(з досвіду проведення АТО)

Завдяки розвитку світового інформаційного простору, доступності до будь-якої інформації, на новий рівень виходить активне використання засобів масових комунікацій у підтримці бойових операцій під час ведення сучасної війни з її нелінійним характером. В зв’язку з цим і дезінформація противника стала значно більшим фактором ураження, ніж це було раніше. Адже сьогодні командири та особовий склад противника одночасно мають доступ фактично до одних і тих самих інформаційних потоків, які в змозі аналізувати в силу своєї обізнаності і підготовленості. Тому:

командири противника не можуть приймати рішення, які сильно протирічать висновкам бійців, що зроблені на підставі аналізу потоків отриманої інформації;

командири противника позбавлені можливості самостійно створювати інформаційну картину світу окремо для своїх бійців;

якісна дезінформація може змусити противника до одночасних миттєвих хибних дій вже за 5 хвилин після розповсюдження (раніше це були години та дні).

Кейс 1. Літак.

Літом 2014 року над тимчасово окупованою територією зазнав ураження літак українських ВПС. Екіпаж катапультувався. Дуже швидко українські військові медіа повідомили, що літак впав поблизу одного з міст Донбасу.

В районі падіння, вказаному інформаційними структурами ЗСУ, терористи розпочали масштабні пошукові заходи, щоб знайти пілотів збитого літака.

Однак, насправді пілоти досягли землі на парашутах у зовсім іншому місті: їх встиг забрати українські спецпризначенці та вивезти з оточення. Терористи не зразу зрозумілі свою помилку та прибули на реальне місце приземлення пілотів вже запізно.

Водночас, дезінформація дозволяє перемагати ворога не тільки у тактичних операціях, а і у більш складних стратегічних комбінаціях.

Кейс 2. Дебальцево.

Зима 2014-2015 років була досить холодною. Інформаційний простір наповнювали повідомлення про жахливий стан українських бійців на передовій: вони мерзнуть, нема теплого обмундирування, тому вимушені зігріватися спиртним.

Інформаційні структури ЗС України досить стримано спростовували ці звинувачення, надаючи перевагу лиш формальним повідомленням, не намагаючись активно переконати аудиторію у не такому вже й трагічному стані речей. У результаті, приймаючи до уваги змальований в ЗМІ низький бойовий дух українських солдатів, російсько-терористичні війська наважились на досить ризиковану операцію. А саме — розпочали наступ на Дебальцево посеред зими, котра є досить невдалим часом для проведення масштабних загальноармійських наступальних операцій. Зауважимо, навіть досвідчені генерали Другої Світової вкрай рідко наважувались наступати взимку. Воєнно-історичний досвід свідчить, що лиш поодинокі зимові кампанії були вдалими.

Не стало виключенням і Дебальцево. І хоча по закінченню півторамісячних боїв українські сили все ж залишили місто, битва виявилася виграною саме ЗСУ. Так як, залишивши на полі бою величезну кількість знищеної живої сили і техніки, ворог втратив змогу організувати результативний потужний наступ, який готувався на весняно-літню кампанію 2015 року. Таким чином ЗС України запобігли значно більшим втратам, ніж були понесені при утриманні Дебальцево та відході з нього.

Окремо слід сказати і про такий прийом дезінформації противника, як змальовування не всієї повноти картини. Подібна технологія є досить ефективною, коли бійці ворога мають можливіть «давити» на своїх командирів, вимагаючи від них наступу. Причому у ті райони, якими, після перегляду телевізора та інтернету, їм здається легко оволодіти.

Кейс 3. Мар’їнка.

В кінці весни на початку літа 2015 року ЗМІ були заповнені повідомленнями про масовий відвід української важкої артилерії від лінії розмежування. Важкі гармати покинули свої позиції та залишили сотні кілометрів фронту без вогневої підтримки.

Керманичі російсько-терористичних військ вирішили, що це їх шанс на перемогу. Так само вважали і ворожі солдати, котрі на інтернет-форумах шпиняли власних командирів за нерішучість у такий зручний для наступу момент. Результатом таких переконань ворога став наступ на місто Марїнку 3 червня 2015 року. Проте вони не врахували, що за дві-три години українська артилерія у змозі зайняти свої вогневі позиції. І дві години, на перший погляд, вдалого наступу ворога закінчилися для нього нищівною поразкою. Сотні бойовиків не змогли вийти з вогняного мішку , в якому опинилися.

Тобто замовчування структурами інформаційної підтримки ЗС України реального часу, потрібного для повернення гармат на позиції, спокусило ворога на легку перемогу, яка виявилася смертельною пасткою.

Відтак, формування повідомлень дезінформації сьогодні у ЗСУ відбувається за перевіреними класичними та новітніми технологіями. Перше, це абсолютна правдива основа повідомлення новин: «літак впав», «гармати відвели». Друге – замовчування важливих деталей повністю дезорієнтує противника у висновках, які можна зробити з новини. І третє — це доповнення новини правдоподібною інформацією, що остаточно сплутає карти противника.

Безумовно, головні інформаційні операції цієї війни з використанням засобів масових комунікацій ще попереду. Тож про них поки що говорити не на часі. Проте є ряд напрямів інформаційної протидії, які треба розвивати вже сьогодні, щоб ослабити ворога.

В першу чергу йдеться про необхідність глибокого і активного інформаційного проникнення в політичне, військове, економічне та культурне життя країни – агресора. Закидуючи деструктивні ідеї, розпалюючи ворожнечу між різними групами впливу в РФ, дезінформуючи її громадськість, ми зможемо знизити військовий потенціал ворога, запобігти його агресивним діям проти України та інших країн світу.

Другий напрям можливої і потрібної вже сьогодні роботи — це знищення залишків іміджу РФ у світі. Більш широке висвітлення злочинів режиму Путіна призведе до зменшення кількості союзників РФ у світі та зниженню її військових можливостей.

Владислав Селезньов,

начальник прес-служби Генерального штабу Збройних Сил України