Деякі аспекти нового розуміння аналітичного сервісу

Сучасні процеси геополітики переросли в геостратегічні моделі (з різними швидкостями розвитку міждержавної комунікації в залежності від статусно-ресурсних можливостей учасників та важливості інтересів гравців з обох боків чи групової зацікавленості), оскільки глобалізація наблизила країни одну до одної за багатьма характеристиками (прямими і опосередкованими). А геостратегія, як модель співставлення різних векторів розвитку людства (якому, зазвичай, вже мало ділитися на сфери і воно більшою мірою визначається середовищами уваги), кличе в реальне життя – примушує стверджувати необхідність економіки сенсу (знань) для людства, а не просто відпрацьовані до автоматизму механізми монополізованих сфер. Ці сфери раніше досить часто зростали тільки тому, що їм не заважали, або вони мали стратегічного патрона-захисника, який брав на себе всі публічні виклики, ризики, загрози чи міг навіть сховати всі дії від уваги громад. Тобто, в такому випадку він надавав можливість ексклюзивного монопольного розвитку, хоча глобалізованого людського сенсу в ньому було мало.

Планетарні проблеми і вичерпність ресурсних резервів (в традиційних підходах) наближають розуміння необхідності того або іншого геоінструменту чи навіть ресурсу. Однак цей процес усвідомлення відбувається не в кількох виокремлених сферах високої політики чи світового менеджменту, а через публічні можливості всіх громад світу, які вже реально і суттєво впливають на ті або інші глобальні процеси людства.

Тому сьогодні варто говорити про геостратегії в абсолютно новому і ще не звичному для розуміння не тільки пересічного громадянина, але і знаного політика чи державного лідера сенсі. В цьому новому розумінні слід оперувати не тільки макровеличинами (групою держав чи мегадержавою в глобалізованому світі), а навпаки, необхідно повернутись до НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ. Населений пункт (не тільки як адміністративна одиниця, але й як будь-яке середовище життя) може стати досить цікавим об’єктом світової уваги, якщо в ньому існуватиме продуктивне життя і соціальні ініціативи будуть продукувати оригінальні рішення, події чи процеси тощо.

Аналітика, як сервіс констатації маловидимих фактів, через розірваність профільного інформаційно-контентного потоку пішла в минуле, тому що сьогодні всі процеси обслуговуються інформаційно-контентними потоками в динаміці. Ця специфіка породжує нову особливість – найважливіше втриматися в зоні уваги, а не заявити ексклюзив (сьогодні ексклюзив вже не є абсолютом цінності тощо). Тому аналітика-прогноз стану рівня ПУБЛІЧНОСТІ щодо контентного негативу з позитивом має найбільший сенс і перспективу. Вона звертає увагу на виклики, ризики, загрози (публічні), і, водночас, може впливати на процеси позитивної публічності (міф, контекстний позитив, ситуаційний позитив) тощо. В цій моделі інтересу замовника аналітичний центр стає ключем до сценарно-зрежисованих публічних процесів, які досить важливі зараз, тому що публічність стала вже майже головним чинником права мати потужну перспективу. Навпаки, відсутність потенціалу публічності часто веде до ліквідації не тільки окремих напрямів чи процесів, але й самого життєвого середовища.

Бажано це розуміння нести до замовників і учасників системи, щоб вони усвідомили, що це не тільки гра, задоволення від бачення свого місця, середовища і його реального існування через сусідів-партнерів – це необхідність виживання в динамічному світі. Не менш важливо залучити цей світ до свого життя як активну складову, яка має різні потенціали, що безпосередньо стосуються твого середовища життя (при тому що на даний момент ти, твої сусіди чи потенційні партнери ще не здогадуються про нові можливості тощо).

Дуже бажано і навіть надважливо заявити реальну присутність в арсеналі аналітики-прогнозу інформації, яка має статус інсайдерської, тобто, це та прихована реальність, яка ніколи не може бути відкрита. Цей інсайд має потенціал важливого ексклюзивного інструменту (натяку), який має досить велике (інколи вирішальне) значення на рівнях утримання уваги і в процесі наближення до домінування в динамічному інформаційно-контентному режимі акцентування. Домінування, як тривалий процес утримування уваги, без інсайду неможливе, оскільки воно повинно мати серію натяків. Ті ж, своєю чергою, хоча б в одному із трьох випадків мають підтверджуватися іншою реальністю. Тоді це надавало б всьому процесу аналізу-прогнозу впливовість, а головне, ексклюзивність.

Чи є в сучасних українських реаліях потреба в прогностичному аналізі? На жаль, мусимо константувати, що політичний бомонд (хоча радше політична тусня) не потребує саме таких систем, особливо, в недискретному режимі.

Тому в Україні аналітика не продається (не затребувана як товар із добавленою креативно-ексклюзивною вартістю) і, відповідно, не годує. Аналіз став досить системною і багатоаспектною технологією (всього-навсього), при відсутності розуміння, що динамічність інформаційних полів вимагає процедурної спеціалізації та технологічності в аналітичній роботі. Тому сьогодні навіть інсайдерська системна інформація, яка правильно не легалізована в інформаційно-контентному публічному потоці адекватним інструментарієм, вважається в переважній кількості випадків «науковою муттю» чи мемуарним нарцисизмом персон, які мали доступ до інформаційного ексклюзиву інших епох. Часто їй не вірять вже тому, що не розуміють її важливості, бо досить швидко переключається увага, або втрачається фоновий контекст, який додає важливості ексклюзивним даним тощо. А сьогодні інсайд може стати цінністю тільки виходячи із технологій публічно-направленої легалізації та виходу на рівні впливу через акцентуацію в процесі домінування публічної агрегованої думки, на яку працюють адекватні системи підтримки публічної уваги сьогодення тощо.

Цікавим є те, що аналітичний сервіс досить довго не змінювався, і якщо навіть були аналітичні групи, то вони, зазвичай, уособлювали в собі паритетних аналітиків, які спеціалізувалися на певній проблематиці чи сфері. Сьогодні реальних чистих сфер немає, тому і аналітичний сервіс має бути командним, який ділиться на процедурні підрозділи, коли тематика відпрацьовується командою, а не аналітиком-універсалом.

Крім того, потрібна команда, яка б працювала на реалізацію інтересів замовника щодо аналітики-прогнозу, щоб прогноз справдився. Стан очікування подій, які відбудуться за прогнозом, що базується на володінні інсайдерською інформацією (яка раніше була самодостатня і не мала адекватних чинників, які випадково могли змінити ситуацію), зараз набуває заздалегідь програшної ситуації. Сьогодні навіть найпотужніша інсайдерська інформація може вичерпати свій потенціал через надшвидку динаміку життєвих середовищ, які опосередковано або ж спонтанно, змінюють середовища. Тому однонаправлені данні майже завжди програють образам і системам даних, які домінують в публічній увазі тощо.

Важливо усвідомити, що віртуальна комунікаційно-контентна реальність має відповідні інструменти фіксації, аналізу і, найголовніше, – моделювання контенту. Контент, своєю чергою, має бути цікавим не тільки завдяки оригінальності викладу, але й за рахунок продуктивного навантаження новими знаннями, які часто ховаються за динамікою і запізненням з реагуванням. Ці дефекти, в розумінні процесів потокового характеру інформаційного контенту, пов’язані з тим, що досить поширеним є принцип підготовки управлінських документів за форматами старої стилістики документного обороту. Тобто, такі документи просто складаються на столі в стоси і ранжуються старими термінами “таємно” і “цілком таємно”, які самі по собі вже є сумнівними, бо сучасні комунікаційно-кібернетичні можливості доводять, що таємниць майже немає. А якщо вони ще й продукуються в системі, то дуже часто саме їхня присутність і доводить управлінця до абсурдних рішень, і тоді відбуваються катастрофічні (якщо вони державної ваги) запізнення, тобто рішення не встигають за динамікою процесів.

Геостратегії – процеси, що змінні не тільки тому, що підвладні впливам динамічного глобалізованого світу, а ще й тому, що вони працюють на випередження. Відтак мають бути задіяні в державному управлінні.

Надважливо в питаннях аналітичних сервісів управління розуміти і таку надзвичайну особливість як адекватний завданням інструментарій. Він вже не може бути лінійно-документним, а має тягнутися до моделей, які б показували управлінцю обсяги і різноформатні впливи на реальні віртуальні середовища в реальному часі. А це можливо тільки в середовищі промислових баз даних та нової аналітичної стилістики потокового характеру, яка можлива тільки в разі адекватного сприйняття управлінцями.

Варто підкреслити, що суспільство вже наблизилося до стану, коли державне управління поступово ставатиме вторинним у співвідношенні з можливостями громади, що відкриваються в реальному часі об’єднаного глобального світу… ©

 Григорій Любовець, к.і.н., доцент

Роман Савчук