Розв’язана російськими окупантами воєнна агресія принесла в мирне життя українців багато горя. Скалічені люди, зруйновані долі, знищені цілі регіони нашої Батьківщини. Тисячі патріотів залишили свої домівки і змінили комфортний налагоджений побут на землянки і бліндажі. Вони зробили це, щоб не пропустити російську шовіністичну наволоч далі. Не дати озвірілим послідовникам кремлівської ідеології повернути Україну назад до рабовласницького радянського минулого.

Але навіть у прицільному ворожому вогні, в крові побратимів і диму згарищ люди з чистим серцем все ж таки залишаються людьми. І їх душа, як і раніше, є відкритою для великих світлих почуттів. Приймаючи рішення змінити професію вчителя фізичної культури на військового, лейтенант Ігор Вінніков не підозрював, що тут, на «лінії нуль», знайде свою долю і кохання. Хоча за словами командира роти, коли він поїхав забирати у підрозділ поповнення – нового санінструктора старшого солдата Саніе, то відразу зрозумів, що все наступне життя мріє бути поруч цієї славної дівчини. Та от одна перепона – він її командир.

Рота Ігоря Миколайовича тримає оборону неподалік Донецького аеропорту. Саме звідси проросійські бойовики часто ведуть провокаційний прицільний вогонь по нашим позиціям з забороненого домовленостями озброєння. Час від часу ворожі диверсанти пробують на міць нашу оборону. Тому відпочивати підлеглим лейтенанта Ігоря Віннікова не доводиться. Та й роботи у ротного медика чимало.  Травмування, поранення, просто захворювання. Всім потрібно вчасну надати першу медичну допомогу.  Ротний завжди намагався в силу своїх можливостей бути поряд і хоч чимось допомогти молодій дівчині.  Власне своєю турботою та увагою він і завоював серце гордої красуні. Зараз вони разом, і за кілька тижнів в планах молодят зіграти повноцінне весілля. На яке будуть запрошені найдорожчі гості цієї пари – їх рота.

Тарас Грень