Народився 14 червня1891 року в селі Зашків,Жовківського району, Львівської області. Убитий 23 травня1938 року в Роттердамі (Нідерланди). Полковник Армії Української Народної Республіки (УНР), командант Української воєнної організації (УВО), голова Проводу українських націоналістів (з 1927), перший голова Організації українських націоналістів (ОУН).

У 1901–1909рр. навчався в Академічній гімназії у Львові.

З 1909р. вивчав право на юридичному факультеті Львівського університету.

З студентських років вів активну громадсько-політичну діяльність. У 1910році брав участь у боротьбі студентства за український університет у Львові. 1912року став секретарем львівської філії «Просвіти», тісно співпрацював з друкованим органом організаціїмісячником «Письмо з Просвіти», був членом «Академічної громади».

1913року, як один з лідерів українського студентського руху, обраний до складу головної управи Українського Студентського Союзу, де належав до національно-демократичної секції. Незабаром став членом Української Національно-Демократичної Партії. У 1913році, як представник від студентства, входив до «Тіснішого народного комітету» УНДП (голова Кость Левицький).

Перша світова війна

З початкомПершої світової війни, а саме2 серпня1914 року, Є.Коновалець мобілізований до австрійської армії (19-ий полк Крайової оборони Львова). В червні 1915року, під час боїв на горі Маківка,Є.Коновалець потрапив у російський полон. У 1915–1916 роках перебував у таборі для військовополонених.

Після Лютневої революції1917 року в РосіїЄ.Коновалець разом з галицькими старшинами А.Мельником, І.Чмолою, Р.Сушком, В.Кучабським, М.Матчаком, Ф.Черником розгорнув широку організаційну і пропагандистську роботу серед полонених-українців. Приблизно в кінці липня 1917 року Є. Коновалець приїжджає до Києва, вступає до Комітету допомоги українцям виселенцям (Галицько-Буковинський комітет допомоги жертвам війни), в середовищі Центральної Ради таУкраїнського генерального військового комітету(УГВК) пропагує ідеї створення окремої західноукраїнської військової одиниці. В Києві Є. Коновалець діє під псевдонімом Є. Блавацький. Вперше під своїм прізвищем Є. Коновалець згаданий в протоколі засідання Галицько-Буковинського комітету 28 грудня 1917 року.

У жовтні-листопаді 1917 року Є.Коновалець спільно з іншими членами Галицько-Буковинського Комітету сформував Галицько-Буковинський КуріньСічових Стрільців, який незабаром перетворився в одну з найбоєздатніших частин Української Народної Республіки.

В січні 1918 року Є. Коновальця, після реорганізації Галицько-Буковинського Куреня Січових Стрільців, було обрано командиром Куреня Січових Стрільців. У кінці січня на початку лютого 1918року частини Січових Стрільців відзначились у ході придушення антидержавного заколоту в Києві та в боях проти більшовицьких військ на підступах до міста.

В період діяльності Української Центральної Ради Січові Стрільці на чолі з Коновальцем фактично виконували функції національної гвардії, забезпечуючи роботу уряду в найскладніші часи української державності. 1–2 березня1918 року стрілецькі частини під командуванням Коновальця, спільно з Запорізьким Корпусом та Гайдамацьким Кошем Слобідської України, визволили від більшовиків Київ.

З приходом до влади гетьманаСкоропадського полк Січових Стрільців 1 травня1918року, на вимогу німецького командування, роззброїли та розформували. Є.Коновалець, залишився у Києві і разом з кількома старшинами здійснював організаційні заходи щодо створення нової стрілецької частини.

Наприкінці серпня 1918 року Є.Коновалець отримав від гетьмана П.Скоропадського дозвіл на формування Окремого Загону Січових Стрільців у Білій Церкві. На початку листопада 1918року, Є.Коновалець через Дмитра Дорошенка, а згодом і особисто, вів переговори з гетьманом про умови надання національно-демократичними силами (у тому числі Січовими Стрільцями) підтримки гетьманському уряду та наголошував на недопустимості укладення федеративного союзу з Росією. В листопаді 1918 року Січові Стрільці під командуванням Є.Коновальця підтримали Директорію УНР у повстанні проти влади П.Скоропадського і в Мотовилівському боюрозбили гетьманські частини.

Коновалець брав активну участь у зміцненні боєздатності республіканської армії. В 1918–1919 він командував дивізією, корпусом і групою Січових Стрільців під час бойових операцій проти більшовицьких і денікінських військ.

Після визвольних змагань

6 грудня1919року, на нараді головного отамана з представниками уряду та військовими керівниками УНР,ухвалено рішення про розформування українських регулярних частин.Є.Коновалець видав наказ про самодемобілізацію підрозділів Січових Стрільців.

У листопаді 1919рокуЄ.Коновалець потрапив у польський табір для полонених у Луцьку. Навесні 1920року, звільнившись з ув’язнення, перебрався в Чехословаччину. Намагався у порозумінні з Симоном Петлюрою організувати з інтернованих бійців Української-Галицької Армії (УГА), що знаходились в Чехословаччині і українських полонених з таборів у Італії, військове формування (ця ідея було малоздісненна, тому що більшість галичан хотіли повернутись додому) та робив спроби організувати збройне підпілля на окупованих українських землях.

Поразка національно-визвольних змагань 1917–1921 роках та чотиристороння окупація України спонукали Є.Коновальця до пошуку нових методів боротьби за незалежність України. В цих обставинах в липні 1920року Є.Коновалець здійснює заходи щодо створення принципово нової організації, яка б в умовах підпілля могла ефективно боротися проти окупаційних режимів. У серпні 1920 року, за безпосередньою участю Є.Коновальця було створено Українську Військову Організацію (хоча сама організація як єдине ціле утворилась лише восени 1921 року). 20 липня1921року Є.Коновалець повернувся до Львова і очолив Начальну Команду УВО. Був активним противником Другого Зимового походу Армії УНР, розуміючи його безперспективність.

Еміграція

З грудня 1922 року Коновалець в еміграції у Чехословаччині, Німеччині, Швейцарії та Італії.

У листопаді 1927року, за ініціативою Коновальця, на одній з нарад УВО, вирішено створити єдину революційно-політичну організацію, діяльність якої ґрунтувалася б на націоналістичній ідеології та поширювалась на всі українські землі. 28 січня— 3 лютого1929року на першому Конгресі українських націоналістів у Відні було створено Організацію українських націоналістів, головою проводу якої було обрано Євгена Коновальця.

Наприкінці 1920-x на початку 1930-х років Коновалець, організаційно зміцнивши УВО і ОУН, встановив контакти з політичними колами Німеччини, Великобританії, Литви, Іспанії, Італії та організував українські політично-інформаційні служби в багатьох політичних центрах Європи, залучив до співпраці з ОУН широкі кола української еміграції. Здійснив ряд заходів, внаслідок яких були створені осередки ОУН або споріднених організацій у Франції, Бельгії, Канаді, Маньчжурії. За його безпосередньою участю в Америці були засновані громади Українських Стрільців, що поклали початок Організації Державного Відродження України в США і Українському Національному Об’єднанні в Канаді. З метою підготовки до майбутньої збройної боротьби за незалежність України за дорученням Євгена Коновальця було сформовано військовий штаб та укомплектовано школи з підготовки старшинських кадрів для української армії в Польщі, Чехословаччині, Австрії.

Діяльність Коновальця з розбудови ОУН, яка користувалась зростаючою підтримкою української молоді, намагання поставити українське питання у Лізі Націй та постійні заходи з налагодження націоналістичного підпілля в УРСР, викликали занепокоєння у більшовицького керівництва в Москві.

Загибель

23 травня1938 Коновалець загинув у Роттердамі (Голландія) в результаті спецоперації проведеної органами НКВС СРСР. Вбивство Коновальця виконав співробітник НКВСПавло Судоплатов (пізніше керівник розвідувально-диверсійного управління НКВС СРСР, генерал КДБ). Він зумів увійти в довіру до Є.Коновальця, який вірив в існування в СРСР міцного підпілля. Це «нелегальне угрупування» й «представляв», за придуманою НКВД легендою П.Судоплатов під псевдонімом «Павлусь Валюх».

Про операцію інформували особисто Й.Сталіна. У листопаді 1937 П.Судоплатова прийняв особисто Й.Сталін й поставив задачу розробити план «нейтралізації» керівництва ОУН. Через тиждень у Кремлі П.Судоплатов доповів план Й.Сталіну, керівнику НКВС М.Єжову та голові ЦВК УРСРГ.Петровському.

23 травня1938року Павло Судоплатов передав Євгену Коновальцю у Роттердамі в кафе готелю «Атланта» вибухівку, закамуфльовану підривниками НКВС під коробку цукерок з українським орнаментом як подарунок «від друзів». Після того як коробка була перевернута у горизонтальне положення, вона вибухнула.

Є.Коновалець похований на цвинтарі Кросвейк у Роттердамі.

Чому Й.Сталін боявся першого лідера ОУН? Чому особисто був зацікавлений у його вбивстві?

Є.Коновалець фактично був найбільш помітною фігурою української політики в першій половині ХХ століття. Він єдиний, хто двічі зміг створити ефективні військові формування, здатні відстоювати інтереси української незалежності і державності. Зазнавши поразки у 1920-му році, він, як стійкий боєць і талановитий керівник, вже в 1930-их роках створив нову військово-політичну структуру, здатну дієво боротися проти ворогів Українського народу. Окрім того, що Євген Коновалець був сильним воєнним суперником, він був і небезпечним політиком. Створивши ОУН, він налагоджував корисні стосунки між українським підпіллям і керівництвом багатьох європейських країн. За його участі справа України мала великі перспективи до розгляду у Лізі Націй. І саме здійсненню цих планів завадив радянський терорист Судоплатов.