В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

1072 – га  доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

Роковини визволення Освенціма в роки Другої світової війни стали символом нової епохи, яка започаткувала історію спільноти держав, що урочисто клялися, створюючи Статут ООН не вести війни, спрямованої на тотальне знищення народів чи держав. Демократія утвердилася в міжнародному праві, але зараз її нищать, підміняючи свавіллям і брутальністю геноцидно-варварських тоталітарних режимів та їхніх прибічників, які ігнорують сучасність, керуючись лише історичними травмами.

Українець-одесит свідчить, як у дитинстві його намагався знищити гітлеризм, а тепер, у поважному віці, його та простір життя його дітей і онуків намагається знищити путінізм, називаючи всіх українців нацистами. Історія має належати не лише націям чи державам, а й міжнародній спільноті цивілізації. Інакше позацивілізаційні сили не лише перепишуть історію, а й знищать перспективу людяності й мирності — як основу поступу й майбутнього для всіх землян.

Німеччина не має права забувати звірства, скоєні нацистською владою в Європі, зокрема в Україні, і повинна захищати демократію сьогодення. Про це заявив президент ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр 29 січня на спеціальному засіданні Бундестагу, де вище керівництво держави, депутати й особливий гість — українець, колишній в’язень єврейського гетто Роман Шварцман — вшанували пам’ять жертв націонал-соціалізму, повідомляє кореспондент Укрінформу.

«Історичну правду неможливо приховати! Ми повинні передавати її майбутнім поколінням… Завдання нашого покоління — боротися проти забуття в усій Європі… Голокост є частиною німецької історії, хочемо ми цього чи ні, і це частина нашої ідентичності», — наголосив Штайнмаєр.

Президент зазначив, що звірства нацистів і їхніх пособників в Україні були частиною кампанії тотального знищення, яка розпочалася ще до реалізації плану систематичного винищення євреїв у концтаборах.

«Єврейське життя було знищено в Одесі, Бабиному Яру, Чернівцях, Херсоні, біля Харкова, у Дніпрі. Ми зобов’язані гідно вшанувати пам’ять жертв. Ми їх не забудемо», — заявив він.

Штайнмаєр також застеріг проти атак на сучасну демократію: «Сприймайте ворогів демократії серйозно… Ми живемо в час ухвалення рішень. У наших руках — зберегти досягнення й захистити демократію. Не допустимо повернення до темних часів».

Одесит Роман Шварцман, якому цього року виповниться 89 років і який пережив нацистський табір, виступив у Бундестазі. Він подякував Німеччині за допомогу Україні у боротьбі проти російської агресії й закликав її посилити.

«Путін намагається знищити нас як націю, так само як Гітлер намагався знищити євреїв. Гітлер хотів убити мене тому, що я єврей, зараз Путін хоче вбити мене за те, що я українець», — заявив він українською мовою.

Шварцман розповів історію свого життя: у 1941 році, дитиною, він потрапив до Бершадського гетто. Там він бачив трупи сотень людей, став свідком убивства свого брата й багатьох інших звірств. Після звільнення гетто в 1944 році Шварцман вижив і зберіг історії, які самі жертви вже розповісти не зможуть.

Тепер, після 24 лютого 2022 року, він знову бачить руйнування: «Росія атакує наші міста, енергосистему, цивільних. Наше життя й свобода знову під загрозою».

Він розповів, як 29 грудня 2024 року російська ракета влучила в його дім в Одесі. Разом із дружиною він перебував у підвалі, а їхня квартира на 10 поверсі була повністю знищена.

Шварцман закликав Німеччину допомогти Україні:

«Ми потребуємо ППО для Одеси й усіх міст, щоб захистити людей. Нам потрібні літаки, щоб отримати перевагу в повітрі, далекобійні ракети, щоб нейтралізувати російські аеродроми. Потрібна ваша підтримка, щоб звільнити окуповані території».

На завершення він наголосив: «Ми повинні зупинити варварів — це єдиний шлях до миру. Світ має перестати боятися. Україна зробить усе, щоб ця війна не прийшла до вас».

Україна понад усе — це не просто лозунг націоналістів, це квінтесенція майбутнього світу, звільненого від колективного путінізму.

Публічні маркери;

«Штайнмаєр застеріг від нехтування уроками історії»

«Одесит, який пережив Голокост – у Бундестазі: Мене хотів убити Гітлер, тепер хоче вбити Путін»

Парадоксально, але можливо, що за ці 1072 доби в Європі та світі відбувається процес формування та утвердження універсальних цінностей для сучасності й майбутнього, які базуються на загальній парадигмі цінностей, а не на поділі на принципи взаємин чи інтересів. Водночас українська влада продовжує діяти застарілою методологією долучення, замість того, щоб ініціювати парадигму рятування та донорства безпеки світу. У цій екзистенційній боротьбі проти глокальної геноцидної агресії українське суспільство утверджує універсальні цінності – атрибути цивілізації планетян.

Гідність як принцип є ключовим для розвитку спільнот, проте, на жаль, не є ще й досі універсальною цінністю. Це чітко демонструють «м’ясні штурми» путінців на фронті в Україні. У той же час гідність народів та еліт ЄС проявляється у солідарності через фінансову та військову допомогу, але рідко доходить до особистої участі у спротиві. Ініціативи ветеранів та громадян у деяких європейських країнах, які бажають воювати проти путінізму, часто навіть переслідуються.

Таким чином, справжню енергію цивілізаційного духу творять українські воїни та громадяни, які своїми життями стримують путінізм. Нам слід пропонувати Європі парадигми технологій і формати глокальних дій, а не адаптуватися до путіністських наративів у Європі. Антропологічно-когнітивно-ментальна окупація Європи триває, і про це вже час не лише говорити, а й діяти.

Сотні українських митців-воїнів загинули за світ без домінування Московії, однак ми досі не створили відповідних контентних форматів. У час, коли штучний інтелект став інструментом митця, а не його альтер его, можливостей більше, ніж будь-коли, але управлінська динаміка поступу залишається на низькому рівні. Це потрібно змінювати.

Єдність України з Європою зумовлена не лише історично, а й закріплена в основоположних документах Європи. Україна має розвивати стиль і форму комунікацій з європейськими партнерами.

Як зазначив міністр культури та стратегічних комунікацій Микола Точицький у своєму блозі для Укрінформу: «Хартія Європейського Союзу про основоположні права» підтверджує, що Україна є частиною європейської спільноти й несе в собі європейський дух, який іноді проявляється набагато сильніше, ніж у деяких європейських державах. У першій статті Хартії закріплено, що «Людська гідність є недоторканною. Її треба поважати та захищати». І лише у другій статті зазначено право на життя. Це не просто порядок статей у важливому документі – це свідчення того, що, захищаючи свою гідність, культуру та суб’єктність, Україна, хоч і не бажаючи цього, жертвує життями своїх синів і дочок».

Міністр підкреслив, що саме культурний вимір, спільні цінності, підходи до збереження культурної спадщини можуть стати основою для діалогу України з Європою. Він навів приклад співпраці з Німеччиною, коли під час візиту до Берліна обговорювалося залучення міжнародної підтримки для захисту української культури в умовах війни.

На жаль, виробництво документального фільму «Журналіст» про загиблого військового і журналіста Олександра Махова було призупинено через зупинку допомоги з боку США. Про це повідомила його наречена, журналістка Анастасія Блищик. Вона пояснила, що скасування співпраці з USAID унеможливило завершення фільму, який міг би стати важливим елементом культурної дипломатії України.

Цікаво, що у США художники можуть захищати авторські права на роботи, створені за допомогою штучного інтелекту, якщо в них було достатньо людської творчості. Це підкреслює значення людського внеску у творчість навіть в умовах технологічного прогресу.

Публічні маркери:

«Україна має спільні цінності з Європою, але треба напрацювати стиль та форму комунікації – Точицький»

«ІМІ: Виробництво документального фільму «Журналіст» поставили на паузу через призупинення допомоги США»

«Митці у США можуть відстоювати авторські права на роботи, створені за допомогою ШІ»

Екзистенційність глокального поширення дезінформації фіксується та заявляється, проте справжня суть цієї технології залишається недостатньо розкритою. Інструмент дії часто зазначається, але результат, як і тотальна природа геноцидної агресії путінізму в Україні, Європі та світі, залишається в тіні. У цьому контексті важливо підкреслити, що йдеться не про конфлікт, кризу чи навіть війну, як це намагається подати Московія, а саме про глобальну геноцидну агресію, масштаб і функціонал якої охоплює як локальні, так і міжнародні рівні.

Канада, ймовірно, активізувалася в цьому питанні через власну вразливість до дезінформаційних імпульсів, які надходять не лише від колективного путінізму, але й, можливо, від адміністрації Трампа. Україна ж має і може запропонувати своє бачення, розуміння і нейтралізацію когнітивно-ментальних окупацій, опираючись на антропологічний фундамент. У свою чергу, Канада демонструє контроверсійність явища дезінформації, яка виявляє свою потужність як на території Канади, так і в межах сусідніх країн і режимів.

Дезінформація створює екзистенційну загрозу для демократичних суспільств, якщо їй не протидіяти. Про це заявила очільниця громадської комісії з питань іноземного втручання у федеральні виборчі процеси Канади Марі-Хосе Хог. На її думку, “дезінформація, розвиваючись швидше, ніж здатність її виявляти, становить серйозну загрозу для канадської демократії”. За її словами, неспроможність ефективно протидіяти маніпуляціям здатна спотворити суспільний дискурс, змінити погляди громадян і навіть сформувати суспільство у напрямі, небезпечному для демократії. Вона наголосила: “На цьому роздоріжжі інформаційні маніпуляції стають найбільшою загрозою нашій демократії, створюючи екзистенційну загрозу”.

На тлі цих заяв цікаво, що громадська комісія Канади не виявила значних доказів російського втручання у федеральні вибори 2021 року. У звіті йдеться, що, хоча Росія має ресурси для підриву довіри до демократичних процесів на Заході, “немає ознак, що Кремль свідомо впливав на канадські вибори або підтримував окремі партії”. Проте ці висновки зазнали критики з боку Конгресу українців Канади. Виконавчий директор Ігор Михальчишин зазначив, що рекомендації комісії недостатні для нейтралізації загроз з боку Росії, і наголосив: “Ніщо у звіті не змусить Росію припинити свою агресивну діяльність”.

Додатково до цього, питання впливу Китаю на виборчі процеси Канади знову стало предметом дискусій. Уряд Канади був змушений реагувати на звинувачення у підтримці китайськими структурами окремих кандидатів у 2019 році, що завершилося створенням незалежної комісії. Нещодавно Канада оголосила персоною нон грата китайського дипломата, причетного до спроб тиску на канадського депутата через його родичів у Китаї.

Таким чином, глобальні дезінформаційні впливи – це складний багатошаровий виклик, що вимагає системної протидії на міжнародному рівні. Україна у цьому контексті може запропонувати не лише ефективні механізми аналізу, а й стратегії нейтралізації, виходячи з власного досвіду протистояння агресії путінізму.

Публічні маркери:

«У Канаді попередили про екзистенційну загрозу дезінформації для демократій»

«У Канаді не бачать загрози демократичним процесам від Росії – звіт громадської комісії»

Фото із офіційної сторінки у Facebook 117-ої окремої важкої механізованої бригади