Тому пішов слідом за своїм коханням

Війна, мов лакмусовий папір проявляє душі, характери, почуття. Часто-густо на фоні цієї потворної виразки всього людства проявляються найщиріші почуття. Такі, наприклад як в родині Паламарчуків.

Вікторія Сергіївна – лікар-травматолог 61 передового військового шпиталю. На неї лягає чи не основна робота, як в період затишшя, так і під час активних бойових дій. Адже травма є травмою незалежно від того, коли і як її було отримано. І від дій цієї невисокої на зріст, з дивовижно добрими очами дівчини залежить, чи буде боєць в подальшому житті повносправною людиною і як довго будуть загоюватись його рани. Більшу частину свого робочого дня капітан медичної служби Вікторія Паламарчук проводить на ногах, оглядаючи травмованих бійців. Такий своєрідний конвеєр. Але для кожного з бійців вона має лагідне слово та усмішку.

Вікторія стала військовою порівняно недавно. Вона мобілізована. Отримавши повістку, не стала ховатись від служби. Адже на її переконання всім українцям потрібно захистити свою державу.

Однак не лише роботою живе цей прекрасний лікар. Є у неї в житті чудова людина, в яку вона безмежно закохана. Це її чоловік Андрій. Познайомились вони майже випадково. На роботі. Андрій працював охоронцем на базі. Вікторія там була лікарем. Вони бачились лише в короткі миті прийому-передачі ключів під охорону. Андрій довго не наважувався сказати перше слово. Адже, на його думку, про що говорити охоронцеві з лікарем. Та дуже скоро він зрозумів, що жінка щира серцем і багата душею, і якщо кохає, то не за гроші чи посаду. І їх весілля дійсно стало святом двох закоханих сердець.

Коли Вікторія отримала повістку, Андрій не став її відмовляти. Він просто пішов у військкомат, і кинувши все, став санітаром в тому ж самому шпиталі, куди скерували його Вікторію. Такий поступок він пояснює тим, що чоловік має бути завжди поруч своєї дружини, щоб у разі потреби підтримати та захистити свою половинку.

Зараз вони разом. І переконані, що таке випробовування, як війна, лише зміцнить їх почуття.

Тарас Грень