В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

1299-та  доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

Кожна країна, яку ми традиційно називаємо «вільною», фактично перебуває в рамках старих дискурсів про національні суверенітети, індивідуальні інтереси, формальні процедури і все це досі виглядає як статусно-дипломатичний маяк цивілізованого порядку на міжнародній арені. Проте саме такий дискурс насправді стає прикриттям для тих, хто прагне вщент зруйнувати цей порядок. Цей світ продовжує спиратися на правила минулого, що вигідно диктаторам-агресорам, бо дозволяє їм діяти безкарно, маніпулюючи симуляціями міжнародної дипломатії.

Приклад – після масованої атаки путінських безпілотників (РФ+Іран+КНР) на Польщу (крім України) 10 вересня, агресія перейшла до Румунії 13 вересня. Якщо Україна знову зазнала сотень атак на цивільне населення, то в Румунії це був лише один дрон в порівнянні з Польщею, де був задіяний 21 БПЛА. І цей дрон провів у повітрі 50 хвилин. Однак замість того, щоб його нейтралізувати, силами Румунії+НАТО його фактично «відпустили» назад нищити Україну.

Що це означає на дипломатичному рівні? Польща звернулася до Ради Безпеки ООН (провели засідання), Румунія готується до Генасамблеї. Формально, це протест і заклик до дій. Фактично, це демонстрація того, що існуючі механізми міжнародного права не здатні зупинити глобальних агресорів та ефективно реагувати на сучасні наддинамічні виклики, що автоматично руйнують світопорядок. І такий стан найбільше вигідний глобальному агресору, бо він отримує можливість навчатися, тестувати свої системи і продовжувати масштабні удари без серйозних наслідків. НАТО та сили оборони суверенних країн демонструють ганьбу та отримують дискредитацію в середовищі громадян своїх країн.

У цьому контексті слід розуміти, що кожен дрон, кожен «невинний проліт» через повітряний простір сусідньої країни — це не помилка, не провокація у старому розумінні. Це навчання агресора, тестування арени бойових дій, підготовка до наступних ударів. Кожен крок Росії ретельно прорахований, від часу перебування дронів у повітрі до маршрутів їхнього польоту. І це питання безпеки всього регіону та глобального порядку.

Реакція союзників та міжнародних органів ще й досі формальна, тобто відсутня. Виникає враження, що світ лишається в межах симулякру, де РБ ООН чи формальні заяви – лише видимість діяльності. Реальна небезпека наростає, агресор користується цією пасивністю, бо повітряний простір Румунії, хоч і захищений літаками НАТО, фактично став тренувальною ареною для навчання та тестування дій Росії, Ірану та Китаю.

Суть проста, адже сучасна геноцидна агресія РФ стала наддинамічною та глокальною. Старі методи контролю, засновані на формальних національних інтересах, більше не працюють. Відповідь має бути превентивною, комплексною і системною через тотальність санкцій (без бізнес цинізму), спільний захист, оперативну взаємодію союзників. Тільки так можна змусити агресора відчути реальні наслідки своїх дій і створити передумови для справедливого та тривалого миру в регіоні, Європі та світі.

Публічні маркери:

«Румунія порушить на Генасамблеї ООН питання дронових провокацій Росії»

«На південному сході Румунії оголошували повітряну тривогу»

«Російський дрон перебував у небі Румунії близько 50 хвилин – Зеленський»

У сучасному світі санкції та міжнародні рішення, що формально мають стримувати агресора, часто стають складною грою симуляцій. Навіть така потужна держава, як США, не завжди діє прямо та безпосередньо, замість цього відбувається публічна демонстрація активності, яка створює видимість лідерства, але фактично лишає глобального колективного агресора у безпечній зоні «вакууму світового цивілізаційного лідерства».

Нещодавні події показують це дуже чітко. Конгресмени США, такі як Ліндсі Грем та Браян Фіцпатрік, активно просувають новий фінансовий законопроєкт про суворі санкції проти РФ. Їхні ініціативи, це спроба прискорити ухвалення заходів, які мають впливати на агресора. Вони закликають об’єднати санкційні дії з резолюцією про тимчасове фінансування уряду, вже прямо наголошуючи, що це “випробування рішучості” вільного світу.

Та одночасно з цим президент США Дональд Трамп виступає у амплуа радше спостерігача, ніж лідера. Він після багатьох обіцянок не застосовує санкції, а надсилає листи-ультиматуми до країн НАТО, де шантажує їх, вимагаючи припинити купівлю російської нафти та ввести тарифи на Китай, перш ніж сам вживе рішучих заходів. Його дії більше схожі лише на публічну демонстрацію рішучості, ніж на реальні дії по зупинці агресії. І ця затримка надає агресору час і простір для навчання та тестування своєї військової та економічної машини глобального наступу.

На тлі цього союзники США займають різні позиції. Польща категорично відмовляється від російської нафти і підтверджує готовність підтримати санкційні ініціативи. Румунія та інші країни ЄС перебувають у дипломатичних переговорах, оцінюючи ризики та обмеження. Китай, стратегічний партнер РФ, фактично став ключовим геостратегічним гравцем, бо припинення його підтримки могло б швидко зупинити цю агресію, розв’язану проти України, Європи та світу.

Щоб глобальні агресори відчули реальні наслідки своїх дій, потрібна скоординована, превентивна і системна глобальна стратегія. Без цього навіть потужні держави ризикують лишатися спостерігачами у власній симуляційній грі, тоді як агресор отримує час до наступних фінальних ударів.

Публічні маркери:

«У Конгресі США пропонують прив’язати санкції проти Росії до законопроєкту про фінансування уряду»

«Польща підтримає санкційні кроки Трампа проти Росії – віцепрем’єр»

«Війна закінчилася б завтра, якби Китай припинив підтримку Росії – Келлог»

«Рубіо назвав «неприйнятним» вторгнення російських дронів у Польщу»

«Трамп направив листа НАТО і заявив, що готовий ввести серйозні санкції проти Росії»

«США запровадять санкції проти компаній із кількох країн, які постачали товари в РФ»

У Польщі продовжується тиск на уряд та його проукраїнську позицію, що набуває системного характеру. Одним із тривожних сигналів стало брутальне пошкодження української церкви через зрізання хреста з головного купола. Події такого роду створюють інформаційний та символічний контекст, який може звинуватити Україну у проблемах Польщі, хоча насправді це прояв путінізму як зовнішнього тиску та посилення антиукраїнських настроїв. Посольство України вже терміново звернулося до польського МЗС та місцевих правоохоронних органів, закликаючи забезпечити розслідування та притягнення винних до відповідальності.

Водночас польські політики відкрито обговорюють проблеми сучасної дипломатії. Радослав Сікорський вперше прямо зауважив, що нинішня риторика щодо України часто є симуляційною. Він підкреслив, що безпекові гарантії для України після Будапештського меморандуму мають мати силу і сенс лише тоді, коли існує довіра та готовність союзників реально захищати країну у разі агресії. За його словами, формальні гарантії без довіри, це лише ритуал, який надає агресору карт-бланш. Тому він закликав зосередитися на прямій щоденній практичній військовій допомозі Україні та фінансовій підтримці на 2026–2027 роки, замість пустих обговорень про нові гарантії, коли потрібно виконувати старі.

Дискусія викликала публічну відповідь від Ігоря Жовкви, який вважає, що нові гарантії можуть бути дієвими і вартими уваги, але суть глобального екзистенційного виклику залишається, бо без конкретних дій та ресурсної підтримки Україна залишається вразливою.

Своєю чергою, позиції інших європейських лідерів додають ясності. Президент Фінляндії А.Стубб наголосив, що економічний тиск на РФ має примусити її до реальних переговорів про завершення війни, а базовими принципами врегулювання залишаються суверенітет, незалежність і територіальна цілісність України. Висока представниця ЄС К. Каллас додала, що навіть розмови про територіальні поступки України є пасткою Кремля. РФ традиційно вимагає спершу неможливого, а потім отримує від Заходу більше, ніж могла б мріяти, якщо б не було цілеспрямованого спротиву.

Таким чином, події у Польщі та позиції європейських лідерів демонструють важливість чіткого та дієвого підходу до підтримки України. Симулятивні або ритуальні кроки лише зміцнюють агресора, тоді як конкретні дії, зокрема фінансова, військова та політична підтримка, здатні реально стримувати загрози та захищати українську державність не колись, а тут і зараз.

Публічні маркери:

«У Польщі зрізали хрест з української церкви – посол відреагував»

«Сікорський вказав на суперечливість версій росіян щодо вторгнення дронів: Якій брехні маємо вірити?»

«Сікорський розкритикував ідею “гарантій безпеки” для України: Не бачу охочих воювати з РФ»

«Президент Фінляндії: Україна також має висувати максималістські вимоги до РФ»

«Каллас пояснила, чому навіть сама дискусія про територіальні поступки України є пасткою РФ»

Аналітична група ГО «Центр ККБ»

Фото: 67-ма окрема механізована бригада ЗСУ