В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

Тарифна політика Трампа – це не просто економічний інструмент, а засіб руйнування союзництва та цинічне розмивання світового порядку, який ґрунтується на співпраці демократичних країн в рамках міжнародного права.

Трампівський протекціонізм слід розглядати як агресію проти союзників,  а отже як виклик для країн демократії. Те, що Трюдо «тарифну агресію» чітко називає спробою економічної анексії Канади, має ширший вимір. Трамп руйнує систему західних партнерств, переводячи все у площину фінансового шантажу. Він не розрізняє союзників і ворогів, що вигідно лише автократам на кшталт Путіна чи його партнерів по колективному путінізму.

Важливо пам’ятати, що принцип, коли гроші вирішують все, не працює з диктатурами. Трамп вважає, що силою тарифів чи комерціалізованих угод він зможе змусити будь-якого лідера країни діяти у своїх інтересах. Але це фатальна помилка, коли йдеться про путінський чи подібні режими. Так, демократії працюють через домовленості, але ж диктатури працюють через обман, агресію та маніпуляцію. Трамп не розуміє цього і потрапляє у пастку, яку сам створює.

В той же час трампізм вже отримує колективну відповідь. Те, що вільний світ почав публічно засуджувати політику Трампа щодо України, є важливим сигналом. Це показує, що трампізм не сприймається як “альтернативна політика США”, а визначається як ситуативна  загроза для міжнародної безпеки. Захід має пам’ятати про “ефект пробачення” як одну з найбільших дипломатичних небезпек – це забуття й прощення після зміни адміністрацій. Якщо демократичні країни, включно з Канадою, не зроблять висновків і не вироблять стратегічну імунну відповідь на тарифну дикість трампізму, то загроза повториться, можливо, у ще гіршій формі. Трамп – це не окремий феномен, а частина глобального процесу деградації демократій, і Захід повинен дати системну відповідь, а не лише ситуативний осуд та тимчасові дії.

Публічні маркери:

«Трюдо: Мета імпортних мит США – анексія Канади»

«Трюдо про припинення американської допомоги Україні: США проміняли друзів на ворогів»

«Найбільша канадська провінція відмовилася продавати алкоголь зі США»

Трамп продовжує електризувати медіапростір, створюючи публічність хаосу замість державницької політики, і це має кілька ключових наслідків. Вже резонує висновок що Трамп дискредитує класичний республіканізм. Тобто, Трамп своїми виступами знищує спадщину Республіканської партії як консервативної сили, що спирається на державницькі принципи, відповідальність і стратегічне мислення. Він діє не як державний діяч на посаді президента США, а як політик-претендент на посаду, для якого головне – інформаційний ефект, а не відповідальні та прогнозовані наслідки політики для США та світу.

Трамп культивує дипломатичний хаос як стиль прийняття рішень, коли він не лише спотворює реальність, наприклад, називаючи твіт Зеленського “листо-каяттям”, але й системно підриває довіру до союзників, лаючи та принижуючи їх або раптово возвеличуючи. Він знову атакує Європу, штучно створюючи враження, що вона “робить недостатньо” для України. Трамп активно розмиває стратегічний імідж США як фундаментально надійного партнера для союзників. Він підтримує внутрішній хаос у США, бо його головна мета – бути в центрі уваги, а не керувати державою.

Можливо саме зараз формується формат “сорокаденних проповідей” у Конгресі. Ймовірно, Трамп справді буде використовувати Конгрес як сцену для власного політичного культу, доки його не зупинять. Адже  Сенат і Палата представників можуть обмежити його виступи або блокувати їх. Вірогідні внутрішні суперечності в Республіканській партії можуть призвести до того, що класичні республіканці почнуть відкрито діяти проти Трампа. Зважимо і на те, що поки Трамп продовжує влаштовувати електоральне шоу, путінізм отримує додатковий простір для маніпуляцій.

Головна проблема в тому, що США вже виглядають нестабільно, що може підштовхнути деякі країни до більш м’яких позицій щодо РФ. Трамп використовує публічний хаос як зброю, що вигідно лише автократам і ворогам демократії. Його непередбачуваність зменшує ефективність дипломатії США, бо союзники не можуть розраховувати на стабільність. Залишається без відповіді ключове питання – коли та як Трампа зупинять. Якщо цього не зроблять всередині США, удар по міжнародному порядку буде ще потужнішим.

Публічні маркери:

«Рейган перевертається в могилі від вистави Трампа в Овальному кабінеті – опозиція в Конгресі США»

«Промова Трампа в Конгресі стала найдовшою в історії виступів президентів США»

«Трамп розповів Конгресу, що отримав листа від Зеленського про готовність до переговорів»

«У промові до Конгресу Трамп порівняє витрати США і Європи на війну в Україні»

Європа прокидається, і це стратегічний злам, хоча поки ще у форматі екстрених самітів та заяв, а не остаточних рішень. Ключові зрушення представлені через план переозброєння Європи (€800 млрд) від фон дер Ляєн. ЄС вперше заявляє про реальну оборонну незалежність, що означає кінець “епохи пацифізму” та курс на власну військово-промислову базу в партнерстві з інституціями НАТО. Це прямий удар по російських розрахунках на “втому Заходу” та занепад НАТО. 

Пісторіус публічно заявив про “Історичний день для Бундесверу” (€500 млрд). Німеччина піднімає планку військових витрат до рекордного рівня. Це зміцнює східний фланг НАТО, додає Україні ресурсів оперативних та у довгостроковій перспективі, сигналізує Кремлю, що Берлін більше не слабка ланка європейського геоландшафту.

Франція демонструє через слухання в парламенті, опитування та виступи урядовців, що практично повністю на боці України. Еліти та громадяни чітко визначили сторону прихильності. Це важливо, бо Франція має ядерну зброю та вплив у світі. ЄС і Європарламент говорять про єдність, а це означає готовність до рішучих дій. Якщо ці плани підкріплять виробництвом і логістикою – Європа стане ключовою силою глобальної безпеки. Водночас Орбан та путінські симпатики проявляються радикально у Будапешті. Сіярто скаржиться Рубіо на “змову Європи проти Трампа” – це чистий код путінізму, адже Орбан грає роль троянського коня Кремля в ЄС. Те, що Трамп і Путін синхронізовані – це вже навіть не приховується. Хоча, може це лише публічна пастка адміністрації Білого дому для подальших геостратегічних каруселей в стилістиці Трампа, який мріє про одночасну всесвітність. Ймовірно все ж, що для Угорщини політична ізоляція стає неминучою, якщо Європа вчасно поставить крапку в грі Будапешта.

Тепер Європі та ЄС головне – не зупинятися. Перші правильні кроки є, тепер важливо перейти в режим стратегічного удару по глокальному ворогу.

Публічні маркери:

«Фон дер Ляєн представила план переозброєння Європи на €800 мільярдів»

«Пісторіус заявив про історичний день для Бундесверу та Німеччини»

«Сійярто поскаржився США, що в Європі змовились проти “мирного плану” Трампа»

«Годжес припустив, що заморожування допомоги у довгостроковій перспективі може нашкодити Росії і США»

«Мир через силу» в Україні потребує від Європи єдності й рішучості – Мецола»

«ЄС має бути готовим до оборони Європи та збільшення підтримки України – Каллас»

«Країни Європи мають об’єднати зусилля, щоб компенсувати допомогу США Україні – прем’єр Франції»

«Європа ніколи не погодиться на перемир’я без гарантій безпеки для України – Барро»

«Французи підтримують вступ України до НАТО та ЄС і надання їй військової допомоги»

«На дебатах у Сенаті прем’єр Франції попросив передати українцям, що вони не самі – посол»

«Гарантії безпеки Україна насамперед обговорює з Францією та Британією – ОП»

«Партії майбутньої коаліції у ФРН домовилися про фонд у €500 мільярдів для інфраструктури й оборони»

«Експосол Канади – про вимогу вибачень від України з боку США: Я би себе не принижував, це нічого не змінить»

«Венс назвав угоду про надра кращою гарантією безпеки для України, ніж війська «випадкової» держави»

Трамп грає в публічно-дипломатичний хаос, думаючи, що він керує світовими процесами, але насправді відкриває шлях для геополітичних реваншів, яких сам не контролює.

Однозначно, Європа отримала свободу від США, але одночасно перед нею постають глобальні проблеми. Байден дав історичний поштовх Європі для самостійного переозброєння. А Трамп, виводячи США зі стратегії глобальної відповідальності, вимушено прискорює ЄС у створенні незалежної безпекової моделі. В кінцевому результаті Європа та ЄС стають менш залежними від США, але не відходять від антипутінської стратегії. Одночасна  гра Трампа з Іраном та Москвою уможливлює конфлікти з Ізраїлем та Туреччиною.

Ізраїль вже відчув удар від іранської агресії, яка посилюється через слабкість американської позиції Трампа який готується до «нобелівської премії миру». Водночас Туреччина бачить простір для маневру і може почати діяти жорсткіше в Сирії та на арені Європи – як щодо РФ, так і щодо США, зберігаючи можливості до тимчасових союзів. До цього ж, Китай більше не спостерігає – він готується діяти, бо для КНР безпекова пасивність США – це стратегічна можливість діяти. Якщо Вашингтон втрачатиме союзників, Пекін може діяти рішучіше – особливо в Індо-Тихоокеанському регіоні. Таким чином, Тайвань стає ще вразливішим, якщо США будуть зайняті внутрішніми кризами та хаосом.

Колективний путінізм у стані шоку, боТрамп допомагає Кремлю не стратегічно, а ситуативно і не там, де йому потрібно найперше. Якщо ЄС, Україна та союзники мобілізуються, путінізм буде вже не на шляху реваншу, а на шляху остаточної ліквідації. Чи зрозуміє Європа, що саме зараз її шанс стати головним гравцем у глобальній безпековій системі, покажуть рішення найближчих самітів ЄС та країн Європи

Публічні маркери:

«У Путіна відреагували на припинення США військової допомоги Україні: Найкращий внесок у справу миру»

«Путін погодився на пропозицію Трампа взяти участь у ядерних переговорах між США та Іраном – ЗМІ»

«Китай продовжить справу «возз’єднання» з Тайванем – прем’єр-міністр»

Фото із офіційної сторінки 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс»