В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

970 – га  доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

Залучення військових сил Північної Кореї до геноцидної агресії РФ проти України дійсно відкриває нову фазу глокальної ескалації, де ця агресія перетворюється на експериментальний майданчик для союзу тоталітарних режимів. Участь КНДР вказує на зміну природи конфлікту, коли традиційні кордони війни стираються, а масштаби терору та гібридної геноцидної агресії стають геостратегічними, бо виходять за межі одного регіону, створюючи загрозу для глобальної стабільності.

Співпраця між РФ та Північною Кореєю демонструє не просто удаваний відчай Кремля, а й здатність РФ залучати до своїх злочинних дій міжнародно ізольовані режими, як це вже відбувалося з Іраном та терористичними угрупуваннями на Близькому Сході, зокрема ХАМАСом і Хезболою. Це підриває легітимність міжнародної системи безпеки і права, оскільки показує, що міжнародні санкції та ізоляція неефективні в стримуванні тоталітарних режимів.

Реакція світової спільноти на цей крок залишається неоднозначною. Країни Заходу, зокрема США та Велика Британія, висловлюють занепокоєння і вже ініціюють консультації щодо можливих наслідків такої співпраці. Цей факт може стати переломним моментом у глобальному протистоянні, викликаючи необхідність перегляду підходів до стримування не лише військових, а й дипломатичних та економічних методів боротьби з тоталітарними союзами.

Ця ситуація вимагає нових правових і стратегічних механізмів, оскільки міжнародне право, на яке спирається світова спільнота, виявляється неготовим до таких викликів. Залучення військових сил ізолюваних режимів до геноцидної агресії надає їм нові можливості для зміцнення своїх позицій на світовій арені. У відповідь потрібні рішучі кроки з боку НАТО та союзників для забезпечення ефективної колективної безпеки і розробки нових інструментів для протидії таким глокальним викликам.

Публічні маркери:

«США: Якщо КНДР відправить війська на війну проти України, це свідчитиме про відчай РФ»

«У Конгресі вимагають від Байдена реакції на участь військ КНДР у війні проти України»

«Глава МЗС Франції прокоментував ризик залучення військових КНДР у війну на боці Росії»

Засідання міністрів оборони G7 в Неаполі показало, що, попри декларативну підтримку України, міжнародні партнери досі не усвідомлюють повної глибини і глобальності геноцидної агресії РФ. Формулювання у підсумковій декларації залишаються спрощеними і маргіналізованими, що свідчить про відсутність комплексного екзистенційного розуміння протистояння, з яким зіштовхується Україна та Ізраїль.

Міністри оборони країн G7, зокрема, засудили дії РФ як гібридну війну та висловили стурбованість через її “ядерну риторику”, однак ці формулювання не відображають масштабності прямої наростаючої загрози. Путінська агресія більше не є локальним конфліктом за існуючим міжнародним правом — вона переросла у глобальне протистояння тоталітарних режимів проти демократичного світу. Партнери України на цьому засіданні вкотре демонструють обмеженість в оцінці геноцидної агресії, фокусуючись на традиційних військових та дипломатичних аспектах, не враховуючи багатовимірну природу сучасної глокальної агресії, що включає глокальні ідеологічні та гібридні методи не лише терору але й варварства.

Заяви дипломатів щодо “всеосяжного, справедливого і сталого миру” з “повагою до суверенітету і територіальної цілісності України” є недостатніми в умовах, коли тоталітарні режими РФ та її союзників безапеляційно порушують міжнародні норми. Підхід країн G7 щодо підтримки України все ще зберігає мляві елементи обережності та прагматизму, що суперечить сучасним реаліям агресії, яка має геноцидний характер і спрямована не лише на Україну, а й на глобальну стабільність.

Міністр оборони України Рустем Умєров правильно наголошує на необхідності інвестицій в оборонно-промисловий комплекс (ОПК) України. Розвиток українського ОПК є ключовим фактором забезпечення незалежної обороноздатності, яка здатна не лише протистояти російській агресії, а й гарантувати безпеку в довгостроковій перспективі. Це розуміння, яке наразі недостатньо враховується партнерами України, має стати пріоритетом у міжнародних консультаціях.

Водночас Умєров підкреслив, що автократії, такі як РФ, не бояться ескалації, а це вимагає більш рішучих і сміливих дій від демократичних країн. Це є критичним моментом, оскільки війна вже переросла у масштабний глобальний конфлікт, де зволікання з рішучими кроками лише посилює позиції агресора.

Таким чином, нинішні механізми міжнародної підтримки потребують значної модернізації, включно з радикальним переглядом підходів до забезпечення колективної безпеки. Україні потрібна не лише декларативна підтримка, а й системні дії, що враховують глибину глокальної агресії та геноциду, який веде РФ проти України та світового порядку.

Публічні маркери:

«Глави Міноборони G7 підтвердили непохитну підтримку України»

«Умєров на зустрічі міністрів оборони G7 закликав інвестувати в український ОПК»

Запрошення України до НАТО продовжує залишатися ключовою публічною темою, яка розділяє думки всередині Альянсу. Хоча Україна отримує дипломатичну підтримку від країн НАТО, конкретні дії щодо її запрошення до членства, як і раніше, залишаються предметом суперечок. Це питання, яке, фактично, залишається “в підвішеному стані” з 2008 року. Останні дискусії на тему НАТО показують, що хоча деякі країни, зокрема Латвія, Великобританія та Франція, виступають за швидші кроки, інші, такі як США і Німеччина, більш стримані. Туреччина та Угорщина, ймовірно, виступатимуть проти швидкого розширення НАТО за рахунок України, що ускладнює процес.

Це відображає проблему публічного шантажу Кремля, яка й далі визначає рефлективне управління НАТО, особливо в питаннях безпеки та розширення Альянсу. Проблема полягає в тому, що багато союзників не бачать або не хочуть бачити масштабність глобальної агресії Росії, яку підтримує Кремль, і все ще сприймають це як «гібридну війну», що явно спрощує реальність геноцидної загрози, з якою стикається Україна.

Балтійські країни, зокрема Латвія, постійно наголошують на необхідності адаптації НАТО до нових умов безпеки. Латвійський міністр оборони Андріс Спрудс підкреслює важливість впровадження ротаційних моделей протиповітряної оборони на східному фланзі Альянсу, щоб надіслати РФ відповідний сигнал і підвищити готовність НАТО до загроз у повітряному просторі. Це свідчить про те, що, попри дипломатичну підтримку України, військова і стратегічна адаптація НАТО до реальності конфлікту ще недостатня.

Запропоновані Україні інвестиції в оборонно-промисловий комплекс також є ключовим кроком для того, щоб Україна могла самостійно забезпечувати свою обороноздатність. Цей крок демонструє розуміння з боку України, що її безпека і стійкість у довгостроковій перспективі залежать від національного оборонного виробництва.

Отже, стратегія НАТО щодо України все ще не відповідає реальним загрозам. Альянс має більше уваги приділяти швидким і рішучим діям для протистояння агресії РФ, яка набагато глибша та складніша, ніж просте питання «гібридної війни» чи «ядерної риторики».

Публічні маркери:

«Міністр оборони Латвії: НАТО має прийняти нову реальність через агресивні дії РФ»

«США не мають принципових заперечень проти вступу України в НАТО – Le Monde»

«Франція відкрита до ідеї запрошення України в НАТО – глава МЗС»