В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

1137 – ма  доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

Варварство путінських терористів в Кривому Розі 4 квітня 2025 року розкриває квінтесенцію глобального катастрофічного зсуву, де масштаб злочину перевершує антропологічні жахи будь-якої конвенційної війни, бо йдеться вже не лише про знищення людей, а про знищення самого середовища людяності та мирності, про знищення умов життя, гідності, майбутнього. Суть трагедії Кривого Рогу – це воєнний злочин як акт геноциду з експліцитним вектором на повне знецінення мирного людського життя.

Геостратегічно-публічна вага цієї трагедії для Москви – форма глобального залякування. Тому удар по дітях – це не лише удар по цивільних, це удар по майбутньому як фактору розвитку мирного світу, який стає фантомним в трактувані Кремля. Удар повторний по місту вже вночі – це прояв терористичної середовищно-просторової індустрії знищення не прифронтового міста мільйонника (900 тисяч). Водночас, це відбувається у день, коли в США “партнери” Путіна (Дмітрієв) ведуть перемовини з оточенням Трампа. І це не просто паралель, це єдність двох реальностей, які руйнують світопорядок.

Реальність по-путінськи є прямою загрозою глобальної адекватності сприйняття подій. РФ переписують реальність у момент її зародження і нав’язують альтернативну брехливу картину, де діти з подачі Кремля стають “військовими об’єктами”. Тобто, дії Кремля є реальним підтвердженням когнітивної окупації світу, яка випереджає та темпом нав’язування контенту будь-яку інформаційну оборону, бо світ не встигає реагувати системно і рішуче.

Будь-яке “дипломатичне партнерство” з Путіним – це капітуляція перед геноцидом РФ. Якщо завтра після цього теракту хтось у світі говорить про “мир з Путіним” – він фактично приймає світ, де геноцид є нормою. Інакше кажучи: заяви про «перемир’я» без ліквідації путінізму — це зрада демократичного світу з його перспективою мирності.

Ця трагедія – дзеркало для світу. Якщо світ адекватно не відреагує на знищення дітей у Кривому Розі як на злочин проти людства — це означає, що міжнародний концепт прав людини вже не функціонує. І це тоді означає, що Організація Об’єднаних Націй втратила свій мандат; НАТО, якщо не зробить рішучих кроків, фактично виявиться беззубим механізмом.

Трагедія у Кривому Розі має бути точкою повороту. Інакше людство втрачає себе.Чи не час Україні поставити світ перед вибором – або ви з нами за правду, дітей і життя, або ви з Путіним — і у вас є шанс рано чи пізно самим стати жертвою геноциду.

Публічні маркери:

«Росія не зацікавлена у мирі» – світ реагує на удар по Кривому Рогу»

«Вілкул: Росіяни вдарили по Кривому Рогу ракетою, яка підірвалася в повітрі»

«Генштаб ЗСУ спростував брехню Міноборони Росії про «високоточний» удар по Кривому Рогу»

«Росія збільшила на 52% кількість дронових атак по Україні від початку мирних переговорів – The Telegraph»

«РФ вдруге за вечір атакувала Кривий Ріг: загинула людина, є поранені»

Москва через псевдоперемовини та “випадкові” контакти формує паралельну систему глобального домінування.

«Коаліція охочих» через Макрона як потенційного переговорника Європи анонсує контакти з Путіним. Франція (і особисто Макрон) сьогодні позиціонується як сила “європейського посередництва”, що могла би виступити у переговорах щодо України. Але будь-який “мирний формат” без роззброєння та делегітимації путінізму – це симулякр.Путінізм сприймає такі формати не як пошук миру, а як інструмент легалізації свого впливу.

Коли Дмітрієв у Вашингтоні обговорює відновлення прямого авіасполучення між США та Росією, це не просто обговорення логістики — це “м’яке пробивання залізної завіси” зсередини США. Відновлення прямого авіасполучення — це символ реанімації дипломатичного каналу без зміни агресивної суті РФ, бо мова йде не про цивільну авіацію а про так звану «бізнес-нішу» поширення путінізму. Таким чином, Москва намагається нав’язати свій стиль нової “нормальності”, де геноцид здійснюється паралельно з “відновленням діалогу”.

В цей же час діє паралельна стратегія РФ через військові хунти в Сахелі. В Африці Москва діє через структури типу “Вагнера 2.0”, які мають контроль над ресурсами країн Африки через вплив на уряди та канали нелегального трафіку (зброї, людей, наркотиків). Сахель – це майданчик впливу та шантажу ЄС і НАТО, який Москва використовує як “пояс нестабільності”.

Отже, чи справді США не бачать, що Дмітрієв – це розвідник нового типу, а Бут в Африці – координатор поширення мілітаризованого терору та варварства по-путінськи, і що Путін через дипломатію в США просуває нову воєнну реальність в США? Чи президент США дійсно впевнений, що розброює РФ і сприяє пришвидшенню мира?

Публічні маркери:

«Макрон може стати головним у переговорах з Путіним від Європи – The Telegraph»

«Представник Путіна у Вашингтоні обговорював відновлення прямого авіасполучення між США та Росією»

«Росія посилює свій вплив в Африці – ISW»

Реальність гібридної дегуманізації, в якій ООН, як формальна інституція, стає статистом трагедії, а реальні моральні ініціативи виходять від окремих людей у її структурах, а не від системи як такої, вказує, що ООН як інституція конає у часи терористичної екзистенційності

Продовжується крах інституційної спроможності ООН, коли Організація Об’єднаних Націй функціонує в парадоксі, коли вона створена для збереження миру, але паралізована тими, хто мав би захищати її функціональність та мирність у світі. Право вето РФ у Радбезі трансформувало найвищий орган безпеки у заручника терористичного угрупування яке узурпувало державність РФ, і, фактично, прикриває геноцидний режим. Путінський режим — не просто “член ООН”, а мережевий агресор, що корумпує підрозділи ООН через “м’яку” – дипломатію; впливає на кадрову політику в структурах ООН;блокує рішучі формати дій, зокрема щодо створення Трибуналу щодо притягненню РФ за злочин агресії в Україні тощо.

Цей трибунал не просто потрібен — він має бути структурно новим та з розширеним функціоналом в царині тероризування, варварства, цинізму. Сучасна юриспруденція, включно з МКС та спеціальними трибуналами, не встигає за темпами нових агресій й новаціями злочинів, які генерує колективний путінізм. Злочин агресії повинен стати універсально інституціоналізованим злочином прямої превентивної дії зупинки (потім досліджень та з’ясовування причин і причетних). Він не має бути залежним від Ради Безпеки через справжню процедуру глокальної публічності, яка має мати “антивето” в міжнародному праві. Це можливо має бути “пост-ООН-івський трибунал” у форматі, в якому виконавці і куратори державного терору, включно з дипломатами агресора, мають постати перед справжнім морально-юридичним судом.

Слід визнавати, що окремі працівники ООН є совістю організації. Люди на місцях — в Місіях, Комісіях, польових групах — не мовчать, бо вони публічно визнають характер злочинів; ідентифікують роль ФСБ і СК РФ у катуваннях і викраденнях; сприяють накопиченню доказів, навіть якщо їм урізають мандат і фінансовий ресурс існування. Це прояв цивілізаційної етики всупереч структурі є формою інституційної гідності у дегуманізованому просторі апарату ООН.

Важливо пам’ятати, що путінізм це не особа і не держава, це гібридна глокальна мережа варварської екзистенційності. Він поєднує в собі узурповані (вкарадені на псевдовиборах) державні функції, щоб мати дипломатичну маску; терористичні практики, щоб знищувати противника; мафіозні і нелегальні структури, щоб уникати відповідальності.

Тому путінізм має розглядатися не як суб’єкт переговорів, а як структура, що потребує демонтажу на рівні міжнародної архітектури безпеки.

Отже, ООН у своєму класичному вигляді стала морально та функціонально непридатною. Людяність в її межах тримається не на інституції, а на відповідальних людях та державах. Глокальна геноцидна агресія РФ — це системна загроза для міжнародного права.

Публічні маркери:

«У Комісії ООН вважають необхідним механізм відповідальності за злочин агресії»

«Мандат Комісії ООН з розслідування злочинів в Україні продовжили ще на рік»

«ФСБ і Слідчий комітет Росії причетні до катувань українців – Комісія ООН»

«Секретаріат Комісії ООН з розслідування порушень в Україні скоротили через брак фінансування»

Констатуємо в США не просто кризу, а перехідний момент до глобального морального колапсу, який наступить, якщо не буде нової сили, що здатна протистояти трампопутінізму як гібридній системі антицивілізації. Трампівська гіпотетична “угода” між Україною та РФ сьогодні це як реальність діючого антисвіту. Заява Трампа про “готовність Зеленського і Путіна до угоди” на тлі знищення дітей у Кривому Розі — це не просто фальсифікація дипломатії, а цивілізаційна зрада етики президентства США; узаконення фальшивої симетрії між агресором і жертвою; реабілітація путінізму на очах шокованого світу.

Це створює прецедент небезпечного типу, це угода з дияволом, у якій зникає правовий суб’єкт і залишаються лише актор та заложник. Починає функціонувати парадигма розмитості легітимності США як гаранта світового порядку. Трамп підриває ціннісну функцію США, які мали бути гарантом мирності, демократичності,міжнародного права.

І замість цього на сьогодні, ми маємо президента, який де-факто легітимізує глокального геноцидиста.

В цих координатах геостратегічного колапаса Україна є жертвою ситуативно-цинічної хвилі “трампо-масковської” дегуманізації. Припинення фінансування перекладу українських книг у Гарварді — це не оптимізація фінансових затрат США на культурну політику, це сигнал про відмову від історичної відповідальності США перед світом; дефіцит стратегічного мислення в американських елітах, що піддаються диктаторському популізму та ізоляціонізму; повернення до постправди як системи реального управління.

Парадоксально, але публічна жорстка реакція Обами та Гарріс є винятковою та промовистою. Порушення ними неписаного принципу “100 днів без критики” є ознакою надзвичайного стану в самій демократії США. Це сигнал про те, що демократична еліта починає усвідомлювати масштаби небезпеки, яку несе не лише Трамп, а нова ідеологія антицивілізаційного реваншу.

Ми фіксуємо виникнення ситутивного явища, яке отримало назву трампопутінізм, і яке є новим глобальним терористично-диктаторським феноменом. Це формування та розширення мережі позацивілізаційних сил, коли у політиці домінують (на посадах та неформально) реваншисти та автократи; у дипломатії відбуваються немислимі ексцеси легітимації “угод з дияволом”; у культурі відроджуються контекстні технології латентної цензури і дезінтеграція гуманітарного фронту;у техносфері — масова нейтралізація справжнього сучасного глокального мислення.

Публічні маркери:

«Трамп заявив, що Зеленський і Путін «готові укласти угоду»

«У Гарварді припинили фінансування перекладу й видавництва книжок українських авторів»

«Обама й Гарріс уперше виступили з різкою критикою Трампа»

Генсек НАТО М. Рютте, безсумнівно, демонструє здатність до управлінських інновацій, але він також застрягає в геополітичному балансі між різними силами, не виступаючи з чітким антипутінським курсом. Заяви Рютте про те, що Україна обов’язково стане частиною НАТО, але не зараз, є прикладом дипломатичного цинізму. З одного боку, він заявляє про готовність підтримати Україну в довгостроковій перспективі, з іншого — відмовляється від обговорення реальних заходів щодо нейтралізації путінізму. Рютте фактично підтримує позицію, яка уникає прямої конфронтації з РФ, а це підсилює позиції Путіна, навіть якщо не прямо.

Підтримка Путіна з боку певних лідерів НАТО особливо шокує, бо такі заяви де-факто підтримують позицію Кремля. Хоча багато хто міг би стверджувати, що Трамп ще не повністю усвідомлює небезпеку путінізму, здається, що йому не вистачає розуміння того, що Путін — це не просто політичний лідер, а диктатор, чия політика ґрунтується на насильстві, порушеннях прав людини та геноциді.

Теза про те, що Рамштайн може працювати без прямої присутності представників США, виглядає як симптом глибокого стратегічного розриву між Європою та Америкою. Це не просто політична зворотня реакція, а й показник того, що стратегічна співпраця між США і Європою під загрозою, що, своєю чергою, ослаблює позиції України. США можуть ситуативно підтримувати Україну, але стратегічно їхній інтерес до цієї війни і навіть до перемоги України стає все більш сумнівним.

Путін – агресор і очільник геноцидного режиму, який намагається знищити українську націю та йти далі у своєму ресентименті. Тому всі заяви, які обминають тему демонтажу путінізму, лише підтверджують наявність підтримки стабільного існування російського імперіалізму в світі.

Позиція, коли США не має чітких зобов’язань щодо оборонних витрат чи активної підтримки Європи, є ознакою популізму й відмови від глобальної відповідальності США як світового лідера. Ця ситуація відкриває простір для розширення антицивілізаційних сил, таких як колективний путінізм, на світовій арені.

Марк Рютте та НАТО зараз грають в обережну гру, намагаючись зберегти баланс у відношеннях з Трампом, але це не може тривати довго. Якщо міжнародна спільнота, включаючи США, не змінить своїх стратегічних орієнтирів і не стане на шлях реального демонтажу путінізму, ми можемо стати свідками швидкого розширення глобальної позацивілізаційної системи, де під виглядом мирних ініціатив відбудеться реабілітація диктаторських режимів, що веде до повного морального колапсу міжнародної спільноти.

Публічні маркери:

«Шлях України до членства в НАТО незворотній, але він не є частиною мирної угоди – Рютте»

«Дмитрієв стверджує, що Трамп підтримує позицію Путіна про членство України в НАТО»

«Батько Маска заявив, що у їхній сімʼї захоплюються Путіним»

«США не виходять із формату «Рамштайн», американська допомога Україні триватиме – Рютте»

«Глава МЗС Канади закликає встановити дедлайн для Росії щодо припинення вогню»

«Росія буде довгостроковою загрозою для НАТО, навіть після завершення війни в Україні – Рютте»

«Росія має визначитися щодо миру протягом тижнів, а не місяців – Рубіо»

«У Брюсселі Україна відчула тверду підтримку союзників по НАТО – Сибіга»

«Росія є загрозою для всього НАТО – глава МЗС Естонії»

«У Брюсселі США підтвердили дотримання принципу «нічого про Україну без України» – Каллас»

«Партнерство Америки та Європи залишається основою спільної безпеки НАТО – Рютте»

«Сибіга на засіданні Ради Україна-НАТО закликав посилити тиск на Росію для примусу її до миру»

«Франція і Британія готові бути лідерами «Коаліції охочих»

“Партнери мають бути сильними”: Рубіо про наміри Трампа підняти витрати членів НАТО на оборону до 5%»

«Норвегія не готова задовольнити вимогу Трампа щодо витрат на оборону»

Аналітична група ГО «Центр ККБ»

Офіційна сторінка 100 окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ