У Києві та Львові вшановують пам’ять генерала Кульчицького

В Україні у четвер вшановують пам’ять Героя України, генерал-майора Сергія Кульчицького, якому 17 грудня мало б виповнитися 57 років.

Про це інформує пресслужба Нацгвардії України, передає Укрінформ.

“Сьогодні, 17 грудня, Герой України генерал-майор Сергій Кульчицький відсвяткував би свій 57-й рік народження. Але його життя обірвалося під час бойових дій 2014 року. Гвардійці вшановують пам’ять загиблого”, – йдеться у повідомленні.

Зокрема, у Києві офіцери Головного управління НГУ на чолі із командувачем Нацгвардії генерал-полковником Миколою Баланом вшанували пам’ять загиблого Кульчицького. Після хвилини мовчання офіцери поклали квіти до погруддя Героя.

А у Львові цього дня у гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла відслужили панахиду за «небесним генералом».

На Личаківському цвинтарі зібрались всі ті, хто шанує пам’ять генерала. Зокрема, як і кілька разів на рік, на цвинтар приїхали гвардійці 2 Галицької бригади Нацгвардії, які він очолював 5 років, його друзі та близькі люди.

«Для мене дуже важливим є те, що до мого чоловіка приходять не лише у день його загибелі, а й у день народження. Я думаю, що це через те, що він був такою людиною, яка залишила величезний слід у серцях людей», – зазначила дружина загиблого генерала Надія Кульчицька.

У НГУ нагадали, що генерал загинув 29 травня 2014 року на Донеччині: близько 12:30, поблизу Слов’янська, після розвантаження харчових продуктів на блокпосту та проведення ротації, повертаючись з району гори Карачун, вертоліт МІ-8МТ, на борту якого знаходився Сергій Кульчицький, був обстріляний та підбитий терористами. Під час падіння борту вибухнули паливні баки.

Тоді разом із генералом загинули ще 12 осіб: шість військовослужбовців Нацгвардії та шість представників спецпідрозділу МВС, а штурман екіпажу, старший лейтенант Олександр Макеєнко, залишився живим.

За виняткові військові заслуги перед Українською державою, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету України, 20 червня 2014 року Кульчицький був відзначений званням Героя України з орденом «Золота Зірка». Посмертно.

Як повідомлялося, 29 травня 2014 року під Слов’янськом, повертаючись з району гори Карачун, гелікоптер, на борту якого перебував генерал Кульчицький і ще 11 військових, був підбитий бойовиками з ПЗРК. Дивом вижив лише один воїн — Олександр Макеєнко.

20 червня того ж року генералу Кульчицькому було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Золотої Зірки – посмертно. Його ім’ям названо батальйон оперативного призначення Національної гвардії, який Кульчицький почав формувати з бійців Самооборони Майдану – «Батальйон ім. Героя України генерала Кульчицького».

 

Україні видали тіло бійця, який потрапив на непідконтрольну територію на Донбасі –  УП

Українській стороні повернули тіло військовослужбовця, який за невстановлених обставин потрапив на не підконтрольну територію на Донбасі.

Джерело: Повідомлення української делегації для участі у ТКГ

Дослівно: “Завдяки відповідним діям Гуманітарної підгрупи в ТКГ, українській стороні було повернуто тіло військовослужбовця однієї з механізованих бригад ЗСУ, який, 14.12.20, за невстановленими обставинами потрапив на тимчасово не підконтрольну територію”.

Деталі: У повідомленні сказано, що причини смерті військовослужбовця встановить слідство.

Передача відбулася з допомогою групи “Евакуація 200”.

Передісторія:

Згідно із ранковим повідомленням штабу ООС, 16 грудня російські окупанти тричі порушили режим припинення вогню.

 

Окупанти застосовують артилерію та міномети, під Авдіївкою снайпер поранив бійця ООС

18.12.2020, 07:43

За минулу добу окупанти 8 разів відкривали вогонь по позиціях ЗСУ.

Як передає Укрінформ про це повідомляє пресцентр штабу ООС.

“Минулої доби, 17 грудня, російсько-окупаційні війська вісім разів порушили режим припинення вогню”, – йдеться у повідомленні.

Зазначається, що збройні формування Російської Федерації чотири рази відкривали вогонь поблизу Водяного, на Приазов’ї. Проти наших воїнів противник застосував артилерійські системи 122-го калібру у поєднанні зі 120-ти та 82-х міліметровими мінометами. Крім того, по Водяному окупанти вели вогонь і з гранатометів різних систем та стрілецької зброї.

Надвечір, противник активізував свої вогневі дії і поблизу населених пунктів Верхньоторецьке та Широкине, де відкривав вогонь зі стрілецької зброї, а біля останнього – ще й з автоматичних станкових гранатометів.

В передмісті Авдіївки противник двічі обстріляв позиції українських захисників з гранатометів різних систем та стрілецької зброї, до того ж, вів і снайперський вогонь.Внаслідок обстрілу снайпера один військовослужбовець Об’єднаних сил отримав вогнепальне поранення. Воїну оперативно надали першу медичну допомогу та евакуювали до лікувального закладу.

“На численні та прицільні обстріли російсько-окупаційних військ наші захисники з відповіддю не забарилася. З гранатометів різних систем Об’єднані сили миттєво відкрили прицільний вогонь по позиціях ворога”, – повідомили у штабі.

Від початку поточної доби, 18 грудня, в районі проведення операції Об’єднаних сил порушень режиму припинення вогню не зафіксовано.

 

Снайпер поранив українського військового на Донбасі – УП

17 грудня близько 17:40 внаслідок снайперського вогню отримав поранення військовослужбовець однієї з наших механізованих бригад в районі Авдіївки.

Джерело: українська делегація Тристоронньої контактної групи

Дослівно: “Українською групою СЦКК було негайно задіяно координаційний механізм припинення вогню та направлено спеціальну ноту до СММ ОБСЄ”.

Деталі: Зазначається, що стан військовослужбовця стабільний, він у свідомості та знаходиться у лікарні.

Станом на 21:50 штаб Операції об’єднаних сил не оприлюднив ніякої інформації щодо цього.

Нагадаємо: Від початку доби 17 грудня в районі проведення операції Об’єднаних сил на Донбасі зафіксували три порушення режиму припинення вогню.

 

Бойовики на Донбасі знову стріляли артилерії “великого калібру” – УП

Від початку доби 17 грудня в районі проведення операції Об’єднаних сил на Донбасі зафіксували три порушення режиму припинення вогню.

Джерело: Повідомлення штабу ООС у Facebook

Дослівно: “Противник вдруге за кілька тижнів на тому ж напрямку вдався до застосування артилерійських систем великих калібрів у поєднанні з мінометним вогнем.

Так, починаючи з ночі, збройні формування Російської Федерації відкривали вогонь поблизу Водяного, на Приазов’ї.

Спершу противник застосував міномети 82-го калібру та гранатомети різних систем. На ранок, на цьому ж напрямку, використав вже важке озброєння – артилерійські системи 122-го калібру, 120-ти та 82-х міліметрові міномети.

Втретє режим припинення вогню ворог порушив біля цього ж населеного пункту, знову відкривши вогонь з гранатометів”.

Деталі: На всіх інших ділянках лінії розмежування ситуація залишається спокійною.

В штабі вказують, що постріли окупантів були неприцільними і не несли загрози життю  українських бійців, тому вогонь у відповідь вони не відкривали.

Бойових втрат та поранень немає.

 

Україна надіслала Росії ноту протесту через “гумвантаж” – УП

Міністерство закордонних справ висловило рішучий протест Росії у зв’язку з черговим переміщенням так званого “гуманітарного вантажу” на тимчасово окуповані РФ території у Донецькій та Луганській областях України.

Джерело: пресслужба МЗС

Дослівно: “Переміщення відбулося через російські прикордонні пункти пропуску “Донецьк” та “Матвєєв Курган” і закриті Україною пункти пропуску “Ізварине” та “Успенка”. При цьому, російська сторона унеможливила здійснення українськими прикордонниками і митниками обов’язкових контрольних процедур, які передбачені законодавством України та нормами міжнародного права, у тому числі двосторонніми міжнародними договорами”.

Деталі: МЗС вимагає від Росії неухильно дотримуватися своїх міжнародних зобов’язань, а також у подальшому направляти “гуманітарні вантажі” оформленими відповідно до законів України і через контрольовані нею прикордонні пункти пропуску.

Нагадаємо: 26 листопада Російська сторона у черговий раз незаконно оформила 100-й так званий “гумконвой” на окупований Донбас.

 

Євросоюз закликає Росію усунути перешкоди в роботі місії ОБСЄ на Донбасі

Євросоюз закликає РФ вплинути на підконтрольні їй збройні формування на Донбасі, аби усунути перешкоди у пересуванні Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ.

Про це йдеться у заяві Євросоюзу щодо агресії Росії проти України та окупації Криму, виголошеній на засіданні Постійної ради ОБСЄ, повідомляє власний кореспондент Укрінформу.

“Підтримувані Росією збройні формування використовують пандемію як привід для запровадження подальших обмежень стосовно СММ, таких як необхідність карантину при перетині лінії зіткнення. Ці обмеження фактично розділили місію на три окремі частини, що перешкоджає спроможності СММ працювати з необхідною гнучкістю. Ми закликаємо Росію використати свій вплив на підтримувані нею збройні формування, щоб усунути всі перешкоди у роботі СММ”, – йдеться у заяві.

У ЄС зазначили, що Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ повинна мати “безперешкодний доступ по всій території України, включаючи прикордонні райони поблизу непідконтрольної ділянки українсько-російського державного кордону, а також Кримський півострів”.

Як повідомлялося, постійний представник України при міжнародних організаціях у Відні Євгеній Цимбалюк заявив, що через запроваджені під прикриттям боротьби з COVID-19 обмеження на окупованому Донбасі фактично окремо діють три філіали СММ ОБСЄ: з центром у Києві та окупованих Донецьку і Луганську.

 

У відсутності прогресу щодо миру на Донбасі винна Росія – Штати в ОБСЄ

Відмова РФ виконувати свої зобов’язання у рамках Мінських домовленостей – головна причина відсутності у 2020 році прогресу у врегулювання конфлікту на Донбасі.

Про це заявив постійний представник США при ОБСЄ Джеймс Гілмор під час останнього цьогоріч пленарного засідання засіданні Постійної ради ОБСЄ у Відні, повідомляє кореспондент Укрінформу.

“Відмова Росії виконувати свої “мінські” зобов’язання та вести добросовісні переговори є причиною того, чому у 2020 році не вдалося досягти більшого прогресу”, – заявив американський дипломат.

Він зазначив, що через рік після Нормандського саміту у Парижі так і не вдалося втілити конкретні заходи з розмінування, розведення сил та засобів, відкриття нових КПВВ.

“Міжнародному комітету Червоного хреста також досі не надано повний і безумовний доступ до усіх затриманих осіб у підконтрольних Росії районах Донбасу. Я переконаний, що сім’ї цих людей зараз були б дуже щасливі, якби цей доступ був наданий і можна було подивитися, чи тримають цих людей у гуманних умовах і чи не поводяться з ними жорстоко”, – заявив посол США при ОБСЄ, наголосивши на необхідності здійснення обміну за формулою “всі на всіх”.

Він також підкреслив, що Сполучені Штати “продовжують закликати Росію негайно вивести свої сили й озброєння та взяти конструктивну участь у дискусіях щодо того, як покласти край конфлікту”.

На цьому тлі дипломат відзначив, що “Україна послідовно демонструє політичну волю, необхідну для стимулювання реального прогресу на місцях, що зовсім недавно засвідчило продовження Радою дії закону про особливий статус Донбасу ще на один рік”.

“Москва ж продовжує демонструвати непродуктивний підхід до мирних переговорів”, – констатував Гілмор.

Постпред США додав, що американські санкції проти Росії будуть залишатися чинними, поки вона не виконає повністю усі свої зобов’язання у рамках Мінських домовленостей.

 

Байден оголосив кібербезпеку пріоритетом своєї адміністрації

Джо Байден заявив, що одразу після інавгурації зробить пріоритетним питання кібербезпеки та пригрозив всім, хто виявиться причетним до кібератак на США.

Про це йдеться в офіційній заяві, поширеній штабом обраного президента, передає власний кореспондент Укрінформу.

«Я хочу чітко заявити: моя адміністрація визначить безпеку в кіберпросторі пріоритетом на всіх рівнях влади. І з моменту набуття повноважень ми зробимо боротьбу за кібербезпеку пріоритетною», – зазначив Байден.

Він підкреслив, що кібербезпека стане імперативом для уряду та пообіцяв посилити партнерські відносини з приватним сектором і розширити інвестиції в цій сфері.

«Однак гарного захисту недостатньо – нам потрібно завадити нашим противниками та утримати їх від масштабних кібератак», – указав обраний президент США.

На думку Байдена, домогтися цього можна, якщо разом із союзниками та партнерами висунути «істотну ціну» всім, хто причетних до кібератак.

«Наші противники повинні знати, що як президент я не стоятиму осторонь під час кібератак на нашу державу», – наголосив Джо Байден.

Ця заява пролунала після офіційного підтвердження спецслужбами США масштабної кібератаки на комп’ютерні мережі федерального уряду та низки компаній. У повідомленні не вказується, яка країна може стояти за цим нападом, однак раніше ЗМІ з посиланням на джерела, наближені до розслідування, пов’язали з масштабною кібератакою проти Штатів російські спецслужби.

 

У Криму розпочався «суд» над громадським журналістом

У Нижньогірському районному «суді» окупованого Криму 17 грудня почалося попереднє засідання у кримінальній справі щодо громадського журналіста Айдера Кадирова.

Кадирова обвинувачують у «неповідомлення про злочин», повідомляє Укрінформ із посиланням на Крим.Реалії.

«Сьогодні суд зачитав мені мої права. Потім головуючий сказав про те, що було заявлено клопотання, пред’явлене адвокатом Лілею Гемеджі, з проханням про перенесення засідання у зв’язку з її зайнятістю в іншому судовому процесі. Клопотання схвалили, сторона обвинувачення і я, відповідно, не заперечували», – розповів Кадиров «Кримській солідарності». За його словами, засідання проходило в закритому режимі у зв’язку з протиепідемічними заходами.

Кадиров підкреслив, що провини не визнає і вважає цю кримінальну справу політично мотивованою.

Наступне судове засідання відбудеться 29 грудня о 14:00.

Як повідомлялося, 31 серпня 2020 року після обшуків у будинках кримських татар російськими силовиками були затримані кореспондент і стример «Кримської солідарності» Айдер Кадиров з Нижньогірського району, релігійний діяч Ридван Умеров і співробітник МНС Айдер Аблякімов із Судака, а також будівельник Енвер Топчі з Совєтського району.

Їх доставили в будівлю УФСБ Криму в Сімферополі та кілька годин не допускали до них адвокатів. Пізніше стало відомо, що проти них порушили кримінальні справи. Всі затримані перебувають під підпискою про невиїзд.

 

Україна продовжить курс на членство в ЄС і НАТО – Президент

Україна мала надзвичайно успішний рік у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції і продовжить стратегічний курс, визначений і закріплений у Конституції, на набуття повноправного членства у Європейському Союзі та Північноатлантичному альянсі.

Як передає Укрінформ із посиланням на пресслужбу глави держави, про це заявив Президент Володимир Зеленський у виступі на відеоконференції керівників закордонних дипломатичних установ України, яка розпочалася у Києві.

«Наш спільний вибір – бути частиною демократичного світу та утверджувати високі демократичні стандарти в Україні. А на міжнародній арені маємо бути активними промоутерами демократичних цінностей та зміцнювати своє становище як суб’єкта, саме суб’єкта, а не об’єкта, геополітичних відносин», – сказав Зеленський.

Він нагадав, що на сучасній геополітичній карті світу Україна займає стратегічно важливе місце, де з одного боку – вільний і людиноцентричний світ, де правлять демократичні цінності, свобода та безпека, а з іншого – частина світу, яка поки що рухається шляхом панування над людиною та її свободами. За словами Президента, Українська держава давно визначилася з напрямком свого руху.

«Стратегічний курс України визначений і закріплений у Конституції – набуття повноправного членства України у Європейському Союзі та в НАТО», – акцентував Президент.

Як повідомлялося, Україна 12 червня отримала статус члена Програми розширених можливостей НАТО (EOP).

 

Крим, Донбас і економіка: Зеленський назвав послам головні завдання – УП

Президент Володимир Зеленський на відеоконференції керівників закордонних дипломатичних установ України озвучив, які питання повинні стати пріоритетними в їхній роботі.

Про це повідомляє кореспондент “Європейської правди”.

Основним завдання послів Зеленський назвав “працювати так, щоб Україна завжди була на порядку денному наших міжнародних партнерів”.

“Основний зовнішньополітичний пріоритет – встановлення миру, відновлення суверенітету, територіальної цілісності України у межах її міжнародно визнаних кордонів”, – додав він.

Зеленський сказав, що посли повинні у кожній країні ставити питання відновлення територіальної цілісності України, повернення Донбасу та Криму.

Пріоритетом залишається подальше продовження санкцій проти Росії і робота над притягненням Росії до юридичної відповідальності за порушення міжнародного права, підкреслив глава держави.

“Увесь цей комплекс завдань – не лише завдання для послів у Берліні та Парижі. Це завдання практично для кожного посла”, – сказав Зеленський.

Він нагадав про ініціативу Кримської платформи, яку, за його словами, підтримали партнери в Європі та Північній Америці. “Закликаю активно працювати над залученням до неї країн з інших регіонів”, – зазначив президент.

Він також закликав послів активніше працювати над забезпеченням України вакциною від коронавірусу та просуванням економічних інтересів.

Зокрема, Зеленський сказав, що планує звільняти послів, які провалюють економічний напрямок.

 

Представник України: у ТКГ трапився скандал із використанням “брудної лайки”, в ОБСЄ – проігнорували

УНН. На засіданні Тристоронньої контактної групи у середу вперше відбувся скандал “з використанням брудної нецензурної лайки”, причому представник ОБСЄ Хайді Грау “не помітила цього факту”. Про це написав представник окремих районів Донецької області у Тристоронній контактній групі у Мінську Сергій Гармаш у себе в Facebook, передає УНН.

“Вчора на ТКГ трапився черговий скандал. Причому вперше – з використанням брудної нецензурної лайки… Почалося з того, що маріонетки РФ з ОРДЛОУ занадто активно почали заявляти про те, що саме вони, а не Росія, є стороною конфлікту, стороною переговорів і навіть членом ТКГ. При цьому, вони зверталися до Першого Президента України з провокативними запитаннями і вимагали відповіді, чи представляє він на переговорах державу або себе особисто. Щоб позбавити Леоніда Макаровича від необхідності опускатися до їх рівня, я запропонував відповісти замість нього”, – пише Гармаш.

За його словами, Кравчук після цього делегував йому можливість аргументувати позицію делегації щодо поставлених запитань.

“Щоб припинити їх маніпуляції, я, всього-навсього, почав цитувати витяги з “мінських документів”, де чітко зазначено, хто є членами ТКГ, стороною конфлікту і стороною переговорів… Але у відповідь люди, які отримують зарплату у російських рублях, стали навперебій кричати “хто він такий?” і практично закрикувати мій виступ. Ось під час цього хаосу, якийсь пан Ніканоров, брат “міністра” Ніканорової, а, за сумісництвом, виявляється, цілий “глава адміністрації глави “ДНР” (у них прям сімейний підряд з обслуговування Пушиліна), зі спотвореним від люті обличчям… назвав мене брудним словом, вживати яке чесна людина може лише тоді, коли вона або свічку тримала, або сама брала участь у моєму гріхопадінні”, – зауважив журналіст.

При цьому, повідомив він, спеціальний представник діючого голови ОБСЄ в Україні та у Тристоронній контактній групі посол Хайді Грау “намагалася не дати члену української делегації можливості говорити”.

“Мені довелося переконувати її, що глава української делегації має право делегувати своє слово, кому він вважатиме за потрібне. А потім, коли почався хаос, влаштований моїми фанатами в Донецьку і Луганську, вона, замість того, щоб закликати їх до порядку, не дала можливості члену української делегації закінчити свій виступ. Але ще гірше, що ОБСЄ не помітила факту прямої образи члена української делегації з боку нелегітимного учасника переговорів. Принаймні, ніякої реакції не було”, – пише представник української делегації.

Він заявив, що розцінює це як “спробу ОБСЄ усунути з процесу обговорення моделі майбутнього Донбасу півтора мільйона переселенців, і створення, таким чином, грунту для конфлікту у майбутньому між переселенцями і людьми, мізки яких сьогодні щодня промиваються російською пропагандою”.

Гармаш також сподівається, що після зазначеного інциденту піде відповідна реакція з боку МЗС України у вигляді нот МЗС РФ і ОБСЄ, а так само чекає вибачень від ОБСЄ.

“В іншому випадку я скористаюсь прецедентом і теж відмовлюся від правила використання на переговорах тільки “мінської лексики”, – пообіцяв він.

Як повідомляв УНН, напередодні у режимі відеоконференції відбулося чергове засідання Тристоронньої контактної групи на рівні глав делегацій, яке проігнорував представник президента РФ Борис Гризлов. Зате глава української делегації Леонід Кравчук скористався нагодою нагадати про “План спільних кроків”.

 

Росія в ТКГ блокує обмін, вимагає від України процесуального очищення 9 людей – Гармаш

ЛБ, 16 грудня 2020

“Очистити” їх без їхнього бажання або присутності українська сторона юридично не може.

Російські представники ОРДЛО у Тристоронній контактній групі (ТКГ) блокують процес взаємного звільнення утримуваних осіб та вимагають від України процесуального очищення 9 людей, які раніше вже були передані російській стороні в рамках обміну.

Про це у Facebook повідомив представник окупованого Донецька у тристоронній контактній групі Сергій Гармаш за підсумками засідання групи 16 грудня.

“Вони (Російські представники ОРДЛО – ред.) як і раніше блокують обмін, вимагаючи процесуального очищення 9 осіб, яких ми віддали їм ще під час минулого обміну. “Очистити” їх без їхнього бажання або присутності ми юридично не можемо, а їх бажання та місцезнаходження невідоме не тільки нам, а й їхнім адвокатам … Та сторона це знає, але використовує як привід, щоб блокувати обмін”, – написав Гармаш.

“Найцинічніше – це сам факт, що на одну чашу терезів кладеться процесуальне очищення людей, які вже вільні і яким це очищення в Україні особливо і не потрібне (вони ж воювали проти України, значить ненавидять її), а на іншу – свобода, життя і здоров’я тих, хто роками сидить в підвалах і для них актуальне не те що “процесуальна очищення”, а хоча б просто можливість помитися”, – додав він.

Нагадаємо, раніше Сергій Гармаш повідомляв, що делегація Росії у ТКГ уникає подання плану врегулювання ситуації на Донбасі від свого імені та наполягає на ухваленні документу, поданого від ОРДЛО.

 

Росія проігнорувала засідання ТКГ –  УП

Глава української делегації у Тристоронній контактній групі Леонід Кравчук розповів, що завершилося засідання ТКГ на рівні глав делегацій, на яке не прийшов росіянин Борис Гризлов, який вчора святкував день народження.

Джерело: Кравчук, якого цитує пресслужба української делегації

Пряма мова Кравчука: “У режимі відеоконференції відбулося чергове засідання ТКГ на рівні глав делегацій.

На жаль, ми не побачили представника президента РФ пана Гризлова”.

Деталі: Кравчук вкотре вимагав від Росії взяти на себе політичну відповідальність та офіційно визначити свою позицію щодо необхідності виконати домовленості, досягнуті “нормандською четверкою” у Парижі.

Нагадаємо: Учора, 15 грудня, у Гризлова був ювілей – 70 років. Президент Росії Володимир Путін нагородив його орденом.

 

Путін обіцяє більше підтримки Донбасу і дражнить Зеленського “мужністю” –  УП

Президент Російської Федерації Володимир Путін заявив, що Росія буде збільшувати підтримку окупованих територій Донбасу, а відносини з Україною можливі лише після поступок із боку Києва.

Джерело: Путін на щорічній пресконференції у відповідь на запитання про перспективи врегулювання ситуації на Донбасі та відносини з Україною

Пряма мова: “Що стосується перспектив розвитку відносин між Росією і Україною – це в значній мірі залежить від української влади.

Адже практично всі попередні глави держав, які приходили, і чинний – Володимир Олександрович Зеленський – приходили з гаслом припинення конфлікту в Донбасі, з гаслом об’єднання країни і, в кінцевому підсумку, вибудовування відносин із Росією. Але нічого не виходить.

Тому що вони коли приходять до влади, спираються на більшість народу, виборців, а коли потрапляють у владу, вже починають трохи коливатися і постійно озиратися на крайні націоналістичні сили. Бракує, мені здається, політичної мужності. І процес завмирає. Так само відбувається приблизно і зараз”.

Деталі: Путін зазначив, що рік тому у Парижі на зустрічі в “нормандському форматі” домовилися про припинення бойових дій – і це дотримується, що вже “велике досягнення”, також відбувся обмін утримуваними особами.

Але, додав Путін, “нічого не розблоковано з точки зору економіки і соціальної сфери, нічого по суті не зроблено в плані політичного врегулювання”.

За словами президента РФ, у Києві заявляють, що не збираються виконувати Мінські угоди і ставлять питання про їх перегляд, але “в односторонньому порядку нічого переглянути не вдасться – потрібно з повагою ставитися і до іншої сторони, яка підписала цей документ, а саме до представників Донбасу”.

Путін висловив упевненість, що “врегулювання неминуче, рано чи пізно це станеться – питання в тому, коли”. Він повторив, що це залежить від української влади.

Також Путін запевнив, що “Росія як підтримувала Донбас, так і буде підтримувати, ми навіть будемо нарощувати нашу підтримку Донбасу”.

За його словами, “це стосується і підтримки виробництва, і вирішення соціальних питань, і інфраструктурного характеру питань”, і не тільки по гуманітарній лінії, а й “по лінії прямої співпраці”.

Передісторія:

Росія на початку 2014 року окупувала Крим та розв’язала збройний конфлікт на сході України, підтримуючи проросійських сепаратистів Донбасу політично, військово, фінансово, але заперечуючи свою безпосередню причетність до війни. Себе Росія називає лише посередником між Україною та ОРДЛО, визнаючи так звані “ДНР” та “ЛНР” республіками, на противагу Україні та країнам Заходу.

Російський президент Володимир Путін в останні роки президентства Петра Порошенка демонстративно не йшов із ним на контакт, але після зміни влади в Україні пішов назустріч Володимиру Зеленському: відбувся великий обмін політв’язнями, відбулася зустріч “нормандської четвірки” у Парижі і ще деякі рухи – але згодом прогрес зупинився.

Українська сторона прагла нової зустрічі лідерів “нормандської четвірки” (Україна, Росія, НІмеччина, Франція) до кінця 2020 року, але її не хочуть у Кремлі Також загальмувалися переговори Тристоронньої контаткної групи (Україна, Росія та ОБСЄ).

 

Путін заявив, що в окупованому Криму “достатньо прісної води” – УП

Президент Росії Володимир Путін заявив, що в окупованому Криму достатньо власних запасів прісної води і зараз там проводять геологічні дослідження.

Джерело: прес-конференція Путіна 17 грудня

Пряма мова: “У Криму проводяться геологічні дослідження…

Судячи з усього, запасів хорошої прісної води в Криму достатньо, просто цим і за радянських часів, і коли Крим входив до складу України, не займалися.

Є для Криму ще одна новація: фахівці говорять про те, що в прилеглій до Криму акваторії Азовського моря, під Азовським морем, можуть бути дуже великі запаси прісної води”.

Деталі: За його словами, кошти на пошук води в окупованому українському півострові виділяються.

Передісторія:

Україна забезпечувала до 85% потреб Криму у прісній воді через Північно-Кримський канал. Після окупації Криму Росією в 2014 році поставки води на півострів припинили. Українська влада неодноразово заявляла, що водопостачання Криму буде відновлено лише після деокупації півострова.

Через брак води у Криму окупанти ввели жорсткі графіки подачі води в Сімферополі, Сімферопольському та Бахчисарайському районах, Алушті та прилеглих селищах, Ялті, Білогірську та Євпаторії. Водопостачання Сімферополя в основному переорієнтували на підземні джерела, у Ялті воду будуть подавати по годинах.

Окупаційна влада заявила, що у квітні 2021 року в систему водопостачання Сімферополя нібито почне надходити прісна вода з водозабору, який наповнять за допомогою додаткових свердловин, хоча викачування води з підземних джерел вже призвело до засолення ґрунтів.

 

Епіфаній прокоментував передачу Лаврову старовинної української ікони

Предстоятель ПЦУ Епіфаній вважає «політичним жестом» у бік Росії інцидент у Сараєві, коли Лаврову подарували старовинну українську ікону з окупованого Луганська.

Про це митрополит Епіфаній сказав в інтерв’ю Радіо Свобода, передає Укрінформ.

«Це такий певний політичний жест у бік Російської Федерації, бо ця ікона саме якраз із тієї території, яка зараз знаходиться, на жаль, в окупації. І це не залежить від нас як від церкви. Справді, добре, що Міністерство закордонних справ відреагувало на цю подію, бо такі речі взагалі-то не повинні відбуватися», – зазначив Епіфаній.

Він наголосив, що кожен народ повинен поважати інші народи  – «і не робити таких вчинків».

Як повідомлялося, українську ікону главі МЗС РФ Сергію Лаврову 14 грудня подарував головуючий у президії Боснії і Герцеговини (БіГ), сербський представник Мілорад Додік.

Посольство України у БіГ направило ноту до МЗС цієї країни з вимогою надати інформацію про походження позолоченої старовинної української ікони, яку Додік подарував Лаврову під час зустрічі в Сараєві.

 

Посольство вимагає пояснень у Боснії через подаровану Лаврову українську ікону – ЗМІ

УП

Посольство України в Боснії і Герцеговині направило ноту до Міністерства закордонних справ країни з проханням надати інформацію про те, чому главі МЗС РФ Сергєю Лаврову подарували 300-літню українську ікону з Луганська.

Про це повідомляє “Європейська правда” з посиланням на Klix.ba.

Стверджується, що один із членів президії Боснії і Герцеговини, глава Республіки Сербської Мілорад Додик подарував Лаврову ікону 14 грудня, коли той відвідував країну.

За даними видання, посольство України запросило інформацію про походження ікони, яка, як стверджується, була знайдена в Луганську і має вік близько 300 років.

У листі посольство відзначає, що Луганськ тимчасово перебуває під окупацією Російської Федерації, і відсутність інформації про ікону, що є культурною спадщиною України, означатиме підтримку агресивної політики і військових дій Російської Федерації проти України.

Видання стверджує, що на зворотному стороні ікони є штамп, який свідчить, що пам’ятка справжня і належить Україні.

Лавров перебував з візитом у Сараєві 14 грудня і минув зі скандалом, оскільки два члени президії Боснії і Герцеговини відмовилися зустрічатися ним.

 

Рада Євросоюзу продовжила економічні санкції проти Росії на пів року – УП

Рада Євросоюзу у четвер, 17 грудня, затвердила продовження ще на шість місяців економічних санкцій проти Росії у зв’язку з ситуацією в Україні.

Про це повідомляє “Європейська правда” з посиланням на пресслужбу Ради.

“Рада сьогодні ухвалила рішення продовжити обмежувальні заходи, які націлені на окремі сектори російської економіки, до 31 липня 2021 року”, – йдеться у повідомленні.

Ці санкції були введені в 2014 році у відповідь на дії Росії, які дестабілізують ситуацію в Україні.

Рішення ґрунтується на останній оцінці стану виконання Мінських угод, яка була надана на засіданні Європейської ради 10-11 грудня.

“З огляду на те, що Мінські угоди в повному обсязі не виконуються Росією, лідери ЄС одностайно ухвалили політичне рішення про продовження економічних санкцій проти Росії”, – сказано у повідомленні.

Вони були введені в 2014 році через дестабілізуючі дії Росії проти України і спрямовані на фінансовий, енергетичний і оборонний сектори РФ, а також на сферу товарів подвійного призначення.

З того часу ЄС кожні пів року продовжує обмеження через відсутність прогресу у виконанні Мінських угод Росією.

 

“Нормандська шістка” — перезавантаження формату

УП, Олег Петровець, політичний експерт

Війна на Сході України була головним викликом для попереднього президента України та залишається таким для чинного.

Безумовно, Зеленському в цьому форматі вдалося зробити те, на що не спромігся жодний політик. І навіть попри те, що на Сході й досі відбуваються періодичні обстріли-провокації з жертвами, їхня кількість зменшилася в рази.

Нам вдалося зберегти десятки життів військових і жителів прилеглих територій. Це головне досягнення “Норманді”.

Але чим далі в ліс — тим більше дров.

Із минулого року вже було очевидно, що Путін і далі твердолобо обстоюватиме свою позицію, не йдучи на поступки по нагальних питаннях. Обіцяний обмін всіх на всіх, на жаль, так і не відбувся, хоча це була ключова домовленість.

До того ж проблема контролю над окупованим кордоном — одна з найбільш складних у контексті домовленостей із Росією. І в кожного з двох опонентів своє бачення щодо розв’язання цього питання.

З нашого боку адекватне бачення послідовності дій — це спочатку відведення техніки і встановлення українського контролю над кордоном, виведення російських окупантів із Донбасу і тільки потім — проведення місцевих виборів.

У Путіна ж своє бачення ситуації. І шансів, що він змінить політику щодо цього питання, практично немає.

Що це означає?

Перший варіант

Чотиристоронній нормандський формат як переговорний майданчик себе вичерпав, достукатися до Росії вже навряд чи вдасться. Ймовірно, ми дійшли до межі реалізації “Норманді” в контексті донбаського питання.

Тому владі вже зараз треба перемикатися на іншу, більш перспективну переговорну площину. Якою може стати “Будапешт”.

Будапештський формат, на відміну від нормандського формату і Мінського процесу, передбачає відповідальність за протиправні дії агресора.

І країни, що є підписантами Будапештського меморандуму або офіційно надавали гарантії безпеки в рамках цього меморандуму, можуть бути своєрідними “захисниками” України від російської агресії.

Тож ми не можемо не використати цей шанс, не приєднавшись до “Будапешту”.

Другий варіант

“Норманді” очікує замороження. І це найбільш бажаний сценарій для Путіна, який він хотів провернути ще напередодні виборів у Франції і ФРН, у 2017 році.

Уже тоді ми спостерігали за періодом фактичної бездіяльності ключових європейських гравців “нормандської четвірки” — Франції і Німеччини.

Передвиборчі перегони внесли корективи у пріоритетність питань для цих країн, тож тоді проблема війни на Сході України однозначно була не на часі.

Путін цим уміло скористався. У той час, коли в Європі відбувалася зміна керівництва, усі важелі впливу на ситуацію перетягнулися до Мінського процесу. Який, на жаль, і досі не дав жодних адекватних результатів.

Починаючи з 2017 року, періодично відбувалися “домовленості” про припинення обстрілів. Але обидві сторони — Україна та “республіки” постійно звинувачували одна одну про зрив цих домовленостей. Тож до 2020 року вогонь не припинявся.

Що ми спостерігаємо наразі?

Відбувається фактично повторення ситуації із “заморожуванням” 2017 року.

Але цього разу російське керівництво повертається до старої відпрацьованої риторики 2016-го — “немає причин для зустрічі нормандської четвірки”.

Про це 9 грудня заявив речник Путіна, Дмитро Пєсков. За його словами, паризькі домовленості не виконуються, через що відбувається простій. Тож і причин для зустрічі немає.

Третій варіант

Найбільш вірогідний і цікавий — це розширення нормандського формату.

Новими учасниками “Норманді” можуть стати дві найсильніші військові країни світу — США і Велика Британія, що мають низку інтересів, у центрі яких — боротьба за вплив та шанс “втерти” носа Європі.

Розширення “Норманді” до 6-ти країн є найбільш перспективним. Для цього є декілька вагомих причин

1. Розширення формату — універсальний спосіб, який дасть змогу зберегти прив’язані до нього санкції проти Росії.

Дискусії щодо виходу з “Нормандії” завжди впираються в одне — є ризик, що всі міжнародні санкції проти Росії зі скасуванням нормандського формату будуть анульовані. Саме тому в нинішній ситуації знайти вихід не так просто.

Отже розширення формату — це універсальний спосіб, який дає можливість, з одного боку — оживити і посилити переговорний майданчик, а з іншого — зберегти санкції, які залишаються єдиною надією на вирішення конфлікту на Сході.

2. Економічна незалежність США та Британії від російських енергоносіїв додає цим країнам рішучості і категоричності у прийнятті рішень із питань російсько-української війни.

Те, чого не могли зробити Франція і Німеччина (а треба визнати той факт, що вони були фактично індиферентні щодо війни в Україні) — зможуть зробити дві найсильніші країни світу.

3. США і Британія — одні з найвпливовіших економічних і військових держав світу, які є підписантами Будапештського меморандуму (про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї).

Будапештський меморандум — офіційний документ, який базується на конкретних домовленостях, якими вже не вдасться маніпулювати, як це було у випадку з Мінськими.

Тому ці країни матимуть більш чітке обґрунтування своїх жорстких позицій стосовно Росії як агресора, який порушує положення Меморандуму (нагадаю, Росія також є одним із підписантів, тож несе відповідальність).

4. Увійшовши в нормандський формат, США і Британія почнуть завуальовану конкурентну боротьбу з європейськими країнами.

З 2014 року Німеччина і Франція фактично не демонстрували “жорстку руку” щодо до Росії, адже мають спільні економічні інтереси.

Наразі ж для США й Німеччини в цьому форматі відкриваються можливості до більш активних дій та демонстрації своїх переваг порівняно з Європою. Мовляв “те, що не змогли зробити ви — зробимо ми”.

5. Паралельно, це дасть нам змогу скористатися ситуацією зі зміною керівництва США та зміцнити відносини з цією державою.

Байден офіційно обирається президентом, а це відкриє для України нові перспективи щодо розв’язання конфлікту на Сході.

Тим більше, розслідування по Бурисмі нещодавно завершилося, що однозначно на руку сімейству Байденів. Можливо, саме після закриття цієї справи й почнеться довгий шлях тіснішої співпраці демократів та української влади щодо воєнного питання.

Тож, як бачимо, зміни в нормандському форматі реальні. І вони будуть радикальними для Росії, тому Путін обов’язково “бодатиметься”, задкуватиме та ігноруватиме будь-які трансформації “Норманді”.

Недарма Зеленський нещодавно здійснив візит до Британії, де обговорював із Джонсоном ситуацію на Донбасі.

І цілком можливо, що невдовзі від Офісу Президента надійде інформація щодо можливих змін у цьому форматі та в подальшому буде напрацьовуватися активна тактика з країнами-новачками.

Це той випадок, коли “шістка” в контексті розширення “Норманді” звучить обнадійливо.Олег Петровець, для УП

 

Побачив ГУЛАГ ХХІ століття: український консул відвідав кримських політв’язнів у колонії РФ

Генеральний консул України в Ростові-на-Дону Тарас Малишевський відвідав у ставропольській колонії суворого режиму кримських політв’язнів Рустема Абільтарова, Зеврі Абсеітова і Олексія Бессарабова.

Про візит Малишевського написала у Фейсбуці Кримська солідарність, передає Укрінформ.

«Нам вдалося знайти можливість нарешті пробити «протиковідну стіну», якою «вміло» користуються регіональні установи ФСВП РФ, щоб захистити наших громадян від опіки консулів і, перш за все, від їхніх рідних», – повідомив Малишевський.

За словами дипломата, в цю російську колонію він потрапив після річної перерви. При цьому він зазначив, що у порівнянні з минулою зустріччю, здоров’я політв’язнів значно погіршилося, і у нього є підозри, що вони всі перенесли COVID-19.

Як повідомив консул, Рустем Абільтаров сильно схуд, його не відпускає постійний кашель. Він безрезультатно намагається домогтися, щоб йому обстежили запалення нирок.

Зеврі Абсеітова турбує гіпертонія, хворий шлунок і ускладнення від бронхіту, що був перенесений більше 10 разів. Також його турбує зубний біль.

Стан здоров’я Олексія Бессарабова, зі слів консула, за рік також сильно погіршився.

«Мав всі симптоми COVID-19, важко перехворів, але заява на ім’я адміністрації з питанням про діагноз перенесеного захворювання також залишається без відповіді, як і офіційно спрямоване клопотання з приводу аналізу на антитіла», – повідомив Малишевський.

За його словами, про довгострокові побачення з членами сімей політв’язні можуть лише мріяти.

Самого Малишевського на територію російської пенітенціарної установи довгий час не пропускали.

«Три години очікування «оформлення запитів», потім ще годину шукали хлопців в «гуртожитках». Не могли знайти. Але це витрати приїзду українського консула … Головне, звичайно, що з кожним зустрівся і поговорив», – прокоментував Малишевський.

Український консул назвав колонію, в якій зустрівся з політв’язнями, «ГУЛАГом» 21-го століття.

«Переді мною відкрився «ГУЛАГ» 21-го століття, правда без лісоповалів, але з уніфікованим підходом повільного виснаження кожного, з витягуванням життєвих сил, енергії і, відповідно, загостренням, прогресуванням хронічних захворювань», – розповів консул.

Як повідомлялося, Рустем Абільтаров і Зеврі Абсеітов – фігуранти першої Бахчисарайської «справи Хізб ут-Тахрір». Рішенням Північно-Кавказького окружного військового суду їх було засуджено відповідно до 9 і 8 років позбавлення волі у колонії суворого режиму.

Севастополець Олексій Бессарабов, засуджений за так звану «справу «українських диверсантів», засуджений до 14 років позбавлення волі в колонії суворого режиму і штрафу у розмірі 300 тис. руб.

Правозахисний центр «Меморіал» визнав їх політв’язнями.

 

Україна відреагувала в ОБСЄ на заяву віцеспікера Держдуми про «Україну як частину РФ»

Місія України в ОБСЄ назвала заяву віцеспікера Держдуми РФ Петра Толстого про те, що Україна є частиною Росії, такою, що «розкриває всю суть агресивних дій Росії проти України».

Як повідомляє власний кореспондент Укрінформу, це відбулося під час останнього у цьому році регулярного засідання Постійної ради ОБСЄ 17 грудня.

Під час обговорення питання продовження агресії Росії проти України та незаконної окупації Криму українська делегація відреагувала на наступну заяву віцеспікера Держдуми від 10 грудня, сказану ним в ефірі на російському ТБ: «Україна – це частина Росії. Ми обговорюємо Україну, тому що це такі ж руські люди, на яких поставили експеримент і довели його до кінця, який не пройшов у нас».

«Ця заява розкриває всю суть агресивних дій Росії проти територіальної цілісності та суверенітету України: російське керівництво просто не сприймає Україну як окрему суверенну державу. І те, що ми спостерігаємо протягом останніх майже семи років у Криму та на Донбасі, є прямим результатом такого ставлення», – наголосили в місії України при ОБСЄ.

Саме таке ставлення керівництва РФ до України є причиною того, чому у мирних переговорах у нормандському та мінському форматах не вдається досягти прогресу: «Російська сторона просто не зацікавлена у припиненні конфлікту, якщо Україна повністю не капітулює перед вимогами Кремля».

Делегація України при ОБСЄ наголосила на необхідності «рішучої та скоординованої позиції міжнародного співтовариства» для того, щоб утримувати Росію за столом переговорів та підштовхувати її до мирного врегулювання конфлікту, який вона сама ж ініціювала і продовжує розпалювати.

«У зв’язку з цим ми вітаємо нещодавнє політичне рішення Європейської Ради продовжити економічні та галузеві санкції проти Росії на найближчі пів року. Політика невизнання та обмежувальні заходи у відповідь на порушення суверенітету України та міжнародного права повинні залишатися у силі, щоб продемонструвати державі-агресору, що її дії не ігноруються», – заявили в українській місії.

Як відомо, віцеспікер Держдуми РФ Петро Толстой в ефірі телеканалу RTVI назвав Україну «ногою Росії», яку «потрібно лікувати». «Україна — це наша нога. Вона болить… Ми говоримо, але поки не лікуємо. Гангрена не проходить, її треба лікувати. Будемо лікувати», — зазначив він. Далі додав: коли «якийсь твій орган вважає, що він людина, він самостійний — це хорошим не закінчується», в України немає шансів побудувати окрему від Росії державу.

 

ЄС занепокоєний розміщенням у Криму засобів доставки ядерної зброї

Євросоюз серйозно занепокоєний розміщенням Росією в окупованому Криму літаків та ракет, здатних нести ядерні боєприпаси, а також захопленням нею колишніх об’єктів зберігання ядерної зброї на півострові.

Про це йдеться у заяві Євросоюзу щодо триваючої агресії Росії проти України та незаконної окупації Криму, виголошеній під час засідання Постійної ради ОБСЄ у четвер, 17 грудня, повідомляє власний кореспондент Укрінформу.

“Ми також серйозно занепокоєні переміщенням на територію України передових систем озброєння, включаючи літаки та ракети, здатні нести ядерні боєприпаси, зброї, боєприпасів та військовослужбовців, а також незаконним захопленням та встановленням Росією контролю над колишніми об’єктами зберігання ядерної зброї в Криму” , – зазначається у заяві.

В ЄС засудили триваючу мілітаризацію Кримського півострова Російською Федерацією та присутність на півострові російських військ, “що суперечить національному суверенітету, політичній незалежності та територіальній цілісності України”.

“Ми шкодуємо з приводу нарощування сил та проведення російських військових навчань у Чорному та Азовському морях, що загрожує безпеці цього району та всього регіону ОБСЄ”, – заявили у Євросоюзі.

Європейський Союз закликав Росію “утриматися від незаконної військової діяльності у Криму, Чорному та Азовському морях, що ще більше посилює напруженість у регіоні та за його межами”.

Також у ЄС нагадали свою позицію незаконного призову жителів Кримського півострова до ЗС РФ, що суперечить міжнародному праву, а також закликали керівництво Росії покращити жахливу ситуацію з правами людини у незаконно анексованому Криму.

Як повідомляв Укрінформ, на початку листопада 2020 року заступник секретаря РНБО Сергій Кривонос заявляв про те, що можливості Російської Федерації щодо зберігання та розташування ядерної зброї на території окупованого Криму “достатньо великі”.

Він нагадав, що ще з радянських часів у Криму існували декілька об’єктів, які використовувались для зберігання ядерної зброї. Зокрема, так звана “Феодосія-13” у селі Краснокам’янка, а також Балаклава, де розташовані підводні човни РФ. За словами Кривоноса, у цих сховищах зберігали зброю тактичного, оперативного та оперативно-стратегічного рівнів. Крім того, він звернув увагу на те, що при базуванні в Криму бомбардувальників Ту-22М3, вони можуть загрожувати навіть Великій Британії.

Заступник Постійного представника України в ООН Юрій Вітренко на засіданні Генасамблеї ООН 11 листопада 2020 року заявив, що перетворення Росією Криму у величезну військову базу може свідчити про можливість розгортання ядерного потенціалу на окупованому півострові, “тим самим підриваючи без’ядерний статус України”.

 

Росія задля пропаганди “клонувала” українське військове радіо – Міноборони

УП

Міністерство оборони попереджає, що у мережі доступний для звантаження фейковий додаток “Армія FM онлайн” для прослуховування нібито armyfm.com.ua, першого в Україні військового радіо.

Джерело: пресслужба Міноборони

Деталі: У відомстві зазначають, що додаток є одним з проявів інформаційно-психологічних операцій Росії – а допомогою фейкового радіо ворог намагається вплинути на українських військових.

Дослівно: Так, у листопаді в місті Щастя Луганської області на частоті близькій до “Армії ФМ” почало транслюватися радіо РФ “Комбат ФМ”. Тепер з’явився псевдододаток “Армія FM онлайн”, який жодного стосунку до “Першого українського військового радіо” не має та транслює ворожу пропагандистську музику.

Окремо прослідковується активність провокаційного характеру в чаті додатку для військовослужбовців “Джура”, де анонімними особами поширюється, приміром, інформація про зменшення грошового забезпечення для військових, погіршення якості харчування тощо”.

Нагадаємо: 1 березня 2016 року розпочало роботу військове радіо “Армія FM”.

 

Мова ненависті: модераторам Facebook спробують пояснити українські реалії

До Наглядової ради Фейсбуку направили інтервенцію про розгляд та модерування скарг щодо мови ненависті в умовах збройних конфліктів.

Центр демократії та верховенства права та Незалежна медійна рада звернулися в рамках громадського обговорення пріоритетних апеляцій щодо видалених Фейсбуком публікацій користувачів до Наглядової ради Фейсбуку з інтервенцією у справі 2020-003-FB-UA (порушення Фейсбуком політики щодо мови ненависті). Про це повідомляє Укрінформ з посиланням на сайт Незалежної медіаради.

Як зазначається у повідомленні, Наглядова рада Фейсбуку – це нещодавно створений незалежний орган, який перевіряє рішення щодо модерації контенту у Фейсбуці та Інстаграмі. Наразі Наглядова рада складається з 20 незалежних членів, що представляють різні країни та різні сфери знань і практичного досвіду.

Якщо публікація користувача не відповідає політиці Фейсбуку, він такий контент видаляє. За користувачем залишається право на оскарження видалення (апеляцію) до Наглядової ради Фейсбуку. Наглядова рада не розглядає всі скарги через їх велику кількість, але намагається приймати рішення щодо тих справ, які матимуть вплив за межами однієї справи. Наглядова рада розглядає справу протягом 90 днів після її прийняття. Фейсбук не впливає на рішення Наглядової ради та зобов’язаний виконувати їх, якщо це не суперечить законам.

Перед тим, як розпочати розгляд справи, Наглядова рада залучає громадські організації та приватних осіб до громадського обговорення. Мета громадського обговорення – акумулювати різний досвід, зокрема, щоб розуміти контекст окремих питань, включно з географічним.

«Надання Наглядовій раді громадських консультацій щодо порушених справ, як від ЦЕДЕМ та НМР у цьому випадку, – дієвий інструмент для розуміння останньої специфіки локальних контекстів, забезпечення плюралізму досвідів та думок, на основі яких прийматимуться рішення щодо оскарження модерації контенту Фейсбуку. Своєю чергою, подання громадських консультацій може заохотити Фейсбук переглянути певні політики щодо модерації контенту онлайн та сприяти подальшому узгодженню політик цієї соціальної мережі з усталеними стандартами у сфері прав людини та основних свобод», – йдеться у повідомленні.

Тексти інтервенції у справі 2020-003-FB-UA англійською (оригінал) та українською (переклад) мовами за посиланням.

 

Повернути «Щедрику» українське «громадянство»: у Києві запускають міжнародний проєкт

В Українському домі 18 грудня відбудеться презентація міжнародного мистецького проєкту: «Повернемо «Щедрику» українське громадянство».

Про це Укрінформу повідомили організатори проєкту, зазначивши, що в концертній залі Українського дому всесвітньо відома мелодія звучатиме українською, французькою, арабською та англійською мовою у виконанні вітчизняних та зарубіжних артистів.

«Це символічний жест, що стверджує українську культурну традицію у світі», – вважають організатори заходу.

Автор проєкту – артист ЮНЕСКО в ім’я миру, народний артист України Герман Макаренко.

Міжнародна акція в Українському домі є презентацією нового широкомасштабного мистецького проєкту з відновлення українського “громадянства” «Щедрика».

Проєкт створюється до 30-річчя незалежності України за участю артистів різних країн. Планується записати понад 20 варіацій виконання твору, в тому числі й нові обробки, та створити мистецький альбом «Щедрика», який презентуватиме українську культурну традицію у світі.

Твір Миколи Леонтовича, написаний на українську народну мелодію «Щедрик», має понад 100 варіантів виконання. Учасники акції представлять традиційне, фольклорне та джазове виконання.

Шедевр української культурної спадщини у західному світі сприймають як канадську або американську мелодію, на жаль, втрачається його українське громадянство, тому цю тенденцію важливо змінити, наголосили організатори заходу.

Наступним кроком стане підготовка українськими та зарубіжними митцями масштабного концерту-презентації «Щедрика» з понад 20 варіантами виконання, що відбудеться до 30-річчя незалежності України.

У проєкті, підготовка якого вже розпочалась, братимуть участь митці з України, Франції, Китаю, Індії та інших країн.

У презентації проєкту візьмуть участь директор Українського дому Ольга Вієру, оркестр під управлінням артиста ЮНЕСКО в ім’я миру, народного артиста України Германа Макаренка, дитячий фольклорний колектив та народний ансамбль. Солісти: Кента Ігараши (саксофон); Катерина Вовчук – вокал (англійська, французька мови); Анфал Альхамад – вокал (арабська мова).

 

Європейська федерація мовних інституцій запрошує Україну до співпраці – Кремінь

Європейська федерація національних мовних інституцій (EFNIL) запрошує Україну до співпраці.

Про це сказав уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь під час пресконференції на тему: «Підсумки 2020 року: виклики, здобутки, плани» в Укрінформі.

«Протягом останніх кількох місяців, а ми працюємо тільки останні п’ять місяців… нам вдалося знайти контакт з багатьма європейськими мовними інституціями. І власне аналогічними, які займаються мовними стандартами, і з тими, ким лякають на деяких телеканалах. Мається на увазі інспекторати, або контролюючі органи, які здійснюють дії, пов’язані з контролем мовного законодавства. Дуже важливо в цьому контексті нам інтегруватися і в європейське мовне середовище. Вчора ми отримала лист від президента Європейської федерації національних мовних інституції, який радо вітає ефективну діяльність наших інституцій. Власне, комісії і Секретаріату уповноваженого. Вони готові прийняти Україну до себе, незважаючи на те, що ми не є членом ЄС», – сказав Кремінь.

Він зазначив, що там готові спілкуватися з Україною на спільних європейських майданчиках, щоб допомогти їй із утвердженням. Це робиться для того, щоб мовна політика України була історією успіху, а не історією закономірностей, яку будуть малювати в різних політичних центрах впливу.

Кремінь також нагадав, що нещодавно було підписано меморандум з Уповноваженою Верховної Ради з прав людини Людмилою Денісовою. Зокрема, один із концептів, який буде серед пріоритетів Денісової, це питання дотримання прав і свобод, забезпечення права на отримання інформації та послуг державною мовою тих, хто сьогодні цього не має або позбавлений в силу певних обставин.

«Тих, кого ми називаємо громадянами України, які проживають на окупованих територіях, в анексованому Криму. Ну і, звичайно, це стосується жестомовних осіб, громадян України, про яких ми так само дбаємо», – додав мовний омбудсмен.

Як повідомляв Укрінформ, Верховна Рада ухвалила закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» 25 квітня 2019 року. Його статті впроваджуються в дію поетапно. Переважна більшість його норм набула чинності з 16 липня 2019 року.

Зокрема, згідно з цим законом, вся реклама в Україні з 16 січня 2020 року повинна бути лише українською мовою. Також закон зобов’язує усіх представників влади говорити українською та збільшує кількість української мови у ЗМІ.

 

Секретаріат Креміня атакували хакери

На мережеву IT інфраструктуру Секретаріату уповноваженого із захисту державної мови була здійснена кібератака.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє пресслужба Уповноваженого з захисту державної мови в Фейсбуці.

“На комп’ютерні системи нашого Секретаріату зловмисниками була здійснена кібератака з метою отримати несанкціонований доступ до пристроїв мережевої ІТ інфраструктури та вивести їх з ладу. Атака була оперативно припинена силами наших ІТ-фахівців. Ми вже точно знаємо, що це не просто спроба пошкодити пристрої. Це – чергова атака на українську мову і тих, хто її захищає. Комусь кортить паралізувати нашу діяльність, але ми здатні відбивати як інформаційні, так і хакерські напади”, – йдеться у повідомленні.

Як повідомлялося, Україна піднялася на чотири позиції та зайняла 25 місце у Національному індексі кібербезпеки (National Cybersecurity Index 2020).

 

Українців навчатимуть протистояти цифровим загрозам

18.12.2020 05:11

В Україні стартував проєкт підвищення рівня обізнаності в суспільстві й протидії загрозам використання цифрових технологій для втручання у політичні процеси.

Проєкт представила Українська фундація безпекових студій на пресконференції в Укрінформі на тему «Старт проєкту «Цифрові технології та демократія: Європейські уроки захисту від зловмисних впливів».

«Завданням проєкту визначено підвищення рівня обізнаності цільової аудиторії щодо європейських практик реагування на загрози використання цифрових технологій для втручання у політичні процеси та громадську думку. До нашої цільової аудиторії ми відносимо експертне середовище та органи влади України, задіяні у формуванні та впровадженні державної політики у сфері інформаційної безпеки. Над стратегією інформаційної безпеки вже почало працювати Міністерство культури та інформаційної політики», – розповіла менеджерка проєкту Ірина Петрова.

Згідно із соціологічними даними проєкту, у 2020 році 77% українців усвідомлюють існування дезінформації, а близько 62% респондентів впевнені у своїй здатності відрізнити дезінформацію від правдивих новин. Втім, реальне вміння респондентів не збігається з власною оцінкою. Якщо у 2019 році 11% громадян України могли відрізнити дезінформацію від якісної інформації, то у 2020 – лише 3%.

«Для країни, яка з 2014 року перебуває в стані явної гібридної війни, і коли дезінформація давно перестала бути темою суто експертних обговорень, на жаль, рівень медіа-грамотності, критичного мислення досі не є таким, щоб ми могли казати про нашу національну стійкість. Тому якщо 97% населення є вразливими до впливу дезінформації, то це є питанням національної безпеки», – наголосила експертка Української фундації безпекових студій з питань інформаційної безпеки Анастасія Баровська.

Учасники проєкту усвідомлюють, що Україна перебуває у специфічній ситуації сильного інформаційного впливу та збройного конфлікту, яка відрізняється від європейської. Та саме європейська практика протидії зловмисним впливам може стати корисною.

«Україна перебуває в специфічній ситуації, яка відрізняється від європейської, зазнаючи більш сильного впливу. Крім інформаційного, у нас ще є збройний конфлікт і окупація нашої території, і це робить нас більш уразливими до інформаційних впливів. Ідея цього проєкту полягає в тому, щоб зрозуміти європейські підходи, але ми не можемо їх повністю копіювати. Водночас у європейців насправді набагато більш структурований підхід до формування державної політики, і цей процес відбувається більш публічно», – зазначила голова Української фундації безпекових студій Юлія Каздобіна.

Українська фундація безпекових студій працюватиме над проєктом протидії ворожому іноземному впливу у цифровому середовищі протягом найближчих 6 місяців.

 

Таран кличе Бутусова на зустріч: конфлікт назвали “емоційним” –  УП

Міністерство оборони заявило, що глава відомства Андрій Таран зустрінеться з журналістом Юрієм Бутусовим 19 грудня.

Джерело: пресслужба Міноборони

Дослівно: “Зустріч міністра оборони з Бутусовим відбудеться цієї суботи, 19 грудня.

Будуть предметно обговорені перспективи подальшої співпраці. Тональність попереднього дискурсу була емоційною і недоречною. Міноборони вітає взаємну готовність до діалогу”.

Деталі: Бутусов наразі не повідомив нічого ні щодо зустрічі, ні щодо запрошення.

Нагадаємо:

8 грудня Міністерство оборони запропонувало роботу Бутусову, який критикує роботу відомства.

Того ж дня Бутусов заявив, що згоден працювати в Міністерстві оборони, чекає зустрічі з міністром чи президентом і має програму дій.

9 грудня пізно увечері Міноборони опублікувало заяву, в якій запросило Бутусова на співбесіду і обіцяло пояснити різницю “різницю між Міноборони та Генштабом”.

Пізніше у відомстві заявили, що кадрові служби поспілкувалися з Бутусовим, але нібито не знайшли вакансій для нього, які б влаштували усіх.

Бутусов заявив, що подає в суд на відомство і буде вимагати вибачень.

 

Ткаченко закликав розвивати співпрацю медіа та суспільства

Медіа та громадянське суспільство є союзниками, тому їхню співпрацю необхідно розвивати.

Таку думку міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко висловив під час виступу на ІХ Форуму розвитку громадянського суспільства України “Імунітет до ілюзій”, повідомляє кореспондент Укрінформу.

“Медіа та громадянське суспільство найбільш природні та очевидні союзники. Ми маємо розвивати співпрацю медіа та громадянського суспільства”, – сказав Ткаченко.

На його переконання, чим активніше такого роду співробітництво, тим більше можливостей для розвитку матиме держава. Це ж стосується подальшої співпраці у сфері культури, туризму, а надалі – із залученням молоді, освіти, охорони здоров’я, ІТ та малого бізнесу. “Закликаю вас створювати такі партнерства, які ще були не знайомими, які дозволяють вийти вперед для того, щоб допомогти іншим організаціям та людям знайти ресурси та спроможність для вирішення реальних суспільно важливих проблем”, – сказав глава МКІП.

Ткаченко наголосив, що вважає громадським суспільством відповідальних людей, які в час трансформацій та викликів консолідувалися, об’єднали суспільство, владу і бізнес, науку, культуру, освіту. “Це ознака сталості суспільства і можливості на ці виклики відповідати”, — додав міністр.

Він нагадав про те, що з ініціативою секторальної підтримки МКІП запустило інформаційну кампанію “Громадянське суспільство та влада – кращі практики співпраці”, де обговорювали та показали усім яскраві приклади, як збирання коштів на кисневі апарати, відкриття волонтерських кав’ярень, інші благодійні заходи, підтримка людей з обмеженими можливостями.

 

У МКІП назвали п’ять пунктів щодо ефективної співпраці суспільства та влади

В Україні потрібен орган, що формував би й реалізовував державну політику у сфері громадянського суспільства.

Таку думку висловив заступник міністра культури та інформаційної політики Тарас Шевченко під час ІХ Форуму розвитку громадянського суспільства України «Імунітет до ілюзій», повідомляє кореспондент Укрінформу.

«Щодо ефективної співпраці суспільства та влади я пропоную п’ять пунктів – це стратегічне бачення; орган влади, відповідальний за політику у сфері громадянського суспільства; відкритість до співпраці; правильні процедури; відповідальні громадяни й громадські організації», – сказав Шевченко.

Він зазначив, що стратегічне бачення для ефективної співпраці надзвичайно важливе, і воно має бути зафіксоване у відповідному документі, досвід попередніх років демонструє, що це був правильний підхід.

«Другий пункт – що мав би бути визначений орган влади на рівні міністерства, відповідальний за формування і реалізацію державної політики у сфері громадянського суспільства», – наголосив Шевченко.

Він зауважив, що коли було об’єднано Мінмолодьспорт та Мінкультури в одне міністерство, такий компонент у ньому був. Після роз’єднання цього компонента окремо немає в жодному з міністерств. І зазначив до слова, що у Великобританії є цей компонент – саме політика у сфері громадянського суспільства – у міністерства, яке відповідає за культуру, медіа та спорт.

Далі Шевченко додав, що нині побутує принцип, який виглядає приблизно так: не довіряю ніяким політикам, але довіряю тому, кого я знаю особисто.

«Оскільки це зараз світовий тренд, а не лише український – низької довіри до влади, – влада має бути максимально відкритою до людей, бути проактивною до співпраці, до комунікації, до роботи з громадянським суспільством. І тут питання механізмів і форматів теж є важливим. Ми би мали дивитися максимально широко на різноманітні формати: консультації, обговорення – закриті, відкриті, дорадників, порадників. І не дивитися надміру вузько через ті формальні інструменти, які навіть були зафіксовані у постановах і законах, що, на жаль, далеко не завжди ефективні. Я, зокрема, і про громадські ради, і про колегії – це лише один з механізмів, і не найефективніший», – зауважив він, говорячи про третій пункт.

Наступним він назвав питання правильних процедур формування політики і підготовки політичних рішень.

«Ми ще не перелаштували органи державної влади на традиційні підходи з вироблення цих рішень. Досі, коли ми говоримо про консультації з громадськістю, – це не зовсім коректно, оскільки співпраця і обговорення проєктів має бути з усіма зацікавленими сторонами, зокрема і з бізнесом», – зауважив заступник міністра.

За його словами, п’ятим пунктом є «відповідальне громадянське суспільство, відповідальні громадяни, відповідальні організації».

«Громадяни мають бути готовими до такої співпраці, готовими до взаємодії. Надзвичайно важливо, щоб були організації, які слідкують за порушеннями прав людини. Коли я говорю про відповідальні громадські організації, то також маю на увазі відкритість і готовність до конструктивної критики і співпраці, до пропонування рішень, а часом навіть до готовності, що ці рішення можуть бути не враховані», – сказав Шевченко.

 

Данілов назвав небезпечним рішення Молдови щодо статусу російської мови

Секретар РНБО Олексій Данілов обговорив з керівником Бюро національної безпеки Польщі Павелом Солохом поточну безпекову ситуацію в регіоні, приділивши особливу увагу подіям у Білорусі та післявиборчій ситуації в Молдові.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє пресслужба Радбезу.

«Вчорашнє рішення парламенту Молдови щодо визнання російської мови мовою міжнаціонального спілкування є дуже небезпечним», – заявив секретар РНБО України.

Окрему увагу сторони приділили питанню боротьби з пандемією COVID-19, зокрема забезпеченню масової вакцинації населення двох держав.

Данілов і Солох висловили переконання у необхідності активізації подальшої співпраці між безпековими відомствами країн у форматі «Люблінського трикутника» з подальшим можливим залученням до взаємодії Румунії з огляду на безпекову ситуацію у Чорному морі та в контексті проведення Саміту НАТО наступного року.

Данілов підтримав ініціативу Солоха про організацію на початку наступного року відкритої онлайн-конференції на тему безпекової ситуації в регіоні. Сторони домовились поглибити обмін інформацією між відомствами і розпочати роботу над організацією конференції.

 

Компанії, дотичні до Медведчука і Козака, будують дорогу між Росією і Китаєм – “Схеми” –  УП

Компанії, пов’язані з родиною голови політради партії “Опозиційна платформа – За життя” Віктора Медведчука та його соратника Тараса Козака, зводять канатну дорогу між Російською Федерацією та Китаєм.

Джерело: розслідування програми “Схеми” “Дорога в Китай”

Деталі: Після закінчення будівництва в Амурській области російська влада обіцяє його реалізаторам податкові пільги для комерційної діяльності на кордоні двох країн.

Журналісти встановили, що Олександр Баримов – власник і директор російської компанії “ЗЕД Девелопмент”, що зводить канатну дорогу, водночас є гендиректором АО “Ньюйол”. “Ньюйол” входить в структуру “Юг Энерго” – компанії, бенефіціарною власницею якої є дружина Медведчука телеведуча Оксана Марченко.

Журналісти повідомляють, що Баримов спільно користувався однією автівкою із Олександром Мартиненком – засновником АО “Ренессанс”, бенефіціарною власницею якої, відповідно до декларації Медведчука, є Оксана Марченко.

Крім цього, у Марченко із Баримовим є фінансові взаємовідносини – придбання цінних паперів – на значні суми (понад 133 мільйона рублів). А в період із 2016 по 2018 рік той же Олександр Баримов керував російською фірмою соратника Медведчука – народного депутата України Тараса Козака ООО “Добробут Инвест” (Козак декларував цю компанію як власну у 2015-2018 роках).

Водночас, вказують “Схеми”, зв’язок із родиною Медведчука прослідковується і через інвестора будівництва канатної дороги – групу компаній “Регіон”.

ГК “Регіон”, як зазначено на її сайті, контролюється російським бізнесменом Сергієм Сударіковим, якого у російських ЗМІ називають близьким до Ігоря Сєчіна – очільника “Роснєфті” і давнього друга президента Росії Володимира Путіна.

У листопаді минулого року російський “Интерфакс” повідомив, що брат Віктора Медведчука Сергій Медведчук “бере участь в ухваленні рішень щодо розвитку ПАТ “Аптечна мережа 36,6”. Крупним акціонером цієї компанії є “Московський кредитний банк” із концерну “Россіум”, який тоді очолював Сергій Сударіков.

Віктор Медведчук в коментарі журналістам підтвердив, що його брат Сергій співпрацює із вказаними компаніями, водночас заперечив свій бізнес-інтерес у зведенні канатної дороги та своє знайомство із Олександром Баримовим.

 

Навальний: Путін все визнав – УП

Російський опозиціонер Олексій Навальний вважає, що президент РФ Володимир Путін “все визнав” у справі про його отруєння.

Джерело: Навальний в Твіттері, Дождь

Пряма мова: “Я подивився. Путін все визнав. У своєму стилі (цру-цру), але все визнав. Зрозумів, що неможливо заперечувати наші залізобетонні докази. Тобто так, ФСБ їздило за мною назирці 4 роки, але не труїли. Тому що “Якщо хотіли б отруїти, то вийшло б”.

Деталі: Після закінчення прес-конференції президента Володимира Путіна журналіст “Дождя” поставив питання його прес-секретарю Дмитру Пєскову: “Було розслідування, за Навальним було стеження. Це доведено. Чому?”.

Пєсков визнав стеження спецслужб за Навальним, через нібито “стирчання вух спеціальних служб інших держав і висловлювань із закликами про повалення влади”. На уточнююче запитання, чому тоді Навального не врятували від отруєння, прессекретар президента РФ сказав: “Це не до мене”.

Що передувало: Путін під час великої прес-конференції 17 грудня, відповідаючи на питання про Навального, назвав розслідування про причетність ФСБ РФ до отруєння “легалізацією матеріалів американських спецслужб”.

Нагадаємо: Bellingcat і The Insider у співпраці з Der Spiegel і CNN з’ясували, що до отруєння відомого російського опозиційного політика Олексія Навального речовиною “Новічок” в аеропорту Томська причетна Федеральна служба безпеки Росії. 

Видання Times з посиланням на анонімні джерела в західній розвідці повідомляло, що агенти російської держбезпеки намагалися повторно отруїти Навального перед його відльотом до Берліна.

 

ЄС застосував третій пакет санкцій проти режиму Лукашенка

Рада ЄС ухвалила сьогодні третій пакет санкцій у зв’язку із ситуацією в Білорусі та жорстокими репресіями режиму Лукашенка проти власного народу.

Як повідомляє Укрінформ, така інформація оприлюднена у четвер на сайті Європейської Ради.

«У відповідь на жорстокість білоруської влади та на підтримку демократичних прав народу Білорусі, Рада ЄС сьогодні вирішила ухвалити 36 додаткових об’єктів для санкцій. Ці санкції спрямовані проти посадовців високого рівня, які є відповідальними за продовження насильства, репресій, та залякування учасників мирних демонстрацій, серед іншого – лідерів опозиції та журналістів. Санкції також стосуються економічних акторів, представників великого бізнесу та компаній, які отримують вигоду або підтримують режим Олександра Лукашенка», – йдеться у документі.

Як зазначається, це рішення має надіслати потужне послання політичним фігурам та економічним акторам про те, що підтримка режиму буде для них дорого коштувати.

Обмежувальні заходи включають заборону на подорожі та заморожування активів. Заборона на подорожі стосується на тих, хто включений до санкційного списку, і забороняє їм в’їзд або транзит через територію ЄС, з одночасним заморожуванням активів або економічних ресурсів цих осіб. На додаток, громадянам ЄС і європейським компаніям заборонено надавати будь-які фонди у розпорядження осіб, що включені до санкційного списку.

Сьогоднішнє рішення прийнято після згоди навколо цього питання, що була досягнута під час зустрічі міністрів закордонних справ ЄС в форматі відеоконференції 19 листопада 2020 року. Ці санкції застосовуються із негайним ефектом.

Документ зазначає, що усього 88 осіб та 7 установ зараз входять до переліку суб’єктів, проти яких застосовується санкційний режим ЄС у зв’язку із ситуацією у Білорусі.

В рішенні Ради ЄС міститься нагадування про те, що після початку насильницьких дій з боку білоруської влади, перший пакет санкцій був застосований проти 40 осіб 1 жовтня 2020 року. Другий пакет санкцій, який включав Олександра Лукашенка та 14 офіційних осіб, був застосований 6 листопада 2020 року.

До переліку офіційних осіб, на яких сьогодні поширені санкції ЄС, входять ключові фігури політичного керівництва та уряду, керівники МВС та внутрішніх військ, керівники парламенту, генеральної прокуратури, декілька суддів, голова білоруської телерадіокомпанії, та декілька помітних економічних акторів.

«Метою цих санкцій є вчинити тиск на політичне керівництво Білорусі, щоб запобігти подальшому насильству та репресіям, (добитися) звільнення всіх політичних в’язнів та інших незаконно затриманих людей, та розпочати справжнє та інклюзивний національний діалог з ширшим суспільством. ЄС готовий підтримати мирний демократичний перехід (влади) з використанням різноманітних інструментів, включаючи широкий план економічної підтримки для демократичної Білорусі», – йдеться у рішенні Ради ЄС.

Євросоюз наголосив, що готовий ухвалити нові санкції, включно проти економічних акторів, якщо ситуація в білорусі не покращиться.

Відповідний правовий акт, який включає імена персон, що потрапили до санкційного переліку, був оприлюднений в Офіційному журналі ЄС.

Як вже повідомляв Укрінформ, у Білорусі з серпня тривають масові протести проти фальсифікації результатів президентських виборів. Режим Олександра Лукашенка, який оголосив себе переможцем цих виборів, і не був визнаний більшістю європейських країн, розв’язав кампанію жорстоких репресій проти учасників мирних протестів. Вчора лідер білоруської опозиції та колишній кандидат на посаду президента на виборах Світлана Тихановська від імені демократичної опозиції Білорусі отримала в Брюсселі премію імені Андрія Сахарова за свободу думки.

 

Футболіста збірної Білорусі, який виступив проти Лукашенка, вигнали з команди

Білоруського нападника Іллю Шкуріна виключили зі складу національної та молодіжної збірних Білорусі на 2021 рік і позбавили права на відстрочку від військової служби.

Як передає Укрінформ, повідомляє білоруський «Прессбол».

«Форварда московського ЦСКА Іллю Шкуріна виключили зі складу молодіжної та національної команд (Білорусі, – ред.) і позбавили пільги щодо відстрочення військової служби», – йдеться у повідомленні.

Раніше Шкурін підтримав білорусів, які протестують проти режиму Олександра Лукашенка, і на знак солідарності з ними не приїхав на збір молодіжної збірної своєї країни перед матчами кваліфікації чемпіонату Європи проти збірних Нідерландів та Португалії. 21-річний нападник заявив, що його не буде у складі збірної до тих пір, поки Лукашенко не покине свій пост.

Також Шкурін, який виступає за московський ФК ЦСКА, виставив на аукціон футболку, в якій зіграв один з матчів за цей клуб, з автографом і написом “Жыве Беларусь!”, а виручені кошти, близько тисячі доларів, перевів у фонд протестуючих проти Лукашенка.

Як уже повідомляв Укрінформ, у Білорусі з серпня тривають масові протести проти фальсифікації результатів президентських виборів. Режим Олександра Лукашенка, який оголосив себе переможцем цих виборів, і не був визнаний більшістю європейських країн, розв’язав кампанію жорстоких репресій проти учасників мирних протестів. Днями лідер білоруської опозиції і колишній кандидат на пост президента на виборах Світлана Тіхановська від імені демократичної опозиції Білорусі отримала у Брюсселі премію імені Андрія Сахарова за свободу думки.

 

Вчені з’ясували, де найвищий ризик заразитися COVID-19

Китайські вчені дослідили вплив розмірів простору на розподіл крапель від кашлю або чхання хворого на коронавірус і з’ясували, що у вузьких приміщеннях, наприклад коридорах, значно збільшується ризик інфікуватися COVID-19.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Physics of Fluids.

Науковці використали комп’ютерне моделювання та манекен з параметрами середнього чоловіка зростом 180 см, шириною плечей 45 см, швидкість руху становила 1,5 м/с. За допомогою цього дослідники інтерпретували різні ситуації, коли хвора людина може заразити оточуючих.

У ході дослідження вчені дійшли висновку, що через велике розсіювання крапель від кашлю або чхання хворої людини при швидкій ходьбі створюється шлейф з вірусних частинок довжиною до 6 метрів.

За словами вчених, у зону особливого ризику потрапляють діти. Це пов’язано з тим, що мікрокраплі з дихальних шляхів заражених утворюються навколо і нижче рівня їхньої талії через 2 секунди після кашлю і зависають приблизно в 1 метрі від підлоги. Тому діти, які йдуть позаду інфікованого, піддаються вищому ризику передачі, ніж дорослі.

Вчені виявили два різні типи дисперсії крапель, що займають істотно різні області забруднення.

У першому випадку хмара крапель може відокремитися від людини й опинитися на відстані від неї, зависнувши в просторі.

У другому – така хмара може витягнутися від тіла зараженого, ніби “хвіст”.

“Для першого сценарію концентрація крапель через 5 секунд після кашлю має бути набагато вища, ніж для іншого. Це створює велику проблему при визначенні безпечної соціальної дистанції у вузьких коридорах, де людина може вдихнути мікрокраплі з вірусними частинками, навіть якщо заражений знаходиться далеко попереду”, – йдеться у дослідженні.

Крім цього, вчені з’ясували, що діапазон розсіювання крапель набагато більший у холодному і вологому середовищі, ніж у жарких і сухих умовах через різну швидкість випаровування.

Науковці наголосили, що носіння захисної маски може ефективно знизити ризик зараження здорової людини.

У світі станом на ранок 17 грудня зафіксовано понад 74,5 млн випадків зараження коронавірусом, одужали вже понад 52,3 млн осіб.

 

В Україні за добу – 12 047 нових випадків коронавірусу

17.12.2020, 08:19

В Україні станом на 17 грудня лабораторно підтверджено 931 751 випадок COVID-19, з них за останню добу – 12 047.

Як передає Укрінформ, про це повідомив міністр охорони здоров’я Максим Степанов у Фейсбуці.

“12 047 нових випадків коронавірусної хвороби COVID-19 зафіксовано в Україні станом на 17 грудня 2020 року. Зокрема, захворіли 594 дитини та 535 медпрацівників”, – зазначив він.

За інформацією міністра, за минулу добу госпіталізовано 2 997 осіб; летальних випадків – 252; одужало 12 939 осіб; здійснено тестувань за добу – 65 561 (зокрема методом ПЛР – 41 733, методом ІФА – 23 828).

За весь час пандемії в Україні захворіла 931 751 особа; одужало 548 356 осіб; летальних випадків – 15 996; проведено ПЛР-тестувань – 5 167 122.

За останню добу найбільша кількість підтверджених випадків зареєстрована у м. Київ (1 512), Одеській (1 064), Запорізькій (858), Київській (626) та Чернігівській (587) областях.

Дані з тимчасово окупованих територій АР Крим, Донецької, Луганської областей та міста Севастополя відсутні.

Як повідомляв Укрінформ, напередодні зафіксували 10 622 нових випадків коронавірусу.

 

У Києві – найвищий в Україні показник захворюваності на COVID-19

17.12.2020, 11:41

Станом на 17 грудня найвищий показник захворюваності на COVID-19 зафіксовано в Києві та Черкаській області, а також у Запорізькій, Чернігівській, Одеській, Сумській, Київській областях.

Як передає Укрінформ, про це свідчать дані Міністерства охорони здоров’я.

Найвищий показник захворюваності на COVID-19 за 14 днів зафіксований у в Києві – 718,2 на 100 тис. населення за останні 14 днів та Черкаській області – 714,3.

Також високий рівень захворюваності у Запорізькій (659,4), Чернігівській (628,2), Одеській (552,6), Сумській (509,4), Київській (574,6) областях.

Середній показник захворюваності на COVID-19 по Україні – 417,5 на 100 тис. населення.

Завантаженість лікарень загалом по країні за останні 5 днів складає 42,1% станом на 16 грудня.

В Києві цей показник складає 50,6% станом на 16 грудня.

Найвищий рівень завантаженості COVID-ліжок у Миколаївській (64,6%), Одеській (54,4%) областях.

Як повідомляв Укрінформ, станом на 17 лабораторно підтверджено 931 751 випадок COVID-19, з них за останню добу – 12 047.

 

Україна насправді має контракти для купівлі вакцин лише для 2 млн населення – Bloomberg

Софія Кочмар-Тимошенко, спеціально УП.Життя

Міністерство охорони здоров’я заявляє, що перші щеплення проти COVID-19 в Україні зможуть зробити у лютому 2021 року препаратами, які країна закупить безпосередньо у виробників.

Також міністр Максим Степанов сподівається отримати 8 млн доз для 4 млн українців в рамках ініціативи COVAX, яка схвалила заявку України.

За даними МОЗ, у групах ризику перебувають 21 мільйон українців, саме їм першим будуть робити щеплення від коронавірусу за державний кошт.

Для цілковитої вакцинації усього населення за підрахунками Степанова треба 15 млрд гривень – наразі є в 6 разів менше.

Окрім того, вакцина потребує спеціальних холодильників, які в Україні, за словами міністра, мають

Окрім отриманих доз від COVAX, Україна має закупити вакцини безпосередньо у виробників.

І з цим можуть виникнути проблеми.

Bloomberg відстежує підписані контракти із найбільшими виробниками і пише, що вакцина буде розподілятися нерівномірно і може вийти так, що багаті країни зарезервують за собою потрійну кількість доз, а бідні не отримають нічого.

Зокрема, і через складності в транспортуванні.

Україна, згідно підписаних контрактів, має можливість отримати вакцин для імунізації 2,1 млн людей, що складає 5% від усього населення.

Для порівняння Росія планує покрити 55% населення, а це майже 80 млн осіб.

РФ робитиме це своєю національною вакциною Sputnik, яка ще не пройшла до кінця усіх етапів апробації і міжнародної атестації. Однак, це не завадило уряду вже розпочати масову вакцинацію.

Канада має підписаних контрактів на 154 млн населення, що в 4 рази перевищує необхідну кількість для імунізації всього населення.

Австралія, наприклад, має вдвічі більше вакцин, згідно контрактів, ніж цього потребує кількість населення.

Топ-20 країн, які мають найбільше контрактів на вакцини від COVID-19

За даними The Economist, Україна входить в групу країн де люди отримають широкий доступ до вакцин останніми – у проміжку з квітня 2022 року до кінця 2023 року.

Тобто саме тоді ці вакцини надійдуть у вільний продаж для населення. Про те, що багаті країни, які представляють усього 14% населення світу, закупили 53% усіх найбільш перспективних вакцин від COVID-19, уже заявляли організації Amnesty International, Frontline AIDS, Global Justice Now і Oxfam, які входять в альянс за вакцину для людей (The People’s Vaccine Alliance).

“Аналіз угод між владами країн і 8 провідними потенційними вакцинами показує, що багатші країни закупили достатньо доз, щоб вакцинувати все своє населення майже тричі до кінця 2021 року, якщо всі препарати, які проходять клінічні випробування, будуть схвалені для використання.

Канада – лідер: їй вистачить доз навіть для п’ятикратної вакцинації кожного канадця”, – йшлося у заяві.

Експерти зазначали, що 67 країн із низьким та нижче середнього рівнем доходу ризикують залишитися позаду в цій справі. П’ятеро з них – Кенія, М’янма, Нігерія, Пакистан та Україна – зареєстрували вже майже 1,5 мільйона випадків захворювання.

 

Проти компанії Google подали позов 38 американських штатів

позов проти Google висунули 38 американських штатів – вони звинувачують компанію в послідовному витісненні конкурентів.

Про це повідомляє The Wall Street Journal, передає Укрінформ.

«Штати у позовах стверджують, що Google посилює свою домінуючу позицію пошукової системи. А створена нею платформа дозволяє збирати персональні дані з метою обмежити використання споживачами конкурентних пошукових систем та змусити бізнес використовувати її рекламні інструменти», – зазначається в повідомленні.

У такій ситуації штати заявляють, що хочуть приєднатися до федерального позову проти Google, поданому в жовтні.

Своєю чергою Google заперечує звинувачення в монополізації ринку та заявляє, що працює у конкурентному середовищі. Зокрема, директор економічної політики компанії Google Адам Коен заявив, що деякі дії, вказані в позові, були спрямовані не на посилення впливу, а на покращення результатів пошуку.

За даними CNET, Google охоплює близько 90% пошукового трафіку в США.

 

14% ПДВ для аграріїв: законопроєкт не відповідає принципам співпраці з МВФ і ЄС – експерти – УП

Прийнятий Радою законопроєкт №3656, який встановлює ставки ПДВ у розмірі 14% для низки товарів сільгосппродукції, суперечить принципам співпраці з МВФ та не відповідає положенням Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Про це повідомляє Центр аналізу публічних фінансів та публічного врядування Київської Школи Економіки.

“Проєкт закону суперечить принципам співпраці з МВФ. У діючому меморандумі с Фондом Україна обіцяє: “Протягом програмного періоду ми будемо утримуватися від запровадження нових звільнень від сплати податків або податкових пільг (за винятком вже прийнятих звільнень, що застосовуються для видатків на охорону здоров’я, пов’язаних з COVID)”, – підкреслюють економісти.

Також наголошується, що ухвалений Радою документ не відповідає положенням Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, згідно з яким Україна зобов’язується наблизити своє законодавство до законодавства ЄС, в тому числі, у частині Директиви Ради ЄС № 2006/112/ЄС від 28.11.2006 про спільну систему ПДВ.

“Згідно із ч. 2 ст. 98 вказаної Директиви знижені ставки застосовуються лише для товарів для безпосереднього споживання, а не виробництва (як передбачено переліком товарів, на які пропонують встановити пільгову ставку 14%).

До того ж, для запобігання виникненню структурної неврівноваженості у Співтоваристві та викривленню конкуренції в деяких напрямах діяльності, встановлюється мінімальна стандартна ставка в розмірі 15% з можливістю перегляду”, – пояснили в КШЕ.

Крім цього, у супровідних до законопроєкту документах відсутнє обґрунтування, чому для аграріїв потрібно знижувати ставку ПДВ, чому її варто знижувати саме до такого розміру.

“Невідомо також, які саме компанії стануть ключовими бенефіціарами цієї пільги, як це вплине на обсяг податків, які вони сплачують до бюджету, і головне – що внаслідок такої ставки отримає вся держава”, – йдеться у повідомленні.

Також до законопроєкту не надане фінансово-економічне обґрунтування – відповідно, не відомо, як ухвалення законопроєкту вплине на виконання закону про бюджет-2021.

Нагадаємо:

Верховна Рада 17 грудня підтримала у другому читанні та в цілому законопроєкт №3656, який, зокрема, передбачає зниження ставки ПДВ для певних сфер агросектору із 20% до 14%.

Законопроєкт, зокрема, встановлює ставку податку на додану вартість у 14% за операціями поставки і ввезення в Україну наступної сільгосппродукції: 0102 (велика рогата худоба, жива); 0103 (свині, живі); 0401 (у частині незбираного молока), 1001 (пшениця), 1002 (жито), 1003 (ячмінь), 1004 (овес), 1005 (кукурудза), 1201 (соєві боби), 1204 00 (насіння льону), 1205 (насіння свирiпи та ріпаку), 1206 00 (насіння соняшнику), 1207 (насіння і плоди інших олійних культур), 1212 91 (цукрові буряки).

 

В Україні мільйони гектарів землі перебувають у «тіні» – Лещенко

Відновлення Міністерства агарної політики та продовольства є відновленням історичної справедливості, яке сьогодні хвилює всіх аграріїв, адже наразі аграрному сектору України потрібна стратегія розвитку на найближчі 10 років.

Як передає кореспондент Укрінформу, про це новопризначений міністр аграрної політики та продовольства Роман Лещенко заявив на засіданні Верховної Ради під час його представлення на посаду.

«Відновлення історичної справедливості в частині, що стосується відновлення Міністерства аграрної політики та продовольства України, це питання, яке сьогодні хвилює усіх аграріїв нашої держави. Мінагрополітики є основним захисником інтересів аграрного сектору. В цьому питанні немає дискусій без аграріїв. Усі розуміють, що аграрний сектор повинен мати свою стратегію розвитку, де повинна бути чітка інституційна позиція щодо того, де ми бачимо аграрний сектор через 10 років», – заявив Лещенко.

За його словами, сировинний тип аграрного виробництва – це не те, на що розраховує держава.

Очевидно, що стратегія потребує детального обговорення з усіма суб’єктами, у тому числі з депутатами Верховної Ради, наголосив він.

Безумовним елементом реалізації аграрної політики Лещенко назвав чітке наведення ладу в земельних правовідносинах.

«Нарешті потрібно відповісти на ключове питання для України: де поділися 5 млн га земель, які були на балансі держави, про які говорили в.о. міністра у 2018, 2019 та 2020 роках, які стверджували, що Україна має одні з найбільших запасів земель у державній власності. За півроку знаходження на позиції голови Держгеокадастру я ніколи не бачив більшої протидії, ніж у цей період роботи. Очевидно, коли 10 тис. людей займаються кожен день функцією розпорядження землями, очевидно, коли 1,3 млрд грн ми тратимо лише на те, щоб утримувати такий штат посадових осіб, очевидно, коли ми не маємо інвентаризації та загальної аналітики по землях, які є в Україні, у цьому є велике питання. Тому ми, не довго думаючи і не зволікаючи, виконали історичне рішення на виконання указу президента від 15 жовтня 2020 року і передали більш як 1300 об’єднаним територіальним громадам землі. Ми повернули землі народу», – наголосив новобраний міністр.

Лещенко заявив, що після оптимізації Держгеокадастру на 60% у січні 2021 року бюджет зекономить понад 0,5 млрд грн, і підкреслив, що продовження земельної реформи потребує завершення, потребує прийняття ряду інших законодавчих актів.

Також він назвав історичним рішення Верховної Ради ухвалити закон про створення аграрного реєстру, і запевнив, що Мінагрополітики в разі підтримки Верховною Радою матиме єдину систему розподілу дотацій без будь-якого ручного управління.

Відповідаючи на запитання народних депутатів, Лещенко заявив, що в аграрній галузі потрібно акцентувати увагу, в першу чергу, на підтримці молочного скотарства шляхом застосування адресної дотації на утримання поголів’я.

Також він висловився за підтримку завезення в Україну якісного поголів’я нетелів з чіткою прозорою системою компенсації, адже «ситуація з нетелями в Україні критична і по падінню молока ми сьогодні знаходимося у 1946 році по обсягу виробництва».

«Що стосується питань меліорації і зрошення. Я закликаю парламент і мав комунікацію з Прем’єр-міністром, щоб Держводагентство було введено в структуру Міністерства АПК. Ми хочемо провести законодавство в частині об’єднання водокористувачів. Поєднати зусилля Держгеокадастру і Держводагентства, щоб запустити наймасштабнішу програму близько 2 млрд доларів залучених інвестицій на зрошення на півдні України. Південь засихає вже третій рік. Ніяка державна компенсація не допоможе. Проблема стоїть в корені – треба відновити системи поливу. Там є дуже величезний потенціал. Ми оцінюємо приріст по зерну плюс 30% після запуску повноцінної системи зрошення в нашій державі», – підкреслив посадовець.

Лещенко заявив, що сировинний тип агровиробництва в Україні має змінити глибинна переробка, і в першу чергу щодо додаткової вартості на агропродукцію передбачені окремі програми стимулювання, в тому числі шляхом застосування окремих податкових пільг.

Також, відповідаючи на запитання, він наголосив на необхідності максимального дерегулювання і детінізації аграрного сектора України.

«Я вважаю, що аналітика, яку ми провели в системі Держгеокадастру в Україні, показує, що мільйони гектарів української землі перебувають у тіні. На ній вирощується сільськогосподарська продукція і не сплачуються жодні податки. Всі прекрасно знають, що в Чорнобильській зоні займаються сільськогосподарським виробництвом. Всі прекрасно знають, що є тіньовий обробіток земель, так званих відомчих: Міноборони, військові полігони, про які я публічно неодноразово заявляв. Питання ряду інших відомчих земель. Однозначно потрібно оподатковувати кожен гектар української землі. На моє переконання, цифра у 14 млрд є заниженою. Ми бачимо потенціал детінізації для нашої держави тільки за 21 рік при комплексних заходах оподаткування та детінізації, боротьби зі скрутками – не менше 1 млрд доларів прямих надходжень до держбюджету. В частині, що стосується оподаткування землі, в частині, що стосується відшкодування ПДВ через схемні податкові кредити і компанії-одноденки, а також за рахунок детінізації через аграрний реєстр, де кожен буде легалізований і сплачувати податки», – заявив міністр.

Наприкінці Лещенко подякував парламенту за ухвалення закону про кооперацію і запевнив, що цей закон дасть можливість «зайти в нішеві культури, вирощування льону, нуту, займатися молочним виробництвом, молочними кооперативами».

Також він звернувся із проханням до податкового комітету по допомогу щодо надання додаткових податкових пільг для малих сімейних фермерських господарств.

Як повідомляв Укрінформ, Верховна Рада 17 грудня призначила голову Держгеокадастру Лещенка міністром аграрної політики та продовольства. Відповідну постанову підтримали 242 народних депутата.

 

Зеленський започаткував соціальний проект “Активні парки – локації здорової України”

УНН. Президент України Володимир Зеленський підписав Указ про започаткування соціального проекту “Активні парки — локації здорової України”. Про це повідомляє УНН із посиланням на пресслужбу Офісу Президента.

“Президент України Володимир Зеленський підписав Указ № 574/2020 “Про започаткування соціального проекту “Активні парки — локації здорової України”, — сказано в указі.

Зазначається, що документ має на меті організацію оздоровчої активності громадян, створення умов для зниження показників захворюваності, поліпшення якості та тривалості активного життя населення.

Відповідно до указу, Кабінет Міністрів України має розробити та затвердити до 1 травня 2021 року положення про соціальний проект “Активні парки — локації здорової України”.

“Соціальний проект, зокрема, повинен передбачати нові форми залучення різних груп населення, зокрема осіб з інвалідністю, до оздоровчої рухової активності у місцях масового відпочинку. До організації занять з оздоровчої рухової активності та змістовного дозвілля громадян слід залучати фахівців у сфері фізичної культури та спорту й провідних спортсменів”, — йдеться в указі.

Також проект передбачає облаштування в місцях масового відпочинку безперешкодного доступу громадян, зокрема осіб з інвалідністю, до спортивних споруд і місць для заняття різними видами рухової активності, а також пунктів безкоштовного прокату спортивного інвентарю та обладнання.

Крім того, передбачається розробка програм з видів рухової активності для різних за віком і статтю груп населення, зокрема для осіб з інвалідністю.

Також планується створити онлайн-платформу вказаного соціального проекту для консультування, обміну досвідом, ідеями між фахівцями з фізичної культури та спорту, спортсменами, учасниками активного відпочинку.

Згідно з указом, уряд має сприяти реалізації проекту та висвітлювати його заходи в засобах масової інформації.

Обласні та Київська міська державні адміністрації мають розробити й затвердити заходи щодо організації оздоровчої рухової активності громадян у місцях масового відпочинку в межах реалізації проекту “Активні парки — локації здорової України”.

Крім того, держадміністрації повинні впроваджувати із залученням громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості сучасні форми, методи й засоби фізкультурно-спортивної роботи з урахуванням місцевих природних умов і традицій.

Нагадаємо, Президент України Володимир Зеленський підписав указ про заходи у зв’язку з 80-ми роковинами трагедії Бабиного Яру.

 

На Банковій висловили співчуття у зв’язку із смертю Кернеса

В Офісі Президента висловили співчуття близьким, родині та харків’янам у зв’язку із смертю харківського міського голови Геннадія Кернеса.

Як передає Укрінформ, співчуття оприлюднено на сторінці Офісу Президенга у Фейсбуці.

Як зазначили в ОП, ставлення до Геннадія Кернеса в нашому суспільстві не було однозначним, оскільки він пройшов “такий шлях у житті, який точно виключає одностайність у його оцінках”.

Водночас зауважили в Офісі Президента, у Кернеса було бачення розвитку свого міста, і саме як міський голова він працював, вкладаючи у Харків усі свої емоції та компетенції.

“Люди це цінували. Люди обирали саме його міським головою. Якщо наступний міський голова Харкова зможе забезпечити якість управління міським господарством і такий самий соціально орієнтований зміст міської політики, це буде мінімум того, що необхідно для пам’яті про мера Геннадія Кернеса”, – вважають в ОП.

Голова Верховної Ради Дмитро Разумков висловив співчуття рідним та близьким харківського міського голови

Як повідомляв Укрінформ, 61-річний Кернес помер в ніч на 17 грудня у берлінській клініці “Шаріте”, де проходив лікування від коронавірусу та ускладнень, викликаних інфекцією.

Мер Харкова у вересні захворів на COVID-19, після чого його приватним літаком транспортували до клініки “Шаріте” на лікування.

Водночас він балотувався на місцевих виборах 25 жовтня, на яких набрав 60,34% голосів виборців та був утрете обраний Харківським міським головою.

 

За Шкарлета кнопкодавили, 226 голосів не було – нардеп

УП

Народний депутат “Голосу” Інна Совсун заявила, що під час голосування за призначення Сергія Шкарлета міністром освіти проголосували деякі нардепи “ОПЗЖ”, яких фізично не було у сесійній залі парламенту.

Джерело: Совсун у кулуарах Верховної Ради 17 грудня

Пряма мова: “За офіційними даними за Шкарлета проголосувало 226 голосів. Разом з тим ми бачимо, що у фракції ОПЗЖ проголосувала значно більша кількість депутатів, ніж фізично була присутня в той момент в залі парламенту.

До прикладу, жодна людина не бачила пана Суркіса в залі парламенту. Його картка проголосувала “за”.

Деталі: За словами нардепа, партія “Голос” буде вимагати, щоб 18 грудня парламент розглянув це питання.

Парламентарі звернуться до спікері і вимагатимуть реакції.

Раніше у партії назвали призначення Шкарлета “вироком для української освіти і соромом для України”.

17 грудня Верховна Рада підтримала призначення Шкарлета міністром освіти 226 голосами “за”. Присягу він складав під крики “ганьба”.

Передісторія:

Шкарлет виконував обов’язки міністра освіти 6 місяців.

За словами джерел УП, у нього склались хороші відносини з Офісом президента.

За день до винесення його кандидатури в зал парламенту його вдруге не підтримав комітет.

Європейський Союз двічі застеріг українську владу від руйнування реформ, яким можуть нашкодити штатні зміни. А саме збереження всіх 6 директоратів МОН, замість скорочення їх до 4, як того прагне Шкарлет.

 

Арахамія розповів, коли Рада ще раз спробує призначити Вітренка міністром

УП

Голова фракції “Слуга народу” Давид Арахамія заявив, що Верховна Рада зможе розглянути у січні питання призначення Юрія Вітренка першим віце-прем’єром – міністром енергетики.

Про це він сказав у коментарі “Інтерфакс-Україна”.

“Будемо мобілізувати голоси, я думаю, в січні. Це десь числа 25-го. Так, відповідно до закону це питання мало б бути закрите до кінця року, але голосування не відбулося.

У нас немає іншого виходу, як зробити, коли це буде можливим”, – розповів Арахамія.

Нагадаємо:

На засіданні 17 грудня Верховна Рада не підтримала призначення колишнього виконавчого директора “Нафтогазу” Юрія Вітренка на посаду першого віцепрем’єр-міністра – міністра енергетики.

Юрій Вітренко, призначення якого на посаду першого віце-прем’єра – міністра енергетики не підтримала Рада, побажав нардепам “знайти кращого кандидата, який зможе зробити нашу країну сильнішою”.

Комітет Верховної Ради з питань енергетики та житлово-комунальних послуг не підтримав кандидатуру Юрія Вітренка на посаду міністра енергетики.

Колишній виконавчий директор “Нафтогазу” Юрій Вітренко отримає держоблігацій на 4 мільйони доларів строком на 5 років в рамках “мирової” угоди з “Нафтогазом” щодо виплати йому премії.

15 грудня повідомлялось, що Юрій Вітренко може бути призначений першим віцепрем’єр-міністром – міністром енергетики.

 

У Запоріжжі обрали голову обласної ради

У Запорізькій облраді завершилися вибори голови депутатського корпусу – ним став Віталій Толочек, який раніше вийшов з фракції “Слуга народу”.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

За Віталія Толочека проголосували 44 депутати з чотирьох фракцій: ОПЗЖ, “За майбутнє”, “Європейська солідарність” і “Зе фракція”. Він був запропонований “Зе фракцією” і став єдиним кандидатом.

Таємне голосування проходило в сесійній залі, де депутати облаштували кабінку і зробили урну для бюлетенів.

Раніше повідомлялося, що 15 грудня 43 депутати обрали головою облради Віталія Боговіна.

Сьогодні з ініціативи третини депутатського корпусу була скликана позачергова сесія, під час якої чотири представники “Слуги народу” (Роман Терехов, Сергій Селевич, Юрій Капустянський і Віктор Толочек) заявили про вихід з фракції та створення нової – “Зе фракції”.

44 депутати визнали нелегітимними результати таємного голосування 15 грудня і прийняли рішення обрати голову обласної ради.

Тим часом Віталій Боговін і депутати від “Опозиційного блоку”, “Батьківщини”, “Слуги народу” і “Єднання” заявили про спробу захоплення влади.

 

Низка “слуг” вийшли з партії після конфлікту в Запорізькій облраді –  УП

Декілька депутатів Запорізької облради вийшли з партії “Слуга народу” та під час голосування приєдналися до “Опозиційної платформи – За життя”.

Джерело: пресслужба партії

Дослівно:  “Юрій Капустянський, Віталій Толочек, Роман Терехов та Сергій Селевич заявили про вихід із нашої партії. Таке рішення вони ухвалили виключно для того, щоб дозволити нашим опонентам розпочати маніпуляції навколо новообраного голови обласної ради Віталія Боговіна.

У результаті ексколеги приєдналися до фракції ОПЗЖ під час голосування.

Найближчим часом партія ухвалить відповідні організаційні рішення, а правоохоронні органи нададуть свою оцінку діяльності цих депутатів та будуть чинити згідно з законодавством”.

Нагадаємо: 15 грудня у Запоріжжі депутати довгий час не могли обрати голову облради, бо частину з них не пропускали до сесійної зали невідомі, які представились ветеранами війни на Донбасі.

Проте кандидат від “Слуги народу” повідомив, що за нього проголосувала більшість.

 

Нардеп Деркач зареєстрував проєкт постанови про звільнення голови Мінфіну

УП

У Верховній Раді зареєстрували проєкт постанови №4513 про звільнення Сергія Марченка з посади міністра фінансів.

Про це повідомляється на сайті Ради.

Ініціатор проєкту постанови – Андрій Деркач, текст проєкту постанови на сайті Ради поки відсутній.

Нагадаємо:

Раніше у фінансовому комітеті Ради допускали можливість відставки Марченка.

«Я готовий до будь-яких подій. Політика у нас дуже непередбачувана. Але я не збираюсь сидіти і просто чогось чекати, продовжую працювати і виконувати свої функції», – заявляв сам Марченко в інтерв’ю ЕП у вересні.

 

Прокуратура вимагає арешту для Стерненка –  УП

Активіст та блогер Сергій Стерненко розповів, що прокуратура клопотатиме про арешт для нього.

Джерело: Стерненко у Facebook

Дослівно: “Щойно отримав на електронку від прокурорів клопотання про обрання мені запобіжного заходу у вигляді… тримання під вартою.

Домашній арешт у мене закінчився ще майже 3 тижні тому. Я нікуди не втік, веду публічний образ життя, приїжджав навіть на одне засідання, яке не відбулось”.

Деталі: Стерненко повідомив, що засідання відбудеться 18 грудня.

Цьому передувало: 11 червня 2020 року Стерненку повідомили про підозру в умисному вбивстві. Служба безпеки України заявила, що він оборонявся лише на початку нападу, а потім біг за пораненим Кузнєцовим майже 100 метрів і вдарив його ножем у серце, коли небезпеки вже не було.

Після цього, також у червні, Печерський райсуд Києва скасував підозру Івану Кузнецову, який був одним із нападників на Стерненка і загинув під час нападу.

Стерненко перебував під нічним домашнім арештом у Києві: у серпні йому пом’якшили запобіжний захід, який продовжили у вересні.

 

Справа Шеремета: суд не відпустив Антоненка на лікування, захист казав про ризик COVID-19

УП

Музикант Андрій Антоненко, обвинувачений у вбивстві журналіста Павла Шеремета, поскаржився на погіршення здоров’я і попросив відпустити його через це з-під варти, однак суд відмовив.

Джерело: засідання Шевченківського райсуду Києва

Деталі: За словами захисту Антоненка, у червні в чоловіка погіршився стан здоров’я, але в слідчому ізоляторі він не отримував належної медичної допомоги.

Останнім часом в обвинуваченого суттєво погіршилось самопочуття. Захист стверджує, що хвороба може привести навіть до летальних наслідків.

Крім того, в одного з адвокатів Антоненка виявили COVID-19. Також хворі на цей вірус є в ізоляторі, де утримують музиканта, наприклад, обвинувачений у вбивстві 5-річного Кирила Тлявова.

COVID-19, за словами захисту, може бути каталізатором погіршення стану здоров’я.

На прохання захисту в суді також допитали лікаря Антоненка, який раніше його оперував. Лікар теж розповів, що хвороба може призвести до важких ускладнень.

Суд відмовився відпускати музиканта, однак зобов’язав начальника СІЗО та медичного центру в ізоляторі надати Антоненку медичну допомогу.

На засіданні 17 грудня суд також почав долучати до справи докази. Зокрема, були долучені документи від сторони обвинувачення.

Що передувало: 10 грудня суд у справі вбивства журналіста Павла Шеремета продовжив запобіжні заходи всім трьом обвинуваченим: Андрія Антоненка залишили під вартою, Юлію Кузьменко – під цілодобовим домашнім арештом, Яну Дугарь – під заставою.

Передісторія:

Журналіст “Української правди” та “Радіо Вести” Павло Шеремет загинуввід вибуху вранці 20 липня 2016 року. Йому підклали вибухівку під автомобіль.

12 грудня 2019 року правоохоронці повідомили, що затримали 3 підозрюваниху вбивстві: лікарку й волонтерку Юлію Кузьменко, музиканта Андрія Антоненка, військову медсестру Яну Дугарь.

Слідство вважає, що Дугарь фотографувала камери напередодні вбивства, Кузьменко закладала вибухівкупід авто разом із Антоненком.

25 серпня суд взявся за справу Шеремета і призначив розгляд із присяжними.

Усі затримані заперечують свою причетність до злочину. Вони мають підтримку прихильників.

 

Ф’ючерси на воду: що очікує Україну?

За рівнем забезпечення питною водою Україна займає 125 місце серед 180 країн світу, перебуваючи між Чадом та Суданом. Як це виправити?

УП, Євген Кунь, інженер, співзасновник інжинірингової компанії Interprojekt GmbH

Дивлячись з київських пагорбів на Дніпро, складно повірити в те, що Україна відчуває брак води вже зараз.

Ми настільки звикли до безмежності ресурсу води – з річок, колодязів, свердловин, що коли то тут, то там громади стикаються з дефіцитом води, це стає справжнім шоком і для населення, і для економіки.

Днями вперше на світовій біржі почали продавати ф’ючерси на воду. Це сталося через пожежі у Каліфорнії і нестачу води для сільського господарства.

Хоча продаж ф’ючерсів на води і виглядає як шокуюча новина, але вона яскраво ілюструє тренд про зміну клімату і брак водних ресурсів.

В аналітичному звіті “Час води”, який нещодавно презентували, теж багато шокуючої інформації про стан водних ресурсів в Україні.

За оцінками Світового фінансового банку, Україна займає 125 місце серед 180 країн за показником “кількість питної води на душу населення”. Десь між африканськими країнами Чад та Судан.

У нас водних ресурсів у 20 разів менше, аніж у Швеції, і ми є аутсайдерами у Європі – але досі не маємо єдиної системи управління водними ресурсами. Ми навіть просто не знаємо, скільки в нас є води, яка її якість – в комплексі.

Цього року аграрії на півдні країни недоотримали 20-30% урожаю.

Ще більш загрозливою є ситуація на сході, де воду доводиться транспортувати магістральними водогонами на десятки кілометрів.

Як імпотентність влади впливає на зникнення річок

Підприємство “Вода Донбасу” потерпає не лише від військового конфлікту, а й від маловоддя – тут з басейну Сіверського Донця доводиться відбирати до 40% води, тоді як за дослідженнями вчених екологічно безпечною часткою є не більше 10%.

Але ми все же “не бачимо” це як єдину екосистему – а потім дивуємося, чому у крані “погана” вода або її взагалі немає.

Обмеженість ресурсу: вода як ключовий чинник ВВП та міграції

Сучасна інфраструктура водозабезпечення сформувалася у часи радянської індустріалізації, коли у містах зростали і виробництва, і кількість населення.

Однак наразі ми спостерігаємо наростаючий дефіцит води – швидше, аніж скорочення водокористування промисловістю і скорочення населення.

Уявіть, за “старими” планами у Житомирі мало проживати 400 тисяч населення, однак зараз води не вистачає навіть на 230 тисяч, і це коли практично не працюють хімічні підприємства міста.

Не менш загрозлива ситуація щодо дефіциту води для розвитку економіки. Так, за оцінками експертів, аби Україна наздогнала Польщу по ВВП, необхідно у 4-5 разів збільшити обсяг використання водних ресурсів.

Тож коли ми говоримо про необхідність розвитку перероблювальної промисловості, аби експортувати не сировину, а продукцію переробки, то маємо усвідомлювати, що це потребуватиме більше води.

Що вже говорити про сільське господарство, особливо у південних регіонах, де застосовується зрошення.

Точніше у багатьох випадках застосовувалося – в тому числі через брак води скорочуються площі більш технологічних зрошувальних угідь.

Коли ж ми позиціонуємо Україну як країну з потужним агропромисловим комплексом – маємо розуміти, що за нестачі води деградують славнозвісні чорноземи. Понад 80% орних земель наразі мають дефіцит вологи, ресурс родючості грунтів стрімко скорочується.

Тож якими б ефективними не були заходи зі стимулювання економіки – вона може “впертися” у “водну стелю”.

Все починається зі стоків

Говорячи про проблеми водопостачання, у нас переважно починають згадувати старі іржаві труби, величезні втрати води при постачанні, нелегальні врізки у водогони та загальну невідповідність успадкованих з часів радянської індустріалізації систем водопостачання.

Ступінь зносу основних фондів водоканалів вже складає майже 80%, однак в умовах маловоддя нагальною проблемою стає очистка стоків, адже вони потрапляють назад у річки, де нижче за течією знаходяться інші водозабори.

На початку ХХ століття Київ “додумався” влаштувати поля фільтрації каналізаційної мережі вище за течією Дніпра, аніж водозабір, – і досить швидко дніпровська вода стала непридатною для вживання, місту довелося переводити все водопостачання на артезіанське, а вода стала дуже дорогою, особливо для промисловості.

Казус виправили величезними капіталовкладеннями, однак зараз неможливо розглядати кожне місто, кожен водоканал “у вакуумі”, не враховуючи впливу на відповідний басейн річки.

Отже, наразі 33 водоканали входять до топ-100 забруднювачів України – як через застарілість обладнання водоочистки, так і відсутність контролю за викидами.

Саме поширення мийних засобів зі вмістом шкідливих домішок, зокрема фосфатів, спричиняють “цвітіння” водойм – а отже погіршення якості води на водозаборах.

Для вирішення проблеми потрібне поєднання законодавчих екологічних вимог та модернізація очисного обладнання, яке має технології ще минулого століття – тоді як хімічний склад стоків значно змінився.

Не краща ситуація і з промисловими викидами. Наразі близько 80% підприємств взагалі не мають локальних очисних споруд, і у каналізацію без будь-якої додаткової очистки зливають різноманітні небезпечні речовини (жири, смоли, відпрацьовані нафтопродукти, стружку, вапно, а часом і токсичні рідини).

Наразі серед лідерів-забруднювачів – паперова, харчова, текстильна, хімічна, металообробна, фармацевтична галузі, та й чимало інших.

Соромно казати, але досі Україна залишається країною вигрібних ям – і в далеких селах, і навіть у столиці.

Країна має величезний профіцит неочищених стоків: якщо міські мешканці мають доступ до централізованого водопостачання та водовідведення на рівні 99,2% та 96,1% відповідно, то у сільській місцевості – це вже 27,5% та лише 2,5%, тобто стоки в селах не очищаються в принципі.

Втім, навіть у Києві водоканал з автодором та активістами раз по раз проводять рейди по виявленню врізок у дощову каналізацію – вулиці і навіть окремі мікрорайони столиці лишаються зовсім без централізованої каналізації.

Наразі Україна – ледь не єдина країна Європи, де системи водопостачання та водовідведення досі “лишаються у ХХ столітті”, а окремі “прориви” лишаються локальними.

“Велика модернізація”: чому в Україні “пробуксовують” міжнародні проекти

З викликом модернізації водоканалів стикнулися практично всі європейські країни, і Україна, здається, єдина держава, яка не спромоглася виробити державної політики їх оновлення. Успішних прикладів чимало.

Португалія мала наприкінці 1980-х років ситуацію схожу з нашою, 1993 рік – початок стратегічних інвестицій, до 2000 року вкладено 3,5 млрд євро- і в першу чергу працювали з очисними спорудами.

Польщі знадобилося 10 років для повного оновлення інфраструктури водопостачання і водовідведення, за підтримки Євросоюзу – але і з увагою місцевих політиків.

Мер Варшави кілька років тому визначила забезпечення міста якісною питною водою одним з пріоритетів – і особисто ходила по помешканнях з перевірками якості води.

Україна також взяла на себе зобов’язання, укладаючи Угоду про асоціацію з Євросоюзом, імплементувати директиви 2000/60/ЄС “Про встановлення рамок діяльності співтовариства у галузі водної політики” для поліпшення стану водних ресурсів.

Ще на початку 2000-х років два десятки українських водоканалів мали можливість реалізовувати модернізаційні проєкти на кредити Світового банку, ЄБРР, ЄІБ та Фонду чистих технологій, під дуже малі відсотки –0,45-0,75%. Однак, на жаль, подібні проекти реалізуються в Україні дуже важко та з затримками.

У 2014 році Міністерство регіонального розвитку (Мінрегіон, зараз – Міністерство розвитку громад та територій України) та Світовий банк оголосили про відкриття спільної програми “Urban Infrastructure Project-2“, в рамках якої 12 українських міст повинні були отримати 350 млн дол на модернізацію міської інфраструктури.

Проєкт повинен був завершитися в кінці 2020 року, однак кілька проектів взагалі “не запустилися”, обсяг освоєних коштів ледь сягає 29%. Проект наразі продовжили до 2022 року, однак якщо у 2019 році обговорювалося продовження програми, то зараз про запуск наступної програми, “Urban Infrastructure Project-3”, мова вже не йде.

Причина насправді – не у нестачі коштів, а в тому, що наразі Україна не готова до системних модернізаційних проектів з великими бюджетами та складними технологіями.

Ключовою причиною інституційної неспроможності галузі є криза кадрів – наразі в Україні на місцях практично немає спеціалістів, здатних супроводжувати проекти модернізації водоканалів, навіть компанії національного рівня змушені залучати закордонних експертів та інженерів.

В Україні немає самопідтримуючої екосистеми підготовки кадрів – роками в першу чергу через низькі зарплати галузь позиціонувалася як непрестижна.

Причину цього визначити легко – економічно необґрунтовані тарифи стають причиною постійного браку грошей у водоканалів навіть на поточні витрати: на реагенти, електроенергію, зарплати, годі й говорити про можливості залучення високооплачуваних професіоналів – їх взагалі в країні лишилося обмаль.

Відповідним чином деградувала і система освіти – і ми наразі маємо інституційну неспроможність навіть за наявності коштів та технологій.

Для проектування сучасних водопровідних і каналізаційних очисних споруд у українців немає відповідних компетенцій і релевантного досвіду.

Управління водоканалами: кластерна модель та місцеві тарифи

Наразі існує кілька моделей організації управління водопостачанням на державному рівні, однак основних моделей дві: від жорсткої централізації на рівні одного з базових пріоритетів національної безпеки, у країнах, де є дефіцит води (наприклад Ізраїль) – до децентралізації і управління місцевими громадами, у країнах з достатніми водними ресурсами (Швейцарія, що має 6% запасів питної води Європи).

Разом з тим все більшого поширення, особливо у Європі, набуває так звана кластерна модель управління, коли невеликі водоканали об’єднуються у регіональні компанії та корпорації за принципом розподілу басейнів річок.

Вже після об’єднання може здійснюватися часткова або повна приватизація таких корпорацій, і “прив’язка” до річкових басейнів є запорукою їх зацікавленості у комплексному підході до водопостачання та водовідведення.

Якщо говорити про Україну, то для нас також є прийнятною європейська кластерна модель – з відповідним врахуванням регіональних особливостей.

Більше того – в умовах обмеженості ресурсів водозабезпечення має стати основою розвитку регіональних економічних кластерів, коли для бізнесу забезпечується максимальне спрощення підключення до інфраструктури водопостачання та водовідведення.

Власне, схожа модель поширена у світі стосовно індустріальних парків – це вже якщо “спуститися” на рівень міста чи територіальної громади.

Найголовніше усвідомити, що час вертикального модерністського управління, що застосовувалося в умовах радянської планової індустріальної економіки, вже минув – однак разом з тим “спустити” питання водопостачання на рівень територіальних громад, лишивши їх з проблемою “сам на сам” також небезпечно, це може мати негативні і соціальні, і економічні, і екологічні наслідки. Наразі у нас фактично ієрархічна вертикаль зруйнована – однак горизонтальна система не збудована.

Щодо центрального органу державної влади в царині водних ресурсів єдиної ефективної моделі у світі ще не винайшли – у багатьох країнах “водне” питання розпорошене між різними інституціями, ним відають міністерства різного профілю ― як охорони довкілля, так і муніципальних послуг.

В Україні ситуація схожа – до водних ресурсів причетні не менше семи державних інституцій національного рівня, але єдиної стратегії за 30 років та і не з’явилося.

Натомість водоканали залишаються заручниками страхів політиків з приводу запровадження реальних тарифів – в той час коли мова йде абсолютно не про захмарні цифри, а про цілком прийнятні для громад економічні моделі.

Для прикладу, “зарегульовані” тарифи на воду у Житомирі складають 18 грн за кубометр води і стоків, а справедлива ціна – 26 грн, де закладено хоча б 5% на розвиток.

Такими темпами фінансування можна “встигнути” перекласти всі мережі міста за 410 років – але це було б хоч щось, а не збитки.

За належної комунікації з громадою, коли підвищення тарифів супроводжується модернізацією системи, це може бути сприйнято з розумінням – адже ми всі хочемо не просто мати “воду в крані”, а й належної якості і без перебоїв у постачанні.

Приклади тому є: у Дніпропетровській області мешканці кількох сіл погодилися на підвищення тарифу на 45%, коли в рамках швейцарсько-українського проекту DESPRO у громаді відбулася система модернізація водопостачання.

Тарифи повинні розраховуватися за прозорою формулою, має дотримуватися баланс між інтересами споживачів отримувати якісну послугу та економічно обґрунтованим тарифом, який дозволяє підприємству розвиватися – і це розуміли самі споживачі.

Питання тарифів і справедливої капіталізації водоканалів має “відкрити двері” для інвестицій у галузь – адже за оцінками данської компанії COWI, яка розробляла проект національної водної стратегії України, для модернізації всієї системи водопостачання та водовідведення країни потрібно не менше 40 млрд доларів США.

На першочергові заходи, для зменшення зносу основних засобів на 10% необхідно залучити інвестиції на модернізацію основних засобів на рівні 1 млрд дол. США.

Тут потрібні і кошти міжнародних фондів, і приватні інвестиції, і державна підтримка – зокрема, доречно запровадити обов’язкове спрямування на водоканали не менше ніж 10% коштів Державного фонду регіонального розвитку – так як ще вже передбачено Бюджетним кодексом щодо енергоефективності та, як не дивно, спортивної інфраструктури.

Стратегія води: державна політика головного ресурсу країни

Резюме нинішньої ситуації – в Україні неможливо запустити системний процес модернізації через деградацію всієї галузі.

У нас немає комплексного управління водними ресурсами – а проект національної водної стратегії так і не був схвалений Урядом.

Головна проблема української водної інфраструктури не гроші, а відсутність системного розуміння водних проблем, з якими Україна вже може зіткнутися в найближчому майбутньому.

Стратегія має сформувати модель системи – на інституційному, організаційному, регулятивному рівні, визначити механізми управління активами, зв’язків з громадськістю, фінансових аспектів – де взяти гроші на модернізацію і що вона принесе економіці, населенню, як вплине на довкілля.

Врешті, як країна “навчить” спеціалістів, які впроваджуватимуть проекти модернізації. Врешті, вода – ресурс, який можна обліковувати, і ідея “цифрової води” полягає у створенні моделі ринку водопостачання, що також дасть відповіді щодо необхідних інституцій і механізмів у сучасних умовах, з сучасними технологіями – і сучасними викликами.

Європейські донори, які вже чимало років виділяли гранти і надавали експертів, аби допомогти Україні у підготовці національної водної стратегії, поїхали ні з чим. Але це наша спільна справа – усвідомити, що вода – це ресурс, який може скінчитися.

Можна говорити про набір рішень для “швидких перемог” – створення Національної водної ради для координації державної політики, Водного фонду для забезпечення фінансування модернізації водоканалів, водного акцизу для підприємств, що використовують водні ресурси, який би стимулював їх встановлювати очисні споруди і застосовувати ощадні технології – і це справді дієві рішення.

Але насправді це не просто велика розмова про воду – це питання нашого спільного майбутнього. Адже вода – це життя.

 

Президент НАНУ Анатолій Загородній: Якщо не припинити відтік мізків, наука в Україні помре ще до середини ХХІ століття – УП

“Чи є життя після Бориса Патона?” ─ питання, на яке 7 жовтня 2020 року мала відповісти Національна академія наук України на виборах свого нового президента.

З чотирьох кандидатів, які дійшли до фінішу виборчої кампанії, дві третини голосів учасників загальних зборів НАНУ  отримав  69-річний Анатолій Загородній, віце-президент Академії і директор Інституту теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова.

Два місяці по тому академік Анатолій Загородній розповів “Українській правді” про досягнення і злидні науки в Україні, боротьбу з плагіатом і псевдонаукою, улюблені книги дитинства і своє перше відрядження за кордон в 1989 році; відповів на головні упередження щодо Національної академії наук; накреслив “червону лінію” між пошуком компромісу і прийняттям жорстких рішень; процитував Конфуція і Чехова, поскаржився на байдужість телевізійників у висвітленні академічного життя і пообіцяв шукати наукові “цікавинки” в комунікації з суспільством.

“Річний бюджет 170 установ НАНУ ─ це бюджет одного добре забезпеченого американського університету”

─ Національна академія наук України ─ держава в державі з власною територією, ритуалами, ієрархією, незрозумілою чужинцям мовою. Варто почати з окреслення її кордонів. Територія, населення, бюджет?

─ Я не впевнений, що НАН України варто називати “державою в державі”. Ми є частиною держави, живемо і працюємо за тими ж самими законами, що і вся наукова спільнота України.

На сьогодні до складу Академії входить близько 170 установ ─ дослідницьких інститутів, національних бібліотек, природних заповідників, дендропарків, науково-технічних центрів.

В них працює близько 26 тисяч співробітників, з яких 16 тисяч ─ це науковці. Серед них 2,5 тисяч докторів наук і 7,5 тисяч кандидатів наук.

Анатолій Загородній: “Середній вік науковців на момент захисту докторської дисертації складає 49,6 років, кандидатської — 31,2”

Щодо фінансування. У 2020 році обсяг видатків за загальним фондом держбюджету для Академії становив 4,62 мільярдів грн. Здається ─ астрономічна сума. Особливо так вважають багаточисельні “аудитори”. На практиці така “астрономічна” сума забезпечує всього-на-всього дві третини мінімальних потреб Академії.

У нас в медіа часто порівнюють кількість Нобелівських лауреатів з різних країн. Проте не наводять цифр щодо рівня фінансування науки в Україні та в інших країнах.

Так ось, річний бюджет на фінансування 170 установ Академії ─ це бюджет одного добре забезпеченого американського університету.

Інший приклад ─ наукове товариство Макса Планка в Німеччині, з яким Академія має схожу структуру. Річний бюджет цього товариства від держави ще кілька років тому складав 8,5 мільярдів євро, тобто порядку 255 млрд. гривень. Питання є?

─ Звісно, є. Приміром, наступне. Майже все можна виміряти часом і грошима, отриманими або втраченими за цей період часу. Давайте подивимося на вчених, які працюють в системі НАНУ з цієї точки зору. Який середній вік кандидатів, докторів наук, членів-кореспондентів, академіків? І відповідно зарплати?

─ Середній вік усіх наукових співробітників Академії на початку 2020 року складав 53,9 років. Серед них середній вік академіків НАН України — 77,1; членів-кореспондентів — 71,4; докторів — 64,9; кандидатів наук — 51,1.

Щодо зарплати, то її базовий рівень залежить від посади, а за науковий ступінь, наукове звання, стаж наукової роботи нараховуються передбачені законом надбавки.

В залежності від цього молодший науковий співробітник за умови повної зайнятості отримує приблизно від 7 до 9 тисяч гривень, науковий співробітник — від 7,5 до 10 тисяч, старший науковий співробітник — від 9 до 15 тисяч, провідний науковий співробітник — від 10 до 18 тисяч, головний науковий співробітник, керівник наукового підрозділу — від 10 до 20 тисяч.

Зарплата академіків і членів-кореспондентів, як і всіх інших наукових працівників, визначається посадою та надбавками. Але окрім зарплати вони отримують довічні плати за академічні звання: академік близько 5 тисяч гривень на місяць, член-кореспондент – 3,4 тисячі. До речі, розміри цих академічних плат не переглядались урядом з 2007 року.

Середня заробітна плата в Академії на сьогодні становить лише 9 тисяч гривень. Це на 28% менше, ніж зарплата в промисловості.

Стаття закону, яка визначає, що посадовий оклад молодшого наукового співробітника з 1 січня 2020 року повинен бути не менше подвійної заробітної плати у промисловості, залишається декларативною, адже на сьогодні подвійна заробітна плата у промисловості становить майже 25 тисяч гривень.

— Бути науковцем в Україні — це легітимізований спосіб жебрацтва, зауважив мій знайомий, кандидат наук, хімік за фахом. Після семи років у дослідницькому інституті він пішов працювати до фармацевтів із зарплатою в дві тисячі доларів. Чи згодні ви з тезою про легітимізоване жебрацтво?

— Співробітники Академії працюють на межі сил і можливостей, але в умовах режиму неповної зайнятості, за мізерні зарплати, часто — на застарілому обладнанні, а в холодну пору року — ще й у погано опалюваних приміщеннях.

Звісно, що наших злиднів ми мали би соромитись. Але пригадаймо слова Конфуція: “Соромно бути бідним в багатій країні і соромно бути багатим в бідній країні”.

Отже, з огляду на економічний стан нашої країни не нам сьогодні слід соромитись. Нам принизливо виглядати жебраками-прохачами, коли завдяки нашим дослідженням і розробкам держава має змогу заощаджувати та заробляти величезні кошти.

Анатолій Загородній: “Ми хочемо кардинально змінити ситуацію і вивести Академію з крутого піке, в якому зараз перебуває вся національна наукова сфера. В цьому я вбачаю одне з своїх головних завдань”

— Припустимо, перед вами співрозмовник, озброєний головними упередженнями щодо Академії. Мабуть, найпопулярніше: в той час, коли Ілон Маск борознить простори Всесвіту, НАНУ лишається неповоротким монстром і пережитком радянських часів.

— Наша Академія не є унікальною в своєму роді — подібні організації існують і в інших країнах, і не тільки колишніх соціалістичних. Вони можуть називатися товариствами, асоціаціями, як завгодно — від цього суть не змінюється.

Досить згадати лише Академію наук КНР, яку ніхто і ніколи не збирався ліквідовувати. Тому заклики “ліквідувати НАН України як радянський рудимент” самі по собі, сказати б, радянські в дусі російського перекладу “Інтернаціоналу” про руйнування всього дощенту.

Розумні, раціональні люди не розкидаються ресурсами, тим більше такими, які нині в світі навіть за гроші часом не купиш.

Ще кумеднішими ці заклики виглядають, якщо згадати, що Академію заснував іще гетьман Української держави Павло Скоропадський, який, як відомо, комуністом не був і боровся з радянською владою.

— Друга теза: Академія повинна заробляти на себе замість того, щоб викачувати гроші із держбюджету.

— По-перше, ніде у світі держава не перекладає тягар фінансування досліджень на приватний сектор чи на “закордон”. Повсюдно фундаментальна наука практично цілковито існує державним коштом.

Прикладні дослідження можуть розраховувати на гроші від бізнесу, якщо національна економіка створює сприятливий інвестиційний та інноваційний клімат.

Міжнародні ґранти виборюються у надзвичайно конкурентному середовищі, де перемагають не тільки найкращі ідеї, а й можливість ці ідеї реалізувати, для чого нерідко потрібне найсучасніше обладнання. Пандемія коронавірусу продемонструвала, що таке обладнання вкрай необхідне науковцям удома, бо за умов закриття кордонів розраховувати на використання наукової інфраструктури іноземних партнерів не доводиться.

По-друге, кошти, які Національна академія наук України отримує з державного бюджету, не захмарні. Я вже про це сказав.

У 2021 році ми сподіваємось отримати близько 5 мільярдів гривень. Це бюджет не розвитку, а виживання, але і виживання він теж не забезпечує. Що, між іншим, порушує норми чинного законодавства, яке встановлює обсяги фінансування наукової сфери на рівні не нижче 1,7% ВВП, тоді як зараз майже вдесятеро менше.

Тому, поки цивілізовані країни стимулюють приріст наукового потенціалу, Україна продовжує втрачати найцінніше, що у неї є, — розумних і творчих людей. Якщо у Польщі, Німеччині, Великій Британії та США чисельність дослідників з 2013-го по 2018 роки зросла на 44,6%, 15,8%, 9,8% та 6,4%, то в Україні, навпаки, скоротилася на 19,4%.

— Наступне. Діяльність Академії та її інституцій неефективна, “віддача” мізерна, штати роздуті.

— Лише кілька прикладів практичної “віддачі”.

За результатами оцінювання нашими вченими стану корпусів реакторів атомних електростанцій на 10-20 років відтерміновано виведення з експлуатації 11 з 15 діючих енергоблоків. Економічний ефект від продовження терміну роботи лише одного блоку складає близько 1,5 мільярдів гривень на рік.

Ми розробили технології і налагодили виробництво машин для контактного стикового зварювання рейок із високоміцної сталі. Сумарний ефект від цієї розробки — мільярди гривень.

Анатолій Загородній: “Щороку науковці Академії виконують близько трьох тисяч науково-дослідних робіт, за результатами яких виходить в світ близько 18 тисяч статей ─ дві третини з них в престижних міжнародних журналах — та більше 400 монографій”

Але про ефективність в науці свідчить не лише економічний ефект. Одним із її критеріїв є публікаційна активність наших учених. Точніше — середня “ціна наукових публікацій” для держави. Це дає можливість порівняти результативність витрат на науку в Україні та в інших країнах, якщо вимірювати “віддачу” науки кількістю публікацій, представлених у базі даних Scopus.

Так от: за кількістю публікацій на 100 мільйонів євро витрат Україна залишає позаду Туреччину, Польщу та Німеччину разом узятих (із показником 1736 проти 225, 375 і 130 відповідно). Тобто середня вартість однієї української публікації в престижному науковому журналі у 4,5 рази менша, ніж турецької, майже увосьмеро менша, ніж польської, і понад в 13 разів менша, ніж німецької.

— Запитання від членів “Клубу УП”.

Марія Попова цікавиться: “Які конкретно масштабні дослідження ми проводимо? Чи маємо спільні наукові проекти з іншими країнами? Коли читаєш новини про якісь карколомні відкриття, то завжди здається, що це ну дууууже далеко від нас. Чи це правда?”

Отже, чим може пишатися сьогодні українська наука?

— Не хотів би бути занудою, але почну з того, що мені не подобається словосполука “українська наука”, бо наука як сукупність здобутих знань про природу і суспільство та закони їхнього розвитку не може бути національною.

Антону Чехову належать слова: “Національної науки немає, як немає національної таблиці множення”. Тому мені більше до душі говорити про науку в Україні.

Щодо результатів світового рівня, то вони безумовно є, і я не можу погодитись з тим, що від карколомних відкриттів ми “дууууже” далеко. Тим більше, що частина результатів отримана нами саме в співпраці з іноземними колегами.

Наведу лише кілька прикладів. Зокрема, в галузі фізич­них наук — це причетність наших науковців до найновітніших відкриттів на Великому адронному колайдері в ЦЕРНі.

Фахівці з п’яти інститутів НАН України разом з своїми колегами з різних країн світу вивчають властивості ядерної речовини, яка утворюється при зіткненнях атомних ядер при дуже високих енергіях і з якої при її охолодженні виникають протони і нейтрони — частинки, з яких складається атомне ядро. Такі дослідження вкрай важливі для розуміння фундаментальних законів світобудови, у тому числі зародження і розвитку Всесвіту.

Не менш вагомі досягнення мають наші астрофізики і космологи. Їхні результати — це досягнення світового рівня. Взяти хоча би відкриття нових “молодих” галактик. Для цього наші науковці використовують космічний рентгенівський телескоп Хаббл, що саме по собі засвідчує авторитет наших астрономів, бо до роботи на цьому телескопі допускають лише найвидатніших.

Ще цікавішою, сповненою наукової інтриги, є проблема так званої “темної матерії”. Суть ось в чому: на сьогодні встановлено, що ми бачимо приблизно лише 5% того, з чого складається Всесвіт. Все решта — це те, чого ми зовсім, чи майже зовсім, не знаємо, тобто “темна матерія”. Виникає багато питань: з чого вона складається, які частинки є її носіями і яка їхня маса тощо.

Так от, саме українські науковці отримали нове обмеження на масу частинки темної матерії. Цей результат є суттєвим кроком в наближенні до розв’язання найактуальнішої проблеми космології — розуміння природи темної матерії.

Перелічене — це навіть не верхівка айсберга. Результатів світового рівня значно більше. Попри всі складнощі і негаразди нашого сьогодення, Україна все ще сприймається в світі, як країна, котра посідає гідні позиції в низці галузей сучасної науки. Це стосується окремих розділів математики, теоретичної і прикладної механіки, матеріалознавства, теоретичної фізики, фізики і астрофізики високих енергій, радіоастрономії, фізичної хімії, молекулярної біології, фізіології, біохімії, космічних досліджень, ряду інших напрямів.

І не­хай про­бачать мені колеги, чиїх результатів я не згадав, а багато з цих результатів без перебільшення видатні, і їх варто було б згадати.

Анатолій Загородній: “В Академії працює дві групи з прогнозування розвитку пандемії на території нашої країни. Одна з них діє на базі Інституту проблем математичних машин і систем у Києві, інша — в Інституті проблем ринку та еколого-економічних досліджень в Одесі”

“Я готовий пробивати стіни, щоб захистити Академію”

— Один з викликів, який сьогодні стоїть перед Академією — change. Зміни — це завжди опір. Ваші колеги описують вас як інтелігентну і м’яку людину. До якої міри ви готові прошибати стіни, позбуватися тих, хто гальмує, плисти проти течії?

— Я вдячний колегам за позитивну оцінку окремих рис мого характеру. Водночас мені складно самому говорити про ефективність моїх особистих якостей. Найбільше говорять за людину не слова, а її вчинки та дії.

Тривалий час ще на посаді віцепрезидента НАНУ я відповідав за зв’язки Академії з міністерствами, парламентськими комітетами, Київською міською державною адміністрацією.

Це дозволяє говорити про певний досвід. Знаю, як розмовляти з людьми, як їх переконувати. Коли можна прийти з готовою думкою, а коли обговорити та врахувати будь-чиї слушні аргументи при прийнятті виважених рішень та досягти консенсусу.

Академія впродовж вже більше як 100 років працює на державу і суспільство. А особисто для мене це і все моє життя після закінчення університету. І мені не байдуже, яка буде її подальша доля.

Тому готовий пробивати стіни в будь-який доступний для мене спосіб і захищати Академію від зазіхань і незаслужених звинувачень.

Водночас очевидно, що зміни вже давно назріли і, можливо, в деяких випадках, навіть перезріли. Але будь-які зміни мають сприяти розвитку Академії, і в жодному разі не зруйнувати все краще, що вона має.

Наразі перші кроки вже зроблено — створено координаційну раду з питань реформування Академії, оголошено додатковий конкурс на створення молодіжних дослідницьких лабораторій, розпочато повну інвентаризацію матеріальних активів тощо. Далі буде.

Сподіваюсь, що виважені пропозиції не будуть зустрічати жорсткого опору, хоча все може бути. Поки що такого опору не відчуваю, радше критичне ставлення до деяких моїх пропозицій. Вважаю це позитивом, бо таке ставлення стимулює дискусії і обговорення.

— Де для вас “червона лінія” між пошуком компромісу і прийняттям жорстких рішень?

— “Червоною лінією” для мене буде чиєсь наполегливе небажання йти назустріч змінам, що може призвести до втрати авторитету Академії в очах держави і суспільства і як наслідок її руйнування.

— Одна з ознак такого руйнування — “відтік мізків” за кордон. Очевидно, що система не відтворює себе. Наскільки критичним сьогодні є кадровий голод в науці?

— У науці важлива тяглість, що забезпечується науковими школами, де присутні різні покоління.

Українська наука в цьому плані, на жаль, дуже розбалансована. В кризові 1990-ті відбувся відтік значної кількості дослідників в інші сфери діяльності та за кордон, тому сьогодні дуже відчутний брак середнього покоління. За якийсь час наука втратить і співробітників поважного віку, не поповнившись натомість молодими кадрами, для яких науковий фах у нашій країні вкрай непривабливий.

Знекровлення української науки набуває катастрофічних масштабів, які межують з питанням про національну безпеку України. Кількість молодих учених в Академії скорочується сьомий рік поспіль.

В 2019 році в наукових установах НАН України працювало 2270 молодих вчених, що на 15% менше, ніж у 2018 році. На 5% скоротилася чисельність молодих учених — кандидатів наук. Порівняно з 2013 роком ці показники становлять 32% і 24% відповідно.

Анатолій Загородній: “2018 року було надано 30 грантів НАН України дослідницьким лабораторіям (групам) молодих учених НАН України. Фінансування кожної лабораторії становило 1 мільйон гривень, а групи — 600 тисяч”

— Чи маєте ви план, як заохочувати молодь залишатися в науці?

— По-перше, вкрай важливо на конкурсних засадах створювати молодіжні дослідницькі лабораторії та суттєво збільшувати їхню кількість та обсяги їх фінансування. У цілому бюджет 2020 року молодіжних лабораторій (груп) склав 22 млн грн. За результатами конкурсу фінансування отримали 9 лабораторій і 27 груп молодих вчених. Отриманий грант дає змогу команді з 4-5 осіб мати гідну зарплату та взяти участь у міжнародних конференціях, чи поїхати на стажування.

По-друге, слід надавати молодим науковцям так звані постдок-гранти, тобто гранти на проведення наукових досліджень після захисту кандидатської дисертації.

По-третє, необхідно створити в академічних установах умови для кар’єрного зростання молодих науковців шляхом, зокрема призначати їх на науково-керівні посади.

По-четверте, забезпечувати наукову молодь службовим житлом. Зробити це вдасться лише за державної підтримки. Скажімо, шляхом надання пільгових кредитів на придбання або будівництво житла. І, звичайно, маємо зберегти мережу гуртожитків для аспірантів і молодих співробітників.

Якщо не займатися всім цим зараз, науку навіть не доведеться руйнувати — вона природним чином помре ще до середини ХХІ століття, а може, й раніше. Просто тому, що не буде відтворюватися кадровий потенціал.

— Запитання від членів “Клубу УП”.

Євген Полюхович запитує: “Цікаво як Анатолій Загородній планує боротися з поширенням псевдонаукової маячні, в тому числі дійсними академіками НАНУ: теорія плоскої Землі, дельфіни керують людьми тощо?”

— Боротися має не тільки й не стільки персонально Анатолій Загородній, скільки спеціальні колегіальні органи, до яких входять провідні фахівці, кваліфікація, незаангажованість і академічна доброчесність яких поза підозрою.

До речі, при президії нашої Академії діє комісія із захисту науки, протидії псевдонауці та фальсифікації наукових досліджень. Нещодавно було суттєво оновлено її склад та призначено нового голову — академіка Антона Наумовця, відомого у світі вченого і, що важливо, принципову і наполегливу людину. Результати побачимо.

— А щодо плагіату? Це сьогодні гаряча точка через гучні скандали з цим пов’язані.

— Засилля плагіату і недоброчесності свідчить про хворобу суспільної моралі. Морально здорова спільнота природним чином виштовхує пройдисвітів і негідників, а хворе суспільство є для них живильним середовищем. А оскільки наукова спільнота це всього-на-всього зріз суспільства, то в ній теж почало все більше з’являтися нечистих на руку діячів від науки.

Боротися з цими ганебними явищами потрібно, але така боротьба буде жорстокою і нелегкою. Досить пригадати, що недоброчесні дисертанти вже проторували собі дорогу до дипломів про наукові ступені, не дивуйтеся — через суди, які скасовують рішення експертних рад та атестаційної колегії.

Україна на сьогодні чи не єдина в світі держава, в якій наукову кваліфікацію фахівця встановлює суд, а не експертне наукове середовище. І от такий, з дозволу сказати, кандидат, чи навіть доктор наук починає множити і запекло боронити собі подібних.

Анатолій Загородній: “Якщо в Україні не відбудеться оздоровлення й очищення науки від усього ненаукового, це потягне за собою також остаточну деградацію освіти. Що ми, на превеликий жаль, зараз і спостерігаємо. Поки що не все втрачено, але діяти треба було, як кажуть, ще вчора”

Псевдонаука і плагіат підривають авторитет науки в цілому. Бо медійну картинку для суспільства створюють саме скандальні випадки.

Репутація в науці — як поняття честі в давнину. Фінансові труднощі, брак новітнього обладнання можуть бути тимчасовими, а втрата репутації, як правило, незворотна. Принаймні у здорових наукових спільнотах.

“Знаходити “цікавинки” про науку, які б конкурували з новинами про ДТП та кримінал”

— Без сучасної комунікації НАНУ та її співробітники залишаються “річчю в собі” і викликатимуть роздратування суспільства й надалі. Чи плануєте ви щось змінювати в цьому?

— Щодо комунікації з суспільством і популяризації наукових здобутків у Академії справді є проблеми.

Але не можна не помітити, що окремі наші установи і співробітники вже не перший рік активно налагоджують зв’язки з суспільством. Причому досить нетривіально. Взяти хоча би проєкт “Дні науки”, який не “з-під палиці”, а з власної волі та ініціативи створили наші молоді вчені.

Те саме з “Науковими пікніками”, в яких наші співробітники традиційно беруть участь щороку. Ще є проєкт “Дійсна наука”, який реалізує група ентузіастів. Суть проєкту — це кілька цікавих лекцій щомісяця для школярів, студентів та широкого загалу про сучасний стан та досягнення найрізноманітніших галузей науки.

Є Всеукраїнський фестиваль науки, що має загальнонаціональне охоплення. У кожному з цих чотирьох прикладів, які першими спадають мені на думку, українці не винаходили велосипед, а запозичили європейські формати.

На жаль, багато планів довелося відкласти через пандемію. Але ми обов’язково до них повернемося.

Анатолій Загородній: “Мені б дуже хотілось, аби Академія заснувала спеціальну нагороду на відзначення роботи найкращих популяризаторів серед учених і наукових журналістів”

— 2020-й рік жорстко сформував нову реальність. Якщо ти не здатен яскраво презентувати себе в онлайні, для світу тебе не існує. З онлайн-проявами НАНУ сьогодні картинка не надто оптимістична. Вам не здається?

— Для початку ми збираємося кардинально осучаснити вебсайт Академії і радитимемо своїм установам зробити те саме. Повірте, в кожному інституті є бодай одна людина, яка вболіває за цю справу, “горить” нею і знає, що і як слід робити.

Плануємо також наповнювати наш YouTube-канал, бо зараз він фактично поставлений на паузу.

Щодо соцмереж, то маємо зразок для наслідування — це Facebook-сторінка Національного науково-природничого музею НАН України. На мою думку, це вже наукова зірка українського сегменту Facebook. Там усе максимально доступно, інформативно і “з вогником”. SMM такого рівня поки що, на жаль, бракує переважній більшості академічних інститутів.

— Можна безкінечно сперечатися, де межа між популяризацією науки і профанацією, але те, що сьогодні світом править мистецтво розповідати історії, не викликає сумніву. Можливо, дискомунікація в першу чергу пов’язана з тим, що у суспільства є запит, який українські науковці не можуть задовольнити?

— Треба усвідомити, що далеко не кожен учений має хист доступно й захопливо розповідати про справу свого життя.

До того ж, на жаль, нерідко коментарі від учених вириваються з контексту і подаються на підтвердження думки, яку журналісти сформували ще до створення сюжету чи програми. Тож спікер потрапляє в дуже делікатну, незручну ситуацію, коли ставиться під сумнів його професійна репутація.

Я розумію, що настав час докорінно вдосконалити, приміром, роботу з провідними телеканалами. Знаходити “цікавинки”, які б конкурували з новинами про ДТП та кримінал.

Справа вкрай нелегка, оскільки комерціалізація телеканалів практично позбавила їх можливості виходити за межі чогось “сенсаційного”. От якщо хтось говорить про недоліки і проблеми Академії, то тут будь ласка.

І то би ще пів біди, якби матеріал був об’єктивним і перевіреним. Найчастіше факти подаються вкрай однобоко і маніпулятивно. Палітра одноколірна, колір тільки чорний. Таких прикладів більш ніж досить.

А от із подачею чогось позитивного, чи просто про якісь події в науковому житті, тут телеканалам ну геть бракує ефірного часу.

Для прикладу наведу дві історії. Перша стосується 110-річчя від дня народження геніального математика і фізика-теоретика академіка Миколи Боголюбова, яке відзначалося у 2019 році і якому була присвячена Міжнародна боголюбовська конференція “Проблеми теоретичної і математичної фізики” з численними зарубіжними гостями.

Особистість Боголюбова унікальна. Беззаперечний всесвітній науковий авторитет, лауреат численних міжнародних і вітчизняних премій і відзнак, засновник і багатолітній керівник багатьох провідних наукових установ та університетських кафедр.

Телеканалам ця подія видалася геть нецікавою. Лише один телеканал зголосився дати сюжет про видатного науковця і то не з доброї волі. Йому для зйомок фільму дуже потрібен був мій директорський кабінет в Інституті теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова і я погодився надати їм його лише за умови, що телеканал розповість про Боголюбова. Сюжет вийшов — аж три з половиною хвилини. І це за багато років. Але спасибі і на тому.

Друга історія. Перед виборами президента Академії до мене звернулася журналістка одного з провідних телеканалів з пропозицією записати інтерв’ю. Я звісно запитав, про що будемо говорити. Як з’ясувалося, про все: що таке Академія, її досягнення, про мою виборчу програму. Час, потрібний для інтерв’ю — 15-20 хвилин, ефірний час — до двох хвилин. На моє питання, як вона собі це уявляє, відповідь була: “У нас такий формат”. Чи потрібен коментар?

“Останні свої монографії я писав під час відпусток”

─ Ви пам’ятаєте враження, коли вперше виїхали за кордон і побачили, як там працюють колеги-науковці?

─ Вперше за кордон я поїхав ще за часів Союзу у 1989 році до Соціалістичної Республіки В’єтнам. Для наших в’єтнамських колег СРСР уособлював високорозвинену країну з передовою наукою. Вони приїздили до нас на стажування, готували і захищали дисертації.

Жилося тоді країні вкрай сутужно. В’єтнамські колеги розповідали, що зарплати доктора наук на їхній батьківщині вистачало на те, щоб купити, якщо не помиляюсь, три кіло рису. Тому вони шукали можливість поїхати працювати за кордон, звісно, краще до західних країн, але навіть поїздка до СРСР давала змогу щось заощадити.

За якихось 5-7 років в подібну ситуацію потрапили і українські вчені, багато з яких шукали, та дехто і досі шукає, хоч якогось заробітку за кордоном. І я згодом неодноразово ловив себе на думці, що ми опинилися в умовах, дуже подібних, навіть до неправдоподібності схожих, до тих, в яких ще так недавно перебував В’єтнам.

─ А перше відрядження до західних країн пам’ятаєте?

─ Так. В 1991 році я нарешті потрапив до Бельгії. У порівнянні з Україною різниця в умовах роботи була разючою. Мені впало в око, що тамтешні теоретики забезпечені науковою літературою, персональними комп’ютерами, досконалим демонстраційним приладдям, оргтехнікою, канцелярським дріб’язком, зрештою допоміжним персоналом, якому можна доручити якусь нетворчу роботу і самому не гаяти на неї час.

Я вже мовчу про зарплату, яка хоч і не була захмарною, але забезпечувала гідне існування науковцям. Водночас, рівень наших теоретиків аж ніяк не поступався рівню бельгійських колег, а інколи був навіть вищим.

Тоді я зрозумів, що не потрібно посипати голову попелом, якщо ти добре володієш своїм фахом і здатний отримувати результати високого рівня. За таких умов ти будеш бажаним гостем і зможеш працювати за кордоном, якщо побажаєш.

─ Чим ви зазвичай займаєтесь у вільний час?

─ Вихідні дні вже багато років вихідними для мене не є, оскільки саме цей час я намагаюся присвячувати науковій роботі, якої ніколи не полишав. Останні свої монографії я писав під час відпусток.

Якось після призначення мене на посаду вченого секретаря інституту мій науковий керівник Іван Якименко сказав: “Вам часом може видаватися, що після того, як ви зробили роботу, що стосується ваших обов’язків вченого секретаря, ви чесно відпрацювали робочий день. Пам’ятайте, що день прожитий даремно, якщо в цей день ви не отримали хоча би невеликого поступу у своїх наукових пошуках. Наслідок вашої організаційної роботи хоча і важливий, але тимчасовий, а науковий результат ─ вічний”.

До цього додам, коли я чую слова на кшталт “наука ─ це круто”, ловлю себе на думці, що їх навряд чи скаже людина, яка вже чогось досягла в науці. Як по мені, наука ─ це передусім відчайдушне напруження моральних і фізичних сил і лише потім втіха від отриманого результату, а “крутизна” ─ це щось інше, показне.

Анатолій Загородній: “У вільний час надаю переваги спілкуванню з родиною, близькими друзями, прогулянкам, риболовлі. Залюбки вибираюсь до опери, або драматичного театру, але це трапляється не так часто. Люблю класичну і джазову музику, класичну і сучасну літературу”

─ А щодо научпопу про науку і науковців ─ телепрограм або книг, які можна дивитися або читати без перекладача з “наукової” на “загальнолюдську” мову. Чи є у вас фаворити?

─ Вітчизняних телеканалів, які приділяли би серйозну увагу науці та науковцям, не знаю, принаймні серед тих, хто має масову аудиторію. З міжнародних можу назвати Discovery, Animal Planet або National Geographic.

Науково-популярних видань у нас дуже мало, але вони є. Дуже добрим науково-популярним виданням вважаю журнал “Світогляд”. В ньому професійно і водночас досить популярно йде обговорення новітніх досягнень в найрізноманітніших галузях науки. Є ще журнал для школярів ─ “Країна знань”.

Останнім часом побільшало науково-популярних книг. Зокрема, недавно побачила світ просто чудова книга Андрія Варламова і Лева Асламазова “Несамовита фізика. Скрипка, піца, вино і надпровідність”. Її автори дуже цікаво розповідають про фізичні явища, які ми спостерігаємо і які використовуємо у повсякденному житті ─ від приготування макаронів і кави, до телебачення та кольору неба. Привертає увагу серія книг “Обрії науки”, що містить нариси про наукові проблеми та вчених.

─ Якими книжками в дитинстві захоплюються майбутні президенти НАНУ, принаймні, у вашій особі?

─ При виборі книжок, які потім стали улюбленими, я не був оригінальним і захоплювався тим самим, що і мої однолітки ─ пригоди, подорожі, фантастика. Тобто, Майн Рід, Фенімор Купер, Жуль Верн, Річард Стівенсон, Джек Лондон. В старших класах ─ Айзек Азимов, Рей Бредбері, Олександр Беляєв, Станіслав Лем, брати Стругацькі, Генрік Сенкевич.

Не знаю, чи взагалі нині такі книги читає молодь. Часи змінилися.

Михайло Кригель, УП

 

Українці найбільше довіряють Зеленському, тоді меру Києва і експрем’єру – опитування

УП

Президент Володимир Зеленський очолює рейтинг довіри з числа політиків і чиновників.

Джерело: опитування Соціологічної групи Рейтинг, проведеного 12-14 грудня

Деталі: Рейтинг довіри до політиків очолює Зеленський, якому довіряють 43% опитаних, 54% – не довіряють.

Віталію Кличку довіряють 32% (не довіряють 54%),

Володимиру Гройсману – 29% (не довіряють 60%).

Дмитру Разумкову довіряють 26% (не довіряють 34%, 35% не знають, хто це),

Юлії Тимошенко – 25% (не довіряють 71%).

Юрію Бойку – 24% (не довіряють 55%).

Петру Порошенку  – 22% (не довіряють 75%),

Денису Шмигалю – 15% (не довіряють 46%, 34% не знають, хто це).

Опитування проводилося в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу. Вибіркова сукупність: 2500 респондентів. Метод опитування: CATI (Computer Assisted Telephone Interviewing -телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера).

На основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів. Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95: не більше 2,0%.