В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

1261- ша  доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

Світ дедалі більше усвідомлює, що путінська агресія проти України не лише загроза суверенітету для однієї держави, а системна атака на всю планету, де під ударом опиняється світова екологія. Війна, що знищує ліси, забруднює води, отруює повітря та ґрунти є формою екоцидної зброї, яку путінізм цілеспрямовано використовує як частину свого арсеналу. Як зазначає швейцарський режисер-документаліст Ів Мага, «вплив війни на довкілля, це річ глобальна».

Руйнування промислових об’єктів, викиди небезпечних речовин, підрив гідроспоруд, застосування хімічної зброї, все це є усвідомленою стратегією терору проти природи, що виходить далеко за межі України. Це показова демонстрація сили путінізму через глобальну дестабілізацію екосистем від степів України до льодовиків Альп, від Азовського моря до повітря над Швейцарією.

Світова спільнота фокусує увагу переважно на гуманітарному аспекті, тоді як екологічний вимір залишається недостатньо висвітленим, хоча має стратегічне значення. Вплив війни РФ на довкілля, це питання безпеки майбутнього: харчової, водної, кліматичної. Тому це не просто війна за території, це агресії, зокрема, проти біосфери планети.

Системне використання хімічної зброї РФ в Україні, підтверджене наразі військовою розвідкою Нідерландів, переводить екоцид у фазу відкритого злочину проти людства, оскільки це порушення Женевських конвенцій, більше того – навмисне знищення середовища життя. Такі дії становлять реальну загрозу для Європи, адже через атмосферні й водні потоки наслідки стають транснаціональними.

Україна має не лише захищати себе військово, а й активно формувати глобальний еко-дискурс: створювати документальні фільми, як це робить Ів Мага; звертатися до міжнародних організацій (WWF, Greenpeace, UNEP); ініціювати екологічні санкції проти РФ; включити екоцид до порядку денного судового переслідування злочинів путінізму.

«Усе, що сталося з екологією через війну, має бути виправлено… Але світ також має включитися. Тому він має про це постійно чути від українців», — наголошує Мага.

Необхідно не просто подавати факти, а структурувати публічну комунікацію як інструмент спротиву, впливу й мобілізації. Має бути створена стратегія екологічного комунікаційного спротиву путінізму.

Якщо світ не визнає екологічну природу сучасної глокальної агресії, він опиниться в ситуації, де будь-який диктатор зможе знищувати природу безкарно. Тому екологія і безпека — це тепер одне і те саме. Путінізм вбиває екологію — і це геополітична істина, що потребує глобальної відповіді.

Публічні маркери:

«Швейцарський режисер: Вплив війни на довкілля – глобальна проблема, про яку слід говорити більше»

«Розвідка Нідерландів підтвердила, що Росія все частіше застосовує хімічну зброю в Україні»

У 2025 році світ бачить чергову імітацію «порядку» під протекторатом РФ, цього разу у Грузії. Те, що відбувається не можна класифікувати як внутрішню кризу країни. Це розширення інсталяції путінізму в Грузії як моделі державного управління, заснованої на неправі, насильстві та придушенні будь-якого опору.

Символом цієї ситуації стала справа журналістки Мзії Амаглобелі, засновниці незалежних грузинських видань «Нетгазеті» та «Батумелебі». Її затримали під час проєвропейської акції, публічно принизили, перекваліфікували обвинувачення і, попри слабкі докази, відправили за ґрати на 2 роки. Цей вирок варто класифікувати як терористичний акт проти свободи слова, зафіксований у формі «рішення суду».

І це не просто прецедент. Це — індикатор того, як працює путінізм, коли його механізми легалізуються в іншій країні: правоохоронці виконують функцію ідеологічної міліції, судова система є інструментом тотального безправ’я, діючі закони – обгорткою для знищення людини як суб’єкта.

Паралельно з розгортанням репресій у Грузії продовжує діяти кремлівська інформаційна зброя, що іменується “ЗМІ”. Ці ресурси застосовуються як інформаційно-терористичні платформи, покликані створювати викривлену картину світу, готувати масову свідомість до сприйняття насильства як норми.

Найбільший цинізм полягає в тому, що 4 із 10 ключових російських пропагандистських ресурсів у 2025 році не перебувають під санкціями РНБО України. Мова про Lenta.ru,  Gazeta.ru, Аргументы и факты, News.ru.

Інші, як-от РИА Новости, Известия, MK.ru, РБК, Life.ru, Комсомольская правда знаходяться під санкціями, але лише одна «Комсомольская правда» має їх до 2073 року. Інші чомусь з обмеженими термінами, що вже почали спливати.

Ці ресурси фінансуються державою-агресором або належать компаніям, контрольованим урядом РФ, таким як Сбербанк або Газпром. Їхнє завдання – створювати фонову “нормалізацію” путінізму, де тортури, це “захист порядку”, судилища – форма “демократії”, а медіа — “внутрішня справа”.

Путінізм по-грузинськи — це наростаючий сигнал решті світу: «Ми можемо зробити вас такими ж: із бутафорськими судами, придушеним суспільством, інформаційною тінню замість свободи слова і поліцейським, який плює в обличчя жінці-журналістці  без жодної відповідальності».

Світ має розпізнавати не лише воєнну агресію, а й цивілізаційну агресію, яка проявляється через псевдодержавність і псевдомедіа, що реалізують інфраструктуру терору без зброї, але з набагато страшнішим ефектом нормалізацією безправ’я. Тому санкції мають бути невибірковими. ЗМІ, що працюють на РФ, не мають існувати як ЗМІ. Будь-який прецедент, подібний до справи Амаглобелі, це злочин, що має наслідки для всього людства.

Публічні маркери:

«Під санкціями України не перебувають чотири російські пропагандистські ресурси – ІМІ»

«У Грузії журналістку Мзію Амаглобелі засудили до двох років ув’язнення»

«У Маріуполі росіяни забирають у людей «безгосподарне майно» – ЦПД»

«Росіянам обіцяють подвоєну зарплатню за переїзд на ТОТ, охочих одиниці»

«Міністр закордонних справ Литви обговорив з генсеком НАТО інциденти з дронами РФ»

Світ перебуває в новій фазі інформаційного та політичного блефу, де фігури на кшталт Д. Трампа, стилістично тяжіють до образу «сильної руки», і намагаються задавати глобальні наративи без будь-якої ціннісної основи. Риторика при цьому не що інше, як інструмент підтримки колективного путінізму на новому рівні, вже майже без Путіна, але за його лекалами.

Останні події демонструють межі цього блефу. Путін в добу так званих перемовин з посланцем Трампа знову атакує Україну, а українська ППО, знищивши 89 із 112 дронів Shahed, направлених на цивільні регіони, не просто досягла технічного успіху, вона здійснила моральний контрудар по глобальній ідеології терору, яку активно просуває Кремль.

Публічна стилістика «угод без цінностей», яку сповідує Трамп, є, по суті, експортованою формою путінізму. Вона не має системної стратегії – лише імпровізовані маневри, вигідні тим, хто намагається розмити ціннісні межі. Його обіцянки «покарати» Індію чи Китай за купівлю російської нафти, поки що знову, не більше, ніж шум, тоді як реальний спротив з боку України впливає не лише на перебіг агресії, а й на саму структуру світового порядку.

У паралельному треку знову Китай та Бразилія пропонують “мирні ініціативи”, які знецінюють жертву, підмінюючи агресію «непорозумінням». Проте факти на полі бою говорять інше: Україна не зламалася, а відбиває масовані атаки, зберігаючи не лише контроль, а й гідність.

Сьогодні ми спостерігаємо не просто підтримку РФ окремими режимами, а формування глобального гібридного союзу, що об’єднує Китай, Іран, Північну Корею, Афганістан тощо.

Це союз неофіційний, але системно узгоджений за ознакою антигуманізму, антиправди й антидемократії. Їх об’єднує не економіка і не культура, а відмова від міжнародного права та людської гідності.

Кожний збитий “Shahed” — це не лише символ оборони, а меседж світові, що терор не є безкарним, правда здатна себе захищати, а реальні цінності не потребують популізму, щоб існувати.

 Отже, український спротив – технологічний, моральний, цивілізаційний – сьогодні формує майбутнє, де істинні цінності повертають втрачену вагу. На фоні інформаційного блефу, стилістичних “договорняків” та торгівлі правами людини саме етична твердість України стає орієнтиром для світу.

Світ вступив у фазу, коли стиль “сильної руки” і домовленостей без моралі вже не виняток, а намагання встановити нову норму. Цей стиль легко впізнається в риториці Трампа: “домовимось, як вигідно”, а не “як правильно”. У цьому сенсі Трамп давно не альтернатива Путіну, а його функціональне продовження на Заході.

Публічні маркери:

«ППО знешкодила 89 із 112 російських безпілотників»

«Трамп не виключає додаткових тарифів проти Китаю через купівлю російської нафти»

«Зустріч Трампа й Путіна була пропозицією російської сторони – Білий дім»

«Трамп заявив про «високу ймовірність» проведення зустрічі із Зеленським та Путіним»

«Трамп планує зустрітися з Путіним і Зеленським – NYT»

«Зеленський після розмови з Трампом: Наша спільна позиція з партнерами чітка – війна має завершитись чесно»

«Трамп назвав зустріч Віткоффа й Путіна «дуже продуктивною»

«США контролюватимуть постачання російської нафти до інших держав – указ»

«Віткофф зустрівся з Путіним – розмова тривала майже три години»

«Китай заявив про «критичний момент» у врегулюванні російської війни проти України»

Аналітична група ГО «Центр ККБ»

Фото: 46-та окрема аеромобільна Подільська бригада