Напевно, кожен мешканець України чи то з екрану телевізора, чи то просто на вулиці бачив, як нібито солдатські матері влаштовують пікети біля військових частин. Незалежно від регіону, гасло одне – поверніть наших дітей з передової. Мовляв, вони там стоять без зброї в чистому полі, не мають де зігрітись… а позаду них розташовані українські загороджувальні загони, які не дають хлопцям повернутись до дому.

Зазвичай, на передовій таке поняття як мобільний зв’язок – відсутнє. Тому батьки, надивившись різноманітних сюжетів по ТВ, вірять в подібні нісенітниці. Щоб взнати, що ж робиться власне там, де проходить зараз лінія оборони, які хлопці і з яким настроєм там стоять, журналісти передової інформаційної групи виїхали на один з самих віддалених українських блок-постів.

Перше, що кидається в очі, це великий Державний Прапор України, який гордо майорить посеред дороги. Далі вільної землі немає, лише окупована Україна. Я не буду писати про кількість укриттів та бойової техніки. Само-собою зрозуміло, що це життя наших воїнів. Скажу одне – вони тут є. І навіть в більшій кількості, ніж ми очікували. Крім цього, блокпост не кинутий сам на сам з ворогом, при необхідності він отримає потужну вогневу підтримку з сусідніх підрозділів. Так, тут немає мобільного зв’язку, точніше він з’являється за кілька хвили до обстрілу. І хлопці кажуть, що «Київстар» на телефонах тоді просто “зашкалює”. Таким чином російські спецслужби радіоелектронної боротьби намагаються вирахувати місця скупчення активних мобільних терміналів, і, само собою, наших вогневих позицій та укриттів. Власне тому, хлопці і вимикають свої мобілки. Однак військовий зв’язок в них є і чітко працює. Командуванню вдалось забезпечити наших воїнів захищеними від прослуховування та ураження радіостанціями. Звичайно, побут тут далекий від санаторно-курортного… Однак у хлопців вириті землянки, які обігріваються пічками. Є чималі запаси дров, води, продуктів і само собою боєприпасів. Та головне все ж таки тут люди.

На блокпості, де довелось побувати нашій інформаційній групі, стоять військовослужбовці з 20-го механізованого батальйону (раніше територіальної оборони) 93-ї окремої механізованої бригади. Всі вони різного віку, однак всі як один мають чітку і рішучу позицію – «жодного кроку назад». До речі, ці хлопці звільняли від окупантів Красногорівку та Мар’янку, а їх побратими по частині захопили в полон російський танк Т-72.

– Це все брехня, що ми хочемо втекти, а нас не пускають, – розповів один з бійців, Костянтин. – Причому відверта і нагла. Ми в АТО вже кілька місяців. Звичайно, хочеться і до дому, відпочити. Але щоб ми покинули наші позиції – ніколи!

Підтримує товариша і його військовий побратим Олег.

– Власне на цьому блоці ми стоїмо з грудня, – розповів він. – Бувало всяке. Однак своєї землі ми не здамо і нікуди не підемо.

Ось такий він передовий блок-пост з безстрашними людьми, справжніми героями України.

 Тарас Грень

Фото автора