В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

1092-га доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

Кримська правозахисна група, як і інші правозахисні організації, попри значний внесок у документування злочинів РФ, змушена діяти в межах відсталих норм міжнародного права, яке ще не адаптоване до нових форматів геноцидної агресії та стратегічного управління безпекою світу.

Викликом для глобальної безпеки з боку РФ є не лише військова агресія проти України, а й цілеспрямована геноцидна агресію, що включає фізичне, інформаційне, антропологічно-когнітивне, історичне, культурне, економічне та правове знищення нації. Цей тип агресії не вписується у традиційні межі міжнародного права, що створює критичний виклик для світового порядку та безпеки Європи. Європейському співтовариству, передусім Україні та НАТО, необхідно розробити нові інструменти протидії геноцидній агресії. Це доводить необхідність оновлення міжнародних правових норм, зокрема визначення геноцидної агресії як нового типу міжнародного злочину. Є нагальність створення механізмів обов’язкового примусу агресора до виконання міжнародних угод. Нарешті, мають бути вироблені впровадження міжнародних санкційних механізмів за історичну, інформаційну, культурну, терористичну, варварську та економічну агресію.

JATEC НАТО, як стратегічний центр оцінки загроз та розробки нових підходів до безпеки, мав би стати майданчиком для розробки доктрини протидії геноцидній агресії та адаптації міжнародного права до сучасних викликів.

Якщо не змінити підходи до оцінки агресії РФ, то навіть після перемоги України світ залишиться вразливим перед майбутніми агресорами. Москва вже використовує слабкості міжнародного права для маніпуляцій у Раді Безпеки ООН та створення хибних наративів про історію Мінських угод чи причин початку агресії. Саме тому JATEC НАТО має стати лідером у формуванні нових юридичних та стратегічних рішень для глобальної безпеки.

JATEC НАТО має історичну можливість очолити процес оновлення міжнародного права, що стане фундаментом для стабільної та безпечної Європи в майбутньому.

Публічні маркери:

«У Києві презентували дослідження про кримінальні злочини російських пропагандистів»

«Документальний серіал «Остання війна» має розвінчати міф про «велику російську культуру» – Барчук»

«У центрі НАТО JATEC Україна й Альянс спільно накопичуватимуть досвід – Стефанішина»

Франція демонструє прагматичний підхід, визнаючи потребу в якісному переозброєнні ЗСУ, що відповідає викликам війни з РФ. Латвія, своєю чергою, усвідомлює необхідність зміцнення власної оборони, що є індикатором її глибокого розуміння глокальної загрози з боку РФ, і збільшить витрати на оборону до 5% ВВП.

Однак Канада, яка хоче долучитися до гарантій безпеки для України лише після війни, як і частина інших партнерів, мислить у застарілих категоріях «післявоєнного врегулювання», що є неприйнятним у контексті протистояння з глокальним геноцидним агресором. Це свідчить про брак розуміння, адже без негайного впровадження реальних гарантій безпеки Україна може опинитися в пастці безкінечного варварства та терору, а колективний путінізм отримає стратегічну паузу для реваншу та ресурс безкінечності насилля.

Чи не вказує це на необхідність негайного переходу партнерів до усвідомлення екзистенційного характеру цієї війни, де питання «справедливої перемоги України» є питанням виживання не лише України, а й усієї Європи та світу?

Публічні маркери:

«Франція не готується до відправки наземних військ в Україну – Макрон»

«Латвія збільшить витрати на оборону до 5% ВВП»

«Франція скликає ще одну зустріч лідерів ЄС щодо України та європейської безпеки – Reuters»

«Канада хоче долучитися до гарантій безпеки для України після війни – Жолі»

Україна впевнено рухається до членства в ЄС, що зустрічає опір з боку Угорщини, яка грає на розкол європейської єдності, фактично працюючи в інтересах Москви. Водночас Туреччина, яка традиційно бачить себе частиною Європи та ключовим геополітичним гравцем, намагається використати свій вплив для формування нового балансу сил.

Пропонуючи себе як майданчик для дипломатичного «розчленування» колективного путінізму, Туреччина не обмежується лише переговорами. Вона демонструє готовність підтримати Україну не лише дипломатично, а й військовими гарантіями безпеки, що робить дипломатію дієвою та ефективною. Це показує, що в сучасних умовах ефективна дипломатія можлива лише тоді, коли вона підкріплена реальною силою.

Чи не означає це, що саме силовий фактор, а не пошук компромісів із агресором, має стати основою нової архітектури безпеки для України та Європи?

Публічні маркери:

«Вступ до ЄС: Стефанішина каже, що Україна готова до відкриття трьох переговорних кластерів»

«Ердоган: Туреччина – ідеальне місце для мирних переговорів»

«Туреччина заявляє про повагу до територіальної цілісності України на всіх майданчиках – Ердоган»

Трамп проводить чистки в урядувані та формує диктаторську вертикаль беззаперечної влади, що ігнорує право та норми процедур, які були балансом для урядовців. Маск вторить диктаторським настроям Трампа, доводячи функцію інституцій в уряді до культу Трампа і перетворюючи цей культ у звичну практику корпоративного управління. Тарифні ігри Трампа стають не економічними важелями, а силовим диктатом.

Публічні маркери:

«Трамп хоче запровадити 25% мита на імпортні автомобілі, ліки та мікросхеми»

«Маск назвав ключове завдання свого відомства»

Генерал Кіт Келлог має на меті зрозуміти позицію України та донести її до керівництва США, включно з президентом Дональдом Трампом та державним секретарем Марко Рубіо.

Під час свого візиту в Європу Келлог наголосив, що жодна мирна угода не буде нав’язана Україні; рішення ухвалюватиме український уряд, а США сприятимуть наданню гарантій безпеки. 

Він також підкреслив необхідність прямих справжніх переговорів після серії консультацій між Україною, ЄС та РФ для досягнення стійкого миру. 

Місія Келлога може слугувати альтернативним каналом для радикальних рішень адміністрації Трампа або, навпаки, бути спробою отримати інструментальні знання, що нейтралізують потенційні загрози, які можуть виникнути через швидкі наміри неадекватної співпраці Трампа з пропутінськими силами. Його серйозний підхід до врегулювання екзистенційного протистояння контрастує з контраверсійно-дезінформаційною риторикою Трампа, що породжує різні припущення щодо справжніх намірів адміністрації США. 

Таким чином, діяльність генерала Келлога може бути як спробою досягти справжнього мирного врегулювання дипломатичними засобами (утопія), так і частиною складнішої стратегії адміністрації Трампа щодо України та Європи.

Публічні маркери:

«Дуда після зустрічі з Келлогом: Ця війна не може завершитися перемогою Росії»

«Кошта зустрівся з Келлогом: Потрібна угода, що забезпечить міцний мир в Україні та безпеку в Європі»

«Фон дер Ляєн обговорила зі спецпредставником Трампа підтримку України»

Трамп використовує жорстку та демонстративну риторику, яка розрахована на його електорат. Вона може бути ефективною всередині США, особливо серед виборців, які не вникають у міжнародні процеси. Проте на глобальній арені така поведінка підриває його власний статус, оскільки демонструє нестійкість позицій, відсутність стратегічної далекоглядності та слабку підготовку його команди до реальних дипломатичних процесів.

Його брутальні публічні атаки на Україну та Європу є стратегічно шкідливими не лише для цих країн, а й для самих США. Вони сприяють російському наративу про “поділ Заходу” та підживлюють антидемократичні сили у світі, включно з КНР, Іраном, КНДР та РФ. Це лише доводить, що Трамп або не розуміє наслідків своїх дій, або є елементом складнішого геополітичного розрахунку.

Консультації Волтца та Рубіо із представниками, близькими особисто до Путіна, а не урядовцями, вказують на намагання певних структур адміністрації Трампа знайти “фінальне вирішення” трагедій України, що не обов’язково збігається із загальною жорсткою риторикою Трампа. Якщо вони дійсно наполягають на остаточному припиненні війни (не просто перемир’ї), то це може означати або спробу нав’язати Україні капітуляційні умови, або спробу створити майбутню модель стабільності, яка не співпадає з інтересами Кремля.

Чи Трамп є самостійним гравцем, чи вже заангажований путінцями – це ключове питання. На наш погляд, існують дві основні версії відповіді на це ипитання.

Перша. Трамп діє хаотично – його риторика не є чіткою стратегією, а радше сукупністю імпульсивних висловлювань, спрямованих на мобілізацію виборців у США. У такому випадку його команда може намагатися “вирівняти” його реальні рішення на дипломатичному рівні.

Друга. Трамп уже заангажований проросійськими силами, що пояснює його послідовну дискредитацію України та Європи, а також спроби дистанціювати США від НАТО та міжнародних зобов’язань. У такому разі він або діє під впливом проросійських лобістів, або його особисті політичні та бізнес-інтереси співпадають із кремлівськими.

Отже, ситуативно сьогодні поведінка Трампа вигідна Москві, але вона одночасно завдає удару по його власній політичній позиції. Якщо його команда (Келлог, Волтц, Рубіо) намагатиметься “вирівняти” його політику, це свідчитиме, що він все ще має певний рівень геостратегічної незалежності. Якщо ж вони будуть узгоджувати позиції напряму з Москвою, тоді питання його заангажованості стає очевидним.

Чи стане Трамп повністю прокремлівським – залежатиме від його внутрішньополітичних амбіцій та розкладу сил у США. Але його риторика вже сприяє ослабленню Заходу та створює ризики для безпеки України та всієї Європи. Поки в оточенні Трампа лунають дисонансні твердження та альтернативні голоси, є шанс на баланс та пошук зваженого рішення. Але якщо він встановить систему беззаперечного підпорядкування, тоді Вашингтон дійсно може перетворитися на «нову Москву».

Публічні маркери:

«Трамп про відсутність України на переговорах в Саудівській Аравії: У них було 3 роки»

«Трамп наполягає на виборах в Україні»

«Волтц про врегулювання в Україні: Трамп налаштований діяти «дуже швидко»

«Волтц після перемовин у Саудівській Аравії: Це має бути остаточне припинення війни, а не тимчасове»

«Для завершення війни між Україною і РФ потрібна угода, прийнятна для всіх сторін – Рубіо»

«США і Росія домовилися відновити штат посольств у Москві та Вашингтоні – Рубіо1

«Барро поговорив зі своїм американським колегою Рубіо»

«Європейці є свідками немислимого альянсу між Путіним і Трампом – прем’єр Франції»

«Кремль запропонував адміністрації Трампа російські природні ресурси та доступ до Арктики – ЗМІ»

«Зустріч делегацій США та Росії в Ер-Ріяді завершилася – домовилися створити переговорні групи»

«Зарівна: Зустріч у Саудівській Аравії – це спроба повернути РФ до початку розмови із Заходом»

«У Кремлі заявили, що Путін готовий до переговорів із Зеленським «у разі потреби»

«США в Радбезі ООН: мир для України має передбачати надійні гарантії безпеки, а не бути Мінськом 3.0»

«Гербст вважає малоймовірною зустріч Зеленського, Трампа та Путіна найближчим часом»

«Експерт: Трамп не зможе змусити Україну до капітуляції, бо ми зараз у сильнішій позиції, ніж три роки тому»

«Вашингтон у переговорах з Москвою заходить занадто далеко й занадто швидко – Пайфер»

Аналітична група ГО «Центр ККБ»

Фото із офіційної сторінки 81-ої окремої аеромобільної Слобожанської бригади ДШВ ЗСУ