахунків.

Серед прикладів законодавчих спекуляцій на темі коронавірусу в комітеті навели наступні: законопроєкт №3306-1 (Н. Королевська, Ю. Солод). Пропонується у зв’язку з карантином запровадити одноразову грошову допомогу для непрацездатних осіб. Вказано, що проєкт не потребує додаткових витрат Державного бюджету України. Законопроєкт №3306 (С. Мінько, Г. Вацак, І. Колихаєв). Пропонується здійснити одноразову доплату певним категоріям пенсіонерів у зв’язку з карантином. Ініціатори зазначили, що фінансові розрахунки має здійснити Кабмін. Законопроєкт №3329 (К. Нестеренко, Д. Чорний, В. Бородін, А. Поляков). Передбачено звільнення від оподаткування доходів медичних працівників. Вказано, що проєкт не потребує додаткових витрат Державного бюджету України. Законопроєкт №3293 (Д. Чорний). Пропонується звільнити до 1 липня 2020 року від сплати податків і зборів платників податків, діяльність яких була призупинена на період карантину. Вказано, що проєкт не потребує додаткових витрат Державного бюджету України.

У Комітеті виборців наголосили, що при цьому деякі народні депутати стали авторами відразу кількох проєктів законів щодо протидії коронавірусу. Так, народний депутат Дмитро Чорний («Слуга народу») став співавтором 7 проєктів законів, що стосуються протидії коронавірусу. При цьому деякі з них депутат зареєстрував одноосібно, без інших колег.

«Тема коронавірусу прямо позначилася на законодавчій роботі парламенту. Фактично кожна фракція запропонувала своє бачення боротьби з пандемією. Однак також було зареєстровано значну кількість авторських законопроєктів, які переважно базувалися не на фінансових розрахунках, а на бажаннях народних депутатів. В результаті законопроєкти виглядали не як готові до реалізації документи, а як посібники із побажань політиків. При цьому значну кількість авторських проєктів зареєстрували депутати «Слуги народу», що виглядає дивно, враховуючи, що монобільшість мала б працювати в унісон з урядом, який є основним центром вироблення рішень і володіє необхідною інформацією та розрахунками. З огляду на це хотілося б розуміти, чи були авторські законопроєкти депутатів монобільшості погоджені з Кабінетом міністрів, зокрема, з Міністерством фінансів; чи належним чином було прораховано наслідки від їх прийняття для економіки; чи ці законопроєкти були позицією фракції, чи є суто авторським напрацюванням і власним баченням депутатів», – заявив голова КВУ Олексій Кошель.

Він також наголосив, що коли депутати подають законопроєкт, який, до прикладу, звільняє від сплати податків певну групу населення, то вони мають чітко вказати, про яку кількість громадян йдеться, скільки в результаті недоотримає держбюджет і звідки взяти кошти, щоб компенсувати різницю. Те ж саме, якщо пропонуються будь-які види доплат, адже тоді депутат має вказати, звідки взяти кошти на їх реалізацію і про які суми йдеться.

У КВУ також нагадали, що відповідно до ч. 3 ст. 91 закону «Про Регламент Верховної Ради», якщо законопроєкт може призвести до зміни показників бюджету, народний депутат зобов’язаний додати фінансово-економічне обґрунтування, включаючи відповідні розрахунки. Якщо такі зміни показників бюджету передбачають зменшення надходжень бюджету або збільшення витрат бюджету, до законопроєкту мають подаватися пропозиції змін щодо скорочення витрат бюджету або джерел додаткових надходжень для досягнення збалансованості бюджету.

 

Мільйони доларів Тимошенко заплатила фірма Skadden – NYT

УП

Американська юридична фірма Skadden заплатила 11 мільйонів доларів або більше, щоб уникнути судового позову з боку лідера “Батьківщини” Юлії Тимошенко, яка звинуватила фірму в сприянні її політичному переслідуванню.

Джерело: The New York Times із посиланням на джерела

Деталі: Врегулювання, про яке раніше не повідомлялося, пов’язане з представництвом Skadden, починаючи з 2012 року, уряду тодішнього президента Віктора Януковича.

Відзначається, що звіт Skadden, за допомогою якого союзники Януковича намагалися виправдати поводження його уряду з Тимошенко, ув’язненою в 2011 році за звинуваченням у зловживанні службовим становищем, вже призвів до федеральних розслідувань і великих штрафів.

У грудні 2018 року в інтерв’ю The New York Times у Вашингтоні Тимошенко звинуватила юристів Skadden у “відбілюванні Януковича і його уряду” в обмін на гроші.

Із посиланням на два джерела видання пише, що Тимошенко та її адвокат Сергій Власенко, який також стверджував, що уряд Януковича з ним обійшлося несправедливо, найняли юридичну фірму Reid Collins & Tsai для вивчення можливості подати до суду на Skadden за її роботу.

За словами людей, знайомих з урегулюванням, Skadden заплатила 11 мільйонів доларів або більше, щоб залагодити справу до подачі позову. Кошти були передані Тимошенко і Власенку через Reid Collins.

Skadden не відповіла на численні запити щодо коментарів до своїх адвокатів і представників зі зв’язків з громадськістю, включаючи електронного листа, що містив докладний список питань щодо врегулювання.

Власенко і Reid Collins не відповіли на запити щодо коментарів.

Прессекретар Тимошенко відмовилася відповідати на питання про врегулювання, але вказала на заяву, яку експрем’єр опублікувала в Facebook, написавши, що гроші надійшли “від організації в США на стадії досудового врегулювання”.

Передісторія:

Раніше стало відомо, що Тимошенко внесла зміни до матеріального становища та задекларувала майже 148,3 мільйона гривень (близько 5,5 млн доларів) від компанії Reid, Collins, Tsai LLP як “компенсацію шкоди, заподіяної політичними репресіями 2011-2014 років, яка отримана в США на стадії досудового врегулювання”.

У 2019 році дохід від цієї ж компанії Reid, Collins, Tsai LLP декларував депутат від партії Тимошенко Сергій Власенко.

Пізніше Тимошенко написала, що отримала більше 5 мільйонів доларів завдяки грошовій компенсації “збитку, заподіяного політичними репресіями 2011-2014 років” і що “інших подробиць не буде через законодавче регулювання у США щодо юридичних обмежень у справі”.

 

У Рівному облаштовують історичний парк просто неба

«Городище Оствиця» – така назва історичного парку, який просто неба створюють у Рівному.

Про це повідомляє 5.ua – Укрінформ.

«Історичний парк просто неба створюють у Рівному. Відтворюють давньоруське городище, яке в ХІ-ХІІ століттях існувало на лівому березі озера Басів Кут. Зараз реконструктори взялися облаштовувати територію. Розчистили та укріпили берег, будують човни, на черзі зведення будиночків», – йдеться в повідомленні.

Один із ініціаторів проєкту з відновлення прадавнього городища на лівому березі озера Басів Кут Юрій Ойцюсь розповідає, що нині він разом з однодумцями взявся за прибирання ділянки, на якій збудують копію давньоруського поселення ХІ-ХІІ століття.

Упорядковувати території почали ще в лютому. Тоді розчистили чагарники, прибрали сміття, укріпили берег.

Назва парку – «Городище Оствиця», бо саме так у давнину називалась річка Устя, яка впадає в озеро Басів Кут. Ідея створити його неподалік водойми виникла з десяток років тому. Ентузіасти почали з прадавнього човна вікінгів.

Дев’ятиметровий «Драккар Гунгнір» уже на воді. У майстерні закінчують роботу над іще одним човном слов’ян.

Згодом на березі зведуть дерев’яні будиночки, крім того, планують облаштувати корабельню, алею майстрів, стрільбище, сцену, огорожу у вигляді частоколу та вхідну браму.

Ця територія стане автентичною зоною відпочинку. Точної дати закінчення робіт у «Городищі Оствиця» поки що не називають. Все залежить від фінансування та завершення карантину.

 

Поліція почала внутрішнє розслідування через збір даних про євреїв Коломиї

Департамент внутрішньої безпеки та Головне слідче управління Національної поліції проведуть розслідування щодо поліції Івано-Франківської області у зв’язку зі збором даних про євреїв Коломиї.

Про це йдеться на сайті Нацполіції – Укрінформ.

10 травня у фейсбуці виклали лист Управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області, адресований голові єврейської громади Коломиї Якову Заліщикеру. Під приводом “боротьби з транснаціональними і етнічними організованими групами і злочинними організаціями” він містить прохання надати копію статуту, список членів єврейської громади, а також адреси цих людей і їх мобільні телефони.

“Щойно ця інформація з’явилася в мережі, я відразу призначив за цим фактом службове розслідування, адже будь-які прояви ксенофобії й антисемітизму неприйнятні. Мені шкода, що така ситуація взагалі виникла. Саме тому в максимально стислі терміни буде проведено службове розслідування, основна мета якого – з’ясувати причини і необхідність відправлення листа про збір даних представників єврейської громади”, – прокоментував випадок голова Національної поліції Ігор Клименко.

Він запевнив, що поліція не сприймає переслідувань громадян за національною або іншою ознакою.

“Усі підрозділи поліції працюють над запобіганням антисемітським злочинам на ґрунті ненависті, а в разі їх здійснення – миттєво реагують і спрямовують зусилля на їх розкриття і розслідування”, – сказав Клименко.

Службове розслідування за фактом збору інформації про представників єврейської громади проводять представники Департаменту внутрішньої безпеки та Головного слідчого управління Нацполіції.

 

Поліція затримала 16 “сталкерів” у Чорнобильській зоні відчуження

Поліція зони ЧАЕС затримала 16 “сталкерів”, які незаконно проникли в Чорнобильську зону, їх перевіряють на причетність до підпалів.

Про це повідомляє пресслужба поліції Київської області у Facebook – Укрінформ.

“Минулими вихідними поліціянти під час патрулювання виявили 16 туристів-екстремалів, які проникли на територію зони відчуження, минаючи контрольно-пропускні пункти”, – йдеться у повідомленні.

Усі затримані — мешканці столиці, Київської, та Черкаської областей.

Зокрема, порушників виявили під час патрулювання смт. Поліське та м. Прип‘ять. Ще одну групу екстремалів виявили поблизу об’єкту «Чорнобиль-2». П’ятеро громадян нелегально в’їхали на автівці. Автомобіль порушників вилучено та поміщено на майданчик тимчасового тримання. Наразі вказану групу «туристів» поліція перевіряє на причетність до вчинення підпалів на території зони відчуження.

За фактом виявлення правопорушників поліціянти склали адмінпротоколи за ст. 46-1 «Порушення вимог режиму радіаційної безпеки в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення» КУпАП. Порушникам загрожує покарання у вигляді штрафу від 20 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

Илья Хржановский: “Никто не знает, как бы повел себя в то время. Не знает, кто окажется немцем, кто – евреем, кто – украинцем”

10.05.2020, ЛБ

«Этот документ – не есть финальная Концепция Мемориала Бабий Яр. Один из возможных проектов. «Направление думания», как я это называю. Черновой рабочий документ, который показывался сотням людей, обсуждался с ними. Его украли и опубликовали, даже не обратившись за комментарием», – возмущается российский режиссер Илья Хржановский, он же – художественный руководитель Мемориала Бабий Яр, комментируя текст, опубликованный нашими коллегами из издания «Історична правда» в конце апреля.

Наш разговор с Хржановским должен был состояться давно, он был вполне ожидаем. Посвящен, исключительно теме Бабьего Яра – видении того, как именно должен развиваться Мемориал, что в себе содержать, какой эффект оказывать на посетителей (о «Дау» режиссер говорил уже много и подробно, фильм – совершенно иная история).

В основу беседы, кроме публикации «Істправды», легли также  два документа, имеющиеся в распоряжении редакции – подробная анкета с методичкой-инструкцией проведения опроса, предназначенная для интервьюирования минимум 50 тысяч киевлян и тематический релиз Мемориала. Вопросов в анкете довольно много, начиная с того, как человек связан с Киевом, что знает о Бабьем Яре, рассказывает ли о случившемся своим детям, как понимает базовые ценности – «счастье», «семья», «предательство» и до следующих формулировок: «Мы знаем, что после прихода немцев в Киев в 1941-м году, произошел расстрел киевских евреев, около 34 тысяч за 2 дня. Мы знаем, что украинцы сотрудничали с немцами. Что вы об этом думаете? Как бы вы оправдали их действия? Осуждаете ли вы их сегодня?» или «Иногда трагические обстоятельства ставят человека перед несправедливым и страшным выбором: стать жертвой или палачом. Если бы вас поставили перед таким выбором, что бы вы выбрали?».

«Упомянутая анкета – тоже проект, он еще оттачивается и не утвержден», – парирует Хржановский, особо отмечая: о попытке создать у всех украинцев коллективное чувство вины за действия отдельных коллаборантов-полицаев, речь точно не идет.

Мы очень подробно говорим о будущем Бабьего Яра – как строить музей «на костях»; каким ему быть через 30-40-100 лет, когда свидетелей трагедии уже не останется; зачем посетителям делать выбор между ролью жертвы и палача. Также – для чего объединять музеи Голодомора, Революции Достоинства и Майдана в «единое пространство»; о том, действительно ли украинцы – закоренелые антисемиты и может ли – на шестом году российской агрессии – гражданин этой страны, пусть даже талантливый, работать в Киеве со столь сенситивной, важной для всего мира темой.

Соня Кошкина, Шеф-редактор LB.ua

Вы уже много и подробно говорили о «ДАУ». Наша тема – Бабий Яр, на ней и сосредоточимся. Итак, вы стали худруком проекта прошлой осенью. По моей информации, на момент утверждения вашей кандидатуры Набсоветом, у вас уже имелось определенное видение того, как проект может и должен развиваться, первичные его наработки были презентованы. Ожидалось, что полноценную концепцию вы представите 15-го июня, что сами недавно подтвердили радио «Новое время». Вместе с тем, в конце февраля, коллеги из издания «Історична правда» – со ссылкой на свои источники – концепцию уже опубликовали. Это – финальный документ или промежуточный? Внесите ясность.

Концепция, о которой вы сейчас говорите, которая была украдена и опубликована, это не есть финальная концепция. Это – некий план, «направление думания», как я называю. Рабочий документ.

…Учитывая ситуацию с пандемией, финальная концепция будет опубликована не раньше, чем в конце года, а 15 июня мы представим проекты, которыми сейчас занимаемся, из которых будет понятен вектор развития. И которые, собственно, в основе большой концепции.

Тема Холокоста и Бабьего Яра очень непростая – это, думаю, понятно и чтобы заниматься ею ответственно, необходимо потратить достаточно много времени и сил на подготовку: сформировать группу, которая сможет осуществить проект, найти партнеров, попробовать технологии, сформировать творческое и смысловое тело, которое бы стало будущим музеем.

Здесь есть несколько аспектов. Первый связан с историческим нарративом. К моменту моего вхождения в проект, он уже был сформирован группой историков под руководством Беркгофа.

Карел Беркгоф – известный нидерландский историк, работавший в проекте, но покинувший его – вскоре после вашего прихода – «по этическим соображениям», как он объяснил.

В прошлом году у него заканчивался контракт. Когда я встретился с ним впервые – в Киеве прошлой осенью – он сказал, что то эмоциональное направление, которое я предлагаю, ему не близко. В том, что касается истории, он безусловный профессионал и, разумеется, имеет право на свои эстетические взгляды.

Итак, когда я пришел и у меня было первое, очень приблизительное видение, в какую сторону можно думать о проекте, и который мы обсуждали с членами Совета, с Натаном Щаранским в частности, первое, что мне было сказано: наша задача рассказать правду через историю людей. Второе: есть исторический нарратив и он незыблем.

Соответственно, мы начали думать: как можно через эти цифры, факты, документы – которые, сами по себе, к сожалению, особого впечатления на людей не производят – рассказать истории погибших киевлян. И одна из моих задач: собрать эти истории воедино, подобрать правильную форму, осмыслить, максимально наполнить ими проект.

Также были созданы два научных института.

Они уже начали работу.

Да, один институт возглавляет Андрей Рукас, замечательный историк. Другой – выдающийся историк Владислав Гриневич. Один институт занимается проблемой Холокоста в Украине, в Восточной Европе и называется «Бабий Яр. Холокост». Другой связан с Бабьим Яром как местом. Место – это все события, которые происходили внутри Бабьего Яра, этого ареала, в 41-м году, до и после него. Соответственно, это и о других жертвах, которые были во время Второй мировой войны. Этих научных институтов не было до прихода новой команды и сейчас они уже начали активную работу.

Также будет перезапущен научный совет.

Уточню: опубликованный журналистами документ ложится в основу итоговой концепции мемориала?

Послушайте, на протяжении последнего полугода этот документ мы показывали сотням людей, много его обсуждали. Всячески, при этом, подчеркивая: это – не есть финальная версия, но набор идей, направления к размышлению. В СМИ он был подан как конечная форма. Хотя те, кто сделал это, прекрасно знали, что это не так. Это ли не манипуляция?

Восстановим хронологию. Скажите, кто первый – из членов набсовета – вас пригласил в проект? Даже не пригласил, а просто предложил подумать о нем.

Просто посмотреть и подумать над возможностью такого проекта меня попросил Михаил Фридман, которого я знал по Лондону. Задумка была сделать музей для посетителя оригинальным и сильным путешествием, а не местом, куда будут загонять школьников. На тот момент, когда я общался с Михаилом Фридманом, насколько мне известно, это уже было общим мнением членов Наблюдательного совета.

И я просто приехал посмотреть на место и встретиться с командой.

Весной прошлого года? 

Да. Я встретился с командой, и почти сразу стало понятно, что мой тип мышления и вектор, в направлении которого развивался проект на тот момент, немного отличаются и в нынешнем векторе я вряд ли смогу помочь. Потому что одно дело строить музей по принципам традиционных музеев Холокоста, которые существуют. А другое – рассказывать эту историю так, чтобы она была актуальной и по-прежнему “работала” через 30-40-100 лет. Это должен быть другой язык и другие технологии, которые бы соответствовали не только настоящему, но и будущему времени.

Так сложилось, что я также интересуюсь заданной темой. За последние годы я дважды была в Яд Вашеме, в вашингтонском музее Холокоста, в самом Освенциме, также сильное впечатление произвели сродные по тематике «Музей террора» в Будапеште, «Музей оккупации» в Риге и львовская «Тюрьма на Лонцкого». Ясно, что концепции таких мест очень непростые, а многие из мемориалов Холокоста строились, когда еще были в живых многие жертвы.

Все эти музеи строились в разные периоды после войны. Все они разные и каждый из них замечательный по-своему, каждый принадлежит своему времени.

Да. В одном из своих интервью вы говорили, что целевая аудитория музея – люди, которые придут сюда через 30-40 лет, когда живых свидетелей трагедии уж не будет. 

Целевая аудитория – люди, которые придут и сейчас. Но образно и технологически язык должен быть понятным и тем, кто придет сюда через 20-40 лет. Чтобы они могли прочувствовать эту трагедию. Для меня это казалось важнейшей задачей.

Тогда я сказал, что могу просто подумать, кто бы еще мог принять участие в этом проекте. И появился в следующий раз на собрании наблюдательного совета в мае прошлого года с замечательным писателем, автором романа «Благоволительницы» Джонатаном Литтеллом, автором выдающейся книги, действие которой, происходит, в частности, в Бабьем Яру.

Мы побывали на наблюдательном совете просто как эксперты, чтобы высказать какие-то свои впечатления. Далее я общался с Натаном Щаранским, встречался с Рональдом Лаудером несколько раз. Тогда мы уже говорили более конкретно, в какую сторону это все может двигаться. Но я не предполагал, что я буду этим так заниматься. Как такового предложения у меня в тот момент не было. Я просто понимал, что могу потратить на это какое-то время, найти какие-то элементы, каких-то людей, которые могли бы сформировать что-то, чтобы эта история состоялась на значительном уровне. Ведь она для меня не чужая.

Вы говорили о том, что художники обычно не отказываются от таких вызовов, каким является мемориал Бабьего Яра. Но что все-таки в вас превалирует – профессиональное желание реализовать нечто масштабное или внутренние мотивы?

Во время последующих многочисленных встреч с Пинчуком, Квасьневским, Щаранским, Лаудером, Ханом, Фридманом, нескольких встреч с командой, с анализом ее работы и даже когда уже начались разговоры о том, что я мог бы заняться творческой частью этого проекта, у меня были совершенно другие планы на жизнь. Я заканчивал проект «ДАУ», собирался передвигаться в совершенно другую страну, на другой континент.

Вы собирались уехать из России?

Я не живу в России больше 15 лет. Пять лет жил в Харькове.

Когда занимались «ДАУ». 

Да. Я жил довольно много лет в других совершенно реалиях. Сейчас я нахожусь в Москве, куда приехал из-за коронавируса, потому что здесь мои родители. И впервые за долгие годы я провожу здесь больше, чем три дня подряд.

Последние девять лет я прожил в Лондоне, где и заканчивал свой проект. Планировал дальше заниматься проектами в Америке. Но когда возникла история с Бабьим Яром, я начал в нее погружаться и стало понятно, что от этого действительно нельзя отказываться, это очень личная история. Профессионально я понимал, что это тяжелый проект, адская тема, адская история, про абсолютный ад, который развернулся на земле. Что это будет стоить совершенно невообразимых сил. Я был на дне 75-летия освобождения Аушвица и видел людей, которые были в этом концлагере. У них надписи на руках, они все помнят. И в этот момент понимаешь, что эта трагедия произошла совсем недавно.

И все-таки. Вы согласились на проект как человек, которому созвучны переживания, в том числе, ввиду национальной принадлежности матери? Или больше как художник? Проект-то амбициозный. 

Для меня это абсолютно человеческий выбор. Личностный. Он был сложным. Я понимал, что, с одной стороны, не могу отказаться от такой истории, если она послана мне судьбой. Предложение было более чем неожиданным, я не предполагал, что должен буду в результате полностью перезапускать все, что происходило в Мемориальном центре. Потому что у группы, которая занималась этим проектом до этого, был абсолютно другой взгляд. Они проделали огромную работу. Я считаю Яну Баринову выдающимся деятелем в своем роде, просто у нее другой взгляд. Кроме того, она человек с более административным опытом, чем с творческим. В этом смысле у нас было очень честное расхождение взглядов. И наблюдательный совет решал, в каком направлении что пойдет.

С другой стороны, по опыту тяжелейшего проекта «ДАУ» знаю, что могу брать такие нагрузки. По своим профессиональным данным понимал, что могу попробовать собрать что-то на самом деле настоящее, подлинное и уникальное. Поскольку это не авторский проект для меня. Я в нем не автор, моя амбиция минимальна. Это не художественный проект, хотя язык, которым нужно рассказывать, – язык образов. Но я понимал, что это будет стоить мне огромного куска жизни и огромных усилий.

Я не являюсь заказчиком этого проекта, как всегда было ранее в моей жизни. До этого я делал только то, что придумывал сам. А этот проект принадлежит, во-первых, стране Украина, во-вторых, миру, потому что это история, которая выходит за пределы Украины, это – мировая история.

При этом я понимаю и думаю, что понимаю правильно, намерение наблюдательного совета сделать этот проект уникальным и выдающимся. Чтобы дать людям возможность о чем-то задуматься, что-то почувствовать.

Проект должен аккумулировать на себе внимание всего мира, правильно я понимаю? 

Да, это так. Я считаю, что проект должен таким быть. Я уверен, что в области культуры и возможности чувствовать и сопереживать на территории искусства, Украина может создать свой космический корабль, свой уникальный продукт, который люди во всем мире будут воспринимать не просто как музей, а как место, где они могут что-то почувствовать про самих себя. Это важное отличие, которое вызывает много реакций.

Задача будущего музея в том, чтобы история Бабьего Яра касалась и затрагивала любого человека. Чтобы он понимал, что эта история – про него. Потому что никто не знает, как бы он повел себя в то время. И не знает, кто окажется немцем, кто – евреем, кто – украинцем.

Это вы сейчас немцев и украинцев на одну доску ставите?

Я сказал: кто окажется евреем, кто окажется – немцем, кто окажется – украинцем.

Украинцев тоже убивали, ромов убивали.

Совершенно верно. Я об этом и говорю. Человек при рождении не выбирает национальность. Послушайте, во-первых, надо понимать, что моя позиция относительно Украины очень внятная. Я провел в этой стране довольно большое количество времени. Я эту страну люблю. Я подписывал письмо против того, чтобы сюда вводились войска. Моя позиция по Крыму абсолютно ясна.

Заметьте, я про Крым не спрашивала, вы сами.

Все мои позиции были озвучены до того, как я начал заниматься этим проектом.

Это для меня наднациональная история. История о том, как кусок мира был уничтожен. Это история не про обвинения. Конструкция обвинения – совершенно не рабочая. Я в нее не верю. Я верю в возможность сопереживать и чувствовать, пытаться понять человека с одной стороны и с другой стороны. Чтобы в тебе такого рода вещи не случались. Ведь самые ужасные вещи происходят часто с добрыми намерениями. И даже когда люди совершают что-то, не желая причинить вред, иногда это оказывается чем-то совершенно другим. И как в себе это различить – для меня это большой вопрос.

В проекте концепции, о котором мы начинали говорить, речь шла о том, что каждый человек в Мемориале сможет почувствовать себя жертвой, надзирателем, тем, кто сжигал трупы.

Речь шла об одном из возможных VR опытов, но уж точно не об обязательном участии каждого посетителя будущего музея. Но то, что можно почувствовать каждую из сторон, я считаю, это важный момент. Потому что эти немецкие мальчики, которые расстреливали, они ведь тоже были людьми. Они где-то родились, как-то воспитывались. Как они оказались в этой ситуации, как они превратились в исчадья ада и творили ад на земле?

Вы читали книгу «История одного немца» Себастьяна Хефнера? Это история о маленьком человеке, который восстает против системы. История человека с массой страшных жизненных подробностей. Даже в противостоянии с Третьим Рейхом маленький частный человек всегда побеждает. То же самое сказал Иосиф Бродский в Нобелевской лекции: частный человек всегда побеждает. Поэтому попытка обобщить всех “германских мальчиков”, которые участвовали в расстрелах, выглядит, мягко говоря… 

Это не про обобщить. Это про разобраться, про понять. Какие механизмы приводят к таким катастрофам. Потому что эти механизмы, прежде всего, человеческие. Они разворачиваются на судьбе одного человека. Этот человек что-то такое с собой делает, что-то такое не замечает, с чем-то таким соглашается, и дальше оказывается палачом. Это самое страшное. Как различить зло?

«Мы все потомки людей, которые промолчали», – ваша цитата.

Да, я так считаю. Это в лучшем случае.

Вы это говорили применительно к жертвам сталинских репрессий. Но по сути, к нацистам тоже подходит. 

И да, и нет. Нет, у нацистов другая история. Там тоже было много тех, кто промолчал, но было больше тех, кто делал страшные вещи. И в более короткий промежуток времени, от чего еще страшнее.

Советская власть длилась 70 лет. Что-то страшное происходило и произошло с сознанием человека, люди становились так называемыми советскими людьми. Это особый генотип, который был выработан и создан.

Каким вы видите Мемориал Бабий Яр через 30 лет? Это место паломничества, туристическая аттракция или что-то другое? Что это? 

Это место, в которое ежегодно приходят миллионы людей. Если не приходят миллионы, значит, оно было сделано неправильно. Для того, чтобы такие катастрофы не случались, нужно что-то понимать в себе. Когда ты понимаешь себя – ты что-то понимаешь в мире. Ты приходишь в Мемориал, чтобы пережить какой-то опыт. Это самое важное. Единственное, что ты можешь получить – это опыт. Только через опыт переживания приходишь к принятию и любви.

Это уже христианские понятия. 

Есть знаменитые слова из Пасхального песнопения: “Христос воскресе из мертвых, смертию смерть поправ, и сущим во гробе живот даровав”. Я считаю, что про смерть можно говорить только через жизнь. Это есть почти во всех религиях.

Мемориал должен быть местом, где люди что-то чувствуют, что-то переживают. Поэтому употреблять слова “аттракцион” или “развлечение” здесь некорректно. Когда мы смотрим фильм «Список Шиндлера» – это аттракцион? Нет же, правда? Это художественный фильм, но люди покупают билеты, потому что хотят сопереживать, что-то чувствовать.

На конференции одной из Ялтинских европейских стратегий бывший президент Израиля, уже покойный Шимон Перес сказал слова, которые глубоко меня тронули. «Если бы я мог порекомендовать кому-то что-либо, я бы сказал: «Оставьте прошлое в покое, прошлого уже не существует. Пусть покоится с миром, мы не будем в него вмешиваться, на него ссылаться. Будущее – новое и требовательное». Речь о том, что если еврей повернется лицом к своему прошлому, он увидит там много ужасного, что может его поглотить. Правильно я понимаю, что этот мемориал в меньшей мере для евреев и потомков тех, кто пережил Холокост?

Вы правильно понимаете. Это не только для тех, кто связан с этой историей напрямую. Когда вы говорите про прошлое и про евреев, я думаю, это касается любого прошлого. Это не вопрос национальности. В прошлом у любого человека и у любого народа есть страшная страница. У геноцида как такового нет национальности, хотя в каждом конкретном случае – есть.

А всматриваться в травму, которая так близко, которая не пройдена, не в территориальном смысле, а в том, что не отдана дань памяти тем людям, которые исчезли, – это другая история.

Вернемся все-таки к предварительному варианту концепции…

Я никогда не презентовал концепцию. Меня спросили на наблюдательном совете, сколько мне нужно времени, чтобы представить видение этого проекта? Я сказал, что полгода, чтоб начать погружаться в историю, и примерно год, чтобы сформулировать концепцию.

Чтобы создать концепт, нужно погрузиться очень глубоко в историю, в реалии той жизни, которой разворачивалась в исторической перспективе, и той жизни, в которой сейчас живет страна, в которую я в данный момент до конца еще не погрузился. Это требует времени.

В подготовке «направления думания», как вы это называете, вы опирались на какой-то международный опыт? Тот же Яд Вашем, музей в Освенциме и т.д.? Было что-то, что вас вдохновило? 

Я опирался на переживание, которое получил и в музее Освенцима и прежде всего в Яд Вашеме. И получал каждый раз туда приходя.

Сколько раз вы были в Яд Вашеме?

Может быть, раз пять-семь. В плане личных ощущений это, конечно, выдающийся музей.

И научный центр, к тому же. 

Совершенно верно. В нашем случае точно должна быть разделена научная деятельность, на которую я никак не влияю, с которой никак не связан, кроме того, что от нее питаюсь. Я заинтересован в том, чтобы она была расширена максимально. Мы начали сразу собирать данные по людям, которые жили в то время, чего никто никогда до нас не делал. Мы сканируем архивы по всему городу, домовые книги, ЗАГСы, синагоги, карточки снабжения, военкоматы, перепись населения до/после, чтобы полностью восстановить имена погибших и их родственников. Чтобы знать, кто где когда жил. Как эти люди связаны с теми, кто живет сейчас. Сделать карту связи и приблизить прошлое к настоящему. А также вернуть память конкретным именам, конкретным людям, получить ту конкретную историю. Это часть, которая для меня является критически важной.

Дальше есть проект с устной историей. Когда собираются свидетельства того, что происходило, среди тех, кто еще жив. Это большая часть деятельности, которая является материалом для музея, для рассказывания истории тем или другим языком. Без этого все бессмысленно. Так же, как тот факт, что мы не знаем, кто жил в каком доме, ведь можно все восстановить. Столько старых домов – кто в них жил? Есть доски выдающимся деятелям, но там жили и просто люди. В Германии есть камни преткновения. В Австрии.

В России есть проект “Последний адрес”. Правда, его всячески пыталась прикрыть ФСБ, насколько я помню. 

В России он с трудом развивался и развивается. Он будет идти еще долгие годы. В Германии, Австрии он случился. В Украине, я считаю, он должен касаться и жертв Холокоста, и жертв Второй мировой войны, и жертв Голодомора, и жертв советского террора.

Так случилось, что таблички на домах – это более понятный для нас формат, чем камни преткновения. Хотя это могут быть и камни преткновения, где стоит имя человека, несколько фактов о нем. Чем больше будет этих фактов внесено в город, тем живее будет эта история. Я считаю, что это тоже очень важная задача. Потому что, когда это есть в городе, отношение к этому месту и сейчас, и через 50 лет будет другим.

Считаете ли вы, что Бабий Яр был центральным событием Холокоста?

Не думаю, что Бабий Яр был центральным событием Холокоста. Но я думаю, что Бабий Яр является определенным знаковым событием, связанным с Холокостом, о котором знает весь мир. Таким же, как восстание в Варшавском Гетто, как Аушвиц и так далее. Так сложилось, что при большом количестве других яров и других трагедий, Бабий Яр, благодаря Евтушенко, Шостаковичу, Кузнецову стал одним из символов Холокоста для всего мира. Поэтому делать в Бабьем Яру музей, посвященный этой трагедии, я считаю корректным и необходимым.

Все началось с Некрасова, на самом деле. Затем обратил внимание Евтушенко. Если взять другие музеи Холокоста, ни один из них не строился на костях. Это просто музеи на определенной территории, никак не связанной с массовым расстрелом и гибелью людей. География Бабьего Яра налагает свои особенности. Это будет музей на костях в прямом смысле слова. Вы это понимаете, учитываете в своей работе? Однажды Бабий Яр уже “отомстил” Киеву – за забвение свое – Куреневской трагедией. Кармическая история, не находите?

Я считаю, что это проклятое место. И это проклятие нужно снять. Я отношусь к этому так.

Как его снять?

Пока не знаю. Но, мне кажется, нужно большое усилие тех, кто живет в этой стране и в этом мире, понимаете? Большое общее усилие. Я не знаю, как. Но я думаю, что этот акт превращения места забвения в место памяти – начало этого движения.

…Я прекрасно отдаю себе отчет в том, что музей на костях строить нельзя. Но не вся территория Бабьего Яра была кладбищем, не по всей территории шли расстрелы. Это – первое. Второе – вопрос, как выглядит сам музей и что является музеем? Мое глубокое убеждение, и я знаю, что это убеждение разделяют многие люди, заключается в том, что вся территория, весь ареал Бабьего Яра должен быть мемориальной территорией, включая Павловскую больницу.

Где были первые расстрелы из числа пациентов.

Да, первые расстрелы были в Павловской больнице. И вся эта огромная территория является частью одного рассказа и одного переживания. Люди должны проходить ее как единое путешествие. Поэтому Мемориальным центром и была проявлена инициатива переименовать станцию метро.

Что вызвало бурную дискуссию.

Любая дискуссия – это нормально и хорошо. Это возможность обсуждать в открытом режиме вещи, которые важны. Если бы они не были важны, они бы не обсуждались, правда же?

Это свойство демократического общества вообще-то. Каким является украинское.

Я этим восхищаюсь. Уверен, в Украине произойдет в какой-то момент переход к жизни, которую невозможно было себе представить при советской власти. Которую сложно, к сожалению, представить себе в современной России.

Так все же, вы учитывали какие-то мировые образцы при работе над концептом Бабьего Яра?

Никакие буквальные образцы по подобию я не учитываю, но при разработке концепции мы изучаем все лучшее, сделанное в мировой музейной культуре. Наш музей должен быть уникальным, первым в своем роде. Более того, я считаю, что все три музея, которые строятся сегодня в городе – Музей голодомора, Музей Революции достоинства, Музей Майдана должны быть внутри единого диалога. Я об этом говорил министру культуры.

Какому из них?

Бородянскому. Я встречался по его просьбе с директором музея Майдана. Он мне показывал планы этого музея. Был вопрос, как рассказывать эту историю на 27 тысячах квадратных метров. Мы с ним беседовали о том, что обязательно нужно привлекать кого-то, кто может говорить про свободу как таковую. Я предложил Спайка Ли, потому что он знает, что такое свобода и борьба за свободу. У него другой взгляд, к тому же в Голливуде умеют рассказывать историю.

Давайте вернемся к Бабьему Яру. 

Это история про память и про то, как происходит работа с национальной памятью государства и общества. Это не отменяет возможность думать нестандартно. Все три музея могли бы стать, будучи очень разными, единым рассказом про страну и про мир. Они не должны быть абсолютно разделены. Неважно, кто их финансирует.

Предлагаю конкретизировать “направления думания”, как вы выражаетесь. В обнародованном документе проскакивал тезис, что у детей и взрослых будет разный опыт посещения музея. На входе посетитель будет заполнять какую-то форму, которая составит его виртуальный портрет. На основании чего опыт и будет разделяться. Меня интересует механизм. О чем вы спрашиваете в анкете? Как будут начисляться баллы?

Точный механизм пока не придуман. Это – одно из направлений думания. Продолжаю ли я полагать, что для ребенка, взрослого и старика должен быть разный опыт? Да, я так считаю. Это разный способ говорения. Я считаю, что в такой музей можно пойти и в пять лет. Но как ребенку рассказывать эту историю? Почему туда может захотеться пойти в 12 лет? И в 25, и в 40? Это разный тип впечатлений, воспитания, образования. Иногда для того, чтобы что-то переживать и чувствовать, нужно время. Одно и то же событие мы по-разному воспринимаем в разных возрастах, с разным опытом. Люди, которые родились в Украине, будут это понимать и чувствовать одним образом. Люди, которые приехали из Австралии, – другим. Мы живем в мире, в котором, независимо от заполнения анкеты, наша дата существует в очень широком спектре. Она может быть способом для вас получить более точное и более сложное, более адресное впечатление.

В Бабьем Яру дети тоже погибали. Дети были и среди тех 29 человек, кому удалось выбраться из братской могилы живыми. 

Дети воспринимают мир абсолютно полноценно. Просто по-другому, нежели взрослые. Говорить с ребенком о трагедии можно. В замечательном музее в Вашингтоне есть уровень, который ребенок определенного возраста просто не видит. Не видит более серьезных, сильных, шокирующих материалов, доступных взрослым. Это не вопрос про тип путешествия. Это вопрос про разные опыты и разный тип повествования. Я не знаю пока, какой он может быть. Я не знаю пока, какими могут быть анкеты. Я не знаю, нужны ли вообще анкеты. Но мне кажется, на данный момент правильным то, что взрослый человек, ребенок и старик должны получать разный опыт. В зависимости от того, сколько они могут идти, что они могут видеть, с какой скоростью они чувствуют, кто им это рассказывает, где они совершают выбор, что такое выбор как таковой и так далее.

В отдельных пунктах упоминается про «этические дилеммы». Это когда взрослый человек, следуя по лабиринту, оказывается перед выбором, например, стать ему жертвой или палачом.

Нет, перед таким выбором он не оказывается. Мы говорим про этический выбор как таковой. Потому что очень часто маленький выбор, который мы осуществляем, влияет на нашу жизнь. И череда крошечных выборов формирует что-то большое. И ответственность за выбор человека очень важна. Она может присутствовать и в музее, мне кажется. Поэтому человек может принимать решение, смотреть ему жуткие кадры или нет. Он идет по музею. Его не ведут. Он идет сам.

…Есть какие-то вещи общего порядка в музее, через которые ты в любом случае должен пройти. Должен быть объем базовой информации. Дальше степень своего погружения ты определяешь сам. Как в жизни. Поэтому мною и использовался образ лабиринта. Я до сих пор считаю, что это интересный образ.

Вы были в Яд Вашеме и знаете, что структура здания предполагает движение по змейке. Ты можешь выйти, но это нелогично. Если в какой-то момент тебе не хочется проходить мимо костра, где фашисты сжигают книги, которые считают неправильными, в том числе, книги Ремарка, ты можешь отойти в сторону или пройти на выход. Сможет ли человек в Мемориале Бабьего Яра, попав в обстоятельства, которые ему меганекомфортны, закончить свое путешествие досрочно?

А почему он должен в них попасть, если он их выбирает?

Принял решение, к которому не был готов. Я о технологии спрашиваю. Можно выйти или нет?

Человек всегда выбирает сам, куда идет и откуда уходит.

В проекте релиза Мемориала (есть в распоряжении редакции) сказано, что вы готовитесь к проведению опроса 50 тысяч киевлян. Преимущественно тех, кто проживает в районах, прилегающих к Дорогожичам, если я правильно поняла.

Действительно, это есть в наших планах. На данном этапе происходит техническая подготовка. Весь процесс будет абсолютно прозрачным. В том числе, методология проведения интервью. Обеспечить эту прозрачность – важное, хоть и технологически непростое задание.

Если бы не карантин, мы бы сейчас уже начинали проводить полноценные интервью. Это – существенная часть проекта, поскольку является началом диалога с людьми. Необходимо понять, что они говорят, как думают – чтобы мы могли ориентироваться, все учитывать и так далее.

В анкете-опроснике, которая также есть в распоряжении редакции, содержатся, в частности, такие вопросы: «Как вы думаете, такие трагедии, как Холокост, происходят из-за одного человека, тирана, диктатора или из-за общества?». Дальше: «Мы знаем, что после прихода немцев в Киев в 1941-м году, произошел расстрел киевских евреев, около 34 тысяч за 2 дня. Мы знаем, что украинцы сотрудничали с немцами. Что вы об этом думаете? Как бы вы оправдали их действия? Осуждаете ли вы их сегодня?».

Исходя из формулировок, складывается впечатление: одна из основных задач – навязать всем украинцам коллективное чувство вины. Абсолютно всем, которые даже отдаленного отношения не имеют к тем событиям, тем не менее, должны каяться. Никто не отрицает, что в числе представителей нашего народа были коллаборанты, но это не было массовым явлением. И коллективное чувство вины – сильно перебор вообще-то. 

Речь не идет ни о каком чувстве вины, тем более коллективном. Любые обобщения – опасная и даже взрывоопасная вещь, тем более обобщение по национальному признаку. Также не стоит забывать, что вы обсуждаете не финальный вариант анкеты, а одну из рабочих версий, которая оказалась у вас в распоряжении. А думать и рассуждать внутри рабочего процесса – неотъемлемая часть свободы мысли и творчества. Задать вопрос – то не есть обвинить. Возможность задать вопрос – это возможность дать повод задуматься, выразить свое отношение. Я считаю, что такие вопросы и такой разговор может и должен быть. Но он всегда частный.

Как же частный, если 50 тысяч человек.

Это 50 тысяч разных людей, разных личностей, разных взглядов, разных ответов. Приведите другие вопросы.

Например: «Есть ли у вас дети, сколько им лет, рассказывали ли вы им о Бабьем Яре?» и сразу – «Умение забывать – это жизнеспасительное или жизнегубительное умение для вас?». Еще: «Иногда трагические обстоятельства ставят человека перед несправедливым и страшным выбором: стать жертвой или палачом. Если бы вас поставили перед таким выбором, что бы вы выбрали?». То есть человек в ходе интервью должен выбирать – палач он или жертва, верно?

В ходе интервью человек не должен выбирать, он должен задумываться. Это ведь не анкета, а живой разговор. Знаете, умение забывать – очень советская история. Забывать – это не про чью-то вину.

Снова вас процитирую: «Мы все – потомки тех, кто когда-то промолчал».

Правда, я действительно так считаю. Хуже того: полагаю, что так обстоит дело на всех землях постсоветского пространства, пережившего советский ад. Люди просто были поставлены в такие условия. Значит, необходимо в этом разбираться, рефлексировать, думать об этом. И то, как именно думать, каким образом, каким способом – очень важно. Если этого не сделать, то ничего не будет, никогда человек из себя этого не выживет.

Кстати, вы не совсем точны, поскольку эти 50 тысяч подразумевают не только жителей района и киевлян, но гораздо более широкий круг людей.

К сожалению, в моих материалах это не указано, но я хотела уточнить, да. Потому что если речь о мемориале мирового уровня, то причем тут одни только жители Дорогожичей?

Мы не планировали проводить интервью только в районе Дорогожичей. Кроме того, 50 тысяч – весьма условная цифра, я бы хотел, чтобы таких интервью было больше. Хотя и посчитал, что 50 тысяч – то, что точно нужно сделать за год. В идеале проект интервью должен превратиться во флешмоб, где люди задают вопросы друг другу. В процессе работы над проектом интервью должен выработаться тот правильный набор вопросов, который будет работать лучше всего. Такой разговор – это уникальная возможность говорить и задумываться о важном, о чем в обстоятельствах ежедневной и рутинной жизни не всегда есть возможность и видимая необходимость говорить. С людьми действительно необходимо говорить о том, что такое память, счастье, предательство, в чем смысл жизни. В этом диалоге, который строится только на безоценочных вопросах, человек и сам может узнать о себе что-то неожиданное, раскрывается сам себе. Он как бы сам на себя может попробовать посмотреть со стороны. Вот, как мы с вами сейчас – в процессе нашего разговора.

Если не будет такого диалога – с районом, городом, страной, миром, этот проект не получится, можно даже не начинать.

Еще раз: все, что мы делаем – прозрачно. Если какие-то из вопросов «не работают», не способствуют тому, чтоб раскрыть собеседника, мы их отточим, поменяем. В течение последнего полугода мы проводили серию тестовых интервью – чтоб понять, как же с людьми разговаривать, как найти подход и т.д. Постоянно совершенствуем методологию. У вас, судя по всему, повторяю, лишь одна из возможных версий методички.

Вот это погружение в глубину дает возможность человеку что-то почувствовать. … Таким образом, потенциально возникает глобальный диалог о человеке как таковом. Большая часть вопросов в этом опроснике не связана ни с Бабьим Яром, ни с Холокостом. Они связаны с человеком, с его жизненными ценностями.

Для меня абсолютно ясно, что этот проект работает только, если является открытым. Если он не открытый, если не проходит постоянную экспертизу общества, он бессмысленен. Мы живем в таком времени, в котором ты ничего не можешь никому навязать. Мы хотим выбирать и хотим иметь возможность выбора.

“Мы часто бываем палачами в обычной жизни, даже об этом не задумываясь”

Как бы вы сами ответили на следующий вопрос из вот этого варианта анкеты: “Иногда трагические обстоятельства ставят человека перед несправедливым и страшным выбором: стать жертвой или палачом”. Что бы вы предпочли на месте анкетируемого – быть палачом или жертвой?

…Я бы, как и большая часть отвечающих, выбрал бы позицию жертвы, но повторяю, дело не в ответе. Сам факт вопрошания к себе, факт того, что вы заставляете свое сознание задуматься – уже хорошо. Потому что палачами являются не только те, кто расстреливал или охранял. Палачи есть не только в контексте Холокоста, войны или сталинского террора. Мы часто бываем палачами в обычной жизни, даже об этом не задумываясь. И важно понять, откуда берется наша ответственность, как мы с собой договариваемся.

Я по своей природе человек сочувствующий и сопереживающий. Думаю, это является условием для того, чтобы работать в той области, в которой я работаю. Если у тебя этих качеств нет, ты ничего не сделаешь. В этом смысле в анкете главное не ответ.

Участие?

Главное – возможность задуматься о поступке, который нельзя совершить. Это ведь некорректный вопрос и он подразумевает некорректный ответ. Но из-за того, что он некорректный, он дает возможность задуматься. Вот та секунда, на которую вы вдруг задумываетесь, и есть самый важный момент!

Посещение подобных музеев вызывают у людей очень сильные эмоции. Нет человека, которого бы Освенцим оставил равнодушным. Но вы рассматриваете возможность вызывать у людей эмоции с помощью виртуальной реальности. Одно дело использовать VR в интертеймент контенте, другое – в контенте откровенно травмирующем. 

VR – всего лишь технология и может использоваться в любом контенте. Травмирующий он или нет – зависит от того, как его сделать.

Но вы сами говорили, что это направление, в котором вы думаете. 

Я думаю про использование различных современных технологий. Голограммы, например, используют во многих музеях Холокоста. Мы живем в мире, в котором современные технологии являются реальностью. И эти технологии будут меняться еще много раз. Поэтому технологии не имеют здесь особого значения. Вопрос в том, как создать такую систему образов, сталкиваясь с которыми человек был бы готов переживать сложные сильные эмоции и проходить через боль.

Хочу разобраться: ваша задача – заставить человека испытать боль, страх, возможно, унижение? Довести его до такого состояния, которое не позволит ему в дальнейшем предпринять хоть какие-то уничижительные действия? Или как-то иначе?

Когда я говорю про боль, я опираюсь на мою любимую цитату писателя Чехова: «Мы не врачи, мы – боль». Когда я говорю про боль, я говорю про лучшие образцы европейского искусства, в которых описываются муки и страдания, как например, «Страсти по Матфею» Баха или работы Микеланджело, Леонардо, Джотто, Гойи. Это произведения про страдание. Проходя через это страдание, художественное, эмоциональное, мы оказываемся в свете. Пройти в свет и почувствовать свет, к сожалению, невозможно без тьмы. Тьма занимает очень много места. Она заслоняет свет. И чтобы дойти к свету, нужно пройти через тьму. И это не задача, чтобы кого-то испугать, понимаете?

Если из мемориала делать место, где ты можешь кого-то испугать, унизить, туда никто никогда не пойдет. Никто не хочет быть ни униженным, ни испуганным. Но каждый человек хочет пройти через какой-то опыт, хочет пережить что-то, что даст ему почувствовать силу человеческой души, человеческого духа в самом себе. Очиститься. Не потому что вас кто-то обвинил или напугал. А потому что вы что-то такое увидели, что-то такое прожили, что-то такое узнали про мир, про себя, что стали к нему относиться бережней. Осознали, что есть какие-то вещи, которые нельзя делать. Невозможно. Что есть силы эти вещи не делать, устоять, сохраниться. И для этого, конечно же, должно быть переживание.

Человеку нужно дать опору. Такой музей должен давать опору, опору на самого себя, веру в самого себя. Человек должен знать, что он может соскальзывать в страшные пропасти, и мир может соскальзывать в страшные пропасти. Когда мы говорим про преступления Бабьего Яра, мы говорим про два преступления: то, которое произошло в 41-42 году, и то, которое произошло затем – преступление забвения. Что такое должно было случиться с человеком, чтобы он позволил себе это забыть? Разрешал себе это не помнить. Не потому, что он плохой, а потому что человек оказывается в сложном комплексе разных обстоятельств. Но в любых обстоятельствах человек может делать выбор. В будущем музее он сможет столкнуться с чем-то, что сможет почувствовать и полюбить, почувствовать мир, который был уничтожен и испытать чувство сострадания к тем, кто был уничтожен.

Каждая четвертая семья в Киеве была еврейской. Вы собирались воссоздавать атмосферу той жизни, вплоть до одежды, воссоздание реальной кухни. 

Образ того времени в деталях, в ощущениях, в предметах, в запахах, в движении – это важно. Только тогда ты можешь пережить боль исчезновения.

Еще раз: это история про выбор. И центр всего этого – прозрачность, открытость, диалог, реакция людей, определение формы через опыт, индивидуальность. И, наверное, самое сложное в жизни – возможность слышать друг друга. Эта история не только про Украину. Эта история про человечество. И это история про Бабий Яр. Потому что, если ты слышишь другого, принимаешь другого, то геноцид невозможен.

Вы несколько раз в интервью, комментируя ситуацию, которая сложилась вокруг «ДАУ», говорили о том, что в Украине высокий уровень антисемитизма. И что эта, мол, одна из причин травли.

Я не говорил, что в Украине высокий уровень антисемитизма. Вы такую цитату не найдете. Я говорил о том, что антисемитизм – это мировая проблема, которая была и, к сожалению, есть, хотя существует в разных формах. Она есть в Германии, во Франции, в США. Антисемитизм – это проблема человечества, которой уже несколько тысяч лет. Проблема, о которой мы все знаем.

Вот эта цитата из недавнего вашего интервью: «Мне кажется, что этот механистический процесс нагнетания в Украине связан не только с «Дау», но и с Бабьим Яром: в определенной степени это скрытый антисемитизм, исходящий от той самой группы лиц. «Ржавая русня», «жиденок» — оскорбления, которые я часто слышу в свой адрес».

Но, послушайте, фамилия президента нашей страны – Зеленский. До недавнего времени премьер-министром был Гройсман. Фамилия одного из членов набсовета мемориала Бабий Яр – Пинчук, который избирался по мажоритарке несколько раз. В интервью LB.ua Натан Щаранский неединожды говорил о том, что того бытового антисемитизма, который был в советское время, сегодня нет. Дико слышать ваши доводы, пусть и в мягкой интерпретации.

Это не доводы и не обобщения, я же получал сообщения такого характера. Считаю ли я, что антисемитизм является большой проблемой для Украины? Нет. Считаю ли я, что он есть в Украине? Есть. Так же, как в России, так же, как в Германии, во Франции. Потому что такова история человечества, отношений к евреям. Так сложилось.

Считаю ли я, что эта проблема в Украине намного сложнее устроена? Считаю.

Моя мама свое детство, до 15 лет провела в местечке Шаргород, под Винницей, где жили мои предки, где они похоронены. В Шаргороде жили евреи, украинцы, там была синагога, был православный храм, католический, и они жили все вместе. Мама рассказывала, что она никогда не встречала там проблем антисемитизма, потому что там люди жили вместе. Но бывали и другие места. Разные истории. И они всегда упираются в людей.

Вы говорите, что даете человеку выбор, как себя чувствовать. А что если он в процессе раскроет в себе что-то низменное, страшное, с чем уйдет из музея и с чем ему придется жить дальше. Это не значит, что он сразу пойдет кого-то убивать. Тем не менее, груз может остаться слишком тяжелым. Вы думали об этом?

Кажется, я уже несколько раз пытался ответить на ваш вопрос. У человека должна быть позиция – та или иная. У него может быть убежденность и вера. Но должен быть и опыт переживания и прочувствования чего-то страшного. Потому что Бабий Яр – это страшное. Слава Богу, что это страшное в прошлом. Возможность пройти через это внутреннее – это опыт, разный для разного возраста и типа людей. Это очистительный акт.

Я приводил пример великих художников – Караваджо, Леонардо, Микеланджело. Что мы видим в их работах? Ренессансная культура была связана со страданиями Христа. Мы видим страдание, мы видим муки. Но эти муки нас очищают, точно так же, как и в музыке. Когда мы читаем или видим в театре греческие трагедии, мы видим и слышим истории про переживания, муки, страдания. Это греки и называли катарсисом. Почему-то эти истории нас очищают.

Здесь, конечно, возникает вопрос художественного языка. Того, как этот разговор ведется. Этот язык на данный момент не образован. Этот язык требует времени, диалога, взращивания. В попытке взрастить этот язык мы опираемся на опыт, который к данному моменту произошел в мире, в цивилизации и в мировой культуре. Этот опыт очень разный. Но весь он говорит, что можно найти способ говорения про самые страшные вещи так, чтобы это очищало.

“Я могу заниматься проблемами, связанными с человеком как таковым, вне национальности, вне народности”

Меня удивило, что «проекте думания» нет вообще ни одной фразы о праведниках мира, которым в Яд Вашеме посвящен целый зал. Нет ничего о тех 29 людях, которые спаслись в Бабьем Яру.

В презентации нет ничего про национальности, не описана история Бабьего Яра. Там нет ни про праведников, ни про коллаборантов.

Вы серьезно? А как же вопрос из анкеты: «Мы знаем, что украинцы сотрудничали с немцами. Что вы об этом думаете?»???

Так я говорю о презентации, которую я сделал. Мы же обсуждаем презентацию, а не проект интервью? В ней нет ни одного слова про национальности. Вы обратили на это внимание? В этой презентации говорится только о возможных методах, о философии, о способах говорения. Там ничего не говорится про национальности вообще. Мы не входим в историю Бабьего Яра и его обстоятельств. Поэтому давайте эти вещи не смешивать. Кстати, что мы уже сейчас делаем большой проект про праведников мира совместно с проектом «Слово Праведника».

Эта презентация была представлена наблюдательному совету. Я показывал ее огромному количеству людей и отправлял ссылку на нее, в том числе, людям самых разных взглядов. Некоторые из них, которые подписали это письмо (открытое письмо в адрес главы и членов Наблюдательного совета Мемориального центра Холокоста “Бабий Яр” с призывом уволить Хржановского – С.К.), прекрасно знали эту презентацию.

В презентации ней, кстати, фигурирует имя Сергея Жадана, о чем он сам узнал из СМИ. И даже разговаривал с вами об этом. 

Мы с ним впервые поговорили совсем недавно.

Ну, да, уже после публикации презентации.

В презентации указаны фамилии людей, с которыми, как мне кажется, было бы интересно и правильно эту тему обсуждать, их вовлекать. Презентация была сделана в сентябре. С кем-то я к этому моменту уже встретился лично. С кем-то – нет. Но я никогда не использовал ничьи имена.

Разве не логичнее было бы сначала с ними обсудить, а потом включать в презентацию? Оксана Забужко, Екатерина Бабкина тоже говорят, что они ни сном, ни духом об этом. 

А в чем здесь проблема? Эти люди упомянуты как те, с кем я считал правильным про это говорить. Дальше кто-то берет и публикует это как некий результат. Да, я считаю, что нужно говорить с Забужко, с Жаданом, выдающимся поэтом, к которому я отношусь с огромным уважением, за творчеством которого слежу. Все эти люди упомянуты как пример, а не как финальный список.

Тогда это проблемы дефиниций текста, который оказался в распоряжении редакции. 

Проблема в том, что воровать нехорошо, нехорошо брать вещи и не звоня, не спрашивая, их публиковать.

Вы не могли не предполагать, что скандал вокруг «ДАУ» будет накладываться на вашу историю в Бабьем Яру, которая особо-то еще и не началась, и что публиковать нужно хоть что-то, хоть черновой вариант. Обвинять журналистов в утечке – недальновидно. Мягко говоря.

Я не считаю, что правильно публиковать старые рабочие материалы как финальный продукт. … Надо было просто спросить у нас комментарий, а не вводить в заблуждения достойных людей.

Я, действительно, не давал никому интервью до февраля месяца. Это была моя позиция, которую я выдерживал 10 лет. Она связана с проектом «ДАУ», который занял огромный период в моей жизни. Сейчас я открыт к диалогу с журналистами. Наш с вами разговор тому пример.

Вроде проговорили, но все же нужна предельно четкая дефиниция. Считаете ли вы, что роль украинцев в Бабьем Яру была весьма значительной. Что коллаборация украинцев с немцами была сильной. Что они не исчерпали свою вину за случившееся. И ее следует наложить на всех, кто живет ныне. Да/нет? Чтобы не возникало домыслов.

Я считаю, что вина – это нерабочая ситуация. Мы знаем, что были люди, которые сотрудничали с немцами, были, которые спасали евреев. Это сложная ситуация. Но есть факт – четверть населения города исчезла и уничтожена. Это не про вину. Это про боль. Это значит, что мир сейчас другой, чем он мог бы быть. Поэтому даже в презентации, которую вы видите, нет никаких упоминаний ни про какие национальные вещи. Есть только рассуждения про способы рассказывания истории, про человека как такового и про то, что он может переживать. Я не верю в обвинения. Не верю в обобщение. Я считаю, что разговор о том, что украинцы в чем-то виноваты, все евреи хорошие, а все немцы плохие – некорректный. Он невозможный. Особенно в наше время.

Это реальность, в которую поставлен человек. Реальность 41-го года, в которой оказалась Украина. В ее истории был 17-й год, 37-й год, взрывы Крещатика 41го. Это все очень сложная реальность. И рассказывать нужно о человеческом контексте, а не национальном.

Я думаю, меня пригласили в этот проект, в том числе, потому что я – человек космополитический. Во мне, помимо еврейской, текут разные крови, я жил в разных странах, занимаюсь очень разными вещами. Такой проект, как « ДАУ», и проект «Бабий Яр» – два абсолютно разных проекта. Они соединены, конечно, тем, что в обоих участие принимаю я.

Я – человек, наверное, необычный и странный, вызываю очень разные реакции. И то, что я делаю, тоже вызывает разные реакции. Для меня решение участвовать в проекте «Бабий Яр» было очень сложным и тяжелым. Я знал, что не могу отказаться, потому что он начал входить в меня всеми обстоятельствами. Не только потому что я еврей… …Это создание такой территории, в которой можно образовать подлинный проект. Где была бы исторически соблюдена правда, не нарушены никакие интересы никаких национальностей народов. Чтобы люди, приезжающие со всего мира, могли бы это прочувствовать.

Я – оптимист. Я верю в то, что человек и человечество могут проходить через свои трагедии и усиливать себя. И создание такого места, которое бы работало, функционировало и давало смысл, энергию не только Украине, но и миру, – это важно…

Что бы вы ответили тем, кто считает, что вы – космополит и человек из другого культурного контекста – не должны заниматься вопросами национальной памяти здесь, в Украине. Чувствуете ли вы в себе силы, потенциал отвечать на вопросы, которые важны для ныне живущих украинцев? Имеете ли на это моральное право?

Конечно, это дело, прежде всего, украинцев. Все, кто участвуют в проекте, команда, люди, с которыми я работаю, они украинцы, не важно какой национальности. Украинцы – это ж не национальность, правда?

Гражданство. Украинское гражданство – это очень важная составляющая.

Гражданство и история. Связь.

Принадлежность к стране не как к территории, но как к социуму.

И к смыслам, истории, переживаниям. Это очень сложное понятие. Вы знаете, мне было неприятно, когда я кому-то сказал, что я – наполовину украинец еврейского происхождения. (Я могу так сказать, потому что мои предки лежат в этой земле). А мне сказали: нет, ты не украинец, ты – еврей. Такой разговор я считаю некорректным.

Он некорректен не поэтому. А потому, что вы преимущественно вращаетесь в другой социальной среде, даже если сравнивать еврейские общины Киева и Москвы.

Я бываю в разных сферах и общаюсь с разными людьми из разных стран, разных национальностей. Я бываю редко в Москве, но могу в ней чаще бывать. Я люблю Россию, люблю российскую культуру, потому что я часть этой культуры. Но также я часть английской и немецкой культуры, потому что я прожил в Европе долгие годы. Я часть мировой культуры вообще. Потому что я этим питался. И я – часть украинской культуры, потому что мои родственники жили здесь и предки жили здесь. Я бывал здесь много раз, и в детстве. Это очень сложный контекст, в котором я воспитывался, люди, с которыми я общаюсь.

Я чувствую, что я могу заниматься проблемами, связанными с человеком как таковым, вне национальности, вне народности. Я считаю, что у меня есть моральное право брать на себя эту ответственность, гигантскую ответственность. Я ее чувствую. Это не легкий проект, точно не тот, в который можно пойти только потому, что он большой и амбициозный. Поверьте мне: в моей жизни, в той ситуации, в которой я нахожусь в данный момент своей жизни, у меня достаточно возможностей выбирать, где мне работать и что мне делать.

Учитывая ситуацию последних шести лет, присутствие в Украине человека из РФ, его участие в столь важном проекте – сам по себе огромный аванс. Это не в обиду, но вы должны это понимать.

Я понимаю это. Конечно, это сложный вопрос, и я его осознаю. Я переживаю. Знаете, когда я прилетел в Киев во время Майдана из Лондона, поняв, что должен быть в этот момент здесь, ко мне с моим украинским товарищем подошла старушка. Она спросила из России ли я, поняв это по моей речи, а затем сказала: “Как же вам не стыдно? Что вы про нас врете?” И мне стало невероятно стыдно, хотя я жил в тот момент в Лондоне. Вот это ощущение стыда и переживания, поверьте мне, никуда не девается. Оно расположено на территории души человека.

Вас таких много?

Где, в России? … Думаю, что порядочных людей везде немного. Но в какой-то момент их становится больше. Еще бывают такие моменты. Россия – это страна, которая выбрала тот путь, по которому она сейчас идет. Дело даже не в Путине, а в том, что люди позволяют происходить тому, что происходит.

Вопрос, который я задавала Натану Щаранскому, который я уже никогда не смогу задать Владимиру Буковскому, но попробую адресовать вам: как страна, которая породила такое мощное диссидентское движение при СССР, допустила такое попрание прав человека сейчас?

Мне кажется, это часть природы. Украина всегда была более свободолюбивой страной.

И теперь это свободолюбие вы в полной мере ощущаете на себе. 

Ровно поэтому я считаю, что в Украине все может получиться. Поэтому я верю в Украину. Поэтому я, имея российский паспорт среди других, и совершил для себя сложный выбор, взял на себя ответственность заниматься этим проектом.

И даже сейчас, в этой сложной ситуации со скандалом, звонками, меня начали спрашивать, может, не стоит продолжать заниматься Бабьим Яром. Я сказал, что я из проекта не уйду, пока меня не снимет Наблюдательный совет …

Безусловно, реакция общества спровоцировала реакцию набсовета.

Мне кажется, мы должны и сможем создать этот уникальный музей. Я уверен, что, если мы будем говорить про Украину и про украинцев, про эти 50 000, 100 000, миллионы человек, если найти с ними общий язык и сформировать его в процессе реализации этого проекта, мы точно сможем это сделать. Я работаю с достойнейшими людьми.

Соня Кошкина, Шеф-редактор LB.ua