В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

969 – та доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

Путінізм укріплюється не лише тому, що він утворив деспотію варварського режиму в умовній РФ, узурпувавши державність та, з нею, статусність у різних міжнародних інституціях. Ці інституції не вбачають у резолюціях Генасамблеї ООН підтвердження того, що цей режим – агресор, хоча Рада Європи чітко заявила, що це режим-терорист. Світове середовище міжнародної дипломатії інерційно і навіть мляво ігнорує на глобальні злочини путінізму, бо це вигідно персонально та підходить до нинішньої геополітичної ситуації невизначеності в умовах посилення позацивілізаційних сил. Цинізм міжнародної дипломатії виражається у фразах на кшталт «не можна допустити ескалацію», що слугує оправданням для позиції «ми допомагаємо, але не воюємо проти режиму РФ». Наслідки такого дипломатичного лицемірства чітко проявляються в Молдові, де путінці відкрито скуповують голоси на виборах і референдумі.

Водночас Латвія подає приклад, як всі пропутінські представники так званого “мистецтва” в креативно-культурних індустріях є не просто злочинцями, а джерелами путінізму через свої псевдокультурні формати. Найбільш кричущий прояв кривавого тріумфу путінізму – це знищення українських військовополонених та цивільних осіб. Путінізм продовжує зростати, тоді як країни демократичного світу все більше обговорюють стратегії щодо підготовки до нарад після 5 листопада в США. Єдині, хто не чекає, – це захисники на лінії бойового зіткнення, де вже понад 210 боїв щоденно є відповіддю на варварський натиск.

Що стосується Молдови, Росія вклала майже 100 мільйонів євро, щоб зірвати президентські вибори і референдум щодо вступу до ЄС. Віцепрем’єр-міністерка Крістіна Герасимов підтвердила, що Молдова стала полігоном для випробування нових методів втручання, які РФ згодом застосує в інших країнах. Основна мета РФ – не допустити вступу Молдови до ЄС, поширюючи наративи, що інтеграція з Брюсселем прирівнюється до вибору війни.

Щодо Латвії, Міністерство закордонних справ оголосило персонами нон ґрата російського дизайнера Артемія Лебедєва та артиста Валерія Пономаренка. Це показує, що Латвія діє рішуче проти пропутінських агентів впливу в культурному секторі, що є важливим кроком у боротьбі з поширенням путінізму через креативно-культурні індустрії.

Найбільш трагічним прикладом варварства путінізму стало вбивство Вікторії Рощиної. Путінці затримали її навесні 2022 року, коли вона писала про життя в окупації та російські злочини. Вона була нагороджена за мужність, але не зупинилася і продовжила свої розслідування. Її затримали знову у 2023 році, і після довгих місяців без звісток, 11 жовтня 2024 року стало відомо, що Вікторія померла під час етапування до однієї з російських в’язниць. Вона була близька до успіху, кричала світу про жахіття путінізму, але її голос жорстоко заглушили.

Публічні маркери:

«Росія витратила майже €100 млн, щоб зірвати вибори у Молдові – Bloomberg»

«Латвія оголосила персонами нон грата дизайнера і артиста РФ»

«Загибель Вікторії Рощиної має відкрити очі світу»

Поточна риторика НАТО під керівництвом нового генерального секретаря Марка Рютте демонструє спробу довести, що Альянс залишається сильною оборонною організацією, здатною відстояти безпеку кожного зі своїх 32 союзників. Однак заяви про “лише зараз” розгорнуту модернізацію засобів оборони, включаючи закупівлю нових систем ППО та сучасних бойових літаків, підкреслюють наявність прогалин у готовності до протидії таким загрозам, як порушення повітряного простору Румунії путінським дроном іранського чи китайського походження.

Цей факт опосередковано свідчить, що НАТО як цілісна організація не була повністю підготовленою до нових викликів, які супроводжують геноцидну агресію РФ проти України. Хоча Альянс з недавніх пір визнає РФ найбільшою прямою загрозою, його реакції демонструють недостатнє сприйняття глобальних викликів, які глокальна геноцидна агресія РФ представляє для світової безпеки. Модернізація оборонних систем і проведення навчань, таких як Ramstein Flag 24 та ядерні тренування “Steadfast Noon”, є кроками у правильному напрямку, але вони запізнілі і часто сприймаються як відповідь на уже існуючі проблеми, а не як превентивні заходи геостратегічних ініціатив.

Крім того, цинічні заяви НАТО, що акцентують на захисті лише країн-союзників, суперечать раніше озвученій позиції колишнього генсека Єнса Столтенберга, який заявляв, що НАТО має на меті забезпечувати глобальну безпеку світу. Наразі ж Альянс, здається, концентрується на зміцненні оборони в межах своїх кордонів, уникаючи більш активної участі у вирішенні глобальних загроз, спричинених путінською геноцидною агресією.

Це ставить питання щодо справжньої готовності НАТО діяти як глобальна оборонна сила, здатна впоратися із глокальними викликами, такими як широкомасштабна агресія Путіна, яка порушує безпеку не лише Європи, а й ширшого світового простору.

Публічні маркери:

«Рютте: Москва може бути гучною, але НАТО залишається сильним»

«Російський дрон у Румунії: Рютте заявив про готовність зміцнювати ППО Альянсу»

Заява президента США Джо Байдена про відсутність консенсусу щодо далекобійних ударів по військових цілях у РФ може свідчити про стратегічне балансування його адміністрації. З одного боку, Байден намагається уникнути ескалації війни та зберегти союзницьку підтримку, але водночас така позиція може бути продиктована внутрішньополітичними міркуваннями, зокрема очікуваннями на можливий прихід Дональда Трампа до влади після наступних президентських виборів у США.

Байден демонструє обережність, не відкидаючи можливість зміни своєї позиції в майбутньому, але наразі не готовий відкрито дозволити Україні використовувати далекобійну зброю для атак на російську територію. Це може бути спробою утримати ситуацію під контролем та зменшити ризик прямого зіткнення між НАТО і РФ, що, ймовірно, стане ще більш актуальним під час підготовки до нових політичних реалій у США.

Водночас Велика Британія, з огляду на свої інтереси, активізує власне співробітництво з Україною. Переговори щодо укладення двосторонньої угоди про зміцнення партнерства між Україною та Великою Британією вказують на те, що Лондон прагне відігравати більш активну роль у довгостроковому плануванні і підтримці України, незалежно від зміни політичних векторів у США. Це може бути стратегічною підготовкою до зміцнення власного впливу та участі в міжнародних безпекових процесах, зокрема на тлі можливих змін у глобальному геополітичному балансі.

Таким чином, Байден демонструє обережність і готовність до гнучкості, одночасно залишаючи двері відкритими для майбутніх змін. Британія ж підсилює свою двосторонню співпрацю з Україною, готуючи основу для більш тісних відносин у різних сферах – від безпеки до економіки.

Публічні маркери:

«Байден заявив, що консенсусу про далекобійні удари по Росії зараз немає»

«Байден, Макрон, Шольц і Стармер обговорили План перемоги та допомогу Україні»

«Байден обговорив у Берліні ситуацію в Україні, План перемоги й заморожені активи РФ – Білий дім»

«Україна та Британія зробили ще один крок до угоди про посилення партнерства»