В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

1281-ма  доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

Риторика Трампа ніби звучить жорстко, бо він говорить про «економічну війну» проти РФ зараз. Але по суті ця риторично-добова публічна формула є виправдувальною. По-перше, Трамп знімає з США відповідальність за «світову війну», ніби відмежовуючи країну від реальності глобального екзистенційного протистояння. По-друге, агресію РФ він редукує (зводить) до питань тарифів і санкцій, зводячи проблему екзистенційного протистояння до торговельних механізмів, так званих угод. По-третє, він козиряє кількістю жертв, які його публічно ніби то турбують лише як аргумент у переговорах, бо реально він вже сім місяців є співавтором жертв саме тому що напряму відмежувався від співдії з Україною. Для путінізму ж такі цифри жертв не мають ваги, адже система, що живе перманентною агресією, не може бути зупинена логікою ситуативних людських втрат.

Позиція Віткоффа доповнює цю лінію. Він озвучує термін «до кінця 2025 року» як орієнтир завершення воєн (Україна, Газа, Іран). Це створює відтермінувальний ефект, де терміновість зникає, а виграють ті, хто зацікавлений у затягуванні протистояння, тобто Кремль та Іран як центри колективного путінізму. Замість чіткого сигналу негайних дій, формується зручна пауза ще на пів року й більше.

У такій темпоритмічній рамці народжуються аргументаційні пастки. Трамп і Віткофф говорять мовою симулякрів: «економічна війна» подається як альтернатива глобальному протистоянню, а «мир до кінця року» — як універсальна формула врегулювання для двох протистоянь одразу. Насправді це створює лише ілюзію контролю та управління глобальними процесами. До того ж, вже США підігрує Ірану, коли зону Гази виділяє в окреме протистояння.

У тіні цієї публічної риторики залишаються приховані бізнес-цинічні інтереси. Паралельно ведуться переговори про енергетичні угоди — повернення ExxonMobil до «Сахаліну-1», постачання обладнання для Arctic LNG-2, навіть купівля американцями російських атомних криголамів. Це показує подвійність підходу, де для публіки санкції та тиск, а для закритих кімнат цинічної дипломатії бізнес-вигоди на крові поточних жертв.

Така позиція несе небезпеку для США. Якщо країна намагається виступати тотально (монопольно) «арбітром» одночасно між Європою та РФ, вона ризикує залишитися ізольованою і втратити статус центру прийняття рішень.

Головний виклик – це відсутність розуміння сутності путінізму. Трамп сприймає його як режим, але реальну державу, що може реагувати на санкції, тарифи чи переговорні формули. Насправді ж путінізм — це система варварства, яка не існує без агресії геноцидного характеру та економіки смерті. Тому формули «санкції замість війни» чи «для танго миру потрібні двоє» стають не інструментами вирішення, а засобами самообману та відтягування часу в інтересах  глобального агресора.

Публічні маркери:

«Трамп пригрозив Росії економічною війною, якщо не буде миру»

«Віткофф очікує, що війна в Україні завершиться до кінця року»

«Байдуже, що вони кажуть»: Трамп зреагував на заяву Лаврова про «нелегітимність» Зеленського»

«Штати продають країнам НАТО зброю для України на мільярди доларів – Трамп»

«США пропонують повітряну та розвідувальну підтримку миротворчим силам в Україні – FT»

«США та Росія обговорювали енергетичні угоди на тлі перемовин щодо припинення війни – Reuters»

Канада та країни Бенілюксу демонструють послідовну та постійну підтримку України, не зважаючи на маневри Кремля. Прем’єр-міністр Канади Марк Карні та канцлер Німеччини Фрідріх Мерц підкреслили важливість швидкого формування безпекових гарантій, готовності союзників застосовувати санкції та підтримувати оборонні можливості України. Водночас вони наголошують, що Путін намагається затягувати переговори, бо боїться зустрічі із Зеленським, і що відсутність активної підтримки з боку Європи лише посилює ризики.

Країни Бенілюксу закріпили непохитну підтримку незалежності, територіальної цілісності та європейського майбутнього України, готові надавати військову, гуманітарну, фінансову та політичну допомогу, підтримати створення Спеціального трибуналу для покарання РФ та забезпечення безпеки критичних транспортних маршрутів, зокрема зернових. Міністр закордонних справ Бельгії Максим Прево прямо закликав європейські країни, які гальмують інтеграцію України до ЄС, згадати власну історію допомоги та не тримати Україну в заручниках національних інтересів.

Водночас Україна активно працює над конкретизацією майбутніх безпекових гарантій, проводяться зустрічі радників із нацбезпеки, щоб узгодити військовий, політико-дипломатичний та юридичний компоненти гарантій, що матимуть зобов’язуючий характер і будуть фундаментом для стабільної архітектури безпеки не лише в Європі, а й у глобальному вимірі.

Отже, міжнародна підтримка України є постійною та системною, союзники активно працюють над безпековими гарантіями та посиленням обороноздатності, а будь-які затримки чи маневри РФ лише підкреслюють необхідність безперервної допомоги та міжнародної солідарності.

Публічні маркери:

«Мерц і Карні обговорили гарантії безпеки для України»

«Путін боїться зустрічатися із Зеленським – премʼєр Канади»

«Росія тягне час до зустрічі Путіна та Зеленського – Мерц»

«Країни Бенілюксу підтримують Україну у війні, відбудові та на шляху до Євросоюзу й НАТО»

«Глава МЗС Бельгії тим, хто гальмує вступ України в Євросоюз: Згадайте власну історію»

«Росії треба визначати конкретні дати для рішень, щоб змусити до миру – глава МЗС Люксембург»

«Україна та країни Бенілюксу започаткували новий формат співпраці – Сибіга»

«Радники з нацбезпеки вже провели кілька зустрічей щодо безпекових гарантій для України – Сибіга»

РФ формально визнана агресором Генасамблеєю ООН, але фактично путінізм продовжує блокувати дієвість Ради Безпеки. Цього разу Кремль намагався використати РБ ООН для тиску на розслідування вибухів на газопроводах «Північний потік-1» і «Північний потік-2», намагаючись відвернути увагу від власних злочинних дій і дискредитувати німецьке, шведське та данське слідство. Франція прямо засудила РФ та наголосила на незалежності судових органів, підкресливши, що агресор прагне відволікти міжнародну спільноту і продовжує атакувати цивільну інфраструктуру України.

Попри формальні рамки, ООН не має можливості перевірити чи підтвердити версії щодо підривів, але дані національних і міжнародних розслідувань свідчать про рекордний викид метану, що підкреслює масштаб руйнувань і небезпечну екологічну складову дій Росії. Засідання РБ ООН, скликане РФ, наочно демонструє стратегію Кремля, де формально йдуть обговорення, фактично відбуваються блокування розслідувань та легітимація своєї агресії.

Отже, путінізм перетворив РБ ООН на інструмент власної антропологічно-когнітивної агресії, де формальні процедури не відповідають реальній здатності стримувати агресора. Тільки поєднання національних розслідувань, міжнародної координації та політичного тиску здатне нейтралізувати до демонтажу РФ, щоб нарешті захистити критичну інфраструктуру світу, що вже є геостратегічною ареною екзистенційного протистояння.

Публічні маркери:

«Росія намагається тиснути на слідство у справі «Північних потоків» – Франція в Радбезі ООН»

«ООН не може підтвердити повідомлення щодо підриву «Північних потоків» – помічник Генсека»

«Росія скликала Радбез ООН для обговорення вибухів на «Північних потоках»

Аналітична група ГО «Центр ККБ»

Фото із офіційної сторінки 40-ої окремої артилерійської бригади імені Великого князя Вітовта